Поезія художників міжвоєння: "вихід з безвихідносте"
Вивчення питань екзистенції еміграційних та західноукраїнських митців-універсалів міжвоєння. Основні причини звернення цих художників до поетичної творчості: особистого характеру та "зовнішні". Дослідження феномена митця-емігранта в українській культурі.
| Рубрика | Литература |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 15.10.2018 |
| Размер файла | 26,1 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
УДК821.161.2:82-1:7.011.1
Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника
ПОЕЗІЯ ХУДОЖНИКІВ МІЖВОЄННЯ: “ВИХІД З БЕЗВИХІДНОСТЕ”
Наталія МОЧЕРНЮК
Зосереджено увагу на питаннях екзистенції еміграційних та західноукраїнських митців-універсалістів міжвоєння (Іван Крушельницький, Василь Хмелюк, Галя Мазуренко, Оксана Лятуринська, Святослав Гординський, Володимир Гаврилюк). Обумовлено основні причини звернення цих художників до поетичної творчості (як особистого характеру, вмотивовані специфікою їхнього художнього мислення, так і “зовнішні”, спровоковані суспільно-політичними обставинами). Акцентовано увагу на феномені митця-емігранта в українській культурі.
Ключові слова: взаємодія літератури й образотворчого мистецтва, літератор- художник, поезія, еміграція.
екзистенція еміграційний поетичний творчість
The paper casts light on the existential issues in the works of the Western Ukrainian emigre artists and writers of the interwar period, i.e. between WWI and WWII. These are Ivan Krushelnytskyi, Vasyl Khmeliuk, Galia Mazurenko, Oksana Liaturynska, Sviatoslav Hordynsky, and Volodymyr Havryliuk, who have become the main focus of interest in the paper. They had manifold talents, in other words - embodied universalism. The present paper hence points to the phenomenon of artist-emigre in the Ukrainian culture, showcasing the art universalism as a specific feature of the Ukrainian scene in different times.
The reflections of the Ukrainian writer Eugene Malaniuk in the article Late Generation were the motive behind the studies. To substantiate, the author shares that a foreign land was the reason for many people of different professions to devote themselves to literary activities. What is more, Malaniuk takes into consideration both positive and negative aspects of art universalism. In our view, emigration was a catalyst of creative processes. However, there were other reasons that had called for the literary activity of the artists. The main reasons for their turn to poetic creative work, namely those of personal character, motivated by the peculiarities of their artistic mentality, and “exterior” ones, forced by social and political circumstances, have been determined in the process of our study.
The chronology of debuts and further publications of poetry collections by these authors have been traced. It has been proved that literary activity was not simply a situational delight for them. Various aspects of artistic contacts between the writers and the artists have been examined.
The author devotes much attention to Sviatoslav Hordynsky's versatile creative work. He was a distinctive creator and promoter of the Ukrainian culture during the period between the world wars.
Keywords: literature and fine arts interaction, writer-artist, poetry, emigration.
