Асоціативність як стратегія творення "міфічної" оповіді у прозі Ганса Еріха Носака

Статтю присвячено проблемі творення «міфічної» оповіді в міфічній прозі Г.Е. Носака. Розглянуто асоціативність як текстотвірну стратегію та виявлено механізми її мовностилістичної реалізації в тексті.

Ключові слова: Носак, поетика «міфічного», «міфічна» оповідь, текстотвірна стратегія, асоціативність, парцеляція, приєднання, асиндетон.

Key words: Nossack, “mythical” poetics, “mythical” narration, text-forming strategy, associativity, parcellation, addition, asyndeton.

Поетика «міфічного» Г.Е.Носака - одного з найяскравіших та найнеординарніших представників німецької літератури повоєнного періоду - це складна система, яка, з одного боку, відображає основні феноменологічні властивості міфу як форми світогляду, з іншого - реалізує авторську концепцію «міфічного» зображення дійсності. її ключовим компонентом є «міфічне мовлення» - особливий епіфанічний акт, який постає за рахунок взаємодії низки формально міфічних елементів, наявність яких провокує принципові зміни в структурі художнього тексту та вимагає застосування особливих засобів його мовної реалізації.

Особливої уваги в цьому контексті заслуговує феномен асоціативності як один із базових психологічних процесів та ключова властивість «міфічного» мислення, позаяк асоціативне співставлення чи уподібнення реалій та явищ лягло в основу символізації та образотворення, які є важливими механізмами формування та функціонування міфу як «дорефлекторного ірраціонального відображення реальності в образно-символічній та емоційно-оцінній формі» [6].

Явище асоціативного зв'язку між психологічними процесами відоме з давніх часів: його описували ще Арістотель та Платон. Воно і тепер активно вивчається представниками різних гуманітарних наук. До проблеми виникнення та функціонування асоціативних зв'язків звертаються психологічні, філософські, лінгвістичні, психолінгвістичні студії, які доводять універсалізм асоціацій як способу пізнання та їхню релевантність для всіх психологічних та творчих процесів (пор., напр.: [5: 367]). До найвагоміших у даній сфері лінгвістичних досліджень відносяться роботи Є. Азнаурової, Н. Болотнової, Н. Бутенка, О. Винокура, Н. Дзюбишиної- Мельник, А. Залевської, Ж. Марфіної та ін., які розглядають явище асоціативності насамперед як семантично релевантний процес об'єднання мовних одиниць за принципом зіставлення, уподібнення чи протиставлення смислів (пор., напр.: [1: 98-99; 5: 367]).

Ми пропонуємо розглянути асоціативність як компонент поетики «міфічного» Г. Е. Носака та одну з текстотвірних стратегій його «міфічної» прози. Стратегію асоціативності ми вважаємо формально міфічним елементом (за теорією формального міфу К. Луговскі (дет. див. [4])), який в художньому тексті є естетичним відображенням асоціативності - однієї із ключових феноменологічних властивостей «міфічного» мислення. Зважаючи на специфіку предмету нашого дослідження, ми вважаємо доцільним розглядати асоціативність не лише на рівні семантичних зв'язків між мовними одиницями, але і як композиційно релевантне явище, яке визначає формальну сторону думки, що вербалізується, і виконує важливу структуруючу функцію.

Із позиції когнітивної психології, «міфічний» досвід сприйняття світу складається з емоційно заряджених образів та фантазій. Він вербалізується за принципом асоціативного нанизування сенсів і позначений відсутністю свідомих причинно-наслідкових зв'язків між ними, оскільки сам образ і емоційне наповнення домінують над потребою аналізувати причинно-наслідкові зв'язки та шукати раціональне пояснення. «Міфічному» мовленню, як первинно усному, властива спонтанність, тобто формування думки співпадає з моментом її вербалізації, що, очевидно, ускладнює контроль над процесом її лексико-граматичного оформлення та порушує зв'язність викладу. Таке мовлення характеризується як дискретне, уривчасте, сформоване шляхом нанизування фраз (пор., напр.: [2: 183]), які відображають асоціативно зумовлений хід думок. При побудові висловлення домінують форми, здатні достеменно передати глибоко суб'єктивне, емоційне та асоціативне.

Цю функцію виконують синтаксичні одиниці, утворені за рахунок розриву синтаксичних зв'язків у реченні, коли мовець формує його не згідно з логічним розвитком думки, а шляхом додавання асоціативно зумовлених та емотивно заряджених сегментів, що впливає на формальні та інформативні якості мовлення. Серед основних синтаксичних моделей, які реалізують асоціативність «міфічного» мовлення, ми розглядаємо парцеляцію, приєднання та асиндетон. Описувані фігури формально видозмінюють структуру тексту, акцентуючи його окремі інформаційно насичені частини. Це відбувається за рахунок порушення нормативної структури речення шляхом його членування (парцелят, приєднання) або елімінації службових слів (асиндетон). Як експресивно марковані фігури вони переводять стилістично нейтральну синтаксичну побудову до розряду стилістично значимих, забезпечуючи таким чином особливу виразність тексту та відповідно моделюючи сприйняття, розуміння та актуалізацію змісту.

