Художній світ роману Михайла Томчанія "Тихе містечко"
Художній світ автобіографічного роману Михайла Томчанія "Тихе містечко" (1969), події якого розгортаються у часи Другої світової війни в рівнинній Угорщині та рідному краї прозаїка, селі, названому у творі Горбки. Особистісні переживання письменника.
| Рубрика | Литература |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 21.04.2018 |
| Размер файла | 32,7 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Художній світ роману Михайла Томчанія «Тихе містечко»
Олександра Ігнатович
Анотація. У статті простежується художній світ автобіографічного роману Михайла Томчанія «Тихе містечко» (1969), події якого розгортаються у часи Другої світової війни в рівнинній Угорщині та рідному краї прозаїка, селі, названому у творі Горбки. Роман належить до творів, що оповідають про закоханих, у яких на перешкоді війна між їхніми народами чи політичні ситуації («Берег» Ю.Бондарєва, «Варшавська мелодія» Л.Зоріна, «Зона натхнення» Й.Банаша та ін.)
Художній світ роману «Тихе містечко» М.Томчанія пропонує осмислення доби, що змінила життя героя твору і його земляків, не оминаючи замовчувану в радянський період тему Карпатської України; змальовує кохання, що приходить у будь-яких життєвих обставинах, і його поява символ продовження історії цивілізації; показуючи розбіжності у взаєминах між людьми, акцентує на таких морально-етичних цінностях, що їх єднають; послідовно відстоює територіальну, культурну цілісність України; художньо виписуючи загальну картину життя тих років, автор відшукує позитивні смисли в минулому, передаючи їх наступним поколінням.
Ключові слова: художній світ, роман, часо-просторові зв'язки, історична пам'ять, архетип солдата, загальнолюдські цінності.
Александра Игнатович
ХУДОЖЕСТВЕННЫЙ МИР РОМАНА МИХАИЛА ТОМЧАНИЯ «ТИХИЙ ГОРОДОК»
Аннотация. В статье прослеживается художественный мир автобиографического романа Михаила Томчания «Тихий городок» (1969), события которого разворачиваются во времена Второй мировой войны в равнинной Венгрии и родном крае прозаика, селе, названном в произведении Горбки. Роман принадлежит к сочинениям, повествующим о влюбленных, которым препятствует война между их народами или политические ситуации ( «Берег» Ю.Бондарева, «Варшавская мелодия» Л.Зорина, «Зона вдохновения» Й.Банаша...)
Художественный мир романа «Тихий городок» М.Томчания предлагает осмысление эпохи, которая изменила жизнь героя произведения и его земляков, не обходя, замалчиваемую в советскую эпоху, тему Карпатской Украины; изображает любовь, что приходит в любых жизненных обстоятельствах, и ее появление символ продолжения истории цивилизации; касаясь разногласий в отношениях между людьми, акцентирует внимание на тех морально-этических ценностях, которые их объединяют; последовательно отстаивает территориальную, культурную целостность Украины; художественно выписывая общую картину жизни тех лет, автор отыскивает положительные смыслы в прошлом, передавая их следующим поколениям.
Ключевые слова:художественный мир, роман, временно-пространственные связи, историческая память, архетип солдата, общечеловеческие ценности.
Oleksandra Ihnatovych
THE ARTISTIC WORLD OF THE NOVEL BY MYKHAILO TOMCHANII "THE QUIET TOWN"
Summary. The article traces the artistic world of Mykhailo Tomchanii's autobiographical novel "The Quiet Town" (1969) in which events took place in the Second World War times on the plain of Hungary and in the village Horbky which was native land of prose writer. The novel refers to works having narrated a story about lovers who were divided with war between their peoples or political situations ("The Beach" J.Bondarieva, "The Warsaw Melody" L.Zorin, "The Zone of Inspiration" Y.Banash etc.)
The artistic world of M. Tomchanii's novel "The Quiet Town" offers understanding the historical period that changed the life of the hero and his compatriots, the work also includes the subject of the Carpathian Ukraine which was hushed up in the Soviet time, describes the love arousing under any life condition as a symbol of the continuation of the history of civilization. The novel focuses on the disagreement among people in their relationship and stresses on such moral and ethical values that unite people. The author of the novel consistently advocated territorial and cultural integrity of Ukraine, found the past positive meaning and transferred it to future generations by writing of overall life picture of those years.
Keywords: artistic world, novel, time and place connection, historical memory, soldier archetype, universal values.
Роман Михайла Томчанія (1914 1975) «Тихе містечко», написаний 1969 року, становить другу частину відомої трилогії «Жменяки». Роман автобіографічний, тож потужно забарвлений особистісними переживаннями письменника, які вимальовуються на тлі історичних подій Другої світової війни в рівнинній Угорщині та рідному краї прозаїка, селі, названому у творі Горбки, яке є, водночас, батьківщиною головного героя трилогії Івана Жменяка.
