Час і простір у системі фентезійної логіки роману Дари Корній "Гонихмарник"

Размещено на http://allbest.ru

3

Миколаївського національного університету

УДК 821.161.2

Час і простір у системі фентезійної логіки роману Дари Корній «Гонихмарник»

ГурдузА.1., кандидат філологічних наук,

доцент кафедри української мови і літератури

Жарюк О. Ю., студентка

Вступ

Постановка проблеми. Літературно-мистецький процес початку XXI ст. за всієї строкатості посилює ознаки системних тенденцій на різних рівнях організації, що виправдовує настійні, хоча й суперечливі поки спроби якісно нової термінології на означення спектру його явищ.

В українській літературі цього періоду так чи інакше принципово віддзеркалені ключові риси процесів світового масштабу, одним із важливих і маловивче- них тут є питання іншого, порівняно з класичним, принципу побудови тексту.

Чітко виражене в українській прозі межі ХХ-ХХІ ст. фентезійне тяжіння позначене в аспекті архітектоніки й поетики особливо, сприяє переосмисленню національної традиції та сутності художніх інновацій і репрезентативно виявляється в жіночій прозі. Знаковим автором означеного вітчизняного корпусу є Дара Корній (Мирослава Замойська), яка, синтезуючи досвід міфології й неоміфології, української і світової літератур, послідовно виводить у своїй романістиці специфічний образ метагероїні відповідно до запитів національної культури сьогодення [1].

Механізми моделювання авторкою власного метароману, зокрема поєднання в ньому системи хронотопів, поки об'єктом спеціальної уваги не ставали, тимчасом як заслуговують на ґрунтовне вивчення через низку причин (потреби осягнення типології вітчизняного й західного принципів формування циклів творів, ступеня адаптації національним художнім матеріалом зарубіжного досвіду тощо).

Особливою оригінальністю, структурною складністю й водночас художньою органічністю хронотопу в аспекті жанрової належності, національної традиції тощо відзначений роман письменниці «Гонихмарник» 2010 р., поки найбільш високо оцінений у її творчості. Але в присвячених йому нечисленних розвідках означене питання швидше порушене, ніж проаналізоване.

Мета статті - вперше проаналізувати специфіку хронотопної організації роману Дари Корній «Гонихмарник» в аспекті логіки міського фентезі. Ключовим при цьому стає розгляд питань:

а) поєднання локального і психологічного просторів твору,

б) співвідношення системи часових і просторових параметрів роману з фентезійною логікою, а також наявності в цій системі сюжетотвірної функції.

Виклад основного матеріалу дослідження

Комплексне ґрунтовне дослідження романістики Дари Корній уперше реалізовано А. Гурдузом [2; 3], який доводить формування в її прозі особливої національно маркованої міфопоетичної парадигми [1], висвітлює характер і ступінь рецепції у творах авторки українського й зарубіжного літературного досвіду, зокрема в тексті «Гонихмарника» [2, с. 230-232], тощо. Більш чи менш предметно стильові особливості й проблематику названого роману розглядають Л. Романенко, Т. Белімова; швидше емоційними є більшість схвальних відгуків і рецензій К. Соснюк і Ю. Железної, Н. Ліщинської й ін.

Дебютний і ключовий для художнього поступу Дари Корній «Гонихмарник» окреслює програму її творчості. Ідейно-художня концепція цієї книги, як і більшості романів авторки, органічна концепціям численних творів жіночої фентезійної прози в Україні початку XXI ст. і визначає прогнозоване для відповідної логіки протиставлення двох начал (добро - зло) не тільки на сюжетному чи образному рівнях. Сюжетний стрижень сформовано тут як своєрідний квест, де ключову роль відіграє сильна духом героїня-творець.

Важливою для розуміння художньої природи «Гонихмарника» є структура його часопростору, яка, з одного боку, відбиває особливе фентезійне начало твору, а з іншого - визначає низку його базових характеристик. Свого часу про такий синкретизм справедливо зауважив М. Бахтін: «Через ворота хронотопів звершується будь-який вступ у сферу смислів» [4, с. 391]; думку про жанротвірну функцію хронотопу пізніше послідовно розвинено Н. Копистянською, Л. Овдійчук та ін. Спираючись на формулу Н. Копистянської про існування в межах хронотопної моделі твору локального (зовнішнього) і психологічного (внутрішнього) просторів [5, с. 85], розглянемо відповідні аспекти в тексті «Гонихмарника».

