Образність поезії Лазаря Барановича: художній експеримент як відстоювання свободи творчого пошуку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна

Образність поезії Лазаря Барановича: художній експеримент як відстоювання свободи творчого пошуку

О.В. Руда

У статті проаналізовано художні пошуки представника зрілого бароко Лазаря Барановича на прикладі однієї з його польськомовних збірок «Zywoty switych» (1670). Коротко представлено причини тривалої негативної рецепції його поетичної творчості. Окреслено межі поняття «консептизм». Прокоментовано особливості художньої образності Лазаря Барановича, зокрема його поетичну інтерпретацію різдвяних і великодніх образів, а також образи, взяті ним із повсякденного життя.

Ключові слова: бароко, Лазар Баранович, «Zywoty switych», консептизм, консепт, образ.

Аннотация

В статье проанализированы художественные поиски представителя зрелого барокко Лазаря Барановича на примере одной из его польскоязычных сборников «Zywoty switych» (1670). Кратко представлены причины длительной негативной рецепции его поэтического творчества. Очерчены пределы понятия «консептизм». Прокомментированы особенности художественной образности Лазаря Барановича, в частности его поэтическую интерпретацию рождественских и пасхальных образов, а также образы, взятые им из повседневной жизни.

Ключевые слова: барокко, Лазарь Баранович, «Zywoty switych», консептизм, консепт, образ.

Annotation

Artistic explorations of Lazar Baranovych who is a representative of Late Baroque have been analysed in the article. One of his Polish collections called «Zywoty switych» (1670) has been taken as an example. In the given article the reasons for the long-term negative reception of Lazar Baranovych's poetry have been also considered briefly. The scope of such conception as “conceptism” has been outlined in the article too. The distinctive features of Lazar Baranovych's artistic figurativeness have been given a commentary. His poetic interpretation of Christmas and Easter images as well as images taken from an everyday life has been considered as an example for such commentary. The influence of an astronomy and an astrology on Baroque literary discourse as a whole and Lazar Baranovych's verses in particular has been shown too. The issues of corporeal and spiritual origins of a human being, an attitude to luxury and wealth, monastic vocation etc considered by the poet have _been also characterised.

Key words: Late Baroque, Lazar Baranovych, «Zywoty switych», conceptism, concept, image.

Постать Лазаря Барановича, чернігівського єпископа XVII ст., активного церковного й суспільного діяча, викладача, проповідника, видавця й поета, багата на суперечливі оцінки від сучасників і нащадків. Так, свт. Димитрій Туптало називає його у своїх записах одночасно й «великим стовпом церковним», і - непрямо - «віршомазом» [10]. Такий погляд святителя на свого старшого сучасника поділяли й наступні покоління реципієнтів, в цілому позитивно відгукуючись про внесок Лазаря Барановича в розвиток церкви, освіти, книговидання й водночас доволі негативно реагуючи на його поетичну творчість, називаючи її «діалектичними нісенітницями» (Омелян Огоновський) [7], «схоластичним пустослів'ям» (М. Марковський) [6], «хворобливою схильністю писати» (Микола Возняк) [3]. «Це була вже та схоластична література, що цілком поринула в самі теологічні тонкощі і майже не торкалась живого життя», - писав Сергій Єфремов [5]. бароко баранович поетичний консептизм

Насправді ж Лазар Баранович у своїх віршах часто згадував повсякденність, картини якої разом з образами, взятими зі Святого Письма, житій святих, античної літератури, фольклору, ставали частиною створення консепту - гострої, дотепної думки, курйозного вислову. Ростислав Радишевський пише, що «для Лазаря Барановича вміння створювати консепти ототожнювалось з поетичним талантом і було рівноцінне написанню віршів» [9:166].

Консептивний характер має і поетична збірка Лазаря Барановича «Zywoty switych» (1670), предмет нашого дослідження. Уважне прочитання віршів із «Zywotow switych» показує свободу художнього мислення Лазаря Барановича: від оригінальної інтерпретації популярних барокових образів до введення приземлених, повсякденних образів, пов'язаних із освітою, навчанням, монашеством, книговиданням, хворобами тощо. У художньому світі поезії Лазаря Барановича процес ізоляції (з реального - у художнє), визначений

Миколою Бахтіним [2:79] як основний принцип створення художньої дійсності, діє в межах інших ізоляцій: житійного канону, жанрових очікувань, зокрема сформульованих у курсах поетики, традицій церковного календаря, тлумачень Святого Письма тощо. На перший погляд, такі обмеження не залишають простору для оригінальної творчості, проте бароковому автору вдається навпаки максимально використати художні засоби в тому мінімальному просторі авторської свободи, який залишається, створюючи місткий і чільний твір, багатий на художню гру і наповнений символами.

