Специфіка реалізації профетичних візій у ліриці жінок-вісниківців

Размещено на http://www.allbest.ru/

Специфіка реалізації профетичних візій у ліриці жінок-вісниківців

Дар'я Лиман

Анотація. У статті розглядається проблема профетичного візіонерства. За допомогою сили слова поети здатні ставати провісниками та вчителями для своєї нації, саме тому письменників порівнюють із пророками. Неможливо обмежити профетизм окремою епохою. Він виявляється протягом усього періоду розвитку літератури. Загалом виокремлюємо три види пророцтв - національне, соціальне та автопророцтво.

На прикладі творчості Оксани Лятуринської та Наталі Лівицької-Холодної досліджується реалізація профетичних візій, а також вияв трьох видів пророцтв. Творчий доробок жінок-вісниківців наскрізь просякнутий профетичними візіями, що реалізуються на всіх рівнях художнього тексту.

Ключові слова: профетизм, візія, автопророцтво, національне пророцтво, соціальне пророцтво.

Постановка наукової проблеми та її значення. Початок ХХ століття ознаменувався пильною увагою дослідників до мистецтва як до найпоширенішого варіанту нераціонального досвіду. Науковці наголошують на тому, що без урахування цього типу досвіду людина не може бути цільною особистістю. Також перша половина ХХ століття в українській літературі була позначена підвищеним інтересом до Біблії. Автори цієї доби прагнули по-новому висвітлити сучасні їм проблеми. Особливе місце серед цих проблем посідає проблема візії майбутнього України, а також проблема ролі інтелігенції у формуванні нації. Тому все частіше письменники постають пророками, які зазирають у майбутнє своєї країни, намагаючись застерегти від помилок і відкрити шляхи подальшого розвитку. Такий вияв творчої діяльності дослідники називають профетичним.

Релігія і мистецтво мають багато точок дотику, зокрема й у тому, що релігія здатна знайти свій вираз у мистецтві. Так само й мистецтво, яке досягає найвищої точки свого вияву, може ставати релігією.

Варто зазначити, що будь-яка діяльність людини має свою певну спрямованість. Якщо ж дивитися на пророцтво як на частину естетичного та релігійного типу досвіду, то воно потребує майже надлюдських внутрішніх сил. Та не завжди пророки передвіщали майбутнє, дуже часто вони відкривали вічні істини. Оскільки пророцтво можна вважати однією із форм моральних розрахунків, виявом яких є попередження, сни, знаки, відкриття істини.

За допомогою сили слова поети здатні ставати провісниками та вчителями для своєї нації, саме тому письменників порівнюють із пророками. Ще одне наближує авторів до образу біблійних пророків - це мученицька доля. І так само, як і пророків, поетів не можна ні призначити, ні обрати, ними можна лише народитися. З цього приводу влучно висловлюється Євген Сверстюк: «Пророк бачить те, чого інші не добачають. Пророк передбачає майбутнє. Але передусім пророк розмовляє з Богом і виголошує його істини перед лицем народу» [4, с. 43].

Література завжди прагнула пришвидшити досягнення бажаного ідеалу за допомогою профе- тизму. І саме поезія, як зазначають більшість дослідників, була пророчою від самого свого зародження. Зокрема, основною особливістю поезії Стародавньої Греції була саме профетичність, бо давньогрецькі профети в процесі пошуку найкращої форми для фіксації власних пророцтв зупинилися на поезії. Найчастіше це пов'язують із формою та ритмічним наповненням поетичних текстів. Тому поетичне натхнення досі залишається спорідненим з пророчим.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. У багатьох філософсько-естетичних теоріях звертається увага на різні вияви профетизму (М. Бердяєв, Ф. Ніцше, К.-Г. Юнг, О. Паса, М. Еліаде,С. Кєркегор, В. Кандинський, К. Ясперс та ін.). Були й глибокі наукові праці в українському літературознавстві ХХ столітті, зокрема Дмитра Донцова. Щодо профетизму вісниківців, то в останні десятиліття з'явились дисертаційні дослідження та монографії Юлії Войчишин та Наталії Плахотнік, зокрема в останньої «Профетичні мотиви в українській поезії ХХ століття (В. Свідзінський,Є. Плужник, Є. Маланюк, В. Стус)». На жаль, найбільшу увагу в цьому питанні науковці приділяють здебільшого Євгенові Маланюку. Жіночі ж постаті залишаються на маргінесі.

