Специфіка мовного зображення художнього образу повстанця - селянина у новелах Григорія Косинки

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 8111

Специфіка мовного зображення художнього образу повстанцяселянина у новелах Григорія Косинки

Мар'яна ЄМЕЛЬЯНОВА,

кандидат філологічних наук, доцент кафедри практичного мовознавства Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини (Україна, Умань)

У статті проаналізовано особливості мовних засобів, які використав відомий новеліст Григорій Косинка для зображення художнього образу повстанця селянського національновизвольного руху 20х рр. ХХ ст., досліджено взаємозв'язки художнього зображення цієї особистості з реальними історичним подіями в Україні. Дослідження у пропонованій статті проводиться з урахуванням тісного взаємозв'язку між українознавством і лінгвістикою, необхідністю проведення українознавчолінгвістичних досліджень. У статті констатовано, що Григорій Косинка сам перебував у лавах повстанських загонів, тому його досвід дає підставу реалістично та правдиво описати відповідні події та людей. Результатом аналізу специфіки мовного зображення художнього образу повстанцяселянина стали висновки про тісний взаємозв'язок цього образа з історичною правдою, що дозволяє поновому, більш глибоко усвідомити та репрезентувати ментальну суть селянського повстанського руху 20х рр. ХХ ст.

Ключові слова: українознавство, Україна, художній образ, повстанець, мовне зображення, лексема, експліцитне значення, імпліцитне значення.

The article analyzes the features of linguistic means used byfamous short story writer Hryhoriy Kosynka to portray the artistic image of a rebel peasant in the national liberation movement of the 1920s and the rapport between the artistic image of this personality and real historical events in Ukraine. The study in this article was conducted with an account to a close interrelation between Ukrainian Studies and Linguistics, and the need in carrying out the researches in these fields. As is stated in the article, Hryhoriy Kosynka also was in the rebel detachments, so his experience allowed him to describe the corresponding events and people in a realistic and truthful way. The representation of an artistic image of a rebelpatriot, a son of Ukrainian land who began to fight because of the need to protect his homeland was analyzed. The explicit and implicit means of representing an artistic image of a rebelpeasant, the intended plan of the author and its stylistic role have been thoroughly studied in the article, Each analyzed means of linguistic representation had a prime cause of its occurrence in a real historical period. Interrelations between real historical reasons and the concrete linguistic means used by Hryhorii Kosynka in a particular short story were determined in the article. The analysis of linguistic means for representing of an artistic image of the rebelpeasant in such short stories as «Troyekutnyy biy» («A ThreeCorner Fight), «Desyat» («Ten«), «V zhytakh» («In the Rye Field») has been carried out in the paper. The wellknown short story writer in each of his work depicted a new peculiar image using his author's linguistic means: stylistically marked lexemes, words with implicit meaning, characteristic proper names and specific sentence structures. The main image in short story of «Troyekutnyy biy» is a member of Sichovi Striltsi (The Sich Riflemen). In his short story «Desyat'» the author showed a number of rebel images Dibrova, Step, otaman Bozhko, as well as their ideological enemy communist Rubl. The image of Korniy, a rebeldeserter, from short story of «V zhytakh» is completely different, his image reflects a person tired of struggle and death, a person who loves life and nature, and also who is loved. The conclusions on a close interrelation between this image and historical truth allow in a new and deeper way to understand and represent the mental essence of a peasant rebel movement of the 1920s. The denial of Soviet stereotypical perceptions of this movement and affirmation of the image of a rebelpatriot as the most appropriate to historical truth became the results of the conducted analysis of the specific features of linguistic representation of Kosynka's artistic image of a rebelpeasant.

Key words: Ukrainian Studies, Ukraine, artistic image, rebel, linguistic representation, lexeme, explicit significance, implicit meaning.

В статье проанализированы особенности языковых средств, которые использовал известный новеллист Григорий Косынка для изображения художественного образа повстанца крестьянского национальноосвободительного движения 20х гг. ХХ века, исследованы взаимосвязи художественного изображения этой личности с реальными историческими событиями в Украине. Исследования в статье проводятся с учетом тесной взаимосвязи междуукраиноведением и лингвистикой, необходимостью проведения украиноведческолингвистических исследований. В статье констатируется, что Григорий Косынка сам находился в рядах повстанческих отрядов, поэтому его опыт позволяет реалистично и правдиво описать соответствующие события и людей. Результатом анализа специфики языкового изображения художественного образа повстанцакрестьянина стали выводы о тесной взаимосвязи этого образа с исторической правдой, что позволяет поновому, более глубоко осознать и представить ментальную сущность крестьянского повстанческого движения 20х годов ХХ века.

Ключевые слова: украиноведение, Украина, художественный образ, повстанец, языковое изображение, лексема, эксплицитное значение, имплицитное значение.

