Роль українських лінгвістів-емігрантів Чехословаччини у виданні "Української загальної енциклопедії"

Размещено на http://www.allbest.ru/

РОЛЬ УКРАЇНСЬКИХ ЛІНГВІСТІВ-ЕМІГРАНТІВ ЧЕХОСЛОВАЧЧИННИ У ВИДАННІ «УКРАНСЬКОЇ ЗАГАЛЬНОЇ ЕНЦИКЛОПЕДІЇ»

Любов Русинко-Бомбик

Міжвоєнна Чехословаччина стала, як відомо, провідним центром дослідження української мови [див. дет.: 4], однак доробок українських вчених- емігрантів ніким досі системно не вивчався. До числа недосліджених проблем належить також історія появи першої української енциклопедії та представлення в ній мовознавства як однієї з галузей знань. «Українську загальну енциклопедію» досі незаслужено обходять увагою дослідники історії української лексикографії [див.: 5]. Лише окремі аспекти історії появи цієї видатної праці стали об'єктом аналізу Л.Белея [1] та В.Чикут [7].

Найбільшим здобутком українських мовознавців-лексикографів Чехословаччини міжвоєнної доби стала, без сумніву, перша українська енциклопедія - «Українська загальна енциклопедія» у трьох томах. Це визначна, хоча досі маловідома в Україні праця, була надрукована в Галичині протягом 18301934 років, проте ії поява немислима без участі найавторитетніших інтелектуалів української діаспори в Чехословаччині - Д. Антоновича, Л.Білецького, В.Біднова, І.Борщака, Д. Дорошенка, О.Доценко, О. Думін, З. Кузелі, Ф. Колесси, О. Лотоцький, І.Мазепи, Я.Пастернака, Січинського, В.Щербаківського, І.Панькевича, В. Смаль-Стоцького, С.Наріжного, П. Феденка, М.Кордуби, О.Шульгина та ін. Провідну з роль у підготовці УЗЕ відіграв видатний український мовознавець Василь Сімович. «Енциклопедія українознавства» дуже стримано оцінює його роль у підготовці цього видання: «В.Сімович бере участь у ред. «Укр.Заг.Енциклопедії» (ред.відділу «Україна») [ЕУ, Т.8.: с.2840], годі як В.Микитчук, ініціатор та фактичний керівник видання УЗЕ, характеризує діяльність вченого набагато ширше: «...мені вдалось упросити проф. Василя Сімовича, ректора Українського педагогічного інституту в Празі, щоб він став сенатором редакції «УЗЕ». Проф. Сімович прибув до Львова і відбув нараду з Володимиром Дорошенком, редактором мови «УЗЕ». Повернувшися до Праги, він зорганізував групу співробітників-фахівців, яка складалася з наших подєбрадських та празьких вчених. Було їх разом 22 особи. Таким чином справа написання текстів для УЗЕ, зокрема, для україніки, що забрала половину третього тому, була врятована. Якщо мова про тексти, появу «УЗЕ» ми завдячуємо проф. В.Сімовичеві та дир. В.Дорошенкові» [3, с. 107]. Перебравши на себе керівництво редакцією УЗЕ, В.Сімович згуртував потужний авторський колектив, до складу якого увійшли найавторитетніші інтелектуали української діаспори не лише Чехословаччини, а й Польщі (І.Огієнко, І.Зілинський, А.Яковлів, Р.Смаль-Стоцький), Франції (І.Борщак), Німеччини (З.Кузеля).

Як справедливо зазначає проф. Л.Белей, укладачі УЗЕ, спираючись на досвід аналогічних чеських, польських та німецьких проектів, підготували універсальну енциклопедію, означення «українська» в назві якої вказує не так на мову видання, як на украї- ноцентризм його змісту. Україніка УЗЕ має виразне соборницьке спрямування, вона з належною повнотою репрезентує весь національний простір: від Кубані на південному сході аж до Татр на заході. Загалом УЗЕ містить близько 34 тис. статей. [1, с.45]. Це видання перше в історії України, яке подає вельми детально опрацьовані її персоналії, а також численні статті, присвячені культурі та визвольним змаганням. Кольорові карти й ілюстрації, численні фото, таблиці засвідчують високопрофесійний підхід до друку.