Так, нового звучання в поезії Лазаря Барановича набувають добре відомі й впізнаванні образи двох центральних християнських свят, Різдва й Воскресіння Христового. У віршах на різдвяну тему поет доволі побіжно згадує про Ірода й зірку, нічого не пише про пастухів і царів, Йосипа або дорогу до Віфлеєму. Натомість у центрі різдвяного поетичного циклу «Zywotow switych» - образи стайні, ясел, коня, вола й пелюшок, у які загорнене Немовля. «Raj to nie Stajnia, kiedy Adam Wtory, / Rodzic si§ do niej zszedl z niebieskiej Gory. / Raj pierwszy Adam stajni byl uczynil, / Bydlciu zrownal, kiedy w цщ zawinil»¹, - рядки, якими починається поетичний цикл і які є показовими щодо консептизму у виконанні Лазаря Барановича [12:8].

Рай був вільний від гріха, та Адам згрішив, в інтерпретації Лазаря Барановича, він «став худобою» і «зробив рай стайнею». Та ось народжується Другий Адам, Ісус Христос, Який повертає людині райський, божественний стан. Образ Другого Адама взятий із творів Отців Церкви. Рай, що став стайнею, і стайня, що стала раєм, - парадокс, через який Баранович намагається розкрити таємницю Різдва. Цінність думки про спасительний сенс Христового народження, таким чином, пізнається через зіставлення першого й другого Адамів. Благодать, вічне життя, яке приносить Христос, Другий Адам, сприймаються лише у порівнянні зі смертю, гріхом, до якого опустився Перший Адам.

Тема Різдва й образ Христа як Другого Адама спонукає Лазаря Барановича до роздумів про душу й тіло, не позбавлених впливу філософії неоплатонізму з характерною для неї ідеєю звільнення від тілесного. Поет не згадує у вірші про те, що, згрішивши, Адам і Єва засоромились своїх тіл. Натомість у дусі ігнатіанської духовності Баранович переноситься уявою у стайню та описує людське тіло як непокірного коня, якого треба вивести зі стайні на роботу.

Бог має в різний спосіб допомогти людині приборкати тілесність. «Zwiz pieluchami Swemi cialo moje»З пол.: «Зв'яжи тіло моє пелюшками своїми»., - пише Баранович. Або: «Niech jak niewolnik zwizany u ciebie / Bdzie: inaczey nie byc mu na Niebie»З пол.: «Хай за невільника зв'язаного буду я в тебе, / Інакше не бути мені на Небі»., «Cialo t§ bydl§ u Twojego zloba / Uwiz...»З пол.: «Тіло, як бидля, до свого жолоба / Прив'яжи...»., «Jesli nie wlozysz sam wdzidla, Panie, / Wirzgac nasz konik nigdy nie przestanie»З пол.: «Господи, якщо не закладеш сам вузду, / Брикатись наш коник буде нам на біду». [12:9-10]. Піст, вправляння у чеснотах, слухання Божого Слова - засоби, якими Баранович пропонує перемагати тілесні гріхи. Думку про необхідність боротьби з тілом Баранович розкриває через низку несподіваних метафор: тіло - кінь зі стайні, де народився Христос; контроль над тілом - приборкання непокірного коня; піст - дишель на неслухняного коня; чесноти - їзда коня біблійними горами, Синаєм, Фавором, Голгофою, які асоціюються із заповідями Мойсея, преображениям та воскресінням Христа відповідно.

