Лірика О. Зуєвського: особливості художнього вираження образу України-батьківщини

Размещено на http://www.allbest.ru

ЛІРИКА О. ЗУЄВСЬКОГО: ОСОБЛИВОСТІ ХУДОЖНЬОГО ВИРАЖЕННЯ ОБРАЗУ УКРАЇНИ-БАТЬКІВЩИНИ

Анотація

У статті досліджуються особливості художнього розкриття образу України-батьківщини в ліриці О. Зуєвського - україномовного поета Канади другої половини ХХ ст. Насамперед поет звертається до розкриття пейзажних образів, які співвідносяться з традиційними образами української літератури. У О. Зуєвського вони часто набирають символічного та метафоричного значення, як, наприклад, образи водних артерій України.

Під час дослідження виявлено, що важливе місце у змалюванні образу України-батьківщини у творчості О. Зуєвського посідають мотиви туги за рідним краєм, неповернення на батьківщину, нездійсненності мрії та ін. Проте вони не є домінуючими у ліриці поета.

Ключові слова: образ батьківщини, образи-символи, мотив ідеальної батьківщини, мотив ностальгії, україномовна поезія Канади.

художній батьківщина лірика поет література

О. Зуєвський (1920-1996) - український поет, перекладач, науковець, професор університетів у США та Канаді, член ОУП «Слово» та Національної спілки письменників України. Його поетичне ім'я лише повертається на материкову Україну і потребує ґрунтовного вивчення. Серед дослідників лірики О. Зуєвського - І. Костецький,

В. Яременко, Л. Сірик, С. Гординський, П. Ротач та ін. Велику увагу науковці приділяють перекладацькій та поетичній діяльності митця. Проте предметом окремого розгорнутого дослідження поетична спадщина вихідця з України ще не була. Це і зумовлює актуальність обраної теми статті.

За висловом І. Костецького, О. Зуєвський належить до таких поетів, про яких майже не пишуть: «Він належить до тих поетів, що можуть входити тільки до вузького кола <...> І воно не може інакше бути: це ж не творчість на продаж, на виставку, на ярмарок. Це творчість на певну адресу» [2, с. 455]. Дослідники сходяться на тому, що

О. Зуєвський - один із найвиразніших представників українського символізму. Його поезія глибоко інтелектуальна і, на перший погляд, незрозуміла пересічному читачеві. За нею приховується яскрава естетика і творча філософія, яку можна осягнути лише на фоні загальних тенденцій розвитку європейської та північноамериканської поезії XX ст. С. Павличко, описуючи свої враження від знайомства з лірикою О. Зуєвського, визначила її як цілком самобутнє явище у світлі світової літератури: «Власне, у нас і не звикли до такого роду поезії, її не було і не могло бути на «материку» української культури <.> це дуже складна поезія, переповнена алюзіями, парафразами, натяками, підтекстами, подвійними і потрійними сенсами» [7, с. 500].

У статті І. Костецького «Як читати вірші Олега Зуєвського» наголошено, що поет - найвиразніший представник українського символізму, у творчості якого поєднано символізм із класицизмом, що зумовило витворення нового типу символістичного письма: «Зробив він це введенням у дію первнів клясицизму. Зуєвський іпостасував символізм клясицизмом» [3, с. 463]. У цьому

І. Костецький слушно помітив таку особливість стилю О. Зуєвського, як синкретизм: не лише використовувати певний стиль, а й впливати на нього, поєднувати з іншими стилями, змінюючи його.

В. Яременко акцентує увагу на основних мотивах поезій О. Зуєвського - мистецтво і митець, втечі «у світле царство мрій, у світлий храм Ґрааля» [11, с. 550], ностальгії, що переходить у мотив туги «за незреалізованим наміром творити у рідному краї добро і красу» [11, с. 547]. Дослідник вважає, що специфікою поетики О. Зуєвського є символістська образність, інтертекстуальність (рецепції, алюзії античних міфів, поезії В. Шекспіра, В. Малларме та ін.). У статті Л. Сірик «Моральні аспекти української еміграційної поезії» [8], де йдеться про поетичний вираз свідомості та духовності у поезії представників української діаспори, лірика О. Зуєвського зі збірки «Голуб серед ательє» розглядається у контексті еміграційної поезії ХХ ст. При цьому домінантними у ній визнано біблійні мотиви.

