Художній світ науково-фантастичних та детективних романів Володимира Єшкілєва

Размещено на http://www.allbest.ru/

Художній світ науково-фантастичних та детективних романів Володимира Єшкілєва

Постанова проблеми в загальному вигляді та її зв'язок із важливими науковими або практичними завданнями

художній український роман постмодерністський

Сучасна українська література, позбавлена зрештою пафосу національної розбудови, месіанства й винятковості, морально-етичної заангажованості, культурної міфологізації, еволюціонує в бік масовості й, сказати б, постмодерної утилітарності. Ідеться, на наш погляд, про спроби задовольнити потреби сучасного масового читача - стилістично невибагливого, однак звиклого до розмаїття інтелектуальної, пригодницької, фантастичної, фентезійної, детективної літератури різного ґатунку, яка дозволяє поринути у віртуальний, альтернативний світ. У вітчизняному письменстві показовий приклад - художня практика Володимира Єшкілєва, який буквально за останнє десятиліття випустив низку романів різних жанрових форм - біографічні (“Втеча майстра Пінзеля”, “Усі кути трикутника”), детективні (“Богиня і Консультант”, “Побачити Алькор”), науково-фантастичні (“Тінь попередника”, “Гніздо”), історично-фентезійні (“Імператор повені”, “Шлях Богомола: роман про Білих хорватів”). Письменника не даремно названо “організатором літературного процесу” (принаймні таку дефініцію подає українська Wikipedia), адже, яскравий репрезентант станіславського феномену, В. Єшкілєв переконливо доводить можливість творення нових жанрових форм, активне експериментування зі стилем, апробація нових тем і часом провокативних сюжетів. Його проза сприймається в руслі популярної белетристики, що поєднує пригодницьку фабулу із інтригуючими детективними сюжетами і має на меті передусім розважити читача цікавим постмодерним чтивом (про що автор чесно зізнається в численних інтерв'ю). Це, на нашу думку, зумовлює популярність романів В. Єшкілєва і водночас робить їх цікавим матеріалом для літературознавчих досліджень, адже вони - свідчення динамічного розвитку й еволюції вітчизняної літератури епохи “пост”.

Аналіз основних досліджень і публікацій з порушеної проблеми. Більшість розвідок, присвячених романістиці В. Єшкілєва останнього десятиліття, - це, здебільшого, рецензії на його книжки, або ж інтерв'ю із самим автором. Навіть побіжний огляд публікацій із цієї теми засвідчує брак фахових досліджень. Вочевидь, дається взнаки небажання дослідників займатися “несерйозними” літературними жанрами на кшталт наукової фантастики, або езотеричними концепціями (таємні товариства, магічні ордени), утіленими в детективні сюжети. Відтак, проблеми авторського індивідуального стилю, специфіки його художнього світу окреслені лише спорадично й не системно в рецензіях І. Бондар-Терещенка,

О.Гуцуляка, Світлани Пиркало, розвідках Роксани Харчук та інших. З-поміж більш ґрунтовних літературознавчих студій варто виокремити статті Оксани Гольник «Трикутник Володимира Єшкілєва: Містико-езотерична стратегія роману “Усі кути трикутника”», “Трансформація жанру “роман-міф” у творчості В. Єшкілєва”, “Гностичний міф у романах В. Єшкілєва” та “Езотеричний дискурс прози Володимира Єшкілєва”, у яких авторка торкається окремих аспектів естетики художнього світу письменника, жанрових параметрів окремих романів, проблем стилю та образної системи. Цікаві спостереження над окремими аспектами творчості письменника (зокрема, біографічними романами) містяться у статті О. Галича «Особливості постмодерної квазі-біографії: В. Єшкілєв “Усі кути Трикутника”». Окремо варто виділити дисертацію Зої Шевчук “Засоби моделювання історії в постмодерній українській прозі”, де з-поміж іншого розглянуті форми письменницької гри з історією, історичним часом та альтернативною історією в романах “Адепт” та “Імператор повені”.

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, яким присвячується стаття. У пропонованій статті натомість увага зосереджена на жанрово-стильових особливостях науково-фантастичних романів “Тінь попередника” та “Гніздо”, а також детективу “Побачити Алькор”. Крім того, зроблена спроба осмислити пропоновані художні тексти крізь призму естетики постмодерну з її фрагментарністю письма, провокативністю викладу, грою міфами, культурними кодами та сюжетами авантюрно-пригодницького характеру, езотеричною складовою і символікою.