Ще один місткий образ із різдвяного циклу «Zywotow switych» - це саме Немовля, яке змушене нерухомо лежати в яслах. З євангельського сюжету ми нічого не знаємо про поведінку новонародженого Бога. Євангелісти описують лише реакцію людей на Різдво: Ірода, пастухів і царів. У більш пізній художній літературі, наприклад, у легендах Сальми Лагерлеф про Христа, а також у народних колядках зображено, як у Святу ніч змінюється навіть природа, скрізь панує спокій і тиша. Натомість Баранович намагається передати переживання Самого Божого Немовляти. Воно плаче від того, що загорнене в пелюшки, але ні Богородиця, ні інші не гніваються на цей плач, адже сльози підтвержують людяність і те, що Бог став людиною, тож усі радіють Божим сльозам як свідченню воплоченння: «Placze Bog, czlowiek z tego si§ rozsmieje, / Nie bdzie za zle mial, niech ma nadzieje. / Godna rzecz smiechu kiedy i Bog placze, / Niechaj z Bozkiego placzu czlowiek skacze. / Placze Bog lubo nie plakal od wieka, / Aby smotnego pocieszyl czlowieka»З пол.: «Бог плаче - людина з того сміється. / Що не буде це прийняте за зле, надіється. / Річ гідна сміху, коли Бог плаче. / Нехай з Божого плачу людина скаче. / Плаче Бог, хоч і не плакав від віку, / Аби сумного потішити чоловіка». [12:17].

Завершується різдвяний цикл, як і починався, контрастами, призначеними розкрити сенс Христового Різдва. На початку Баранович писав про повернення людині райського стану, вічного життя через Боже народження. Наприкінці ж поезії він наголошує на тому, що це не можливо без Христової жертви, без розп'яття і воскресіння, тому жолобу (яслам) протиставляється гріб, а землі, в яку його закопують, - небо, де буде Господній гріб. У Віфлеємі в інтерпретації Барановича замість вівса в ясла поклали Небесний Хліб. Це одна з найпопулярніших метафор Христа в «Zywotach switych». Особливо оригінально вона звучить в одному з богородичних творів збірки, де Христа зображено як хліб, який печеться в лоні Діви Марії.

Тему розп'яття і воскресіння Лазар Баранович розкриває у ще одному поетичному циклі збірки «Zywoty switych» - «Snop m§ki Krola bolesci Jezusa Chrystusa». Він відкривається емблемою із зображенням хреста, на який сперті знаряддя мук і який разом з ними нагадує сніп колосків, а завершується підбіркою епітафій на смерть Ісуса Христа та емблемою тернового вінця, простромленого списом, яка символізує страждання Богородиці. Консептивний стиль циклу виявляється вже у самому задумі зобразити страждання Христа як сніп мук, у якому кожне зі знарядь (цвяхи, спис, хрест, оцет, терновий вінець) відіграє роль колоска й виголошує монолог про свою участь у вбивстві Христа, а також написати епітафії, в яких оплакується смерть Того, Хто воскресне.

Дистих і катрен, якими написано епітафії, - нехарактерні для Лазаря Барановича типи строф, які, проте, чи не найбільше відповідають консептивному стилю, адже невеликий обсяг змушує автора зупинитись лише на найважливіших деталях. Хрест і каміння - центральні образи епітафій Христу: «Z Kamienia pospolicie Swiatla dobywai, / Christus Swiatlo, a przeto w Kamien go wkladai»З пол.: «З каміння зазвичай вогонь добувають. Христос - вогонь, тож його в каміння вкладають»., «SLOWO jest Christus, przeto do Druku go dai, / A Kamieniem by bylo znaczne, naciskai»З пол.: «СЛОВО - Христос, треба його в друк подати. Каменем притиснути й так друкувати»., «Byl Christus na Drzewie, szedl pod Ziemie, swojego / Pragnc widziec korzeni Drzewa Krzyzowego»З пол.: «Висів Христос на дереві, зійшов під землю: Захотів побачити з дерева хреста коріння»., «Christus Pszenica, miel w Grobnym щ Kamieniu, / Bdzie z onej na Swita Artos ku jedzeniu»З пол.: «Христос - пшениця, яку мелють камінням із гробу, Буде з неї на свята Артос як випічка здобна». [12:9394]. Більш детально художні особливості циклу «Snop m§ki Krola bolesci Jezusa Chrystusa» проаналізовані нами в окремій статтіРуда О. Художні особливості поетичного циклу Лазаря.

