Функціонування релігійних символів у художній літературі як вияв містичної традиції
Розгляд релігійного символу як одного з виявів sacrum-у в художньому творі. Багатозначність релігійного символу, а також його таємничість у позначенні надприродного. Окреслення жанрів містичної літератури: гімн, молитва, псалом, притча, легенда.
Рубрика | Литература |
Вид | статья |
Язык | украинский |
Дата добавления | 21.08.2018 |
Размер файла | 26,0 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Функціонування релігійних символів у художній літературі як вияв містичної традиції
Ірина Дмитрів
Анотації
У статті розглядається релігійний символ як один з виявів sacrum-у в художньому творі. Наголошується на багатозначності релігійного символу, а також на його таємничості у позначенні надприродного. У цьому контексті з'ясовується співвідношення містики і символу, містики і літератури. Окреслюються жанри містичної літератури, зокрема гімн, молитва, псалом тощо, проте особливу увагу закцентовано на притчі, легенді, філософській поемі та медитативній ліриці, позаяк саме до них найчастіше вдавалися українські поети в художньому опрацюванні біблійних сюжетів. релігійний символ містичний література
Ключові слова: Біблія, символ, містика, притча, легенда, філософська поема, медитативна лірика.
Літ. 12.
Iryna DMYTRIV,
PhD (Philology), Associate Professor of Ukrainian Literature and Literary Theory Department, Drohobych Ivan Franko State Pedagogical University (Ukraine, Drohobych) ira.myrna@gmail.com
FUNCTIONING OF RELIGIOUS SYMBOLS IN FICTION AS THE DEMONSTRATION OF MYSTICAL TRADITION
In the article the religious symbol is examined as one of the expressions of the sacred in fiction. Polysemy of the religious symbol is emphasized and its mystery in marking supernatural as well. In this context correlation of mysticism and symbol, mysticism and literature is being revealed. Genres of mystical literature are being described, in particular hymn, prayer, psalm etc, however, a special attention is called on parable, legend, philosophical poem and meditative lyrics, as frequently referred in the artistic study of biblical plots by Ukrainian poets.
Key words: Bible, symbol, mysticism, parable, legend, philosophical poem, meditative lyrics.
Ref. 12.
Ирина ДМЫТРИВ,
кандидат филологических наук, доцент кафедры украинской литературы и теории литературы Дрогобычского государственного педагогического университета имени Ивана Франко (Украина, Дрогобыч) ira.myrna@gmail.com
ФУНКЦИОНИРОВАНИЕ РЕЛИГИОЗНЫХ СИМВОЛОВ В ХУДОЖЕСТВЕННОЙ ЛИТЕРАТУРЕ КАК ПРОЯВЛЕНИЕ МИСТИЧЕСКОЙ ТРАДИЦИИ
В статье рассматривается религиозный символ как одно из проявлений sacrum в художественном произведении. Отмечается многозначность религиозного символа, а также его таинственность в обозначении сверхъестественного. В этом контексте выясняется соотношение мистики и символа, мистики и литературы. Определяются жанры мистической литературы, в частности гимн, молитва, псалом и т.д., однако особое внимание акцентировано на притчи, легенде, философской поэме и медитативной лирике, поскольку именно к ним чаще всего прибегали украинские поэты в художественной обработке библейских сюжетов.
Ключевые слова: Библия, символ, мистика, притча, легенда, философская поэма, медитативная лирика.
Лит. 12.
Постановка проблеми.
Релігійна, насамперед біблійно-християнська символіка була активно осмислювана в українській літературі на різних етапах її розвитку. "Заглиблення у товщу християнської символіки, а власне - філософування у ній виникає як ознака інтелектуальної зрілості української поезії, її спроможності задовольнити запити віри, Бога, самоствердження тогочасної людини" [10, 2]. Оскільки символізація - це важливий засіб художнього осягнення дійсності, а символ має здатність вводити реципієнта у світ надприродний, таємничий, то варто говорити про нього як один з виявів містичної традиції в літературі.