Постановка проблеми. Період 20х рр. ХХ ст. становить значний інтерес для дослідникаукраїнознавця. Значне зростання національної самосвідомості та патріотизму, створення Української народної республіки, національновизвольна боротьба все зумовлює дуже динамічний прогрес не лише в політичному житті, а й в ментальній сфері. Актуалізація прогресивних змін в українському менталітеті породжує цілу плеяду науковців, поетів та письменників. Створюючи свої твори, вони, свідомо чи несвідомо, виступали своєрідними «дзеркалами епохи», зображаючи навколишні події та людей. Особливий інтерес становлять твори письменників, які описували український селянський повстанський рух в правдивому, близькому до реальності дискурсі. Таких письменників небагато, враховуючи ті обставини політичного життя, в яких вони творили. Серед невеликої кількості цих письменників яскраво виділяється новеліст Григорій Косинка, який описує визвольний рух селян як очевидець, адже він сам певний час перебував у повстанських лавах.

Аналіз досліджень. Здійснення лінгвістичних досліджень у контексті українознавчого дискурсу порівняно новий, але перспективний напрям науки. На цьому факті акцентують увагу багато сучасних вчених, наприклад, С. Я. Єрмоленко, С. П. Денисюк, П. П. Кононенко, але міркування про важливість вивчення мови у контексті духовного життя нації, становлення державності, формування національного менталітету висловлювали видатні вчені як вітчизняної науки, так і учені інших країн.

Наприклад, О. О. Потебня вважав мову обов'язковою умовою існування народу та найважливішою прикметою його розпізнавання: «Не лише найкраща, а й правдива, єдина прикмета, за якою впізнаємо народ, і водночас єдина, нічим не замінна й обов'язкова умова існування народу це єдність мови» [12, 187], а В. Гумбольт наголошував, що мова пропонує різні способи мислення і сприймання, адже це всесвітня історія думок і почуттів, яка втілює в собі своєрідність усього народу: «Через багатоманітність мов для нас розгортається багатство світу й багатоманітність того, що ми пізнаємо в ньому; і буття людства стає для нас ширшим, оскільки мови у виразних і дійових ознаках пропонують нам різні способи мислення і сприймання. Мова завжди втілює в собі своєрідність усього народу, тому в ній не варто боятися ні надмірної витонченості, ні надлишку фантазії, які дехто вважає небажаними. Вивчення мов світу це також всесвітня історія думок і почуттів людства» [3, 449].

Важливість лінгвістичних досліджень у контексті українознавства підтверджує той факт, що більшість українознавців включають мову до головних концентрів українознавства: «Універсальна цілісність «України» і «українства» розвивається і осягається шляхом взаємного еволюційносинхронного й діахронного (історично послідовного) розгляду концентрів: 1. Україна етнос, нація; 2. Україна природа, екологія; 3. Україна мова; 4. Україна держава, суспільство; 5. Україна культура (матеріальна, духовна, релігія, філософія, мистецтво, освіта, наука; право, валеологія; військо); 6. Україна в міжнародних відносинах; 7. Україна тип людини, ментальність; Україна доля; 8. Україна історичні уроки, історична місія» [11, 8], але при цьому дослідниковілінгвісту не варто забувати, що «дослідження в рамках будьякого концентра українознавства: українська нація, мова, українська земля, українська держава, духовність, світове українство, українські постаті та ін. неминуче має історичне підґрунтя» [16, 14], «будьяке українознавче дослідження може бути успішно реалізоване лише за умови послідовного, ретельного дотримання принципу історизму, тобто неодмінного правила: до кожного явища підходити конкретноісторично. Історичний підхід застерігає як від «поліпшення», прикрашування минулого, так і від його очорнення та паплюження...» [16, 15]. Саме тому всі лінгвістичні висновки у нашому дослідженні ми намагатимемося робити у взаємозв'язку з історичними фактами.

На важливості вивчення не просто мови, а її втілення у найкращих зразках письменства наголошують багато учених, тому що «письменство вело за руку наш народ од темряви до світла, показуючи в кінці шляху блискучий ідеал єдиного вселюдського щастя. Поза письменством не маємо ще й тепер іншого джерела, щоб спізнати духовну, моральну й інтелектуальну суть нашого народу. Через те доля українського письменства ставить нам перед очі в сконцентрованій формі долю всього народу нашого» [17, 9]. косинка повстанець визвольний

На нашу думку, саме переосмислення усвідомлення ролі літератури у житті нації зумовлює те, що «спостерігається значне посилення інтересу науковців до найрізноманітніших аспектів проблеми національного у літературі. Дослідження національної ідентичності письменства, національних особливостей художнього мислення, національних характерів у художніх творах, національнодержавницьких ідей у літературі, з'ясування специфіки української словесності у порівнянні з літературами інших народів набуває сьогодні особливої актуальності» [17, 68], хоча незаперечним є той факт, що «проблема національної самобутності української словесності, її місця і ролі серед інших галузей духовнопрактичної діяльності як українського, так і інших народів світу віддавна знаходились у центрі уваги дослідниківукраїнознавців» [17, 69].

