Назви кольорів у художній концепції Альбера Камю (на прикладі вибраних оповідань)

У статті здійснено аналіз колоративної лексики, яка відображає індивідуальну мовну картину світу автора. У ній колористична семантика символізується й виражає стани природи, явища внутрішнього світу, творчу уяву тощо. Серед засобів передачі чуттєвого сприйняття світу та його втілення знаковим способом найбільш розвинутим, чітко структурованим є семантичне поле кольороназв, яке відіграє важливу роль в естетичному баченні та художньому освоєнні письменником навколишньої дійсності.

Ключові слова: кольороназви, мовна картина світу, колірний компонент, семантика, колірний концепт, індивідуальний стиль автора.

The article researches the colour vocabulary that mirrors the author S mapping of the world. In the stories under analysis, the semantics of colours is symbolic expressing certain natural phenomena, inner world issues, artistic imagination etc. Among expressive means of the sensory perception of the world and its embodiment through signs the most highly developed and strictly structured is the semantic field of colour names, which performs a significant role in the writer's aesthetic and artistic conception of the environment.

Key words: colour names, mapping of the world, colour component, semantics, colour concept, the author's individual style.

Усі книги Камю претендують на те, щоб бути «трагедіями метафізичного прозріння» [5: 1725]: в них розум намагається пробитися крізь товщу швидкоплинного життя, що минає, крізь суспільно-історичний пласт до буттєвої правди існування окремої особистості на землі.

Актуальність розвідки визначається необхідністю вивчення семантики кольороназв у їх проекції на відображення індивідуально-авторської картини світу. Метою розвідки є визначення функцій та концептуальної значущості кольоративів у художньому тексті.

Об'єкт дослідження - оповідання А. Камю «La femme adultere», «Renegat ou un Esprit confus», «Les Muets», «L'Hote», «Jonas ou l'Artiste au travail», «La pierre qui pousse» з книги «L'Exil et le Royaume». Предмет дослідження - назви кольорів у зазначених оповіданнях.

Постановка загальної проблеми. Багатство колірної лексики в мові пояснюється важливістю зорових вражень як одного з джерел освоєння навколишнього світу. Невипадково кольори постійно привертають увагу науковців і досліджуються в різних напрямках - фізичному, психологічному, філософському, мистецтвознавчому.

Одним із важливих аспектів вивчення кольоративів є всебічний аналіз їх функціональних властивостей у мові художньої літератури. Численні спостереження в галузі лінгвопоетики переконують, що в художній мові назви кольорів є естетично акцентованими, відзначаються багатством семантичних наповнень і виконуваних функцій. Колірна гама як важливе естетичне явище є одним із показників індивідуального стилю автора, а її аналіз має принципове значення для розуміння специфіки поетично-мовних картин світу, визначення особливостей розвитку ідейно-художніх систем, характеристики традиційного і новаторського тощо.

Постановка завдання. Кольоронайменування - одні з найвиразніших показників авторської концепції, які розкривають специфіку сприйняття й відображення ним картини світу. Саме кольоронайменування є яскравою атрибутивною характеристикою широкого кола важливих для кожного митця образів, у тому числі й ключових, які проходять через усю його творчість. У рамках теми цієї розвідки поле кольороназв у мовотворчості Альбера Камю ми розглядатимемо як сукупність мовних одиниць, об'єднаних змістовою та концептуальною значущістю й виділених за можливістю позначати конкретну спектральну чи асоціативну колірну ознаку.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. З точки зору літературознавства, текст сприймається як художнє ціле, де колір - один з елементів цього цілого. Вивчення кольору в цьому випадку передбачає аналіз усіх художніх засобів, в яких він представлений. Дослідники розглядають також семантику наявних у тексті відтінків і колірних комбінацій, відповідність цієї семантики традиційним значенням кольору [1] або її трансформацію у творчості конкретного автора [3]. Аналіз кольорової гами проливає світло на стиль письменника, поетику його творів, особливості індивідуальної концептуалізації кольорів [4], окремі питання психології творчості [2] тощо.

