Казковий характер повісті Ольги Кобилянської "За ситуаціями"

Казковий характер повісті Ольги Кобилянської «За ситуаціями»

Жижченко Л. к.філ.н., доцент

Князєва Р. студентка

Key words: genre, features, novella, short story, composition, mythopoetics.

Постановка проблеми

Кінець ХІХ - поч. ХХ ст. позначений змінами в галузі поетики літературних творів. Жанр як форма існування літературного твору зазнав суттєвих змін, що виявилися у генологічній модифікації. О. Кобилянська зверталася у своїй творчості до нових засад поетики. У творах письменниці відбувалися процеси жанрових взаємопроникнень (новела, повість - балада, казка, притча). Отже, актуальним є аналіз повісті «За ситуаціями» у світлі казкових параметрів.

Аналіз останніх досліджень. Сучасна літературознавча критика творчість Ольги Кобилянської розглядає переважно у світлі феміністичних концепцій. (Т. Гундарова, Н. Зборовська, С. Павличко). У пропонованій статті наводиться жанровий аналіз повісті, враховуючи методологічні дослідження у студіях українських і російських літературознавців.

Метою статті є здійснення генеалогічного аналізу повісті «За ситуаціями».

Ця мета конкретизується в таких завданнях:

1) виявити казкові ознаки твору;

2) здійснити формо-змістовий аналіз повісті;

3) дослідити міфопоетику.

Виклад основного матеріалу

Повість, на думку літературознавців [12, с. 316], бере свій початок у жанрі чарівної казки та притчі. Ознаки казкової поетики знайшли вияв у повісті «За ситуаціями». Цей твір, окрім генологічних ознак повісті, має характерологічні риси жанру казки. На казковий тип прози письменниці вказували О. Вергановська [2], А. Галя-Горбач [4], М. Грушевський [б]. Так, Ю. Мулик-Луцик, аналізуючи твори О. Кобилянської, зазначав, що в тих творах, що є найбільш співзвучними «я» письменниці, помітний виразний жанр казки: абсолютним щастям є одвічна мрія про ідеал. Науковець зауважив, що дуже важливі чинники спонукають звернути увагу на казковий тип творчості письменниці. Він наголошував, що, як і народні, шедеври- казки О. Кобилянської, мають свою «мораль»: піднести з пилу землі своє божественне, надприродне [11, с. 52].

Поетика жанру казки досить ґрунтовно досліджена українськими ученими (І. Березовським, Л. Дунаєвською, О. Бріциною). Зазначимо, що повість зберігає зв'язок із стихією усного повістування. Як і інші прозаїчні жанри, вона має витоки в казці та притчі (за Н. Тамарченком) [12].

У літературознавстві сформувався усталений погляд на жанрову природу казки, зокрема - чарівної. Їй притаманна багатоелементна композиція, певний набір героїв (добротворець, злотворець, царівна, помічник та ін.), специфічний хронотоп (яскраво виражена опозиційність) та ускладнений сюжет (у героя є мета, яку він прагне досягти через низку випробувань). Сюжетна кульмінація чарівної казки - поєдинок героя чи героїні з протиборчою силою. Розв'язка - набуття героєм вищого соціального статусу, ніж на початку казки. На казковість як ознаку повісті вказують: сюжетна структура, низка топосів, характер та зміст основної події.

В основі сюжету повісті «За ситуаціями» - розповідь про історію життя Аглаї-Феліцитас Федоренко. М. Євшан, характеризуючи головну героїню повісті, звернув увагу на те, що Аглая-Феліцитас «являється перед нами, як сфінкс, як королівна в казці, котру треба збудити, аби побачити її правдивий образ» [8, с. 501]. Двоїстість світу, у якому живе химерно-хаотична героїня (спляча красуня) О. Кобилянської, одночасна її належність до світу філістерської реальності й до світу вимріяного й казкового є ситуацією, що постійно підштовхує героїню до нових акцій.

Дійові особи та виконувані ними ролі в повісті, так само як і в чарівній казці, досить сталий: царівна, герой та псевдогерой. У повісті три основних герої: Аглая-Феліцитас, професор Чорнай та «чужий Йоганес», які розпочали між собою любовний поєдинок.