Причиною такого глибокого зацікавлення художньою літературою серед ученихукраїнознавців ми вважаємо, передовсім, той момент, що «про «національний дух», про національний світогляд тощо, характеристики яких так важко піддаються науковим формулюванням, найдокладніше й найвиразніше може мовити література, художня своєрідність якої виступає їхнім мистецьким маніфестуванням, найвищим рівнем вияву і на цьому рівні їхнім же активним визначальником, формувачем їхнього профілю» [2, 38]. Ще одну причину дуже влучно характеризує С. Я. Єрмоленко: «У добу національного відродження зростає інтерес до історії народу, активізується національне самопізнання, зокрема й пізнання історії мови, бачення її окремішності, самобутності» [4, 10].

Опираючись на наукові здобутки своїх попередників, «українознавці використовують теоретичні надбання світової науки, розкриваючи зв'язок мови народу з його психологією, характером світосприймання, історією, культурою, врешті, з природою, де живе етнос» [4, 11].

Також варто відзначити, що сучасні дослідження художньої літератури в українознавчому руслі часто передбачають врахування психологічного аспекту, бо «українознавство охоплює не

Специфіка мовного зображення художнього образу повстанцяселянина у новелах Григорія Косинки лише відомості про структурні ознаки української мови, її суспільні функції, а й сферу психолінгвістики, що вивчає зв'язок мови з психологією народу, розкриває, пояснює явища гостро чуттєвого сприймання рідного слова, особливо в чужомовному середовищі» [4, 12].

Мова в контексті українознавства це не лише засіб зображення дійсності, це ще й символ України: «Поряд з іншими символами прапором, гербом, гімном мова виступає символом незалежної України, у Конституції якої проголошено державний статус національної мови» [4, 24].

Мета статті проаналізувати специфіку мовного зображення художнього образу повстанцяселянина у новелах Григорія Косинки «Троєкутний бій», «Десять», «В житах».

Виклад основного матеріалу. У новелах Григорія Косинки образ повстанця, який одночасно є патріотом України, тісно пов'язаний з обставинами життя самого письменника. Відомий новеліст не тільки творив у той період, коли Україна була переповнена патріотично налаштованими повстанськими загонами, які, за словами французького дослідника А. Безансона, «... за своїм розмахом і небезпекою для більшовицької влади селянська війна була більш масовою і загальнонародною, ніж війна громадянська» [1, 129], але він ще й сам брав участь у повстанській боротьбі. Підтвердження цьому ми знаходимо у «Двох неопублікованих автобіографіях», виданих більше ніж через 50 років після смерті письменника: «... .прийшла, з рушницею за плечима, революція і мене обгорнула військова шинеля... Регулярна українська армія, повстанці, і душа обпалена гарячими вітрами засумувала... Я знаю революцію не крикливу, плакатну, а тиху, як тиха сама смерть .» [7, 10].

Про період життя Григорія Косинки, коли він воював з повстанськими загонами, відомостей дуже мало. Це пов'язано з особливостями ідеологічної політики як того періоду, коли жив Григорій Косинка (1899 1934), так і того періоду, коли його було офіційно реабілітовано (з 1957 р.). Увесь цей час Україна була в складі Радянського союзу, і писати або говорити про роль письменника як повстанця на стороні національновизвольних сил було неможливо.

Починаючи з моменту здобуття Україною незалежності, біографія Григорія Косинки почала досліджуватися більш детально. Наприклад, на сучасному етапі вивчення його творчості хоч і приблизно, але все ж встановлюється хронологія подій у житті Григорія Косинки [18, 67]. На погляд дослідника Ю. Лавриненка, у 1918 р. Григорій Косинка був на службі в українській армії рядовим козаком та брав участь у боях. За спогадами Олександри Чернової «Ще раз про Косинку» («Краківські вісті», 1943, ч. 30), служив у підрозділі полковника Петра Балбочана [9, 466]. Також деякі дослідники життя і творчості, зокрема, І. Андрусяк, вказують на те, що Григорій Косинка, ймовірно, деякий час воював у повстанських загонах отамана Зеленого: «Дружина письменника, Тамара МорозСтрілець, свого часу пригадувала, що Косинка кілька раз натякав їй на своє перебування у повстанських загонах отамана Зеленого» [8, 10].

Як бачимо, реалії української національновизвольної боротьби Григорію Косинці були відомі з життя, тому його твори, будучи геніальними за своїм художнім втіленням, тим не менше, дуже тісно пов'язані з реальним життям.

Розглянемо, якими лексичними засобами Григорій Косинка зображає реалії визвольного руху 20х рр. ХХ ст.