Мета статті - аналіз реалізації профетичного візіонерства у творчості поетів вісниківського періоду. Матеріалом для аналізу стали поетичні тексти жінок-вісниківців Оксани Лятуринської та Наталі Лівицької-Холодної.

Виклад основного матеріалу й обґрунтування отриманих результатів дослідження. Художньою метою профетичних текстів є прагнення донести до мислячої людини через асоціації глибоку думку, яку поет заклав у своєму творі. Зазвичай у поезії подія точно не подається, а наявні лише натяки (символи, образи), за допомогою яких можливо проникнути в істинний сенс твору. Це і призводить до того, що в залежності від соціально-історичних обставин один і той самий поетичній твір інтерпретується по-різному. Часом це призводило до того, що поезію використовували для пропагування різних ідеологічних доктрин.

Поезія має здатність просочуватися в сокровенне людини, говорити про одухотворене в житті. Саме тому поезія передбачає життя, а поет має змогу прозирати крізь минуле й майбутнє.

Українській поет - це набагато більше ніж просто поет, бо поезія упродовж багатьох століть стоїть на захисті нації від зникнення, виражаючи й формуючи національну свідомість. Будь-яка пророча дія - це імпульс, що направлений з минулого в майбутнє, це створення ідеї, яка має реалізовуватись нащадками.

Ще за часів Давньої Греції було відомо, що поезія має профетичні властивості. Аристотель писав: «... завдання поета - говорити не про те, що було, а про те, що могло би бути, будучи можливим в силу ймовірності або необхідності» [1, с. 21].

Люди, наділені поетичним даром, могли передбачати суспільно-політичні події (війни, революції, зміни режимів і т. п.). Мали змогу вони передбачати й долі людей. Щодо власних доль, то передбачати поети могли лише власну смерть. Оскільки тієї чи іншою мірою кожен поет наділений пророчим даром.

Як відомо, однією з основних функцій літератури є комунікативна. Поет у вербальній формі посилає повідомлення тому часу, у якому він існує. Але поети-пророки максимально розширюють межі комунікативної функції, звертаючись у тому числі й до майбутніх поколінь.

Неможливо обмежити профетизм окремою епохою. Він виявляється протягом усього періоду розвитку літератури. Загалом можна виокремити три види пророцтв - національне, соціальне та автопророцтво.

На прикладі творчості Оксани Лятуринської та Наталі Лівицької-Холодної розглянемо реалізацію профетичних візій, а також вияв трьох видів пророцтв. Окрім приналежності до кола вісниківців їх об'єднує те, що з огляду на життєві обставини, вони змушені були покинути Україну, а от повернутися назад їм так і не судилося. Обидві жінки пройшли складний шлях, але поряд з ними завжди була поезія, яка підтримувала і не давала впасти у відчай. Творчість письменниць завжди нерозривно була пов'язана з Батьківщиною. Можливо тому, так багато в їхніх поезіях профетичних візій, які стосуються саме майбутнього України. Та значне місце посідає й автопророцтво.

Найяскравішим виявом автор пророцтва є поезія Оксани Лятуринської «Мир над місцем сим!». Як відомо з біографії поетеси, поховано її на українському православному цвинтарів Саут-Баунд-Бруку, штат Нью-Джерсі. Могила Оксани Лятуринської знаходиться навпроти могили приятеля по літературі й ідейного побратима Євгена Маланюка. Вона передбачила це більш як за тридцять років до власної смерті: Мир над місцем сим!

Буду тут лежати,

Поруч побратим [3, с. 108].