У структурі енциклопедії подано окремий розділ «Україна», який охоплює понад 320 сторінок. Лише перелік статей цієї частини, відредагованої професором Василем Сімовичем, засвідчує широту погляду на українознавство: антропогеографія й демографія, антропологічні прикмети українського народу, визвольні змагання, військо, гроші, географія фізична, геологія, демографія, друкарство, еміграція неполітична, еміграція політична, етнографія, жіночий рух, земельне питання, історіографія, історія, клімат, книгознавство, кооперація, корисні копалини, Кубань, мистецтво, міфологія, мова, музейництво, народне господарство, народні музичні інструменти, народня музика, науковий рух, освіта й культура, письменство, право, праісторія, преса, протестантський рух, рослинність, сектантський рух, тваринність, театр (історія), українська філателія, усна словесність, УСРР (Наддніпрянщина під владою більшовиків), фізична ґеоґрафія, фізичне виховання, фінанси України, церква, шкільництво [УЗЕ, З, 1000].

Статті УЗЕ з мовознавчої проблематики підготували такі авторитетні вчені, як І. Зілинський, І.Огієнко, І.Панькевич, В.Сімович, С.Смаль- Стоцький. Так, В.Сімович підготував низку ґрунтовних енциклопедичних статей, зокрема «Україна: Мова (опис)» [УЗЕ, 3, 566-561], «Мова: граматичні досліди» [УЗЕ, З, 572-579], «Мова: історія українського правопису» [УЗЕ, 3, 579-583], «Шкільництво: Буковина» [УЗЕ, 3, 875-878]. С.Смаль-Стоцький підготував ґрунтовну статтю, присвячену історії української мови [УЗЕ, 3, 564-571], а описи діалектів української мови - І.Зілинський та І.Панькевич, які проілюстровано «Картою українських говорів» [УЗЕ, 3, 561565].

Усі мовознавчі статті УЗЕ відзначаються науковою новизною, яка цілком відповідала передовим досягненням європейської лінгвістики. Наприклад, В.Сімович, подаючи опис української мови, засвідчує глибоке розуміння мови як системи, запропоноване Ф. де Сосюром: він аналізує самобутні явища української мови на її фонетичному, морфологічному, словотворчому, лексичному та синтаксичному рівнях. Ідеї Празького лінгвістичного гуртка позначилися на трактуванні «фонольоґічної» природи наголосу в українській мові: «Наголос в українській мові /.../не викликує редукованих звуків, не міняє характеру голосних, різниці між наголошеними і ненаголошеними голосними мінімальні, але деякі ненаголошені зближаються один до одного, пор., ненаголошене е та и, о та у (мене - мине, голи - гули» [УЗЕ, 3, 557]. Сімовичеві погляди на природу ненаголошених /е/, /и/, як зазначає П.Ковалів, докорінно відрізнялися від трактування цих фонем в українській мові, яке подавав інший визначний український фонолог - Олена Курило [2, с.25]. Глибину вивчення українських діалектів засвідчує детальна класифікація закарпатських говірок, запропонована І. Панькевичем: «1) спиські, 2) маковицькі або шариські (лемківські), 3)земплинсько-ужанські з впливом говорів лемківських, 4) березько-уґоцькі, 5) верховинські ужанські, 6) верховинські березько-марамороські, 7) долішньо-марамороські, 8) перехідні сирітські, 9) гуцульські, 10) рущанські (від ріки Руськова), 1 1) деякі острови [УЗЕ, 3, 564]. С.Смаль- Стоцький, узагальнюючи результати своїх досліджень історії української мови, усупереч панівній концепції східнослов'янської етномовної єдності акад. О.Шахматова, заявляє: «З тої першої, ще діялєктичної доби, винесла укр. мова такі важніші свої ознаки, що вже тоді вирізняли її як діялєкт праслов. мови від інших таких діялєктів у окрему діялєктичну одиницю» [УЗЕ, 3, 567].

Разом з тим, не всі оригінальні погляди, висловлені авторами-лінгвістами УЗЕ, були верифіковані. Так, І.Зілинський, не погоджуючись із відомою класифікацією наріч української мови К.Михальчука, запропонував власну: «На підставі відмінних рефлексів старих о, е в нових закритих складах і праслов. етаев позиції під наголосом і без наголосу, розпадається ціла укр. мовна територія на дві головні діялєктичні групи або наріччя: а) північні (поліські) говори або північно-українське наріччя й б) південні говори або південно-українське наріччя [УЗЕ, 3, 561].

