Репрезентація іміджу "чужого" в світовій літературі: історична ретроспектива

Размещено на http://www.allbest.ru/

РЕПРЕЗЕНТАЦІЯ ІМІДЖУ «ЧУЖОГО» В СВІТОВІЙ ЛІТЕРАТУРІ: ІСТОРИЧНА РЕТРОСПЕКТИВА

Т.О. Левицька

Анотація

У статті досліджується репрезентація іміджу «чужого» у світовому літературному процесі, починаючи з Біблії і закінчуючи творами Вальтера Скотта. Проаналізувавши іміджі «чужого» у літературних творах різних епох, автор зупиняється на досягненнях сучасної імагології. У статті подана періодизація репрезентації іміджу «чужого» в історичній ретроспективі.

Ключові слова: імагологія, «чужий», «свій», національний імідж, релігійний імідж, компаративна методологія, Вальтер Скотт.

Summary

The author of the article examines the representation of the image of «anotherr» in the world literary process, beginning from the Bible to W. Scott's novels. Analyzing the image of «another» in the works of different epochs, the author outlines the methodological principles and imagological methods. Investigators of the article gives periodization of the representation of the image of «another» in historical perspective.

З огляду на посилення у сучасному світі діалогічних тенденцій, комунікативно-рецептивні аспекти дедалі більше цікавлять дослідників-літературознавців. Особливо зросла актуальність імагологічних досліджень наприкінці ХХ - на початку ХХІ ст., саме у час глобалізації суспільства. «чужий», як категорія, що є однією з визначальних в дослідженнях компаративістики [3, 25] сьогодні трансформується і уніфікується, втрачаючи первинні ознаки. Усе це актуалізує наукову проблематику, порушену у даній статті.

Однією з актуальних проблем сучасної компаративістики є літературний імідж «чужого», як «ментального або дискурсивного образу людини, групи, етносу або нації» [4, 342] в історичній ретроспективі. Це і стало метою дослідження даної статті.

Іміджі «чужого» віддавна присутні у світовій літературній спадщині. Так, в латинському варіанті Біблії (Вульгаті) для позначенні «чужинців» використовувалося слово «natio» [8; 35], тоді як слово «populus» було відповідником «свого» - «богообраного народу» [8, 5; 35; 18, 12]. Характерно, що імідж «чужого» в Біблії мав подвійний соціально-психологічний зміст: з одного боку він виступав, як вербальний інструмент відчуження однієї спільноти від іншої, а з іншого - був виявом солідарності для «своїх» [8, 32].

Імідж «чужого» знаходимо у давньогрецькій, давньоримській, давньокитайській та давньоіндійській літературах: «Одісеї» Гомера, «Історії» Геродота, «Енеїді» Вергілія, «Германії» Таці- та, в епосах «Махабхарата», «Рамаяна» та іншій усній творчості народів світу.

У Давньому Римі до «своїх», тобто до громадян Риму, вживався термін «народ» («populus»), а «natio» - до груп чужинців з певного регіону, пов'язаних кровними зв'язками, які не мали громадянства. Цей термін мав дещо зневажливий зміст і також застосовувався стосовно усіх «варварських» племен. Разом з тим, римляни користувалися ще терміном «gens» (рід, плем'я). Однак, коли потрібно було підкреслити етнічне коріння чи приналежність «чужого», то поєднували обидва слова у словосполученні «nationes ejus gentis» («група споріднених племен») [8, 126].

Імідж «чужого» зустрічаємо й у середньовічних історичних хроніках, де зображуються маловідомі і віддалені народи, культура яких вважалася відсталою, «чужою». Так, наприклад канонік Регіно Прюмський на початку Х ст. писав, що народи відрізняються один від одного походженням, звичаями, мовою і законами. Він надавав терміну «нація» конкретного етнічного змісту [8, 127].

Іміджі інших народів стали глибшими та об'ємнішими у часи хрестових походів. В описах іміджу «іншого», як синонім «natio», все частіше починає вживатися термін «gens». Наприклад, описуючи групи купців, караванам яких доводилося перетинати чимало державних кордонів, середньовічними хроністами вживається саме термін «gens», ідентифікуючи таким чином чужинців за географічним місцем їх походження [8, 32].