Звернемось до ілюстративного матеріалу:

Meine Schwester blickte mich ratios an. Ich nenne ihren Namen nicht. Spater vielleicht, jetzt noch nicht. Weil es mir weh tut. Und wie die anderen sie nennen, das paBt nicht zu ihr. Es ware ihr lieber gewesen, wenn ich tiber Nacht dageblieben ware. Doch es ging nicht. Sie hatten nur die Ktiche und die kleine Kammer, in der das Bett stand. Aufierdem sollte mich der Lastwagen sehr frUh am nachsten Morgen mitnehmen. Wir hatten lange hin und her Uberlegt. Es war praktischer so. [10: 9]

Перша й основна ознака цього фрагмента - хаотичність та уривчастість мовлення. Фрагмент можна умовно розділити на три фрази, сегментовані на переважно короткі прості речення, які часто не мають контактної позиції:

1. Meine Schwester blickte mich ratlos an. [...] {denn} Es ware ihr lieber gewesen, wenn ich Uber Nacht dageblieben ware. Doch es ging nicht. {denn} Sie hatten nur die KUche und die kleine Kammer, in der das Bett stand. Aufierdem sollte mich der Lastwagen sehr frUh am nachsten Morgen mitnehmen.

2. Ich nenne ihren Namen nicht. Spater vielleicht, jetzt noch nicht. Weil es mir weh tut. Und wie die anderen sie nennen, das paht nicht zu ihr.

3. Wir hatten lange hin und her Uberlegt. {doch}1 Es war praktischer so

Між сегментами в межах кожної фрази встановлюється відповідний тип смислового зв'язку - переважно каузальний або адверсативний, який проте в більшості випадків не реалізується синтаксично. Відсутність сполучних засобів створює вже згадану уривчастість та підкреслює асоціативний характер мовлення. Фраза (2) вирізняється наявністю декількох парцелятів - обставини-актуалізатора, винесеної за рамки головного речення, підрядного каузального речення (weil...) та складнопідрядного з підрядним підметовим, які експліцитно чи імпліцитно залежать від базового. Парцельовані конструкції роз'яснюють зміст структурно та семантично головного речення Ich nenne ihren Namen nicht і впливають на стилістичне та ритмомелодичне оформлення висловлення. Паузи, які виникли при членуванні мовлення (позначені крапкою), підкреслюють значимість відокремлених сегментів і сигналізують наявність вагомого емоційного компонента. Це дещо знижує динаміку ведення оповіді. Парцеляція, як і асиндетон, відображає характерну для асоціативного мовлення схильність формувати синтаксичні конструкції шляхом психологічно зумовленого постійного приєднання нових синтаксичних конструкцій, які розширюють, роз'яснюють або ж ставлять під сумнів - актуалізують сказане. Взаємодія обох одиниць експресивного синтаксису при їх поєднанні в межах одного висловлювання інтенсифікує ефект нанизування:

Die Semmel war frisch, ich ah sie unterwegs. Nicht weil ich hungrig war [7: 16].

Як свідчить проаналізований матеріал, типовими об'єктами процесу парцеляції у текстах Носака є валентнозумовлені обставини чи додатки, інфінітивні конструкції, а також частини речення із підрядним чи сурядним зв'язком відносно базової частини:

Wir gingen zwischen den Wagen hindurch bis zur Strahe. Ohne ein Wort zu reden [10: 14].

Es war seh angenehm, einfach nur so da zu liegen und auf die Worte zu warten, bis sie von selbst kamen. Obwohl es sehr heifi war [10: 24].

Особливої уваги, на наш погляд, заслуговує членування в межах складносурядного речення. Координативний зв'язок, яким поєднуються реченнєві синтагми у складі паратаксису, передбачає рівноправність та структурну автономність компонентів, що робить проблематичним визначення приєднуваних кон'юнктів як парцельованих.

Meine einsamen Schritte hatten einen Wiederhall an den leeren Hauswanden ergeben mtissen. Aber das geschah nicht [7: 12].

Die Fenster standen Uberall offen, vor einigen hing Wasche. Aber aus den Schornsteinen kam kein Rauch [7: 12].

Er stand immer noch an der Treppe, er war wohl enttauscht. Aber es ging doch wirklich nicht anders [8: 54].

