"#КонотопЗемляЛегенд" Руслана Горового: стратегії творення комічного

Поетикальні риси і наративні стратегії циклу "#КонотопЗемляЛегенд" Р. Горового. Особливості сприймання реципієнтом текстів у Facebook; уявлення автора про читача його дописів. Досягнення комічного ефекту методом комбінування низки літературних прийомів.

Рубрика Литература
Вид статья
Язык украинский
Дата добавления 26.08.2018
Размер файла 210,3 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 821.161.2

поетикальний наративний комічний текст

“#КонотопЗемляЛегенд” Руслана Горового: стратегії творення комічного

Вещикова О. С.,

викладач,

Запорізький державний медичний університет veshchykova@gmail.com

Анотація

Статтю присвячено поетикальним рисам і наративним стратегіям циклу “#КонотопЗемляЛегенд” Руслана Горового, вибір яких зумовлений особливостями сприймання реципієнтом текстів у Facebook та уявленням автора про читача його дописів. Комічного ефекту автор досягає за допомогою комбінування низки прийомів: стандартна схема наративу, лаконічність і економія мовних засобів, неочікувана розв'язка, переважно кмітливий і симпатичний головний персонаж, сумніви читача в надійності наратора, інтертекстуальність, стьоб тощо.

Ключові слова: Руслан Горовий, наративна стратегія, гумор, Конотоп.

Summary

The article is devoted to poetical features and narrative strategies of the cycle “#KonotoplsTheLandOfTheLegends” by Ruslan Horovy. Their choice is due to the peculiarities of the recipient's perceiving of the texts in Facebook and the author's notion about the reader of his writings. The author achieves the comic effect by combining a number of techniques: the standard narrative schema, the conciseness and the savings of language means, the unexpected end, the predominantly smart and sympathetic main character, the reader's doubts about the reliability of the narrator, intertextuality, and the mockery.

Keywords: Ruslan Horovyi, narrative strategy, humor, Konotop.

Руслан Горовий - відомий український журналіст, режисер, письменник, волонтер і блогер. Горовий здійснює активну діяльність у соцмережі Facebook, зокрема йому належать дописи під хештегом #КонотопЗемляЛегенд. Слід зазначити, що попередній Інтернет-проект Р. Горового “Казки на ніч” було вже двічі видано - у 2015 і 2016 роках. У сучасній українській літературі публікація творів, спочатку оприлюднених в Інтернеті, набуває значного поширення: так, продовженням дописів у Facebook є книги О. Забужко “Літопис самовидців: дев'ять місяців українського спротиву”, А. Мельниченко “#яНеБоюсьСказати”, С. Могилка “Цитати Сходу”, Артема Чеха “Точка нуль” та ін. (переважно в жанрі нонфікшн). Отже, вияскравлюється певна тенденція: дописи у соцмережах допомагають авторам апробувати на масовому читачеві текстовий матеріал, відповідно до реакції читачів скоригувати його до виходу друкованої книги у світ і, можливо, просувати кінцевий продукт на ринок. Варто відзначити, що наративні особливості подібних текстів, зокрема під авторством Руслана Горового, наразі залишаються поза увагою літературознавців, що зумовлює актуальність статті. Мета дослідження - з'ясувати поетикальні риси й наративні стратегії творення комічного ефекту на обраному матеріалі.

Наративна стратегія являє собою процес вибору й комбінування способів і прийомів організації оповіді, спрямований на досягнення певного художнього ефекту (авторська інтенція) й базований на уявленнях автора про читача його творів та про особливості читацької рецепції тексту. Отже, можемо виокремити такі стадії цього процесу: авторський задум --> формулювання мети (досягнення певного ефекту) --> вибір засобів (прийомів) для її реалізації --> комбінування цих засобів (прийомів) --> безпосередній процес художньої творчості (письмо). На всіх цих етапах, на нашу думку, автор може врахувати специфіку сприймання твору уявним реципієнтом [1, 27-29].