У ранніх новелах Григорія Косинки, які схожі на імпресіоністичні етюди, ми не зустрічаємо опису реалій повстанського руху. Такі новели, як «На буряки» (1919), «Під брамою собору» (1920), «Мент» (1920), «За земельку» (1920), «В хаті Штурми» (1920), не торкаються питань визвольної боротьби, а змальовують якийсь невеликий, але важливий епізод життя звичайної людини.

У новелі «Перед світом» (1920) письменник зображає учителя Юрчика, який життям своїм поплатився за те що здійснював українізацію: «Ви дєлаліукраїнізацію школи, трудовиє прінціпі, сволочч!» [8, 40], хоча саме в цій новелі ворогом виступає денікінець, тому герой цієї новели Г. Косинки вийшов «ідеологічно правильним»: «Три кулі впилися в тіло Юрчика, а він з кривою, іронічною посмішкою, коли падав на долівку, шептав: Вперед, вперед.виїздила з села каральна експедиція армії генерала Денікіна» [8, 40].

Образ солдат армій Української Галицької Армії Григорій Косинка вперше зображає в новелі «Троєкутний бій». Ця новела автора легка, написана своєрідними імпресіоністичними замальовками. Але на окрему увагу заслуговує історична подія, яка описує даний твір так звана «київська катастрофа). Отже, історичний хід подій був такий: «30 серпня 1919року передові частини УГА, просуваючись з південного заходу, ввійшли в Київ. Радянські війська покинули столицю без бою. Одначе вранці 31 серпня через ланцюговий міст, з лівого берега Дніпра в місто вкрай несподівано вступили кавалерійські частини білогвардійського генерала М. Е. Бредова. Незважаючи на малочисельність, денікінці діяли рішуче й добилися від Кравса згоди на встановлення вигідної для них демаркаційної лінії. Київ залишався за ними, а українська армія відступала аж до Василькова... Керівники УГА не бачили в білогвардійцях ворогів і тільки тому так легко поступилися столицею України... Вкрай безглузда втрата вже здобутої столиці катастрофічно позначилася на перспективах матеріального постачання збройних сил УНР... Київська катастрофа тяжко позначилася й на моральному стані армії» [6].

Українські війська покинули столицю, денікінці залишилися в Києві, але боротьба при цьому не припинилася, адже зза Дніпра Київ обстрілювала артилерія більшовиків.

Григорій Косинка лаконічно та влучно зумів передати ту напругу, яку відчували жителі міста, знаючи, що вони перебувають між двома ворожими арміями. Ефекту миттєвої зміни подій та настроїв автор досягає за допомогою вживання коротких односкладних окличних речень; « Б'ють по вокзалу?!» [8, 47]; « Летять через нас! Через нас, чуєте?» [8, 47]; незакінчених речень, дякуючи вживанню яких читачеві здається, що він сам чує уривки фраз серед несамовитого виру подій: «Коло сірого забору затанцювали довгою стрічкою тіні, прищурились, коли...» [8, 47]; «Краще кажіть, бо не чу...» [8, 47]; « Вони чужі, то й!...»[8, 49].

Дуже вдалим стилістичним засобом є послідовне вживання автором вигуків. Вигуки озвучують як висловлення людських емоцій: «Заляж!»[8, 47]; «Слава, ура!...» [8, 48]; « Долой український флаг! Нємєцкая видумка!»[8, 4], так і звуки війни: «Ззуй... ббахх!..»[47]; «Татата... зацокотів глухо «Махім»...[8, 47]; «Гргрр...» [8, 49] « Ззуй!» [8, 49].

Образ вояка Української Галицької армії Григорій Косинка зображає з симпатією, виражаючи це прикметниками з позитивною конотацією у цьому контексті «суворий», «завзятий», «задумливе», навіть негативне по суті за емоційним забарвленням слово «презирство 1. почуття повної зневаги, крайньої неповаги до кого, чогонебудь; 2. байдужість, неповажне ставлення до чогонебудь» [13] письменних вжив у даному випадку для зображення людської гідності вояка, який «з презирством» ставиться до метушні панської юрби: «Січовик вартує. Суворий, завзятий, з «крівавого фронту» обличчя задумливе, посміхається, а брови... з презирством до панської слинявої юрби розходяться... Грає таємна помішка» [8,49].

Назва «січовик», вжита новелістом, вказує на те, про які конкретно військові угрупування йдеться в даному уривку твору. Це не просто художня назва, це історичний термін «січові стрільці»: «У 1914 р. був сформований легіон українських січових стрільців (УСС). Запис проводився на цілком добровільних засадах» [5, 435]. Необхідність створення легіону січових стрільців виникла через війну між військами Росії та АвстроУгорщини (в складі яких були і українці): «Активні бойові дії між військами ПівденноЗахідного фронту Росії та австроугорськими арміями розпочалися вже влітку 1914р.» [10, 22].

