Втілення співочого слова Кобзаря у вокальній музиці та тексти Т. Шевченка в Київській області (на Богуславщині)

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Втілення співочого слова Кобзаря у вокальній музиці та тексти Т. Шевченка в Київській області (на Богуславщині)

Цуп Юрій Віталійович, старший викладач школи мистецтв, м. Богуслав

Розглядаються музичні інтерпретації, створені на вірші Т.Г. Шевченка у вокальній творчості композиторів кінця ХІХ -- початку ХХ ст. Звернуто увагу на твори з цього переліку, які виконуються художніми колективами Богуславщини. Наводяться біографічні факти присутності Кобзаря в м. Богуславі, що підтверджено документально. Згадуються постаті, які відіграли ключову роль у долі Т.Шевченка.

Ключові слова: ХІХ -- ХХІ ст., співоче слово Кобзаря, вокальна шевченкіана.

шевченко богуслав вокальний співочий

Актуальність теми. Завжди доречно повернутися до витоків, згадати подвижницьку роль І.Франка, М.Лисенка у проводі ідей Т. Шевченка. Кожне свідоме покоління митців максимально має себе шукати і черпати наснагу у вогненному слові провидця, тут головна нива і успіх для України. Саме І.Котляревський -- Т.Шевченко і І.Франко склали потужний становий хребет нашої літератури, в той час як М.Лисенко -- С.Людкевич -- Б.Лятошинський і В.Сильвестров -- музики.

Мета статті -- проаналізувати поетичну спадщину Т.Шевченка, втілену у вокальній творчості українських композиторів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Ще патріархи шевченкознавства Ф.Колесса та С.Людкевич, досліджуючи неповторну ритміку поезій Т.Шевченка, його так звану «коломийко вість» вірша, зазначали його виняткову співність [5], внутрішній музичний ритм, і навіть елементи мелодики [6]. Вистачає роботи і сучасним шевченкознавцям у цій царині [9; 10] А до 200-річного ювілею поета у місцевій газеті «Вісті Богуславщини» співробітники краєзнавчого музею віднайшли маловідомі біографічні факти Кобзаря, підтверджені документально [1].

Не можемо обминути ці богуславські пороги Кобзаря. У серпні 1822 р. він був із батьком на ринку. Перебуваючи в торгових рядах, біля церкви святої Параскеви, він чув у виконанні сліпого кобзаря «Думу про Марусю Богуславку». Він був глибоко вражений і записав її. Пізніше, у 1861 році, під час укладання «Букваря Южнорусского» він подасть її до друку. Саме той богуславський варіант думи вважатимуть за основу і вивчатимуть у школах.

З кінця грудня 1827 по листопад 1828 рр. Тарас двічі на тиждень бував у Богуславі: підвозив однокінкою «до науки» у Богуславську бурсу, що діяла при Свято-Миколаївському монастирі сина о. Григорія, згадував редактор журналу «Киевская старина» Ф.Лебединцев (Ф. Лобода) у своїх спогадах «Мимолетное знакомство мое с Т.Шевченком и мои об этом воспоминания» [1].

А моє дитинство пройшло поруч із садибою особи, що відіграла ключову роль у долі Кобзаря - І. Сошенка, що започаткував процес визволення юного Тараса з кріпацької неволі. Це гора Лобунка у Богуславі (так зване Лобне місце), де зараз знаходиться музей-садиба художника та міська ЗОШ № 2, звідки відкривається неповторний краєвид на чарівну р. Рось, який так зворушливо описав у своїх спогадах О.Кошиць, який починав своє навчання у Богуславському духовному училищі.

Ще раз побував Шевченко у Богуславі 1845 р., коли їздив до рідних у Кирилівку. Про це йдеться у нього в повісті «Прогулка с удовольствием, но не без морали». Ще двічі того року він проїздив повз Богуслав. А його побратим І.Сошенко у травні 1861 р. супроводжував прах поета до Канева. А самого Івана Максимовича 1876 р., коли він тяжко занедужав дорогою з Корсуня до Богуслава, доглядала 2 місяці вже до самої смерті наймолодша дочка Варфоломія Шевченка [1].

Без перебільшення, ходимо тими ж стежками.

«Наше знайомство з поетом щойно почалося», -- писав Є.Маланюк кілька десятиліть тому [7]. Ці слова з повним правом можна повторити і сьогодні. Всі тогочасні події, постаті мають своє відображення у сьогоденні.

