Національні стереотипи як складова літературного образу в романі Е.М. Форстера "Подорож до Індії"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Львівський національний університет імені Івана Франка

УДК 821.Ш-31.09«1»Е.ФОРСТЕР:7.04-054-028.71

Національні стереотипи як складова літературного образу в романі Е.М. Форстера "Подорож до Індії"

Т.В. Дережицька

Метою проведеного дослідження є аналіз впливу національних стереотипів на формування літературних образів у романі Е.М. Форстера «Подорож до Індії». Досліджено образну систему роману з погляду конфліктного протистояння між обопільними негативними образами двох націй: британців та індійців. Стверджується, що тактикою підтримки стереотипів у формуванні літературного образу є деформація інформації задля їхньої адаптації. Своєрідність втілення національних стереотипів в образній системі роману Е. М. Форстера становить одне з основних завдань пропонованої статті.

Ключові слова: Е. М. Форстер, «Подорож до Індії», літературний образ, національний стереотип.

Целью проведенного исследования является анализ влияния национальных стереотипов на формирование литературных образов в романе Э.М. Форстера «Путешествие в Индию». В статье исследована образная система романа с точки зрения конфликтного противостояния между обоюдными негативными образами двух наций: британцев и индийцев. Утверждается, что тактикой поддержки стереотипов в формировании литературного образа является деформация информации для их адаптации. Своеобразие воплощения национальных стереотипов в образной системе романа составляет одну из основных задач статьи.

Ключевые слова: Э. М. Форстер, «Путешествие в Индию», литературный образ, национальный стереотип.

The aim of the research is to analyze the impact of national stereotypes on forming the literary images in the novel of E. M. Forster “A Passage to India”. The article covers also a theoretical aspect of the problem: the post-colonial syndrome of the colonizer, namely the United Kingdom; the stereotypes which were arising and gradually penetrating into all the spheres of life and art, and literature in particular; actualization of national stereotypes in the artistic work. The novel's system of images in terms of conflict and confrontation between reciprocally negative images of two nations: the British and Indians is investigated. It is proved that the novel “A Passage to India” clearly demonstrates the regulatory and manipulative function of these stereotypes, namely legitimacy of British rule on the territory of its exotic colonies and the formation of dichotomy dominant / dominated. It is stated that the overall tactic of stereotypical backing up of literary image shaping is distortion of information to adapt it to its own stereotypes. The peculiarity of the implementation of national stereotypes in the imagery system of the novel by E. Forster is one of the main objectives of the article.

Keywords: E. M. Forster, “A Passage to India”, literary image, national stereotype.

Тенденція приписувати специфічні риси чи навіть певні постаті (так звані іконостасі) різноманітним типам суспільства, расам чи націям існує ще з незапам'ятних часів. Безперечна цінність людських взаємовідносин з іншими культурними просторами тяжіє до етноцентризму: все те, що відрізнялося від звичних усталених зразків, відчужується як дивацтво, аномалія, виняток. Такі етноцентристські погляди щодо культурних розбіжностей створили уявлення, що, подібно до людей, кожній із різнорідних націй властиві певні відмінні особливості та визначні постаті для наслідування. Протягом останніх років відбулася істотна реконструкція у літературознавстві. Зокрема, чітко простежується жваве зацікавлення національним розмаїттям, образами, стереотипами у багатьох літературних сферах.

Образ народжується як ансамбль вірувань, переконань, прохань, вимог, ставлень, думок, гіпотез, ментальностей, упереджених ідей, досвідів, припущень, ілюзій, які належать групам осіб, спільнотам, інституціям чи іншим видам феноменів чи об'єктам [13, с. 128].

Образ сам по собі має надзвичайно великий вплив. Іншими словами, це пристрій, який діє на підсвідомому, а то й несвідомому рівні. Образи, які створюються та поширюються, не можна чітко простежити у сфері свідомого, а лише підсвідомо, інтуїтивно. Ось чому образ і є могутнім знаряддям впливу.

Література як мистецтво - це спосіб конструювання образів. Прикладом цьому може служити образ, який орієнтальні письменники приписали людині східного світогляду. Вони прагнули визначити ще незвідане Інше задля того, щоб мати над ним контроль і владу. Так і появився на світ викривлений стереотипний образ (екзотичний, еротичний, варварський), який пізніше акумулювався серед жителів східної цивілізації і перетворився у дійсність. Те, що вважалося простим і, можливо, наївним образом у думках Заходу про Схід стало насправді реальністю. Для того щоб перевірити і змінити цей образ, Схід повинен скористатися такою самою стратегією та дотримуватися гасла філософії «визнач себе сам, або ж інші зроблять це замість тебе». Даний образ створено завдяки мистецтву, зокрема літературі, тому його і слід переглянути та видозмінити саме в мистецтві та літературі [8, с. 185].

