Внутрішнє мовлення персонажів в екстрагомодієгетичній оповіді (на матеріалі роману Ж. Ешноза "Nous trois")

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 811.133.1'42:8231

Внутрішнє мовлення персонажів в екстрагомодієгетичній оповіді (на матеріалі роману Ж. Ешноза “Nous trois”)

Дегтярьова Є. О., кандидат філологічних наук, старший викладач кафедри теорії, практики та перекладу французькоїмови

Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського»

У статті розглянуто специфіку внутрішнього мовлення персонажів у французькій мінімалістичній екстрагомодієгетичній оповіді. Дослідження виконано на матеріали роману Ж. Ешноза “Nous trois”.

Ключові слова: внутрішнє мовлення, екстрагомодієтетична оповідь, французький мінімалістичний роман.

Дегтярёва E. А. Внутренняя речь персонажей в экстрагомодиегетическом повествовании (на материале романа Ж. Эшноза “Nous trois”)

Аннотация. В статье рассматривается внутренняя речь персонажей во французском минималистическом экстрагомодиегетическом повествовании. Исследование выполнено на материале романа Ж. Эшноза “Nous trois”.

Ключевые слова: внутренняя речь, французский минималистический роман, экстрагомодиегетическое повествование.

Dehtiarova Y. Inner speech of the characters in the extrahomodiegetic novel (based on “Nous trois” of J. Echenoz)

Summary. The article focuses on the peculiarities of the inner speech of the French minimalist extrahomodiegetic novel. The research is conducted on the material of the novel of J. Echenoz “Nous trois”.

Key words: extrahomodiegetic novel, inner speech, French minimalist novel.

Постановка проблеми. Внутрішнє мовлення персонажів (далі ВМ) в оповідному просторі французьких мінімалістичних художніх текстів представлено «гнучкою» позицією оповідача. Відповідно до наведених Ж. Женеттом типів оповідачів [1, с. 229], у французькій мінімалістичній прозі виділено такі пари оповіді: інтрагетеродієгетична інтрагомодієгетична, екстрагетеродієгетична екстрагомодієгетична. В екстрагомодієгетичній оповіді оповідач перебуває поза подіями, але має певний стосунок до їх розвитку [1, с. 229]. Із погляду мовленнєвого структурування оповідний простір екстрагомодієгетичної оповіді становить оповідь в оповіді, в якій суб'єктномовленнєві плани гомодієгетичного оповідача й персонажів розгортаються паралельно [2, с. 185]. Позиція екстрагомодієгетичного оповідача є невластивою наративній манері французьких письменниківмінімалістів у «чистому вигляді». Проте базові елементи екстрагомодієгетичної оповіді простежуються в деяких їхніх творах, як, наприклад, у романі Ж. Ешноза “Nous trois” [4].

Незважаючи на наявність психолінгвістичних (Л.С. Виготський, М.І. Жинкін, О.М. Соколов) і лінгвістичних розвідок, спрямованих на вивчення ВМ (М.Я. Блох, Н.О. Краєвська, К.Я. Кусько, О.С. Полташевська, Н.І. Романишин, С. Puech, A. Rabatel), ВМ персонажів у французьких (О.О. Андрієвська, Н.Є. Буцикіна, С.Ю. Завадовська, Р.П. Осадчук), англійських (Ю.М. Сергеева, О.А. Сєнічева, С. Puech, A. Rabatel) і німецьких (Є.О. Гончарова, В.А. Зіменкова) літературних творах, а також на дослідження типів оповіді в художньому тексті (РІ. Савчук, J.M. Adam, М. Bal, B.Gill, L. Guillemette, J. Kaempfer, Y Reuter), досі не розкритою залишається специфіка ВМ саме у французькій мінімалістичній екстрагомодієгетичній оповіді.

Метою статті є виявлення особливостей ВМ персонажів в екстрагомодієгетичній оповіді у французькій мінімалістичній прозі.

