Мовні засоби вираження емоцій в українській жіночій мандрівній прозі

Размещено на http://allbest.ru

2

Харківський національний університет міського господарства

імені О.М.Бекетова

УДК 811.161.2*42:821.161.2-311.8

Мовні засоби вираження емоцій в українській жіночій мандрівній прозі

Є. Моштаг старший викладач

Проблема мовного вираження емоцій розробляється у лінгвістиці давно і на різноманітному матеріалі. Останнім часом тенденцією у таких дослідженнях є те, що окремі емоції, наприклад радість, страх або здивування, описуються як концепти у термінах когнітивної лінгвістики. Найбільш грунтовною у цьому напрямі є монографія М. Красавського, у якій автор обгрунтував лінгвокультурологічний підхід до вивчення того, як формуються і функціонують концептосфери емоцій [1].

Окремі емоції та їх репрезентації, лексичні поля і їх перетини досліджуються на матеріалі української, російської, англійської, французької та інших мов [2, 3, 4]: автори встановлюють межі семантичного простору концептів, визначають основні емотивні смисли, що їх утворюють, та компоненти, які зумовлюють диференціацію смислів у межах єдиного простору [3, с. 160].

Водночас, на нашу думку, не втрачає актуальності аналіз вербальних засобів, що передають емоції, у рамках стилістичної характеристики конкретних текстів і дискурсів. Саме те, яким чином у певних текстах реалізується емоційна складова, часто стає їхньою важливою мовною ознакою. Емотивність мовлення природна для мандрівної прози - текстів, які передають досвід подорожей, світопізнання, а також самопізнання авторів через знайомство з новими місцями світу.

Цілком зрозуміло, що ситуації набуття нового досвіду, контакту культур і людей є емоціогенними. Крім того, сама подорож у сучасному сприйнятті та культурі часто замислюється і сприймається як мандрівка заради нових емоцій. Сліди цих емоцій лишаються у подорожніх текстах у формі мовних знаків, зворотів, конструкцій - тих засобів, які обирає людина для оповіді про свої подорожі. Це своєрідне явище станом на сьогодні не досить досліджене в лінгвостилістичному аспекті, і наша робота має на меті розкрити певні аспекти функціонування емоційних засобів в українській мандрівній прозі, а саме жіночій - творах Лесі Ворониної, Ірен Роздобудько, Ірени Карпи, Анни Яременко. Всі опрацьовані книжки з'явилися друком у проміжку між 2010 і 2016 роками, вони репрезентують погляд на світ сучасної людини, жінки, яка веде активну діяльність, спрямовану на розширення своєї когнітивної та культурної бази, і готова активно ділитися новим досвідом із широким колом читачів.

Підхід до мовних засобів вираження емоцій із лінгвістичного погляду може бути різним. Як зазначає В. Шинкарук, «мовець може вибрати будь-який спосіб вираження емотивності: номінацію (назва почуття), дескрипцію (опис внутрішнього стану), експресію (вираження почуття за допомогою одиниць усіх рівнів мови)» [5, с. 32].

Ми будемо розглядати емоції за базовими рівнями вираження, розрізняючи два з них: лексичний і синтаксичний.

У класичній праці Є. Галкіної-Федорук серед емоційної лексики виокремлені такі групи:

1) слова, які прямо називають почуття;

2) слова, що кваліфікують (описують, подають) предмет з емоційного погляду [6, с. 105-106].

Ми враховуємо такий поділ, аналізуючи емоційну лексику на матеріалі творів зазначених авторів. Прямі називання емоцій є найпростішим засобом фіксації відчуттів і переживань: «Усе, про що я завжди хочу нагадати собі та іншим, - це час. Яка він розкіш сам по собі, і що то ми самі щосекунди обираємо, куди його витратити: на насолоду чи страждання. Бо ні насолода, ні страждання не потребують особливих причин для їх виникнення. Можна насолоджуватися тим, як вода огортає твої пальці, коли занурюєшся в озеро, чи страждати від того, що на березі озера тебе не чекає «мазераті» - а когось же десь чекає» [7, с. 6]; «Прикиньте собі перспективу проживання з новонародженим немовлям у готелі, де немає ні власної кухні, ні толком де розвернутися, то стане сумно і страшно» [7, с. 20]. Іменники насолода і страждання, дієслова насолоджуватись і страждати, слова категорії стану сумно і страшно - це прямі вербалізатори емоцій, у них емоційний зміст належить до основного, денотативного компонента лексичного значення. Такі емоції супроводжують людину в подорожі весь час, навіть виявляються ще до її початку: «Є і те, чого боюся, вирушаючи в подорож. Це досить дивний страх: боюся не набратися потрібних і загальноприйнятих вражень. Боюся, що мозок відмовиться сприймати інформацію» [8, с. 6-7]. Ключові для вербалізації емоції слова страх і боюся є семантичними центрами вислову.