Незважаючи на те, що поет у переважній більшості творів звертався до образів і тем світової літератури, та все ж він не міг оминути теми України, туги за нею, що дає підстави говорити про використання цілком традиційних для української літератури образів. Тема батьківщини у творчості О. Зуєвського частково розглядалась автором статті у контексті дослідження проблеми батьківщини в україномовній поезії Канади другої половини ХХ ст., але предметом окремої наукової розвідки до цього часу не була. Саме її дослідження і становить мету статті

Тема України-батьківщини є центральною в еміграційній літературі. Не є винятком і лірика О. Зуєвського. Для ліричного героя поезії «Я вертаюсь до тих воріт...» батьківщина є свічадом, оазою, «де цвітуть по узбіччях маки» [1, с 16]; для ліричного героя його вінка сонетів «Біля чорної брами» - мікрокосмом, де можна знайти «притулок справжньої любові» [1, с. 29].

Природа рідного краю - основний образ поезій про Україну О. Зуєвського. Він жодного разу не називає свою батьківщину її безпосереднім найменням - Україна, але тема України в ній «виявлена в зворушливих образах рідної природи, в тонких символах» [6, с. 488]. «Світлий луг», «старі дуби», «жовтаві ромашки» - такі зорові образи української природи у віршах О. Зуєвського. Ліричний герой його поезії «З тобою ми зустрінемось.» сподівається на зустріч з рідною землею там, «де ще цвітуть жоржини пишнолиці» [1, с.66]. Образ жоржин хронотопічно навантажений: він і символ рідного краю, і квітка літа. П. Одарченко зазначає: «У О. Зуєвського ми не знайдемо шабльонових патріотичних поезій з їх барабанно-войовничою лексикою, часто беззмістовною і порожньою» [6, с. 488], але, за переконанням

В. Яременка, він «поет глибоко національний» [11, с. 543]. Останнє оприявнюється у О. Зуєвського передусім через пейзажі. Так, у поезії «Верхівців розкидані рої.» це степ, колосся:

Верхівців розкидані рої Вкрили річку-море, що від рання Почерез урочища свої Золоте горнула хвилювання [1, с. 131].

Образ «верхівців розкидані рої» - образ колосся, на що вказує епітет «золотий» як його кольорова характеристика, розгорнута в картину «хвилювання» поля (колосся) у хвилях вранішнього вітру. Від споглядання колосся, що гойдається, в уяві ліричного героя виникають асоціації із морськими хвилями. Порівняння степу із річкою-морем, що підкреслює безмежність простору, як відомо, притаманне степовикам, до яких і можна віднести поета-емігранта з Полтавщини.

Образами-прикметами України в ліриці О. Зуєвського постають і водні артерії. Проте автор безпосередньо їх не називає. Так, частиною батьківщини є образ Чорного моря у віршах збірки «Під знаком Фенікса»:

А, відновивши незнаний порив,

Глянеш на море - найменший брід,

Небо в любові залягло на гори,

І великодньо палає Вхід [1, с.40].

Асоціативно виникає образ півострова Крим як південної приморської точки України, де починається свята земля - батьківщина. Сакральність підкреслюється використанням релігійних мотивів: пошуку святої землі (алюзія на тему переходу Мойсея через море), свята Великодня (як головного свята християн) та воріт до раю. Відчутно і вияв прагнень ліричного героя повернутись на батьківщину, хоча б у думках. «У характеристиці Чорного моря зауважено і означення «злі» хвилі: що є не лише прикметою природного явища (ситуації шторму), а й відзвуком багатьох кривавих битв, що протягом століть відбувались у межах його акваторії» [5, с. 165].

