Исследованы параллели в стихах, посвященных конфликту любви и собственного выбора войны. В качестве материала берутся культуры Англии, Германии и Крымского ханства. Рассмотрены традиции англосаксов, скальдов, восточной поэзии. Хронологически тексты взяты с конца XVI до XIX вв. Доказано сублимацию поэта и его лирического персонажа, а также реализацию творчества.

Ключевые слова: поэзия, война, религия, Эрос, Танатос, Анима, сакральное/профанное.

The parallels in poems, devoted to the conflict of love and war as own choice, were investigated. The cultures of England, Germany and Crimean Khanate are compared. Traditions of Anglo-Saxons, Skalds, Oriental poetry are lighted up. The chronology of the texts is 16, 17 and 19 centuries. The sublimation of poet and his lyrical hero and realization of artistic work are proved.

Keywords: poetry, war, religion, Eros, Thanatos, Anima, sacral/profane.

Постановка проблеми

Куртуазне забарвлення вірша викликає паралелі з жанром альби, чиї ознаки тут імпліцитні: герой покидає даму (у даному разі відбуває на війну), сцена прощання відбувається, можливо, на світанку. Відомі картини на цей сюжет - наприклад, "God speed" прерафаеліта Е. Лейтона (Edmund Blair Leighton, 1900): дама проводжає лицаря. Можна згадати розлуку Трістана та Ізольди. Але у випадку вірша Р. Лавлейса туги саме за любовними стосунками у маскулінного персонажа не відбувається: спочатку герой протиставляє їх війні, а потім поєднує у своїй картині бачення. Куртуазним впливом позначені і вірші попередників Лавлейса - єлизаветинців (наприклад, Е. Спенсера), Дж. Донна (Данна), і сучасників (Е. Марвелла) [4], та ін.

Також багатозначний іменник Mistress ("True; a new Mistresse now I chase" [3, р.29]): "пані", "володарка" (у поезії це частий титул коханої; докладніше: [7]). Це може бути і відповідником Прекрасній Дамі, і водночас додаткові відтінки англійського слова створюють враження багато - рівневості поняття. Mistress може означати і "наставниця". Отже, якщо прийняти цей варіант, то Війна - наставниця героя. Недарма далі пояснюється, хто ця Mistress: "The first Foe in the Field" [3, р.29] (рядок алітераційний, звук f повторюється тричі, що ускладнює адекватне формальне відтворення українською). Таким чином, герой радіє ворогу, бо трапилася нагода боротися за свої ідеали. Також "Пані" - це і смерть, і римська богиня війни Беллона (алегоричний образ, популярний з часів латинської поезії, до шекспірівської епохи і пізніше). Дієслово chase означає "догнати", "гнати", часто - на полюванні. Відтак, уживання цього слова передбачає азарт. Отже, Аніма, на перший погляд, танатологічна, але насправді у ній Ерос переходить у Танатос; точніше, ці два начала поєднані в аналізованому явищі:". with a stronger Faith imbrace / A Sword, a Horse, a Shield" [3, p.29]. Воїн притискає до себе зброю; згадується і звичай цілувати меч, шпагу тощо. Ключові концепти: War, Armes (сучасне Arms - зброя; також військо; влада; війна; герб), Faith, Honour (причому вони переплітаються). War і Faith для воїна одне. Перший варіант перекладу відтворив точний порядок іменників 4-го рядка ІІ строфи: "Це Меч, це Кінь, це Щит", але вимога точних рим і водночас прагнення збереження еквіритміч - ності змусила змінити вибір (див. додаток 2). Love вживається тільки як дієслово: "I could not love thee (Deare) so much, / Lov'd I not Honour more" [3, р.29], і тут виникає цікава колізія: спочатку запевняючи, що для нього головне - війна, насамкінець (в останньому рядку) герой зізнається, що на перший план для нього виступає честь. При цьому кохання до земної жінки стає наслідком обожнювання честі (яку персонаж любить більше, що відповідає лицарському кодексу) - Honour (корінь запозичено з англо-французької мови [20], слово було відоме з лицарської доби). Цей іменник можна перекласти і як "честь", і як "чеснота", і як "ґонор". Але етимологія слова - це і "слава", і "шаноба", і "тріумф" [20]. Герой Лавлейса поєднує у собі як честь, так і прагнення слави та здобуття перемоги.

