Вербалізація іконописних образів у віршах з українських кириличних стародруків

Размещено на http://allbest.ru

Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського

Вербалізація іконописних образів у віршах з українських кириличних стародруків

Олена Юріївна Курганова,

кандидат філологічних наук

Сполучення книжкової графіки із поетичним текстом - універсальний засіб художнього увиразнення українських кириличних видань XVI - першої половини XVIII ст. Поезії під зображеннями родових гербів (геральдичні вірші) прикрашали звороти титульних аркушів багатьох видань того часу [1, с. 309]. Поширеним елементом книжкового декору були також вірші під іконічними зображеннями, що містилися як на зворотах титульних аркушів, так і в текстовій частині видань.

Зокрема, звороти титулів більшості видань друкарень Києво-Печерської лаври та друкарні Львівського Успенського братства стали першодруками для низки поезій, присвячених тлумаченню іконографічного сюжету Успіння Богородиці. Дана тематика зумовлена тим, що ці поетичні рядки містилися під гравюрою Успіння, яка відігравала роль «знамення» (символу) для друкарень Києво-Печерської лаври та Львівського братства. Іконічні зображення, що ілюструють тексти Києво-Печерських видань Акафістів (1677, 1693 р.), Канонів (1697 р.), Патерика Печерського (1661 р. та подальших перевидань) та інших видань XVII ст., супроводжуються великою кількістю поетичних текстів. В антології української поезії тексти такого типу віднесені до жанру дескриптивної поезії [2, с. 40-48].

Складність дослідження геральдичної та дескриптивної поезії, надрукованої в українських стародруках, зумовлена, насамперед, недостатньою вивченістю її першоджерел. Факти наявності вірша в структурі певного кириличного видання традиційно досить непослідовно фіксуються в бібліографічних працях. У зведеному каталозі українських стародруків Я. Запаска та Я. Ісаєвича представлено короткі відомості про геральдичні вірші в структурі видань кінця XVT-XVTI ст. та дескриптивні вірші у виданнях XVII ст. Основний масив текстів геральдичної поезії кінця XVI - 80-х років XVII ст., у більшості випадків із зображенням відповідних гербів, було перевидано в академічних антологіях української поезії [3; 2]. Натомість тексти дескриптивних віршів з українських стародруків перевидані в незначній кількості, без зображень.

В антології української поезії XVII ст. вміщено лише 16 дескриптивних віршів з українських та білоруських видань XVII ст. [2, с. 40-48]. У примітках до віршів стисло охарактеризовано гравюри, якими супроводжувалися ці тексти. Але відділені від графічного образу та від структури видання-першодруку дескриптивні вірші втрачають контекст, необхідний для їхньої інтерпретації. На сьогодні дескриптивна поезія є найменш дослідженим жанром книжної української поезії. Метою даної статті є розгляд змістових та формальних ознак дескриптивного вірша, зумовлених його функцією у структурі видання-першодруку.

У примірниках із фондів Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського (далі - НБУВ) ми виявили понад 50 зразків жанру дескриптивної поезії, більшість з яких раніше не публікувалася. Відсутність спеціальних бібліографічних досліджень не дає змоги визначити загальну кількість дескриптивних віршів, що супроводжували гравюри з іконічним зображенням на сторінках українських кириличних стародруків, та простежити динаміку розвитку цього жанру. Переважна більшість виявлених текстів надруковані у виданнях XVII - першої половини XVIII ст. друкарень Львівського Успенського братства (далі - друкарня ЛУБ) та Києво- Печерської лаври (далі - друкарня КПЛ), поодинокі - у виданнях львівської друкарні Михайла Сльозки, друкарні при монастирі св. Юра, чернігівської друкарні Троїцько-Іллінського монастиря.

Неповнота бібліографічних даних унеможливлює точне встановлення першодруку кожного поетичного тексту, зафіксованого в примірниках НБУВ, оскільки одні й ті самі вірші могли передруковуватися в різних виданнях однієї друкарні, а часом запозичуватися як елемент оздоблення в книгах інших друкарень.

Наприклад, вірш «Іоан Дамаскин, тепл вірьі поборитель» із видання Октоїха 1640 р. друкарні Михайла Сльозки фіксуємо і на звороті титулу Тріоді Пісної 1666-1667 р. цієї ж друкарні та у виданні Ірмологіона 1700 р. друкарні при монастирі св. Юра. Однак виявлені у фондах НБУВ тексти можуть слугувати достатнім матеріалом для вивчення основних жанрових особливостей текстів дескриптивної поезії зі сторінок українських стародруків XVII - першої половини XVIII ст. (далі - дескриптивні вірші).

Єдність тексту та зображення лежить в основі такого характерного для барокової естетики явища, як емблема. Закодований у графічному образі символ, або емблема, розкривається в супровідному тексті за допомогою порівняння, метафори чи опису малюнка [пор. 4, с. 197-198].

