Поняття інтертекстуальності в літературознавстві і перекладі

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 81'255.4=Ш=161.2

ПОНЯТТЯ ІНТЕРТЕКСТУАЛЬНОСТІ В ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВІ І ПЕРЕКЛАДІ

Панченко В.В.

Тернопільський національний педагогічний університет ім. В. Гнатюка

Анотація

інтертекстуальність перекладознавчий полівалентність твір

У статті здійснено огляд поняття інтертекстуальності в літературознавчому і перекладознавчому контексті, підходу до цієї проблеми зарубіжними та вітчизняними науковцями і пошуку полівалентності у художніх творах, адже багато авторів не прагнули показати свою моновалентність (геніальність), але їхньою родзинкою стала оригінальність й новизна ідей.

Ключові слова: інтертекст, інтертекстуальність, полівалентність, моновалентність, літературознавство, переклад.

PANCHENKO V. V.

Ternopil Volodymyr Hnatiuk national pedagogical university

INTERTEXTUALITY IN LITERATURE AND TRANSLATION

Summary

The article looks at the concept of intertextulaity in the context of literature and translation studies, approaching to this problem by foreign and native scientists and the search of polyvalence in fiction, for a big number of authors do not aim to show their monovalence (genius) but their originality and newness of ideas.

Key words: intertext, intertextuality, ployvalence, monovalence, literature studies, translation.

На сучасному етапі вплив новітніх літературознавчих теорій на формування теорії перекладу, зокрема художнього, визнається беззаперечною умовою її розвитку. Інтертекстуальність є найвиразнішою ознакою постмодернізму та досить розповсюдженим явищем у літературі, журналістиці, рекламі та засобах масової інформації. Однією з найактуальніших літературознавчих теорій сьогодення є теорія інтертекстуальності.

Визнання значущості інтертекстуальності у сприйнятті художнього тексту зумовлює потребу вивчення цієї проблеми і в перекладознавчому контексті. Дослідження цього явища як проблеми художнього перекладу до сьогодні залишається відкритим. Отже, актуальність роботи визначається необхідністю системного вивчення інтертекстуальних одиниць у художній літературі як перспективної проблеми художнього перекладу.

Мета дослідження полягає у визначенні способів відтворення інтертекстуальних одиниць, що зустрічаються в сучасній художній літературі, у перекладі на українську мову та виявлення оптимальних перекладацьких рішень, які зумовлюються специфікою інтерсекстуальних одиниць.

Концепція інтертекстуальності не лише базується на діалогізмі художнього слова (М. Бахтін), а й розвиває, доповнює та верифікує ці концепти з позицій постмодернізму, методологія дослідження базується також на досягненнях в галузі літературознавства, які безпосередньо пов'язані з вивченням постмодерністської інтертекстуальності. Це й зумовлює необхідність спиратися на ідеї та погляди таких літературознавців, як Х. Блум, Т. Гундорова, І. Дітковська, У. Еко, Н. Збаровська, Д. Затонський, Л. Калинська, Н. Корабльова, Г. Косиков, Л. Лавринович, М. Липовецький, Н. Маньковська, Г. Мережинська, В. Руднєв, І. Старовойт, Ц. Тодоров та ін. [3].

Теоретико-методологічною основою перекладознавчого аналізу є інтерпретативна теорія перекладу, що розглядає процес перекладу як такий, що базується на індивідуальному розумінні твору та його інтерпретації (О.Чередниченко, М. Новикова, В. Радчук та ін.), а також лінгвокультурний підхід до перекладу, основою якого є концепція «очуження»/«одомашнення» (Ю. Найда, С. Басснетт, А. Лефевр, У. Еко, Л. Венуті, І. Лєвий, А.Попович, М. Гаспаров, І. Клюканов та ін.). Підґрунтям для перекладознавчого аналізу інтертекстуальних одиниць, є концепція перекладу Р. Зорівчак, С. Влахова, С. Флоріна, В. Виноградова, А. Ґудманяна, О. Смирнова, С. Влахова, С. Флоріна та ін. [3].

Постмодерністський текст розглядається як багатомірний простір, складений із цитат, що відсилають до багатьох культурних джерел. Наголошується на ролі читача як співавтора, рівноправного партнера, для якого розкодування постмодерністського тексту перетворюється на гру з літературою. Ця гра не зводиться до безкінечного пошуку джерел цитат, а функціонує в просторі перегуку цих цитат, які, актуалізуючи свої джерела, пробуджують генетичну пам'ять твору і породжують множинність інтерпретацій.