Таке передбачення можна розглядати як очевидність, адже саме на цьому цвинтарі поховано багатьох емігрантів, що мешкали в США. Тож передбачення цілком логічне.

Росію часто порівнюють із хижаком (орлом або ведмедем). Передбачення сучасних подій, агресію Росії знаходимо в поезії О. Лятуринської «Ліси ловитв!»:

Вогні запалять хтиво очі.

Хижак напружиться і скочить

І переможно зподалік

У ліс потужний кине рик [3, с. 77].

Така візія щодо північного агресора притаманна багатьом поетам-емігрантам, які на собі випробували червоний терор і опинились за межами Батьківщини, вириваючись із пазурів хижака.

У поетичному доробку Наталі Лівицької- Холодної Друга світова війна поєднується із образом масок кривавих облич. За п'ять років до її початку у творах авторки помічаємо натяки на ті жахливі події:

Будуть гинуть в полум'ї хати,

Будуть маски кривавих облич...

(«На розквітлі акації грона.») [2, с. 72].

За плечима вогонь росте,

За плечима зойки і крики.

І криваві маски облич.

І я знаю, що буде біль

І що буде образа і сором. («Степова казка») [2, с. 81].

У світовій та українській літературі війна зображується за допомогою таких образів як вогонь, полум'я, біль, крики. Тож з огляду на це можна сказати, що в цих двох поезіях Наталя Лівицька-Холодна передбачає страшні події Другої світової війни, яка принесла горе не тільки на територію України. Незважаючи на те, що Н. Лівицька-Холодна змушена була виїхати з України, душа її завжди боліла за рідну країну. Авторка вірила в те, що її Батьківщина зможе вибороти собі незалежність. Незламна віра в це виражається й у її поезіях:

Колись з весною прийде зміна,

І оживе твій світлий край,

Що зветься дзвінко «Україна»

(«Весняним птахом заспівай») [2, с. 100].

Я твердо вірю, Боже мій,

Лише святий вогонь-ненависть Пірве з кайданів народ мій І поведе його до слави («Сповідь») [2, с. 111].

Ці поезії були написані більше ніж за п'ятдесят років до здобуття Україною незалежності. Із цього можна зробити висновок, що в поезіях «Весняним птахом заспівай» і «Сповідь» наявні профетичні візії, пов'язані із майбутнім України, що виростали з прагнень і віри митця в щасливе майбуття Батьківщини.

Особливістю поетичного доробку Наталі Лівицької-Холодної є те, що він насичений великою кількістю національних пророцтв. Століттями Україна зазнавала тиску з боку північного сусіда. Але авторка за багато років до сучасних нам подій змогла передбачити їх у своїх творах. Українці вибороли свою свободу й довели власну гідність:

Але помсту царям і совдепам

За затоплені кров'ю поля,

За нездійснені сни Мазепи

Понесе Україна моя («Помста») [2, с. 112].

Тільки вітер степами знов Проказав, що встанеш Ти І що буде смерть і кров («Провіщення») [2, с. 113].

Поети-вісниківці завжди висловлювали думки про те, що Україна має бути вільною й незалежною. Вона повинна була нарешті вийти із тіні свого «старшого брата». Саме тому, Н. Лівицька-Холодна вірила, що наступні покоління не тільки не залишать спроб відстоювати власну гідність, а й підуть ще далі. І що боротьба вестиметься не лише на сторінках книжок і часописів, бо нащадки знайдуть у собі сили перейти до більш рішучих дій:

І знаю: оживуть ще ці мечі

В руках людей, що прийдуть нам на зміну («В Карпатах») [2, с. 113].

Здригнеться Київська земля

І понесе сто тисяч війська

Під стіни білого Кремля («Остання жертва») [2, с. 114].

Поезії Оксани Лятуринської також сповнені передбачень боротьби за гідність і незалежність:

Вже завтра, знаю, ти не будеш тая,

Ти зацвітеш криваво-золотая

І затремтиш чи з муки, чи з тривоги,

Вітри у гніві понесеш по безвістях-дорогах [3, с. 92].