Емблематичну композицію визначає наявність чотирьох компонентів:

1) гравюра;

2) мотто (цитата);

3) поетичний текст;

4) прозовий текст [5, с. 197].

Виявом української емблематичної поезії Д. Чижевський називає збірку «Ифіка Ієрополитика» 1712 р. (та її перевидання), а І. Ісіченко зараховує до цього жанру також вірші Климентія Зінов'єва та Григорія Сковороди. За нашими спостереженнями, дескриптивні вірші також цілком співвідносні з жанром барокової емблематичної поезії.

Адже в кожному вірші, що супроводжує книжкову ілюстрацію, вербалізується символічний зміст графічного образу, зображеного на гравюрі. Наприклад, текстову частину видання Служебника 1692 р. друкарні КПЛ увиразнено гравюрою з ликом Іоанна Златоуста на фоні храмової обителі. В лівому верхньому куті гравюри зображено янгола, що тримає напис (мотто): «Сей есть Великій світільні[к] і велегласный Вселенныя учитель Тут і далі у цитатах із староукраїнських текстів графеми А, М, ^, ю, оу, у трансліте-ровано через «я», «от», «о», «у» відповідно; знак «ъ» в кінці слів опускається. Скорочені під титлом слова подано в повній формі.». У поетичному тексті вербалізований у мотто графічний образ доповнюється додатковими характеристиками: «Сє Златоуст, изрядный Цєрквє украситєль / Се всея вселенныя спасенный учитель / К сему благохотно вси роды притікайте, / Сего ученьми, тіла и души спасайте» [6, нн. арк. 4 зв.]. У наведеному прикладі емблематичну композицію утворює поетичний текст під іконічним зображенням св. Іоанна Златоуста, який увиразнює текст Божественної Літургії Іоанна Златоуста. Вміщений під книжковою гравюрою поетичний текст вступає в складні семантичні зв'язки як із зображенням, так і з текстовою частиною видання. Змістові та формальні засоби творення цих зв'язків відбивають жанрові особливості дескриптивного вірша, зумовлені його функцією в структурі книги.

За місцем у структурі книги дескриптивні вірші не є однорідним явищем. Вони трапляються в трьох основних позиціях:

1) на звороті титульного аркуша видання;

2) перед основним текстом видання;

3) перед структурною частиною видання.

Залежно від розташування дескриптивні вірші можуть відігравати роль поетичної присвяти, увиразнювати текст видання, виділяти основну думку, створювати відповідний емоційний фон для сприйняття тексту [7].

За формою дескриптивні вірші можуть бути віднесені до жанру епіграми. В лаконічній формі староукраїнської епіграми чітко простежуються два структурні елементи: виклад основної теми та влучний висновок. В дескриптивних епіграмах ця форма реалізується в номінації основного образу або теми зображуваного та апеляції до цього образу або до читача. Наприклад, гравюра, що зображує Страшний суд, вміщена перед Службою повсякденною до Господа нашого Ісуса Христа у збірці Акафістів 1677 р. друкарні КПЛ, супроводжується чотирирядковою епіграмою: «На Мирном знамєніи Судіє сідиши / Молю, мирєн суд грішному мні да створиши; / Милость твоя на всяком Суді хвалима бывает, / Сея паче на Твоем душа моя чает» [8, арк. 256 зв.]. Перший і третій рядок оспівують Ісуса Христа як центральний образ гравюри, а другий і четвертий висловлюють молитовне прохання до нього. дескриптивний графічний іконописний вірш

За змістом дескриптивні вірші поділяються на два типи:

1) молитовні вірші;

2) дидактичні вірші.

У текстах, темою яких є молитовне звернення, іконописний образ стає молитовним адресатом, до якого ліричний герой звертається з молитовним повідомленням (здебільшого з проханням). Наприклад, гравюра сходження св. Духа на апостолів із видання Канонів 1697 р. друкарні КПЛ супроводжується текстом, що вербалізує момент переходу божественної творчої сили, інтерпретує її значення та формулює молитовне прохання: «Душе святый, в огненных языцех сходиши, / Бога славословити теплі всіх учиши, / Согрій и мене огнем своей благодати / Да начну к тебе Богу теплі глаголати» [9, арк. 1 зв.]. Емоційне молитовне прохання висловлене в поезії під гравюрою Розп'яття, яка оздоблює видання Тріоді Цвітної 1702 р. друкарні КПЛ. Графічний образ розп'ятого Спасителя, потрактований як вияв Божого милосердя до грішника, стає підставою для формулювання молитовного прохання прощення гріхів: «На Кресті терпиши Рук твоих Распятіє / Готов сам сущи, на всіх грішньїх обятіє / Аз всіх грішньїх превзыдох гріхами моими, / Спасе мой, обыйми мя Руками твоими [10, арк. 10 зв.]».

