Творчість Володимира Рутківського у сучасному українському літературному процесі

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 821.161.2-31Рут

ТВОРЧІСТЬ ВОЛОДИМИРА РУТКІВСЬКОГО У СУЧАСНОМУ УКРАЇНСЬКОМУ ЛІТЕРАТУРНОМУ ПРОЦЕСІ

Л.В. Романенко

Українська сучасна література жанрово і тематично розмаїта. Письменники вдаються до творчих експериментів, синтезуючи нові жанрові одиниці. Та важливим залишається одне - митці слова активно відгукуються на проблеми сучасності, не забуваючи про минуле. Скільки б вигадки не було у тексті, проте він все одно вміщує іноді більше правди, ніж документи. Кожний історичний період широко представлений в українській літературі у всіх своїх соціальних, політичних та релігійних суперечностях.

Поняття «сучасна література» досить умовне, бо не зрозуміло, з якого часу саме вона починається. Проте логічно цей відлік варто робити від часу, коли Україна отримала незалежність, і для мистецтва відкрилися більші можливості і перспективи, бо воно стала вільним від догм соцреалізму.

Актуальність дослідження зумовлена всезростаючим інтересом і активізацією такого напряму в літературознавстві, як література для дітей, адже тривалий час вона залишалася поза увагою дослідників і не сприймалася серйозно. Однак відомо, що для дітей писати твори важче, ніж для дорослої читацької аудиторії, про що говорить Володимир Рутківський: «Дитяча література - жанр специфічний. Дехто навіть стверджує, що ті, в кого бракує уяви - ідуть в дорослу літературу, а в кого вона є - залишаються в дитячій» [4, с. 388]. творчий письменник рутківський читацький

Метою статті є аналіз особливостей становлення літератури для дітей і в її контексті творчості Володимира Рутківського, а завдання полягає у дослідженні процесів, які відбувалися в українській літературі і тими складнощами, з якими доводилося зіткнутися митцям, зокрема В. Рутківському. Тільки порівняно нещодавно, за сприяння видавництва А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА цей уже немолодий письменник голосно заявив про себе виданням першої частини тетралогії «Джури». Проте досліджень творчості цього автора на сьогодні недостатньо. Є побіжні згадки про його книги на різних форумах, стаття О. Гавроша «Характерник літературного степу» та біографічний нарис Н. Марченко «Володимир Рутківський: тексти долі» (2014).

Шлях до слави і визнання для Володимира Рутківського був довгим і тернистим. Однією із причин було те, що письменник був українцем і ототожнював себе саме з рідною землею. Свідченням чого є згадки рідного села, його історія, яка наскрізною лінією проходять через його твори. Це і повісті про Ганнусю, в яких дівчинка влітку відпочиває у селі Воронівка, де знайомиться з однолітками і бере участь у їхніх іграх і пригодах; і повість «Сторожова застава», у якій автор простежує історію рідного села від часів Київської Русі, і навіть дає історичну довідку, доводячи, що Ілля Муромець - це не російський билинний богатир, а український («Наряду с формой «Муромец» имеются формы «Муровец», «Моровлин», «Муровленин» и некоторые другие, которые могут быть произведены от названий городов Моровийск, Моровий, Муравский шлях на юге России (Волынь, Черниговщина)». А Волинь та Чернігівщина є не що інше, як Україна, а не «юг России». А села Муром та Карачарово, за твердженням краєзнавців, були колись одразу за Черніговом» [13, с. 302]; і в тетралогії «Джури» письменник не оминає згадок рідних місць - головні герої - друзі Санько та Грицик - теж мешканці Воронівки.

Але, яким би важким не був шлях до визнання письменника, чого важко було досягти у Радянській Україні, віддаючи перевагу історичній тематиці, проте це не зломило його. Доля таки всміхнулася письменникові з Одеси. Про нього заговорили, його книжки в один момент стали відомими (пригадаймо вихід його книги «Ганнуся» російською мовою («Аннушка» (вперше видана 1977 р.)) у видавництві «Детская литература» - головному дитячому видавництві СРСР, зважте - не українською, бо це було неможливо), критики внесли його до літературного канону дитячої літератури, а у 2002 році він отримав свою першу літературну премію вже, як бачимо, у незалежній Україні. Неймовірною виявилася причина відмови у друці твору «Ганнуся» у Радянській Україні: «Але «Ганнусю» редактори зарубали знову. Мовляв, така дружба дуже близька до розтління малолітніх» [2]. Як зрозуміло, ці звинувачення в бік автора були безпідставними, доказом чого стала популярність твору серед сучасних молодших школярів.