Багатозначність постмодерністського тексту створює велику проблему для перекладу, оскільки дає підстави для безкінечної множинності перекладацьких інтерпретацій. Тому виникає необхідність напрацювання критеріїв орієнтації для перекладача в постмодерністському інтерпретаційному дискурсі. Це завдання можна вирішити за допомогою інтерпретативної теорії перекладу, яка вмотивовує свободу перекладача і розглядає процес перекладу як такий, що спирається на розумові процеси інтерпретації тексту.

Хоча термін інтертекстуальність був запропонований, як відомо, ученицею Ролана Барта Юлією Крістевою, класичне визначення цього терміна належить таки Бартові: «Кожний текст є інтертекстом; інші тексти присутні в ньому на різних рівнях у більш чи менш знайомих формах: тексти попередньої культури й культури оточуючої. Кожен текст являє собою нову тканину, зіткану зі старих цитат» [1, с. 413-423]. Крістева, йдучи слідом за концепцією «поліфонічного роману» М. Бахтіна сформулювала своє трактування інтертекстуальності, як використання поетики твору в структурі іншого твору, що присутнє в експліцитному чи імпліцитному вигляді і котре потребує особливого аналізу для свого виявлення. Так, термін інтертекстуальність можна розглядати як перекодування чужого тексту у власних художніх цілях [5, с. 64]

Сучасник М. М. Бахтіна Б. В. Томашевський в 20-х роках ХХ ст. теж розглядав поняття міжтекстових зв'язків як багатопланове явище. Досі питання впливу одними письменниками на інших зводилося лише до пошуку в текстах запозичень та ремінісценцій. Він же вважав, що справжнім завданням літературознавства повинно бути виділення різних типів текстових подібностей, таких як несвідоме відтворення літературних констант, усвідомлений натяк, посилання на творчість письменника і нарешті, випадковий збіг [7, с. 210-213].

Найкраще класифікація міжтекстових взаємодій подається французьким вченим Ж. Женеттом. У своїй праці «Палімпсести: Література другого ступеня» (1982) Ж. Женетт пропонує наступну класифікацію інтертекстуальної взаємодії: 1) інтертекстуальність (присутність в одному тексті двох чи більше текстів); 2) паратекстуальність (відношення тексту до свого епіграфа, післямови); 3) метатекстуальність (коментар до передуючого тексту); 4) гіпертекстуальність (пародіювання одним текстом іншого); 5) архітекстуальність (жанровий зв'язок текстів) [8, с. 1-7].

У сучасному літературознавстві термін інтертекстуальність є широко вживаним і авторитетним. Він використовується для позначення загальної сукупності міжтекстових зв'язків, в складі яких не лише автоматичне і безсвідоме цитування того чи іншого текста-попередника, але й усвідомлені і цілеспрямовані посилання на попередньо написані тексти.

Із концепцією інтертекстуальності Ю. Крістевої перегукуються поняття, моновалентного і полівалентного тексту, запропоновані Цвєтаном Тодоровим у праці «Поетика». Моновалентний текст - це такий твір, що немає жодних подібностей і збігів в історії літератури, тобто, в попередньо написаних творах, а полівалентний текст - абсолютна протилежність; це текст, що викликає в читача певні асоціації, що випливають з раніше прочитаних текстів інших авторів [4, с. 58]. Зрозуміло, що, як пропонує Ц. Тодоров, полівалентний текст - об'єкт підозрілого ставлення з боку критики та історії літератури, адже такий тип тексту можна розглядати як плагіат. Зрештою, Тодоров припускає, єдиний спосіб для історії літератури, у який можна виправдати поняття полівалентного тексту - це пародія, адже пародія - це і є копіювання раніше написаного тексту шляхом висміювання його характерних рис.

Коли у більш пізньому з двох текстів відсутня нотка висміювання, тоді такий текст слід вважати плагіатом, що Тодоров заперечує. Він стверджує, що ті, хто вважає, що текст, який посилається на попередній йому текст, є його заміною, роблять велику помилку. До того ж, як вважає вчений, вони забувають, що відношення між цими двома текстами не обов'язково проста еквівалентність, а навпаки, вони відрізняються один від одного своїм розмаїттям. У полівалентному тексті слова відсилають нас відразу в двох напрямках, і ігнорування того чи іншого напрямку, на думку Тодорова, призводить до нерозуміння тексту [4, с. 58].