Богуславська капела ім. О.Кошиця виконала Шевченківську програму на площі міста у березні 2014 р. та у залі районного Будинку культури. А ще за два роки ми у складі капели брали участь у встановленні погруддя поета у його кімнаті у Петербурзькій Академії мистецтв, де мали сольний концерт; звучали твори Шевченка, нас тепло вітав ректор, українець за походженням.

Пригадуються тематичні шевченківські концерти у складі капели ім. О.Кошиця у заходах на Чернечій горі, у Каневі або фестивалі «Переяславська осінь Кобзаря». У цьому місті тяжко хворий Шевченко створив свій безсмертний «Заповіт».

А з нагоди чергового ювілею Конституції України Богуславська капела ім. О.Кошиця взяла участь у культурній програмі в Українському домі, в Москві і хоровому конкурсі ім. О.Кошиця, що проходив у Музичному інституті ім. Гнєсіних, де і перемогли. На гала-концерті лауреатів мали сольний виступ у Великій залі Московської філармонії. Потім була повторна подорож до Українського дому. Директором там був наш земляк Шевченківський лауреат, письменник, історик-науковець В.Мельниченко. Ним створені декілька монографій про життя Шевченка і інших видатних українців у Москві [8].

Була досягнута домовленість про участь ансамблю «Доля» у культурній програмі з нагоди відзначення 200-х роковин поета в Українському Домі (Москва). Але в плани втрутилась війна.

Найглибшим і найбільш всеосяжним інтерпретатором творів одного автора в світовій музичній творчості вважають основоположника української класичної музики М.Лисенка. Його цикл «До Кобзаря Шевченка» включає 87 вокальних творів, різних за формою. При чому він не є поєднаний з жодною тематичною лінією, як у Р.Шумана, Ф.Шуберта чи Е.Гріга, а має широке коло тем: ідилічні картини української природи й тихі хвилини людського щастя, біль розлуки закоханих, трагічна доля жінки-кріпачки; глибокі філософські роздуми й драматичні переживання поета; образи історичного минулого, споконвічне прагнення народу до волі, заклик до боротьби. І все це в музичнім переосмисленні композитора-класика знаходить винятково витончену форму. Гама настроїв, почувань і переживань, виражених засобами музичної мови, надзвичайно широка: від народно-куплетної пісні «Утоптала стежечку» до лірико-драматичної пісні-перлини «Ой, одна я билинонька у полі» та баладної розповіді «У тієї Катерини дача на помості», драматичного монологу «Ой, чого ти почорніло», суворо напруженого хору «І. Гус», монументальної кантати «Радуйся, ниво неполитая». Власне, «Кобзар був настільною книгою М.Лисенка. Своїм титанічним доробком він утверджував необхідність роботи кожного композитора над творами Т.Шевченка, бо це мало надзвичайне значення для подальшого розвитку української культури. М. Лисенко написав на Шевченкові слова 56 солоспівів, 19 хорів, 9 вокальних ансамблів, 3 кантати. Його солоспіви можна поділити на 5 груп:

«Ой, маю я оченята», «Ой, стрічечка до стрічечки», «У перетику ходила», «Утоптала стежечку». Ці твори мають просту куплетну форму, притаманну народним пісням. У мелодиці поєднуються народно- танцювальні і романсові елементи; майже в усіх -- простий нескладний фортепіанний супровід.

Романси-пейзажі: «Над Дніпровою сагою», «Реве та стогне Дніпр широкий», «По діброві вітер виє», «Княжна» тощо. Тут помітна найвища майстерність у творенні музичного живопису; автор вміло використовує колоритні засоби звукозображення.

Лірико-драматичні романси, чільне місце серед яких належить темі гіркої жіночої долі. «Ой. одна я одна», «Якби мені, мамо, намисто», «Ой, я свого чоловіка в дорогу послала», «Не тополю високую» та ін. Усі вони близькі до журливих народних пісень. Часто спостерігається динамічний розвиток та драматична кульмінація, використовується контраст настроїв.

Романси-балади: «У тієї Катерини», «Вітер в гаї не гуляє», «Понад полем іде», які композитор будує з кількох частин. У музиці чергує ліричні, мелодійно-плавні розділи з декламаційними, героїчно-мужніми.

Солоспіви-монологи, що посідають у музиці М.Лисенка особливе місце. За змістом - це психологічно заглиблені патріотичні твори, в яких звучать ноти протесту та заклику. За формою вони нагадують розгорнуті оперні арії. Сюди слід віднести «Минають дні, минають ночі», «Ой, чого ти почорніло», «Доля», а також думу «У неділю вранці-рано» з поеми «Невольник», монолог із поеми «Гайдамаки», «Гетьмани -- гетьмани».