УЗЕ відзначається глибиною та докладністю опрацювання дуже широкого кола лінгвістичних понять та явищ. Пор.: арабська мова [УЗЕ, 1, 145], арамейська мова |УЗЕ, 1, 147], асиміляція [УЗЕ, 1, 174], болгарська мова [УЗЕ, 1, 362-363], бретонська мова [УЗЕ, 1, 396], склад, складня [УЗЕ, З, 113], вірменська мова і література [УЗЕ, 1, 604], вокабули [УЗЕ, 1, 636], Галицьке Євангеліє [УЗЕ, 1, 706], гіє- ратичне письмо, гієроґліф, гієроґрафіка [УЗЕ, 1, 775776], гіндуські мови [УЗЕ, 1, 781-782], глаголиця, гла- голицькі пам'ятки [УЗЕ, 1, 792], голяндська мова [, 1, 816], гомонім [УЗЕ, 1, 821], граматика [УЗЕ, 1, 8417, грецизм [УЗЕ, 1, 847], грецька мова [УЗЕ, 1, 852853], грецьке письмо [УЗЕ, 1, 860], гуцульська говірка [УЗЕ, 1, 890], ґельська мова [УЗЕ, 1, 919], ґерманські мови [УЗЕ, 1, 939], ґльосарій [УЗЕ, 1, 952], давальний відмінок [УЗЕ, 1, 991], данська мова [УЗЕ, 1, 1010], дисиміляція [УЗЕ, 1, 1084], дієвідміна, дієйменник, дієприкметник, дієприслівник [УЗЕ, 1, 1092], діякри- тичні знаки, діялєктолоґія [УЗЕ, 1, 1 102], драгомані- вка [УЗЕ, 1, 1 141], екфонеза [УЗЕ, 1, 1203], еліптичне речення [УЗЕ, 1, 2117], елямська мова [УЗЕ, 1, 1218], еспанська мова [УЗЕ, 1, 1245], естонська мова [УЗЕ, 1, 1249], етіопська мова, етруська мова [УЗЕ, 11253], єврейська мова [УЗЕ, 1, 1259-1260], єгипетська мова [УЗЕ, 1, 1261], желехівка [УЗЕ, 1, 1282], жидівська абетка [УЗЕ, 1, 1291], жидівська мова [УЗЕ, 1, 1293], займенник [УЗЕ, 2, 8-9], звук, звучня [УЗЕ, 2, 40], ідіом, іжиця [УЗЕ, 2, 87], іллірійська мова [УЗЕ, 2, 95], іменник, імперфект [УЗЕ, 2, 100], індоєвропейські мови [УЗЕ, 2, 112], іранські мови [УЗЕ, 2, 122-123], ірляндська мова [УЗЕ, 2, 126], ісля- ндська мова [УЗЕ, 2, 132], італійська мова [УЗЕ, 2, 136], їр [УЗЕ, 2, 144], йотація [УЗЕ, 2, 154], кавказькі мови [УЗЕ, 2, 160], каталянськка мова [УЗЕ, 2, 224], кельтські мови [УЗЕ, 2, 241], кирилиця, кирилицькі пам'ятки [УЗЕ, 2, 256--257], китайська мова [УЗЕ, 1, 263], клинове письмо [УЗЕ, 2, 280], конюґація, ко- нюктив [УЗЕ, 2, 339], коптійська мова [УЗЕ, 2, 344], кулішівка [УЗЕ, 2, 413], латинська мова, латинське письмо[УЗЕ, 2, 440- 441], латиська мова [УЗЕ, 2, 442], лєксикоґрафія, лєксиколоґія, лексикон, лєксичний [УЗЕ, 2, 463], лєхітські мови [УЗЕ, 2, 471], слов'яно-руська мова, слов'яно-сербська мова [УЗЕ, 3, 128], слов'янські мови [УЗЕ, 3, 130], литовська мова, Литовський Статут [УЗЕ, 2, 481], лікійська мова [УЗЕ, 2, 492], лужицькі мови [УЗЕ, 2, 521], ляпон- ська мова [УЗЕ, 2, 560], мадярська мова[УЗЕ, 2, 593], македонська мова[УЗЕ, 2, 603], максимовичів- ка[УЗЕ, 2, 609], малязійсько-полінезійські мови [УЗЕ, 2, 615], Марийське Євангеліє [УЗЕ, 2, 634], мова, мовознавство [УЗЕ, 2, 742-743], моносиляба, монофтонгізація [УЗЕ, 2, 760], м'ягчення [УЗЕ, 2, 792], назвук, називний відмінок [УЗЕ, 2, 799], німецька мова [УЗЕ, 2, 849], новогрецька мова [УЗЕ, 2, 872], норвезька мова [УЗЕ, 2, 879-880], ономастика, ономато- пея[УЗЕ, 2, 930], орієнталістика, орієнтальні мови [УЗЕ, 2, 939], ортотрафія, ортоепія, орудний відмінок [УЗЕ, 2, 943], осетинська мова [УЗЕ, 2, 946], пайорик [УЗЕ, 2, 967], палєоґрафія [УЗЕ, 2, 969], палімпсест [УЗЕ, 2, 971], пасив [УЗЕ, 2, 998], перезвук [УЗЕ, 2 1016], Пересопницьке Євангеліє [УЗЕ, 2, 1018], перська мова [УЗЕ, 2, 1029], полабська мова [УЗЕ, 2, 1092], польська мова [УЗЕ, 2, 1 105], португальська мова [УЗЕ, 2, 1 122], праслов'янська мова [УЗЕ, 2, 1136], предикат, предмет [УЗЕ, 2, 1 138], прийменники, прикладка, прикметник [УЗЕ, 2, 1144], прислівник, прислівниковий додаток, присудок [УЗЕ, 2, 1147], провансальська мова [УЗЕ, 2, 1150], пунктуація, пуризм, пурист [УЗЕ, 2, 1175], редуплікація [УЗЕ, 2, 1209], речення [УЗЕ, 2, 1225], романські мови [УЗЕ, 2, 1270], російська мова [УЗЕ, 2, 1274], румунська мова [УЗЕ, 2, 1299-1300], старослов'янська мова [УЗЕ, 3, 185-186], Супрасльський рукопис [УЗЕ, 3, 224], фінська мова [УЗЕ, 3, 1056], фонема, фонольоґія [УЗЕ, 3, 1065], французька мова [УЗЕ, 3, 1083], фризійська мова [УЗЕ, 3, 1091], хамітські мови [УЗЕ, 3, 1100], церковнослов'янська мова [УЗЕ, 3, 1 146], частини мови [УЗЕ, 3, 1 164], чеська мова [УЗЕ, 3, 1 178-1 179], шведська мова [УЗЕ, 3, 1211], японська мова [УЗЕ, 3, 1282], яфетичні мови [УЗЕ, 3, 1289] тощо.