Імпліцитно виступають ще два концепти - жорстокість (або нечулість: "Tell me not (Sweet) I am unkinde" [3, p.29]) і непостійність (мінливість) - Inconstancy [3, p.29]. Ця непостійність (лірична героїня ревнує героя до війни як до своєї суперниці) урівноважується вірністю персонажа честі. До того ж, у заяві про непостійність може бути і гра слів: дослівно прізвище Lovelace означає "любовне мереживо", проте є версія, що саме цей поет був прототипом антигероя, аристократа Ловеласа у романі С. Ричардсона "Кларисса Ґарлов, або Історія юної леді" ("Clarissa Garlow", або "Clarissa, or, the History of a Young Lady", 1748) - навіть ім'я спокусника починається на "р" (Роберт). Омофони досягаються і варіативністю прізвища, бо є Lovelace, Loveless (дослівно "позбавлений любові", нездатний любити" - чи не звідси епітет unkind (e) у першому рядку? Лукаста дорікає коханому саме цим прикметником), Lowles [2, с.287]. Етимологія прізвища - від середньоанглійського Love-les [2, с.287]. Отже, ґрунтуючись на "народній етимології" та відданні героєм переваги війні персонажу дорікають непостійністю - але чи правда це?

Для розуміння специфіки ставлення ліричного героя Лавлейса до зброї та війни слід урахувати культурно-історичну тяглість англосаксонської та куртуазної традицій. Зокрема, англосакси (як і взагалі германці) надавали велике значення зброї, описуючи її кеннінґами - складними метафорами (Докладніше це питання висвітлено: [6]). "Ексетерська книга" (Х ст.), пам'ятка англосаксонської літератури, містить цикл алітераційних загадок (детально: [3]) - алітераційним узагалі був германський вірш до появи римування, - які, зокрема, описують різновиди зброї: лук, щит, спис, меч тощо. Загалом цей тип загадок пронизаний войовничим духом. В описі меча поєднується ставлення до нього як до зброї та навіть коханої. Це водночас і витвір майстра, і найперший помічник у бою, і дар, і володар битви, і кохана. Цікаво, що мужня роль меча сусідує з його іпостассю як Аніми героя - сакральної замість профанної (тобто почуття до земної жінки). Так, загадка № 51 (K-D 20, у виданій Б. Торпом збірці - ХХІ), яка, імовірно, означає меч, дає "портрет" зброї: "R eom wunderlicu wiht / on gewin sceapen // frean minu / leof / fsgre gegyrwed" [18, р.400], тобто дослівно: "Я чудесна річ, створена (виліплена) для бою, / прекрасно вбрана, дорога (люба) моєму володарю"; далі описується, що король прикрашає меч сріблом і самоцвітами [18, р.401], що викликає асоціації з убором королеви, нареченої або іншої жінки. Так само прикрашають атрибути влади - корону, берло.

2) Ґазаї. Для унаочнення наводяться два переклади газелі. В І. Франка: "Проста душа для нас ліпша як простий ріст, / Від чорних брів миліший кінський хвіст. // До луків тужимо ми все й до гострих стріл, / Більш ніж до гарних лиць та до жіночих тіл. / Товариш наш - меч гострий та твердий, / Байдуже до пухких та білих нам грудий. // Ми серце до коня в'яжем, що бистро ніс, / Не до маленьких ніг та золотистих кіс. // Острогами коня зіпнем, хай бистро грає, / А жадна Пері нас очима не спіймає. // Ми присвятилися війні й боям святим, / Рум'яне личко й стан дівочий - менше з тим! // Душа в нас кождого лиш боротьби жадить, / Замість води й вина нам кров ворожу пить!" [17, с.610]. Як пояснює перекладач, "кінський хвіст" - це "Так зв. бунчук, що служив татарам за воєнний стяг (Прим.І. Франка)" [15, с.610].