Дуже яскраво Григорій Косинка зображає різницю у зовнішньому вигляді січового стрільця і денікінців, також, як наслідок, і різницю в ставленні до них юрби, яку автор так влучно назвав: «... він вічний міщанин» [8, 48]. Січовик виглядає як справжній солдат, котрий дійсно щойно повернувся з кривавого фронту, для цього Григорій Косинка використовує у своєму творі характеризуючі прикметники і дієприкметники: «І посміхнулась Зелена Буковина в подертій, пошматованій австрійській шинелі, сіреньких штанцях, картузику і чорнійчорній потлілій сорочці з «панянками» [8, 49], а на фоні січовика крикливосамовдоволеним і відірваним від народу виглядає одяг денікінців, який зображується за допомогою дієслів «блищать», «дзенькають», «сліплять», та кілька разів повторюваного словосполучення «золоті погони»: «Ритмічним кроком іде офіцерська рота; блищать на сонці золоті погони, дзенькають шпори, а в такт шпорам дзенькає, грає панська душа, радіє...» [8, 49].

Здається, очевидно, хто в описуваному сюжеті є воїном, що бореться за народ, а хто зверхнім завойовником. Та Григорій Косинка, будучи хорошим психологом, реалістично зображає людський натовп, який готовий кланятися перед завойовниками: «Золоті погони сліплять очі, раду

Специфіка мовного зображення художнього образу повстанцяселянина у новелах Григорія Косинки ють виснажену душу і хвилюютьхвилюють дрібненькі почуття... »[8, 49], цураючись при цьому своїх справжніх захисників: «Квітки сиплються цим потлілим сорочкам трохи боязко: Вони чужі, то й!...» [8, 49].

У новелі «Троєкутний бій» ми також зустрічаємо імпліцитне зображення ролі українських військ у боротьбі. Це зображення настільки глибоке, що воно навіть може перерости до рівня символу. Ще більш вражаючими є деталі, котрі викликають у пересічного читача жах це вживання словосполучення «шматок людського тіла», слова «кров», «люті». «голодні»: «На майдані, за шматок людського тіла, притрушеного пилом і облитого червоною кров'ю, зчепились в боротьбі дві чорнобіластих собаки: лютих, голодних... Січовик прицілився: постріл і все змішалось, затанцювало, завило...» [8, 49]. Розтерзану у революції Україну автор символічно називає «шматок людського тіла», денікінців і більшовиків лютими і голодними собаками, які борються за цей шматок. І тільки січовик може зупинити цю боротьбу.

У новелі «Десять» Григорій Косинка уже зображає представників повстанських селянських загонів 20х рр. ХХ ст. При цьому, попри нав'язуваний радянською ідеологією стереотип «кривавих бандитів», ми бачимо в новелі зображення щирих патріотів, які карають комуніста, але не до смерті, виявляючи при цьому як зневагу до ідеології комунізму, так і повагу до людського життя.

Розглянемо, як автор змальовує зовнішність повстанців. Проводячи асоціативні паралелі шляхом поєднання лексем «дядько як дуб», «скивиці спіле жито», «рука колоски», відомий новеліст зображає образ повстанця Діброви образ людини, яка є «одним цілим» зі своєю Батьківщиною та її природою: «А Діброва в житах не бандит, ні, це... Він зірвав стеблину з жита, перекусив її і сплюнув; руки заклав за спину і ще раз гостро глянув у бік Рубеля; це був міцний як дуб дядька узькі скивиці його зливались з спілим житом, як щось одно ціле... О, Діброва твердо стояв на землі, і, коли його здорова м'ясиста рука гладила колоски, Рубель тоді був перед ним змарнілою, маленькою тваринкою города» [8, 52].

Власні назви новели «Десять» теж відіграють важливу стилістичну роль у зображенні повстанців та їх ідеологічного ворога комуніста. Отаман повстанців має прізвище (чи прізвисько?) Божок. Маючи певний відтінок зневажливості (на що вказує суфікс ок), це прізвище, тим не менше, є похідним від слова «Бог», тому створює враження причетності до чогось божественного, благородного. Це підтверджують і слова повстанця Діброви: «... Діло знає, бойовий, тільки дорозстрєлів... Божок, одним словом!»[8, 53].

Діброва це прізвище тісно пов'язане з нашою рідною землею, в собі несе імпліцитне значення могутності, нездоланності, адже могутнім деревом вважається дерево дуб, яке росте у діброві («діброва листяний ліс на родючих ґрунтах, у якому переважає дуб»[14]).

Повстанець Степа має лише ім'я, тобто для автора це типова пересічна постать, за описом зовнішності це простий сільський парубок, для якого ще незвичною є роль повстанця: «З обніжка підвівся Степа здоровкуватий, білобрисий парубок, але невеликий на зріст; і кольтівський револьвер висів у нього на червоному шнурку незграбно, а коли він ішов, ляскав його по стегнах» [8,52]. Звернімо увагу на прикметники здоровкуватий, невеликий всі вони вказують на молодість, незрілість людини. В першому прикметнику на це вказує суфікс уват, а в другому лексичне значення слова. Револьвер у парубка виглядає незграбно, тому що молодий хлопець ще зовсім недавно почав ним користуватися.