Євген Маланюк у статті “Спізнене покоління”, розмірковуючи про літературну творчість “спізненого покоління” культурних і наукових діячів діаспори (Леонід Мосендз, Віктор Петров, Юрій Липа, Максим Грива, Оксана Лятуринська, Олег Ольжич, Микола Чирський), прийшов до узагальнення: “Всі вони пішли в літературу тільки тому, що серед безвихідности - то був, може, єдиний вихід для дальшого ведення перерваної війни вже не військовою зброєю, лише зброєю мистецтва й культури, а зброєю поезії - першу чергу” (курсив автора. - Н. М.) [11, с. 175]. На його думку, книжки цих письменників “безперечно, літературно-повновартісні, історично важливі ба й навіть “історіотворчі”, але, все ж, відмінні від “фахової” продукції уродженого професійного письменника”, а “справжній письменник увесь входить у свої книги і - поза ними - майже не існує” [11, с. 176]. Отож, Є. Маланюк порушив питання творчості так званих митців-універсалістів, яких у його генерації знайшлося чимало. “Письменство прийшло, сказати б, лише як вихід з безвихідности, в якій опинилося на чужині ціле покоління” (курсив автора. - Н. М.) [11, с. 173], - теза автора, що дає імпульс для подальших роздумів щодо мистецького універсалізму, який характеризує культуру міжвоєння загалом. Маємо на меті звернути увагу на тих поетів цього часу, що взялися за перо, відклавши вбік пензель і долото, - на художників-поетів. Важливо обумовити мотиви, що спонукали їхню творчу діяльність у новій для них творчій сфері, тобто питання екзистенції художників-літераторів, що становить один із аспектів проблеми універсального митця, дослідженню якої присвячені наукові розвідки зарубіжних й українських літературознавців (Г. Ґюнтер, М. Попель, Л. Генералюк, Н. Гавдида та ін.). Адже виокремлюється ціла плеяда поетів, які дебютують у літературі в 20-30-х роках (Іван Крушельницький, Василь Хмелюк, Галя Мазуренко, Оксана Лятуринська, Святослав Гординський, Володимир Гаврилюк). Поява таких мультиталантів зумовлена загальним культурним станом того часу, для якого характерними були жваві контакти між різними мистецтвами. Зокрема, Микола Ільницький відзначив, що “поезія міжвоєнного двадцятиліття, як рідко коли в інший період, розвивалася у тісному зв'язку з іншими видами мистецтва, передусім з мистецтвом образотворчим” [6, с. 5]. Йшлося про співпрацю у книговиданні, театральних постановках, рецензуванні мистецьких дійств тощо. З міжмистецького спілкування виникала часом у художників і потреба спробувати себе в іншому мистецтві.
Отже, хронологія дебютів така: 1924 року у Відні виходить збірка Івана Крушельницького “Весняна пісня”, 1926 року у Празі - “Акварелі” Галі Мазуренко, впродовж 1926-1928 років Василь Хмелюк видав там же три поетичні збірки (“Гін”, “Осіннє сонце”, “1926, 1928, 1923”), а в 1938 році заявила про себе як про талановиту поетесу Оксана Лятуринська (збірка “Гусла” (Прага)). Святослав Гординський дебютував у Львові 1933 року збіркою “Барви і лінії”, а Володимир Гаврилюк видав тут першу книжку “Соло в тиші” 1935 року. С. Гординський і В. Гаврилюк були учнями школи Олекси Новаківського. Як бачимо, еміграція дала поштовх до мистецького самовизначення багатьом Doppelbegabungen українського походження (після Другої світової війни вони всі змушені були покинути Батьківщину).
Варто зазначити, що непоодинокі прояви універсалізму в українській культурі траплялися і в ХІХ столітті. Через мистецьку інтеракційність розкриваються естетико- художні засади тієї чи іншої культурної доби, роль літератури у ній, органічність поетики митців слова в контексті тогочасних провідних мистецьких напрямів. Тож невипадково Юрій Шерех у примітках до статті “Микола Ґе і Тарас Шевченко: мистець у відмінному контексті” акцентував “прояви універсалізму в українській культурі й просвітянський нахил їх не помічати” [12, с. 78], у такий спосіб орієнтуючи літературознавців за актуальною дослідницькою стратегією міжмистецьких порівнянь. Євген Маланюк, до речі, ставив питання універсалізму концептуально, обумовлюючи його іманентну притаманність українській творчій психіці з урахуванням і “мінусів” творчості таких “непрофесійних” письменників.
