Репрезетація хронокомплексу та ментальної бінарної опозиції (на матеріалі есею "Крижана правда" Є. Пашковського)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Репрезетація хронокомплексу та ментальної бінарної опозиції (на матеріалі есею «Крижана правда» Є. Пашковського)

Існують різноманітні погляди на майбутнє власної культури, і це характеризує суспільства багатьох народів світу. Точки зору можуть бути альтернативними, взаємозаміняти одна іншу, мати вплив на будь-які аспекти при певних обставинах у соціумі. Україна не є виключенням, і в нашій державі також відбувається обговорення перспектив розвитку української культури, причому на різних соціальних рівнях. Науковці, літературознавці, публіцисти тощо приймають у цьому найактивнішу участь. Серед останніх можемо назвати й представника житомирської школи Є. Пашковського, чиї погляди й пропозиції займають помітне місце в таких дискусіях.

Стрімкий процес урбанізації призводить до зміни способу життя людей, їх ментальності. Сьогодення диктує нові правила, все частіше ставлячи народ перед вибором. Змінюється все: простір, час, люди. Саме на таких змінах зосереджено увагу в есеї Є. Пашковського під назвою «Крижана правда».

Публіцист за допомогою хронотопів (стійких, прийнятих у культурі просторово-часових моделей, винайдених видатним філологом М. Бахтіним [1]) і додаткових елементів (людей і ритму), які разом створюють хронокомплекс, акцентує увагу читачів на проблемах ментальних бінарних опозицій.

Творчість Є. Пашковського вивчає багато дослідників: Н. Зборовська, І. Іванишина, С. Квіт, М. Сулима, Ю. Тетянич та ін. Усі статті дослідників насичені елементами аналізу романів письменника, які вони відносять до стилістичного потоку чи потоку свідомості. Однак вивченню проблеми репрезентації хронокомплексу та ментальних бінарних опозицій на матеріалі есею «Крижана правда» не було присвячено жодної наукової студії. Лише О. Гнатюк у книзі «Прощання з імперією: Українські дискусії про ідентичність» [2] частково звертає увагу на погляд Є. Пашковського стосовно ментальності українського народу, але тільки у текстах художніх творів. Таким чином дослідження вищезазначеної проблеми в есеї публіциста «Крижана правда» стає актуальним.

З огляду на вищезазначене, метою нашого дослідження є характеристика хронокомплексу есею Є. Пашковського «Крижана правда» і визначення головної ментальної бінарної опозиції.

Поставлена мета передбачає реалізацію таких завдань:

- теоретичне визначення понять «хронокомплекс», «бінарна опозиція»;

— аналіз тексту есею з метою визначення специфіки вияву, функціонування та доречності використання елементів хронокомплексу і, відповідно, ментальної бінарної опозиції;

— окреслення перспективи дослідження хронокомплексу та опозицій в есеях Є. Пашковського.

Опозитивність - один із найважливіших принципів моделювання буття. Витоками теорії опозицій вважаються філософські концепції давнього світу. На сучасному етапі під час реалізації бінарних (складених з двох частин) опозицій, зокрема у досліджуваному публіцистичному дискурсі, відбувається апелювання до часопросторо - вих категорій минулого / сучасного / майбутнього.

Почнемо з головного наскрізного елемента хронокомплексу есею - часу. Є. Пашковський у тексті звертається до часів «радянщини» та сьогодення (есей написано у 2005 році, хоча актуальним залишається і в 2017 році). Автор не ідеалізує часи радянської влади, а лише хоче показати, що тоді питанням культури свого народу приділяли набагато більше уваги, ніж це робиться зараз: «…новій владі якнайперш корисно прогулятися в центральну бібліотеку і погортати українські видання доби радянізму; звернути увагу на їхні тиражі й академічність. Дякуючи цьому, ми зберігаєм освіту, але вгальмувався розвиток» [4]. Гортаючи сторінки есею житомирця ми знаходимо відклик до «…півторастолітньої, щонайменше, матеріалізації і спримітивлення свідомості, коли всі уповання спрямовувались до земного всупереч вічному» [4].

Наступною ланкою у ланцюжку хронокомплексу є простір. Є. Пашковський вдається до зображення абстрактного простору. При цьому конкретне місце дії - головний топос есею Україну - публіцист наділяє символічним змістом і високим ступенем узагальненості. За допомогою дискретності, яка полягає лише в позначенні простору окремими, найбільш значимими прикметами високого смислового навантаження, автор підвищує значущість інших компонентів комплексу, бо інші частини простору самі «добудовуються» в уяві читача, і він сприймає такий топос як всеохоплюючий простір з координатами «скрізь».

