Стратегічний потенціал учасників драматургійної комунікації

Анотація

У статті проаналізовано конфронтаційні й кооперативні стратегії у діалогах персонажів п'єс Сергія Щученка. Виокремлено основні конфронтаційні тактики, визначено процес порушення зазначеними тактиками принципу ввічливості й створення конфліктної комунікативної ситуації. Окреслено ядерні тактики кооперативної стратегії, спрямовані на відтворення комунікативного балансу.

Ключові слова: конфронтаційна стратегія, кооперативна стратегія, тактика, маніпулювання, мовленнєва агресія, конфлікт, комунікативна ситуація.

Аннотация

В статье анализируются конфронтационные и кооперативне стратегии в диалогах персонажей пьес Сергея Щученко. Выделяются основные конфронтационные тактики, рассматривается процесс нарушения указанными тактиками принципа вежливости и создания конфликтной коммуникативной ситуации. Очерчены ядерные тактики кооперативной стратегии, направленные на восстановление коммуникативного баланса.

Ключевые слова: конфронтационная стратегия, кооперативная стратегия, тактика, манипулирование, речевая агрессия, конфликт, коммуникативная ситуация.

Annotation

The article analyzes confrontational and cooperative strategies in dialogues of characters of plays by Sergey Shchuchenko. In modern linguistics, along with an active research of communicative strategies in political, advertising, professional discourse and media discourse, there are attempts to learn the strategic nature of interpersonal communication. Conflict as the main internal element of dramatic works explains widespread use of confrontational strategies and tactics in dialogues of characters of contemporary plays, as well as cooperative strategies and tactics as a way out of conflict communicative situations. Cooperative (non-conflict) strategies are aimed at achieving a global strategic goal through cooperation with a partner and on the joint implementation of information exchange tasks, while in confrontational (conflict) strategies, conflict is the main means for accomplishing strategic tasks. Confrontational (conflict) strategies demonstrate the communicator's attitude against the listener and are focused on active pursuit of their own goals without taking into account the interests of the partner. Strategies for manipulation and speech aggression are distinguished among conflict ones.

Confrontational strategy of manipulation within the framework of internal dramatic communication is expressed in the tactics of threats, refusals, pressures, demands, reproaches, indignation and so on. The strategy of speech aggression involves use of tactics images, irony, criticism, bullying, provocation and the like. In situations of cooperative communication the following tactics have been identified: interest, support, positive assessment, informing, praise, consent, advice, request, care, etc.

Common tactics of cooperative strategy is the tactics of interest, motivated by real interest, the desire to receive new information, and etiquette attention. The prospect of further scientific research is seen in the study of gender specificity of implementation of character strategies in dramatic discourse.

Key words: confrontational strategy, cooperative strategy, tactics, manipulation, speech aggression, conflict, communicative situation.

У сучасному мовознавстві поряд з активним дослідженням комунікативних стратегій у політичному, рекламному, професійному дискурсах, дискурсі ЗМІ наявні спроби вивчення стратегічності міжособистісного спілкування, зокрема: виявлення гендерних і вікових особливостей вибору тих чи тих стратегій (А. Семенюк [10], О. Трумко [11]), окреслення специфіки родинного спілкування (А. Бігарі [3]), аналіз вибору мови як стратегічної дії в умовах двомовності (О. Руда [9]), вивчення текстотвірного потенціалу персонажних стратегій (О. Криницька [7]). Однак окремих лінгвістичних розвідок особливостей комунікативних стратегій дійових осіб у сучасній драматургії поки що немає, що й зумовлює актуальність нашої роботи.

У типологізації стратегій міжособистісного спілкування релевантною є опозиція «загальновживані - індивідуальні» [2, с. 14], у зв'язку із чим виокремлюють універсальні стратегії (властиві більшості представників певної спільноти) і специфічні (властиві конкретній мовній особистості). Предметом дослідження сучасних мовознавців стають універсальні стратегії й тактики міжособистісного спілкування.

Застосування тих чи тих стратегій залежить від комунікативної ситуації (офіційності / неофіційності спілкування, соціальних статусів комунікантів тощо). Докладно класифікувати стратегії міжособистісного спілкування досить важко через складність визначити й урахувати всі ймовірні комунікативні ситуації. Сучасний драматургійний дискурс пропонує найрізноманітніші приклади міжособистісного спілкування, серед яких найтиповішою є комунікативна взаємодія «чоловік- жінка», «батьки-дитина», «начальник-підлеглий». діалог драматургічний дискурс спілкування

Нашою метою в цій статті є аналіз стратегічного потенціалу персонажів сучасного українського драматургійного дискурсу. Поставлена мета передбачає виконання таких завдань: виявити специфіку комунікативних стратегій у драматургійному діалозі; окреслити основні конфронтаційні й кооперативні стратегії, проаналізувати їхні особливості й тактики вираження. У межах дослідження пропонуємо проаналізувати найтиповіші кооперативні й конфронтаційні тактики персонажного спілкування на матеріалі п'єс С. Щученка «Давай пограємо» (1), «Зачаровані потвори» (2), «Повернення» (3), «Фелічіта» (4), «Шляхетний дон» (5), «F.ART» (6), «Help» (7).

Наявні в персонажному спілкуванні комунікативні стратегії доречно поділяти на кооперативні й некооперативні через те, що внутрішня комунікація дійових осіб є класичним зразком діалогічного спілкування, яке спричинює дієвість опозиції кооперативні / конфронтаційні стратегії. Конфлікт як основний внутрішній елемент драматургійних творів умотивовує широке використання конфронтаційних стратегій і тактик у діалогах персонажів сучасних п'єс, а також кооперативних стратегій і тактик як засобу виходу з конфліктних комунікативних ситуацій. Кооперативні (неконфліктні) стратегії спрямовані на досягнення глобальної стратегічної мети через кооперацію з партнером і на спільне виконання завдань обміну інформацією, а в конфронтаційних (конфліктних) стратегіях конфлікт є основним засобом для виконання стратегічних завдань.

Засобом реалізації тієї чи тієї комунікативної тактики постає мовленнєвий акт, що потрактовують як таку функційну одиницю послідовних дій, що «сприяє вирішенню локального чи глобального завдання під контролем стратегії» [4, с. 274]. У цьому разі комунікативна діяльність дійової особи в п'єсі підпорядкована схемі:

комунікативна стратегія ^ комунікативна тактика ^мовленнєвий акт.

Співвідношення комунікативних стратегій з мовленнєвим актом мовознавці унаочнюють схемою: «“S має дещо на увазі, вимовляючи х,” (приблизно) еквівалентно тому, що “S має намір висловленням х справити певний вплив на слухача через розпізнання ним цього наміру”» [1, с. 21], де S - комунікант, х - мовленнєвий акт.

Будь-яка комунікативна стратегія постає як інтенція одного або всіх учасників діалогу, зумовлена соціальними й психологічними чинниками конкретної комунікативної ситуації. Важливою є наявність «двозначних» тактик, що можуть бути як кооперативними, так і конфліктними, зокрема тактики іронії, зміни теми, брехні, зауваження, прохання та ін. Наприклад, тактику іронії дійові особи сучасних п'єс можуть використовувати в межах як кооперативної (приклад 1), так і конфронтаційної стратегій (приклад 2).

1. Галя. Все ти розумієш. Але не все знаєш. Наприклад, не знаєш, що маршрутки від сьогодні скасували... А от поцілунків ніхто не забороняв.

Міша. Млін... І як же тепер без них?

Галя. Без поцілунків?