Формулювання мети статті (постанова завдання). Метою статті, отже, є окреслення основних параметрів художнього світу романів В. Єшкілєва, характеристика сюжетно- композиційної (подієвої) структури текстів, за якою прихована спроба створити метаісторичну модель буття, показати двоплановість людського світу з його одвічною боротьбою добра і зла, сакрального і профанного, істинного знання із фальшивим. Ця наскрізна ідея проходить через більшість романів автора й оприявнюється навіть у фантастичній фабулі романів “Тінь попередника” та “Гніздо”.

Виклад основного матеріалу з повним обґрунтуванням отриманих наукових результатів

Стиль письменника - цілісне художнє явище, яке, за В. Жирмунським, “...означає не тільки фактичне співіснування різних прийомів, а й внутрішню взаємну їхню зумовленість, органічний чи систематичний зв'язок, що існує між окремими прийомами” [7]. Отже, поняття стилю відображає взаємозв'язок між змістом (сюжетно-подієвий компонент) та формою його втілення. Крім того, художній стиль письменника є вираженням його світогляду, втіленим в образах відповідними мовними засобами. Так, романам “Тінь попередника”, “Гніздо” та “Побачити Алькор” притаманна символічність, яка виявляється як на рівні творення специфічної концепції буття (двопланового, сповненого таємниць трансцендентного, езотеричного, доступного для розуміння лише обраним), так і на рівні, скажімо, колористики: “червона кімната” (науко-фантастичні романи “Тінь попередника”, “Гніздо”); “Загадковий маг червоної гілки ”, “Але за цим фасадом чорні троянди незримих магічних царств”, “Але телефонний номер кілера залишився в старому органайзері - закодований, акуратно записаний червоною гелевою ручкою ”, “Їй наснилась ніч, освітлена червоними лампами спальні мага”, “Традиція червоної гілки” (“Побачити Алькор”). Червоний - символ крові й вогню, бо це - гарячий колір. У ньому - всі сторони життя: з однієї - повнота життя, свобода та енергія; з іншої - ворожнеча, помста й агресивність. З одного боку - це символ кохання, а з іншого - символ страждань. І водночас, він відсилає читача до світу трансцендентного, світу магічних ритуалів [4].

Уже на рівні сюжету науково-фантастичні романи “Тінь попередника” і “Гніздо” символічно репрезентують зіткнення буденного (профанного) світу зі світом таємного. За карколомною фабулою міжзоряних перельотів, позаземних світів, масштабних баталій приховано існування давніх таємних орденів (та сама масонська тема із “Побачити Алькор”, “Усі кути трикутника”, “Богиня і Консультант”), таємниці походження людини (сюжет про матерів Піфії й теорія про штучне створення людини), зіткнення з таємничими позаземними цивілізаціями (праотці, інтерпретація “божественного” втручання). У цьому фактично весь В. Єшкілєв, який, за цілком слушним спостереженням Оксани Гольник, “.поєднує захопливу інтригу й глибокі розмисли про таємниці буття, ліричні пасажі й інтелектуальні загадки” [3, с. 54].

Символічною постає і соціальна структура суспільства майбутнього. Людина, за Єшкілєвим, підкорює всесвіт, колонізує планети, досягає технічної могутності, що межує з магією, однак залишається тією ж самою людиною ХХ - ХХІ століття, перейнятою боротьбою за владу, схильною до тоталітаризму й пригноблення собі подібних. Говорячи в романах “Тінь попередника” і “Гніздо” про тоталітарну за своєю суттю імперію, автор водночас не сприймає її суто негативно. З одного боку, це - тоталітарне суспільство, яке позбавляє індивідуальності й свободи вибору, а з іншого - рятівний ковчег, у якому народи переживають якісь бурхливі події, цей ковчег їх рятує як біологічний вид. Потім народи нарікають, що в цьому ковчезі було погано, але якби не ковчег, то, можливо, вони б уже не існували [5].