Твір «Тихе містечко» свого часу привернув увагу критиків, літературознавців, письменників (Г.Височана, Ю.Балеги, В.Пойди, В.Попа,
Ю.Шкробинця [1], Ю.Бродюк). Звично його також аналізують у контексті трилогії «Жменяки», як, наприклад, В.Поп у монографічній праці [7]. Усе ж художній світ твору потребує глибшого дослідження, зважаючи і на його місце у набутку письменника, і на ступінь майстерності Михайла Томчанія-романіста.
Коли йдеться про художній світ, то розуміємо його як «сукупність подій, образів людей, обставин, створених засобами слова, підпорядкованих естетичним законам» [4, с. 278], тобто складові, що дають можливість вивчити твір як «системно організовану цілісність» [2].
Мета статті простежити художній світ роману Михайла Томчанія «Тихе містечко».
Серед романного доробку Михайла Томчанія «Тихе містечко» позначене особливою сповідальністю. Не в останню чергу цьому сприяло те, що у радянський час постать Михайла Томчанія викликала «інтерес» в певних колах сучасників: чи справді підтримував Карпатську Україну в 1939 році, чому опинився в Кішуйсаллаші (Угорщина) в роки Другої світової війни? Отака «недовіра» змусила письменника піти з роботи в газеті «Закарпатська правда»; його твори у краї до 1949 року не друкували; та, як пригадував Василь Поп, «сигнали» про минуле М.Томчанія стали на заваді присвоєння йому Шевченківської премії (1965 року) [6, с. 8]. Траплялося, чув закиди: «український буржуазний націоналіст, гортіївський викормиш» [6,с.1].
Тож художній світ роману «Тихе містечко» охоплює три доленосні події в житті письменника: 1) перше вимушене і тривале розлучення з рідною землею; 2) історію кохання; 3) усвідомлений вибір стати письменником. Слід зауважити (і це немало важить!), що всі питання вирішилися для письменника щасливо: повернувся додому, збагачений життєвим досвідом; кохання увінчалося омріяним шлюбом і гарним розміреним сімейним життям; на письменницькому шляху знаменний успіх «Жменяків» роману, що перекладався мовами народів Радянського Союзу, а також угорською, словацькою, прибалтійськими мовами; роман був інсценізований і ставився багатьма театрами країни. Понині «Жменяки» єдиний твір із закарпатської літератури XX ст., який екранізовано. Можливо, такі життєві уроки і дали сміливість Михайлові Томчанію звернутися до минулого, аби висловити наболіле.
Роман складається із трьох частин, які в свою чергу поділяються: І на 16 розділів, ІІ на 12 розділів, ІІІ на 14 розділів. Оповідь ведеться від першої особи і поєднує в собі різні часопросторові площини і зв'язки минуле життя героя в Угорщині в період Другої світової війни; давноминуле коли протагоніст згадує свої дитячі роки та життя в рідному краї; сучасне доба, з якої ведеться розповідь і яка слугує тим майданчиком історичної пам'яті, що їй довіряє читач. Побудова твору ускладнена вмонтованою у провідний *сюжет повістю, що переносить нас із угорських степів до рідного Жменякового села Горбки. Ця повість і є першим твором, який пише герой роману, молодий поштовий службовець Юрко Телегазі, аби розповісти своїй коханій угорській дівчині Ілушці про батьківський край, і аби самому, хоч у такий спосіб, перенестися у рідні гори.
Цікаво, Михайло Томчаній зауважував, що до особливо хвилюючої теми варто звертатися в літературному творі літ через двадцять, коли мине гарячковість сприйняття, або, іншими словами, узгодяться «між собою етика пам 'яті і етика забування» [5, с. 9]. Отже, роман будується на феномені історичної пам'яті, яку розуміємо як «вітальність і дієвість культурно зумовленої й постійно актуалізованої інтерпретації минулого в орієнтирних рамках сучасного життя конкретних суб'єктів» (Й.Рюзен) [див. 5, с. 19]. Тобто у романі йдеться про «індивідуальну пам'ять про минуле» [3, с. 155], причому письменник мовби стверджує: «індивідуальне минуле визначає індивідуальне майбутнє» [8, с. 9]. У героя, в час Другої світової війни, відбувається становлення життєвих цінностей, які сповідуватиме в подальшому і які дозволили йому стати тим, ким він є.
Експозиція твору знайомить нас із молодим героєм, що має мінімум пожитків і «притоптує двадцять п'яту зиму» [9, с. 8] в чужому місті, а використаний автором прийом антиципації: «А-а-а, ви не одружені? У нас одружитеся, пане, наші дівчата вже не відпустять вас» [9, с. 8], або «Одружишся тут, Дюрку, запустиш в землю корінці...» [9, с. 10] мовби натякає, що на Юрка Телегазі у Кунсаллаші чекає наречена.