Тут фортепіанні партії більш розгорнуті і нагадують народно-інструментальне виконавство. Серед хорових творів на особливу увагу претендують «Заповіт», «І. Гус», хори до поеми «Гамалія», кантати.

«Заповітом» студент М. Лисенко 1868 р. розпочав свій славетний творчий шевченківський шлях. Вже тут помітні його творчі визначальні риси: тяжіння до монументальних патріотичних тем, героїчних мотивів, перейнятих із народно-пісенних образів. До поеми «Гамалія» М.Лисенко створив 4 хори: «Ой, нема ні вітру, ні хвилі» (хор бранців), «У туркені по тім боці», «О милий Боже України», і «Наш отаман Гамалія».

По мистецьки використав у них найхарактерніші особливості різних жанрів народної творчості: думи, ліричної пісні, прославної історичної пісні, а також танцювальних мелодій та ритмів.

Важливе значення в творчості М.Лисенка мають кантати. Він знайшов оптимальну форму втілення монументальних творів. Перша з них «Б'ють пороги» (1878 р.) -- одночастинна (поема), що має наскрізний розвиток. Являє собою чергування кількох контрастних епізодів

Оркестровий вступ та хорова експозиція символізує могутні хвилі;

Степовий пейзаж (тенор-соло) «.. .як чайка скиглить над могилами»

Повторення характеристики могутнього Дніпра.

Фінальний епізод на слова «наша дума, наша пісня не вмре, не загине».

Кантата «Радуйся, ниво неполитая» (1883 р.) -- найбільша вокально- симфонічна композиція Лисенка («Ісаійя. Глава 35»). Відповідно до смислу, поезій складається з 5 частин. Для кожної з них поет знайшов єдино доречні народні інтонації.

«Радуйся, ниво неполитая» -- (мішаний хор), -- урочиста радісна колядка «І процвітеш, позеленієш» (квартет солістів) -- лірична пісня-романс;

«І спочинуть невольничі утомлені руки» (сопрано, жіночий хор) символізує тяжку жіночу долю;

Тенор -- соло. Історичні героїко-епічні інтонації «На землю правда прилетить»;

Урочиста емоційна торжествуюча фуга «Оживуть степи -- озера».

Третя -- на поезію «На вічну пам'ять Котляревському» (1895 р.) -- одночастинна в елегійних барвах складає хвалу зачинателеві української поезії. Фінал звучить на слова «Будеш батьку панувати, поки живуть люде.».

Помітним явищем українського культурного життя кінця ХІХ ст. стала опера «Катерина» М.Аркаса (1891 р.). Уперше поставила її труппа МКропивницького в оркестровці диригента, чеха Воячека 1899 р. у Москві. За постановку цього твору (1991 р.) у Донецькій опері, яку здійснив наш земляк, Шевченківський лауреат, народний артист України В. Василенко нагороджений 1992 р. на фестивалі «Музичні прем'єри Донбасу» [4].

Важливий внесок у музичну Шевченкіану зробив учень М.Лисенка, К.Стеценко. У його творчій спадщині 2 поеми для чоловічого хору з баритоном соло і фортепіанним супроводом «Рано вранці -- новобранці» (1904 р.) і «У неділеньку святую» (1918 р.). Вдалим виявився і твір на мелодію Гладкого «Заповіт». Є ще в нього чарівні лірико- драматичні солоспіви «Плавай, плавай, лебедонько» та «І золотої і дорогої», дует «Тополя» і кілька хорових творів. Найкращим досягненням вважається музика до поеми «Гайдамаки», інсценізована С.Черкасенком. Хор «Ой. нащо ви браття гайдамаки...» багато років прикрашав репертуар богуславської хорової капели ім. О.Кошиця, в якій я співав тривалий час. Вона була володарем Гран-Прі Всеукраїнського конкурсу ім. К.Стеценка. Пригадується виконання на заключному концерті на батьківщині автора у с.Веприк разом з академічною капелою «Думка» та оркестром хору ім. Г.Вірьовки під орудою незабутнього А.Авдієвського.