Двоплановість, уявлення про своєрідну “вертепність” світу покладена в основу стратегії сюжетотворення роману “Побачити Алькор”. Перший вимір авторської оповіді присвячений подіям так званого профанного світу (наприклад, зображення орденів, історія таємної зброї і боротьба за неї, споконвічне суперництво між таємними товариствами, розслідування нападу на Храм тощо), а другий - реалізує ідеї сакрального характеру, переважно гностицизму - істинність знання, необхідність пізнання таємниць буття, збереження й передача сакральних знань. На рівні сюжету це втілено в майстерному поєднанні детективного сюжету (напад на масонський храм, початок розслідування, викрадення таємничого могутнього артефакту) з ідеєю існування таємного знання (магічного, езотеричного) та людей, які його оберігають і передають у часі (масони, чаклунські ордени). Тут же натрапляємо на популярну і раніше, і в наш час ідею: за політиками, державними діячами та чиновниками приховані окультні сили, які таємно керують світом упродовж усієї історії людства (концепція таємного всесвітнього уряду). У науково-фантастичних романах ця ідеє трансформується в існування прадавньої могутньої цивілізації, яка створила людську цивілізацію і продовжує керувати її еволюцією через посвячених і знаючих.

Немає жодних заперечень, що саме життєвий досвід є найголовнішим складником формування індивідуального стилю автора. Митець, по суті, утілює власне уявлення про світ, свою особисту рефлексію. В одному з інтерв'ю В. Єшкілєв зазначав, що вивчав обряди масонства, таємних угруповань, “за своє життя спілкувався з дуже багатьма просвітленими людьми: з монахами в Єгипті і Лівії, з тибетськими монахами, з дуже просунутими людьми і в нас в Україні” і сам є езотериком. Отже, закономірно, що автор у романі “Побачити Алькор” оповідає нам про гностичні таємні товариства - “Червона Гілка” / “Око Півночі” та масонів, які воюють між собою за Машину проклять, яка “поєднує наш світ з іншими рівнями буття”. Хранителями цих машин та таємниць є масони, сучасні нащадки яких мають оберігати цю Машину. Сам письменник зазначає, що масонство - це орден, який має своїм девізом “Порядок проти хаосу”, тобто є тією силою, що оберігає розумний світоустрій (схожу функцію виконують матері Піфії з романів “Тінь попередника”, “Гніздо”).

Висновки за проведеним дослідженням і перспективи подальших розвідок у цьому напрямі

У своєму романному світі В. Єшкілєв прагне поєднати минуле й сучасне, а також зазирнути в майбутнє людства. Фактично автор виступає типовим “постмодерним деміургом” - творцем власного мистецького світу, заґрунтованого на часом фентезійному, міфологізованому прочитанні минулого (“Імператор повені”, “Шлях Богомола: роман про Білих хорватів”), езотеричному трактуванні теперішнього (романи “Богиня і Консультант”, “Побачити Алькор” показують звичну нам реальність крізь призму давніх езотеричних учень і гностичних знань), а також футуристичному прочитанні майбутнього (романи задуманої трилогії “Фаренго”). Усі ці твори об'єднує авторська концепція світу, де постійно відбувається боротьба добра і зла, порядку і хаосу, світла і темряви. І людина мусить робити вибір, відтак герої повсякчас обирають, на чиєму вони боці. Це наріжний камінь художнього світу письменника, його світогляду.

Водночас романи В. Єшкілєва за своїм стилем є типово постмодерними творами, для яких характерна мозаїчність, колажність та фрагментарність художнього тексту, що виявляється як на рівні сюжетотворення, так і на рівні наративу. Звернення письменників до фрагментарного наративу, передусім, можна пояснити тим, що “в ситуації постмодерну фрагмент втілює плюралістичний світогляд та світосприйняття” [1, с. 14]. За словами дослідників, “фрагментований дискурс” і “фрагментованість оповіді” - прояви “постмодерністичної чутливості”, які відтак є рушійними елементами художньої літератури та належать до термінологічного апарату сучасного літературознавства [2]. І досліджувані твори В. Єшкілєва якраз і підтверджують згадану тенденцію. Техніка творення фрагментарного дискурсу в них не стільки ознака індивідуального стилю автора, скільки ознака художнього світогляду всієї доби, складова мистецького контексту епохи.