Однак адверсативний характер цілої конструкції забезпечує перенесення інформативного ядра висловлення на постпозитивний компонент і робить його носієм ключового повідомлення. У цьому випадку смислова і структурна автономність вичленованого кон'юнкта є умовною за рахунок валентного потенціалу протиставних релятивів (aber, doch), а також наявності когезивно зумовлених елементів (займенники, займенникові прислівники, дейктичні одиниці), які до певної міри узалежнюють приєднуваний кон'юнкт від базового. З огляду на це, він постає комунікативно достатнім лише разом із базовою частиною, що дає підстави вважати конструкції такого типу парцельованими.

Окрім парцельованих конструкцій в контактній позиції, для текстотворення в міфічній прозі Г. Е. Носака типова дистантна парцеляція, наприклад:

Er war ein kleiner stammiger Mann. Sein Haar stand wie bei einer BUrste aufwarts. Aber er hinkte sehr [10: 17].

Тут відчленована синтагма з початковим aber роз'єднана із корельованою частиною. Вставлене речення контекстуально доречне, однак в такій позиції воно дещо порушує логічний виклад думки. Ця комбінація створює ефект спонтанності і має на меті передати асоціативний характер мовлення та певну комутативність складових висловлювання. Дистантність парцельованого кон'юнкта увиразнює порушення меж паратактичної конструкції, акцентуючи суб'єктивність оповіді:

[...] vielleicht hatte er kein Geld bei sich. [...] Doch das alles war nicht notig. Er hatte Geld. Er trug es lose in seiner Jackentasche [8: 26].

Ich wies den Staatsanwalt mit beschworender Stimme auf das hin, was ich schon geleistet habe. Was ich damit meinte, kann ich nicht sagen. Und auf das, was ich noch leisten wurde [7: 17].

Аналіз текстового фрагмента свідчить про те, що паратактичні конструкції належать до вагомих текстотвірних засобів «міфічної» прози. Релевантність паратаксису можна пояснити тим, що характерний для цієї форми асоціативний тип структури речення виконує функції медіуму для суб'єктивного мовлення, коли хід думок визначається в основному силою асоціацій, а не силою волі. Це пояснює факультативність суворих логічних зв'язків між елементами в межах надфразової єдності та зумовлює периферійну роль сполучних засобів.

Типовою ознакою паратаксису у прозі Г. Е. Носака є те, що в межах паратактичної конструкції об'єднуються прості, рідко поширені кон'юнкти, часто виділені в окреме речення, семантичний зв'язок між якими не реалізується синтаксично (асиндетон): відповідні службові слова навмисне упускаються і зв'язок між реченнєвими синтагмами ґрунтується лише на імпліцитному семантичному відношенні між ними.

Er blickte die anderen kurz an. {aber} Sie sagten nichts dazu. {denn} Die Sache war fur sie erledigt. Dann stand er auf und humpelte nach hinten. {und} Nelli kam nach vorn und kassierte. Alle standen sie auf. «Also pUnktlich um funf”, sagte Karl und ging hinaus. {und / dabei / dann} Man horte den Hund bellen [10: 17].

Марковані курсивом конектори (наявні та мислимі (у фігурних дужках {}) вказують на присутній координативний зв'язок між кон'юнктами та на тип логічних відношень між ними. Фрагмент сегментовано на самостійні короткі асиндетично поєднані кон'юнкти, за винятком кон'юнктів зі спільним суб'єктом, які сполучені адитивним релятивом und. Адитивні відношення реалізують певні стереотипні уявлення мовця, які відповідають схемі «загальне» - «специфічне», і концептуалізуються мовною свідомістю у вигляді облігаторної послідовності двох (і більше) подій у просторі та часі і беруть активну участь у конституюванні таксисної семантики [11: 2]. Відсутність конекторів, з одного боку, спрощує оповідь і шляхом сухої констатації фактів дистанціює оповідача від самої оповіді, створюючи ефект об'єктивності і незаанґажованості (оскільки наратор не подає власної інтерпретації відносин між сегментами паратаксису). Вільні зв'язки між реченнями дають читачеві почуття більшої свободи, коли він сам вирішує, чи встановлювати йому зв'язок між кон'юнктами чи ні. З іншого боку, асиндезація створює ефект нанизування, робить мовлення дискретним та глибоко емоційним.

[.] sie meinte es nicht bissig; sie kann gar nicht bissig sein; sie ist sehr mUtterlich; ich mag sie gern [8: 11].

Es ist ein solches Erkennen, ohne Grund und Schwere, wie die Farben im Eise, nicht kalt, nicht kalt, so zart und flUchtig, oh. [8: 53].