Літературний образ як складний конструкт є, до певної міри, вираженням авторського світобачення. Поряд із суб'єктивною складовою, в його творенні та функціонуванні суттєву роль відіграють зовнішні інтегруючі фактори, зокрема, антропологічні, соціальні та етнонаціональні стереотипи.

У підручнику «Імагологія: Культурна конструкція та літературне відображення національних характерів» автори використовують поняття «образу» як ментального силуету іншого, який визначається ознаками сім'ї, групи, племені, народу чи раси. Такий образ керує нашим баченням інших людей та контролює нашу поведінку щодо них. Культурні розриви та розбіжності (які походять з мов, ментальностей, щоденних звичок та релігій) стимулюють позитивні чи негативні судження та образності.

Члени різних груп сприймають навколишні речі із власних особливих та своєрідних кутів бачення («вибіркове сприйняття»), і тому вони прийдуть до різних висновків залежно від їхньої точки зору («вибіркове оцінювання»). Наші уявлення про іноземні країни, народи та культури, в основному, виникають із вибіркових ціннісних суджень (які, у свою чергу, випливають завдяки вибірковим спостереженням), що виражено у літературних репрезентаціях [4, с. 185-186]. Коли люди із різних країн і культур зустрічаються, тоді між ними відбувається справжня боротьба досвіду та образів мислення. Наші ставлення - визначені культурою, оскільки етологи намагалися пояснити засобами аналогій те, як пов'язані тварини та людські істоти. Когнітивна психологія називає це «вибірковою увагою» [7, с. 110].

Літературні тексти також скорочують цілий комплекс різноманітних характеристик особистості до невеликої кількості примітних, характерних аспектів та рис. Щодо збірних понять, які ми зводимо до одного рангу груп, народів чи рас, то вони появляються у шаблонних формах стереотипів. Стереотипні репрезентації - основа упереджень, які власним способом раціоналізують стереотипні поняття [5, с. 205-206].

Функціонування національних стереотипів у літературі та у своєрідному контексті зумовлюється споконвічними спробами певних націй зберегти та підтримати використання своїх колективних ідентичностей за допомогою їхнього вирізнення з-поміж інших культур.

Особливої уваги заслуговує також і той факт, що британська присутність у Африці та Азії призвела до грандіозного зростання продуктивності англійської літератури, зображеної в колоніях. Колоніальна література, таким способом, часто показує колонізацію як законне приєднання земель задля цивілізаційного перетворення їхніх корінних жителів. Це яскраво проілюстровано цитатою Кіплінга, що людина білої раси мала непосильне завдання та водночас відповідальність принести блага панівної виняткової цивілізації до дикунів неєвропейського світу [12, р. 145]. Саме тому англійська література подає тубільців у вигляді слабких, незрозумілих, нелогічних та нераціональних істот, а європейців - як діаметрально протилежних осіб [2, с. 23].

Томас Бабінгтон Маколей схвалив колонізацію і продемонстрував виняткові якості англійців: «Найкраща та найбільш цивілізована нація, яку світ коли-небудь бачив» [5, с. 918].

Література стала основним засобом пропагування імперіального колоніального процвітання та виправдання загарбницької політики: «По всій території імперії, зокрема в Індії та Африці, - імперії, яка до 1890 охоплювала більш, ніж чверть площі всієї поверхні землі - англійці будували залізниці, а також керували урядом з таким же запалом та настирливістю, як і в середині вікторіанської доби. Твори Кіплінга та Конрада передають їхні старання» [5, с. 926]. Колоніалізм часто вважали боротьбою для визначення сильнішого, навіть у часи, що передували Дарвіну. Згідно з положеннями Дарвіна, саме європейці - наймогутніша нація людства. Завдяки цій якості вони були в змозі захистити власні колонії. Постколоніальні теоретики, попередники Франца Фанона та Едварда Саїда, почали порушувати тему нав'язування репутації та стереотипів, як частину колоніальної політики порушення рівноваги між гегемоном та підлеглим [1, с. 117].