У холодну зиму тут юнака зустріли привітно: незнайомі люди подбали про те, аби винайняти йому кімнату, хоча й були вже сповіщені (поштові службовці!) він тут на «перевихованні». Одразу дізнаємося «ситсиїит уїїае» героя сам із Закарпаття, народився в сім'ї заробітчанина батьку було «вісімнадцять років, коли вперше поїхав до Америки. Слабеньким був на свої роки, то у шахті воду носив вуглекопам» [9, с. 18], потім у «шахтах Пенсільванії вугілля добував» [9, с. 23]; мав Юрко прізвище, отримане від угорського урядника, котрий, аби не плутатись із численною сільською фамілією Романків, дав одній її гілці прізвище Телегазі «Повна хата» [9, с. 24]; герой «закінчив середню школу та відбув службу в чехословацькій армії» [9, с. 13]; знайомимося із колегами юнака, що працювали на Кунсаллаській пошті (доктор Мартович, Ленке Надь, Пішта Секереш) та зародженням стосунків у новому місці (Ілонка, Жужі, Рац, Ілушка), а також пошуками «своєї єдиної».
Зав'язка зустріч із Ілушкою першою красунею Кунсаллаша, «гордістю... містечка,
. куманської родини» [9, с. 55]. Розвиток подальших подій відбувається у зв'язку з розгортанням взаємин з Ілушкою. А це вже входження в життя цілого містечка: заможної родини Кертейс, Фері
Борнемісса, Шандора Парді, сім'ї Сіладі батьків Ілушки, Ернеста Чергаті; тут йдеться й про складну справу, яка спіткала Юрка розслідування його діяльності в 1939 році, що було реакцією на донос, якого надіслав свій же земляк; під впливом кохання до Ілушки і сумуючи за рідним домом, герой починає писати твір про батьківський край. Увесь другий розділ своєрідне переплетення життєвих колізій героя в Кунсаллаші з першим літературним досвідом написанням повісті, з якою й знайомимось зі сторінок роману.
Третя частина містить кульмінацію твору, коли дізнаємося, що угорська комісія виправдала юнака, а відтак ретардація: підготовка Ілушки до весілля та спостереження Юрка за її клопотами, а також його навчання на поштових курсах у Будапешті.
Розв'язка роману одруження в Кунсаллаші Юрка Телегазі з Ілушкою Сіладі.
Як спостерігаємо з фабули твору, Михайло Томчаній торкнувся драстичних тем, які або не порушували в радянські роки, або висвітлювали лише з певного кута зору. Йдеться насамперед про події березня 1939 року. В особовій справі письменника був запис: «1.Ш. 15.ІІІ. 1939. Службовець міністерства зв'язку, м.Хуст» [6, с. 8]. У «Тихому містечку» головний герой цілком відверто розповідає своїй коханій: «Пливли дні за днями, втікали від тої страшної для мене дати п'ятнадцяте березня... (йдеться про бій на Красному полі 15 березня 1939 року. О.І.) ...У той час чимало нашої молоді скупалося навічно в холодній воді... Схопили тебе, руки зв'язали телефонним кабелем і в Тису.... А Тиса, Ілушко, несла тихенько українські трупи, зв'язані дротами, у тихий Дунай». [9, с. 93,94]. Так, хоч і телеграфним стилем, розповів письменник у радянський час про Карпатську Україну і долю її захисників.
Потрапив Телегазі на чужину в умовах Другої світової війни, всупереч власній волі, коли Угорщина вже зайняла землі Фельвідейка (територія Закарпаття та Південної Словаччини, окуповані в 1938 і 1939 роках) [9, с. 83], отже рідний край Юрка. Водночас спостерігаємо багато людей, що оточують його в Кунсаллаші, не виявляють ворожості, а дехто ще й прагне зрозуміти його, бути доброзичливим. Насамперед це Ілушка, його кохана, котра у відповідь на таку розповідь Юрка мовить: «Не хочеться вірити, що таке витворяли наші люди... А в нас тоді від радості били у дзвони, в церквах молебні служили... Я теж молилася за ріст нашої держави...» [9, с. 94]; директор пошти, доктор Мартович, надає Юркові схвальну характеристику, коли той вдруге іде на виправдальну комісію, та намагається чимшвидше здобути дозвіл своєму працівнику на одруження з Ілушкою: «Дюрку, я буду пес не чоловік, коли завтра не будеш тримати в руці того папірця. Телеграму даю в Дебрецен, Ілушко, і зник за дверима, зігрітий людським добром» [9, с. 242].