А слово враження з означеннями потрібні і загальноприйняті передає необхідний елемент когнітивного образу подорожі. Воно часто вживається в емоційних контекстах, здебільшого з різними підсилювачами: «Нові холодильники, пральні машини, автомобілі, меблі і тому подібне - ніщо порівняно з новими враженнями» [8, с. 4]. Тут експресивний займенник ніщо посилює емоційну складову й у слові враження.

Аналогічну функцію виконує прикметник у найвищому ступені порівняння: «Найбільше враження викликало щось зовсім непоказне... Ключі, що стирчать ззовні майже всіх дверей на Мальті» [8, с. 6].

Емоційна природа у слові враження, безперечно, присутня, хоча вона чітко не окреслена. Воно є дуже загальним вербалізатором емоцій різної природи. Аналогічною є ситуація із дієсловом вразити і похідними від нього дієприкметниками: «Уперше побачивши колосів Мемнона, була вражена видовищем... звалища банок з-під «пепсі» довкола їхніх ніг» [8, с. 6]. Вектор оцінки слова вражена прояснюється тільки в контексті: тут вона є негативною, оскільки змінюється сам об'єкт, на який спрямовано емоції.

Інколи й саме по собі слово емоції вербалізує відповідну ситуацію: «Єдине, що відчувалося, - як стомлене тіло розпирали емоції. Хотілося відкинутися на сидіння й просто дякувати Богові за ще одну сторінку нашої африканської пригоди» [9, с. 33].

Зміст емоцій, їхній знак читач повинен домислити сам за мінімальним контекстом. Не менш промовистою є відсутність емоцій у ситуаціях, де когнітивний, пізнавальний контекст їх вимагає, тобто в суб'єкта виникають відповідні очікування: «Славнозвісний Сфінкс, перед яким чесно збиралася заплакати сльозами захвату, не викликав жодних емоцій, адже доводилося щохвилинно відбиватись від жвавих торговців-бедуїнів» [8, с. 6]. Найбільш емоційний засіб заплакати сльозами захвату віднесено до минулого часу та описано як ірреальний, а в реальності емоції відсутні, що виражено заперечним реченням із лексикою у прямому значенні.

Дуже поширеними є слова, у яких емоційний зміст належить не до денотативного, а до конотативного значеннєвого компонента: «Наближаючись до Таллінна, я із заздрістю дивилася на чисті-чисті узбіччя доріг, мурашники обабіч шосейних трас, чудовий ліс, що підходить впритул до моря, й ошатні вілли, оточені ідеально підстриженими газонами» [10, с. 45]. Слово заздрість є прямим вербалізатором однієї з людських емоцій, але в уривку також містяться прикметники та прислівник, низка яких дає позитивну оцінку максимального ступеня: чисті-чисті, чудовий, ошатні, ідеально. У значеннях усіх цих лексичних одиниць емоційний зміст присутній як додатковий компонент значення, конотація.

Важливою є роль стилістичних засобів увиразнення, коли емоційність поєднується з експресивністю: «Згадка про те, що вранці пив каву на балконі свого міста, стає химерною. Хоча минуло лише кілька годин! А враження таке, що між кавою на балконі і прямуванням до берегів Швеції пролягає щось подібне до вічності. Часове провалля. До нього важко звикнути. Саме це приваблює в мандрах: перестрибувати часову прірву»

[8, с. 5]. Поряд із тим, що позитивні емоції вербалізовані словом приваблює, більш важливу роль у творенні загального емоційного контексту відіграють лексичні одиниці вічність, провалля, прірва: перша з них гіперболічна, а друга і третя мають метафоричний характер. У них міститься важко вловлювана, але відчутна емоційність - вона також є їхньою конотацією, передає хвилювання людини перед великими відстанями і піднесений стан, який породжує долання їх. Протилежними і стилістично, й емоційно є слова зі знижено-грубим забарвленням. Вони також зустрічаються у сучасній українській жіночій прозі: «Звісно ж, при кожному готелі є бодай якийсь та басейн, але я себе у випадку наявності моря відчуваю повним ідіотом, купаючись у хлорці» [7, с. 83]. Тут емоційна лексема ідіот співвідносить уявлення про правильний відпочинок із тими, які авторку не влаштовують, тому слово має яскраво виражений оцінний характер.