Тісний зв'язок між британським імперіалізмом та культурою вдалося ґрунтовно дослідити американсько-палестинському літературному теоретику та критику Едварду Саїду, засновнику постколоніальної теорії. Його праця «Орієнталізм» (1978), репрезентуючи Близький Схід, за словами Фірдуса Азіма, передвістила революцію у літературознавстві. Вона показує те, як жодна форма інтелектуальної чи культурної діяльності не може не зазнати впливу владної ієрархії, підкреслюючи, так би мовити, «таємну змову» між літературною репрезентацією та колоніальною могутністю. З іншого боку, Азім заявляє про дефект цієї праці, адже «вона змальовує колонізованого мовчазним і пасивним, а колонізатора - переможним та всюдисущим» [6, с. 237-238].

Слід згадати і те, що Пост-колоніалізм залишився здебільшого літературною спробою, адже він сягає вглиб літературознавства. Його можна дослідити переважно у вченні певних колоніальних письменників, зокрема таких англійських авторів як Р. Кіплінг, Дж. Конрад чи Е. Форстер. Таким чином, постколоніальним критикам вдалося виявити спорідненість колоніалізму із літературними формами. Згідно з Азімом, романістика зосереджується на еволюції розповіді через теорії колоніальної суб'єктивності [10, с. 187]. Ось чому колоніальна культура є повсюди, проникаючи навіть у ті тексти, які не мають спільних точок дотику чи прямих алюзій із колоніальною тематикою. Твердження Ґаятрі Співак про те, що британську літературу дев'ятнадцятого століття «не можна читати без згадки про те, що імперіалізм, або іншими словами соціальна місія англійців, становив невід'ємну частину культурної репрезентації Англії англійцями», - надзвичайно важливе для перечитування англійського канону [11, с. 244].

Отже, Е. Форстер, відомий англійський письменник XX століття, у своїх творах звертає особливу увагу на зображення колоніальних територій, зокрема Індії. Хоча спершу автор і намагається дати об'єктивну оцінку британської колонії, зважаючи на свій досвід перебування в даній країні, проте його «європейська природа» починає домінувати: він зображує індійців нижчою расою, якій ще дуже далеко до європейців, тобто англійців. Саму ж Індію Форстер змальовує нецивілізованою, злиденною країною, яка перебуває у хаосі та занепаді [12, с. 210].

Як наслідок своїх подорожей до Індії, письменник стикається з індійською дійсністю наяву, що дозволяє йому відкинути всі здогадки та припущення стосовно даної країни. Надалі він створює роман, оснований на власних спостереженнях та впевнено стає нещадним критиком стереотипного зображення Індії та індійців. Таким чином, Форстер вважається одним із романістів, хто бачить Індію крізь призму людини, яка нейтральна у своєму ставленні до колонії: він ані зневажає країну, ані підтримує її. Тому таке ставлення письменника до даної країни відділяє його від усіх інших митців, які жорстоко засуджували індійців та прагнули асимілювати їх [10, с. 94].

Опублікований у 1924, роман «Подорож до Індії» досліджує расові непорозуміння та культурні лицемірності, які характеризували складну взаємодію між індійцями та англійцями наприкінці британського панування на теренах Індії. Таким чином, можна дати оцінку взаємовідносинам між колонізатором та колонізованим, заснованим на суперечливих стереотипних обопільних уявленнях [9, с. 97].

Британські стереотипи щодо індійців

Вагомий вплив Колоніалізму, що спричинив владні зв'язки між двома державами-супротивниками і, відповідно, ефект домінування панівної нації наскрізно відчувається у тексті: він завжди присутній, незважаючи на ситуацію, що і породжує цілу низку стереотипів із негативною полярністю. Метою даного процесу створення стереотипів із негативним забарвленням є виправдання відкритої зневаги і презирства до індійців, щоб легітимізувати панування колонізаторів.

Стереотип 1. Національний характер індійців

До індійців загарбники автоматично ставляться з негативом та відразою: «I really do know the truth about Indians. A most unsuitable position for any Englishwoman - I was a nurse in a Native State. One's only hope was to hold sternly aloof» адже, на їхню думку, «Most of the people you see are seditious at heart, and the rest would run squealing» [3, p. 25].

Досить часто сам оповідач глузує над нижчою расою, вважаючи її сповненою зла та бід: «There must be this evil of brains in India, but woe to him through whom they are increased!» [3, p. 42].