А з іншого боку, автор змальовує земляків: один, на догоду часу, змінює своє прізвище на угорське, інший «ламає язик», переходячи на угорську в розмові зі своїм же краяниномвласником ресторану, але той, Раковецький-бачі: «оглянув нас, наче робив переоцінку. Він витягнувся, щоб показати свою повну висоту, чи може так здавалося, бо ми з товаришем сиділи... Відтак Раковецький заговорив по-українському про свою фірму, де можна розмовляти всіма мовами світу...» [9, а 15], а сам він володів ще й румунською, німецькою, французькою.
Донос, через який Юрко Телегазі мав великі неприємності, написав давній знайомець-земляк. А поряд із цим, угорське містечко з гордістю видавало найгарнішу дівчину за «русина-тештвейра» (русина-брата): «Найкращу чорнявку нашого містечка візьме русин, бо наші хлопці, що могли б женитися, шукають собі не жінку, а великий посаг!...
- Ви чули, Парді казав: коли вийде Ілушка за його сина, то він запише на нього увесь маєток... автобіографічний роман письменник томчаній
- Хіба не русини стояли на варті навколо нашого Ракоція? Хоч небагатий народ, але чесний» [9, а 82].
Усе ж, звертаючись до історичного минулого, герой коментує: «Нас поплескували, як доброго коня, і нагадували нам, що ми є народом «генс фіделіссіма» (народ, якому можна вірити). І замість нашої мови дали свою, угорську. Така була платня за вірність» [9, с.16] (йдеться про національно-визвольну війну проти Габсбургів 1703-1711 рр. О.І.). Та й непорозуміння в національному питанні так і не було вирішене. А Юрку закидали, мовляв, одружишся з угоркою і забудеш свою землю, станеш «твердим мадяром».
У взаєминах в новому колективі траплялися й прикрощі, як у випадку з Ленке, колегою по роботі, котра не втрималася через непорозуміння й у гніві кинула Юркові: «Бідеш русін. Ось хто ви! Бочкораш, тетвеш русін!» (Смердючий русин. Постоляшник, вошливий русин) [9, с. 208]. Коли ж Ілушка приїхала знайомитися з батьками Юрка, то мати, котра говорила з нею угорською, додала: «А з няньком можеш поговорити й по-англійському, якщо вмієш. Ми всі мови вивчали...» [9, с. 225].
Показує М.Томчаній, як з Юрка Телегазі виправдальна комісія знімає вирок, але згадуючи, що той був «пластуном, і голосився за українця» (знову ж таки, хіба в радянський час згадували про Пласт?).
У творі відчувається культура осмислення й висвітлення подій та людських вчинків у дуже складні роки й, відповідно, простежується «осмислення гуманістичного потенціалу історичної пам'яті», що йде «паралельно з освоєнням величезного масиву знань про людину і набутий нею досвід цивілізованого співжиття» [5, с. 18]. У вимушеній ситуації, в якій опинився Юрко Телегазі, він будує стосунки з оточенням на принципах загальнолюдських цінностей: чесність, порядність, доброзичливість, охайність, працелюбність, прощення і здебільшого люди йому відповідають взаємністю. Він-бо розуміє, що «подальше життя людини залежить від його минулого способу життя його вчинків, освіти, праці та ін. Це проявляється як на рівні внутрішньої індивідуальної свідомості, так і на свідомості громадській» [8, с.9].
До речі, містечко теж дуже мудро вчиняє із Юрком, не зустрічаючи його як ворога, а як людину, що втрапила у немилість: спочатку у себе в краї, а далі в Сольноку (де починав роботу: «Знаєш, чому тебе перемістили із Сольнока в Кунсаллаш?... Ти зі своїм другом у Сольноку на пошті говорив по-вашому... Демонстративно!.. Вас прислали вчитися угорської мови, а ви хотіли навчити Сольнок своєї?» [9, с. 30] повідомляв його колега з тихого містечка).
Справді, Юрко Телегазі зустрічав довкола себе, де б він не був, добрих людей, і тих, котрі чинили зле. Важливою місією для себе бачив пробудити добрі риси людського характеру. Він навіть спостерігає: «у кожній людині лежить поруч і добро, і зло. Питання лише в тому, котрого з цих братів ти зумів у собі пробудити...» [9, с. 83]. Отож, поринаючи у схрони пам'яті, герой здійснює важливу функцію забезпечує «зв 'язок часів» [5, с. 18], відшукуючи позитивні смисли в минулому народів і, відповідно, передаючи їх наступним поколінням. Річ у тім, що Юрко живе згідно з християнською заповіддю любові: «Люби ближнього, як самого себе» і вмінням прощати.