Повість «Ганнуся» стилістично схожа із твором Б. Житкова «Что я видел». Це твір, в якому відтворені враження дитини від першої подорожі літаком, пароплавом і занурення в досі не знайомий для неї світ сільського життя, де вона як містянка отримує неабияке задоволення навіть від збирання з картоплі колорадських жуків, ягід для варення і навіть поїдання пінки під час приготування цього варення: «Я думаю, що мені ще ніколи в житті не було так смачно, як сьогодні. І так добре теж, здається, ще не було» [7, с. 230]. І такі звичайні речі викликають у дитини радість, що стало близьким і зрозумілим малим читачам. Зрештою, 2012 року ця повість була перевидана українською мовою у львівському «Видавництві Старого Лева», а 2015 року вийшло продовження - «Ганнуся. У гості до Лісовика», де автор уже підсилив історію міфічними образами - мавкою і лісовиком. Але фантастичною повість через це не стала, тому що їх ролі зіграли Костянтин Іванович і Г аннуся. Врахувавши страх хлопців перед надприродним і незрозумілим, було вирішено їх провчити за неправду і лінощі. Тому перед переляканим Кольком Горобчиком з'явився дивний дідуган, який зовні повністю відповідав уявленням дітей про цю істоту: «На пеньку, який він тільки-но проминув, сидів дідуган з довгою, аж до пояса, скуйовдженою бородою. Обличчя в нього було темне, немов кора столітнього дуба. Зате лиса голова виблискувала, як мідний казанок.

У дідугана було все, як у будь-якої людини. І ноги були, і руки, і голова...

Ну, у кого можна побачити отакі брови, що аж очі закривають? А пальці-клешні, як у рака? А тіло, покрите густою вовною?» [6, с. 93]. До міфологічних образів письменник також звернувся у творі «Гості на мітлі» (вперше виданий в 1988 р. у видавництві «Веселка»), де Ядвіга Олізарівна літає у ступі разом зі своїм вихованцем - котом Аристархом. Цей образ асоціюється із образом казкової Баби-Яги («верхи на предметі, що нагадував двірницьку мітлу, сиділа якась розпатлана дивовижа. Довге волосся гадюччям ворушилося навколо голови, гострий гачкуватий ніс сягав підборіддя. Криві та довгі, мов кабанячі ікла, зуби впиралися в нижню губу» [14]), яку всюди супроводжує чорний кіт. Письменник вдало обирає персонажів для творів, він добре розуміє, який герой і сюжет може зацікавити читача, тому майстерно переплітає у творі світ реальний із казковим.

Продовжує цю тематику казкова повість «Бухтик з тихого затону» (вперше надрукована 1988 р., перевидана 2012 р. у видавництві А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА), де головний герой хлопчик Сергійко, який відпочиває у літньому таборі, знайомиться з дивною істотою, що живе у водоймі поблизу санаторію. Якщо читачі знайомі з казками про лісовиків, мавок, водяників, то Бухтик виявляється абсолютно новим героєм, вигаданим і культивованим не народом, а власне автором: «.за закрутом дороги затупали копитця і на узлісся вилетів збуджений Бухтик. Його веселі чорні очі палали, наче два вогники, а вовна на голові розкошлатилася так, що й ріжок не було видно» [5, с. 12-13]. На противагу тим самим русалкам, які за народними віруваннями можуть завдати людині шкоду - залоскотати до смерті, - Бухтик не несе ніякої небезпеки дітям, він мріє мати серед них друзів, чим і захоплює маленьких читачів. Психологами доведено, що у такому віці діти намагаються знаходити собі вигаданих друзів. Але і цей твір побачив світ значно пізніше, ніж був написаний: «Редактори відповіли відмовою через "чортівню", яку пропагує письменник у той час, коли радянський народ будує світле майбутнє» [2].