Аналіз досліджень. До проблем релігійного символу зверталися представники як східного, так і західного богослов'я. Серед них Григорій Палама, Максим Ісповідник, Павло Флоренський, Олександр Мень, Сергій Аверінцев, Мартін Бубер та інші. Одним з найбільш послідовних і системних досліджень про символізм можна вважати символологію О. Лосєва. Із сучасних досліджень особливого значення набувають концепції таких дослідників, як І. Бетко, Т. Біленко, К. Голобородько, І. Качуровський, Р. Мних, В. Мовчан, І. Набитович, Я. Поліщук та інші. Саме їхні напрацювання складають теоретичне підґрунтя нашого дослідження.
Мета статті - розглянути релігійний символ як один з виявів sacrum-у в художньому творі, наголошуючи на багатозначності релігійного символу, а також на його таємничості у позначенні надприродного; з'ясувати співвідношення містики і символу, містики і літератури; окреслити жанри містичної літератури, зокрема гімн, молитва, псалом тощо, особливу увагу зосередити на притчі, легенді, філософській поемі та медитативній ліриці.
Виклад основного матеріалу. Роман Мних наголошує, що в історії європейської культури sacrum як категорія сформувалася і функціонує у трьох ідейно-естетичних парадигмах:
1) парадигма міфологічна, яка відображає рівні класичної опозиції М. Еліаде sacrum - profanum; як правило, у художньому творі sacrum представлений міфологічними структурами і архетипами (сакральний простір, час, числа);
2) парадигма релігійно-християнська, яка відображає проблеми власне християнської культури; тоді sacrum у літературі представлений насамперед християнською символікою і християнськими мотивами, говорити про міфологізм яких некоректно, оскільки для християнина (автора чи реципієнта) біблійні події не є міфом, а реальністю;
3) парадигма соціально-політична, яка представляє особливі випадки, коли сакральними стають такі поняття, як свобода держави, особиста свобода, родинні зв'язки і т. д.; у таких випадках сакральне дуже часто виражається біблійною символікою (образ Каїна чи Мойсея) [7, 33].
Релігійний символ дуже розлогий за своєю природою, тому не можна говорити про вичерпність смислу, який закладений у мові Божества. Кожен символ містить значну кількість смислів, які можливо виявити лише частково. К.-Ґ. Юнг недвозначно стверджував, що символом ми вважаємо "термін, назву чи навіть образ, котрий має, окрім свого загальновживаного, ще й особливе додаткове значення, яке несе щось невизначене, невідоме. Таким чином, символічним є таке слово чи образ, значення якого виходить за межі прямого і не піддається точному визначенню чи поясненню. Коли розум намагається обійняти якийсь символ, то неминуче приходить до ідей, котрі лежать за межами логіки" [2, 81]. Філософський енциклопедичний словник дає таку дефініцію релігійного символізму: "Символізм релігійний є таємничим і міфологізованим позначенням надприродного" [12, 580].
Отже, поділ на такі ідейно-естетичні парадигми дає змогу використовувати їх як своєрідну методологічну систему координат у пошуку сакральних елементів в українській літературі.
У цьому ж контексті необхідно з'ясувати співвідношення містики і символу, містики і літератури, поезії зокрема.
Ігор Качуровський визначає містичне почуття як "почуття єдности індивіда з Абсолютом; воно, як і всі явища в житті людства, підвладне законові хвиль і коливань: у добу спокою й добробуту занепадає, маліє і міліє, у часи катастроф - поширюється й поглиблюється. Слово як таке, а мистецьке, естетично оформлене й організоване зокрема, завжди було для людини засобом звернення до Божественного Начала (байдуже, чи плюралістично роздрібненого на масу богів і божеств, а чи сконденсованого в постаті Єдиного Бога, Творця і Вседержителя)" [5, 9].