«Життя починається з любові, а з ненависті родиться смерть...» [9, с. 205] пояснював Юркові Телегазі угорець Лаці-бачі, що «навчився по-русинськи» [9, с. 205]. А кохана Ілушка проказувала: «Ярозумію вас, Дюрку: хто не любить свій народ, той не здатний нічого любити!.. І птахи плачуть холодної осені, коли мусять лишати свої гнізда. Зате, як радісно лунає їхній крик, коли повертаються до гнізд, де виросли і вклали свою працю!» [9, с. 104]. Очевидно, такої думки були й інші мешканці тихого містечка, коли зустрічали Юрка. Письменник підказує, що здатність душі до любові і праці прокладає містки взаєморозуміння між людьми. Також угорці пам'ятали, як сказав персонаж роману Чергаті: «Петефі наша зірка... За походженням слов'янин, а більшого мадяра не знайдеш!» [9, с. 233].
Постать Юрка Телегазі по-особливому зворушливо вимальовується у коханні до Ілушки. Будучи внутрішньо налаштованим на прекрасне, герой у всьому відшукує естетичні складові: у співі Ілонки, поштової працівниці із сусіднього містечка, в одязі людей, з якими стрічається, в пунктуальному щоранковому прибиранні міста, в красі пейзажу. Ілушку він теж сприймає, насамперед, через зовнішні ознаки: «На її щоках горів вогник молодості, на нас дивилися карі очі. З-під капелюшка над чолом вибивалося великою хвилею чорне волосся, відтак воно ховалося, щоб знову розсипа*-
тись великими кучерями по плечах. Носик мала прямий з ледь помітною нерівністю. Від Ілушки війнуло добром і дівочою ніжністю» [9, с. 54-55].
Краса дівчини виявилася не лише в обличчі, а й у рисах характеру, у вихованні, що виражалося у вмінні поводитися з людьми, вести розмову, бути доброю донькою, сумлінною працівницею після закінчення гімназії. Недаремно в тихому містечку до неї ставилися дуже прихильно. Спільність цінностей працелюбство, чесність, доброзичливість, охайність, вміння прощати поріднили душі, здавалося б, зовсім різних людей. Щирість у спілкуванні доволі швидко відкрила в їхніх взаєминах бажання звіряти свої глибинні переживання: Ілушка Юркові про трагічний урок життя своєї родини, який показав, що жити без любові в сім'ї не можна, а юнак дівчині звірився про донос, який написав на нього односелець: «Подумайте, Ілушко, на мене хтось набрехав, що я у формі чеського полковника примусив шофера Миколу Чепуру залізти у танк і везти мене проти мадьярів. Ніби чеські танки і полковницькі форми росли при дорогах?» [9, с. 93].
Здатність звірити найпотаємніше і відчути підтримку іншого стала тим надійним фундаментом, що ліг в основу стосунків пари. Тому так зворушливо лунала вулицею Кунсаллаша серенада, яку виконував Юрко під вікном своєї милої за допомогою Руді-прімаша.
Приймає Юрко Телегазі і світоглядні спостереження батька Ілушки, коли той каже: «Не вір чоловікові, який обіцяє тобі гори-доли, а сам ходить в забруднених штанях, на черевиках засохло вчорашнє болото, а під нігтями бруд... Від людини, котра сама собі не може допомогти, ти не чекай помочі! «Якщо кажеш, що любиш Бога, а брата свого ненавидиш лжа!» каже Святе письмо. Але то люди написали. Це, хлопче, стара істина! Люди і в давні часи думали, якщо хотіли жити» [9, с. 105].
Батьки Ілушки підтримують вибір своєї доньки навіть тоді, коли вона дає реверс своєму майбутньому чоловіку і їй доводиться бути відлученою від кальвіністської громади (як колись її мати з католицької), а батька «викинули з церковної ради» [9, с. 241]. Родичі Юрка теж приймають Ілушку, а сам він на потаємні переживання матері: «Та хіба в нас мало своїх дівчат, що ти хочеш брати кальвинку?», відповідав: «Мамо, то не така мадьярка, як ті, що вас били через мене!» [9, с. 103].
Любов молодих і батьківська мудрість перемагають, бо ж, як повторював Сіладі: «У людини стільки гордості, скільки їй хибить розуму» [9, с.105]. Гординя не була в повазі в родинах Телегазі та Сіладі.
Милу Ілушку Юрко у своїх думках називає «косулею», «горличкою», «ластівкою», «голубкою» і додає: «Я не розумію тих людей, що бояться похвалити жінку, коли вона добре зготує, зі смаком одягнеться, пошиє гарний одяг, коли стане принадною... Людину треба підтримувати, щоб вона не опустилась, щоб жила піднесено» [9,с. 136]. Знову ж таки своєрідна формула: «Люби ближнього, як самого себе».
Кохання до Ілушки, безперечно, допомогло героєві втриматися від гніву і злості, які, зовсім закономірно, могли б виринути у душі юнака через всі перипетії, що довелося перейти. Ілушка підсилила Юркову стійкість і впевненість у житті він дає рішучу відповідь і проганяє лікаря Галамбоша з пошти, коли той вривається через службовий вхід в офіс; примушує вибачитися угорського годнодя (лейтенанта) за невідповідний тон розмови; відстоює інтереси своїх земляків-заробітчан, коли їх кривдить пан Керек, тощо. Ілушка осяяла Юркове життя.
