Гра з історією у романах альтернативної історії В. Кожелянка

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 82 - 311.1 (73)

М.В. Кондратюк

В одному з інтерв'ю [8] український письменник Василь Кожелянко (1954-2008) погодився із відомим висловлюванням “історія не знає умовних способів,” але додав, що для будь-якої історії потенційно існують альтернативні версії. В межах жанру “альтернативної історії” або “політичного фентезі”, В. Кожелянко пропонує читачеві участь у грі “Що було б якби?” Вже у своєму першому романі “Дефіляда в Москві” В. Кожелянко перекроює хід другої світової війни у спосіб, в результаті якого було створено українську державу на чолі з Бандерою тому, що “ввійшовши 22 червня 1941 року на територію СССР, Гітлер без особливих зусиль у жовтні взяв Москву” [3, c.10]. Романи В. Кожелянка виділяють ігрове ставлення до історичних фактів та карнавалізація історії, руйнування концепції історичної правди. Отож, тематично-формальні прояви цих стильових тенденцій і є предметом розгляду та літературного аналізу в даній статті.

Альтернативно-історичні романи В. Кожелянка стали справжньою літературною сенсацією 2000-х років. Як пояснив сам автор: “По формі мої твори можуть набувати анекдотичного характеру. Але ж будь-який політичний анекдот відображає певні соціально- політичні реалії абсолютно серйозно. В основі завжди лежить проблема, котра гостро стоїть перед суспільством” [7, c. 4]. Такою проблемою, на думку письменника, є занадто серйозне ставлення до історії та хвороблива схильність українців фіксувати увагу на поразках і невдачах. Переписуючи поразки на перемоги, романіст вдається до поетики реваншу як антидот традіційній трагічній моделі української історії. Його художня стратегія - компенсаторна, адже художній історичний матерал моделюється за критерієм реальних або ж уявних “чудових миттєвостей історії” з точки зору націоналізму.

Оригінальність Кожелянкової прози, зумовлені постмодерною парадигмою, привернули увагу не тільки читачів та критиків, але й професійних істориків. Їхня реакція на романи була неоднозначною - від звинувачень у знущанні над історією до схвалення і захоплення. Влучну формулу Кожелянкової прози вивів Ю. Чекан: “Провокативна фабула, що базується на альтернативній (і тому епатуючий історії). Абсолютна свобода від колізійних штампів та передбачуваний сюжетних поворотів, постійне балансування на межі гри, іронії, cарказму” [11, с. 5]. Цікавим є спостереження історика І. Беркута у післямові до роману “Дефіляда в Москві”: “письменник веде наступ на комплекс стереотипів, сформованих пропагандою - комуністичною, націоналістичною, чи ще якоюсь” [3, с. 153]. Критики відзначають фрагментарну композицію та маніпулювання стереотипами, а саме: “синтез політичного анекдоту та антиісторичної фантазії” [11, с. 99]. Монтаж, вивертання стереотипів гра з історією на думку С. Матвієнко необхідні В. Кожелянку, щоб довести, що історія - “гнучка і мобільна” [8, с. 26]. Вона назває “Дефіляду в Москві” “...довжелезним маренням у півстоляття, фантасмагорією” [8, с. 27]. І. Старовойт віднесла такі романи до історикоподібної прози, в якій іде процес поквитування з розумно впорядкованою, прогресивною історією [9, с. 10], а

Історія перестає сприйматися як великий вчитель і суддя, а постає як “примхлива історія” і “історія - примхлива і перебірлива” [3, с. 8, 37]. Як постмодерніст, В. Кожелянко полишає спроби впорядкувати і пояснити історію, і веде з нею культурну гру. Ця гра є пародійною, схожою на погляди Умберто Еко, який пропонує сприймати постмодерну історію атемпорально, як музей воскових фігур, де “Моцарт може сидіти за однім столиком із Карузо та Шекспіром”, а “Ісус зі Томом Сойером” [13, с. 68] складає одну декорацію. Постмодерний музей не тільки зупиняє і консервує історію, але й розташовує експозіції ахронологічно і хаотично.