Отже, романи В. Єшкілєва попри свою виразну зорієнтованість на масового читача, розважальність, позірну “легкість і простоту” сюжету, притаманну популярній белетристиці, відображають мистецькі тенденції постмодерної доби і відповідний художній світогляд. Пригодницька фабула, детективний сюжет, наявність еротичних сцен, гра з міфами, культурними кодами, активна міфотворчість (творення альтернативної реальності), провокативність, часом епатажність, стильова невимушеність - характерні риси прозописьма автора. Окрім того, романи “Тінь попередника” і “Гніздо” - яскраві зразки жанру наукової фантастики - жанру, не надто розробленому в сучасній українській літературі. Відтак, творчість В. Єшкілєва сприяє розширенню жанрових обріїв вітчизняної прози.

Література

1. Костюк В. І. Поетика фрагменту і художня цілісність твору : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.01.06 / НАН України ; Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка. - К., 2000. - 17 с.

2. Ильин И. Постструктурализм, деконструктивизм, постмодернизм / Илья Ильин. - М. : Интрада, 1996. - 255 с

3. Гольник Оксана Прийом реплікації як спосіб авторської нарації у романі В. Єшкілева “Усі кути трикутника” / Оксана Гольник // Studia Methodologica : збірник наукових праць / Volodymyr Hnatyuk National Pedagogic University of Ternopil ; Editorial Board: N. Poplavs'ka, M. Tkachuk, T. Oliynyk. - Ternopil : TNPU, 2015. - Issue 40 : Пам'яті доктора філологічних наук, професора, академіка Академії вищої школи України Романа Гром'яка (1937-2014). - С. 323-328.

4. Символіка кольорів - електронний ресурс http://about-ukraine.com/simvolika-koloriv/

5. Наталя Дудко. Володимир Єшкілєв: “Майбутнє буде більш жорстким, тоталітарним і менш гуманним” // Ратуша: сайт газети Львівської міської ради. - Режим доступу: http: //gk-press.if.ua/x5981/

6. Біла І. Метароман Г. Пагутяк: текст і контекст : автореф. дис. на здобуття наук, ступеня канд. філол. н.: спеціальність 10.01.01 - українська література / І. Біла. -Дніпропетровськ, 2011. - 22 с.

7. Новиченко Л. Вчора. Сьогодні. Завтра. - У кн. : Проблеми. Жанри. Майстерність. - К. : Рад. Письменник, 1976. - Вип. 1. - С. 10-36.

References

1. Kostiuk V. I. Poetyka frahmentu i khudozhnia tsilisnist tvoru : avtoref. dys. na zdobuttia nauk. stupenia kand. filol. nauk : spets. 10.01.06 / NAN Ukrainy ; Instytut literatury im. T. H. Shevchenka. - K., 2000. - 17 p.

2. Ilin I. Poststrukturalizm, dekonstruktivizm, postmodernizm / Ilya Ilin. - M. : Intrada, 1996. - 255 p.

3. Holnyk Oksana Pryiom replikatsii yak sposib avtorskoi na ratsii u romani V. Yeshkileva “Usi kuty trykutnyka” / Oksana Holnyk // Studia Methodologica : zbirnyk naukovykh prats / Volodymyr Hnatyuk National Pedagogic University of Ternopil ; Editorial Board: N. Poplavska, M. Tkachuk, T. Oliynyk. - Ternopil : TNPU, 2015. - Issue 40 : Pamiati doktora filolohichnykh nauk, profesora, akademika Akademii vyshchoi shkoly Ukrainy Romana Hromiaka (1937-2014). - P. 323-328.

4. Symvolika koloriv - elektronnyi resurs http://about-ukraine.com/simvolika-koloriv/

5. Natalia Dudko. Volodymyr Yeshkiliev: “Maibutnie bude bilsh zhorstkym, totalitarnym i mensh humannym” // Ratusha: sait hazety Lvivskoi miskoi rady. - Rezhym dostupu: http: //gk-press.if.ua/x5981/

6. Bila I. Metaroman H. Pahutiak: tekst i kontekst : avtoref. dys. na zdobuttia nauk, stupenia kand. filol. n.: spetsialnist 10.01.01 - ukrainska literatura / I. Bila. - Dnipropetrovsk, 2011. - 22 p.

7. Novychenko L. Vchora. Sohodni. Zavtra. - U kn. : Problemy. Zhanry. Maisternist. - K. : Rad. Pysmennyk, 1976. - Vyp. 1. - P. 10-36.

Размещено на Allbest.ru