Середньовічні автори університетських хронік, описуючи «чужі» студентські спільноти, що формувалися за принципом спільного географічного походження, релігії та мови, вживали термін «natio». Так, наприклад, у 1220 р. у Паризькому університеті існували «французька нація», «германська нація», «нормандська нація» та «пікардійська нація» [8, 21]. Американський дослідник П. Джеймс зазначав, що в описах студентських заворушень і протистоянь у Болонському університеті йшлося про 35 різних «націй» викладачів та студентів [13, 10], які поступово об'єдналися у дві великі групи: «Citramontanes» (ті, що з однієї сторони гори), та «Ultramontanes» (ті, що з іншої сторони гори) [29, 85].

Автори середньовічних хронік про Оксфордський університет, як зазначає Г. Колтон (G. Coulton), ділили студентів на «North natio» («північну націю») і «South natio («південну націю»). Хоча в останньому випадку студентські спільноти ідентифікувалися «за інтересами» і студент, залишаючи університет, виходив зі складу «нації», етнічний зміст термінів не втрачав свого значення [25, 86].

Значну й розмаїту етнографічну літературу з літературними іміджами «чужих» народів, з описами екзотичних заморських країн, породила епоха великих географічних відкриттів. Зокрема, в епічній поемі португальського вояка і поета Луїса де Камоенса «Лузіада» [10], в поемі- епопеї іспанського колонізатора Чілі і поета А. Ерсільї «Араукана» створюються іміджі племен щойно відкритої Америки [44].

Особливо відзначилися у конструюванні іміджів «чужого» французькі просвітники (Вольтер, Дідро та ін.), які створювали етно-національні образи російських царів Петра І й Катерини ІІ та Російської імперії [22], а також творці епохи Відродження, пов'язаної із зародженням етнографії, виникненням інтересу до всього несхожого на «своє» (наприклад, Поджо Браччоліні). Значна роль тут належить «літературі факту»: книгам мандрів, спогадам й щоденникам, листам й трактатам людей, обізнаних із суспільним устроєм і звичаями, ментальністю і культурою невідомих широкому загалу культур і країн. «Своя» національно-культурна традиція та індивідуальні психологічно-побутові уподобання мандрівника-спостерігача збагачувалися новим життєвим досвідом. Замилування незвичними ландшафтами й звичаями, одягом, побутом та кухнею «чужих» провокували на зіставлення зі «своїм», служили потужним імпульсом для більш глибшого сприйняття «себе», трансформації усталених автостереотипів ^uto-images), як тих, які характеризують власну етнічну чи релігійну ідентичність [4, 27].

Поштовхом до глибшого етнокультурного взаємопізнання та взаєморозуміння між народами стало утворення численних нових незалежних націй, пробудження їхньої національної свідомості та етнокультурної ідентичності наприкінці ХУІІІ на початку ХІХ ст. Значний вплив на європейську літературу цього періоду справили твори письменниці, дочки міністра фінансів Франції Жака Неккера - Жермени де Сталь. Іміджі «свого/чужого» знаходимо у її творах «Про Німеччину» [42] та «Десять років у вигнанні» [43]. Дослідниця через політичні обставини змушена була емігрувати з Франції, і, пізнаючи інші народи Європи, створила цілу низку іміджів, зокрема: Німеччини, Італії, Росії та ін. [37, 29-30].

Принципово новими підходами до творення релігійних та етно-національних іміджів характеризуються творчість Вальтера Скотта. Його історичні романи населені численними колоритними персонажами іудеїв, мусульман, християн, саксів, норманів та ін. [40]. Його літературний талант суттєво вплинув на подальший розвиток світової літератури і потребує сьогодні глибоких і різносторонніх студій компаративістів.

Виникнення власне імагології як «важливої науки про вивчення національних образів» [4, 28] пов'язується з діяльністю французької історичної школи «Анналів», що склалася в середині XX ст. (Л. Февр, М. Блок, В. Дюбі, Ф. Бродель, Ж. Ле Гофф та ін.). У їх працях соціум і культура, спосіб життя людей, їхня ментальність і свідомість постають невіддільними складовими антро- поцентричних історичних структур. Науковий досвід останніх років дозволяє підсумувати: ця історична школа уточнила етнопсихологічне поняття національного характеру взаємозв'язаними категоріями національного «менталітету» й національної картини світу [33, 249].