Виклад основного матеріалу дослідження. Для дослідження ВМ в екстрагомодієгетичній оповіді розглянемо уривки з роману Ж. Ешноза “Nous trois”: Silence dans le coupe citron. Meyer avait essaye de rengager, deux ou trois_ fois, I'amorce d'une conversation; Mercedes ne le suivrait toujourspas. Juste un acquiescement dissuasif, toujours les deux memes syllabes sans issue: le genre de fille qui se tait quand vous sortez du cinema. Le genre qui trouve unpeu vulgaire de commenter les films a chaud, specialement les filmscatastrophes qu'elle trouve terriblement vulgaires aussi, de toute _fagon. Meyer finit par laisser tomber [4, c. 78]. У наведеному фрагменті мовленнєва площина персонажа підпорядковується суб'єктномовленнєвому плану екстрагомодієгетичного оповідача, що формує суб'єктивний модус, у якому представлено здебільшого думки оповідної інстанції, що міститься поза дієгезисом, однак наявна в самій оповіді, про це свідчать сигнали мовленнєвої структури гомодієгетичного оповідача. мовлення оповідь роман ешноз

ВМ персонажа формується поєднанням непрямого мовлення (далі НМ) з украпленням голосу героя, яке корелює з розповіддю оповідача про все, що відбувається в романі: Meyer avait essaye de rengager, deux ou trois fois, l'amorce d'une conversation; Mercedes ne le suivrait toujours pas; Meyer jetait des coups d'oeil lateraux sur Mercedes, droite et regardant droit devant elle s'ouvrir l'autoroute. НМ уводить персонажний мовленнєвий план опосередковано, сухо, без експресивного та емоційного складників. Уживання прономінальних дієслів se reprocher v.pr., se reciter v.pr. і se demander v.pr. представляє мовленнєву діяльність героя зі слів оповідача в його суб'єктномовленнєвому плані.

У внутрішньому прямому мовленні (далі ВПМ) персонажа передаються його слова й думки: De toute fagon meme si je garde, cette histoire, rien n'est regle, ga ne tientpas tout un diner [4, c. 81]. Уживання особового займенника 1ої особи однини je підсилює достовірність викладеного. Стилістично марковані елементи l'amorce d'une conversation; се ressassant; etre audessous de tout; les associations foisonnent; briller en societe; повтор a toute vitesse il en cherche un, a toute vitesse il en cherche un належать до персонажного мовленнєвого плану, який підпорядковується мовленнєвій структурі оповідача. Вкраплення голосу героя свідчать лише про відносну самостійність персонажно! мовленнєвої структури.

До суб'єктномовленнєвого плану оповідача, який надає оцінку тому, що відбувається з героєм, зараховуємо семантичні одиниці з описом його емоційного стану: mal en patience; s'inquieter; trouble; intimide; pris au depourvu; se montre consternant; affole; desappointe; mecontent de lui, які формують асоціативне поле ЗНЕРВОВАНОСТІ, НЕВПЕВНЕНОСТІ, СТРАХУ. Дейктичні маркери juste; memes; toujours un peu; comme un jeune homme; a I 'evidence; vraiment; pourtant; un peu trop tard; beaucoup trop tard; trop loin; au fait; absolument; quand meme; nul doute імплікуюють усезнання оповідача. Психологічний стан персонажа відображає також опис погоди: Puis, versMontelimar, le temps s'etait couvert. Apres qu'il se fut mis a pleuvoir, Meyer ayant stoppe le coupe pour le recapoter. Le vaetvient des essuieglaces monopolisait le son. Il commenga de trouver le temps long [4, c. 78]. Погода зіпсувалася, пішов дощ, на душі Мейєра похмуро від небажання його супутниці спілкуватися, час ніби зупинився, звідси ВМ розгортає текстовий концепт (далі ТК) СУМ/TRISTESSE.