Простежимо, які наративні стратегії обрав Руслан Горовий для створення ефекту комічного в аналізованих текстах. “#КонотопЗемляЛегенд” - це низка гумористичних наративів (на момент дослідження таких дописів нараховувалося близько ста), об'єднаних спільним топосом: переважно дія відбувається в Конотопі - рідному місті автора, або персонажі є звідти родом. За жанром ці дописи, написані суржиком, займають проміжну позицію між квазі-меморатом (оповіданням, яке наратор видає за особисті спогади), літературним анекдотом (у його первісному значенні - розважальна історія про випадок із життя конкретної особи) і бувальщиною (орієнтована на достовірність зображуваного, коли “малоймовірні події відтворюються та сприймаються як реальні” [14]). “#КонотопЗемляЛегенд” має схожі ознаки і з меморабілою. Характерною рисою цього жанру, як зазначає І. Кімакович, є визначення місця, часу дії та називання особи, короткий нерозгорнутий сюжет. Персонаж змальовується в різних ситуаціях, потім фіксується “вчинок (чи репліка) героя, що мотивувалися тією ж ситуацією, але були здебільшого неочікуваними для аудиторії” [14].

За такою схемою побудований майже кожен наратив про Конотоп. Починається він однаковим зачином “Жив у Конотопі...” або “Колись у Конотопі...”, потім наводяться відомості про персонажа (ім'я, іноді район, де мешкав (“біля локомотіва”, “на путєпроводі”), рід занять), час дії (“Ще в совку було діло”, “в дев'яностих”, “давно, ще після жовтневого перевороту”). Далі триває коротка історія і розв'язка, подекуди наративи містять епілог. Так, наприклад, персонаж одного з оповідань Ярік, який намагався винайти пристрій, щоб курка несла квадратні яйця, “як школу закінчив все то пішов вчитися на ветеринара і потім свою ферму курячу аж десь в Прикарпатті відкрив” [9]. “Сірожа-філолог”, гопник, який зачитувався книгами й у книжковому магазині врятував відвідувачку від крадіжки, пожбуривши в кишенькового злодія грубий том, “вопщє кинув ти бандітсьво і вроді тепер десь в Києві на Петрівці магазін коміксів має” [5].

У значній кількості оповідань сюжет закінчується весело, добре або щасливо для дійових осіб. Персонажі Горового (яким імпліцитний автор вочевидь симпатизує, а читачі співпереживають, проектуючи перипетії на власний життєвий досвід та іноді впізнаючи в них самих себе) гідно витримують випробування і в результаті отримують винагороду. Таку композицію можна розглянути в контексті функцій казкових героїв, дослідженими В. Проппом [16, 27-61], навіть попри те, що вчинки персонажів зовсім не героїчні (у цьому випадку реалізація функцій гротескова). Продемонструємо такий підхід на двох прикладах.

Інтенцією автора, який викладає дописи у Facebook, є зацікавити відвідувача сторінки (скласти приблизну характеристику уявного реципієнта письменник може через безпосереднє спілкування з читацькою аудиторією, коментарі під дописами) й не втомити його тривалим читанням. Саме тому такі наративи вимагають від автора вкластися у суворі рамки, обмежити обсяг історії, оскільки “лонґріди” потенційними читачами зазвичай сприймаються гірше. Це змушує використовувати стратегію економії мовних засобів, лаконічної та емоційно-експресивної презентації матеріалу. Так, наприклад, Горовий у кількох словах сконденсовує розгорнуту думку про графоманство: “Ну як вірші? Такое дом-ромб весна-рясна”; “про Україну і помідори”. Подібна техніка засвідчує спорідненість проекту Р. Горового “#КонотопЗемляЛегенд” із середньовічними жанрами народної сміхової культури - фабліо, шванками, джестами тощо. Саме для цих жанрів характерне використання типу головного героя, наявного в оповіданнях Р. Горового, - “представника простонароддя, наділеного життєвою пристосовуваністю, озброєного кмітливістю, невичерпним оптимізмом та житейською мудрістю, які повсякчасно допомагають йому в складних ситуаціях проявляти хитрість і спритність” [17, 7].

Оповідь майже в кожній історії ведеться від третьої особи. Всевідаючий наратор презентує себе як свідка подій, що нібито відбувалися в реальній дійсності (і могли насправді відбутися, і не тільки в Конотопі, а в будь-якому місті України, більшість оповідей характеризується реалістичною манерою відтворення), проте сама назва- “легенда” - наводить на роздуми про те, що історії про конотопців є вигаданими або значно трансформованими. Крім того, надто фантастичною виглядає історія про “чувака з будущого”, який на демонстрацію у 1987 році приїхав на вагоні метро і розповідав, що “ковбаси по два двадцять вже не буде. І демонстрацій вже не буде, і вулиця Ворошилова буде Успенсько-Троїцька, а Україна буде незалежна і про Конотоп всі знатимуть бо в фейсбуці читатимуть” [13]. Відомості про те, що “чувака з дурдома інопланетяни вкрали”, є натяком на іронічний контекст і ненадійність наратора. На користь ненадійної нарації як наративної стратегії може свідчити і пряма вказівка на темпоральну відстороненість від подій (за кілька десятків років пам'ять наратора може погіршитися).