Чорнай та Йоганес Шварц, як пізніше з'ясовується, два рідні брати, які через невідповідність морально-етичних принципів ще в юності розійшлися. Брати - архетипні двійники. Чорнай у повісті - герой-добротворець. За характеристикою Аглаї-Феліцитас, він - професор, «великий пан», українець, аристократ духу й носій значущого культурного досвіду (викладає історію мистецтва Східної Європи). Проте герой не є пасивним, він прагне конструктивно впливати на довкілля, світоупорядковуючи його. Як культуротворець, Чорнай мав би приборкати хаос і створити гармонійну цілісність найперше у стосунках з дівчиною, сутність натури якої найкраще збагнула Іванна: «<...> ти є хаос, - говорить вона Аглая-Феліцитас, - і тобі треба чоловіка, котрий би тебе зреформував, а це інакше й швидше не буде - доки не віддасися [9, с. 59].

На роль такого чоловіка претендує професор Чорнай. Недаремно Аглая-Феліцитас, не усвідомлюючи чому, сприймає його через призму сакральності: «Подвійно їй від того чоловіка на душі. Страшно якось, лячно, а прецінь <...> і інакше ще. Так, неначе стоїш в деяких хвилях під час бур під деревиною, і вона тебе своїми вітами охороняє, й тобі добре» [9, с. 50]. І хоч дівчина має сумніви щодо серйозності намірів професора (великий пан не ожениться з убогою дівчиною), він, як ніхто інший, переймається її долею. У іншому випадку героїня зазначає: «Воно так чудно склалося, що вони стрінулися. Так лиш в казках буває» [9, с. 76]. Літературознавці здебільшого, акцентуючи увагу на освідченні професора дівчині та пропозиції вийти за нього заміж, звертають увагу на фразу, якою Чорнай, на їх думку, заявляє про себе як гіпертрофований індивідуаліст і «мужик»: «Доповніть зміст мого життя. Мені холодно з самою наукою, а я вас так щиро люблю!» [9, с. 81]. Навряд чи так однозначно варто трактувати цей вислів героя, та вважати, що Аглая-Феліцитас для нього лише «прикраса його побуту». Зміст фрази може свідчити й про те, що герой прагне цілісного самовираження та гармонії, які може знайти лише в поєднанні з жінкою.

Антагоністом професора Чорная (героя) у повісті виступає Йоганес Шварц (утілення архаїчної парадигми трікстера). У фольклорі Трікстер - це герой, який удається до брехні, порушує табу, норми традиційної та суспільної моралі, профанує святині й досить часто торжествує над своїми жертвами [10, с. 27].

Функцію казкового Трікстера в повісті «За ситуаціями» виконує Йоганес Шварц. Вона ґрунтується на перевертанні й порушенні соціальної сталості та морально-етичних норм. У структуру повісті переходить характеристика казкового трікстера, який маніфестує себе й через шаманські риси образу. Чужинець-Йоганес гіпнотичними експериментами довів до загибелі свою спокійну дружину (нешлюбну), яку свого часу викрав у інтелігентних батьків, мало зважаючи на їхній відчай та морально-етичні норми соціуму. Пізніше Шварц зайнятий тим, що підкоряє серце екзотичної піаністки Аглаї- Феліцитас. Якщо для Чорная дівчина - суб'єкт платонічного кохання, то для Йоганеса-чужинця - об'єкт бажань, матеріал для спокуси та володіння. У тіньових сторонах життя герой почуває себе досить упевнено. Низка топосів, найулюбленіших для героя, є надзвичайно знаковою та більш ніж будь-які дії характеризує його. Недаремно улюблений час доби Шварца - ніч. Це час, коли Чужинець буває поетом. Шварц говорить: «Я працюю майже виключно вночі. Я люблю ніч, глибокий ліс, безмежний степ, високі Альпи, провесну, зиму, коти і фіалки» [9, с. 70].

Важливим чинником повістевої структури твору виступає хронотоп. Історія, яку оповідає О. Кобилянська, охоплює невеликий відрізок часу в єдності реального та змодельованого простору, який позначений впливом елементів казковості. Композиційно часопростір «За ситуаціями» вибудовується на принципові гри контрастів. Кожен із героїв перебуває та діє у своєму та чужому просторі. Своїм простором для Аглаї-Феліцитас є передмістя німців, де мешкає її подруга Іванна. І хоч господарі будинку Іванна та її чоловік, у домі всім заправляє Аглая-Феліцитас. У цьому будинку дівчина має гарний інструмент, на якому грає досить уміло (знак сенсу її життя), в особі Іванни, у якої господарський розум, має добру та щиру порадницю (помічницю та чарівницю як у казці). Усі важливі для дівчини зустрічі відбуваються саме в цій родині. Урешті - решт знаковий маскарад-випробування дівчина організувала в домі подруги. Батьківський дім для героїні «чужий» (простір матері - мачухи). Аглая навідується в дім родичів, щоб вони не забули про неї.