У дескриптивних віршах дидактичного змісту іконописний образ представлено як ілюстрацію певного догмату або як приклад для наслідування. Наприклад, гравюра із зображенням розп'ятого Ісуса, вміщена перед текстом Канону до Розп'яття у збірці Акафістів 1663 р. друкарні КПЛ, супроводжується віршем, у якому відбито емоційний діалог між розп'ятим Спасителем і його невтішною матір'ю: «Агнца и спаса міру на кресті видящи / Діва и Мати, Христе: Ах! Горко слезящи. / Увы мны! глаголаше: Сыну мой и Боже, / Кто ми днесь рыдати тя ; О чадо! Вспоможе! / Не рыдай мене мати, аз ти взываю / Но радуйся, крестом бо Ада побіждаю» [11, арк. 141 зв.]. У вірші перед текстом Акафісту Хресту з видання Акафістів 1677 р. друкарні КПЛ, під гравюрою Розп'яття, виділено тему жертовності як зразка моральної поведінки: «Болши над сію Любов небывает / Аще за други сам кто умирает / Ктож толикїя Любве Совершитель, / Яко Распятый на Кресті Спаситель!» [8, арк. 210 зв.].

За способом референції тексту до зображення дескриптивні вірші можна розділити на два типи:

1) тексти, що номінують іконописний образ;

2) тексти, що інтерпретують іконописний образ.

Для номінації зображуваного на гравюрі іконописного образу використано широкий спектр лексичних і граматичних засобів. Найбільш продуктивним у виявлених текстах є представлення іконописного образу за допомогою прямих і перифрастичних іменувань. У прямих іменуваннях вживаються імена та назви референта, закріплені церковною традицією (Отець, Христос, Діва, Предтеча та ін.). Перифрастичні іменування виражаються в описових конструкціях, що позначають події або вчинки референта, відомі з його житія («Гласом покаяніє всім проповідавьій» (про Івана Предтечу) [12, арк. 93 зв.]).

У межах одного тексту прямі та перифрастичні іменування часто поєднуються, а їх референція до зображення посилюється за допомогою вказівних займенників. Наприклад, дескриптивний вірш, що супроводжує гравюру Іллі із зображенням св. Іоанна Предтечі, надрукований в Акафістах 1677 р. друкарні КПЛ.

На гравюрі святий тримає напис: «Покайтеся прибліжибося царство небесное ...», а вжиті у вірші перифрастичні номінації святого представляють його як сподвижника до покаяння: «Сей от Божія родися обіта, / Есть же світильник истиннаго світа. / И в мраці гріха сущих озаряет, / В покаяніє єгда призывает» [8, арк. 111 зв.].

Мотив заклику до покаяння домінує й у поетичному іменуванні іконописного образу св. Івана Предтечі, вміщеному в збірці Акафістів 1693 р. друкарні КПЛ. Зображення святого (як на попередній гравюрі), оточене клеймами зі сценами з житія, супроводжує текст: «Гласом покаяніє всім проповідавьй, / и путь прав в Небесное Царствіе оказавый: / Даждь ми по гласі твоем грішному творити, / И тім стезю правую в Небо улучити» [12, арк. 93 зв.].

У низці дескриптивних віршів номінація іконописного образу здійснюється шляхом виділення характерних атрибутів референта або його дій, відображених на гравюрі. Зокрема, образ царя Давида, що традиційно зображується за грою на струнному музичному інструменті, у виданні Псалтиря 1692 р. друкарні КПЛ супроводжується поетичним текстом: «Тихо кроткий царь Давид во гусли бряцает / Мирно славословити Бога поучает./ Хотяйже чести Псалтирь Праведна Пророка / Блюстися имать всяко гріховна порока» [13, нн. арк. 8 зв.]. Цікаво, що в тексті вірша музичний інструмент названо гуслами, а у виданні Псалтиря 1690 р. тієї ж друкарні використано полісемію образу псалтирі як музичного інструменту і як книги псалмів: «Да съ Давидом поймєши мзду многу / Въ Дєся- тострунной Псалтыри по Богу / Сохрани дєсять заповідєй ціло, / Сія пріятна Псалтирь Богу зіло [14, нн. арк. 3 зв.].

Номінація іконописного образу через опис дії, яку виконує референт, особливо характерна для віршів, що супроводжують сюжетні гравюри. Показовим прикладом такого виду референції поетичного тексту до іконописного зображення є вміщена у виданні Акафістів 1693 р. друкарні КПЛ гравюра із сюжетом Розп'яття Ісуса Христа, обрамлена восьмирядковою дескриптивною епіграмою.