Поряд з біблійними образами неба, дороги, хліба, голуба, пастиря, овець, баранця, віслюка, джерела, дому, гір тощо в «Zywotach» є образи із сільського повсякдення (бджоли, вулики, віл, запрягання коня, робота на землі, добриво для дерев, оброк для худоби), із життя міста (ліхтарі, лампи, друкарня, школа, брама, стовпи, замок), образи розкоші й багатства (сукно, бавовна, скатертини, золоті хрестики, соболі), хвороб (стовбняк, застуда, перегрів, ламання костей, біль в очах, пластир на рану), освіти (дискурс, логіка, кафедра, книги), військових (лицар, гусар, гетьман, козак) і війни.

У листах Баранович часто скаржився на своє здоров'я: «повседневный огорченнія и болізни ни какъ не дозволяють мні совсім подняться» (до Варлаама Ясинського) [8:18], «При слабости моей, чувствую себя не совсімь здоровымь» (до архімандрита печерського) [8:45], «Молю только объ отеческой его ко мні милости и святыхъ молитвахъ, для подкріпленія моей немощи и хотЬлъ бы лучше быть здоровымъ Лазаремъ, нежели хворымъ съ титулами и болями» [8:80]. Схоже, Барановичу не раз доводилось мати справу з лікарями, принаймні в «Zywotach» типовий образ Христа як лікаря тіл і душ доповнюється деталями, пов'язаними з темами здоров'я і хвороб.

Так, у вірші на Преображення Господнє поет зіставляє тілесне й божественне начала, обігруючи лікарську пораду щоранку підійматись в гори: «Lekarze kaz, Rano isc na Gory, / Zdrowo, gdy z bagna nie zachodz chmury»Барановича «Snop meki Krola bolesci Christusa (Tragaedia Wielkopjatkowa wystawiony)» [Текст] / О. Руда // Слово і час: Науково-теоретичний журнал. - 2015. - № 6. - С. 27 [12:47]. Баранович радить починати день з гори Фавор, на якій відбулось Преображення і яка тут символізує молитву. Таким чином, духовні зусилля він ставить вище, ніж фізичні вправи. Трохи далі Баранович пише, що тіло - це шати, вбрання для душі, а в згаданому вище різдвяному циклі взагалі радить не приділяти багато уваги одягу й догляду за тілом: «A my zas swoj gnoj w bawelnie wwijamy, / Jak by ze zgnije i zginie nie znamy. / Im w wikszej cialo chowamy pieszczocie, / Tym w wikszym bdziem dla tego klopocie»34. [12:9].

У такий самий гіперболізований спосіб поет критикує багатство, зокрема в одному з віршів страсного циклу під назвою «Loze Panskie» він зіставляє образи розкоші з образами Христових страждань: «Pokrywaj si§ Pany Sobolami, / A Pan Niebieski kryje si§ Bolami. / Na Zlotoglownych Wzglowiach legai, / Na Pana w Cierniach niechaj pogldai. / Ktorzy legacie miko, Twarde Loze, / Na Krzyzu sobie przypomnicie Boze. <...> Zgola takowa niestrojna pieszczota, / Pan w Cierniach, komuz do Roz jest ochota? / Pan wisi nago, ktoz chodzi wpurpurze?»З пол.: «Одягаються пани в соболів, / А Пан Небесний - в болі. / Коли ж на золоті узголів'я лягають, / Господа в тернях нехай пригадають. / Ви, що лежите на м'якому, тверде ложе, / Хрест, собі пригадайте, Божий. <...> Розніженість така не веде до чеснот. / Коли Господь у тернях, кому в трояндах бути охота? / Господь нагий висить, хто ж у кармазині ходить?». [12:71]. В іншому вірші, присвяченому апостолу Матею, який був митарем, Баранович від першої особи просить святого поради, як заможній людині залишитися християнином: «Przeszedl ten Wielbld przez uszko iglane, / Gdy Bogatemu trudne Niebo dane. / Jakies sam przeszedl i nam pokaz drog§, / Przez t§ igl§ jakos przejsc nie mog§»З пол.: «Цей верблюд через вушко голки пройшов, / Хоча важко це, щоб багатий на небо ввійшов. / Як тобі це вдалось, покажи й нам дорогу, / Я бо через це вушко пройти не можу». [12:162].