Один із казкових топосів, який використовує Ольга Кобилянська як лейтмотив, є топос дороги. Дорога - місце зустрічі Аглаї та Чорная. На сумний фінал життя героїні вказує натяк, що вона збирається «у дорогу». Місцем перетину «перехресних стежок» є студентська аудиторія, де Чорнай та Аглая почуваються надзвичайно комфортно (перші імпульси закоханості пробуджуються під час викладів Чорная). Духовна батьківщина Чорная - схід - очевидна асоціація із місцем високої культури.

Фольклоризованим є топос Шварца. Він - «чужий Йоганес» з «іншого світу». На історичній батьківщині (Україні) у нього не склалося життя, бо він був не благонадійним, не давався «виховуватись по традиціях, лиш по своїй фантазії» [9, с. 63]. змістовий казковий міфопоетика кобилянська

Час від часу він все ж таки повертається до генетичних витоків. І хоч у повісті він оповідає, яке сильне враження на чужині на нього справила українська пісня, залишатися серед «своїх» він не планує. У Шварца немає постійного місця проживання. Духовну батьківщину герой шукає по «той бік» (антитеза «цей/той» поширена в казці). Каліфорнія (так само як Відень) є уявним топосом, що втілює казкові мрії про райське життя. У Каліфорнію герой має намір переселитися з Аглаєю, якщо та погодиться. Але не тільки романтичний порив кличе його туди: непересічний талант дівчини там гарно буде оплачений. Моравія, Німеччина, Данія - улюблені місця перебування Йоганеса. Наголосимо, що межу Шварц долає легко й динамічно. Він як раптово з'являється, так і раптово зникає (очевидно натяк на казкового чорта). Помешкання в будинку Іванни він винаймає на неозначений час. Інакомовний сюжет повісті - яскраве втілення мотиву передвесільних казкових випробувань. Зауважимо, що в героїні є всі умови гідно пройти передвесільні перипетії та з попелюшки перетворитися у пані професорову. Тобто, у процесі казкового дійства звільнитися від конфліктної ситуації переходом від нижчого соціального статусу до вищого через вдале заміжжя.

Характер і зміст основної подій «За ситуаціями» - випробування на маскараді. Мрія побачити свою героїню на балу для вишуканого й обраного товариства, прозвучала ще в повісті «Царівна». У творі «За ситуаціями» вона віднайшла своє втілення. Доленосні ситуації відбулися саме на святі.

Фінальним актом та вищим пунктом сигматичного розвитку сюжету казки, його розв'язкою, є момент, коли герої щасливо поберуться. Одруження на царівні - основна мета героя та найвища сходинка в ієрархії казкових цінностей. Шлюб із царівною є чи прямим виконанням ритуальних, складних завдань (у повісті Аглая-Феліцитас наказує Шварцові вгадувати її «загадки на роялі»), чи винагородою за безкорисливі героїчні подвиги. Казкове випробування - це боротьба героя за наречену із суперником-псевдогероєм. У повісті О. Кобилянська дещо видозмінює казкову схему. У тексті «За ситуаціями» маскарад - інваріант передвесільних казкових випробувань. Саме на маскараді, окрім боротьби за царівну, герої самовизначаються. У казці героїня пасивна, передвесільні перипетії відбуваються без її участі. У повісті Аглая-Феліцитас - активна внутрішньо, але зовнішня стриманість не дозволила їй подолати бар'єр казкової царівни.

Маскарад - свято-сакральний момент існування людини. Часовий проміжок, що протистоїть будням і має на меті досягнення психофізичного стану піднесення [13, с. 329]. Але цей момент буття водночас граничний із небезпекою, очевидно через те, що людина втрачає буденну пильність і може піддаватися сугестивному впливові маски, за якою ховається правда. Навіть Йоганес говорить: «Я завши боюся свят; тоді, звичайно, повстає якийсь хаос і я попадаю й сам в якесь змішання й не знаю, що і що насамперед робити» [9, с. 103]. Наголосимо, що маскарад у повісті «За ситуаціями» відбувається на другий день після Різдва - основного свята року. Цей момент критичний, бо здійснюється перехід від хаосу до нової впорядкованості. Недаремно Аглая -Феліцитас зауважує, що після свят почне інше життя, вступить на новий шлях.