Французький компаративіст Мішель Кадо зазначав, що дослідники історії та історики літератури й компаративісти беруться за одну і ту ж проблему, звертаючись - відповідно - до різних методик: «яким чином можна краще зрозуміти глибоку сутність відчуттів одного народу до іншого: за описами баталій, чи при аналізі [імагологічних] наукових трактатів» [22, Introduction]. Такі французькі дослідники іміджів «іншого», як Ж. Асколі (G. Ascoli), П. Ребуль (P. Reboul), Р. Реймон (R. Rйmond), С. Діжон (C. Digeon), розглядали сприйняття французами Англії, Сполучених Штатів, Німеччини [33, Introduction].

Історичну роль у становленні імагології, як наукової галузі, відіграла книга Альбера Лорто- ларі (Albert Lortholary) «Філософи XVIII ст. і Росія. Російський міраж у Франції XVIII ст.» [37], яка побачила світ у 1951 р. і була чи не першим значним імагологічним дослідженням. У 30-70-х рр. минулого століття з'являються цінні компаративістичні розвідки французьких дослідників про образи інших народів: George Ascoli «La Grande - Bretagne devant l'opinion franзaise» [15], Rйmond Renй «Les Etats Unis devant l'opinion franзaise 1815-1852» [39], Michel Cadot «L'image de la Russie dans la vie intellectuelle franзaise 1830-1856» [22], Jean Marie Carrй «Les Йcrivains franзais et le mirage allemand 1800-1940» [23]. Розширили горизонти імагології праці швейцарського літературознавця Франсуа Жоста (Francois Jost) - автора дослідження «Швейцарія у французькому письменстві протягом віків» [31] і двотомна наукова розвідка «Жан-Жак Руссо і Швейцарія» [32].

Автори колективної праці «Компаративна література. Суть і метод» [24] за ред. О. Олдрідж (Aldridge A. Owen) підвели підсумок досягнутому й теоретично обґрунтували необхідність включення національних образів (images) та етнічних гетеро-стереотипів (hetero-images), як «стереотипів, які характеризують «іншого» у літературних творах, до порівняльного літературознавства. Біля початків імагології стояли французькі компаративісти Ж.-М. Карре (Jean-Marie Carrй), М.-Ф. Гюйар (Marius-Franзois Guyard), досліджуючи літературу як чинник, що знайомить народи один з одним.

ХІ Світовий конгрес компаративістів (AILC) сприяв тому, що наприкінці 80-х рр. ХХ ст. системні і глибокі дослідження з імагології з'явилися у Західній та Центральній Європі. Наукові зацікавлення концентруються на актуальних для сучасного суспільства проблемах національної і культурної ідентичності. Особливо інтенсивно ця спеціалізація розвивається у Франції та Німеччині, а на початку ХХІ ст. значно активізувалася в Італії та Нідерландах. Основні школи європейської імагології очолили Д.-А. Пажо, Г. Дисеринк, Дж. Леерстон. Їхні напрацювання стали хрестоматійними у курсах з імагології [36; 17].

В 90-і рр. XX ст. вивчення образів одних народів у свідомості інших широко розгорнулося у Польщі. В польській компаративістиці з'явилося чимало соціологічних, політологічних, антропологічних і літературознавчих праць з проблеми рецепції Польщі і поляків іншими європейськими народами в різні епохи, а також з проблем рецепції самими поляками народів Західної і Східної Європи: серед них - міжнародний збірник «Swoj i obcy» [20], збірники «Wokol stereotypow Niemcow і Polakow» [46], «Stereotypy w literaturze» за редакцією В. Болєцкі [21], наукова розвідка A. Кемпіньскі «Lach і Moskal: z dziejow stereotypow» [34], дослідження З. Бенедиктович «Portrety obcego. Od stereotypu do symbolu» [18], В. Навроцкі «Patrioci i wrogowie: stereotypy Polakow i Niemcow w literaturze polskiej XIX i pocz^tkow XX wieku» [38], а також наукові праці Я. Блушковські «Stereotypy narodowe w swiadomosci Polakow» [19] та «Stereotypy a tozsamosc narodowa» [20].