Цікавим є погляд поета на батьківство. Баранович часто вдається до образу пелюшок, щоб передати почуття несвободи, залежності від інших. Він просить Христа зв'язати його пелюшками, щоб у такий спосіб отримати від Господа смирення. Сповитий і заплаканий Христос-Немовля, за Барановичем, має викликати в людей радість і сміх, адже такий Його стан - це підтвердження людської природи Господа. Натомість преосвященний Петро Могила в одному з різдвяних віршів Барановича нібито намагається розв'язати пелюшки Божого Немовляти й прикрасити ними своє вбрання єпископа: «BOGU ze placze, czlowiek nie zaluie: / Jeszcze go mocno pieluchi krepuje. / Przeoswicony PASTERZU MOHILO, / Ze zwizan PASTERZ to Tobie niemilo. / Ty od Pieluchow Pasy odwizujesz, / A jemi swoj§ Mantyj§ farbujesz. / Zal ci Pasterza jako Pasterzowi, / A on iak SLOWO tak do Ciebie mowi: / PIETRZE Lubisz mi§, Pas ze Owce moje, / A ja strzec b§d§, ze ich wilk nie poje»З пол.: «БОГА, що плаче, ніхто не шкодує, / Тільки ще міцніше пелюшками скручує. / Знаю, преосвященний ПАСТОРЕ МОГИЛО, / Що зв'язаний Пастор тобі немилий. / Ти б Йому пелюшки розв'язав, / Ними б мантію свою прикрашав. / Пастора ти як пастор шкодуєш, / За це від Нього як від СЛОВА почуєш: / “Петре, як любиш Мене, паси мої вівці, / А я стерегти буду, щоб вовк не поїв їх”». [12:18].

В іншій поезії Баранович пише про монаше покликання й закликає матерів не боятися віддавати дітей для служіння Богу: «Uczcie si§ Matki synow nie zalowac, / Bogu na sluzb§ chtnie ofiarowac. / Nie swiatu, ale Dzieci§ Oltarzowi / Dawajcie matki, niechaj z Bogiem mowi»З пол.: «Матері, вчиться ж синів не шкодувати, / Богу [12:28]. Поет обігрує біблійний фразеологізм «Альфа і Омега»: Христос для дітей - це школа, в якій вони дізнаються, що Альфа - початок, Боже начало, а Омега - кінець, людське. Боже й тілесне - літери, з яких складається Слово, тобто сам Христос. Баранович радить дітям слухати насамперед Небесного Отця, а не земних батьків, адже «Pan Dziatkom lepszym piastunem niz matki, / T§ opuszczai, ale nie Pan dziatki»на службу охоче віддавати. / Віддавати не світу, а [12:28].

На окрему увагу заслуговують астрономічні й астрологічні образи «Zywotow». З астрономією, зокрема з планетарною системою Коперника Лазар Баранович міг познайомитись іще під час навчання в Каліській єзутській колегії та Віленській академії. У Києво-Могилянській академії з др. пол. ХМИ ст. астрономія викладалась у складі філософії як частина фізики чи натурфілософії. У курсах філософії різних професорів КМА тривалий час паралельно розглядались геоцентрична та геліоцентрична система світу [11:177]. Крім того, в цей час в Україні були відомі два астрономічні трактати - «Космографія» Іоанна Сакробоско та «Шестокрил» Імануель-бар-Якоба [11:194]. Вони містили астрономо-астрологічні відомості, зокрема інформацію про знаки зодіаку, рух небесних тіл, затемнення Місяця тощо [11:370].

Володимир Шелухін, досліджуючи місце астрономії в могилянській академічній традиції XVTI-XVTII ст., цілком слушно зауважує, що в епоху Бароко парадоксальним чином співіснували астролого-герметичний містицизм і раціонально- емпірична модель астрономії. Поштовхом до порушення українськими інтелектуалами астрономічних тем була їхня участь в релігійній полеміці, зокрема щодо календарної реформи 1582 року. На думку дослідника, утвердження ідеї геоцентризму в Україні було пов'язане насамперед з прагненням полемістів «опинитися в спільному з опонентами полі символів, категорій і смислів» [11:447].