Наведене вище оповідання закінчується відвертим стьобом наратора із читача - фразою “все шо він розказував то збулося. Ви ж читаєте!” [13]. Стьоб, як узагальнює це сленгове поняття дослідниця

О. Поліщук, є специфічним різновидом пародії, іронії, це суб'єктивно оцінна, переважно інтелектуальна насмішка, що приховується під демонстративною маскою серйозності та перекодовує явище [15, 74]. Стьоб Горового дуже тонкий, можна сказати, інтелектуальний, чому, зокрема, сприяє використання інтертекстуальної наративної стратегії, що перекодовує претекст.

Історії Руслана Горового містять значну кількість прецедентних імен, які в гумористичному наративі набувають іншого сенсу. Так, у день народження героїні одного з оповідань Антоніни завжди йде дощ. “І главно непонятні причини аномалії. <...> І ото онук один Тонін як підріс то вирішив дізнатися шо ж це за напасть така. Сидів в інтернетах, читав, а потім приходить і каже, мол баба Тоня, все ясно чого в вас такий сюрреалізм щороку. В цей день Кафка помер. І зразу ливонуло, шо характерно” [12]. Асоціація негоди з постаттю Кафки створює ефект комічного.

Інтермедіатема “Луї де Фюнес” викликає посмішку вже самою згадкою про видатного коміка, а неочікуваний фінал створює когнітивний дисонанс і змушує реципієнта сміятися: “Меньший син з невісткою і онуками поприносили разні журнали з артістами і давай бабі показувать шоб мо вибрала кого схожого на діда та потім підретушировать. <...> От тепер на посьолку на цвинтарі від входу як праворуч і вглиб пройти то є пам'ятник на якому написано шо похований тут Ігнат Львович Мельниченко, а з плити спідлоба дивиться Луі де Фінес” [7]. У наступному прикладі автор обігрує двозначність прізвищ: “Командував частиною ахвіцер по фамілії Калашніков а заступником у нього був Макаров. Так солдати розказували шо це були єдині два види зброї яку вони бачили за час служби” [2]. Часто прецедентні імена автор пише з малої букви, тим самим перетворюючи його на загальне ім'я і характеризуючи персонажа: “мічурін” - згаданий вище Ярік, який у квадратну яєчну шкаралупу планує садить розсаду, “кулібін” - хлопець, який винайшов спосіб безкоштовно виймати жувальні гумки з автомата.

Написання деяких слів з малої літери має у Горового й іншу мету. Так, правопис слів і словосполучень “дедушка лєнін який всігда живой”, “Ілліч”, “піонерська правда” (на відміну від сучасної газети “Порадниця”, написаної з великої букви), “кгб”, “дом піонерів”, “совок”, “зарніца” свідчать про десакралізацію, зневажливе, насмішкувате ставлення автора до реалій радянського тоталітарного минулого, які донедавна викликали пієтет і повагу. Маючи на меті карикатуризувати колись високі явища, Горовий задіює стратегію карнавалізації, переводить їх із категорії високої субкультури до сміхової низової. І навпаки, явища зі сфери “низу” набувають виняткової цінності для персонажів Горового (наприклад, труси, що діють, як талісман).

Карнавальне начало в оповіданнях Р. Горового простежується також завдяки обігруванню матеріально-тілесного низу, змалюванню скатологічних вчинків (“Вопщім Толіка вирвало прями під барельєфом Алиє Паруса” [8], “На всіх міліцанєрів, шо були у відділку такий понос напав шо не передать. Двоє суток так дристали шо чуть гланди сракою не повиходили” [4], у художника - “мазок широкий аж дванадцять сантиметрів в довжину” [11]), стьобом над темою смерті, поховання і пиятики (наприклад, в історії про Ваню Хвашиста, який п'яним заснув у труні: “подумав шо його ховають. Як завалує в труні. То ті мужики яких наняли гроб нести вже до самої смерті не бухали. І главбух закодувалася. А Хвашист нє. Той сильний. Квасив далі” [3]. Крім того, в цьому прикладі задіяно прийом руйнування горизонту читацьких сподівань, що підсилює комічний ефект: логічно було б припустити, що першим мав закодуватися сам Ваня Хвашист). До речі, часто явища низової сміхової культури постають в оповіданнях Горового сюжетотвірним елементом, який допомагає персонажам усвідомити, що справжні життєві цінності - це кохання, дружба, відданість, доброта, і здобути їх як винагороду.