Ще однією негативною рисою Азіза є його помилкова здатність плутати речі, які здаються очевидними на перший погляд, із власними хибними уявленнями та ілюзіями, як-от гостинність та близькість із гостями, чи то пак, навіть із завойовниками: «Like most Orientals, Aziz overrated hospitality, mistaking it for intimacy, and not seeing that it is tainted with the sense of possession. It was only when Mrs. Moore or Fielding was near him that he saw further, and knew that it is more blessed to receive than to give. These two had strange and beautiful effects on him - they were his friends, his for ever, and he theirs for ever; he loved them so much that giving and receiving became one» [3, p. 125].

Індійська нація часто зображується загубленою у широкому світі, безпомічною та зовсім не вартою власного права на існування: «Kindness, kindness, and more kindness - yes, that he might supply, but was that really all that the queer nation needed? Did it not also demand an occasional intoxication of the blood?» [3, p. 3].

Крім того, повсюдне відчуття загрози, небезпеки та якогось тихого жаху переповнюють думки самих поселенців місцевої території, що: «You can't be too careful in every way, Mr. Fielding; whatever you say or do in this damned country there is always some envious fellow on the lookout» [3, p. 85].

Оповідач безупинно засуджує природу індійців - химерної, зневіреної та підкореної раси, яка ще й характеризується наявністю багатьох недоліків де-факто: «And that Indians seem rather forgetful» [3, p. 9], «Indians are incapable of responsibility» [3, p. 93]. Прикметно, що ці пороки градуюють, переростаючи із негативних до дуже негативних, як-от: «When an Indian goes bad, he goes not only very bad, but very queer» [3, p. 12]. «Indians were sometimes unbearable» [3, p. 127].

Доходить навіть до відкритого презирства та знищення нижчої раси: «When that strange race nears the dust and is condemned as untouchable, then nature remembers the physical perfection that she accomplished elsewhere, and throws out a god - not many, but one here and there, to prove to society how little its categories impress her» [3, p. 157].

Автор досить таки часто вживає прикметник «queer, strange, evil», що характеризує неможливість британців сприйняти іншу націю, індійську такою, як вона є, у всій її повноті та багатогранності. Тому загарбник і прагне перевиховати полоненого, перекроїти його свідомість, менталітет, звичні правила поведінки. Проте, в цьому і криється вся трагедія: кожна нація - неповторна, і видозмінити її якимось чином, а тим паче насильницькими методами - непосильне завдання.

Розвінчування негативного стереотипу

Проте, буває, що і стереотипи можна зламати на прикладі одного-єдино- го винятку, як вказано у тексті: «Here is a native who has actually behaved like a gentleman; if it was not for his black face we would almost allow him to join our club. The approval of your compatriots no longer interests me, I have become anti-British, and ought to have done so sooner, it would have saved me numerous misfortunes» [3, p. 182].

Стереотип 2. Непереборна прірва між націями

Невимовна та неминуча прірва у стосунках між обома націями чітко простежується та акцентується у тексті: «He had discovered that it is possible to keep in with Indians and Englishmen, but that he who would also keep in with Englishwomen must drop the Indians. The two wouldn't combine» [3, p. 45].

Допоки колонізатори залишатимуться загарбниками, а колонізовані - підлеглими, до тих пір можливість обидвох зав'язати та підтримувати дружбу - примарна. Лише у мирі, підтримці та взаємному визнанні полягає суть справжньої дружби.

Стереотип 3. Нерозумний уклад життя

В Індії все відбувається аж занадто спокійно: Британія втілює тут свою імперську політику домінування без результативного спротиву з боку тубільного населення, і в цьому криється глибока проблема, яку подолати надзвичайно важко, іноді здається, що навіть непосильно. Вживання стереотипів як вказівників у комунікації з людьми призвело до «колонізації мислення тубільців» - саме тому місцеве населення автоматично вважає британців вищою расою по відношенню до себе, нижчої раси. Таке-от імперське завдання узгоджується із місією «Орієн- талізації» Сходу - індійці зображуються як підкорені, покірні та смиренні: ними можна і слід керувати: «Fancy inviting guests and not treating them properly!» [3, p. 29]. «The Englishmen had intended to play up better, but had been prevented from doing so by their women folk, whom they had to attend, provide with tea, advise about dogs, etc. When tennis began, the barrier grew impenetrable. It had been hoped to have some sets between East and West, but this was forgotten, and the courts were monopolized by the usual club couples» [3, p. 30].

Індія та індійці стереотипно засуджуються через брак гармонії, стильового смаку, відсутність порядку та симетрії: «No Indian animal has any sense of an interior» [3, p. 22]. «Some luxury in it, but no order - nothing to intimidate poor Indians» (Mr Fielding) [3, p. 43] - заявляє колонізатор про захоплене населення, оскільки він підсвідомо фіксує цю інформацію.