Вірі Мовчан підкреслює, що містична сила творчої напруги знаходить можливість подолання матеріальної шкарлупи життя і "надає світові нового - довершеного буття в шатах прекрасних поетичних слів-образів. Життя, укладене в поезію, - це якісно інший стан його. В ідеальному стані буття дійсність вводиться в реальний світ як своя можливість, як образ-мрія, образ-надія, як гранично вища мета. Процес творення паралельного реальному (прозовому) поетичного життя за своїм характером є дійством містичним. Це дія "збирання" життя навколо духу-сенсу, щоб не дати йому розчинитися в хаосі плинності" [8, 173]. Поезія в такому випадку стає джерелом застороги перед страхом, перед потворністю життя, у якому втрачено дух.
Роман Мних зауважує, що практика містики не потребує символіки як своєрідного зв'язку з вищим духовним світом, оскільки містикові не потрібен символ-посередник для злиття з Божеством. Але опис такої практики стає неможливим без символіки, оскільки лише за допомогою символів можна передати, пояснити, виразити містичний досвід [7, 107]. Дослідник виокремлює три напрями у літературознавстві, у межах яких аналізуються та інтерпретуються зв'язки містики з художньою літературою:
1) по-перше, це вивчення реально-історичних зв'язків між містикою і поезією, тобто дослідження конкретних впливів містиків та їх творів на того чи іншого автора;
2) по-друге, це вивчення самої теорії поетичної творчості як певного містичного акту;
3) по-третє, це вивчення тих символів у художній цілісності твору, які є класичними символами для європейської містичної традиції, і тому привносять містичне начало в ідейний смисл твору, на перший погляд не пов'язаного з традиціями містики [7, 107-108].
Своєрідним доповненням до цього поділу є погляд Єжи Качоровського, який вважає, що література є містикою в чотирьох аспектах [9, 73]:
1. Вона є містикою сама в собі. Література ніколи не подає повної інтерпретації. Правда літератури не є правдою логічної думки - це правда символу.
2. Література є містикою з точки зору творчого процесу.
3. Література є містикою з позиції реципієнта.
4. Вона є також містикою в суспільному вимірі. Символічне переживання (літератури) є суб'єктивне, але одночасно й інтерсуб'єктивне - повторюване в різних часах і ситуаціях.
Саме ці два поділи й означеня містичної практики будуть застосовуватися у нашому дослідженні. Для цього слід виділити й окреслити параметри містичної літератури.
Ігор Качуровський серед жанрів містичної літератури виділяє три групи [5, 10]:
1. Жанри загальні, спільні для більшості літератур: гімн, молитва, заклинання, проклін, присяга.
2. Жанри локальні, розповсюджені лише в літературі певного народу або обмежені колом адептів певної релігії. Тут автор називає гебрейський псалом, який перейшов до християнських релігій - і, відповідно, до літератур європейських народів, буддійську джатаку, тамільські пурани, суфійську притчу.
3. Жанри, розповсюджені в літературах різномовних народів, але обмежені певним часом, рамками конкретних історичних періодів. Такими були, на думку І. Качуровського, жанри містичних поем та видінь за доби пізнього Середньовіччя, містерія й міраклі - як середньовічна релігійна драма.
Ірина Бетко констатує, що до рецепції біблійних сюжетів і мотивів українські поети вдавалися переважно у жанрах ліро-епосу, філософської поеми і медитативної лірики. Образно-стильова система, що відповідала цим жанрам, виявляла дві протилежні тенденції: стилізаторську, спрямовану до імітації різноманітних особливостей оригіналу, а також індивідуально-авторську, з якою пов'язане виникнення нових мистецьких якостей не лише в плані форми, але й змісту [1, 74]. Дослідниця називає цілий ряд літературних жанрів, які домінують при розробці біблійних тем. У групі ліро-епічних жанрів особливе місце займає легенда і притча. Ірина Бетко зауважує, що жанровий компонент "леґенда" у відповідному контексті вказує на розробку саме сюжетного матеріалу, оскільки чи не кожна біблійна колізія, що має розвинений сюжет, може ідентифікуватися як легенда. Паралельно із жанровим визначенням "леґенда" вживалося аж ніяк не жанрове визначення "апокриф". "Оскільки вся апокрифічна колізія тяжіє в жанровому відношенні до леґенди, оскільки й кожна канонічна біблійна леґенда, потрапляючи у поле зору поета, перетворюється в його мистецькій інтерпретації на своєрідний апокриф, виявляючи тенденцію до нетрадиційної оцінки загальновідомого, патетично неповторного його забарвлення тощо. Адже заради виникнення нової мистецької якості творчий імпульс поета неминуче має вступити у суперечність з каноном, освяченим тисячолітньою традицією, і подолати його" [1, 76].