Отже, вибір стратегій творення комічного в циклі “#КонотопЗемляЛегенд” Руслана Горового зумовлений інтенцією автора репрезентувати позитивний образ головного героя - носія аксіологічних домінант українського народу. Тому переважним типом комізму у Горового є м'який гумор, поєднаний із іронією, іноді - зі стьобом. Творення ефекту комічного Р. Горовий досягає за допомогою комбінування низки прийомів: стандартна схема наративу, економія мовних засобів і наближення мови оповідача до народно-розмовної (суржик), ненадійність наратора, неочікувана розв'язка й руйнування горизонту сподівань, інтертекстуальність, стьоб тощо.

ЛІТЕРАТУРА

Вещикова О. С. Наративні стратегії містичного у художньому творі (на матеріалі прози В. Шевчука, Г. Пагутяк, В. Даниленка) : дис. ... канд. філол. наук : 10.01.06 / Олена Сергіївна Вещикова. - Запоріжжя, 2017. - 228 с.

Горовий Р. В Конотопі був стройбат... [Електронний ресурс] / Ruslan Gorovyi. - Режим доступу : https://www.facebook.com/gorovyi.ruslan/posts/ 1393184827359165 (дата звернення - 12.11.2016)

Горовий Р. В Конотопі на кірпічному заводі в столярці работав Ваня Хвашист [Електронний ресурс] / Ruslan Gorovyi. - Режим доступу: https://www.facebook.com/gorovyi.ruslan/posts/1366473133363668 (дата звернення - 18.10.2016)

Горовий Р. Жив у Конотопі біля локомотіва дід Архип [Електронний ресурс] /RuslanGorovyi.-Режимдоступуhttps://www.facebook.com/gorovyi.

ruslan/posts/1601968406480805 (дата звернення - 10.04.2017)

Горовий Р. Жив у Конотопі в дев'яностих Сірожа [Електронний ресурс] /RuslanGorovyi.-Режимдоступуhttps://www.facebook.com/gorovyi. ruslan/posts/1696617970349181 (дата звернення - 14.06.2017)

Горовий Р. Жив у Конотопі Віталік [Електронний ресурс] / Ruslan Gorovyi. - Режим доступу : https://www.facebook.com/gorovyi.ruslan/posts/ 1692232984121013 (дата звернення -10.06.2017)

Горовий Р. Жив у Конотопі на Авангарді дід Ігнат [Електронний ресурс] /Ruslan Gorovyi. - Режим доступуhttps://www.facebook.com/gorovyi. ruslan/posts/1679343825409929 (дата звернення - 31.05.2017)

Горовий Р. Жив у Конотопі на Загребеллі Толік [Електронний ресурс] / Ruslan Gorovyi. - Режим доступуhttps://www.facebook.com/gorovyi. ruslan/posts/1619654261378886 (дата звернення -23.04.2017)

Горовий Р. Жив у Конотопі на кубі Ярік [Електронний ресурс] / Ruslan Gorovyi- Режим доступу https://www.facebook.com/gorovyi.ruslan/posts/ 1738602906150687 (дата звернення - 13.07.2017)

Горовий Р. Жив у Конотопі на семи вітрах Андруша [Електронний ресурс] / Ruslan Gorovyi. - Режим доступу : https://www.facebook.com/gorovyi. ruslan/posts/ 1687072704637041 (дата звернення - 06.06.2017)

Горовий Р. Жив у Конотопі Толік [Електронний ресурс] / Ruslan Gorovyi. - Режим доступу: https://www.facebook.com/gorovyi.ruslan/posts/ 1578099778867668 (дата звернення - 24.03.2017)

Горовий Р. Жила в Конотопі Антоніна [Електронний ресурс] / Ruslan Gorovyi. - Режим доступу https://www.facebook.com/gorovyi.ruslan/posts/ 682899381721040 (дата звернення - 03.06.2017)

Горовий Р. Колись в Конотопі на перше травня йшла демонстрація [Електронний ресурс] / Ruslan Gorovyi. - Режим доступу https://www.facebook.com/gorovyi.ruslan/posts/1631122580232054 (дата звернення - 01.05.2017)

Кімакович І. Еволюція терміна “анекдот” та переосмислення рамок жанру, означеного цим терміном [Електронний ресурс] / І. Кімакович // Режим доступу : http://proridne.org/lpnHa Кімакович Фольклорний анекдот як жанр/Еволюція.htmІ (дата звернення - 28.07.2017)

Поліщук О. “Стьоб” в українській сьогочасній літературі / Олена Поліщук // Слово і час. - 2009. - № 11. - С. 68-74.