До того ж у тексті неодноразово заявляється, що Індія - це країна безпоряд- ку, хаосу та чудернацької таємниці: «I dislike them not because I'm English, but from my own personal point of view, Aziz and I know well that India's a muddle» [3, p. 47].

Британський авто-стереотип (вивищення британської нації)

Англійське домінування глибоко вкорінене в усіх сферах існування нижчої раси, і це здається вкрай фатальним для підлеглого, адже: «As long as someone abused the English, all went well, but nothing constructive had been achieved, and if the English were to leave India, the committee would vanish also» [3, p. 75].

Задля створення власного позитивного стереотипу про британців автор порівнює колонізатора із колонізованим, адже саме порівняння повинно нібито чітко продемонструвати якісно вищий рівень функціонування загарбника на теренах підлеглого: «Oh, it is the duty of each and every citizen to shake superstition off, and though I have little experience of Hindu States, and none of this particular one, namely Mudkul (the Ruler, I fancy, has a salute of but eleven guns) - yet I cannot imagine that they have been as successful as British India, where we see reason and orderliness spreading in every direction, like a most health-giving flood!» [3, p. 65].

У «Подорожі до Індії» колоніалісти, безперечно, зображені в якості сильнішої, вибраної раси і тому вони мають значний вплив на місцеве населення. Така влада дає їм силу, яку вони використовують проти нижчої раси, індійців - слабких, відкинутих і другорядних. Вважається, що вони відрізняються від європейців, особливо англійців. Навіть якщо британці могли б мати власні розбіжні категорії як ось соціальні класи чи релігії, вони становлять цілісність, на відміну від тубільців. Крім того, між колоніалістами та індіанцями майже не існує соціальної інтеграції. Проте роман показує у певних моментах і те, що індійці можуть бути навіть дещо більш вишуканими, своєрідними, аніж колонізатори. Однак такі епізоди мінімізуються у зображенні і зовсім не наголошуються, щоб не привернути зайвої уваги з боку читача.

Індійські стереотипи

Стереотип 1. Національний характер англійців

У створенні уявлення індійців про британців суттєву та беззаперечну роль відіграють саме стереотипи як перші поверхові враження та вибіркові бачення. Індійці намагаються визначити своє ставлення до колонізаторів, і вони приходять до таких висновків: «They all become exactly the same, not worse, not better. All are exactly alike.. .< >.. .When we poor blacks take bribes, we perform what we are bribed to perform, and the law discovers us in consequence. The English take and do nothing. I admire them.» [3, p. 5].

«Queen Victoria and Mrs. Bannister were the only exceptions, and they're dead. Granted the exceptions, he agreed that all Englishwomen are haughty and venal» [3, p. 5].

«This indifference is what the Oriental will never understand. No obligation, with England getting so chock-a-block and overrunning India for jobs. Travel light! You are a most extraordinary race» [3, p. 85].

Автор вже вкотре показує, що і в думках тубільців глибоко вкарбовані численні стереотипи щодо англійців: «He had been warned that English people never stop eating, and that he had better nourish them every two hours until a solid meal was ready» [3, p. 102]; «At a crisis, the English are really unequalled» [3, p. 125].

Стереотип 2. Прірва між націями - непереборна

Фінальне бачення Форстером можливості існування англо-індійської дружби («the two nations cannot be friends»; «Never be friends with the English!») [3, p. 343] - песимістичне, проте, у автора все ж таки жевріє надія на її зародження, або на землі загарбників, або після звільнення Індії від гніту ворога. Навіть сам пейзаж, змальований в кінці роману, начебто імпліцитно заявляє, що такий сценарій, зрештою, ймовірний, але «не зараз» («not yet»).

Така прогностична перспектива показана і в уривку з тексту під час кінцевої бесіди Азіза із Ронні, коли виявляється, що Ронні розпізнає в Азізі свого друга: «Can you always tell whether a stranger is your friend? - Yes. - Then you are an Oriental» [3, p. 342]. Ми бачимо, що між ідентичністю та чужинністю стирається тонка грань: вони взаємопроникають одна в одну, взаємодіють та утворюють нове поняття «гібридності», англо-індійськості, самоневизначеності.