Близькою до легенди є притча, проте вона, на думку дослідників, розкриває ширші можливості в царині мистецької апеляції до сокровенного смислу певного біблійного сюжету або мотиву.
Ю. Клим'юк зауважує, що притча як жанр має свої особливі модифікації:
1. притча з викладом і тлумаченням, усіма основними характерними для неї рисами;
2. притча без тлумачення (розгорнута метафора, порівняння);
3. притча - повчальний вислів, прислів'я, приказка, афоризм тощо, за якими стояла певна дидактична історія, подія, тобто основна думка притчі без фабульної частини й тлумачення - згорнута притча [6, 73].
В українській літературі притча побутує з часів Київської Русі, однак, на думку І. Бетко, тільки на рубежі ХІХ - ХХ століть цей жанр досягає розквіту, а серед причин, що стимулювали цей розквіт, слід назвати не лише підневільний стан національної культури, а насамперед необхідно говорити про невпинний процес інтелектуалізації української поезії, що спирався на всебічний художній аналіз суспільних явищ, їх філософське осмислення з позицій етико-естетичного ідеалу свого історичного часу і географічного простору [1, 86].
Значно ширші творчі обрії відкриває перед митцем жанр філософської поеми. В українській поезій ХІХ - початку ХХ століть філософська поема відігравала першорядну роль як жанр непересічно інтелектуальний, естетичний зміст якого визначала глибина і динаміка думки [11, 107]. Багаті виражальні можливості цього жанру, на думку А. Каспрука, дозволяли порушувати і вирішувати проблеми великого суспільного змісту, відтворювати цілісну картину духовного життя своєї доби в найхарактерніших рисах [4, 137]. За цими ознаками до жанру філософської поеми І. Бетко залічує такі твори на біблійну тематику, як "Марія" Т. Шевченка, "Смерть Каїна" і "Мойсей" І. Франка, "Одержима", "Вавилонський полон", "На руїнах", "Йоганна, жінка Хусова", "На полі крові" Лесі Українки, "Терновий вінок" О. Маковея, "Перший музика" В. Щурата, "Мойсей безумний" М. Голубця.
До складу групи ліричних жанрів входять твори малої поетичної форми. Саме в ліриці рецепція Біблії найбільш яскраво виявляє тенденцію до взаємодії традиційного з новаторським. Біблійний контекст визначає видову приналежність того або того ліричного жанру як медитативно-зображального. Саме до даного різновиду лірики дослідники відносять псалом, молитву, пророцтво, інвективу, філософську медитацію, ліричну сповідь [1, 110].
Ірина Бетко вважає, що молитва як літературний жанр є відгалуженням медитативної лірики. Вона зазнала впливу двох різновидів культурного тексту - сакрального й художнього. Українська поетична молитва Генетично пов'язана з жанрами християнської літургії - псалмом, гімном, ектенією. Її жанровий зміст не зводиться до елементарного прохання чи скарги. В центрі уваги поетичної молитви - художнє відображення психологічного процесу сповідальності, досягнення індивідом духовної єдності з Абсолютом [1, 118-119].
Висновки
Символізація - це один із найважливіших засобів художнього осмислення дійсності. "У процесі роботи над твором автор намагається виразити сутність глибини зображуваних явищ дійсності, тих глибин, які заздалегідь недоступні безпосередньому чуттєвому сприйманню і можуть бути охоплені суб'єктом сприйняття тільки упорядковано, через смислову аналогію й через відповідні емоційні переживання" [3, 20]. У цьому контексті виразно простежується зв'язок між символом і містикою, а отже - містикою і літературою. Попри багате розмаїття літературних жанрів, які по-різному репрезентують цей зв'язок (гімн, молитва, заклинання, проклін, присяга; гебрейський псалом, буддійська джатака, тамільські пурани, суфійська притча; містичні поеми та видіння, містерії і міраклі тощо), в українській літературі в рецепції біблійних сюжетів і мотивів у різні періоди домінували жанри ліро-епосу, філософська поема і медитативна лірика.