Цей переклад спирається на лексику німецького перекладу Й. Гаммера-Пурґшталля - до речі, не інтерлінеарію, а теж римованого, зі збереженням рефренів, хоча не еквіритмічного: "Ge - rader Sinn vertritt geraden Wuchses Stelle, / Den Rossschweif wahlt das Herz an duft'ger Locken Stelle, // Nach Bogen und nach Pfeil Sohnsucht das Herz erfullt, / An schoner Augen Brau'n und scharfer Wimpern Stelle, // Die Zeit vertreiben wir mit Schwertern um, den blanken, / An Silber - leibiger und blanker Busen Stelle, // Wir binden unser Herz an's Stirnenhaar von Pferden, / An schoner Leiber statt, an schonen Haares Stelle, // Wir spornen an das Pferd, herfahrend gleich den Winden, / An eines Hirschen Aug's und Peribildes

Stelle, // Wir haben uns geweiht dem Krieg' und heil'gen Kampfe / An Mondgesichtes statt und Periswangen Stelle, // Von ganzer Seele Bind wir durstig nach dem Kampfe, / Und trinken Feindes - blut an klaren Wassers Stelle" [19, s.71-72].

Версифікаційні особливості. Оригінал написано розміром аруз (докладніше: [5], [11]). Екві - ритмічне і еквілінеарне відтворення українською тут складне: наголос у словах падає на останній склад, рядки насичені епітетами, розгортаючи візуальний ряд.І. Франко точно відтворив лексику (не вдаючись до доместикації, хіба що ужив пестливе "рум'яне личко", та й то викликає іронічні асоціації), але не принцип римування (яке в українського перекладача скрізь парне, без рефренів-редифів. В оригіналі кінець, згідно зі східною традицією, згадує псевдонім автора (причому це звернення до самого себе, фактично наказ). В обох перекладах збережено розмір; лексика, обрана І. Франком, частково застаріла та діалектна (деякі форми обрано для рими: "твердий" - "грудий", діал., замість нормативного "грудей", тощо). Римування І. Франком, на відміну від німецького тексту і оригіналу, використано і дієслівне (до якого І. Франко неодноразово вдавався). В оригіналі рефрен yerine означає "замість". Мотив заміни (причому невдалої: мирні втіхи як профанні не замінять священної війни) тут наскрізний.

Символогічний аналіз. Один з важливих символів газелі - "пасмо", "локон", "чубок" (kakul). Ханів зять, Багадир Ґерай Хан І (Резмі), також оспівував у газелі поширений символ - пасмо ("Hatt-і sersebzink ustunde ider yer zulfun." - "На ніжний пух коханих щік твоє упало пасмо." - пер.М. Стріхи [12, с.614]). У Резмі це перепона для пізнання суфієм Аллаха [11]. Але у вірші Ґазаї "мирське", "плотське" пасмо волосся коханої протиставляється волоссю, з якого сплетено бунчук, і кінській гриві. Тактильний момент: пасмо торкається щоки ліричного героя - але він віддає перевагу бойовому знамену і бунчуку (чиє зав'язане пасмо так само розвіюється і торкається шкіри, як і у коханої) та коню (грива торкається героя). Кінь для героя більш граційний, ніж красуня. Автор фактично руйнує необхідний "набір" штампів для опису коханої на Сході: ніжне круглощоке обличчя, красиві очі, як у газелі, виткі локони, стрункий стан, гострі вії, вигнуті брови, срібна (тобто блискучо-біла) шкіра, тощо, - бо, пізнавши сакральне і тріпо - чучи перед священним знаменом, герой уже не цінує профанного. Він знаходить іншу чуттєву насолоду - сублімацію у війні. Як і у Лавлейса, вірш оспівує зброю: це меч, лук і стріли. З одного боку, дуже поширений різновид зброї - але з іншого, тут є підтекст: адже деякі струнні музичні інструменти постали з лука (як арфа). Хан грав на танбурі - струнному інструменті, відомому ашикам. Можливо, вірш натякає на військове "минуле" творчості взагалі (для конкретного поета) і окремих музичних інструментів зокрема.

З причини недоступності оригіналу іменник "Пері" в І. Франка з великої літери (бо у німецькій мові іменники пишуться із заголовної), тоді як це не ім'я чи власна назва, а загальна: міфічний персонаж, часто згадуваний у казках, аналогічний феї або духу (наприклад, водяна пері),

у переносному значенні - красуня. У німецькому джерелі слово "Peri" виділене розрядкою як варваризм. В українському перекладі, на відміну від оригіналу, останній рядок згадує абстрактних "ворогів", тоді як у Ґазаї це "гяури", "невірні", і війна - "джихад". Якщо провести паралелі з Р. Лавлейсом, то для англійського поета ворогами будуть католики ("папісти") та взагалі ті, які "засмічують" протестантський обряд. Цікаво, що в обох поетів такі погляди не обмежили ні тематики, ні жанрів творчості.