Перші чотири рядки тексту, надруковані над гравюрою, метафорично іменують образ розп'ятого Ісуса як «Плод Живоносный» і створюють опозицію «Древо Крестное» як джерело життя - «Древо Райское» як джерело смерті: «Древо Райское з плодом бяше смертоносным, / А се Древо Крестное з плодом живоносным. / З Райскаго Древа плоду вкуси Адам смерти, / З Крестнаго Плода ядый не имать умерти». У наступних чотирьох рядках, надрукованих під гравюрою, названо конкретні деталі зображуваного (Ісус на хресті між розбійниками), що стають стимулом для подальшої метафоризації образу референта та формулювання молитовного прохання: «Посеред разбойников, о Христе висиши, / Місто своє яко Крін в терніи держиши. / Терніє гріхов моих цвіта не иміет, / Посли благодать свою, та за Крін довліет» [12, арк. 176 зв.]. Найвищий рівень художнього узагальнення зображуваного досягається за допомогою експлікації в дескриптивному вірші образу глядача - ліричного героя, який споглядає гравюру. У виданні Канонів 1697 р. друкарні КПЛ гравюра з іконописним образом Богородиці з Немовлям супроводжується поетичними рядками: «На твой Прєсвятьій Образ Цари- цє взираю / и смиренно ся тебі грішньїй покланяю / Даждь ми в покаяніи на земли прожити / а в небі на тя з Сином в віки смотріти» [2, арк. 1 зв. (ІІ рах.)]. Іконописний образ Архістратига Михаїла у виданні Акафістів 1677 р. увиразнено віршем: «Образ сєй Аггєлскїй зрю изображєнный / Образ єсм Божій и сам сотворенный. / Но сей аггелскій образ и сам почитаю, / Творца же всея твары величаю» [8, арк. 86 зв.]. Споглядання ліричним героєм іконічного образу сполучене з молитовним повідомленням, спрямованим до цього образу. В наведених текстах виражено теми покаяння, молитовного прохання і славлення.

Менш поширені в порівнянні з першою групою поезій дескриптивні вірші, в яких референція до зображуваного реалізується через інтерпретацію іконописного образу. У дескриптивних епіграмах такого типу образ або окрема деталь зображення стають стимулом для творення поетичних асоціацій, які мають переважно повчальний характер. У збірці Акафістів 1693 р. друкарні КПЛ перед текстом Правила до причастя вміщено гравіровану композицію, до складу якої входять три сюжетні гравюри. На центральній гравюрі зображено саме таїнство причастя, з двох боків його супроводжує зображення Тайної Вечері та Розп'яття, що символізують богословське підґрунтя Таїнства. Темою дескриптивної епіграми стають настанови щодо богоугодного приготування до Причастя : «Всяк хотяй Тіло и Кров Христову вкушати / Должєн тіло и душу от гріх очищати. / Ність бо тмі никоего к Світу причасті, / И ність з Безгрішним Христом грішну участі» [12, арк. 241 зв.].

Тема Причастя оспівується також у вірші, що оздоблює видання Служебника 1692 р. друкарні КПЛ. Гравюра, яка зображує Христа біля престолу зі Святими Дарами, підписана текстом, в якому інтерпретується значення Причастя в духовному житті вірянина: «На Трапезу готову Христос призывает, / Пищу и Питіє всім на Небі представляет / Грядіте званы а Хліб Живоносный ядіте / Ядушіи, Источніка Безсмертна вкусіте» [6, арк. 1 зв.].

Декоративна роль, яку жанр дескриптивної епіграми відіграє в структурі видання-першодруку, зумовлює наявність у віршах відповідних засобів, за допомогою яких утворюються зв'язки дескриптивної композиції з текстом видання. Інтеграція дескриптивного вірша в художню структуру видання відбувається шляхом введення в поетичний текст одного з трьох образів: 1) образу покровителя видання; 2) образу автора видання; 3) образу, що є центральним для тексту видання.