Бажання писати загострювалося в еміграції. Поетична творчість ставала спробою врятуватися в чужому середовищі, компенсувала певною мірою енергію, яку талановиті люди не мали де задіяти у фахових потребах, можливістю висловити не лише особисту ностальгію за Батьківщиною, а й світовідчуття усього покоління, викинутого лихоліттям доби на еміграцію, їхнє “колективне несвідоме”. Наталія Колесніченко-Братунь розмірковує про еміграцію як матеріальне вираження поразки для “пражан”, а водночас і як поштовх до того, щоб “зробити творчість порятунком”: “Стан “духовної еміграції” підсилив інтуїтивно-ірраціональне відчуття своєї сутності (звідси - неоромантизм світобачення). Емоційне наднапруження виразилось у поетичних сповідях (не випадково мистецький розквіт багатьох із названих поетів відбувся саме в еміґрації”
278 [8, с. 162]. Справді, причини звернення до літератури, а зокрема поезії, українських художників та людей інших професій, які опинилися на чужині, закорінені не лише у специфіці їхнього художнього мислення, а й у суспільно-політичних обставинах. Для письменників-емігрантів поетична творчість була, безперечно, тим самим “виходом з безвихідності”. Окрім того, це й можливість глибшої оцінки дійсності й недавно пережитих історичних подій, і подолання страху “не відбутися” (за М. Мамардашвілі), і нова царина творчого експерименту.
Прикметно, що кожен зі згаданих митців, прийшовши в поезію з образотворчого мистецтва, реалізувався в новій творчій сфері не однією книжкою. Так, Іван Крушельницький - автор збірок “Юний спокій” (1929), “Бурі і вікна” (1930), “Залізна корова” (1930), а також драматичних творів, Галя Мазуренко видала збірки “Стежка” (1939), “Вогні” (1941), “Снігоцвіти” (1941), “Пороги” (1960), “Ключі” (1969), “Зелена ящірка” (1971), “Скит поетів” (1971) та інші книжки, вийшли збірки Оксани Лятуринської “Княжа емаль” (1941), “Бедрик” (1956), “Ягілка” (1971) та інші, Володимир Гаврилюк узагальнив свій творчий шлях у збірці “Тінь і мандрівник” (1969). В. Хмелюк не полишав поетичної творчості і пізніше, емігрувавши до Франції, хоча вже нічого більше не видавав. Цікава інформація про це трапляється в спогадах про художника, українського дипломата Юрія Кочубея, який відвідував його у паризькій лікарні. “Я на той час вже знав, що Василь Хмелюк мав також поетичний хист, писав вірші і навіть випустив кілька книжок (всього три). А тут я побачив одну надзвичайно цікаву і цінну річ, що її показав Хмелюк. Це був альбом, досить грубий, у якому каліграфічно були переписані вірші Хмелюка, причому кожна сторінка мала прикраси у вигляді малюнків і орнаментів, зроблених самим мистцем. Відзначу, що це художнє оформлення сторінок альбома було виконане у яскравих, свіжих, я сказав би, мажорних кольорах, мабуть, майстер вжив у цьому випадку фломастери. Інакше як шедевр в одному примірнику цього не можна було назвати”, - залишив свідчення мемуарист [9, с. 358]. Можна лише пошкодувати, що поет покинув видавничі проекти, а згадані його експерименти чи не назавжди втрачені. Отже, висока поетична активність згаданих авторів означає, що письменництво не було для них принагідним чи випадковим фахом. На жаль, не всі художники-письменники висловилися щодо свого захоплення літературою. Тим більшу вартість мають свідчення митців або ж інших людей про них, що висвітлюють проблеми творчої самоідентифікації. Наприклад, Оксана Лятуринська вважала себе передусім відданою образотворчому мистецтву (скульптурі, графіці, кераміці тощо), в якому досягнула великих успіхів, а до власної поезії спершу навіть ставилася як до вторинного творчого заняття, була невпевненою в її художній вартості. Микола Битинський (Оверкович) згадує, що коли О. Лятуринська показала йому свої вірші, на його питання, чому вона їх не друкує, авторка відповіла, “що не надає їм значення, бо сама не певна в їхній вартості, і властиво пише їх для себе в хвилину натхнення, а, зрештою, не має охоти тим зайнятися та не знає, як то робиться” [1, с. 74]. Сама Оксана Лятуринська зізналася у листі до Лідії Бурачинської, що її головний “фах”, причому вроджений, - це скульптура, і працювати над нею “доривково” вона собі не дозволяла: “занадто мені дорога скульптура, щоб партачити її будь-як” [10, с. 692].