Його сучасник, Я.Степовий має у своєму доробку 16 творів на вірші Т.Шевченка. Декілька солоспівів «Із-за гаю сонце сходить», «За думою дума» «Три шляхи», «Утоптала стежечку», «Ой, стрічечка до стрічечки» лягли в основу шевченківського репертуару ансамблю народних інструментів «Доля», заснованого 2000 р. у школі мистецтв, яким я керував упродовж 15 р. Колектив брав участь мистецьких акціях з нагоди 190-річчя Т.Шевченка. Тоді були виконані перші твори у власному аранжуванні, зокрема «Ой. маю я оченята», «Нащо мені чорні брови» тощо. Ще тоді виникла ідея підготувати програму з творів Кобзаря. Ця пошукова робота неухильно велася, і репертуар зростав із року в рік. У ювілейний рік записали диск на твори поета, склали збірку аранжувань, провели численні тематичні сольні концерти на різних концертних майданчиках, отримали Обласну мистецьку премію. Згодом здійснили успішну творчу подорож до Петербурга та в Іспанію на Міжнародні пісенні конкурси. З Петербургу привезли також численні твори авторів діаспори, в т.ч. і на вірші Т.Шевченка. Зокрема, в нагоді стала збірка композитора В.Гріневич, що веде активну мистецьку просвітницьку роботу на берегах Неви. Декілька творів поповнили наш Шевченківський репертуар і звучатимуть зокрема за два тижні у березневі дні на Богуславщині.

Тісно співпрацюємо зі своїм земляком співаком поетом -- виконавцем В.Іващенком -- невтомним ентузіастом діаспори Петербургу, що мав творчі зустрічі минулого року у нас на батьківщині також за підтримки нашого колективу. Виконуємо його твори і на вірші Кобзаря.

З любов'ю звертаються до теми образу жінки у творчості поета Б. Фільц та П.Майборода. Їх твори виконували у власному аранжуванні ансамблем «Доля». А з хоровою поемою «Тополя» Г.Майбороди, що прикрашала останнім часом репертуар капели О.Кошиця, пов'язані незабутні спогади. Це була давня мрія художнього керівника колективу, заслуженого діяча мистецтв України О.Юзефовича. Непросто втілювався цей задум, але творчий ужинок виявився досить вагомий. Прем'єра відбулася у грудні 2012 у залі Києво-Могилянської Академії. Ми отримали високу оцінку громадськості, зокрема відомого композитора О.Яковчука. До речі, це був другий концерт того дня. Ми ще мали сольний виступ на гостині у капели ім. П.Чубинського Бориспільського району.

Згадуємо спілкування з незабутнім керівником колективу -- Народним Артистом України О.Зюзькіним. Ми знали версію Академічного хору ім. Г.Майбороди та інтерпретацію хорового колективу ім. С.Павлюченка, і нам таки вдалося зробити свою досить цікаву, зважаючи на досить обмежений ресурс юнацького навчального колективу і, навіть перемогти з ним на Міжнародному хоровому конкурсі «Південна Пальміра» у 2013 р. (Одеса).

Висновки. Де б хто не був і які б можливості не мав, має проводити ідею національної відбудови, виконуючи заповіт незабутнього Кобзаря. Справжнє щастя для нації -- мати такого поета як Т.Шевченко, а для нас вчителів -- бути посередниками між ним та юним поколінням громадян України [2].

Список використаної літератури

Волошенко Т. Не було б Сошенка -- не було б у нас і великого Кобзаря / Т. Волошенко // Вісті Богуславщини. -- № 17. -- 2014.

Клочек Г. Д. Поезія Тараса Шевченка : сучасна інтерпретація / Г. Д. Клочек. - Київ : Освіта, 1998. - 237 с.

Колесса Ф. Віршова форма поезій Т. Шевченка / Ф. Колесса. -- Львів-Киів, 1939.

КузикВ. Василенко Василь Якович. Українська музична енциклопедія / Кузик В., т.1. Київ, 2006. -- 308 с.

Колесса Ф. Студіі над поетичною творчістю Т.Шевченка / Ф. Колесса. -- Львів-Київ, 1939.

Людкевич С. Про основу і значення співності в поезіі Шевченка / С. Людкевич. -- Київ, 1976.

Маланюк Є. Книга спостережень / Є. Маланюк. -- Торонто, 1966. -- Т. 2. -- 408 с.

Мельниченко В. Слово о культурном центре / В. Мельниченко. -- М. :Олма-пресс, 2005.

Ткаченко В. Музичні принципи організації української силабіки / В. Ткаченко. -- Київ, 2000.

Размещено на Allbest.ru