З усіх типів логічних відношень, які встановлюються між елементами паратаксису, важливу роль у текстах Носака відіграє диз'юнкція, яка виражається розділовим сполучником oder і може мати різне смислове навантаження:

Es regnete schon wieder. Oder noch immer. Ich hatte keine Macht darUber [7:7].

Und dann spricht er weiter. Oder auch nicht, da es nicht mehr notig ist [7: 11].

Man wUrde es wohl nur fur MUdigkeit halten oder fur Kopfschmerzen. Ich hatte auch Kopfschmerzen, das kam sicher von den Cocktails. Oder vom Weinen [8: 49].

Диз'юнкції як логічній операції властиві асоціативність та комутативність, що пояснює її позицію серед домінантних логічних відношень між сегментами надфразової єдності як відображення елементів міфічного мовлення.

Диз'юнкція відображає відмінність, різницю, протиставлення. Як видно з наведених прикладів, сурядний сполучник oder часто виступає маркером антитези або поєднує елементи переліку, де сигналізує наявність альтернативи. Втім, у Носака в обох випадках диз'юнктивні відношення виконують подібну функцію: ставлять під сумнів сказане, знижуючи тим самим рівень інформативності висловлювання та певною мірою дезорієнтуючи реципієнта, і таким чином беруть участь у формуванні образу т.зв. «ненадійного» оповідача.

Am Tisch saBen ein paar Manner und aBen. Oder sie saBen nur schweigend da und rauchten. [...] Dann kam eine junge Frau nach vorn. Oder ein Madchen [10: 12].

Невпевнена, хитка позиція наратора, закладена в диз'юнктивних конструкціях, підсилюється «хвилеподібним» характером мовлення, який твориться за рахунок приєднання другого кон'юнкта. Фігура приєднання увиразнює диз'юнкцію як логіко-семантичне відношення між кон'юнктами і ставить її в ряд ключових текстотвірних елементів. Конструкції, що виникають, створюють з формального боку ефект домислювання, а семантично виводять висловлювання на межу між «так» і «ні», синтезуючи таким чином свого роду типову для поетики «міфічного» «граничну ситуацію».

Взагалі приєднання є дуже продуктивним у текстах Г. Е. Носака. Семантично цей прийом вносить у висловлювання додаткову інформацію, розширюючи, конкретизуючи і деталізуючи його. Формально він надає оповіді «хвилеподібного» характеру. Приєднання, як і вже описані нами парцеляція та асиндетон, структурно відтворює асоціативне нанизування фраз. У розглянутих нами текстах у ролі приєднання можуть виступати також і групи слів, які розширюють, коментують, доповнюють інформацію в базовому реченні.

«Vielleicht lebt ihr doch auf dem Mond”, sagte sie. - «Wir leben am FluB. Der Mond geht auf der anderen Seite auf, uns gegenuber. Manchmal sehr groB und rot. Manchmal bildet er einen Pfad durch den FluB, genau neben der zerstorten Brucke. NatUrlich ist es nur Licht, aber man meint hinUbergehen zu konnen, nach der verbotenen Seite, wie sie es nennen. Meiner Schwester fiel es zunachst auf, schon alsKind” [10: 21].

Es muB sich um irgendeinen offentlichen Empfang gehandelt haben. [...] Eine elegante Erscheinung, ja. Sehr reprasentativ. Oder auch dekorativ. [9: 32].

Приєднання як фігура стилістичного синтаксису здатна концентрувати увагу реципієнта на важливих, рематичних компонентах висловлення. Особливий інтонаційний малюнок, створений фігурою приєднання, посилює експресивний компонент оповіді.

Отже, в «міфічній» прозі Г. Е. Носака асоціативність як естетична категорія і як формально міфічний компонент виявляє значний текстотвірний потенціал і відтворює «міфічне» мовлення, яке в силу своїх феноменологічних властивостей є відхиленням від норми у всіх відношеннях. Під стратегією асоціативності ми розуміємо специфічний стилістично виразний спосіб побудови оповіді, який реалізується шляхом нанизування сегментів інформації фактуального та оцінно-емоційного характеру на основі асоціативного зв'язку між ними і виявляється у низці формальних особливостей. Явище асоціативності відображається в синтаксичних моделях, які порушують норми синтаксичної будови речення і, в силу своєї «ненормативності», створюють ефект спонтанного, нерефлектованого глибоко емоційного мовлення, коли логічну послідовність та динаміку викладу змінює афективна статика, об'єктивна інформативність підпорядковується суб'єктивній емоційності. Вони вводяться у тканину тексту з певною стилістичною метою і беруть участь у реалізації загальної концепції художнього твору, виходячи на рівень текстотвірної стратегії.

ПРИМІТКИ