Позиція екстрагомодієгетичного оповідача отримує вираження також у його внутрішніх рефлексіях (далі ВРф), які переходять у внутрішній монолог (далі ВМг), звернені до уявного співрозмовникачитача або до самого себе. ВМг представлені узагальненим міркуванням про дівчат (Poursuivre cette liste des deux cent cinquante lits ou Meyer a dormi, dresser ensuite celle des femmes qu'il a eues, calculer a present Intersection de ces ensembles; plus complique qu'ilyparait [4, c. 7879]); перерахуванням думок у дорозі (S'inquieter pour sa propre voiture, s'interroger sur l'assurance de cette voiture, sur l'existence ou pas d'une clause degats naturels dans le contract. S'inquieter pour Nicole et Marion, pour Cynthia, pour Elizabeth Frise et son metreur au milieu du degat naturel. Se reprocher de s'etre inquiete d'abord pour sa voiture [4, c. 79]); наведенням асоціацій, пов'язаних із кіньми (A partir d'un sujet pareil, a I'evidence, les associations foisonnent, les commentaires possibles ne manquent pas. Vous avez deja la beaute du cheval, la noblesse et lafidelite du cheval [4, c. 7980]); припущеннями про можливу реакцію героя на поведінку Мерседес (Meyer, quand meme, pourrait se rejouir [4, c. 81]). У концептуальному плані суб'єктномовленнєвий план екстрагомодієгетичного оповідача є вагомішим, адже ВМ персонажа, а саме вкраплення ВПМ та ВРф, лише ілюструють ТК, імпліковані в ВМг оповідача. Його звертання до читачів vous не мають настанови на комунікацію, є риторичними й демонструють міркування над тим, що відбувається з героєм у реальному світі.

На синтаксичному рівні ВМг оповідача відзначаються нерівномірністю розподілу речень: від еліптичних інфінітивних Lire les immatriculations des voitures depassees [4, c. 79] до складного безсполучникового Vous avez deja la beaute du cheval, la noblesse et lafidelite du cheval, vous avez tout ce qui concerne le cheval au cinema, dans la peinture, dans la sculpture et dans l'agriculture, vous avez les courses, vous avez les cirques, les guerres, les societesfermieres et les boucheries hippophagiques, vous avez tout de suiteplein de trucs, vous pouvez tres vite en trouver plein d'autres, vraiment le cheval est le point de depart ideal pour une conversation, l'incipit en beton [4, c. 7980] і складнопідрядного з одним або двома вставними реченнями Meyer, quand meme, pourrait se rejouir quand cette jeune femme supposee froide et close lui propose, tout aussi doucement, de quitter l'autoroute des que possible et qu'on trouve un endroit pour manger, peutetre dormir aussi [4, c. 81]. Ця синтаксична неоднорідність ВМг створює ефект «плину» думки, що не контролюється, але скеровується мовною свідомістю екстрагомодієгетичного оповідача.

В екстрагомодієгетичній оповіді має місце десемантизація, або нейтралізація [3, с. 158], гомодієгетичного оповідача, оскільки в деяких сегментах оповіді він утрачає власну сферу оповіді й «губиться» в оповіді, разом із читачем стежачи за тим, що відбувається у сфері персонажів: Peutetre affole par cette quantite meme de commentaires, a toute vitesse il en cherche un, a toute vitesse il en cherche un [4, c. 80]. Але відбувається лише часткова десемантизація оповідача, позиція якого в оповіді імплікується через невеликі коментарі та ремарки, що вказують на його обізнаність життєвої ситуації героїв.

За допомогою умовного способу Conditionnel present оповідач висловлює свою точку зору й позначає власну присутність в екстрагомодієгетичній оповіді: Meyer, quand meme, pourrait se rejouir, Meyer devrait etre trouver la vie plus tiede, plus accueillante. Il devrait la trouver plus coulante au lieu de se mettre dans des etatspareils [4, c. 81], але не в самому дієгезисі.

Оповідь набуває іронічного відтінку завдяки антитезі, уведеній прийменниковим зворотом au lieu de loc.prep. Позиція гомодієгетичого оповідача є екстрадієгетичною, він дистанціюється від персонажів. Спираючись на власне світосприйняття, оповідач подає об'єктивну інформацію у внутрішньому перцептивному модусі, не виступаючи головним актантом оповіді й перебуваючи й у ній, і поза нею: Nul doute que Meyer est tres intimide. Mais je ne m'affolepas. Nous n'y sommespas. Nous avons le temps. Nous n'avangons toujours que par sursauts de quelques metres [4, c. 81].