Емоція й оцінка опосередковані вказівкою на себе, але в інших випадках авторка прямо адресує негативну емоційно-оцінну лексику людям, думці яких не довіряє: «Путівники для параноїків радять білому туристові їсти лише у тих ресторанах, де овочі і фрукти миють у воді з пляшок, де лід роблять теж зі стерильної води і де продукти не вилазять з холодильника (ага, так ти це, дебіл, і перевірив)» [7, с. 46].

Емоційний зміст невдоволення, недовіри й роздратування концентрується у лексемі дебіл, також емоції виражені синтаксично: емоційне ставлення авторки до повідомленого укладачами путівників має форму вставного речення, міститься в дужках. Найбільш характерною згрубіло-лайлива лексика є для ідіолекту Ірени Карпи [7], але в досліджених текстах вона зустрічається не тільки в неї. Порівняймо в Ірен Роздобудько: «...впевнитись, що «світ малий», що він може вміститися в долоні, і ... які ми кретини, що, попри це, зменшуємо його з кожним роком штучно створеними катаклізмами» [8, с. 4]. Саме сильні емоції, причиною яких є екологічна ситуація на планеті, змушують Ірен Роздобудько вдатися до такого засобу. Його гострота є мовним відповідником гостроти екологічних проблем. лінгвокультурологічний жіночій проза мандрівний

На синтаксичному рівні найбільш типовими втіленнями емоцій є окличні речення: «Якщо стаєш спиною до Храму і дивишся на сад трішки справа, то помічаєш один дивний стовбур - звивини його старезної кори нагадують схилене донизу жіноче лице, обернуте у профіль. Побачивши це, я ледь не зарепетувала на весь голос - ось яке відкриття зробила!» [8, с. 153]. У цьому вислові окличне речення містить емоційно-експресивне дієслово зарепетувала, що підкреслює ступінь і силу емоції. Інший фрагмент: «На зміну глиняним кубикам, солом'яним стріхам і напіврозваленим цегляним спорудам ніби із землі повиростали лікарні, двоповерхові будинки і (не повірите!) навіть торговий центр!» [9, с. 67]. У процитованому уривку привертає увагу те, що він є нібито простим описом, але в кінці містить знак оклику, що вказує на незвичність картини для мандрівниць. Вставна конструкція у дужках теж маркована як оклична. Отже, за допомогою додаткових засобів в окличних реченнях регулюється ступінь вияву емоційного змісту.

Емоційний зміст мають також риторичні питання: «Є ще дещо, від чого захоплює подих. Скажімо,увечері ти збираєш валізу і спиш у своєму ліжку. Так, як це було вчора, і позавчора, і місяць тому. А от сьогодні, засинаючи, думаєш: яким буде твоє завтрашнє помешкання? 'Тобто який дах буде над головою? Яке повітря довкола? Що побачиш з вікна? Цього не можна передбачити» [8, с. 5].

Емоційна ситуація «чекання несподіванки» втілена саме за допомогою питальних речень. Порівняймо також: «Сніданок на ворожій території! Під дулами автоматів! І косими поглядами мешканціву військових формахі А можливо, доведеться відстрілюватись і «втікати городами»!.. Що може бути кращим за таку пригоду?!» [8, с. 157]. Тут вираженню емоцій слугує цілий комплекс саме синтаксичних засобів. Це окличні речення, питально-окличне, а також парцеляція: кожна обставина парцельована і від цього ще більш емоційна.