Концепти газелі: війна (священна) - кохання, "ми" - "вони", душа (серце, бажання), краса показна (мирська) і внутрішня, навіть у буденному (війна). Тобто, як і у Лавлейса, це опозиція сакральне/профанне. З одного боку, ліричний герой Ґазаї сильний завдяки "ми" (причому ідентифікатом для нього виступає релігія), а з іншого - вірш демонструє індивідуальність і навіть опір зовні нав'язуваним штампам (адже любовна тематика дуже рясно презентована у східній літературі, і Ґазаї виступав проти обмеженості). Суто Ерос для поета - підміна, підробка, автору це не цікаво, його ліричний герой прагне сублімації у війні, і саме бойові дії дозволяють поету повніше творити. (Так само: барди, скальди та ін. теж були воїнами).

3) Карл Теодор Кернер. У зв'язку з активним зверненням германської (англійської, німецької тощо) літератури у різні періоди саме до національних архетипів та розквітом цього напряму у романтизмі, варто звернутися до бойової поезії німецьких романтиків, причому віршів, базованих не на легендах чи сагах, а на сучасних авторам подіях. Цим прикметна "Пісня меча" ("Das Schwertlied"), останній передсмертний вірш К.Т. Кернера, чий розквіт таланту припав якраз на час війни.

Карл Теодор Кернер (Karl Theodor Korner, 1791-1813; мало би бути відтворення "Кьорнер", але більш усталена українська традиція - "Кернер", як Goethe - Ґьоте - Ґете). У виданнях часто опускається перше ім'я. Німецький романтик, поет, драматург. Покинув кохану наречену заради Війни за Звільнення (1813 р.) проти Наполеона. Бився у військах прусського короля у добровольчому корпусі Лютцова (Lutzowschen Freikorps), оспіваному поетом у віршах. Кьорнер був відомим воїном і по смерті став символом германського патріотизму і єдності народу. Загинув у бою під час захоплення ворожого обозу в лісі Розенов (Rosenow) біля Ґадебуша (Gadebusch), неподалік від села Вьобеллін (Wobbelin), 26 серпня 1813 р. З наведеної біографічної довідки помітно, що військова кар'єра Кернера була напрочуд короткою (лише рік), але славетною.

За кілька годин до смерті поет на біваці написав свою лебедину пісню - "Пісня меча", яка потім була покладена на музику Вебером. Збірка "Ліра і меч" ("Leier und Schwert"), куди ввійшов цей вірш, була видана посмертно (1814 р.) і стала дуже популярною, як і трагедія "Розамунда". Пам'ять поета широко відзначається в Ляйпцизі.

Вірш "Пісня меча" побудований на язичницьких германських образах. Зброя як наречена - відомий мотив, який із язичництва перейшов до куртуазної поезії (наприклад, Дюрандаль у Ро - лянда; докладніше: [5]). Приспів "Hurra" перекладено не як "ура" (див. додаток 5), а як "гур - ра" (згідно з традицією І. Качуровського), тому що останній варіант більш давній і походить від гунів. До того ж, "гурра" - це бойовий клич, а не просто крик щастя. За приміткою автора: "При "Гурра" чується бряжчання мечів". У цьому вірші Ерос (підготовка до символічного шлюбу, ініціації) і Танатос, як і у вищепроаналізованих текстах, взаємодіють; очікувана загибель у битві сприймається героєм як славетна і означає для нього перехід - на генетичному рівні до Валгал - ли (як у предків - вікінґів або нащадків германських племен).