Значний вплив на розвиток імагології справила книга болгарського вченого Г. Гачєва «Национальные образы мира» [4]. Автор запропонував ідею Космо-Психо-Логосу як універсального інструмента пізнання кожної національної громади.

Сьогодні імагологічні дослідження поступово займають своє місце і в українській компаративістиці. Для цього склалися певні культурні та історичні передумови. Підступи до наукової імагології знаходимо в таких історіософських пам'ятках XIX ст., як «Світогляд українського народу» І. Нечуя-Левицького [12], «Дві руські народності» [9] М. Костомарова, «Три національні типи народні» [2] В. Антоновича. Проблема «свій/чужий» гостро постає у творчості Т. Шевченка, І. Франка, П. Куліша та інших українських письменників ХІХ ст., які у своїх працях на багатому етнографічному, фольклорному й літературному матеріалі творили іміджі українців, поляків і росіян.

Про етнопсихологічні відмінності українців, росіян, поляків йдеться у працях В. Яніва «Проблема психологічного окциденталізму України» та С. Андрусіва «Характерологія українців. Національний Космо-Психо-Логос» [1].

Значно посприяли розвитку вітчизняних імагологічних досліджень наукові доробки українських компаративістів Д. Наливайка, насамперед, його праця «Очима Заходу. Рецепція України в Західній Європі ХІ-ХVШ ст.» [11], В. Орехова «Русская литература и национальный имидж (Имагологический дискурс в русско-французком литературном диалоге) [13], а також наукові розвідки Т. Денисової [5], М. Ільницького [7], Т. Дзядевич [6] та ін.

Отже, сучасна світова імагологія досліджує іміджі в Біблії, літературі античності, середньовіччя, нового і новітнього часу. Із студій проблем імагології античності відзначаються праці «Le Miroir d'Hйrodote. Essai sur la reprйsentation de l'autre» [27] та «Memoir d'Ulisse. Rйcit sur la frontiйre en grece ancienne» [28] французького дослідника Ф. Артога (F. Hartog); заслуговує на особливу увагу робота Жана Поля Вернана (J.-P. Vernant) «L' individu, la mort, l'amour. Soi-mкme et l'autre en Grиce ancienne» [45].

Своєрідним підсумком сучасних імагологічних досліджень перелому XX-XXI ст. стала системно упорядкована праця професора Бергамського університету М. Беллера (M. Beller) та професора Амстердамського університету Дж. Леерссена (J. Leersen) «Imagology: a Handbook of the Literary Representation of National Characters» [36]. Це найавторитетніше на сьогодні колективне видання з історії, теорії і методології імагології, екземпліфікації імагологічного аналізу. Воно також містить перший словник імагологічних понять.

Таким чином, зазнавши чимало критики і недоброзичливого ставлення впродовж 50-80-х рр. минулого століття, літературна імагологія, що зосередилася на релігійних, етнічних та національних образах, літературних репрезентаціях інших національних культур, досягла значних успіхів у 90-х рр., а на початку третього тисячоліття стала невід'ємною частиною сучасної літературної антропології, міжкультурних досліджень і цілого ряду гуманітарних дисциплін. Її методологія виводить компаративне дослідження у сферу вивчення міжкультурних взаємин.

Досліджуючи іміджі в літературі, сучасні дослідники застосовують наступні методи компаративістики: контактологічний, типологічний, рецептивно-естетичний та дискурсивний. Ці методи ґрунтуються на філософії взаємин між «своїм» та «іншим», яку імагологія проектує на сферу міжкультурних процесів. Західна логоцентрична традиція тривалий час розглядала такі взаємини у рамках універсального протиставлення подібності й відмінності, коли «інший» сприймався, як «чужий», несхожість якого підлягала підпорядкуванню й асиміляції або ж виключенню. Наприкінці XX ст. виникла діалогічна модель, яка інтегрує «іншого», зберігаючи його відмінність та ідентичність, а будь-яка культура, більшою чи меншою мірою, завжди відкрита для впливів «іншої», при цьому індивідуальні та групові ідентичності формуються не інакше, як у взаємодії з іншими ідентичностями.