Список використаної літератури
1. Бетко І. Біблійні сюжети і мотиви в українській поезії ХІХ - початку ХХ століття / Ірина Бетко. - Zielona Gora - Kijow, 1999. - 160 с.
2. Біленко Т. Слово і символ: аспекти взаємопов'язань / Тетяна Біленко // Категорія символу та проблеми художньої комунікації: Збірник наукових праць за редакцією Романа Мниха та Нелі Лисенко. - Дрогобич: Коло. - 2004. - С. 81-91.
3. Голобородько К. Теоретичні та лінгвопоетичні аспекти проблеми символу (на матеріалі творчості О. Олеся) / К. Голобородько // Південний архів. Філологічні науки: Збірник наукових праць. Випуск XV. - Херсон: видавництво ХДПУ, 2002. - С. 19-23.
4. Каспрук А. Українська поема кінця ХІХ - початку ХХ століття: Ідеї, теми, проблеми жанру / Арсен Каспрук. - К.: Наукова думка, 1973. - 247 с.
5. Качуровський І. Містична функція літератури та українська релігійна поезія / Ігор Качуровський // Хрестоматія української релігійної літератури. - Книга перша: Поезія. - Мюнхен - Лондон, 1988. - С. 9-25.
6. Клим'юк Ю. Жанрові та стильові особливості віршованих притч Івана Франка / Юрій Клим'юк // Українське літературознавство: Республіканський міжвідомчий науковий збірник. Випуск 48. - Львів, 1987. - С. 72-77.
7. Mnich R. Категория символа и библейская символика в поэзии ХХ века / Роман Мних. - Lublin: UMCS, 2002. - 258 с.
8. Мовчан В. Містичність поетичного життя / Віра Мовчан // Siowo a kultura. - Lublin: Wydawnictwo UMCS, 1998. - С. 173-175.
9. Набитович І. Проблеми дослідження sacrum-у в літературі / Ігор Набитович // Біблія і культура: Збірник наукових статей. Випуск І. - Чернівці: Рута, 2000. - С. 71-75.
10. Поліщук Я. Символи і метаморфози (своєрідність християнської символіки в модерній українській поезії перших десятиліть ХХ століття) / Ярослав Поліщук // Дивослово. - 1997. - № 12. - С. 2-5.
11. Скоць А. Жанрові і стильові особливості філософських поем І. Франка: На матеріалі поем "Смерть Каїна" і "Мойсей" // Українське літературознавство. Випуск 1. - 1966. - С. 103-111.
12. Філософський енциклопедичний словник. - К. : Абрис, 2002. - 742 с.
References
1. Betko I. Bibliini siuzhety i motyvy v ukrainskii poezii ХІХ - pochatku ХХ stolittia / Iryna Betko. - Zielona Gora - Kijow, 1999. - 160 s.
2. Bilenko T. Slovo i symvol: aspekty vzaiemopoviazan / Tetiana Bilenko // Katehoriia symvolu ta problemy khudozhnoi komunikatsii : Zbirnyk naukovykh prats za redaktsiieiu Romana Mnykha ta Neli Lysenko. - Drohobych: Kolo. - 2004. - S. 81-91.
3. Holoborodko K. Teoretychni ta linhvopoetychni aspekty problemy symvolu (na materiali tvorchosti O. Olesia) / K. Holoborodko // Pivdennyi arkhiv. Filolohichni nauky: Zbirnyk naukovykh prats. Vypusk XV. - Kherson: vydavnytstvo KhDPU, 2002. - S. 19-23.
4. Kaspruk A. Ukrainska poema kintsia XIX - pochatku XX stolittia: Idei, temy, problemy zhanru / Arsen Kaspruk. - K.: Naukova dumka, 1973. - 247 s.