Висновки з даного дослідження і перспективи. Здійснений аналіз виявив, попри різні ментальні картини у Р. Лавлейса (дещо ближчий йому як германський нащадок К.Т. Кернер) і Ґа - заї, спільні риси у змалюванні бойового духу, релігійну принциповість, протиставлення мирського священному, темперамент авторів і ліричних героїв. Жанр такої поезії можна визначити як бойовий, любовна тема тут лише позірна, тексти містять складні імпліцитні символи. Дослідження показало часту тотожність і взаємозбагачення у даному випадку тезаурусного, символогічного і концептуального аналізу з огляду на надзвичайну насиченість кожного рядка всіх трьох текстів. Перспективний асоціативний метод з огляду на те, що тогочасні реципієнти одразу вловлювали символічно-асоціативні ряди, закодовані у текстах. Виявлено спільні концепти: війна - синонім вищої любові; земна любов (кохання) як нижче; священні принципи, які вищі, ніж звичайні насолоди; земна кохана як Для Р. Лавлейса несподівано виявляється, що війна і звичайне почуття до жінки - два боки одного явища, і любов до честі та бойових перемог зміцнюють самоповагу, а, відтак, і земне кохання. Ґазаї рішучо протиставляє бойовий азарт і вищі принципи (несення своєї релігії, завоювання) земному щастю. Цікаво, що в обох поетів Аніма не прописана і йме - нується штампами: у Р. Лавлейса це абстрактна Sweet, Dear, у Ґазаї - кохана, пері зі стандартним набором епітетів і символів, причому краса її тільки зовнішня. Кернер "Піснею меча" доповнює картину бойової поезії. у всіх трьох проаналізованих текстах головним героєм виступає насправді зброя, причому холодна, ототожнювана з коханою. Справжня Аніма - зброя. Важливий символ - кінь, причому він - одне ціле з воїном (що взагалі притаманно бойовій культурі). Наявне у цій поезії ставлення до зброї та коня - воїнський ідеал, наявний також в українському фольклорі та козацькій культурі. Ліричні герої досліджених віршів полишають кохану не для одного бою чи однієї війни, а для нескінченної низки боїв. Отже, сюжет цих віршів певною мірою не завершений і означає ініціаційний шлях. Робота має перспективу продовження, бо для повнішого висвітлення досі бракує комплексного перекладу поетичної спадщини Р. Лавлейса. Так само - вірші Бора Ґази Ґерай Хана ІІ вимагають адекватного українського перекладу з оригіналу. Дослідження продемонструвало потребу збереження символів як одне із важливих завдань поетичного перекладу.

Додаток 1. Richard Lovelace, "Song to Lucasta, Going to the Warres", 1640. Tell me not (Sweet)

I am unkinde, / That from the Nunnerie / Of thy chaste breast, and quiet minde, / To Warre and Armes I flie. // True; a new Mistresse now I chase, / The first Foe in the Field; / And with a stronger Faith imbrace / A Sword, a Horse, a Shield. / Yet this Inconstancy is such, / As you too shall adore; / I could not love thee (Deare) so much, / Lov'd I not Honour more [3, p.29].

Додаток 2. Ричард Лавлейс, "Пісня до Лу - касти, ідучи до Війн" (поетичний переклад Ольги Смольницької, 2017). / О Люба, не кажи, що я черствий, / Бо Прихисток лишив, / І нігу, й дум покинувши спокій, / Рушаю до Боїв. // Бо інша Пані на шляху моїм - / У Полі Супостат; / В твердішій Вірі обіймуся з ним - / Це Щит, Кінь, Меч-Булат. // Мінливість хай вража моя, / Але для тебе Жар / Погас, як не поклав би я / Чесноту на вівтар.

Додаток 3. II Bora Gazi Geray (Gazayi). Gazel. Rayete meyi ederuz kamet-i dilcu yerine / Tuga dil baglami§uz kakul-i ho§-bu yerine. // Heves-i tir u keman Qikmadi dilden asla / Naveg-i gamze-i dil-duz He ebru yerine. // Sureruz tigimuzun zevk u sefasin her dem / Sim-tenlerle olan lezzet-i pehlu yerine. // Gerden-i tevsen-i zibada kutas-i dilbend / Bagladi gonlumuzi zulf ile gisu yerine. // Severuz esb-i hunermend-i saba - reftari / Bir peri-§ekl-i sanem bir gozu ahu yerine. // Gonlumuz §ahid-i ziba-yi cihada verdik / Dilber i mah-ruy u yar-i peri-ru yerine. // Seferun gevri gok ummid-i vefa ile veli / Olduk a§uftesi bir §uh-i cefa-cu yerine. // Olmi§uz can ile billah Gazayi te§ne / Kanini du§men-i dinin igeruz su yerine [1].