імідж чужий світовий літературний

Список використаних джерел

1. Андрусів, С. Характерологія українців. Національний космо-психо-логос [Текст] / С. Андрусів // Науковий збірник Українського Вільного Університету. - Мюнхен; Львів, С. 132-136.

2. Антонович В. Три національні типи народні / В. Антонович // Моя сповідь. Вибрані історичні та публіцистичні твори. К., 1995. С. 97

3. Веретюк О. Скажи мені, хто я? Проблема національної ідентичності літератури, літературного твору та його автора / О. Веретюк // Слово і час. - 2005. - №12. - С. 64-73.

4. Гачев Г. Национальные образы мира / Г. Гачев. - М.: Сов. писатель, 1988. - 447 с.

5. Денисова Т. Наука компаративістика в сучасному потрактуванні / Т. Денисова // Слово і час. - 2005. - №5. - С. 24-31.

6. Дзядевич Т. Формування національної ідентичності в літературі слов'янського романтизму: на матеріалі творчості А. Міцкевича, О Пушкіна та Т Шевченка: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец.: 10.01.05 «Порівняльне літературознавство» / Т. Дзядевич. - К., 2004. - 24 с.

7. Ільницький М., Будний В. Імагологія / М. Ільницький, В. Будний // Порівняльне літературознавство: в 2 ч. - Львів, 2007. - Ч.1: лекційний курс / видав. центр ЛНУ ім. І. Франка. - С. 244-274.

8. Цит за: Касьянов Г. Теорії нації та націоналізму: монографія / Г. Касьянов. - К.: Либідь, 1999. - 352 с.

9. Костомаров Н. Две русские народности / Н. Костомаров // Основа. - СПб., 1861. - №3 - С. 33-80

10. Наливайко Д. С. Літературознавча імагологія: предмет і стратегії / Д. С. Наливайко // Літературознавча компаративістика. - К.: ПЦ Фоліант, 2005. - Вип. 1. - С. 27-44.

11. Наливайко Д. С. Очима Заходу: Рецепція України в Західній Європі ХІ-XVn! ст. / Дмитро Сергійович Наливайко. - К.: Основи, 1998. - 580 с.

12. Нечуй-Левицький Іван Світогляд українського народу. Ескіз української міфології / Іван Не- чуй-Левицький. - К.: Обереги, 2003. - 80 с.

13. Орехов В. В. Русская литература и национальный имидж (Имагологический дискурс в рус- ско-французком литературном диалоге) / В. В. Орехов. - Симферополь: АнтиквА, 2006. - 608 с.

14. Alonso de Ercilla y Zщniga. The Historie of Araucana / Alonso de Ercilla y Zщniga. - Manchester: Manchester University Press, 1964. - 580 p.

15. Ascoli George La Grande - Bretagne devant l'opinion franзaise / George Ascoli. - Paris, 1930. - 544 p.

16. Bartlett R. Language and Ethnicity in Medieval Europe / R. Bartlett. - Oxford; New York, P. 127-132.

17. Beller M, Leerssen J. Relevant concepts, related disciplines. Image / M. Beller, J. Leerssen. - New York, - P. - 342.

18. Benedyktowicz Zbigniew Portrety obcego. Od stereotypu do symbol / Zbigniew Benedyktowicz. - Krakow: Wydawn. Uniwersytetu JagielWskiego, 200. - 215 s.

19. Bluszkowski Jan Stereotypy a tozsamosc narodowa / Jan Bluszkowski. - Krakow: Wydawn. Uniwersytetu Jagiellonskiego, 2006. - 210 s.

20. Bluszkowski Jan Stereotypy narodowe w swiadomosci Polakow / Jan Bluszkowski. - Piotrkowskie przy Filii Akad. Swiзtokrzyskiej, 2003. -Piotrkowskie przy Filii Akad. Swiзtokrzyskiej, 2003. - 549 s.

21. Bolecki Wlodzimierz Stereotypy w literaturze / Wlodzimierz Bolecki. - Instytut Badan Literackich Pan. - Krakow: Wydawn. Uniwersytetu Jagiellonskiego, 2003. - 325 s.