А от комуніста Рубля автор назвав таким прізвищем з метою вказати на мізерність його натури, ціна якій «рубль», тобто карбованець («рубель те саме, що карбованець»[15]).

У зіставленні цих протилежних сторін боротьби «.змарнілої маленької тваринки города» [8, 52] Рубля, який відчуває лише «жах і рабську брехню» [8, 52] та повстанців, спокійних, впевнених на своїй землі: «... всі вони були такі спокійні, рішучі, особливо тут, у житах...» [8, 52] автор дуже яскраво розкриває всю суть селянповстанців. Насмішкуваті, впевнені в собі, щирі патріоти, вони, тим не менш, не були вбивцями, жорстокими чи немилосердними. Рубля не розстріляли, не вбили, а просто покарали «десятьма шомполами», як дитину карають різкою за погану поведінку.

«В житах» одна з найкращих новел Григорія Косинки, її центральним образом є образ хлопця Корнія, який припинив воювати тому, що його отамана було вбито в перестрілці з комуністами.

Ми бачимо уже тут не повстанця, а людину, втомлену від війни і смерті. Людину, яка захоплюється довколишньою природою і любить життя.

У новелі «В житах» важливу роль відіграють описи природи, які подаються від першої особи, тобто природу в новелі описує головний персонаж, колишній повстанець Корній. Письменник вживає у цих описах іменники назви рослин, характерних для української флори: «Левади манять мене зрадливо вербами, городи пахнуть полином, м'ятою, але мій вірний товариш жита» [8, 144] , «Іду знайомими стежками: широкий Розділ зустріне мене пшеницями, Темник привітає житами, а коло Гординоїмогили крайкована синіми льонами плахта з вівса, ячменю і п'яних гречок» [8, 144]. Також часто в описах природи зустрічаються іменники назви українських комах, птахів і тварин: « Ну. ну...вже й цілуватися лізе! Кажу це до сонця, бо воно безцеремонно грається волосинками на моїй нозі... і сміється з мене крильцями бджіл: «Дізік, дізік... » [8, 144], «... важкий колос схилявся до землі, але в цю хвилину старий чорногуз поважно пройшов травою до болота, поклонився на всі чотири сторони, піймав необережну жабу і під глухий клекіт сполохав на ставищі дику качку...» [8, 145], «.десь над ухом б'ється крильцями джміль, гуде, розсотує нерви, і мені до болю хочеться піймати його і задавить... » [8, 145], «Лізе божа корівка, беру її ніжно і запитую: «Хочеш на коліна, до сонця?» [8, 149]. Таке нагромадження назв української природи має певну стилістичну мету письменник створює ефект неквапливої розповідімилування, закоханого змалювання найдрібніших деталей. Корній, який веде цю розповідь, таким чином, імпліцитно характеризується як людина, яка любить рідну землю, захоплюється її красою та насолоджується мирними краєвидами після всього того, що довелося пережити.

Зустріч Корнія з Уляною ще раз демонструє тісний взаємозв'язок духовного світу повстанця і природи. Персоніфікація тут виступає не тільки самодостатнім художнім засобом, а ще й засобом поєднання природи і особистості повстанця Корнія в одне ціле. Прослідкуймо, як жита, льон, вітер, колоски в новелі переживають все те, що і оповідач: «Не знаю, що питав у неї і що казала вона мені, а тільки пам'ятаю, як буйно захвилювалися жита, затремтів од радості льон і гарячий вітер припав грудьми до землі» [8, 148], «Колоски слухали: Ти й досі такий славний, Корнію...» [8, 148].

Образ Корнія у новелі Григорія Косинки «В житах» сповнений поетичності та любові до природи і життя загалом. Мовним втіленням цього виступають, як ми уже зазначали, розлогі описи природи, написані від першої особи оповідача, в яких багато лексичних назв української природи, а також персоніфікація в дуже цікавому контексті як художній засіб, що поєднує особистість оповідача та природні явища в одне ціле.

У новелі письменник постійно, ніби ненароком, згадує власну назву отаман Гострий. Це колишній ватажок повстанців, після смерті якого Корній перестав воювати. З реплік, які Корній постійно каже сам собі, стає зрозуміло, що Гострий є для повстанця авторитетом: «Сіра смуга піску, білий копит коня, а за ними моє непереможне бажання вистрілити, але пам'ятаю наказ отамана Гострого: «Не вилазь і не стріляй» [8, 146].

Як бачимо, в новелі «В житах» письменник зображає уже колишнього повстанця, який став мирною людиною, і, не маючи бажання воювати, насолоджується кожною хвилиною спілкування з рідною природою та випадковою зустріччю з коханою дівчиною.