Із казкового пригодницького контексту випадає його твір «Потерчата» (виданий у 2013 р. у Тернополі). Із розвідок про українську міфологію відомо, що потерчатами (потерчуками, поторочами) називали дітей, які померли нехрещеними або народились мертвими. Сім років їхні душі літають і просять хреста. Кажуть, що голоси потерчат нагадують жаб'яче кумкання. Той, хто почує голос потерчати, повинен пожаліти його душу, кинути хустину чи щось подібне, і дати нарешті ім'я дитині. Тоді немовля стане янголом. Хрестячи потерча, його тим самим відбирають у нечистого. Якщо за сім років після смерті дитину ніхто не охрестить, вона потрапляє до світу демонів. Таких дітей крадуть русалки. Злі духи мучать украдених немовлят, і тільки на Зелені свята малі не потерпають від страшних тортур.

Володимир Рутківський вкладає у це поняття дещо інше значення. Оскільки його твір написаний про воєнне дитинство і має автобіографічні моменти, то у творі дуже яскраво відтворені почуття дітей, які не з власної вини опинилися у жернах найстрашнішої війни. Не випадково автор називає цей твір не повістю, а «дитячою сповіддю для дорослих, які так нічому й не навчились». Рутківський представляє своїх потерчат «роєм комашок», які «никають віки вічні між небом і землею». У сповіді письменник поринає у свої дитячі переживання, відверто виписує емоції. Глибина дитячого образу розкривається завдяки епізодам, де дитяча наївність, щирість і безпосередність у ставленні до себе і до навколишнього просто вражають. Довоєнне дитинство було щасливим, дитина жила у колі найрідніших дітей, а війна принесла біду - голод, холод і страх.

«Потерчата» - це роздуми про воєнне дитинство і про провину дорослих, які прирікають людство на самознищення, одноосібно вирішуючи долю беззахисних дітей, забираючи у них майбутнє.

Як слушно зауважує Олександр Гаврош: «Дві обставини наклали свій глибокий відбиток на дитинство Володимира Рутківського: війна, а точніше - окупаційні лихі й голодні часи, перенесені на селі, та українська історія. Обидві дали поштовх для створення головних творів життя» [2].

Першим його історичним твором стає повість «Сторожова застава» (вперше надрукована 1991 р. в журналі «Однокласник»), де письменник вперше в українській літературі наголосив, що знамениті богатирі Ілля Муромець, Добриня Микитич та Олешко Попович всупереч усталеній думці належать не так Росії, як Києву та Переславу, а значить - сучасним українцям. Ця повість надихнула сучасних кіномитців на створення фентезійного фільму про хлопчика, який через своєрідний портал - печеру - потрапляє у минулі часи. Його рідне село виглядає інакше, але Вітько Бубненко (до речі, розбишакуватий хлопчик із повісті «Ганнуся») потрапляє у 1097 рік, де його плутають із загубленим сином тітки Маланки. Хлопець настільки зближується з Олешком, Іллею та іншими мешканцями Римова, поселення на місці рідної Вітькові Воронівки, що не має палкого бажання повертатися додому. Із цього твору читачам стає зрозуміло, як часто доводилося захищати рідну землю нашим пращурам, про їх бойовий дух і оптимізм, про винахідливість (використання ліхтарика для залякування ворогів) тощо. Саме такі твори пробуджують інтерес до читання у дітей, і як говорить В. Рутківський: «:.. .хто не звик до читання змалечку, не читатиме і в дорослому стані. А це в кінцевому результаті призведе до деградації української спільноти, української нації.» [4, с. 388].

Інше художньо-історичне відкриття автора - битва на Синіх Водах. В. Рутківський розкопав в історичних документах маловідомий факт, що першу поразку монголо-татари отримали не на Куликовому полі, а в самому серці України - на 18 років раніше канонізованого святкування. Битва об'єднаного литовсько- українського війська була по суті звільненням тогочасної України від ненависного іга. Володимир Рутківський пише великий роман «Сині Води». Пропонує різним видавництвам. Видати рукопис зголосився «Зелений пес», але друкує в 2004 році у скороченому вигляді трьома книжками - «Двобій з тінню», «Вогонь до вогню», «Стріли під сонцем». Роман залишився непоміченим. Проте зараз, перевиданий у 2011 році, він здобуває своїх шанувальників серед підліткової читацької аудиторії. У першій частині твору інтригує доля князя Дмитра Боброка, про якого навряд чи можна знайти інформацію у шкільних підручниках з історії. Автор продовжує знайомити читачів зі славним минулим нашого народу, підсилюючи інтерес до нього картинами звитяжних битв тощо.