Небо і сонце - два найпопулярніших образи «Zywotow switych» Лазаря Барановича. Слова «небо» і «небесний» трапляються у збірці понад 500 разів. Найчастіше сонцем поет називає Христа, а ранньою зорею, світанком - Богородицю: «Christus jest Slonce, Sloncu byc na Niebie / Godzi: kto w dole cieplo dojdzie Ciebie. / Im wyzey Slonce, bardziej grzeje ziemi§: / Slonce na nasz§ wzgld ma w Niebie plemi§»Вівтарю Дитятко / З Богом вчитись розмовляти». [12:32], «Krola nad Krolmi urodzi ta Panna, / Slonce pokaze ta Jutrzenka ranna»²⁰ [12:102]. Показово, що всі богородичні твори збірки мають христоцентричний характер. Про свята на честь Пречистої Діви поет каже: «Zgodnie dzis, jeszcze bardziej si§ nam zgodzi»З пол.: «І сьогодні гоже, а скоро буде ще краще». [12:99]. Богородиця - це Сонце, яке народить ще більше Сонце; знак, що скоро розвидниться. Головний мотив богородичних творів збірки - очікування.

Несподіваний астрономічний образ - плями на місяці - Баранович використовує у вірші про непорочне зачаття Богородиці «Zaczta bez zmazy, niema urazy». Ця поезія має полемічний характер, оскільки в XVII ст. тема непорочного зачаття Діви Марії була предметом релігійної дискусії. Баранович апелює до православних ікон із зображенням місяця під ногами Богородиці, щоб продемонструвати в такий спосіб, що насправді ідея абсолютної чистоти Діви Марії православній традиції не чужа: «Miesic pod Nogi Pannie podscilaj, / W Tej Pannie zadnej makuly nie znaj. / Sloncem Odziana, Miesic pod Nogami / Depce, bo Miesic widac z makulami»З пол.: «Місяць Діві під ноги стелимо, / Жодного бруду в Ній не знаходимо. / У сонце зодягнена, на Місяць під ногами / Наступає, бо на місяці видно плями». [12:98]. Образ місяця тут дуже місткий: це і космічне тіло, на поверхі якого є темні плями, і традиційний символ Богородиці, і елемент іконографії, і опозиція сонцю, світлу, чистоті.

Як правило, солярно-місячну символіку в християнстві пояснюють язичницьким походженням. Проте в Барановича немає таких алюзій. В одному з віршів він апелює до біблійного тексту: Христос-Сонце потемніло на хресті, люди потребують мати світило, до якого б можна було звертатись у потребі, й ним стає Діва-Місяць. «Swiec nam wzdy Luno gdy Slonca nie mamy, / Niech Dwoch Planetow zacmienia nie znamy», - пише поетЗ пол.: «Світи нам завжди, Діво-Місяце, коли Сонця немає, / Нехай двох планет затемнення не знаємо». [12:133].

Так само й в поетичному циклі про Вознесіння Баранович, оперуючи вже не астрономічними, а географічними поняттями руху рік, утворення дощу, спирається не на натурфілософські праці, що було б очікувано в такому контексті, а на слова Еклезіаста «Всі потоки до моря пливуть, але море воно не наповнюється: до місця, ізвідки пливуть, ті потоки вони повертаються, щоб знову плисти!» [1:Екл.,1:7], які є частиною глави про земне життя як марноту марнот, і будує на їх основі доволі складний образний ряд: після зрошення Господом землі через дощ Його благословіння з неї виростає Божа слава, тож «powraca Rzeka skd wyplyla, / By Ziemia z Rzek t si§ nie lczyla»З пол.: «...повертається, звідки витекла, / Аби Земля з Рікою не злилась». [12:34]. Ріка має повернутися туди, звідки виплила, тобто на небеса, де в зодіаку є знак риб. «Duszy bez Rzeki tej, jak bez wod ziemi» З пол.: «Душі без цієї Ріки, як землі без вод.». та «Rybacy ktorzy Rybami si§ bawi, / Tak na Niebie Rzek niech si§ slawi»²⁶, - підсумовує поет [12:34].