У літературі особливе місце посідають твори про закоханих, яких розділяє непереборне непорозуміння між родинами, війна між народами чи політичні ситуації, згадаймо хоча б у ХХ ст.: «Берег» Ю.Бондарєва, «Варшавську мелодію» Л.Зоріна, «Зону натхнення» Й.Банаша (про події в Чехословаччині 1968 року) та ін. Юрко й Ілушка зуміли втримати своє кохання, незважаючи на протистояння з буремним часом. Цікаво, що навіть ті випадковості, до яких мають бути готовими закохані, їх оминали. Усе ж туга за батьківщиною не полишала. А зустріч із земляками, що працювали на Керека, мовби підштовхнула до письменницької творчості.
Друга частина роману включає повість Юрка Телегазі («пробував перо, відчуваючи велике хвилювання» [9, с. 133]) про життя Штефана Дзюбана чоловіка, котрий прибув на верховинську землю з Галичини. Він так жив серед нових сусідів, що «на привітання Штефанові знімав капелюх сам Жменяк, хоч він це робив не перед кожним....» [9, с. 120]. Цього персонажа обрав Юрко невипадково, адже чоловік опинився «на чужині» (тоді не у своїй державі, бо родом з Галичини) і був прибутнім чоловіком у Горбках, так як і Телегазі у Кунсаллаші.
І знову оповідач провадить думку, що Штефану допомагає влитися в громаду села сповідування ним загальнолюдських цінностей: чесність, працьовитість, доброзичливість, порядність, уміння прощати. Це й наштовхує Юрка замислитися: «. хіба я не міг народитися Штефаном? Лемки живуть і по цей бік Карпат і по той. Ними завантажені Карпати, як кобила бесагами... Я міг би воювати на Піяві за австрійського цісаря і носив би Штефанові баканчі. Штефан це я в іншому тілі, яке народилося раніш. Це він носить торбу, яку я міг носити. Я відчував, що в ній і моя доля... Але я міг народитись і угорцем... і тоді став би на захист Штефанів, як це зробив Бейрешбачі...» [9, с. 137]. Отож, драматизм Штефанової ситуації посилюється тим, що його, українця, вважали чужинцем на українській землі, котра століттями перетята кордоном: «легше було археологам впорядкувати кістки предків, аніж панам «збагнути» нашу приналежність до великої родини України» [9, с. 182] підкреслює Юрко Телегазі. Через особу Штефана краяни відчувають єдність українського народу.
Постать Штефана втілює в собі архетип солдата (ще й ім'я в нього, як у давнього героя із народної пісні «Дунаю, Дунаю, чому смутен течеш?») пережиті ним жахи війни сформували нову канву цінностей: невибагливість в життєвих потребах, вміння в будь-якій ситуації знайти вихід, бути вільним у пересуванні, жити одним днем; у мирний час він допомагає в сільськогосподарській роботі горянам, надійний сусід, пильний у праці («його ніколи й не бачили в ліжку, бо лягав пізно, а підводився на зорі» [9, с. 177]), тобто у всьому і всім Дзюбан помічник [10, с. 352]. Своєрідне перенесення його «помічної» здатності із військового часу на мирний відбувається в домі вдовиці Марії Кертиці, котрій передає баканчі (черевики) її чоловіка, що загинув на Піяві під час війни. Виконавши останнє прохання свого товариша, Штефан приносить в хату його любов і бажання піклуватися про свою сім' ю, а водночас мовби передає родову естафету його синам і в хліборобстві, і в захисті своєї землі. Також Штефан стає, певною мірою, уособленням цих чоловічих якостей для дітей побратима.
Роль Штефана як помічника бачимо і в долях Марії Кертиці, Ганьки Пелехатої, селянробітників пана Керека, за яких йде просити Юрка Телегазі... У селі постать Штефана заразом допомагає усвідомити єдність українського народу по той і цей бік Карпат, про нього Юрко й писатиме, пояснював Ілушці: «як шукав українець громадянство на своїй землі» [9, с. 131].
Проте Штефан чув у нашому краї рідні йому слово, пісні, приказки, а Телегазі в Кунсаллаші, якщо «хотів чути свою пісню, то мусив сам собі співати. Але й між чужими Ілушка мене приголубила» [9, с. 192]. І розмірковує герой над долею угорського народу: «Не угорці винні в цьому, Ілушко! Після повстання (весна народів -
О.І.) цісар дав куцу волю угорцям, але вони мали забути приклад мертвих.., коли хотіли жити...» [9, с. 131]. Юрко Телегазі розуміє, що випробування лягають в долю кожного народу, як і в долю кожної людини. Та гуманістичні цінності, що по-особливому актуалізуються в жорстокому часі, підштовхують до того, аби осягнути витоки протиріч і, спираючись на загальнолюдські цінності, простягнути руки в примиренні, бо «добрі люди собі родичі!» [9, с. 137]. Тут і пригадуються відомі рядки Шиллера: “Обнімітесь, міліони!» (пер. М.Лукаша).