Окрім лінгвістичних понять та мовних явищ української мови, УЗЕ подає цілу низку персоналій лінгвістів - Адальберт Самуель [УЗЕ, 1, 36], Альварес Емануїл [УЗЕ, 1, 77], Беліч Олександер [УЗЕ, 1, 274], Благослав Ян [УЗЕ, 1, 338], Бодуен де Куртене Ян[УЗЕ, 1, 353], Брох Олаф[УЗЕ, 1, 402], Буділович Антін [УЗЕ, 1, 410], Вайтанд Густав[УЗЕ, 1, 441], Ван Війк Ніколяс [УЗЕ, 1, 457], Голоскевич Григорій [УЗЕ, 1, 812], Грунський Микола [УЗЕ, 1, 876-877], Гумбольд Вільгельм [УЗЕ, 1, 883], Деліч Фрідріх [УЗЕ, 1, 1035], Дем 'янчук Василь [УЗЕ, 1, 1041], До- бровський Иосиф[УЗЕ, 1, 1115], Дурново Нико- лай[УЗЕ, 1, 1170], Желехівський Евген [УЗЕ, 1, 1282], Житецький Павло [УЗЕ, 1, 1296], Їречек Иосеф [УЗЕ, 2, 146], Калужнянський Омелян [УЗЕ, 2, 173], Караджіч Вук [УЗЕ, 2, 199], Копітар Єрней Варто- ломей [УЗЕ, 2, 343], Костельних Гавриїл [УЗЕ, 2, 364], Кримський Агатангел [УЗЕ, 2, 390-391], Куль- бакін Степан [УЗЕ, 2, 414], Лавровський Петро [УЗЕ, 2, 433], Лєр-Сплавінський Тадеуш[УЗЕ, 2, 469], ЛозинськийЙосип [УЗЕ, 2, 513], Макарушка Остап [УЗЕ, 2, 602-603], Меє Антуан[УЗЕ, 671], Михальчук Кость[УЗЕ, 2, 711-712], Мікколя Иоозеппі Юліюс, Міксльосіч Фран [УЗЕ, 2, 717], Нахтіталь Райко [УЗЕ, 2, 815], Німчинов Кость[УЗЕ, 2, 858], Огієнко Іван, Огоновський Омелян [УЗЕ, 2, 899], Октоїх віденський [УЗЕ, 2, 914], Осадця Михайло [УЗЕ, 2, 945], Павловський Олександер [УЗЕ, 2, 964], Пастр- нек Франтішек [УЗЕ, 2, 1001], Потебня Олександер [УЗЕ, 2, 1126], Розвадовський Ян Міхал [УЗЕ, 2, 1261], Рудніцький Міколай [УЗЕ, 2, 1295], Синявсь- кий Олекса [УЗЕ, 3, 86], Смаль-Стоцький Роман, Смаль-Стоцький Степан [УЗЕ, 3, 132], Смотриць- кий Мелетій [УЗЕ, 3, 135], Срезневський Ізмаїл [УЗЕ, 3, 1 106], Црнчіч Іван [УЗЕ, 1157], Чопей Ласло [УЗЕ, 3, 1190], Шахматов Олексій [УЗЕ, 3, 1206], Штур Людевіт [УЗЕ, 3, 1244], Шулєк Богослав, Шумавсь- кий Роберт[УЗЕ, З, 1246], Шухарт Гуґо [УЗЕ, 3, 1248], Яґіч Ватрослав [УЗЕ, 3, 1268], Якобсон Роман [УЗЕ, 3, 1272] та ін.