«Джури козака Швайки» (вперше надруковані 1995 року в журналі «Однокласник»), які вийшли 2007 року, стали подією і першою книжкою Воломира Рутківського, яку нарешті прочитала Україна. Цей успіх і спричинив написання трьох наступних частин.

Тетралогія Володимира Рутківського є важливою для формування національної свідомості українців. Як зазначає Уляна Баран, українська дослідниця дитячої і підліткової літератури: «В рамках саме національного українського канону «Джури» Володимира Рутківського здійснили важливий внесок в традиційний розвиток реалістичної прози для дітей та підлітків. Адже ця трилогія (не згадується остання частина «Джури і Кудлатик». - Л. Р.) передає до того не розкриті реалії історичних подій XV ст., а разом з тим, - споконвічний колективний біль, збережений у культурній пам'яті всього українського народу, якому притаманна передусім любов до своєї землі» [1].

Трилогія В. Рутківського «Джури» розповідає про той період в історії України, коли татари-степовики здійснювали регулярні напади на наші землі для поповнення свого ясиру і це чи не найяскравіший період для того, щоб показати справжню силу людського духу і відданість рідній землі і розпочатій справі. Офіційна історіографія категорично відкидала існування козаків із надлюдськими можливостями, проте в народній творчості зберігається значний масив текстів про характерників. Це можуть бути як збірні образи героїв, так і індивідуалізовані, імена яких відомі також історикам. Гіперболізація зовнішніх рис і сили є традиційною для фольклору, проте характерникам відводиться окрема роль - вони є втіленням мужності, сили, прагнення волі і невмирущості українського народу. Отож не дивно, що Володимир Рутківський в центрі свого твору ставить саме цей образ. Його герої проходять усі етапи виховання справжнього характерника. І оскільки трилогія розрахована на дитячу читацьку аудиторію, то має не тільки інформативну і розважальну функцію, а й призначення виховати справжнього патріота України.

Цікаві паралелі провела Н. Марченко, порівнявши героїв «Джур» із персонажами відомого твору про мушкетерів: «Окремими рисами головні герої трилогії Грицько, Санько та Демко чимось нагадують розтиражованих Атоса, Араміса та Портоса, але троє сиріт із українського Степу куди цікавіші! Грицько не просто внутрішньо благородний, як Атос, - він доростає до повної перемоги духу над тілом і стає абсолютним воїном духу - характерником. Санько - не просто затаєний хитрун- інтриган, як Араміс, а насправді володар таємного знання - волхв. А добродушний силач і велет Демко - не лише добродушний здоровань, як Портос, а щиро відданий товариству та народові лицар - богатир» [3].

Такі спостереження черговий раз доводять, що Володимир Рутківський є надзвичайно «різноманітним» автором. Його орієнтація на кращі зразки світової літератури, вроджений смак дали своєрідний феномен, коли авторові підвладні різні жанри (психологічні, казкові та історичні).

Заключна книга тетралогії - «Джури і Кудлатик» вирізняється оригінальністю підходу до оповіді. Оповідачем тут виступає Кудлатик - вовк - помічник характерників, душа якого перероджується, але не втрачає пам'ять віків. На його очах гинуть друзі, він теж втрачає життя у битві, але його душа заслуговує на переродження і пошук вірного друга, з яким буде продовжувати захищати рідну землю.

Отже, Володимир Рутківський нарешті досяг своєї мети - його твори знайшли свого читача. Він став одним із найяскравіших представників сучасної української літератури для дітей, доклавши зусилля до вироблення жанрової системи сучасної дитячої прози. Він дуже тонко відчуває потреби часу і характери своїх читачів. Не випадково він зазначає: «Сьогоднішня українська дитяча література має дещо відмінні ознаки від літератури вчорашньої. Юний читач не сприймає довгих описів і нескінченних ліричних відступів. Його приваблює кінематографічна стрімкість сюжету, лаконічна, майже афористична оповідь, українська сутність, гумор. Без останньої деталі будь-який твір йому нецікавий» [4, с. 390-391].