Художній час роману Дари Корній уповні не конкретизований, однак, відповідно до бінарноопозиційної організації простору (природа (світ Карпат) - місто (Львів)), постає в чіткому триєдиному протиставленні: давній час легенд - час батьків - час дітей. Локальний і психологічний простори в художній системі твору переплелися. Героїня Аліна, навчаючись у Художній академії Львова, не дарма для всіх «залишалася дивовижею, білою вороною. Ні, чорного вороною серед білих ворон» [6,с. 11], адже втілювала парадокс зустрічі двох начал: техногенної цивілізації (зразка одного з найвідоміших міст України) і природного світу, лісу Карпат (нащадок характерників і характерниця у фіналі). Таким маркером «природності» стає в романі вплетена в його канву лінія «Лісової пісні» Лесі Українки (поряд

13 лінією «Тіней забутих предків» М. Коцюбинського), це улюблена книжка Аліни в дитинстві, і батько її називає Мавкою [6, с. 205]. Розповідаючи про побачену силу гонихмарника, Аліна каже матері: «... я зустріла Того, що Греблі Рве, чи В Скалі Сидить, Перелесника. Я не знаю, як воно називається насправді» [6, с. 206]. Прикметний протягом довгого часу зелений колір Аліниного волосся, те, що її мати «виросла в глухому волинському поліському селі» [6, с. 58] і що сама героїня ніби створює казку навколо себе. Останнє вабить Сашка: «Вона вигадує казки і дарує охоче всім, хто бажає чути, найвдячнішим слухачам - навіть місяцеві й горам... Вигаданий світ, у якому хочеться залишитися назавжди, бути поруч, щоб стати частинкою її казки» [6, с. 227]. Так виникає ефект «казки в казці».

Знайомство з хлопцем у чорному, Кажаном, символізує кардинальну зміну уявлень героїні про світ і власне її світу, коли магія, таємниця роду й неочікувана місія стають частиною життя Аліни. Спілкування із Сашком (і мимовільне закохування в нього) позитивно впливає на внутрішній простір Аліни: останній набуває особливої вібрації. Символічно, що ключові зміни в її душі тривають у Карпатах, отже, гармонію в життя дівчини привносить кохання як дар самої природи. «Нічне небо рясно всіяне зорями. Тут, у горах, воно видається і близьким, і далеким водночас, а ти - зерниною в чорному полі вічності чи порошинкою. Але важливою, такою потрібного, без якої вся ця безкінечність - лишень пустка, ні, не пустка - вакуум» [6, с. 168], - ці роздуми героїні свідчать про прагнення очищення, свободи й надії на краще майбутнє. Вона виривається з внутрішнього замкнутого простору, в якому раніше не було місця цим категоріям; їй необхідна свобода. Вона ніби Мавка, котру «закрили» в місті. Можемо говорити про своєрідне переакцентування порівняно з драмою-феєрією: сильна духом Аліна бореться за душу Сашка-гонихмарника (у Лесі Українки ж - Мавка, яка прагне людського, і слабший духом Лукаш). Вольова, бунтівна, сильніша за чоловічу натура героїні роману доповнює галерею жіночих образів сучасної української прози, зокрема фентезій- ної, що відповідає й письменницькій концепції [2, с. 234].

Захопливому та динамічному розвитку подій роману сприяє широко використовувані Дарою Корній прийоми ретроспекції й інтроспекції: герої (Аліна та Сашко) і ключові персонажі твору (батьки й бабуся Аліни, її подруга Марта й ін.), міркуючи про світ чи витаючи у мріях, пригадують своє минуле чи й навіть переймаються розповідями про легендарний час. У мальовничій природі Карпат вони намагаються знайти гармонію, розраду та примирення зі світом і з собою; цей «чистий» простір інсталюється в текст роману вже як своєрідна матриця, закономірно асоціюючись у реципієнта з відповідними картинами з вищеназваної повісті М. Коцюбинського й у такий спосіб якісно доповнює сучасну фентезійну модель. Топоси полонини, лісу, села, міста поєднуються з внутрішнім світом персонажів роману Дари Корній, які проходять специфічні ініціації на обширах часу і простору.