Висновки. Отже, аналіз специфіки мовного зображення художнього образу повстанцяселянина у новелах Григорія Косинки «Троєкутний бій», «Десять», «В житах», дав нам підставу зробити такі висновки. В кожній із аналізованих новел відомий новеліст зображає новий характерний для реальної історичної дійсності образ, вживаючи при цьому авторські мовні засоби: стилістично марковані лексеми, слова з імпліцитним значенням, характеристичні власні назви, специфічну будову речень.

У новелі «Троєкутний бій» це образ воякасічовика, солдата Української Галицької армії, який щойно прибув у Київ з фронту. Це образ мужньої людини, яка, попри свій бідний зовнішній вигляд, вражає читача незворушним спокоєм, людською гідністю. За допомогою різних мовних засобів Григорій Косинка зображає справжнього патріота та захисника України.

У новелі «Десять» письменник змальовує цілу низку образів повстанців Діброву, Степу, отамана Божка, а також їх ідейного ворога комуніста Рубля. Проводячи асоціативні лексичні паралелі, письменних зображає повстанців як органічну частину єдиного цілого української природи. Важливу роль в описі повстанців у цій новелі відіграють власні назви прізвища або прізвиська, які відіграють характерологічну роль.

Зовсім іншим Григорій Косинка зображає образ повстанцядезертира Корнія в новелі «В житах» це образ людини, яка втомилася від боротьби і смерті, людини, яка любить життя та природу, а також кохає. Мовні засоби, використані для цього лексеми, які мають виразний національний відтінок, а також персоніфікація як художній засіб.

Результатом аналізу специфіки мовного зображення художнього образу повстанцяселянина стали висновки про тісний взаємозв'язок цього образу з історичною правдою, що дозволяє поновому, більш глибоко усвідомити та репрезентувати ментальну суть селянського повстанського руху 20х рр. ХХ ст.: на початок 20х рр. ХХ ст. повстанський рух серед селян був більшменш упорядкованим, Українська Галицька армія та армія Української народної республіки давали можливість патріотично настроєним громадянам захищати Україну в своїх лавах, але уже до середини 20х рр. українські війська потерпіли поразку і припинили своє існування.

Селянський повстанський рух продовжував існувати, але це вже були стихійні сили, окремі загони, кожен з яких мав свого отамана. На жаль, у такому стані, не маючи певного централізованого керівництва, повстанський рух не міг, попри свою патріотичність та бойовий дух, досягти позитивних змін в країні, тому уже ближче до кінця 20х рр. серед повстанців почало виникати розчарування у війні. Саме такий образ вояка, який більше не хоче воювати, але він не є розчарованим у житті, ні, відмовившись від війни, колишній повстанець любить життя та українську природу.

Отже, Григорій Косинка у своїх новелах, заперечуючи радянське стереотипне сприйняття повстанського руху, утверджує образ повстанцяпатріота як найбільш відповідний історичній істині.

Список використаних джерел ілітератури

1. Безансон А. Війна більшовиків проти селян / А. Безансон // Всесвіт. 1993. № 910. С. 128132.

2. Бондар М. Українська література класичного періоду: рух крізь категорію художності / М. Бондар // Слово і час. 2001. № 7. С. 3839.

3. Гумбольдт В. Язык и философия культуры / В. Гумбольт. М.: Прогресс, 1985. 452 с.

4. Єрмоленко С. Я. Мова і українознавчий світогляд: монографія / С. Я. Єрмоленко. К.: НДІУ, 2007. 444 с.

5. Історія України: державницькі процеси, розвиток культури та політ, перспективи: навч. посібник / М. С. Пасічник. 2ге вид., стер. К.: Знання, 2006. 735 с.

6. Київська катастрофа. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://pidruchniki.com/17360604/ istoriya/kiyivska_katastrofa. Назва екрану.

7. Косинка Г Дві неопубліковані автобіографії / Г. Косинка // Україна. 1988. № 46. С. 1015.

8. Косинка Г. М. Вибрані твори / Г. М. Косинка; упоряд текстів, передм. І. М. Андрусяка. Х.: Веста: Ранок, 2005. 334 с. (Серія «Програма з літератури»).

9. Лавріненко Ю. Григорій Косинка. Сильвета // Розстріляне відродження. Антологія 1917 1933: Поезія проза драма есей. К.: Смолоскип, 2002. 573 с.

10. Лозинська І. Організація російського цивільного управління у Галичині (серпень вересень 1914 року) / І. Лозинська // Східноєвропейський історичний вісник / [голов. ред. В. Ільницький]. Дрогобич: Посвіт, 2017. Вип. 2. С. 2130.

11. Половець В. М. Українознавство: курс лекцій: навчальний посібник для ВНЗ / Володимир Михайлович Половець. Чернігів: Видво Чернігівського пед. унту, 2006. 215 с.

12. Потебня А. А. Мысль и язык / А. А. Потебня. К.: СИНТО, 1993. 192 с.