Указівні прикметники cet homme', cette liste', ces ensembles', cette voiture', cette phrase', cet animal', cette quantite', cette jeune femme', указівний займенник celle des femmes та особові займенники/e і nous є суб'єктивно маркованими й підтверджують позицію гомодієгетичного оповідача. Зміна у вербальному вираженні оповідача, який спочатку ніяк не виявляє себе, що створює враження, ніби оповідь ведеться сама по собі, далі експлікується через займенник 1ої особи, а потім підсилюється займенником 1ої особи множини nous, сприяє розширенню меж відображення ситуації з погляду її осмислення оповідачем і надає твору поліфонічності.

Варіабельна нульововнутрішня фокалізація уводить читача до перцептивно! й асоціативної сфер головного героя, зберігаючи при цьому риси об'єктивного бачення. Так, нульовий фокус зображення: Pas de demimesure dans la vie de cet homme, c'est tout emotion forte ou tout ennui [4, c. 78], трансформуючись у внутрішній: Mal en patience, regarder le paysage, compter les kilometres faits, les kilometres a faire. Poursuivre cette liste des deux cent cinquante lits ou Meyer a dormi, dresser ensuite celle des femmes qu'il a eues, calculer a present intersection de ces ensembles; plus complique qu'il y parait [4, c. 7879], відіграє концептотвірну функцію в екстрагомодієгетичній оповіді й розгортає ТК НУДЬГА/ENNUI і ТК ВІДЧУЖЕННЯ/ISOLEMENT.

Внутрішній фокус формує перспективу зображення в невербалізованому внутрішньому мовленні (далі НВМ) героя: le vaetvient des essuieglaces monopolisait le son: il vit ses levres s'agiter legerement, houle a peine perceptible sous I'effet d'une rafale de pensee, d'une idee sirocco; l'agonie des essuieglaces qui ralent. Завдяки персоніфікаціям та образним порівнянням (склоочисники, які «монополізували звук»; «ледь помітний рух губ» від «вітряного шквалу» думок; «агонія незадоволених склоочисників») передається напружена й нервова тональність концептуального простору екстрагомодієгетичної оповіді.

Фрази Nous avons le temps. Nous n'avangons toujours que par sursauts de quelques metres імплікують порівняння просування машини дорогою з просуванням героя у спілкування з дівчиною. Оповідач настроєний оптимістично, говорячи, що ще є час, і хоча рух повільний, але він є. Відтак спостерігаємо розгортання ТК НАДТЯ/ESPOIR.

Висновки. У французькій мінімалістичній екстрагомодієгетичній оповіді ВМ персонажа представлено ВПМ та НВМ. ВМг і ВРф формують позицію оповідача, який частково десемантизується й розгортається паралельно з персонажною мовленнєвою структурою, що йому підпорядковується. Мовними засобами відтворення НВМ є персоніфікації, ВРф образні порівняння, риторичні запитання та еліпсиси, ВМг еліптичні парцельовані конструкції, антитези в умовному способі, які виражають іронію, почергову зміну дійових осіб (yousljelnous), інфінітивні речення з дейктичними маркерами: вказівними прикметниками та займенниками, ВПМ повтори.

Перспективи подальших досліджень убачаємо у вивченні ВМ персонажів у французькій мінімалістичній інтрагетеродієгетичній оповіді.

Література

1. Савчук Р.І. Оповідний простір художньої прози Ф. Саган: лінгвокогнітивний та комунікативний аспекти : дис. ... канд. філол. наук : спец. 10.02.05 /Р.І. Савчук. К., 2009. 295 с.

2. Чернухина И.Я. Элементы организации художественного прозаического текста / И.Я. Чернухина. Воронеж : Издво Воронежск. унта, 1984. 115 с.

3. Genette G. Figures III / G. Genette. P. : Seuil, Points, 1972. 282 p.

4. Echenoz J. Nous trois / J.Echenoz. P. : Ed. de Minuit, 2010. -- 187 p.

Размещено на Allbest.ru