Серед додаткових елементів тут репрезентовано людей і ритм. Логічно, що Є. Пашковський зображує саме український народ, але те, як саме він його зображує, потребує детального розгляду. Отже, автор на початку есею говорить про те, що земні бажання стали для нас (народу) на перше місце: «Уповання на ситий добробут - на повний кендюх із порожніми душами й головами.», «. джипа й курку на вечерю кожному.» [4] обіцяють кожні наступні політики, і це повторюється знову й знову. Саме у цьому вбачаємо злам ментального сприйняття і способу життя, що свідчить про повний перехід до суто урбаністичного. Сучасні урбаністичні міста, в яких мешкають українські городяни, провокують і стверджують життєвий принцип «бути кращим, сильнішим, багатшим за іншого». Але Є. Пашковський ще вірить і намагається донести до всіх світлу й життєствердну думку: «Чесних і порядних формує нова мета, нове розуміння призначень, простіше кажучи, нове горіння в душах, нове просвітління в людському духові; не однієї людини чи владної групи, а мільйонів людей, котрі поступово доростають до іншого себеусвідомлення - і по-іншому починають діяти; а не втішатись наситілим гноєлежанням» [4]. Девізом публіциста виступають наступні рядки: «Активне і життєствердне суспільство не можна створити економічно чи політично, а тільки через зміну способу життя - із самозгубного й окалічнюючого на здоровий і цілісний» [4].

Ритмом у тексті есею є показ способу існування народу. Є. Пашковський наголошує на тих проблемах людей, які є зараз актуальними, і до чого вони призводять: «…виродніючи, дух людський назбирує гиблозвичок упродовж родоводу і закипає вже лютим виродженням у найза - любленішому в прах і гнояку поколінні; і як порожніють оселі, землі, міста, так порожнітимуть цілі краї.», і показує, що потрібно зробити, щоб цього уникнути: «..для більшості видужань бракує півкроку: зреченої себезміни» [4]. З цією метою автор зосереджує свої думки навколо десяти заповідей: «Як тіло живе згідно з фізичним, так дух людини й народу, і всього людства - відповідно до Заповідей» [4]. Виходячи з цього, публіцист акцентує увагу на необхідності повернення до християнських основ у суспільстві. Релігійні заповіді в есеї - ідеальний алгоритм для впорядкування духовного та тілесного життя всього народу. Автор вважає, що необхідно діяти спільно, дотримуючись заповідей, і щоб це було направлено для блага вітчизни, на облаштування «спільного, великого дому».

Бінарно-опозиційний принцип дає змогу «. швидко впорядкувати різноманітні аспекти свого життя в світлі опозиції добра / зла, раціонального / ірраціонального. Особливо часто людська свідомість використовує бінарно-опозиційні моделі світосприйняття в умовах, що викликані емоційним напруженням.» [5, 149]. Саме з останнього компонента хронокомплексу (ритму) чітко витікає зображення в тексті бінарної опозиції існування народу за ідеальним сценарієм (християнським, зверненням до принципів своєї культури) і навпаки (себелюбством і земними бажаннями).

Як бачимо, Є. Пашковський за допомогою поєднання елементів часу, простору, ритму показує вкорінення сучасного урбаністичного ладу життя в українську культуру. Хоча публіцист дотримується традиціоналістських поглядів у цих питаннях, він чітко зображує у тексті ментальну бінарну опозицію, даючи тим самим простір для подальших роздумів кожному українцю.

Подальші наукові дослідження подібної проблеми у творах Є. Пашковського різних жанрів є перспективними, надто в умовах стрімкого розвитку урбаністичного способу життя.

Джерела

пашковський християнський релігійний суспільство

1. Бахтин М. Формы времени и хронотопа в романе / М. Бахтин // Вопросы литературы и эстетики / М. Бахтин. - М.: Художественная литература, 1975. - С. 234-408.

2. Гнатюк О. Прощання з імперією: Українські дискусії про ідентичність / О. Гнатюк. - К.: Критика, 2005. - 528 с.

3. Кліценко С. Дискурси розвитку української культури в публіцистиці Є. Пашковського та В. Медведя / С. Кліценко // Культура народов Причерноморья. - 2012. - №236. - С. 143-146. - Бібліогр.: 12 назв. - укр.

4. Пашковський Є. Крижана правда [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://litgazeta.com. ua/articles/kryzhana-pravda-2/

5. Семченко В. Особливості використання принципу бінарної опозиції в дослідженнях з тендерної проблематики / О. Семченко // Політологія грані. - 2010. - №4. - С. 149-154.

Размещено на Allbest.ru