Оспівування образу покровителя видання реалізується в дескриптивних композиціях, уміщених здебільшого на зворотній стороні титульного аркуша. Такі вірші виконують присвятну функцію. Найпоширенішими творами цієї групи є вірші на знамення Львівського братства та Києво-Печерської лаври, що вербально доповнюють гравюру із зображенням Успіння Богородиці. У низці видань Львівського братства зображення Успіння в супроводі герба братства підписує вірш: «Благо зді пречестно- му знаменію трвати / И небо небес, Матір Божію, всім знати. // Под тым всю ктиторство старожитность маєт / И, иле к хвалі ей належить, скланяєт» [15, нн. арк. 1 зв.]. Іконописний образ Успіння тут представлено як емблему, оберіг і об'єкт хвали для православного духовенства, втіленого в образі братства. В інших текстах друкарні ЛУБ гравюра Успіння Богородиці дістає самостійне тлумачення, безвідносно до символіки братства. У виданні Апостола 1666 р. зображення Успіння Богородиці доповнює вірш, що прославляє Богородицю як небесну покровительку людства: «Схрон Бозкій отходит до небеснаго схрону, / Сіон поступуєт до горнєго Сіону. / Небо мьісленноє до найвышшого Неба. / Богородица идет до Бога, так потреба. / Там будет молитися за въвесь світ Царица / Небес- ная Сынови Матка и Дівица» [16, нн. арк. 1 зв.]. У вірші, надрукованому в Апостолі 1695 р. та перевиданому в Євангелії 1697 р., оспівано надприродну сутність Божої Матері, що виявляється в її цноті та досягненні безсмертя: «Чиста и по Рождестві пребывшая Діва / Та нині и по смерти пребывает Жива: / Христу Сыну своему в том уподобися, / Смертию смерть поправши въ небо преселися» [17, нн. арк. 1 зв.]. Видання Апостола 1696 р. прикрашає вірш, в якому акцентовано увагу на центральному для гравюри Успіння образі Христа, що воскрешає Богородицю для вічного життя: «Син от Діви рожденный, бывшу в дівству цілу / И в смерти ей в тлінность не дал ити Тілу. / Но долг смертный давшую, паки оживляет, / И в бывший небес чертог світло впроважает. / Да где сам сіде, в десных Отца съпрестольна, / Тамо Матерь и раба, любви Трієх полна. / Буде предстоящи, да нас през кров снабденных, / Сына єя, въведет тамож- де спасенных» [18, нн. арк. 1 зв.].

Подібне різнобічне трактування іконографії Успіння Богородиці спостерігаємо й у віршах, що супроводжують емблему друкарні Києво- Печерської лаври. Основною темою дескриптивного вірша до гравюри Успіння із видання Псалтиря 1690 р. є оспівування події взяття Богородиці на небо: «Сокровище дражайше не въ земли но в Небі / По глаголу Господню сокрывати требі / Сокровище есть всіх благ чиста Діва Мати / Не земли ю но небу подобаше взяти» [14, нн. арк. 1 зв.]. У надрукованому на звороті титулу Тріоді Пісної 1715 р. вірші виділено такі риси Богородиці, як цнота, безсмертя і невтомність в молитовному заступництві людства: «Яко в Рождестві Дівство Мати сохранила, / Имже и по рождестві ясніє світила / Тако в бесмертном і нині Успеніи Діва / Не спит, но молит за ны мати Бога Жива / Да и мы во молитвах бодрствуем вси выну / К Діві чистой и к тоя Любезному Сыну» [19, нн. арк. 1 зв.].

Центральним образом дескриптивного вірша, що увиразнює текстову частину видання, часто стає образ автора книги чи особи, якій за традицією приписується авторство тексту. Цілу низку львівських видань церковних піснеспівів прикрашають епіграми, присвячені Іоанну Дамаскіну. У виданні Октоїха 1640 р. друкарні Михайла Сльозки після тексту передмови до читача вміщено гравюру із зображенням Іоанна Дамаскіна, підписану дворядковою епіграмою: «Іоан Дамаскин, тепл вірьі поборитель, / Пастыр словесных овец, бідних утішитель» [20, нн. арк. 4 зв.]. Ця ж епіграма вміщена над гравюрою, відбитою з тієї ж дошки на звороті титулу Тріоді Пісної 1666-1667 рр. в друкарні Михайла Сльозки, та передрукована у виданні Ірмологіона 1700 р. в друкарні при монастирі св. Юра під гравюрою з іншим зображенням св. Дамаскіна. Оригінальністю в доборі декоративних засобів структурування тексту вирізняється видання Октоїха 1630 р. друкарні ЛУБ.

Основний текст видання прикрашають чотири однакові гравюри із зображенням Іоанна Дамаскіна, схиленого над книгою. Гравюри супроводжуються різними епіграмами, зверненими до Іоанна Дамаскіна, кожна з яких розкриває окрему грань його образу.

В першій епіграмі, розміщеній перед основним текстом видання У двох примірниках із фондів НБУВ ця епіграма міститься перед передмовою до чи-тача, на звороті аркуша із житієм св. Іоанна Дамаскіна (Кир.4853п, Кир.5779п), а в одному примірнику - на звороті останнього аркуша передмови до читача (Кир.1214п)., оспівується образ Дамаскіна як церковного мислителя: «Вьішнію благодатью в сытость упоен / Глубиною мудрости обильно исполнен, / О благодати горней, Дамаскин, мудрствует, / Благодатному Орлу спішно вслід шествует» [21, нн. арк. 2 зв.].

Друга епіграма, надрукована перед текстом стихир Другого гласу, оспівує Дамаскіна як автора церковних піснеспівів: «Іоан Дамаскин от Отец благословец, / Канонов и Пісней в Церкви изрядный творец. / Богу трисупостасьному Пісни приносить / И Матер Діву с Сыном єя возносить» [21, арк. 34 зв.].