Площиною казкового двобою в цей момент стають душі героїв. Основні суперники, між якими точиться поєдинок - Чорнай і Шварц. Мета цього поєдинку ззовні казкова (отримати царівну), але по суті це справа світового порядку - відновлення порушеної рівноваги. Шварц-трікстер, як казковий чорт, добре знає вразливі місця як свого протагоніста, так і Аглаї-Феліцитас. Заповітна мрія «чужого Йогансена» - руйнування стосунків двох люблячих людей. Його тактика - підступна намова. Не можна сказати, що професор Чорнай так легко піддається намові брата, якийсь час він рішуче протистоїть і категорично заперечує його слова: «Покидай цей дім і це місто якнайскоріше, щоб і сліду з тебе не було. Інакше будеш уже завтра заарештований. Ти всюди полишаєш, де перебуваєш, чорну пляму за собою» [9, с. 124].

В іншому місці звучить непримиренність: «Доволі тої чорної брехні, яку пересипав ти перед моїм вухом про неї, геть з цієї хати...» [9, с. 125]. Але Трікстер продовжує наполегливо розкручувати свою авантюру й нагнітати силу спокуси. Драматизм полягає в тому, що герой втрачає обачність та недооцінює до кінця лиходійство суперника, коли той свавільно переконує його, щоб заручився з героїнею. Як доказ того, що це справді так, вінок на «гарній артистичній голові Аглаї-Феліцитас <...> замість персня.

І хоч внутрішньо героїня не дала себе перемогти навіть після гіпнозування (бо з неї поганий медіум), зовнішньо вона виявилася іграшкою в руках зловмисника, дії якого спровокувала ризикованою несамовитою вдачею. З появою трагічного фіналу повість «За ситуаціями», вочевидь, перегукується з баладою, структурні ознаки якої наявні в інших повістях письменниці.

Висновки

Здійснене дослідження дозволяє зробити такі висновки:

1. В українській літературі кінця ХІХ - поч. ХХ ст. відбуваються зміни поетики літературних творів.

2. Жанр зазнає суттєвих змін, що виявляється у творчості Ольги Кобилянської.

3. Прочитання повісті «За ситуаціями» у світлі жанру казки, увиразнює ідейно-естетичну глибину твору та творчості О. Кобилянської.

Література

1. Бріцина О.Ю. Українська народна соціально-побутова казка (специфіка та функціонування) / О.Ю. Бріцина. - К.: Наукова думка, 1989. - 151 с.

2. Вергановська О. Дещо про Ольгу Кобилянську / О. Вергановська // Літературно-науковий вісник. - 1926. - №1. - С. 41-51.

3. Горбач А.Г. О. Кобилянська і німецька культура / А.Г. Горбач // Наукові записки УТП. - Т. ХІУ(ХУІІ), 1967. - С. 43-62.

4. Горбач А.Г. Німецький духовий світ молодої Кобилянської / А.Г. Горбач // Сучасність. - 1984. - №11. - С. 50-57.

5. Грушевський М. Новини нашої літератури: «Царівна». Оповідання О. Кобилянської / М. Грушевський // ЛНВ. - 1898. - Кн. 3. - С. 174-180.

6. Гузар З. Вивчення творчості Ольги Кобилянської: [посібник для вчителів] / З. Гузар. - К.: Рад. школа, 1978. - 103 с.

7. Дунаєвська Л.Ф. Українська народна казка / Л.Ф. Дунаєвська. - К.: Вища школа, 1987. - 127 с.

8. Євшан М. Критика. Літературознавство. Естетика / Євшан М. - К.: Основи, 1998. - 658 с.

9. Кобилянська О. За ситуаціями // Твори: у 5 т. / Ольга Кобилянська. - К.: Держвидав. худ. літ., 1963. - Т. 5. - С. 6-148.

10. Мелетинский Е.М. Культурный герой / Е.М. Мелетинский // Мифы народов мира: энциклопедия в 2 т. / гл. ред. С.А. Токарев. - М.: Сов. энциклопедия, 1992. - Т. 2. - С. 25-28.

11. Мулик-Луцик Ю. Духовний портрет О. Кобилянської: психологічна студія / Ю. Мулик-Луцик. - Вінніпег, 1952. - 100 с.

12. Теория литературы: учебное пособие для студ. филол. фак. высш. учеб. заведений: в 2 т. / [под ред. Н.Д. Тамарченко] / Н.Д. Тамарченко, В.И. Тюпа, С.Н. Бройтман. - М.: Издательский центр «Академия», 2004. - Т. І. Теория художественного дискурса. Теоретическая поэтика. - 512 с.

13. Топоров В.Н. Праздник / В.Н. Топоров // Мифы народов мира: энциклопедия в 2 т. / гл. ред. С.А. Токарев. - М.: Сов. энциклопедия, 1992. - Т. 2. - С. 329-331.

14. Хализев В. Теория литературы: [учебник] / В. Хализев - М.: Высшая школа, 1999. - 398 с.

Размещено на Allbest.ru