Можна впевнитися, що і в поезії вона була такою ж вимогливою до себе як митця, як і в скульптурі, найбільш аналітичному різновиді образотворчого мистецтва.
Своїм масштабом серед усіх митців, творчість яких розглядаємо, виділяється постать Святослава Гординського (1906-1993). Його невипадково називають людиною Відродження на взірець ренесансних титанів. Дебютувавши в добу міжвоєння, він зумів повною мірою розкрити свій творчий потенціал і в образотворчому мистецтві, і в літературі. Не менш важливі і його наукові - літературознавчі й мистецтвознавчі - праці. “Він виступає як один з найбільш талановитих поборників нових, авангардних творчих тенденцій в українському мистецтві міжвоєнного двадцятиліття”, - зазначила мистецтвознавець Любов Волошин [2, с. 10]. С. Гординський активно публікувався в періодиці, одна за одною виходили його поетичні збірки: “Буруни” (1936), “Слова на каменях” (1937), “Вітер над полями” (1938), “Сновидів” (1938), “Легенди гір” (1939), “Сім літ” (1939). У травні 1944 року він змушений виїхати зі Львова, мешкав у Мюнхені, був членом МУРу, а в 1949 році переїхав до США.
Багатогранна творчість С. Гординського по-різному суміщається на різних життєвих етапах. Якщо рання поезія “озирається” на малярство і графіку (звідти і відповідні теми та особливості поетики), то зріла творчість цілком самодостатня. Та на всіх етапах С. Гординський поєднував дві мистецькі сфери, в кожній з яких він досягнув вершин майстерності. Обдарованість завжди йде в парі з великою працею, яка і передумова, і результат реалізованості митця. З певної безсистемності твориться структурована система, в якій кожен рівень охоплює літературу й образотворче мистецтво, що “працюють” на розкриття окремої теми, літературного періоду чи національної літератури.
Не раз С. Гординському доводилося самому пояснювати, як поєднується література і малярство у його творчості. Під час приїзду в Україну 1991 року, на зустрічі з письменниками, він пояснював, що “ті обидві ділянки часто бувають нерозривно пов'язані і не перешкоджають собі взаємно”, а цікава і творча праця в ділянці сакрального мистецтва, якою він сорок років займався в Америці дозволяла йому бути незалежним, “своїм власним меценатом” [5, с. 458]. Окрім того, його досвідченість у літературі була вимогою часу і суспільства. Не раз художникам доводилося ставати літераторами, щоб пояснити власне малярство загалові, теоретизувати мистецькі питання. Свого часу ще Іван Труш, (як перед ним і Корнило Устиянович), змушений був братися за перо з тої причини, що більше не було кому писати фахові рецензії, тож всебічними ставали “силою галицьких культурних умов”. Така ситуація зберігалася певною мірою до міжвоєння, тож літературна чинність художників і тут була своєрідним “виходом з безвихідности”. Павло Ковжун, оцінюючи розвиток образотворчого мистецтва в Галичині, в каталозі виставки АНУМ за 1934-1935 роки з прикрістю визнавав “болючу самотність” митців-художників у суспільстві, яке часто байдуже ставилося до їхньої творчої діяльності: “Наші приятелі й друзі, наша суспільність, усі верстви нашого громадянства нас майже не розуміють. Ми лише маємо поодиноких друзів у інших творчих професіях, що знаходяться в такому ж положенні, як і ми, в такій же самотності” [7, с. 204]. Саме в літературному середовищі знаходилися згадані друзі, з якими і було реалізовано чимало спільних цікавих проектів. С. Гординський, опанувавши нову творчу професію, добре розумів і художників, і письменників. Окрім того, йому належала роль своєрідного “медіума”, що поєднував обидва ці середовища. Така “роль” часто закріплювалася за митцями універсального характеру (Михайло Жук, Давид Бурлюк та інші), довкола яких гуртувалися люди різних творчих професій.