У третій епіграмі, вміщеній перед стихирами П'ятого гласу, оспівується подія чудодійного зцілення, відома із житія святого: «Іоан Дамаскин ціл душею Святою, / От Ікономах же усічен быв рукою. / От Матере слова паки ся исціляет, / И пиша, Имя Сына єя прославляет» [21, арк. 136 зв.].

Четверта епіграма перед текстом стихир Восьмого гласу вводить тему завершення роботи над книгою: «Іоан Дамаскин с Богом начиная, / И споспішеством Духа Книгу скончавая. / С Сыном, Матери Божой Хвалу возсылает. / Піснословити всегда и нас научает» [21, арк. 232 зв.].

Зображення на гравюрі, а відповідно і текст вірша, можуть виділяти та інтерпретувати також центральний образ видання. Цей прийом поширений у збірках акафістів, де більшість текстів відкривають гравюри з дескриптивними віршами. Прикметно, що вранішнім молитвам, вміщеним у збірці Акафістів 1677 р. друкарні КПЛ, передує гравюра із зображенням Христа з книгою. Текст вірша, що її підписує, співвідносний не стільки із зображенням, скільки з подальшим текстом вранішньої молитви: «Зарю и Слонце Боже совершивый, / Мене же от сна жива воставивый. / Даждь мні Утрнюю Піснь ти приносити, / В славу же твою вік мой совершити» [8, арк. 190 зв.]. У Акафістах 1706 р. друкарні КПЛ текст акафісту св. Варварі розкриває гравюра із ликом святої, підписана віршем: «Троическій узрівшая Світ треми окнами, / Бога в Тройци молитствуй Варваро за нами. / Да нам ум, хотініє, и самыя діла. / Просвітить к благому Троическая сила» [22, арк. 226].

Яскравим прикладом увиразнення структурної частини видання дескриптивним віршем є епіграми, вміщені під сюжетними гравюрами Патерика Печерського 1661 р. друкарні Києво-Печерської лаври. У зображеннях виділено ключові епізоди відповідного житія або оповіді, яку увиразнює зображення. Текст епіграми не завжди вербалізує всі компоненти зображення, але зосереджується на його центральній постаті - образі святого. Наприклад, текст Житія преп. Микити Затворника відкриває дворядкова епіграма: «Нікита прелщен волком, в Хранителя Виді. / Добрий стада Христова бысть Пастыр посліді» [23, арк. 152 зв.], в якій виділено основну сюжетну лінію тексту, що її супроводжує. Епіграма співвідноситься із прозовим заголовком до житія: «... Иже прелщен бі от діавола, явлшагося во образі Аггелстім. И бі тогда Премудр и Пророк. Егда же покаяся, забы всего. Посліди же бысть Єпископ Новгородскій Чудотворный» [23, арк. 152 зв.].

Підсумовуючи викладений матеріал, варто зазначити, що дескриптивні вірші є продуктивним жанром книжної української поезії XVII ст., недослідженість якого пов'язана, насамперед, із відсутністю сучасних перевидань і розпорошеністю першодруків цих текстів по різних бібліотечних фондах.

Аналіз дескриптивних віршів, зафіксованих у примірниках українських кириличних стародруків XVII ст. - першої половини XVIII ст. із фондів НБУВ, дав змогу виділити основні змістові та формальні ознаки цього жанру, обумовлені змістом видань їх першодруків. У дескриптивних віршах вербалізація зображуваного реалізується шляхом номінації та інтерпретації іконописного образу, формулювання молитовного звернення до цього образу або повчання для читача.

В художній структурі видання дескриптивний вірш є важливою ланкою, що поєднує книжкову гравюру із текстом твору, який вона увиразнює. Це відбувається завдяки введенню в дескриптивний вірш образу небесного покровителя видання, образу автора чи образу, що є центральним для тексту видання. Тому дескриптивну поезію необхідно розглядати невіддільно від гравюри як елементу художнього оформлення української книги доби Бароко, а також в контексті художньо-образної системи тексту видання-першодруку. Доцільним також є створення електронних ресурсів, які уможливлюють таке комплексне дослідження.

Список використаних джерел

1. Ісаєвич Я. Українське книговидання : витоки, розвиток, проблеми. - Львів : Ін-т українозн. ім. І. Крип'якевича НАН України, 2002. - 520 с.

2. Українська поезія. Середина XVII ст. / упоряд. В. І. Крекотень, М. М. Сулима. - К. : Наук. думка, 1992. - 679 с.

3. Українська поезія. Кінець XVI - початок XVII ст. / упоряд. В. П. Колосова, В. I. Крекотень. - К. : Наук. думка, 1978. - 430 с.

4. Чижевський Д. I. Українське літературне бароко : вибрані праці з давньої літератури. - К. : Обереги, 2003. - 575 с.