22. Cadot M. L'image de la Russie dans la vie intellectuelle franзaise. 1839 - 1856 / Michel Cadot. - Paris: Fayard, 1967. - 641 p.

23. Carrй Jean Marie Les Йcrivains franзais et le mirage allemand (1800-1940) / Jean Marie Carrй. - Boivin, 1947. - 225 p.

24. Comparative literature: matter and method / Ed. with introd. by A. Owen Aldridge. - ChicagoLondon, 1969. - 680 p.

25. Coulton G. Nationalism in the Middle Ages / G. Coulton. - New York: Holt, Rinehart and Winson, 1972 - 116 p.

26. Grala H. O genezie polskiej rusofobii // Przeglad Historyczny. 1992. T. 83. S. 135-153.

27. Hartog Franзois Le Miroir d'Hйrodote. Essai sur la reprйsentation de l'autre / Franзoi Hartogs. - Paris, Gallimard, 1980. - 386 p.

28. Hartog Franзois Memoir d'Ulisse. Rйcit sur la frontiйre en grece ancienne / Franзoi Hartogs. - Paris, Gallimard, 1996. - 262 p.

29. James P. Nation Formation. Towards a Theory of Abstract Community / P. James. - London; Thousand Oaks; New Delhi, 1996. - 237 p.

30. Janaszek-Ivanickovв H. O wspolczesnej komparatystyce literackiej / Halina Janaszek- Ivanickovв. - Warszawa: Panstwowe wydawnictwo Naukowe, 1980. - 255 s.

31. Jost Francois Jean-Jacques Rousseau et la Suisse / Francois Jost. - Fryburg, 1962. - 445 p.

32. Jost Francois La Suisse dans les lettres franзais au cours de ages / Francois Jost. - Fryburg, 1956. - 352 p.

33. Цит. за: Kemilainen A. Nationalism. Problems Concerning the Word, the Concept and Classification / A. Kemilainen. - Jyvaskila, 1964. - 252 p.

34. Kepinski A. Lach i Moskal. Z dziejow stereotypu / Kepinski A. - Warszawa; Krakow, 1990. - S. 159-160

35. King James The Holy Bible / King James. - Massachusetts: Hendrickson Publishers, 2006. - 721 p.

36. Leerssen Joep, Beller, Manfred Imagology: a Handbook of the Literary Representation of National Characters / Joep Leerssen, Manfred Beller. - Rodop, 2007. - 496 p.

37. Lortholary A. Les “Philosophes” du XVIII siиcle et la Russie”. Le Mirage russe en France aux XVIII siиcle / Albert Lortholary. - Paris: Boivin, Editions Contemporaines, 1951. - 411 p.

38. Nawrocki Witold Patrioci i wrogowie: stereotypy Polakow i Niemcow w literaturze polskiej XIX i pocz^tkow XX wieku» / Witold Nawrocki. - Piotrkowskie przy Filii Akad. Swiзtokrzyskiej, 2002. - 335 s.

39. Rйmond Renй Les Etats Unis devant l'opinion franзaise (1815-1852) / Renй Rйmond. - Paris, 1963. - 962 p.

40. Scott W. Ivanhoe / Walter Scott - Penguin Books: Harmondsworth, 1986. - 511 p.

41. Staлl Anne-Louise Germaine Bruxelles / Anne-Louise Germaine de Staлl. - Paris: Firmin-Didot, 1821. - 567 p.

42. Staлl Anne-Louise Germaine De l'Allemagne / Anne-Louise Germaine de Staлl. - Paris: Firmin- Didot, 1829. - 400 p.

43. Vaz de Camoes Luis. The Lusiads / Luis Vaz de Camoes. - New York: Oxford University Press, - 506 p.

44. Vernant Jean-Pierre L' individu, la mort, l'amour. Soi-mкme et l'autre en Grиce ancienne / JeanPierre Vernant - Paris, Gallimard, 1989. - 223 p.

45. Wrzesmski Wojciech Wokol stereotypow Niemcow i Polakow / Wojciech Wrzesmski. - Wroclaw: Wydawn. Uniwersytetu Wroclawskiego, 1993. - 294 s.

Размещено на Allbest.ru