“Мистці ренесансу були майже завжди досвідчені у всіх родах мистецтва. їх оточення вимагало від них, щоб вони були такими, - творцями світу краси. Суспільство потребувало їх для втримання високого культурного рівня своєї доби”, - писав С. Гординський у передмові до монографії “Леонід Моложанин” [3, с. 244], і ці слова стосуються великою мірою і його власної творчої діяльності. Митець визнавав, що література давала “ближчий контакт зі світовими культурними зацікавленнями”, “писання відкривало нові обрії - світ ідей на базі історії, філософії, релігії, критики і всюдисущої політики” [4, с. 19], тож саме писання стає для нього можливістю діалогу з іншими культурами. Власне, захоплення французькими поетами-модерністами стало для С. Гординського поштовхом для поетичної творчості, яка контрастувала з тогочасними тенденціями західноукраїнського літературного процесу. Митець не раз висловлювався про виховання естетичних смаків галицької публіки, щиро вболіваючи за повноцінність національного мистецтва й літератури в контексті європейської культури.
Отже, інтенсивність життя української культури міжвоєння стала можливою завдяки новому поколінню митців, які виходили за межі власного творчого фаху в пошуках однодумців в інших мистецьких сферах, були готовими до міжмистецьких діалогів. Поява плеяди талановитих митців-універсалістів у цій генерації була зумовлена й еміграцією, що підштовхувала до самоаналізу й осмислення життя саме засобами мистецтва слова. “Вихід з безвихідности” для генерації, яка дебютувала в міжвоєнне двадцятиліття, став новим стартом у мистецтві, що для кожного з поетів набував особливого значення, збагачував цікавим досвідом. Вони не просто поєднали творчі професії, а зуміли зав'язати в тугі вузли дійсність й історію, особисте й громадянське, етичне й естетичне, залишивши багато питань для дослідників.
Список використаної літератури
Битинський (Оверкович) М. Невіджалувана втрата / М. Битинський (Оверкович) // Лятуринська О. Зібрані твори / О. Лятуринська. - Торонто : Видання Організації Українок Канади, відділ Торонто-місто, 1983. - С. 732-743.
Волошин Л. Рання графіка Святослава Гординського. 1920-1930 роки / Любов Волошин. - Львів : Афіша, 2007. - 188 с.
Гординський С. Леонид Моложанин / Святослав Гординський // Гординський С. В обороні культури / Святослав Гординський. - Київ : Видавництво “Гелікон”, 2005. - С. 242-245.
Гординський С. Мистецтво непевних часів. Інтерв'ю редактора Юрія Тиса зі Святославом Гординським для 10-го випуску журналу “Терем” / С. Гординський // Гординський С. Колір і ритми: Поезії. Переклади / С. Гординський. - Київ : Час, 1997. - С. 19-23.
Гординський С. Поїздка в Україну / Святослав Гординський // Гординський С. На переломі епох. Літературознавчі статті, огляди, есеї, рецензії, спогади / Святослав Гординський. - Львів : Світ, 2004. - С. 456-474. - (Серія “Ad fonts - До джерел”).
Ільницький М. На перехрестях віку / Микола Ільницький // Над рікою часу: Західноукраїнська поезія 20-30-х років / Микола Ільницький. - Харків : Фоліо, 1999. - С. 5-23.
Ковжун П. Шоста вистава Асоціації незалежних українських мистців / П. Ковжун // Українські мистецькі виставки у Львові. 1919-1939: Довідник; антологія мистецько- критичної думки / Павло Ковжун ; автор-упорядник Р. М. Яців. - Львів: Львівська національна академія мистецтв ; Інститут народознавства НАН України, 2011. - С. 204-209.