5. Ігор (Ісіченко). Історія української літератури : епоха Бароко XVII-XVIII ст. : навч. посібник для вузів. - Львів; Київ ; Харків : Святогорець, 2011. - 567 с.

6. Служебник. - Київ : Друкарня Києво-Печерської лаври, 1692. - [12], 120 арк.

7. Курганова О. Ю. Роль дескриптивної епіграми в богослужбових виданнях XVII ст. друкарні Києво-Печерської лаври // Глобалізація/європеїзація і розвиток національних слов'янських культур : матеріали Міжнар. наук. конф. (Київ, 24 трав. 2016 р.). - К., 2016. - С. 379-383.

8. Акафісти. - Київ : Друкарня Києво-Печерської Лаври, 1677. - [4], 324, [22] арк.

9. Канони. - Київ : друкарня Києво-Печерської Лаври, 1697. - 20, [10], 214 арк.

10. Тріодь цвітна. - Київ : Друкарня Києво-Печерської лаври, 1702. - [10], 828, [18] с.

11. Акафісти. - Київ : Друкарня Києво-Печерської лаври, 1663. - [2], 244 арк.

12. Акафісти. - Київ : Друкарня Києво-Печерської Лаври, 1693. - [2], 272, [1] арк.

13. Новий Завіт і Псалтир. - Київ : Друкарня Києво-Печерської лаври, 1692. - [8], 116, [2], 438, [1] арк.

14. Псалтир. - Київ : Друкарня Києво-Печерської Лаври, 1690. - [3], 258, [3] арк.

15. Тріодь пісна. - Львів : Друкарня Львівського братства, 1664. - [4], 436 арк.

16. Апостол. - Львів : Друкарня Львівського братства, 1666. - [14], 242 арк.

17. Апостол. - Київ : Друкарня Києво-Печерської лаври, 1695. - [16], 295 арк.

18. Апостол. - Львів : Друкарня Львівського братства, 1696. - [13], 245 арк.

19. Тріодь пісна. - Київ : Друкарня Києво-Печерської лаври, 1715. - [4], 424, 10 арк.

20. Октоїх. - Львів : Друкарня М. Сльозки, 1640. - [4], 298 арк.

21. Октоїх. - Львів : Друкарня Львівського братства, 1630. - [5], 272 або [5], 352 арк.

22. Акафісти. - Київ : Друкарня Києво-Печерської лаври, 1706. - [4], 304, [13] арк.

23. Патерик Печерський. - Київ : Друкарня Києво-Печерської лаври, 12.1702. - [25], 273, [15] арк.

References

1. Isaievych, Ya. (2002). Ukrainske knyhovydannia. Vytoky. Rozvytok. Problemy [Ukrainian book publishing. Origins. Development. Issues]. Lviv: Instytut ukraino- znavstva im. I. Krypiakevycha NAN Ukrainy. [In Ukrainian].

2. Krekoten, V I., Sulyma, M. M. (Comps.). (1992). Ukrainska poeziia. Seredyna XVIIst. [Ukrainian poetry. The middle of the 17th century]. Kyiv: Naukova dumka. [In Ukrainian].

3. Kolosova, V. P., Krekoten, V I. (Comps.). (1978). Ukrainska poeziia. Kinets XVI - pochatok XVII st. [Ukrainian poetry. The end of the 16th - the beginning of the 17th century]. Kyiv: Naukova dumka. [In Ukrainian].

4. Chyzhevskyj, D. I. (2003). Ukrainske lit. baroko: vybrani. z davnoi literatury [Ukr. Lit. Baroque: selected works on old lit.] Kyiv: Obere- hy. [In Ukr.].

5. Ihor (Isichenko) (2011). Istoriia ukrainskoi literatury: epokha Baroko XVII-XVIII st. navchalnyi posibnyk dlia vuziv [The history of Ukrainian literature: Baroque epoch of the 17-18th centuries: study guide for higher educational institutions]. Lviv, Kyiv, Kharkiv: Sviatohorets. [In Ukrainian].

6. Sluzhebnyk [Service book]. (1692). Kyiv: Drukamia Kyievo-Pecherskoi lavry. [In Church Slavonic].

7. Kurhanova O. Yu. (2016, May). Rol deskryptyvnoi epihramy v bohosluzhbovykh vydanniakh XVII st. drukarni Kyievo-Pecherskoi lavry [The role of descriptive epigram in church service editions of the 17th century of Kyiv-Pechersk Lavra printing-house]. In Hlobalizatsiia/ievropeizatsiia i rozvytok natsionalnykh slovianskykh kultur [Globalization/europeanization and development of national Slavonic cultures]: Proceedings of International Scientific Conference (pp. 379-383). Kyiv. [In Ukrainian].