Таким чином, художній світ роману «Тихе містечко» М.Томчанія пропонує осмислення історичних подій Другої світової війни, що змінила життя героя твору, як і тисяч закарпатців, при цьому не оминаючи, замовчувану в радянський час, тему Карпатської України; показує плин буття тихого угорського містечка Кунсаллаша, люди якого теж стають заручниками складної доби; змальовує кохання, що приходить у будь-яких життєвих обставинах, і його поява символ продовження історії цивілізації; торкаючись розбіжностей у взаєминах між людьми, акцентує на таких морально-етичних цінностях, що в різних землях єднають віками добрих людей; послідовно відстоює територіальну, культурну цілісність України; відходить від усталеної радянської схеми: «сприймати історію виключно у чорно-білих тонах, за принципом «або або».» [5, с. 24], а, слідуючи за долями й болями індивідів та особистим історичним досвідом, художньо виписує загальну картину життя тих років, відшукуючи позитивні смисли в минулому і передаючи їх наступним поколінням. Ідеї гуманізму, провадить думку письменник, ляжуть в основу подальших стосунків європейських народів, які розвиватимуться після найжорстокішої війни ХХ століття.
Література
1. Бібліографічний покажчик: Михайло Томчаній. Ужгород, 2009. 60 с.
2. Клочек Г. «Художній світ» як категоріальне поняття / [Електронний ресурс]. Режим доступу. http: // www.anvsu.org.ua/index.files/Articles/Klochek4.htm.
3. Коник А. «Історична пам'ять» та «політика пам'яті» в епоху медіакультури // Вісник Львівського університету. Серія журн. 2009. Вип.32. С.153-163.
4. Марко В. Аналіз художнього слова. К., 2009. 280 с.
5. Нагорна Л. Історична пам'ять: теорії, дискурси, рефлексії. К., 2012. 328 с.
6. Поп В. Вчарований добром: до 80-річчя Михайла Томчанія // Карпатська Україна. 1994. 14 липня. С.1,8.
7. Поп В. Творчість Михайла Томчанія. Літературно-критичний нарис. Ужгород, 1997. 160 с.
8. Савельева И.М., Полетаев А.В. Социальные представления о прошлом: типы и механизмы формирования. Препринт WP6/2004/07.-- М., 2004. -- 56 с. / [Електронний ресурс]. Режим доступу. - https://www.hse.ru/data/.../WP6_2004_07.pdf.
9. Томчаній М. Тихе містечко. Ужгород, 1969. 243 с.
10. Чернышов А.В. Архетипы древности в русской культурной традиции // Вестник Нижегородского университета им. Н.И.Лобачевского. Социология. Психология. Философия. 2010. №1. С.349356. / [Електронний ресурс]. Режим доступу. http// www.unn.ru/pages/issues/vestnik/.../51.pdf.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Художній світ літературного твору як категоріальне поняття. Психолінгвістична теорія літератури О. Потебні. Специфіка сюжетної організації роману Дж. С. Фоєра "Все ясно" як зразок постмодерну. Зображення поетики минулого у структурі роману-притчі.
дипломная работа [346,3 K], добавлен 03.06.2015Художній образ, як відображення дійсності. Жанрові особливості роману. Побудова образної системи у творі письменника. Мовне втілення системи образів за допомогою лексичних засобів та численних прийомів. Аналіз та розкриття значення персонажів роману.
курсовая работа [41,4 K], добавлен 13.05.2014Короткий нарис життєвого та творчого шляху великого українського письменника Михайла Коцюбинського, роль матері в розвитку його таланту. Аналіз перших оповідань Коцюбинського, особливості їх стилістичного устрою. Інтернаціональні переконання письменника.
реферат [20,2 K], добавлен 12.11.2009Психологізм як метод образно-логічного осягнення соціально-психологічної суті людини в художній творчості. Форми втілення психологізму в українській літературі. Сублімація авторської психології в художні образи. Постать Коцюбинського в рецепції критиків.
дипломная работа [140,2 K], добавлен 21.08.2012Дослідження жанрово-стильової природи роману, модерного характеру твору, що полягає в синтезі стильових ознак та жанрових різновидів в єдиній романній формі. Огляд взаємодії традицій та новаторства у творі. Визначено місце роману в літературному процесі.