Список використаної літератури

1. Марченко Н. Володимир Рутківський : тексти долі : біографічний нарис / Н. Марченко. - Тернопіль : Навчальна книга - Богдан, 2014. - 432 с. ; Marchenko N. Volodymyr Rutkivskyi : teksty doli : biohrafichnyi narys / N. Marchenko. - Ternopil : Navchalna knyha - Bohdan, 2014. - 432 s.

2. Рутківський В. Бухтик з тихого затону : казкова повість / В. Рутківський. - Київ : А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2012. - 240 с. ; Rutkivskyi V. Bukhtyk z tykhoho zatonu : kazkova povist / V. Rutkivskyi. - Kyiv : A-BA-BA-HA-LA-MA-HA, 2012. - 240 s.

3. Рутківський В. Ганнуся. У гості до лісовика : весела пригодницька повість / В. Рутківський. - Львів : Видавництво Старого Лева, 2015. - 240 с. ; Rutkivskyi V. Hannusia. U hosti do lisovyka : vesela pryhodnytska povist / V. Rutkivskyi. - Lviv : Vydavnytstvo Staroho Leva, 2015. - 240 s.

4. Рутківський В. Ганнуся : весела пригодницька повість / В. Рутківський. - Львів : Видавництво Старого Лева, 2012. - 254 с. ; Rutkivskyi V. Hannusia : vesela pryhodnytska povist / V. Rutkivskyi. - Lviv : Vydavnytstvo Staroho Leva, 2012. - 254 s.

7. Рутківський В. Джури і підводний човен : історична трилогія для дітей : заключна книга трилогії / В. Рутківський. - Київ : А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2010. - 400 с. ; Rutkivskyi V. Dzhury i pidvodnyi choven : istorychna trylohiia dlia ditei : zakliuchna knyha trylohii / V. Rutkivskyi. - Kyiv : A-BA-BA-HA-LA-MA-HA, 2010. - 400 s.

9. Рутківський В. Джури козака Швайки : історична трилогія для дітей / В. Рутківський. - Київ : А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2009. - Кн. 1. - 432 с. ; Rutkivskyi V. Dzhury kozaka Shvaiky : istorychna trylohiia dlia ditei / V. Rutkivskyi. - Kyiv : A-BA-BA-HA-LA-MA-HA, 2009. - Kn. 1. - 432 s.

10. Рутківський В. Джури-характерники. Друга книга трилогії «Джури» / В. Рутківський. - Київ : А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2009. - 448 с. ; Rutkivskyi V. Dzhury-kharakternyky. Druha knyha trylohii «Dzhury» / V. Rutkivskyi. - Kyiv : A-BA-BA- HA-LA-MA-HA, 2009. - 448 s.

11. Рутківський В. Потерчата. Дитяча сповідь для дорослих, які так нічому й не навчилися / В. Рутківський. - Тернопіль : Богдан, 2013. - 256 с. ; Rutkivskyi V. Poterchata. Dytiacha spovid dlia doroslykh, yaki tak nichomu y ne navchylysia / V. Rutkivskyi. - Ternopil : Bohdan, 2013. - 256 s.

12. Рутківський В. Сині Води / В. Рутківський. - Київ : Темпора, 2011. - Кн. Перша : Князь бродників. - 360 с. ; Rutkivskyi V. Syni Vody / V. Rutkivskyi. -- Kyiv : Tempora, 2011. - Kn. Persha : Kniaz brodnykiv. - 360 s.

13. Рутківський В. Сторожова застава : повість із життя Київської Русі / В. Рутківський. - Київ : А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2012. - 304 с. ; Rutkivskyi V. Storozhova zastava : povist iz zhyttia Kyivskoi Rusi / V. Rutkivskyi. - Kyiv : A-BA-BA-HA- LA-MA-HA, 2012. - 304 s.

Анотація

Ключові слова: історичний роман, пригодницька повість, тетралогія, поетика, художній текст, образ, традиція, сучасна література, фольклор, історіографія, характерник, козацтво.

Keywords: historical novel, adventure story, tetralogy, poetics, literary text, image, tradition, modern literature, folklore, historiography, the magician, the Cossacks.

Размещено на Allbest.ru