Колесніченко-Братунь Н. Еміграція душі, або Феномен митця-еміґранта в контексті українського менталітету / Наталя Колісниченко-Братунь // Всесвіт. - 1996. - №5-6. - С. 162.
Кочубей Ю. Зустрічі з Василем Хмелюком / Юрій Кочубей // Мистецтво української діаспори: Повернуті імена / Юрій Кочубей ; редкол.: О. Федорук та ін. - Київ : Тріумф, 1998. - С. 353-358.
Лятуринська О. Із листування з Лідією Бурачинською / Оксана Лятуринська // Лятуринська О. Зібрані твори / Оксана Лятуринська. - Торонто : Видання Організації Українок Канади, відділ Торонто-місто, 1983. - С. 690-693.
Маланюк Є. Спізнене покоління (Леонід Мосендз і інші) / Євген Маланюк // Маланюк Є. Книга спостережень / Євген Маланюк. - Торонто : В-во “Гомін України”, 1962. - Т 1. - С. 171-177.
Шерех Ю. Микола Ге і Тарас Шевченко: мистець у відмінному контексті / Юрій Шерех // Пороги і запоріжжя. Література. Мистецтво. Ідеології: у 3 т. Т 2 / Юрій Шерех. - Харків : Фоліо, 1998. - С. 51-78.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Поезія Т.Г. Шевченка, яка є виразом справжньої любові до України. Особливість тлумачення патріотизму й образу країни в творчості поета. Деякі історичні факти, які вплинули на його діяльність. Україна як основний символ шевченківської поетичної творчості.
курсовая работа [36,3 K], добавлен 03.10.2014Ідея служіння митця народу як одна із провідних у творчості Лесі Українки. Втілення проблеми взаємин митця і суспільства у драмі "У пущі". Загострення конфлікту між митцем і суспільством у творі. Занепад хисту митця Річарда Айрона та його основні причини.
курсовая работа [53,0 K], добавлен 03.12.2010Кирило-Мефодіївське товариство та заслання Т.Г. Шевченка. Історіографія та методологія дослідження творчості Тарас Григоровича. Автобіографія на засланні. Моральне падіння і духовне преображення людини у "Розп'ятті". Невільницька поезія Т.Г. Шевченка.
курсовая работа [52,1 K], добавлен 03.01.2011Види та функції неологізмів, способи їх творення у сучасній українській мові. Загальна характеристика новотворів в творчості Василя Стуса, причини переважання складних утворень. Вдавання автором до власного словотворення для влучнішого розкриття думки.
курсовая работа [55,0 K], добавлен 05.10.2012Чорнобиль як наслідок історичної долі України та питання існування чорнобильського жанру в українській літературі. Методичні рекомендації вивчення теми Чорнобиля у школі. Вивчення творчості письменників-шістдесятників у школі: Драч, Костенко.
курсовая работа [84,1 K], добавлен 07.05.2011Трактат Івана Франка "Із секретів поетичної творчості". Дослідження музичних і малярських можливостей мистецтва слова. Творчість Ольги Кобилянської як яскравий приклад синтезу мистецтв. Зв’язок з імпресіоністичним живописом в творчості М. Коцюбинського.
реферат [21,3 K], добавлен 21.12.2010Життєвий шлях поета. Ранні досліди та наслідування в поетиці. Місце творчості Е.А. По в світовій літературі. Естетична концепція поета. Стилістичні особливості, символічність та музичність лірики. Основні жіночі образи, що впливали на написання віршів.
курсовая работа [51,2 K], добавлен 05.06.2014Характеристика античних мотивів у житті і творчості Зерова-неокласика. Дослідження астральних образів та визначення їх функцій в поетичному світі критика і автора літературних оглядів. Аналіз оригінальної поезії та порівняння творчості Зерова і Горація.