8. Akafisty [Akaphistus]. (1677). Kyiv: Drukarnia Kyievo-Pecherskoi Lavry. [In Church Slavonic].

9. Kanony [Canons]. (1697). Kyiv: Drukarnia Kyievo-Pecherskoi Lavry. [In Church Slavonic].

10. Triod tsvitna [Pentekostarion]. (1702). Kyiv: Drukarnia Kyievo-Pecherskoi la- vry. [In Church Slavonic].

11. Akafisty [Akaphistus]. (1663). Kyiv: Drukarnia Kyievo-Pecherskoi lavry. [In Church Slavonic].

12. Akafisty [Akaphistus]. (1693). Kyiv: Drukarnia Kyievo-Pecherskoi Lavry. [In Church Slavonic].

13. Novyi Zavit i Psaltyr [New Testament and Psalter]. (1692). Kyiv: Drukarnia Kyievo-Pecherskoi lavry. [In Church Slavonic].

14. Psaltyr [Psalter]. (1690). Kyiv: drukarnia Kyievo-Pecherskoi Lavry. [In Church Slavonic].

15. Triod pisna [Triodion of the lent]. (1664). Lviv: Drukarnia Lvivskoho bratstva. [In Church Slavonic].

16. Apostol [Apostle]. (1666). Lviv: Druk. Lviv. bratstva. [In Church Slavonic].

17. Apostol [Apostle]. (1695). Kyiv: Drukarnia Kyievo-Pecherskoi lavry. [In Church Slavonic].

18. Apostol [Apostle]. (1696). Lviv: Druk. Lviv. bratstva. [In Church Slavonic].

19. Triodpisna [Triodion of the lent]. (1715). Kyiv: Drukarnia Kyievo-Pecherskoi lavry. [In Church Slavonic].

20. Oktoikh [Octoechos]. (1640). Lviv: Drukarnia M. Slozky, 1640. [In Church Slavonic].

21. Oktoikh [Octoechos]. (1630). Lviv: Drukarnia Lvivskoho bratstva. [In Church Slavonic].

22. Akafisty [Akaphistus]. (1706). Kyiv: Drukarnia Kyievo-Pecherskoi lavry. [In Church Slavonic].

23. Pateryk Pecherskyi [Pechersk Patericon]. (1702, December). Kyiv: Drukarnia Kyievo-Pecherskoi lavry. [In Church Slavonic].

Анотація

Вербалізація іконописних образів у віршах з українських кириличних стародруків. Олена Юріївна Курганова, кандидат філологічних наук Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського

Розглянуто змістові та формальні особливості віршів, надрукованих під гравюрами з іконічними зображеннями, що ілюструють українські кириличні стародруки XVII - першої половини XVIII ст. Виділено основні типи семантичного зв'язку між віршем та іконописним образом. Простежено зумовленість тематики дескриптивного вірша змістом видання його першодруку.

Ключові слова: дескриптивна поезія, іконописний образ, книжкова гравюра, українські кириличні стародруки, поезія бароко, книжна поезія.

Annotation

Verbalization of iconographic images in poetry from Ukrainian Cyrillic old- printed editions. Kurhanova Olena Yuriivna. V I. Vernadsky National Library of Ukraine

Аннотация

Вербализация иконописных образов в стихотворениях из украинских кириллических старопечатных изданий. Курганова Елена Юрьевна. Национальная библиотека Украины имени В. И. Вернадского

В статье рассматриваются особенности стихотворений, напечатанных под гравюрами с иконописными изображениями, которые иллюстрируют украинские кириллические издания XVII - первой половины XVIII вв. Такие тексты принадлежат к продуктивному в литературе данного периода жанру дескриптивной поэзии.

Небольшое количество исследований украинской дескриптивной поэзии связано с отсутствием современных переизданий и рассредоточением первопечатных изданий этих текстов по разным библиотечным фондам.

Материалом для нашего исследования являются более 50 текстов, зафиксированных в экземплярах из фондов Национальной библиотеки Украины имени В. И. Вернадского, большинство из которых ранее не публиковались.

Смысловые и формальные особенности дескриптивной поэзии обусловлены содержанием издания, в структуре которого напечатана гравюра со стихотворением.

Вербализация изображения на гравюре реализуется с помощью номинации и интерпретации иконописного образа, формулирования молитвенного обращения к этому образу или поучения для читателя. В художественной структуре издания дескриптивный стих является важным звеном, соединяющим книжную гравюру с текстом произведения, которое она украшает.

Это осуществляется с помощью введения в дескриптивное стихотворение образа покровителя издания, автора или образа, центрального для текста издания.

Дескриптивная поэзия - элемент художественного оформления украинской книги эпохи Барокко, исследование которого необходимо проводить в контексте первопечатного издания.

Ключевые слова: дескриптивная поэзия, иконописный образ, книжная гравюра, украинские кириллические старопечатные издания, поэзия барокко, книжная поэзия.

Размещено на Allbest.ru