Особливістю використання водних образів насамперед полягає в тому, що вони несуть на собі метафоричне навантаження, постаючи духовними символами. Наприклад, у поезії «Десь далеко на воді.» через образи-стихії О. Зуєвський утверджує духовну силу та прагнення українського народу до волі, вводячи образ міфічного птаха фенікса, «що від бур стих» [1, с. 39]. Образ фенікса співвідноситься з образом українського народу, який відроджується не лише з попелу, а й з крові, гніту, пригноблення. О. Зуєвський висловлює віру в те, що його народ оживе й очиститься «у злетах світлого чорнила» [1, с. 99], тобто у водах Чорного моря, образ якого набуває міфологічного змісту води-життя. «У такому контексті утверджується ідея віри в майбутнє здобуття омріяної у віках волі і незалежності» [5, с. 166].

О. Зуєвський звертається і до прийому олюднення художніх образів, зокрема Дніпра у вірші «Тема». У ньому наголошено, що разом з Дунаєм та Збручем Дніпро плаче і ранить «колючим болем», разом з ліричним героєм згадуючи нелегку долю України часів набігів татарської орди. Саме до Дніпра лине думкою ліричний герой, чия душа уподібнюється птахові, що повертається з далеких чужих країв додому: «Хотілось береги Дніпрові / Окинуть поглядом орлиним» [1, с. 180]. Таким чином, оприявнюється ще одне значення образу Дніпра - «уособлення спокою ліричного героя, його душевної рівноваги» [5, с. 166].

Важливе місце у віршах О. Зуєвського, присвячених Україні, посідає не лише оспівування природи, а й турбота про її подальшу долю. Так, простежується концепція ідеальної батьківщини, домінуючою ознакою якої є державність, що є традиційним для поетів української діаспори. Умотивовуючи зміст ідеальної батьківщини у свідомості представників української діаспори в Канаді, Н. Ханенко-Фрізен зазначає: «Усвідомлений обов'язок діаспори зберігати та підтримувати свою українськість переріс у політичне кредо відстоювання своєї національної суверенності» [10, с. 23]. Саме ця теза і знайшла своє вираження в поезії О. Зуєвського, ліричний герой якої переймається долею батьківщини. «Сутність останньої увиразнюється образом світлого поля, що «горить червоно» від крові. Кров - наслідок дій радянської влади як пригноблювача та руйнівника духовності народу» [4, с. 142]. Відповідь на питання, чи підніметься український народ на боротьбу, ліричний герой прочитує в описі неба - сузір'я Зодіаку:

Таким чином, ідеальна батьківщина в О. Зуєвського - вільна держава, що благословила своїх синів на боротьбу. Усвідомлення боротьби за вільну батьківщину як життєвої мети перемагає почуття суму за батьківщиною.

Та все ж реальність для ліричного героя - життя поза межами України. Звідси виникає мотив неповернення до рідного краю. Ліричний герой поезії «Дон-Кіхот (сучасний монолог)» О. Зуєвського заздрить птахам, які можуть повернутися додому:

В. Стуса. У його рядках «Прощай, Україно, моя Україно, чужа Україно, навіки прощай» [9, с. 251] акцентовано мотив прощання з рідною землею, бо передумови цього прощання перетворили Україну у сприйнятті поета із світу свого у світ чужий).

У поезії О. Зуєвського мотив нездійсненності мрії про повернення на батьківщину увиразнюється за допомогою образу «загородженої путі», що метафорично підтверджує тезу: шляху назад, на батьківщину, немає. Особливою психологічною рисою ліричного героя є те, що він усвідомлює: його доля подібна до долі багатьох інших людей, відірваних від історичної батьківщини.

