Особливості синтаксичної когезії в екзистенціалістському монолозі (на матеріалі повісті А. Камю "Сторонній")

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Особливості синтаксичної когезії в екзистенціалістському монолозі (на матеріалі повісті А. Камю «Сторонній»)

Станіслав О. В.

Стаття присвячена проблемі синтаксичної зв'язності -- когезії -- у сучасній французькій мові. На матеріалі повісті А. Камю «Сторонній» розглянуто особливості когезійної зв'язності в структурі екзистенціалістського монологу. Розвідка довела, що композиційну, структурно-семантичну цілісність екзистенціалістського монологу, його когезійну зв'язність, глибинний зміст і адекватну інтерпретацію уможливлюють насамперед імпліцитні засоби когезії. Метафора, алегорія, символи виступають важливими когезійними способами зв 'язності висловлення та всього тексту. Експліцитні засоби когезії, що традиційно складають ядерні зони синтаксичної сполучуваності речень у межах висловлення, функціонально 'їм поступаються.

Ключові слова.: когезія, синтаксична зв'язність висловлення, екзистенціалістський монолог, експліцитні засоби когезії, імпліцитні засоби когезії.

Станислав О. В. Особенности синтаксической когезии в экзистенциалистском монологе (на материале повести А. Камю «Чужой»), - Статья.

Статья посвящена проблеме синтаксической связности -- когезии -- в современном французском языке. На материале повести А. Камю «Чужой» рассмотрены особенности когезийной связности в структуре экзистенциалистского монолога. Проведенное исследование показало, что композиционную, структурную, семантическую целостность экзистенциалистского монолога, его когезийную связность, глубинный смысл и адекватную интерпретацию обеспечивают, прежде всего, имплицитные средства когезии. Метафора, аллегория, символы выступают важными когезийными средствами связи высказывания и всего текста. Эксплицитные средства когезии, что традиционно составляют ядерные зоны синтаксической связи врамках высказывания, функционально имуступают.

Ключевые слова.: когезия, синтаксическая связность высказывания, экзистенциалистский монолог, эксплицитные средства когезии, имплицитные средства когезии.

Stanislav О. V. Features of the syntactic cohesion in existentialist monologue (based on the novel Camus “The stranger”) - Article.

Our research devoted to theproblem of syntactic connectivity -- cohesion - in modern French language. On the material of Camus novel “The stranger” is considered cohesive connectivityfeatures in the structure of the existentialist-monologue. The analyses of thefactual material demonstrated that compositional, structural and semantic integrity of the existentialist monologue, its cohesive connectivity, in-depth content and allow adequate interpretation, especially the implicit means of cohesion. Metaphor, allegory, characters are the important connectivity cohesive ways of expression and the text. Explicit means of cohesion, which traditionally make up the nuclear zone syntactical compatibility sentences within of expressionfunctionally inferior to theirplace.

Key words: cohesion, coherence syntactic expression, existentialist monologue explicit means of cohesion, cohesion the implicit means of cohesion.

Синтаксична зв'язність тексту - когезія - це зміст і форма всього синтаксису. Проблема синтаксичної зв'язності завжди представляла інтерес для мовознавців і була в центрі актуальних досліджень.

Синтаксичні зв'язки в романістиці ґрунтовно аналізували як вітчизняні, так і зарубіжні вчені: О. Андрієвська, Н. Арутюнова, Р. Будагов, В. Бур- бело, Л. Вєдєніна, В. Гак, 3. Гетьман, К. Долінін, Л. Ілія, О. Кагановська, О. Литвиненко, Є. Рефе- ровська, А. Рочняк, І. Смущинська, О. Соломар- ська, Ю. Степанов, Л. Ступакова, Н. Шигаревська, Н. Філоненко, J.-M. Adam, Ch. Bally, F. Brunot, J. Damourette, J. Dubois, O. Ducrot, L. Hebert, A. Martinet, F. Rastier, A. Sauvageot, A. Sechehaye, L. Tesniere, R.-L. Wagner та багато інших. Вони детально описали зв'язки слів у словосполученні, простому та складному реченнях, дослідили проблеми синтаксису в різних аспектах (структурному, прагматичному, семантичному, стилістичному, когнітивному, у площині теорії тексту, аналізу художнього мовлення й под.).