Утіленням сили природної стихії виступає в романі Саш- ко-Гонихмарник, який, подібно до Аліни в її сім'ї й місті, перебуває в конфлікті зі світом (володіючи водночас дивовижним даром і покарою роду як людина, на душу якої претендує темна ірраціональна сутність Градобура). Прикметно, що зближення підточуваних внутрішніми конфліктами героїв приносить їм у результаті оптимальний для внурішнього світу й контактів із навколишнім балансом. Сашко в такий спосіб урятований Аліною, і вона також знаходить із ним рівновагу в житті.

Певним контрастом до Аліниного змальований світ її матері. Так, зі спогадів Ірини знайомимося з її простором до й після знайомства з Ігорем-Гонихмарником. Людина, яка підкорена страху і знайшла порятунок у місті, Ірина перебуває в просторі, насиченому пітьмою та Гонихмарниками з потойбіччя, які поколіннями «забирали» дівчат, щоб ті народжували їм хлопчиків і помирали під час пологів. Дисонує з внутрішнім простором Аліни і психологічний простір Марти, яка випадково осліпла; це також несе символічну, підтекстову форму «хронотопу кризи і життєвого зламу» (М. Бахтін): Марта на певний час (до порятунку) опиняється з матір'ю в новому для неї світі, де панують трагедія, розлучення й зневіра. Приклад критичної ситуації Марти демонструє майстерність зображення письменницею стану людини в момент екзистенційної кризи; реалізовано названий пороговий «хронотоп кризи і життєвого зламу» також в окремих сценах з іншими персонажами «Гонихмарника». Варто додати, що на розкриття закладеного в аналізованому романі ідейного конфлікту з дидактичною розв'язкою орієнтовано також поетикальний шар тексту, зокрема специфічну колористичну систему. Прикметна ключова роль у контексті фентезійної логіки роману сірого кольору - посередництво «між світлом і темрявою»; поєднуючи ці протилежності, він символізує, зокрема, виснаженість і втому, самотність, які так характерні для міського життя XXI ст. Високий відсоток у «Гонихмарнику» кольороназв сірого підтверджує тенденції «згладжування» в сучасному фентезі конфлікту добра і зла, для чого тут висувається третя сторона. Так, специфіка модельованого Дарою Корній світу полягає, зокрема, у своєрідності морально-етичних акцентів за «нівелювання» бінарності «добро - зло».

Висновки

Система часових і просторових параметрів роману Дари Корній «Гонихмарник» підкорена фентезійній логіці, водночас визначаючи її, а отже, виконує важливу сюжетотвірну функцію, сприяє переосмисленню рамок зображених у творі подій до масштабів універсальних, позачасових і циклічних, що, у свою чергу, відповідає законам міфопоетичного моделювання. Завдяки динамічному зміщенню зовнішнього і внутрішнього хронотопів персонажі аналізованого роману перебувають одночасно в декількох локусах: у конкретному місці й часі фізичного перебування та в просторі своїх думок, спогадів, пам'яті нації тощо.

Письменницька продуктивність Дари Корній, еволюція її індивідуального стилю, помітні в творах системні перегуки [1], нарешті, важливе місце авторки в національному літературному процесі свідчать про потребу перспективного, передусім компаративного й міфопоетичного, подальшого аналізу текстів «Гонихмарника» й пізніших романів на тлі української класики та фентезійної традиції новітнього часу.

письменниця фентезійний корній гонихмарник

Література

1. Гурдуз А.І. Метагероїня романів Дари Корній / А.І. Гурдуз II Науковий вісник Миколаївського національного університету імені В. О. Сухомлинського. Серія «Філологічні науки: (літературознавство)» : зб. наук. пр. І за ред. О.С. Філатової. - Миколаїв : МНУ ім. В. О. Сухомлинського, 2015. - Жовтень. -Вип. 2(16). -61-67.