Неабияку лексикографічну та загальнокультурну вартість має «ЇЇ.Додаток до Української загальної енциклопедії - «Чужомовні звороти». Цей додаток є чи не першою в історії української лексикографії збіркою чужомовних зворотів, а також окремих слів та абревіатур - латинських, грецьких, французьких, німецьких, італійських, англійських, - які можуть вживатися в українському тексті як цитати.

Реєстр цього додатка, за нашими підрахунками, складає 386 одиниць, серед яких переважають латинські крилаті вирази на зразок ab ovo, (лат.) від яйця: від початку [УЗЕ, 3, 1395], historia est magistravitae, (лат.) історія вчителька життя; homosuntet nihil- ?umaniamealienumest, (лат.) я людина, і ніщо людське мені не чуже (не байдуже) [УЗЕ, 3, 1399], nihil- ?ovisubsole, (лат.) нема нічого нового під Сонцем; все це вже було [УЗЕ, 3, 1402], repetitioest mater studiorum, (лат.) повторювання мати наук: учимося, повторюючи [УЗЕ, 3, 1405], venu vidi, viel, (лат.) прийшов, побачив, переміг (слова Цезаря); verbavolant, scripta manant, (лат.) слова втікають (забуваються), написане залишається [УЗЕ, 3, 1408] та ін.

У словниковій статті, коли йдеться про англійські, французькі, італійські словосполуки, засобами транслітерації подано їх вимову: lastnonleast (англ.) чит. ляст нот ліст; останній, але не найгірший; lasciateognisperanzavoich'entrate, (іт.) чит. ляшяту оні сперанца вой к'уртрате; покиньте всю надію ви, що сюди входите; напис над воротами пекла в «Божественній комедії» Данта; повна безнадія [УЗЕ, 3, 1400], s'il vous plait, (фр.) чит. сіль ву плє; коли вам подо- бється; будь ласка [УЗЕ, 3, 1406]. Незвичне для енциклопедичних видань залучення до словникової статті транслітеровананих та транскрибованих відповідників чужомовних зворотів зумовлено, очевидно, тим, що укладачі цього словничка орієнтувалися на широке коло читачів, з-поміж яких далеко не всі володіють кількома чужими мовами.