У нашій розвідці ми маємо на меті розглянути особливості когезійної зв'язності висловлення в структурі екзистенціалістського монологу. На матеріалі повісті А. Камю «Сторонній» («L'Etranger», 1942 р.) визначимо функціональні можливості синтаксичної когезії, установимо засоби її вираження в контексті лінгвокультурологічного аналізу.

Насамперед нагадаємо, що в післявоєнній Франції винятковий вплив на лінгвокультурні, історичні процеси, політичну ситуацію загалом мала філософська концепція екзистенціалізму. Вона сформувалася на ґрунті песимістичного погляду на науковий, технічний, духовний прогрес, який перетворився в кошмар світових воєн і тоталітарних режимів. Пік розквіту екзистенціалізму припадає на 40-60-ті роки XX століття, коли він стає одним із найбільш значущих і виразних художніх методів літератури модернізму.

Центральним поняттям екзистенціалізму є екзистенція - людське існування, яке вирізняється своєю унікальністю, самобутністю, неповторністю. Людині відкривається абсурдність існування як «буття-до-смерті» (тобто буття, яке в кінцевому підсумку призведе до смерті) у світі, що є незрозумілим і ворожим для особистості. Досвід власної екзистенції супроводжується особливими станами - екзистенціалами, такими, приміром, як жах, нудьга, туга, нудота, неспокій і т. п. Основні проблеми екзистенціалізму - питання моральної кризи та пошук виходу з «межової» ситуації; проблема духовної самотності людини, права вибору, свободи волі тощо. Значне місце у філософських принципах екзистенціалізму посідає «проблема стороннього, іншого (чужого)», зміст якої полягає в тому, що для кожної людини інша людина - це «чужий», який їй байдужий і навіть ворожий, оскільки внутрішні світи різних людей, як і все на землі, знаходяться між собою в невідповідності, відчуженості, дисгармонії.

У повісті А. Камю «Сторонній» змальовується життя пересічного службовця-француза - Мерсо, який проживає в Алжирі. Уже перші фрази твору занурюють читача в тяжкий, складний, неоднозначний світ бездуховності, байдужості героя чи, скоріше, антигероя:

«Aujourd'hui, татап est morte. Оиpeut-etre hier, je ne sais pas. J'ai regu un telegramme de I'asile : «Mere decedee. Enterrement demain. Sentiments distingues.» Cela ne veut rien dire. C'etait peut-etre hier» (2, 9).

Зазначимо, що сюжетна лінія, композиція «Стороннього» лінійні, класичні. Повість складається з двох частин. Основу твору становлять три ключові події життя Мерсо - смерть матері, убивство людини й суд. Кульмінаційним моментом оповіді є засудження головного героя до смертної кари судом присяжних; попри тяжкий злочин (убивство), головним доказом звинувачення Мерсо слугує те, що він не плакав на похоронах, а отже, не вартий життя. Важливо відзначити, що сам автор не засуджує свого героя, осуд - справа традиційного суспільства, абсурдність якого зобразив А. Камю.

На нашу думку, яскравий, самобутній стиль А. Камю виявляється в тому, що, незважаючи на простий сюжет, авторська ідея дуже глибока. В екзистенціалістському тексті важливими є не стільки сюжетні лінії, скільки реакція героя на все те, що відбувається навколо нього, точніше, відсутність будь-якої реакції з його боку. А. Камю змальовує людину, яка не відчуває традиційні, прийняті в суспільстві емоції: він не плаче під час похорону рідної матері, йому не подобається пропозиція Марі одружитися, він нічого не переживає в момент убивства, судовий процес видається йому затяжним і викликає апатію. Вважаємо за можливе виокремити два змістових рівня твору:

соціальний, пов'язаний із реальними подіями;

метафізичний (екзистенціальний), відірваний від дійсності, розкриває внутрішній світ Мерсо.

У діях головного персонажа проявляються всі типові елементи екзистенціалістського напряму: взаємне непорозуміння близьких людей (які завжди чужі), безглузді випадковості, що в житті відіграють вирішальну роль, неприйняття суспільством не таких, як усі, громадське осудження тощо. Герой лаконічно перераховує все, що він учинив, не роблячи різниці між випитою чашечкою кави, походом у кіно й убивством. Усі діяння Мерсо, його внутрішній світ пройняті атмосферою абсурду та безглуздя. Апогеєм повісті можна вважати опис останньої ночі головного героя в камері, коли збайдужіння залишає його, він мучиться й засинає в страшних кошмарах. Мерсо бажає пережити все знову, наново, від самого початку; він відкриває душу світові, але розуміє, що світ такий же індиферентний, сліпий і глухий до нього, як і він до оточуючих. Самотній Мерсо бачить своє заспокоєння лише в тому, щоб під час страти на нього не дивилися скляними очима, а відчували щиру ненависть. Інакше кажучи, Мерсо стає справжньою людиною лише після здійснення ним вибору в «межовій ситуації». З метою вираження свого власного Я він обирає сторону правди, сторону самотності й смерті одночасно.