Згадки про знаки зодіаку трапляються і в багатьох інших віршах збірки. Для прикладу: «Ofiarowano jak Baranka Pana, / A Palma byla jako Lwu oddana: / Slonce w Baranku i we Lwie chodzilo, / Baranek i Lew w Sloncu, i to milo»²⁷ (ще один вірш із поетичного циклу про Вознесіння) [12:33], «W Septembrze Slonce w Wagach a Panna si§ Rodzi, / Pannie Kolebki wmiasto Wag Ziemia przywodzi. / Wybrana jako Slonce jest Przeczysta Panna, / Ktora w Septembrze Bogu Porodzila Anna. / I Temu Sloncu Anna Wagi uczynila, / Kiedy Panne Powiwszy w Kolebkach zlozyla»²⁸ (вірш із циклу про Різдво Богородиці) [12:103], «W Sierpniu oddajesz w R§ce Dusze Bogu, / Panno z Ziemnego ustpuiesz progu. / W Sierpniu wstpowac Slonce w Pann§ zwyklo, / A z Ciebie Panno cos opak wyniklo. / Tys Sama Panna w Slonc§ wstpujesz, / Gdy si§ do Swego Syna isc gotujesz...» (з вірша про Успіння Богородиці)²⁹ [12:116]. Як видно з наведених творів, зодіакальна образність приваблює Барановича своїм символізмом, поет далекий від езотеричних мотивів. Знаки зодіаку стають матеріалом для побудови оригінальних консептів, в основі яких лежить зіставлення астрологічних образів із біблійними, християнськими.

Отже, за допомогою художніх експериментів із образністю в поетичній збірці «Zywoty switych» Лазарю Барановичу вдається досягнути свободи творчого пошуку. Попри задекларовану і у вступній частині збірки, і в багатьох листах визначальну роль душпастирського завдання своєї творчості, поет очевидно, отримував естетичне задоволення від пошуку оригінальних консептів. Водночас йому бракувало лаконічності та більш сміливого підходу до опрацювання біблійних і агіографічних джерел, тому, а також через негативну рецепцію його поезії близькими сучасниками та істориками літератури, вірші Лазаря Барановича не стали такими популярними, як, наприклад, поезія Івана Величковського.

Література

1. Біблія, або Книги Святого Письма Старого й Нового Заповіту : [Із мови давньоєврейської та грецької на українську дослівно наново перекладена проф. І. І. Огієнком - митрополитом Іларіоном]. - К. : Укр. Біблійне т-во, 2002. - 1375 с.

2. Бахтин М. Литературно-критические статьи / М. М. Бахтин. - М. : «Художественная литература», 1986. - 543 с.

3. Возняк М. Лазар Баранович / М. С. Возняк // Історія української літератури: у 2 кн., [2-е вид., випр.]. - Львів : Світ, 1992. Кн. 1. - 1992. С. 563-572.

4. Довгалевський Митрофан. Сад поетичний: Поетика [перекл., примітки В.Маслюка; вст. стаття І.Іваня] / Митрофан Довгалевський. - К. : Мистецтво, 1973. - 435 с. - (Пам'ятки естетичної думки).

5. Єфремов С. Історія українського письменства / С. Єфремов. - СПб., 1911. - 459, 15 с.

6. М. М. [Марковський М.] Случайная библиография / М. М. [Марковський М.] // Киевская старина. - 1891. - Т. ХХХІІ. - С. 202-206.

7. Огоновський О. Історія літератури руської / О. Огоновський. - Львів, 1887. - Ч. 1. - 428 с.

8. Письма преосвященного Лазаря Барановича. С примечаниями. - Издание второе. - Чернигов : в типографи Ильинского монастыря, 1865. - 253 с.

9. Радишевський Р. Бароковий консептизм Лазаря Барановича / Ростислав Радишевський // Українське літературне барокко : збірник наукових праць; [відп. ред. О. В. Мишанич]. - К. : Наукова думка, 1987. - С. 156-177.

10. Туптало Д. Дневные записки / Свт. Димитрий, митрополит Ростовский // Сочинения святого Димитрия, митрополита Ростовского. - Ч. 1. - М. : Синодальная Типография, 1848. - С. 465-522.

11. Українське небо. Студії над історією астрономії в Україні : збірник наукових праць / за заг. ред. О. Петрука. - Львів: Інститут прикладних проблем механіки і математики ім. Я. С. Підстригана НАН України, 2014. - 767 с.

12. Baranowicz Lazarz. Apollo Chrzescijanski opiewa zywoty switych. Z chwylq ich cnoty ucho sklon z ochoty / Lazarz Baranowicz. - К. : Києво-Печерська друкарня, 1670. - 404, 14 s.

Размещено на Allbest.ru