Духовний зв'язок людини-емігранта з батьківщиною у поезії «Покірні фарби килимом упали.» О. Зуєвський визначає, ідучи від заперечення: «Її немає на малюнку майстра» [1, с. 44]. Ефемерну батьківщину в мріях і спогадах емігрантів поет виділяє французьким терміном Trompe l'ocil, який означає таке зображення предметів на картині, що дає можливість прийняти їх за дійсні: «А кожен світлий кут / Приваблював очей відвагу» [1, с. 172]. Поет зіставляє відчуття краси батьківщини (на рівні свідомості ліричного героя) із внутрішнім сприйняттям рідної пісні:

Важливою деталлю поетичної творчості О. Зуєвського є еволюція мотиву ностальгії від мрії до почуття болю в душі ліричного героя, вираження сили якого досягається за допомогою метафоричного образу «гарячої й нестримної» кінноти, «Що кожного року невпинно росте / І в груди атаками рветься» [1, с. 141]. У цьому зв'язку головна мета людини, відірваної від рідної землі, - «надію не вбити» [1, с. 45], зберегти та закарбувати образ батьківщини у пам'яті.

Таким чином, образ України-батькіщини в ліриці О. Зуєвського розкривається багатогранно. Як поет-символіст і класицист, митець звертається до цілком традиційних пейзажних образів: степ, вода тощо. Під час дослідження виявлено, що вони часто набувають символічного і метафоричного змісту. Однією з особливостей образу батьківщини є його змалювання в умовах еміграції, але далека Україна залишається рідною землею навіть з берегів Канади, що характерно для україномовної поезії в цій країні. З образом України-батьківщини пов'язані мотиви ностальгії, ідеальної батьківщини, нездійсненності мрії та ін. Проте вони не є домінантними у творчості О. Зуєвського. Цікавим є також протиставлення України та Канади як двох батьківщин, що становить тему окремого дослідження.

Література

1. Зуєвський О. "Я входжу в храм.": Поезії. Переклади. Статті. Матеріали до біографії / О. Зуєвський. - К.: Вид. дім "Києво-Могилянська академія", 2007. - 840 с.

2. Костецький І. Гостина в печерників / І. Костецький // Зуєвський О. "Я входжу в храм.": Поезії. Переклади. Статті. Матеріали до біографії. - К.: Вид. дім "Києво-Могилянська академія", 2007. - С. 454-457

3. Костецький І. Як читати вірші Олега Зуєвського / І. Костецький // Зуєвський О. "Я входжу в храм.": Поезії. Переклади. Статті. Матеріали до біографії. - К.: Вид. дім "Києво-Могилянська академія", 2007. - С. 458-485.

4. Накашидзе І. С. Модуси пасіонарності у творчості україномовних поетів Канади другої половини ХХ ст. / І. С. Накашидзе // Наукові записки Національного університету «Острозька академія». Серія «Філологічна»: збірник наукових праць. - Острог: Видавництво Національного університету «Острозька академія», 2014. - Вип. 46. - С. 141-144.

5. Накашидзе І. С. Образ води як уособлення історичної пам'яті народу в україномовній поезії письменників-емігрантів у Канаді / І. С. Накашидзе // Таїни художнього тексту. - Д.: Пороги, 2011. - Вип.13. - С. 161-167.

6. Одарченко П. Олег Зуєвський / П. Одарченко // Зуєвський О. "Я входжу в храм...": Поезії. Переклади. Статті. Матеріали до біографії. - К.: Вид. дім "Києво-Могилянська академія", 2007. - С. 486-491.

7. Павличко С. Повернення поета / С. Павличко // Зуєвський О. "Я входжу в храм.": Поезії. Переклади. Статті. Матеріали до біографії. - К.: Вид. дім "Києво-Могилянська академія", 2007. - С. 499500.

8. Сірик Л. Моральні аспекти української еміграційної поезії / Л. Сірик // Слово і час. - 2004. - № 2. - С. 20-24.

9. Стус В. Палімпсест: Вибране / В. Стус. - К.: Факт, 2006. - 432 с.

10. Ханенко-Фрізен Н. Інший світ або Етнічність у дії: канадська українськість кінця двадцятого століття / Н. Ханенко-Фрізен. - К.: Смолоскип, 2011. - 392 с.

11. Яременко В. Межінь української поезії / В. Яременко // Зуєвський О. "Я входжу в храм.": Поезії. Переклади. Статті. Матеріали до біографії. - К.: Вид. дім "Києво-Могилянська академія", 2007. - С. 534-559.

Ирина Накашидзе