Чому саме «стороннього» А. Камю зробив героєм свого екзистенціального твору, у чому сутність вибору Мерсо? Посилаючись на судження В. Руднєва [1, с. 371], висловимо думку про бажання героя говорити з людьми мовою, яка позбавлена фальшивості й лицемірства. Але це виявилося неможливим, тому що мова апріорі створена для умовностей, фальші, двоєдушності. Як наслідок, герой приречений на мовчання, непорозуміння, неприйняття з боку загалу, а отже, на внутрішній монолог із самим собою. Відсутність любові, поваги до ближнього робить позицію Мерсо «сторонньою», чужою, надто безнадійною, трагічною. Це дає нам усі підстави говорити про метафоричність самої назви повісті та символічне значення образу головного героя.

Отже, ідеї екзистенціалізму й абсурдизму в повісті «Сторонній» повною мірою виявилися на композиційно-змістовому, ідейному рівні твору. Оскільки у фокусі нашого дослідження знаходиться синтаксичний рівень, то перейдемо до безпосереднього аналізу особливостей когезійної зв'язності в зразках екзистенціалістської прози. Розглянемо один із яскравих екзистенціалістських монологів, що завершує повість:

«Lui [l'aumonier] parti, j'ai retrouve le calme

. J'etais epuise et je me suis jete sur та couchette

. Je crois que j'ai dormi parce que je me suis reveille avec des etoiles sur le visage (3). Des bruits de campagne montaientjusqu'a moi (4). Des odeurs de nuit, de terre et de sel rafralchissaient mes tempes (5). La merveilleuse paix de cet ete endormi entrait en moi comme une maree (6). A ce moment, et a la limite de la nuit, des sirenes ont hurle (7). Elies annongaient des departs pour un monde qui maintenant m 'etait a jamais indifferent (8). Pour la premiere fois depuis bien longtemps,j'aipense a maman (9). II m'a semble que je comprenais pourquoi a la fin d'une vie elle avait pris un «fiance », pourquoi elle avait joue a recommencer (10). La-bas, la-bas aussi, autour de cet asile ou des 'vies s 'eteignaient, le soir etait comme une treve melancolique (11). Si pres de la mort, maman devait s'y sentir liberee et prete a tout revivre (12). Personne, personne n'avait le droit de pleurer sur elle (13). Et moi aussi,je me suis senti pret a tout revivre (14). Comme si cette grande colere m'avait purge du mal, vidd d'espoir, devant cette nuit chargee de signes etd'etoilesje m'ouvraispour la premiere fois a la tendre indifference du monde (15). De I'eprouver si pareil a moi, sifraternel enfin, j'ai senti quej 'avais ete heureux, et queje I'etais encore (16). Pour que tout soit consomme, pour que je me sente moins seul, U me restait a souhaiter qu'ily ait beaucoup de spectateurs le jour de mon execution et qu'ils m 'accueillent avec des cris de haine» (17) (2, 97).

Оскільки за формою це - внутрішній монолог головного героя, його роздуми, спогади, переживання напередодні страти, то логічно, що оповідь ведеться в минулому часі, від першої особи. Відзначаємо використання такого композиційно-структурного типу когезії, як комбінований зв'язок, який поєднує в собі послідовну та паралельну зв'язність речень у межах висловлення. Приміром, речення 1, 2, 3, так само, як і 7, 8 - зв'язані між собою послідовно; рема попереднього речення є темою для наступного; займенниковий зв'язок також підтверджує послідовну ланцюгову когезію. Речення 4, 5, 6, 7 сполучені паралельно, вони є описом-фоном для розгортання екзистенцій героя. Заразом усі структурні види когезії уможливлюють темпоральну, логічну зв'язність висловлення.

Важливе значення для цілісності висловлення відіграють зачин {«Lui [l'aumonier] parti, j'ai retrouve le саїте») і кінець речення {«Pour que tout soit consomme, pour queje me sente moins seul, il me restait a souhaiter qu'ily ait beaucoup de spectateurs le jour de mon execution et qu'ils m 'accueillent avec des cris de haine»), які визначають його композиційну завершеність.