Додаток 4. Бора Ґази Ґерай Хан ІІ (Ґазаї). Газель (поетичний переклад Ольги Смольницької, 2017). Знамена бойового стан гнучкий не під - міня, / І жодний локон бунчука в бою не підмі - ня. // Ніколи до меча і стріл одвічної жаги / Ні зір, ні лет разючих брів одвік не підміня. // Ні леза радісна п'янка оголеного мить / Оманлива сріблиста плоть повік не підміня. // І гриви маяння витке стрімкого румака / На скроні локон - завиток одвік не підміня. // Найкраще - швидконогий кінь, гартований румак, / Його ні пері, ні хода красунь не підміня. // І замість любої тому обрали ми джихад, / Небеснозора пері нам мети не підміня. // В походах потерпання хай стрічаємо завжди, / Жорстокосерда діва нам жаги не підміня. // Ми прагнемо, о Ґазаї, священної війни, / Вода нам крові ворогів одвік не підміня.

Додаток 5. Карл Теодор Кернер, "Пісня меча" (Karl Theodor Korner, 1791-1813, "Das Schwertlied", поетичний переклад Ольги Смоль - ницької, 2013). Мій меч тепер в лівиці / Чом сяє та іскриться? / Твій щирий зір направду, / О, ти моя відрадо. / Гурра! // "Мене до бою взявши, / Проміння бачиш завше. / Обороняю мужа - / І меч це тішить дуже. / Гурра!" // Так, гарний меч, я вільний, / До тебе серцем схильний, / І криця сокровенна, / Як люба наречена. / Гурра! // "До смертної хвилини - / З тобою нерозривно. / Життя залізне - ясність. / Коли б ми повінчались? / Гурра!" // Ми будемо з тобою, / Як кличе ріг до бою; / Як зазвучать гармати - / Знак милу обіймати. / Гурра! // "Хвилини незрівнянні! / Обіймів жду в жаданні. / Тобі належу, любий, / Тобі - вінок мій шлюбний. / Гурра!" // Дзвениш у піхві грізно, / Заступнице

залізна, / Так дико і нестримно, / Мій меч, бряжчиш невпинно! / Гурра! // "Скажу, чому бряжчу я: / За битвою нудьгую, / Жду дикої години, / Мій вершнику єдиний. / Гурра!" // Ні, в затишку лишайся! / О люба, не пручайся! / Войовнице, не треба! / Жди: прийду я до тебе. / Гурра! // "О, довго ждати знову! / Ходімо в сад любові, / Де кров троянд шарлатна, / Де квітне смерть булатна! / Гурра!" // Так вийди з піхви швидше, / Для вершника найліпша! / Мій меч, тобі дорога / На батьківські пороги! / Гурра! // "Як гарно тут на волі, / У шлюбних танців колі! / Як в променях на сонці / Сталь сяє оборонця! / Гурра!" // Йди, во - їне-звитяжцю! / Йди, вершнику-германцю! / Чи серце вже застигло? / В правиці стисни милу! / Гурра! // Тепер на лівім боці / Лиш зблиснуть оборонці; / В правиці - меч з тобою, / Звінчав Бог з молодою! / Гурра! / Її стискай міцніше, / І вуст залізних швидше / Твої хай прагнуть губи! / Ганьба зрадливим, згуба! / Гурра! // Тепер співають милі, / Стрибають іскри світлі! / І стане при вінцеві / Обраниця крицева! / Гурра!

бойовий ідеал вірш

Список літератури

1. Алешин Н.Е. Справедливая война у Газайи / Н.Е. Алешин, Н.В. Алешина, Н.Н. Алешина, В.Н. Алешин [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://www.scienceandapologetics.org/text/338. htm, на рус. яз., свободный. Заголовок с экрана. - Дата обращения: 08.04.2016.

2. Рыбакин А.И. Словарь английских фамилий: Ок.22700 фамилий / А.И. Рыбакин. - Изд.2-е, стереотип. - М.: ООО "Изд-во Астрель": ООО "Изд-во АСТ", 2000. - 576 с.

3. Смольницька О. Взаємодія архетипних систем в українських, польських, староанглійських і кельтських загадках (на матеріалі праць І.Я. Франка та Ексетерської книги) / Ольга Смольницька // Література. Фольклор. Проблеми поетики. - Вип.29. - Ч.1. - К.: Твім інтер, 2010. - С.612-631.

4. Смольницька О.О. Віддзеркалення Еросу і Танатосу в поезії англійських метафізиків: компаративний аналіз вибраної лірики Джона Данна (1572-1631) і Ендрю Марвелла (1621-1678) / О.О. Смольницька // Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Серія "Філологія". - Вип.76. - Харків, 2017. - С.35-40.