У зв'язку з теорією інтертекстуальності доречно згадати теорію Г. Блума про страх впливу, у якій він теж піднімає проблему комплексу вторинності, повторності, що виникає в поета. Блум говорить про спробу відштовхнутись від попередників, які впливали на послідовників чи могли б впливати декларуючи свою першість. Щоправда, теорія Г. Блума пов'язана з поезією, але Р. Рорті припускає, що Г. Блуму хотілося б розширити поняття «поет» і застосовувати його не лише до тих, хто пише вірші, але й до творців інших жанрів теж [6, с. 54], чи критики в цілому, про що говорить сам Г. Блум: «Головною метою моєї книги, безсумнівно, стане виклад критичних поглядів одного читача в контексті як критики, так і поезії його покоління, постійна криза яких картає його більш за все, а також і в контексті його особистого страху впливу» [2, с. 16].

За Г. Блумом кожен поет, перечитуючи праці свого попередника, ризикує опинитись під впливом його праць і виховує в собі страх цього впливу, який може «поховати» його власну геніальність і оригінальність. Тут Г. Блум запропонував поняття «сильних» і «слабких» поетів, де слабкими вважаються ті, хто піддається впливові попередників, а відтак стає аутсайдером, ніким не згаданою постаттю, а сильний (доречним буде зауважити, що Г. Блума слабкі поети взагалі не цікавили, його об'єктом є лише сильні поети, про що він сам говорить: «Мене цікавлять лише сильні поети» [2, с. 11]) - це той, хто у своїх творах стає конкурентоспроможним (спроможним створити на базі попереднього свій стиль) по відношенню до свого попередника, подолає свій страх перед впливом і тоді саме він стає попередником для когось іншого, тобто він стає об'єктом чужого страху впливу. Першочергово страх блумівських поетів - це страх перед тим, що вони можуть закінчити своє існування у світі, котрого вони ніколи не створювали, а лише успадкували [6, с. 54].

Творчість більшості авторів, виходячи з Тодоровської концепції інтертексту, полівалентна, що не може бути непомітним під час перекладу, адже сліди інших письменників і епох присутні у їхніх творах. Будучи глибоко інтертекстуальними, багато авторів не прагнуть висловити свою геніальність, але їхньою родзинкою стала оригінальність й новизна ідей і переконань, про що свідчить нищівний тиск критики, яка всіляко намагалась вплинути на творчість письменників. Перекладачам слід враховувати ці особливості інтертекстуальності, щоб повноцінно відобразити авторські повідомлення.

Список використаної літератури

1. Барт Р. От произведения к тексту / Ролан Барт // Барт Р. Избранные работы: Семиотика: Поэтика ; пер. с фр. ; сост., общ. и вступ. ст. Г. К. Косикова. - М. : Прогресс, 1989. - С. 413-423.

2. Блум X. Страх влияния. Карта перечитывания / Херольд Блум ; пер. с англ. ; пер., сост., примеч., послесл. С. А. Никитина. - Екатеринбург : изд-во Урал. ун-та, 1998. - 352 с.

3. Грек Л. В. Інтертекстуальність як проблема перекладу (на матеріалі англомовних перекладів української постмодерністської прози) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : 10.02.16 - перекладознавство / Л. В. Грек ; КНУ ім. Т. Шевченка. - Київ, 2006. - 16 с.

4. Лауретис Т. Риторика насилия. Расмотрение репрезентации и гендера / Тереза де Лауретис // Антология гендерных исследований : сб. пер. / сост. и коммент. Е. А. Гаповой и А. Р. Усмановой. - Минск : Пропилеи, 2000. - С. 347-372.

5. Нич Р. Світ тексту: поструктуралізм і літературознавство / Р. Нич // Переклала з польської Олена Галета. - Львів : Літопис, 2007. - 316 с.

6. Рорти Р. Случайность, ирония и солидарность / Р. Рорти. - М. : Русское феноменологическое общество, 1996. - 147 с.

7. Тодоров Ц. Поетика / Цветан Тодоров // Структурализм: «за» и «против» : сб. статей. - М. : Прогресс, 1975. - 113 с.

8. Freeman M. D. H. Lawrence «A Basic Study of His Ideas» / Mary Freeman // Gainesville : University of Florida Press, 1955. - 233 р.

Размещено на Allbest.ru