Серед значущих експліцитних прийомів когезії виокремлюються насамперед лексико-семантичні способи зв'язності. За нашими спостереженнями, на відміну від граматичних когезійних засобів, які в цьому разі не такі виразні, суттєві, лексичні та семантичні способи когезії відіграють більш важливу роль при зв'язуванні речень у висловлення. Серед них назвемо такі: уживання тематичної лексики, зокрема абстрактних лексичних одиниць на позначення емоційного стану героїв (Іе саїте, etre epuise, se sentir, eprouver, souhaiter, heureux, la colere, le таї, I 'espoir, la haine), часових маркерів {la nuit, cet ete, a ce moment, a la limite de la nuit, si pres de la mort, le jour de mon execution), лексики зі значенням повтору дії {recommencer, revivre), стилістичних антонімів {la mort - revivre), використання засобів кореференції (... des sirenes onthurle (7). Elies annongaient...{f)', ... j'ai pense a maman (9). II m 'a semble queje comprenais pourquoi a lafin d'une vie elle avaitpris un «fiance », pourquoi elle avaitjoue a recommencer (10)) та ін.

Дослідження показало, що посутнє значення при зв'язуванні речень у зразках екзистенціаліст- ської прози мають імпліцитні способи когезії. Такі стилістичні фігури й тропи в ролі когезії, як синтаксичний паралелізм {«Des bruits de campagne montaient jusqu'a moi (4). Des odeurs de nuit, de terre etde sel rafralchissaient mes tempes» (5)), стилістичний повтор лексичних одиниць на початку речень {La-bas, la-bas... ; Personne, personne...), синтаксична ідентичність структур (речення 2, 3), використання порівнянь {la merveilleuse paix de cet ete endormi entrait en moi comme une maree ; le soir etait comme une treve melancolique), що підсилюють афективність висловлення, зберігають одну модальну тональність у межах висловлення й подібні засоби є вагомим фактором зв'язності.

Розглянемо ще один взірець екзистенціаліст- ського монологу:

«Pour la troisieme fois, j'ai refuse de recevoir I'aumonier (1). Je n'ai rien a lui dire, je n'ai pas envie de parler, je le verrai bien assez tot (2). Ce qui m'interesse en ce moment, c'est d'echapper a la mecanique, de savoir si I'inevitable peut avoir une issue (3). On m 'a change de cellule (4). De celle-ci, lorsque je suis allonge, je vois le del etje ne vois que lui (5). Toutes mes journees se passent a regarder sur son visage le declin des couleurs qui conduit le jour a la nuit (6). Couche, je passe les mains sous та tete et j'attends (7). Je ne sais combien de fois je me suis demande s 'il у avait des exemples de condamnes a mort qui eussent echappe au mecanisme implacable, disparu avant I'execution, rompu les cordons d'agents (8). Je me reprochais alors de n'avoir pas prete assez d'attention aux recits d'execution (9). On devrait toujours s'interesser a ces questions (10). On ne sait jamais ce quipeut arriver (11). Comme tout le monde, j'avais lu des comptes rendus dans lesjournaux (12). Mais il у avait certainement des ouvrages speciaux que le n'avaisjamais eu la curiosite de consulter (13). La, peut-etre, j'aurais trouve des recits d'dvasion (14). J'aurais appris que dans un cas au moins la roue s'etait arretee, que dans cette premeditation irresistible, le hasard et la chance, unefois seulement, avaient change quelque chose (15). Une fois ! (16). Dans un sens, je crois que cela m 'auraitsuffi (\l).Mon cwur aurait fait le reste (18). Les journaux parlaient souvent d'une dette qui etait due a la societe (19). Il fallait, selon eux, la payer (20). Mais cela ne parle pas a l'imagination (21). Ce qui comptait, c'etait une possibilite d'dvasion, un saut hors du rite implacable, une course a la folie qui offrit toutes les chances de I'espoir (21). Naturellement, I'espoir, c'etait d'etre abattu au coin d'une rue, en pleine course, et d'une balle a la volee (22). Mais, tout bien considere, rien ne me permettait ce luxe, tout me I'interdisait, la mecanique me reprenait» (23) (2, 88).