5. Смольницька О.О. Компаративний аналіз емоційного стану у вибраній поезії Заходу і Сходу XVI-XVII ст. (Єлизавета І Англійська Тюдор - Резмі) / Смольницька О.О. // Питання сходознавства в Україні. Тези доповідей Всеукраїнської практичної конференції 6-7 квітня 2017 року. - Харків - 2017. - С.106-108.

6. Смольницька О. Перекладацька діяльність І. Франка: компаративістський аналіз архетипних систем давньоукраїнського та скандинавського мислення / Ольга Смольницька // Слово і час. - № 1 (589). - Січень 2010. - С.81-86.

7. Смольницька О.О. Полісемантичність фемінного титулу "Mistress" в Ендрю Марвелла (1621-1678) / Смоль - ницька О.О. // Перспективи розвитку філологічних наук. Матеріали ІІІ Міжнародної науково-практичної конференції (м. Хмельницький, 24-25 березня 2017 року). - Херсон: Видавничий дім "Гельветика", 2017. - С.96-99.

8. Смольницька О.О. Символ східної жінки-лідера у поетичній збірці Віри Вовк "Жіночі маски" (кроскультур - ний аспект) / О.О. Смольницька // Вісник Маріупольського державного університету. Серія: "Філологія". - 2016. - Вип.15. - С.50-60.

9. Смольницька О. Трансформація аристократичного жіночого образу в любовній ліриці англійських поетів доби пізнього Ренесансу і бароко: практичний аспект / Смольницька О.О. // Сучасні дослідження з іноземної філології: Зб. наук. праць. - 2017. - Вип.15. - [У друці].

10. Стріха М. З кримськотатарської поезії XVII сторіччя: декілька слів від перекладача / Максим Стріха // Літературна Україна. - 26 січня 2017. - № 4 (5685). - С.14.

11. Стріха М. Специфіка гендерних мотивів у творчості Філіпа Сідні та Бахадир Ґерай Хана І (Резмі): історико - біографічний та компаративний аспекти / Максим Стріха, Сабріє Трош // Слово і час. - 2016. - № 2. - С.73-79.

12. Стріха М. Улюблені переклади: поезії / М.В. Стріха. - К.: Український письменник, 2015. - 724 с. - (Серія "In corpore").

13. Студії з Криму. І-ІХ. [Ред. Ак. А Е. Кримський]. - Відбитки із "Записок Історико-Філологічного Відділу". - У Київі - 1930. - 212 с.

14. Трош С. Специфика гендерных мотивов в поликультурном пространстве: методологический аспект (на материале стихотворения Р. Лавлейса "К Алтее, из тюрьмы" (1642/1649?) / С.Э. Трош // Наукові записки Національного університету "Острозька академія". - Серія "Філологічна". - Вип.49. - 2014. - С.342-344.

15. Франко І. Кримський хан Газі-Гірей (1588-1607) і дещо з його віршів / Іван Франко / З тюркської поезії // Франко І. Зібрання творів: у 50-ти тт. / Іван Франко. - Т.13. Поетичні переклади та переспіви. - К.: Наук. думка, 1978. - С.609-613.

16. Франко І. Татарське лихоліття на Україні / Іван Франко // Франко І. Зібрання творів: у 50-ти тт. / Іван Франко. - Т.42. Фольклористичні праці. - К.: Наук. думка, 1984. - С.406.

17. Халим Гирай-султан. Бора Гази Гирай / Розовый куст ханов, или История Крыма // Средневековые исторические источники Востока и Запада [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://www.vostlit. info/ Texts/Dokumenty/Krym/XV/Rozovyj_kust_chanov/9. phtml? id=12929, на рус. яз., свободный. - Дата обращения: 16.02.2016.

18. Codex exoniensis. A collection of Anglo-Saxon poetry, from a manuscript in the library of the dean and chapter of Exeter / By Benjamin Thorpe, F. S. A. - London: Pub. for the Society of antiquaries of London, 1842. - 567 p.

19. Hammer-Purgstall J. Geschichte der Chane der Krim unter osmanischer Herrschaft, aus turkischen Quellen zusammengetragen / Joseph Hammer-Purgstall. - Wien: K. K. Hof - und Staatsdruckerei, 1856. - 278 s.

20. Honor // Online Etymology Dictionary. - Available at: http://www.etymonline.com/index. php? term=honor - Accessed: 16.07.2017.

Размещено на Allbest.ru