У романі “Конотоп” В. Кожелянка музей історії перетворюється на пансіонат для “минулих днів.” Письменник антропоморфізує час, перетворючи дні на хворих: “7 листопада 1917 року” - “пенсіонер з орденськими колодками та безліччю алюмінієвих значків”, “22 червня 1941 року” - “інвалід в кривавих бинтах,” шановний “24 серпня 1991 року”, “хуліган, мафійник і рекетир” “20 квітня 1999 року” [4, с. 58] Між днями існує “дідівщина”: дні сперичаються і вчиняють між собою бійку, щоб довести свою важливість для історії. Наділяючи час людською зовнішністю, емоціями, амбіціями та комплексами, В. Кожелянко насміхається над ідеологією визначних дат. стильовий роман ігровий стереотипний

У третьому розділі “Трохи історіі” роману “Дефіліада в Москві” В. Кожелянко показово демонструє метод переписування підручників з історії, який Н. Яковенко визначила як “фасад перефарбовується, структура не міняється” [12, с. 19]. З цією метою автор зловживає стертими кліше радянських шкільних підручників з історії - “невмирущою славою вкрив себе”, “віроломно напала”, “яскравий приклад масового героїзму”, “мобілізація сил народу” [3, с. 85], але міняє місцями учасників псевдо-історичних дій, досягаючи іронічного ефекту. На варіатівніть інтерпретацій історичних подій вказує В. Кожелянко і в романі “ЛжеNostradamus,” закручуючи політичну інтригу навколо пророцтв Нострадамуса. Цей роман пародіює президенстські вибори 1994 року, адже центурії Нострадамуса намагаютсья змінити, перетлумачити, використати, сфальсифікувати на свою користь всі кандидати в президенти.

Для романів альтернативної історії В. Кожелянка властиве вживання таких елементів постмодерної стилістики як фрагментарність, інтертекстуальність, іронічність, пародійність завдяки яким втрачається офіційна пафосність і створюється ігрова тональність. Жанр альтернативної історії загалом, а значить і романи В. Кожелянка, набуває особливої актуальності у світлі політичних подій в Україні після Майдану 2014 року. Коли точки біфуркації і варіативність історічних сценаріїв очевидні, а політична реальність наближається до фантасмагоричних варіантів жанру “політичне фентезі.” Мітинги на Майдані, революція, вигнання старої влади, боротьбу у верхівці влади, суперечки та бійки в прямому ефірі політиків, репортажі на замовлення політичних сил все частіше нагадують абсурдні епізоди і уявні ситуації з романів В. Кожелянка.

Список використаної літератури

1. Аністратенко А. Спогад про майбутнє: творчість Василя Кожелянка в сучасних контекстах. - Чернівці: Місто, 2013.

2. Баран Є. Дефіліада по-чернівецьки. // Курєр Кривбасу. - 1999. - 13. - С. 150-153.

3. Кожелянко В. Дефіляда в Москві. - Львів. Кальварія, 2000. - С. 153.

4. Кожелянко В. Конотоп. - Львів. Кальварія, 2001. - С. 174.

5. Кожелянко В. ЛжеКо8Іта<іатш. - Львів. Кальварія, 2001. - С. 145.

6. Кожелянко В. Людинець. - Львів. Кальварія, 2001. - С. 179.

7. Матвієнко С. Історія як ареал гри //Слово і час. -№ 2, 2000. - С. 24-27.

8. Старовойт І. Український постмодернізм у критичному та художньому дискурсах кінця XX століття. Автореф. дис....канд. філ. наук: 10.01.06. - Львів, 2001. - 20 с.

9. Шевчук З. Засоби моделювання історії в постмодерній українській прозі. Автореф. дис... канд. філол. наук: 10.01.06 -- Київ, 2006. - 19 с.

10. Чекан Ю. Негатив віртуального світу.// Книжник review. - № 20, 2001. - C. 5.

11. Яковенко Н. Одна Кліо, дві історії. //Критика. -№ 12 (62), 2002. - С. 12-31.

12. Eco U. Travelling to Hiperreality. - New York: Harcourt, 1991.

Анотація

Стаття присвячена аналізу стильових елементів, що складаються під впливом концепції альтернативної історії у романaх В. Кожелянка. Ігрова модель аналізується як риса постмодерної естетики. Головна увага приділяється карнавальній трансформації стереотипних образів, що характеризують український історичний дискурc.

Ключові слова: альтернативна історія, постмодерна модель, пародія, гра, Кожелянко.

Статья посвящена анализу стилевых элементов, которые формируются под влиянием концепции альтернативной истории в романах В. Кожелянка. Сделан анализ игровой модели как характеристики постмодерной эстетики. Главное внимание обращается на карнавальную трансформацию стереотипных образов, которые присущи украинскому историческому дискурсу.

Ключевые слова: альтернативная история, постмодерная модель, пародия, игра, Кожелянко.

The article deals with stylistic elements in Vasil Kozhelyanko's novels formed within the framework of alternative history. It provides the analysis of the postmodern ways for playing with and mocking history. The paper focuses on the carnavalesque transformations of Ukrainian historic stereotypes on the level of style.

Keywords: alternative history, postmodern framework, parody, play, Kozhelyanko.

Размещено на Allbest.ru