Пропп В. Я. Морфология волшебной сказки / Владимир Яковлевич Пропп. - М. : Лабиринт, 2011. - 192 с.

Сидоренко О. В. Малі комічні форми в західноєвропейських літературах високого Середньовіччя і Ренесансу : автореф. дис. на здобуття наук, ступеня канд. філол. наук : спец. 10.01.05 “Порівняльне літературознавство” / О. В. Сидоренко. - К., 2006. - 20 с.

Стаття надійшла до редакції 24 вересня 2017 року

Размещено на Allbest.ru

...

Подобные документы

  • Комічне як естетична категорія. Характеристика його видів, засобів та прийомів створення. Сучасне бачення комічного та його роль у літературознавчих студіях. Комізм в англійській та американській літературі IX-XX ст. Особливості розвитку комедії.

    курсовая работа [285,0 K], добавлен 30.10.2014

  • Поняття комічного, історія його появи та прийоми реалізації. Створення В. Шекспіром комічного ефекту в комедії "Приборкання норовливої" за допомогою неочікуваних сюжетних поворотів, інтриги, жартів, іронічних висловлювань, каламбурів у мові персонажів.

    курсовая работа [53,5 K], добавлен 07.03.2013

  • Поняття комічного в літературознавстві. Теорія комічного (за А. Бергсоном). Огляд творчості (комедій) В. Шекспіра. "Сон літньої ночі" - твір про любов й своєрідне посвячення, зашифроване у формі комедії. Особливості комічного характерів, ситуацій та снів.

    курсовая работа [3,7 M], добавлен 17.11.2015

  • Гумор як постійно діюча форма вияву комічного. Сатира як "одверто соціальний жанр" у літературі. Жанрова своєрідність творів Остапа Вишні. Засоби творення комічного у творах "Зенітка" та "Чухраїнці". Гумор та сатира у "Мисливських усмішках" Остапа Вишні.

    курсовая работа [54,9 K], добавлен 24.05.2010

  • Характеристика адхократичного поетичного мислення як одного з рушійних прийомів когнітивно-семантичного механізму творення ігрового абсурду в постмодерністському фентезійному оповіданні. Основні принципи його творення та механізм дії у свідомості читача.

    статья [23,5 K], добавлен 18.08.2017

  • Визначення поняття гумору та комічного. Дослідженні стилістичних та лінгвістичних засобів вираження комічного в комедійно-драматичних п’єсах на прикладі твору Б. Шоу "Візок з яблуками". Механізм реалізації комічної модальності стереотипних словосполучень.

    курсовая работа [521,1 K], добавлен 23.07.2016

  • Антонімія як лінгвістична категорія, її виражальні функції. Роль антонімії у мові. Види мовних протиставлень. Антонімія в прислів'ях і приказках. Діапазон комічного у творах Т.Г. Шевченка. Типологія протиставлень та їхня роль у створенні комічних вражень.

    реферат [41,5 K], добавлен 15.11.2014

  • Особливості риторської майстерності Кирила Туровського. Багатство стилістичних засобів та прийомів проповідника. Вживання риторичних прийомів і ораторський ритм. Структурно-ритмічні особливості текстів Кирила Туровського та засоби впливу на аудиторію.

    реферат [37,4 K], добавлен 20.09.2010

  • Драматургічна концепція французького митця. Своєрідність теорій та концепцій автора, художні особливості, прийоми та жанрова неоднорідність. Принципи новаторства Маріво-драматурга. Структурні та поетикальні особливості драматичних творів Маріво.

    курсовая работа [56,0 K], добавлен 14.04.2015

  • Специфіка сатири, іронії та гумору як видів ідейно-емоційної оцінки літературного твору; модифікації комічного, жанрові особливості. Творчість американського письменника Сінклера Льюіса, історія створення роману "Беббіт": приклади сатири, аналіз уривків.

    курсовая работа [68,8 K], добавлен 06.04.2011

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.