УЗЕ має важливу прикладну роль: на сторінках цього видання представлено численні чужомовні слова, основні терміни різних галузей науки, а також апробовано основні принципи відтворення чужомовних власних назв, зокрема антропонімів та топонімів, засобами української мови, значна їх кількість на сторінках УЗЕ вперше вжита в українському тексті. Неабияку цінність має також і «Ш.Додаток» - «Покажчик чужомовних назв», який, нашими підрахунками, містить 1322 чужомовні власні назви в оригінальній орфографії мови-джерела та їх україномовні відповідники. Покажчик складають власні назви, які не увійшли до основного реєстру енциклопедії. Наприклад: Aakjoer- Ок 'єр, Alais-Алє, Biscegile-Бішеліє, Buffalo-Бефало, [УЗЕ, 3, 1410], Chablis- Шаблі, Dai І Еігеапп Дойль Айріан, Descartes - Декарт [УЗЕ, 3, 1412], Jabalpur- Джабальпур, Jacquard- Жакар, Jerezdela Frontera - Херес де ля Фронтера [УЗЕ, 3, 1416], Quai dOrsay- Ке д'Орсе, Rotherham- Ротер- гем, Szolnok- Сольнок [УЗЕ, 3, 1420], Vergniaud- Верньйо, WollStreet- Волстріт, Zaragoza- Сараґоса [УЗЕ, 3, 1422] тощо. При відтворенні чужомовних назв засобами української мови укладачі УЗЕ вдавалися до практичної транскрипції, а на письмі їх передавали за правилами «Українського правопису» [6], у підготовці та ухваленні якого безпосередню участь брав головний редактор - В.Сімович. Така практика мала надзвичайно важливе значення, бо утверджувала єдині правописні норми української літературної мови на всіх українських етнічних теренах, розділених між чотирма державами - СРСР, Польщею, Чехословаччиною та Румунією, а також для української еміграції в країнах Європи та Південної і Північної Америки.

Як слушно зауважує Л.Белей, своєю появою УЗЕ засвідчила нездоланну силу ентузіазму подвижників української культури, які невеличким колективом усупереч обставинам успішно реалізували амбіційний проект. УЗЕ стала своєрідною навчальною лабораторією, де здобули необхідний досвід автори та редактори майбутніх універсальних видань, зокрема незавершеної Української сільськогосподарської енциклопедії та капітальної повоєнної Енциклопедії українознавства. Важко переоцінити роль тритомника в розвитку термінології, розробці та апробації принципів передачі чужомовних власних назв [1, с.46].

Скорочення назв джерел

ЕУ - Енциклопедія Українознавства. В 13 т. / Гол. ред. В. Кубійович.-Париж; Нью-Йорк: Молоде Життя, 1949-1989. - 4016 с.

УЗЕ - Українська загальна енциклопедія. Книга знання в 3-х томах /Гол. ред. І.Раковський. - Львів- Станіславів-Коломия: Видання кооперативи «Рідна школа», 1930-1934.

чехословаччина мовознавець емігрант енциклопедія

Література

1. Белей Л. «Книга, що в ній все є»: історія першої української енциклопедії // Український тиждень.- №51. - 2014. - С.44-46.

2. Ковалів П. Василь Сімович.-Вінніпег: Просвіта, 1953. - 39 с.

3. Микитчук В. Як виникла «УЗЕ»//Сучасність. - №4. - 1961. - С. 101-108.

4. Наріжний С. Українська еміграція. Культурна праця української еміграції між двома світовими війнами. - Частина перша, Прага, 1942. - 609 с.

5. Українська мова. Енциклопедія.-К.: В-во «Українська енциклопедія імені М.П.Бажана», 2007. - 852 с.

6. Український правопис. Видання перше, - X.: Держ.в-во України, 1929.-148 с.

7. Чикут В.Й. Про наукову співпрацю Івана Панькевича з редакцією «Української загальної енциклопедії»//Сучасні проблеми мовознавства та літературознавства. Збірник наукових праць, - Вип. 10. -Ужгород, 2006. - С.189-198.

Размещено на Allbest.ru