Хотілося б відзначити також, що синтаксична емоційність може виявлятися навіть не окремими реченням, а цілим текстом емоційного змісту, якщо цей текст є прецедентним. Так, у творі Лесі Ворониної особлива роль відведена прецедентному тексту української народної пісні. Рядки з неї «Вдармо об землю лихом-жур- бою, /Хай стане всім веселіше» відіграють роль рефрену, тому що відтворюються п'ять разів у різних частинах книжки. Уривок виконує функцію створення емоційного тла, на якому починаються подорожі або відбуваються події, а також служить змістовій єдності тексту, зібраного з окремих оповідей про подорожі до різних країн. Використання інтертексту спостерігаємо вже в зачині оповіді - першому абзаці: «Пригадуєте геніальну пісню, яку всю можна розібрати на тости? Ось так. Тост перший: «Вдармо об землю лихом-журбою!». Тост другий: «Хай стане всім веселіше!». І так далі, за текстом видатного народного твору! І ми, зацьковані й заморочені, забембані буденщиною й роботою-роботою-роботою, раптом вдаряємо об землю лихом-журбою, плюємо на всі зобов'язання й плани і тікаємо, куди очі дивляться» [10, с. 5].

Авторка встановлює зв'язок між змістом тексту-джерела і ситуацією з життя на основі емоційного стану, який передає пісня. Потім описи цього емоційного стану в книжці повторюються: «І я, повіривши у народну мудрість, кинула звичну роботу, мільйон обов'язків і зробила лише один крок на узбіччя» [10, с. 11]; при цьому, щоб уникнути одноманітності тексту і зберегти єдність настрою, який у ньому описується, Леся Воронина трансформує інтертекстуальний вислів: «Коли ви схочете бодай на кілька днів потрапити до справжнього середньовічного міста і вдарити об землю лихом-журбою об старовинну бруківку чи не найкращої в Європі Ринкової площі - їдьте до Вроцлава...» [10, с. 14-15].

Як бачимо, трансформації полягають, зокрема, у введенні обставин місця і часу, які пов'язують прецедентний текст із конкретними місцями та ситуаціями і надають їм бажаного для авторки емоційного забарвлення. Таким чином, і на лексичному, і на синтаксичному рівнях тексту мандрівної прози відбувається вираження емоцій, які породжуються мандрівками або з ними пов'язані. Тексти жіночої мандрівної прози є емоційними і можуть слугувати промовистим прикладом того, як емоції набувають мовних форм. Перспективним напрямом дослідження є порівняння емоційних засобів у різних ідіолектах, а також визначення специфіки втілення окремих емоцій.

Література

1. Красавский Н.А. Эмоциональные концепты в немецкой и русской лингвокультурах / Н.А. Красавский. - Волгоград : Перемена, 2001. - 495 с.

2. Борисов О.О. Мовна концептуалізація емоцій (на матеріалі сучасних англомовних лексикографічних джерел) / О.О. Борисов // Культура народов Причерноморья. - 2007. -№110.-Т. l.-C. 57-59.

3. Сарбаш О. Лексична репрезентація концепту ЗАДОВОЛЕННЯ в англійській, українській та новогрецькій мовах / О. Сарбаш // Лінгвістичні студії. - 2012. - Вип. 25. - С. 158-162.

4. Яскевіч Ю. В. Концепт «страх» в англійській, українській і французькій мовах : автореф. дис. ... канд. філол. наук : спец. 10.02.15/Ю.В. Яскевіч. - Донецьк, 2013. - 20 с.

5. Шинкарук В.Д. Особливості реченнєвих структур з емоційно-оцінними значеннями / В.Д. Шинкарук // Studia Linguistica. -2011,- Вип. 5. - С. 29-37.

6. Галкина-Федорук Е.М. Об экспрессивности и эмоциональности в языке / Е.М. Галкина-Федорук // Сборник статей по языкознанию: Профессору Моек, ун-та акад. В. В. Виноградову / [под общ. ред. проф. А.И. Ефимова]. - М. : Изд-во Моек, ун-та, 1958. - С. 103-124.

7. Карпа I. Baby travel: Подорожі з дітьми, або Як не стати куркою / Ірена Карпа. - Харків : Книжковий клуб «Клуб сімейного дозвілля», 2014. - 208 с.

8. Роздобудько І. Мандрівки без сенсу і моралі / Ірен Роздобудько. - К. : Нора-друк, 2011. -- 192 с.

9. Яременко А. Листи з екватора / Анна Яременко. - К. : Брайт Стар Паблішинг, 2016. - 120 с.

10. Воронина Л. У пошуках Огопого. Нотатки навколосвітньої мандрівниці / Леся Воронина. - К. : Нора-Друк, 2010. - 176 с.

Анотація

Мовні засоби вираження емоцій в українській жіночій мандрівній прозі. Є. Моштаг.