Запропонований художній уривок - це своєрідна екзистенція Мерсо про смерть, про бажання її уникнути, про втечу як шанс вижити, втечу як вихід із безвихідного становища. Результати розвідки стверджують, що екзистенціал страху, неспокою в очікуванні смерті на синтаксичному рівні уможливлюють як композиційно-структурні, експліцитні, так і імпліцитні когезійні засоби. Тон екзистенціалістському монологу, його композиційну цілість задають зачин {«Pour la troisieme fois, j'ai refuse de recevoir І 'аитопіег») та кінець висловлення {«Mais, tout bien considere, rien ne me permettait ce luxe, tout me I'interdisait, la mecanique me reprenait»). Когезійну зв'язність речень між собою спостерігаємо також через основні структурні типи когезії. Паралельна когезія представлена, приміром, між реченнями 1,2, 3,4; когезія з послідовним, ланцюговим зв'язком сполучає речення 4 та 5. У цьому випадку {«On т'а change de cellule. De celle-ci. lorsque je suis allonge, je vois le del et je ne vois que Іиі») речення сполучені засобом повторної номінації, зокрема займенниковим замінником. Отже, висловлення поєднує різні типи когезійної зв'язності, що підтверджує найбільшу вживаність комбінованого типу когезії.

Розвідка засвідчує важливість використання спеціальної тематичної лексики на позначення вищеназваних екзистенціалів {la mort, execution, condamne a mort, la mecanique, le mecanisme), прийомів повторної номінації (I'aumonier -je n'ai rien a lui_ dire ...je le_ verrai bien assez tot; le del -je ne vois que lui_; la cellule - celle-ci) як експліцитних засобів когезії.

Проведений аналіз указує на першочергове значення імпліцитних засобів когезії в текстах ек- зистенціалістської прози. Стилістичні синоніми (evasion - ип saut hors du rite implacable, une course a la folie ; la mecanique - le mecanisme), антоніми {jour - nuit, toujours - jamais), гіпербола {une possibilite d'evasion ... qui offrit toutes les chances de I'espoir), персоніфікація {le visage du del; le declin des couleurs qui conduit le jour a la nuit), паралелізм синтаксичних структур речень 10 та 11 з анафоричним повтором {«On devrait toujours s'interesser a ces questions. On ne sait jamais ce qui peut arriver»), епіфоричний повтор {Ce qui comptait, c'etait une possibilite d'dvasion ... qui offrit toutes les chances de I'espoir. Naturellement, I'espoir ...) і под. сприяють когезійній зв'язності тексту в цілому.

Надто важливого значення набувають імпліцитні засоби когезії, що не корелюють із частинами висловлення. Маємо на увазі насамперед засоби образної зв'язності. На нашу думку, розвиток образу головного героя повісті варто розглядати як вагомий, змістовний спосіб імпліцитної когезії. Мерсо («сторонній») постійно порівнюється, асоціюється з різними абстрактними чи конкретними художніми образами, тим самим зв'язуючи висловлення в суцільну текстову екзистенціалістську тканину.

Таким чином, бачимо, що в текстах літератури екзистенціалістського напряму визначальними для когезійної зв'язності речень є імпліцитні засоби сполучуваності, саме вони забезпечують адекватність розуміння тексту. За функціональною значимістю експліцитні (традиційно-граматичні) засоби когезії, що складають ядерні зони способів синтаксичної сполучуваності речень у межах висловлення, поступаються їм місцем. Імпліцитні засоби когезії, що мають нульову кореляцію зі складниками висловлення, домінують, переважають, виступають у сильній позиції.

Наша розвідка довела, що композиційну, структурно-семантичну цілісність у структурі екзистенціалістського монологу, його когезійну зв'язність, глибинний зміст і адекватну інтерпретацію уможливлюють насамперед імпліцитні засоби когезії. Метафора, алегорія, символи є важливими когезійними способами зв'язності висловлення, усього тексту. Можемо стверджувати, що когезія у французькій літературі екзистенціалізму продовжує свій розвиток і якісно оновлюється. Перспективи подальших досліджень пов'язуємо з аналізом когезії у французькій літературі сюрреалізму, постмодернізму тощо, на матеріалі творів різних художніх напрямів.Література

Словарь культуры XX века [сост. В. Руднев]. -М., 1997 [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.philosophy.ru/.

Джерела ілюстративного матеріалу

Camus A. L'Etranger/A. Camus. -Р. : Editions Gallimard, 1950. - 172 р.

Размещено на Allbest.ru