Колірний діапазон збірки оповідань «Вигнання і Царство» Альбера Камю не надто широкий. Тут домінуючими кольорами є чорний, сірий, білий та червоний. У тексті значно рідше зустрічаються інші кольори: рожевий, блакитний, жовтий, коричневий, зелений, фіолетовий. Це пов'язано з творчою концепцію письменника: його прозові твори характеризується особливим стилем, який відзначається граничною стриманістю і простотою вислову, мінімальною кількістю тропів та інших орнаментальних фігур. Це не випадковість, а свідома авторська позиція, яка суцільно підпорядкована головній концептуальній ідеї - відображенню свідомості людини абсурду, для якої існує лише теперішнє, наявне - те, що в даний момент чуттєво сприймається. А, як відомо, одним з способів чуттєвого сприймання є власне сприймання навколишньої дійсності у всьому її різнобарв'ї.

Колір - це чітко вибраний, розроблений, усвідомлений, продуманий прийом, який допомагає автору виразити у слові свої думки і відчуття. Сприйняття кольору базується на певних колірних концептах [4: 42]. Але на відміну від вже усталених та загальновідомих колірних концептів, мала художня проза Альбера Камю відзначається особливою концептуалізацією кольорів, яку породжує філософське світобачення письменника. Деяка парадоксальність, незвичність колірних асоціацій, непересічні поєднання кольорів в оповіданнях цього французького письменника- екзистенціаліста і присвоєння інколи невмотивованої колірної ознаки предмету чи явищу створюють яскраві, індивідуально-авторські образи, що, власне, стали надбанням національної мови, поштовхом до розкриття її потенційних можливостей.

Назви домінантних в оповіданнях Камю кольорів представлені широким спектром значень від власне номінативних до символічно-узагальнених. В індивідуальній колірній палітрі Альбера Камю активно освоюється оцінна семантика чорного кольору, який традиційно пов'язується з негативними явищами, емоціями, сумними подіями тощо, символізує пітьму, смерть, горе, відчай, скорботу, зло. Найчастотніший у творах Камю цей колір втілює ідею усвідомлення людиною існування, тобто усвідомлення невідворотності людського кінця - смерті. Зауважимо, що концептуальний образ чорного кольору - смерть, що є усталеним у християнській традиції, сприймається негативно. Проте у письменника-екзистенціаліста чорний колір набуває певних позитивних конотацій, оскільки саме в цілковитій темряві відбувається звільнення свідомості від усіх догм та забобонів, і лише тоді людина може осягнути сутність існування: «Des guirlandes d'etoiles descendaient du ciel noir au-dessus des palmiers et des maisons» [6: 1573]; «Quand nous marchions en rangs serres et noirs, l'ete, sous le soleil de Grenoble...» [6: 1580]; «Noirs oui, car ils sont habilles de longues etoffes noires...» [7: 1583]; «0 mes maitres, [...], rempliront la lumiere d'Europe de leurs voiles noirs...» [7: 1592]; «Le ciel, d'un noirpale, semblait encore liquide» [11: 1673].

Індивідуально-авторська практика уживання прикметника чорний підтверджує згаданий вище її тісний зв'язок із символікою смерті. Очевидно, саме тому серед метафор, створюваних із участю цього колоратива, переважають ті, в яких оцінний компонент чорний виступає носієм виразної експресії.

Білий колір, що зазвичай позначає все світле, життєрадісне, у Камю не має цих позитивних конотацій. У нього - це колір екзистенціальної тривоги, яка передує усвідомленню існування: «А partir de ce moment, les passagers n 'avaient rien vu; l 'un apres l 'autre, ils s 'etaient tus et ils avaient navigue en silence dans une sorte de nuit blanche...» [6: 1560]; «А present, elle se sentait trop grande, trop epaisse, trop blanche aussi pour ce monde oU elle venait d'entrer» [6: 1571]; «Comment peut-on vivre dans la ville de sel, au creux de cette cuvettepleine de chaleur blanche?» [7: 1583]; «...ils avaient decoupe leur enfer blanc et brulant» [7: 1583]; «... les etres, perdus dans la lumiere blanche et violente, semblaientflotter comme des ludions dans un aquarium vertical» [10: 1635].