курсовая работа [73,5 K], добавлен 11.10.2011Проспер Меріме - визначний французький письменник, мистецтвознавець, культурний діяч, член французької академії, виходець із сім’ї художників. Його історичні праці, що стосувалися слов’янських країн. Вивчення України, цікавість до козаків та гетьманів.
курсовая работа [1,1 M], добавлен 28.01.2009Відомості про життєвий та творчий шлях Марка Кропивницького. Основні здобутки української драматургії другої половини ХІХ–початку ХХ ст. Дослідження творчої еволюції Кропивницького-драматурга. Аналіз домінантних тем, мотивів, проблем творчості митця.
курсовая работа [57,5 K], добавлен 08.10.2014Основні типи дискурсів у сучасній українській літературі. Поезія 90-х років XX століття. Основні художні здобутки прози. Постмодерний роман "Рекреації". Становлення естетичної стратегії в українському письменстві після катастрофи на Чорнобильській АЕС.
реферат [23,3 K], добавлен 22.02.2010Сучасна українська поезія та її значення в суспільстві, місце та значення війни в творчості сучасних українських письменників. Б. Гуменюк "Вірші з війни" – історія написання та характеристика збірки. Стилістичне навантаження іншомовної лексики у збірці.
дипломная работа [63,4 K], добавлен 14.02.2023Незалежна Україна – заповітна мрія Олександра Кандиби, відомого під псевдонімом Олега Ольжича. Життя, політична та творча діяльність поета. Націоналістичні мотиви, відтінки героїзму та символічні образи поезій митця. Поезія українського націоналізму.
реферат [23,8 K], добавлен 08.03.2012Традиційні підходи дослідників та критиків XX століття до вивчення творчості Гоголя. Основні напрями в сучасному гоголеведенні. Сучасні підходи і методи у вивченні життя і творчості російського письменника. Особливість релігійного світобачення Гоголя.
реферат [35,1 K], добавлен 01.05.2009Поняття літературного бароко, його головні риси та значення в культурі та мистецтві. Віршована поезія в епоху бароко, зразки евфонічної досконалості. Українська барокова література, її вплив на культуру інших країн. Видатні представники цього напряму.
реферат [59,1 K], добавлен 04.02.2012Причини виникнення збірки в'язничної лірики, джерела життєвої і творчої наснаги митця. Місце і значення Василя Стуса у літературному процесі шістдесятників. Багатство образи і символів в його віршах. Провідні мотиви метафори, філософська складова поезії.
курсовая работа [60,5 K], добавлен 11.12.2014Вплив поезій Т. Шевченка на творчість П. Куліша. Історичний контекст творчості митців. Могутній емоційний потенціал творчості Шевченка. Доля Куліша - доля типової романтичної людини. Народні розміри у творах поетів. Наслідування Шевченка Кулішем.
курсовая работа [52,5 K], добавлен 22.02.2011Дослідження шляхом компонентного аналізу "Казки" Марка Вовчка "Кармелюк" з точки зору процесу формування характеру селянина-бунтаря. Літературна обробка образу народного месника. Причини і мотиви що сприяли становлення бунтарського характеру Кармелюка.
презентация [118,3 K], добавлен 30.09.2013Вивчення онімів як історичного джерела. Антропоніми, теоніми, хрононіми, ергоніми топоніми та космоніми у поезії О. Забужко. Метафоричне вживання фітонімів в українській мові. Проблеми встановлення етимології давніх онімів, стандартизації нових назв.
курсовая работа [55,9 K], добавлен 21.04.2014Художні традиції феномена двійництва в українській культурі рубежу XIX-XX століть, передумови його розвитку, художні засоби втілення та генезис в літературі. Валерій Шевчук та його творча характеристика, феномен двійництва в романі, що вивчається.
курсовая работа [74,8 K], добавлен 03.10.2014