статья [30,7 K], добавлен 07.11.2017Образ рідного краю в кіноповісті як вираження міфопоетичного мислення О. Довженка. Духовна велич людини в "Зачарованій Десні". Трагедійний образ України та концепція національного буття в творі. Міфологічні та фольклорні витоки образів-символів твору.
дипломная работа [141,5 K], добавлен 10.04.2014Аналіз драматургії письменника І. Костецького на матеріалі п’єс "Близнята ще зустрінуться" та "Дійство про велику людину". Розкриття концепції персонажа та системи мотивів, огляд літературної практики автора як першого постмодерніста у мистецтві України.
дипломная работа [1,0 M], добавлен 04.12.2011Місце Шарлотти Бронте в розвитку англійської літератури ХІХ століття. Еволюція жіночих романтичних образів у творчості Шарлотти Бронте. Погляди Шарлотти Бронте на жіночу емансипацію та їх висвітлення в романі "Джейн Ейр". Жіночі образи роману "Містечко".
курсовая работа [64,5 K], добавлен 15.02.2013Історична основа, історія написання роману Ю. Мушкетика "Гайдамаки". Звертання в творі до подій минулого, що сприяє розумінню історії як діалектичного процесу. Залежність долі людини від суспільних обставин. Образна система, художня своєрідність роману.
дипломная работа [85,9 K], добавлен 17.09.2009Неповторний український світ, менталітет народу. Етико-моральні, духовні цінності нації. Розвиток проблемного та поетично-метафоричного роману. Аналітично-реалістична, художньо-публіцистична та химерна стильова течія. Тематичне розмаїття романного епосу.
презентация [3,8 M], добавлен 21.05.2013Життєвий шлях та творчі доробки Ч. Діккенса. Дитячий світ у творах письменника. Образи Поля і Флоренс - втілення всепрощення з роману "Домбі і син". Образи дітей у "Різдвяних оповіданнях" Ч. Діккенса. Олівер Твіст як типовий представник знедоленої дитини.
курсовая работа [49,7 K], добавлен 27.03.2016Спогади Ольги Драгоманової-Косач про брата Михайла. Основні обставини виховання й навчання Михайла Драгоманова. Висвітлення постаті Михайла Драгоманова на строкатому суспільному тлі, в колі його рідних і друзів. Осмислення індивідуальних рис митця.
статья [22,9 K], добавлен 18.12.2017Шедевр, який синтезує у собі ідейно-художній досвід американської романтичної прози. Вершина творчості Мелвілла. Головні ознаки роману-епопеї. Драматичні сцени та філософські розділи в романі Германа Меллвіла "Мобі Дік". Образ капітана Ахава у творі.
эссе [16,4 K], добавлен 19.05.2014Етична концепція та світогляд письменника, етичні проблеми його творчості, проблематика роману "Більярд о пів на десяту". Характери та мотиви поведінки, морально-етична концепція персонажів роману, викриття злочинності, аморальності, антилюдяності воєн.
курсовая работа [44,4 K], добавлен 10.11.2010Драматургія Старицького в оцінках літературознавців. Особливості використання і функціонування фольклорних джерел у драмі Михайла Старицького "Ой не ходи, Грицю, та й на Вечорниці". Дослідження елементів народної драми у творчості цього письменника.
курсовая работа [49,3 K], добавлен 13.12.2011Дослідження (авто)біографічних творів сучасного німецького письменника Фрідріха Крістіана Деліуса з погляду синтезу фактуальності й фікціональності в площині автобіографічного тексту та жанру художньої біографії, а також у руслі дискурсу пам’яті.
статья [26,9 K], добавлен 18.08.2017Доля Цао Сюециня. Роман "Сон у червоному теремі". Історія вивчення роману і пошуки можливих прототипів головних героїв. Образна система роману. Образ Баоюя, жіночі образи і їх значення в романі. Імена основних персонажів роману. Символіка імен та речей.
курсовая работа [40,4 K], добавлен 05.02.2012Біографія Гюстава Флобера, початок його творчості. Основні події життя письменника. Історія написання роману "Мадам Боварі". Робота письменника над романом "Саламбо". Цей твір як другий вдалий роман Флобе́ра, який затвердив його літературну репутацію
презентация [1,5 M], добавлен 07.02.2011Простеження зміни духовних цінностей та світогляду суспільства в 1960–1970-ті роки на прикладі повісті-притчі Річарда Баха "Чайка на ім’я Джонатан Лівінгстон". Причини цих змін, події та наслідки Другої світової війни. Проблематика творів письменника.
курсовая работа [42,2 K], добавлен 07.11.2013Найважливіші проблеми XX століття у творчості Михайла Булгакова. Жанр, тема, ідея, проблематика та конфлікт роману "Майстер і Маргарита". Головний прототип Маргарити. Образи Воланда, Берліоза, Ліходєєва, Римського, Варенухи. Образи-символи у романі.
презентация [4,8 M], добавлен 19.12.2015