13. Словник української мови: академічний тлумачний словник. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://sum.in.Ua/s/prezyrstvo. Назва екрану.

14. Словник української мови: академічний тлумачний словник. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://sum.in.Ua/s/dibrova. Назва екрану.

15. Словник української мови: академічний тлумачний словник. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://sum.in.Ua/s/rubelj. Назва екрану.

16. Українознавство: концептуальні та теоретикометодологічні основи розвитку / П. П. ГайНижник (керівник проекту), Т. А. Бевз, О. Є. Гомотюк, С. І. Губський [та ін.]. К.: МП Леся, 2015. 504 с.

17. Українська література в системі українознавства: посібник / уклад. Денисюк С. П., Кононенко П. П. К.: НДЩ 2004. 300 с.

18. Український письменник Григорій Косинка (1899 1934): біобібліогр. покажч. / Харк. держ. наук. бка ім. В. Г. Короленка; [уклад. Т. В. Гологорська]. Х.: ХДНБ, 2013. 72 с.

REFERENCES

1. Bezanson A. Viina bilshovykiv proty selian / A. Bezanson // Vsesvit. 1993. № 910. S. 128132.

2. Bondar M. Ukrainska literatura klasychnoho periodu: rukh kriz katehoriiu khudozhnosti / M. Bondar // Slovo i chas. 2001. № 7. S. 3839.

3. Humboldt V Yazyk y fylosofyia kultury / V Humbolt. M.: Prohress, 1985. 452 s.

4. Iermolenko S. Ya. Mova i ukrainoznavchyi svitohliad: monohrafiia / S. Ya. Yermolenko. K.: NDIU, 2007. 444 s.

5. Istoriia Ukrainy: derzhavnytski protsesy, rozvytok kultury ta polit. perspektyvy: navch. posibnyk / M. S. Pasichnyk. 2he vyd., ster. K.: Znannia, 2006. 735 s.

6. Kyivska katastrofa. [Elektronnyi resurs]. Rezhym dostupu: http://pidruchniki.com/17360604/istoriya/ kiyivska_katastrofa. Nazva ekranu.

7. Kosynka H. Dvi neopublikovani avtobiohrafii / H. Kosynka // Ukraina. 1988. № 46. S. 1015.

8. Kosynka H. M. Vybrani tvory / H. M. Kosynka; uporiad tekstiv, peredm. I. M. Andrusiaka. Kh.: Vesta: Ranok, 2005. 334 s. (Seriia «Prohrama z literatury»).

9. Lavrinenko Yu. Hryhorii Kosynka. Sylveta // Rozstriliane vidrodzhennia. Antolohiia 1917 1933: Poeziia proza drama esei. K.: Smoloskyp, 2002. 573 s.

10. Lozynska I. Orhanizatsiia rosiiskoho tsyvilnoho upravlinnia u Halychyni (serpen veresen 1914 roku) / I. Lozynska // Skhidnoievropeiskyi istorychnyi visnyk / [holov. red. V. Ilnytskyi]. Drohobych: Posvit, 2017. Vyp. 2. S. 2130.

11. Polovets V M. Ukrainoznavstvo: kurs lektsii: navchalnyi posibnyk dlia VNZ / Volodymyr Mykhailovych Polovets. Chernihiv: Vydvo Chernihivskoho ped. untu, 2006. 215 s.

12. Potebnia A. A. Mysl y yazyk / A. A. Potebnia. K.: SYNTO, 1993. 192 s.

13. Slovnyk ukrainskoi movy: akademichnyi tlumachnyi slovnyk. [Elektronnyi resurs]. Rezhym dostupu: http://sum.in.ua/s/prezyrstvo. Nazva ekranu.

14. Slovnyk ukrainskoi movy: akademichnyi tlumachnyi slovnyk. [Elektronnyi resurs]. Rezhym dostupu: http://sum.in.ua/s/dibrova. Nazva ekranu.

15. Slovnyk ukrainskoi movy: akademichnyi tlumachnyi slovnyk. [Elektronnyi resurs]. Rezhym dostupu: http://sum.in.ua/s/rubelj. Nazva ekranu.

16. Ukrainoznavstvo: kontseptualni ta teoretykometodolohichni osnovy rozvytku / P. P. HaiNyzhnyk (kerivnyk proektu), T. A. Bevz, O. Ye. Homotiuk, S. I. Hubskyi [ta in.]. K.: MP Lesia, 2015. 504 s.

17. Ukrainska literatura v systemi ukrainoznavstva: posibnyk / uklad. Denysiuk S. P., Kononenko P. P. K.: NDIU, 2004. 300 s.

18. Ukrainskyi pysmennyk Hryhorii Kosynka (1899 1934): biobibliohr. pokazhch. / Khark. derzh. nauk. bka im. V. H. Korolenka; [uklad. T. V. Holohorska]. Kh.: KhDNB, 2013. 72 s.

Размещено на Allbest.ru