5. Kachurovskyi I. Mistychna funktsiia literatury ta ukrainska relihiina poeziia / Ihor Kachurovskyi // Khrestomatiia ukrainskoi relihiinoi literatury. - Knyha persha: Poeziia. - Miunkhen - London, 1988. - S. 9-25.
6. Klymiuk Yu. Zhanrovi ta stylovi osoblyvosti virshovanykh prytch Ivana Franka / Yurii Klymiuk // Ukrainske literaturoznavstvo : Respublikanskyi mizhvidomchyi naukovyi zbirnyk. Vypusk 48. - Lviv, 1987. - S. 72-77.
7. Mnich R. Kategoriya simvola i bibleyskaya simvolika v poezii ХХ veka / Roman Mnykh. - Lublin: UMCS, 2002. - 258 s.
8. Movchan V. Mistychnist poetychnoho zhyttia / Vira Movchan // Slowo a kultura. - Lublin: Wydawnictwo UMCS, 1998. - S. 173-175.
9. Nabytovych I. Problemy doslidzhennia sacrum-u v literaturi / Ihor Nabytovych // Bibliia i kultura: Zbirnyk naukovykh statei. Vypusk I. - Chernivtsi: Ruta, 2000. - S. 71-75.
10. Polishchuk Ya. Symvoly i metamorfozy (svoieridnist khrystyianskoi symvoliky v modernii ukrainskii poezii pershykh desiatylit ХХ stolittia) / Yaroslav Polishchuk // Dyvoslovo. - 1997. - № 12. - S. 2-5.
11. Skots A. Zhanrovi i stylovi osoblyvosti filosofskykh poem I. Franka: Na materiali poem "Smert Kaina" i "Moisei" // Ukrainske literaturoznavstvo. Vypusk 1. - 1966. - S. 103-111.
12. Filosofskyi entsyklopedychnyi slovnyk. - K. : Abrys, 2002. - 742 s.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Особливості вживання символів як складової частини англомовних художніх творів. Роль символу як важливого елемента при розумінні ідейної спрямованості й авторського задуму художнього твору. Аналіз портретних та пейзажних символів в романі У. Голдінга.
статья [20,0 K], добавлен 31.08.2017Загальна характеристика символізму та ролі символу у китайській літературі та у світобаченні китайців. Аналіз багатозначності образів у поетичній творчості китайського народу. Дослідження основних особливостей символіки першої поетичної збірки "Шицзін".
курсовая работа [61,2 K], добавлен 07.03.2012Вогонь як символ жертовності, беззавітного служіння людям, як основа відновлення, початку нового. Образ вогню-руйнування, нищення, лиха. Смислове навантаження образу-символу вогню у творах української художньої літератури, використання образу в Біблії.
научная работа [57,2 K], добавлен 03.02.2015Поняття масової літератури, особливості її змісту, художньої специфіки та жанрових ознак. Бестселер – як проблема сучасного літературного процесу. Особливості наррації в масовій літературі на прикладі трилеру П. Зюскінда "Парфумер: історія одного вбивці".
курсовая работа [89,4 K], добавлен 22.05.2012Дослідження символу як способу алегоричної вербалізаціїі поетичної інтерпретації образу. Аналіз середньовічних категорій із макросимволами і мікросимволами у віршах збірки М. Ельскампа "Хвала життю", частини "Недільний". Аналіз поетичних текстів.
статья [27,8 K], добавлен 06.09.2017Грецька міфологія як підґрунтя сучасної літератури, вплив міфів на суспільство. Дослідження міфологічних образів у англомовній літературі. Питання міфотворчості та міфологічної парадигми у творі Ріордана Ріка "Персі Джексон та викрадач блискавок".
курсовая работа [51,8 K], добавлен 07.10.2013Поняття "вічного" образу у світовій літературі. Прототипи героя Дон Жуана та його дослідження крізь призму світової літературної традиції. Трансформація легенди та особливості інтерпретації образу Дон Жуана у п'єсі Бернарда Шоу "Людина і надлюдина".