Розвінчання позитивного стереотипу

Міфи щодо «la mission civilisatrice» вищої раси часто розвінчуються, виявляючи таким чином назовні справжню сутність завойовників: «England holds India for her good» [3, p. 78]. Мета «Орієнталізації» Сходу в цьому і полягала, хоча про це не заявляли відкрито. Заяложені трактування англійців індійцями часто поступаються місцем новісіньким відкриттям, несподіваним та диким для них самих: «But I always thought that Englishmen kept their rooms so tidy. It seems that this is not so. I need not be so ashamed» [3, p. 44].

Розвінчання негативного стереотипу

Однак, так як не існує правил без винятків, так і тут не можна обійтися без останніх: «They had no race-consciousness - Mrs. Moore was too old, Miss Quested too new - and they behaved to Aziz as to any young man who had been kind to them in the country» [3, p. 91].

У свою чергу, прикметним видається той факт, що англійці деколи стають виправданими в очах тубільців та вартими уваги: «They are much nicer in England. There's something that doesn't suit them out here» [3, p. 3]; «But she struck me as one of the more pathetic products of Western education» [3, p. 4]; «He is now the mainstay of the defence, I needn't add. He is the one righteous Englishman in a horde of tyrants» [3, p. 141].

Отже, у «Подорожі до Індії» Форстер надає об'єктивну та неупереджену, на перший погляд, широку картину Індії як загадкової, екзотичної, проте підкореної країни. Однак, якщо зазирнути у контекст глибокого та непоправного протистояння обох націй, то можна побачити значний вплив стереотипів на формування обопільного негативного сприйняття, які мають на меті виправдати справедливого і сильного колонізатора в очах слабкого і жалюгідного колонізованого. Крім того, спостерігається і розвінчування певних позитивних чи негативних стереотипів як заперечення сформованим трактуванням інших націй, а також і нав'язування власне створеного метастереотипу як подвійної зброї впливу на свідомість читача. Таким чином, відчувається маніпулятивна та регуляторна (легітимація панування) функції стереотипів колонізатора задля підтримки свого когнітивного простору, а також деформація інформації для адаптації до власних стереотипів з метою виправдання ситуації.

британський індійський стереотип форстер

Бібліографічні посилання

1. Beller M. Imagology: The Cultural Construction and Literary Representation of National Characters. A Critical Survey / M. Beller, J. Leerssen // Series: Studia Imagologica / [series editors: Hugo Dyserinck, Joep Leerssen]. - Amsterdam, N. Y. : Rodopi, 2007. - 315 p.

2. Boehmer E. Colonial and Postcolonial Literature [2nd ed.] / E. Boehmer. - Oxford : Oxford University Press, 2005. - 256 p.

3. Forster E. Passage to India / E. Forster. - L. : Longman, 2006. - 346 p.

4. Ganguly K. Migrant Identities: Personal memory and the Construction of Selfhood”/ K. Ganguly // Cultural Studies. - 1992. - № 6, 1.

5. Gupta A. Beyond Culture: Space, Identity, and the Politics of Difference / A. Gupta, J. Ferguson. - Durham : Duke University Press, 1997. - 283 p.

6. HewittD. English fiction of the Early Modern Period (1890-1940) / D. Hewitt. - L., N. Y. : Longman, 1988. - 275 p.

7. Huntington S. “The Clash of Civilizations?” Foreign Affairs / S. Huntington. - L., N. Y. : Longman,1993. - 267 p.

8. Karvonen E. Imagology. Some Theories of the Public Image Presented, Analysed and Criticized. Doctoral thesis, written in Finnish / E. Karvonen. - University of Tampere, Department of Journalism and Mass Communication, 1997. - 315 p.

9. Mermoune A. The Impacts of Imperialism on Human-Relations in Edward Morgan Forster's `A Passage to India'/ A. Mermoune. PhD Thesis. - Constantine : Mentouri University, 120 p.

10. Nilsen S. R. Power, Distance, and Stereotyping Between Colonizer and Colonized and Men and Women in “A Passage to India” /S .R. Nilsen. PhD Thesis. - Oslo : University of Oslo, 182 p.

11. Said E. Orientalism: Western Conceptions of the Orient with a New Afterword / E. W. Said. - L. : Penguin Books,1995. - 634 p.

12. Siber M. Rudyard Kipling, Edward Morgan Forster, William Somerset Maugham and Joseph Conrad: The British Imperial Tradition and the Individual Talent / M. Siber. PhD Thesis. - Tizi-Ouzou : Mouloud Mammeri University of Tizi-Ouzou, 2012. - 358 p.

13. Chiheb A. Imagology. - Access mode: http://compalit.blogspot.com/2014/02/imagology.

Размещено на Allbest.ru