Відомо, що думки українців розділилися з приводу сучасних подій. На жаль, рідні люди знаходяться по різні сторони барикад. Профетичні візії, подібні до Шевченкових, з цього приводу цього віднаходимо в поезії О. Лятуринської «І батько відречеться сина...»:

І батько відречеться сина.

І піде брат на брата [3, с. 124].

Оксані Лятуринській не вдалося створити сім'ю. Її завжди оточували однодумці та друзі, але радості материнства вона так і не зазнала. На жаль, такий розвиток своєї долі вона змогла передбачить ще в досить молодому віці:

Вже стільки літ! Надія блідне І хатнє вогнище вже гасне.

Життя, життя ж таке дочасне!

Вже стільки літ! І ані звістки.

І, мов останні падолистки:

Ніколи квітами поліття Не народитись нашим дітям [3, с. 96]. Висновки та перспективи подальшого дослідження. Отже, профетизм - це провіденційна спрямованість творчості, у якій подаються приклади тих подій, які повинні відбутися. Люди високо інтелектуальні здатні зробити логічні висновки із сучасних їм подій,тим самим створюючи пророкування стосовно держави, нації та власного життя. Не стали винятком і Оксана Лятуринська та Наталя Лівицька-Холодна. Творчий доробок жінок-вісниківців наскрізь просякнутий профетичними візіями, що стосуються майбутнього України. Це питання, як і подальший докладний аналіз реалізації профетизму на ширшому матеріалі, є перспективним напрямом розробки поставленої в статті проблеми.

профетичний візія пророцтво поет

Література

1. Античні поетики / Упоряд. М. Борецький, В. Зварич. -- К.: Грамота, 2007. --168 с.

2. Лівицька-Холодна Н. Поезії, старі і нові / Наталя Лівицька-Холодна. - Нью-Йорк, 1986. - 237 с.

3. Лятуринська О. Зібрані твори / Оксана Лятуринська. - Торонто, 1983. - 813 с.

4. СверстюкЄ. На святі надії. Вибране / Євген Сверстюк. - Київ: Наша віра, 1999. - 784 с.

Дарья Лыман

СПЕЦИФИКА РЕАЛИЗАЦИИ ПРОФЕТИЧЕСКИХ ВИЗИЙ В ЛИРИКЕ ЖЕНЩИН-ВЕСТНИКОВЦЕВ

Аннотация. В статье рассматривается проблема профетического визионерства. С помощью силы слова поэты способны становиться провесниками и учителями для своей нации, поэтому писателей сравнивают с пророками. Невозможно ограничить профетизм отдельной эпохой. Он проявляется в течение всего периода развития литературы. В общем выделяем три вида пророчеств - национальное, социальное и автопророчество.

На примере творчества Оксаны Лятуринской и Натали Ливицкой-Холодной исследуется реализация профетических видений, а также проявление трех видов пророчеств. Творчество женщин- вестниковцев насквозь пропитано профетическими видениями, касающимися будущего Украины.

Ключевые слова: профетизм, визия, автопророчество, национальное пророчество, социальное пророчество.

Daria Lyman

SPECIFIC OF PROPHETIC VISION IN THE LYRIC OF WOMEN-VISNYKIVTSIV

Summary.The article is devoted to the problem of prophetical vision. Using the power of the word poets are able to become forerunners and teachers for their nation, that is why writers are compared to prophets. It is impossible to limit a profetizm to a separate era. He appears throughout the period of development of literature. Generally we allocate three kinds of prophecies - national, social and auto prophecy.

On the example of creativity of Oksana Liaturynska and Natali Livytska-Kholodna examines the implementation of prophetic visions, and the expression of three kinds of prophecies. The creative achievements of women-visnykivtsi imbued with prophetic visions that are realized at all levels of the literary text.

Key words: prophetism, vision, auto prophecy, national prophecy, social prophecy.

Размещено на Allbest.ru