курсовая работа [49,7 K], добавлен 19.07.2011Образ рідного краю в кіноповісті як вираження міфопоетичного мислення О. Довженка. Духовна велич людини в "Зачарованій Десні". Трагедійний образ України та концепція національного буття в творі. Міфологічні та фольклорні витоки образів-символів твору.
дипломная работа [141,5 K], добавлен 10.04.2014Історія життєвого шляху бельгійського письменника Шарля де Костера. Ознайомлення із безсмертним романом "Легенда про Уленшпігеля". Розгляд використання нідерландської мови у творі. Якісний склад нідерландської лексики та проблеми перекладу роману.
курсовая работа [39,2 K], добавлен 08.07.2014Теорія інтертекстуальності та її функції у художньому тексті. Інтертекстуальність у літературі епохи Відродження та доби бароко. Гуманістична філософія Ренесансу в обробці Шекспіра. Біблійні алюзії та їх функції у творі. Тип взаємодії текстів у трагедії.
курсовая работа [57,7 K], добавлен 07.03.2016Раціональні елементи в окресленні поняття Бога та категорії сакрального. Ототожнення моральності з релігією. Типологічні рівні дослідження літературної сакрології. Інтерпретація релігійних традицій. Вивчення внутрішньої організації художнього твору.
реферат [34,7 K], добавлен 08.02.2010Світові тенденції розвитку французької літератури початку XXI століття. Анна Гавальда та її світосприйняття,яке знайшло вихід у її творчості. "35 кіло надії" - поетична притча про головне: про вибір життєвого шляху, про силу любові та відданості.
курсовая работа [59,9 K], добавлен 15.10.2014Предмет як літературознавча категорія. Поняття "художній предмет" відповідно до його функцій у творенні художнього смислу і з урахуванням значення авторської інтенції та ролі предмета у процесі візуалізації. Предметне бачення та художнє мислення.
реферат [26,0 K], добавлен 11.02.2010Творчість та філософія Альбера Камю. Поняття відчуженості в психології та літературі. Аналіз повісті Камю "Сторонній". Позиція героя в творі та відображення його душевного стану за допомогою стихії природи. "Психологія тіла" в творі "Сторонній".
курсовая работа [38,9 K], добавлен 07.01.2011Образ жінки в контексті опозиції "мисливець-жертва" як функціонально важливий у розкритті екзистенціалістського змісту моделі світу. Мотив пошуку гармонії у світі, його втілення в образі "ідеальної жінки" – символу співіснування людини зі світом.
статья [25,6 K], добавлен 18.12.2017Філософська повість-притча у літературі Просвітництва. Жанр філософської повісті в творчості Вольтера. Ставлення автора до релігії: ідеї деїзму. Особливості стилю письменника: гумор і сатира, гротеск, гіпербола. Проблематика повісті "Білий Бик".
курсовая работа [44,4 K], добавлен 17.12.2015Творчість А. Дімарова як зразок високохудожньої та плідної праці митця. Характеристика та розвиток пригодницької прози для дітей. Аналіз дитячого твору "На коні й під конем", дослідження пригоди як рушія сюжету, значення місії пригодництва у творі.
курсовая работа [123,0 K], добавлен 11.02.2013Поняття, тематика та типи пейзажу. Його характерологічні, ідейно-композиційні, емоційно-естетичні функції в художньому творі. Імпресіоністична техніка письма К. Гамсуна. Символізація почуттів патріотизму, любові і повноти буття через пейзажні образи.
курсовая работа [41,5 K], добавлен 09.12.2014Проблематика у філософських притчах В. Голдінга. Погляди Голдинга на проблему матеріального і морального прогресу, виражених у його творі “Спадкоємці”. Співвідношення філософського і художнього освоєння дійсності у творі В.Голдінга “Спадкоємці”.
курсовая работа [42,0 K], добавлен 21.10.2008Загальна характеристика романтизму у світовій літературі та його особливостей в англійській літературі. Готичний роман як жанр літератури предромантизму. Прецедентність роману М. Шеллі "Франкенштейн". Впливи традицій готичного у романі М. Шеллі.
курсовая работа [49,7 K], добавлен 06.02.2014