Мовні засоби вираження суб’єктивно-іронічної модальності в прозі Василя Слапчука
Лінгвістичні механізми і стилістичні прийоми творення комічного. Аналіз мовних засобів творення суб’єктивно-оцінної іронічної модальності в прозі В. Слапчука, зокрема в романах "Дикі квіти", "Осінь за щокою", "Сліпий дощ", "Поміж світів і сяяння світил".
| Рубрика | Литература |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 16.10.2018 |
| Размер файла | 23,6 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Мовні засоби вираження суб'єктивно-іронічної модальності в прозі Василя Слапчука
Штонь О.П.
У статті здійснено аналіз мовних засобів творення суб'єктивно-оцінної іронічної модальності в прозі Василя Слапчука, зокрема в романах «Дикі квіти», «Осінь за щокою», «Сліпий дощ», «Поміж світів і сяяння світил» та повістях «Клітка для неба» і «Жінка зі снігу». Описано лексико-стилістичні, логіко-смислові та синтаксико-стилістичні засоби вираження ситуативної іронії (іронічні порівняння та метафори, антифразис, гра слів, парцеляція, фразеологізми), а також засоби вираження асоціативної іронії.
Ключові слова: суб'єктивно-іронічна модальність, мовні засоби вираження іронії, ситуативна іронія, асоціативна іронія, Василь Слапчук, проза.
слапчук іронічний модальність комічний
Relevance of the research of verbal means of humor in modern linguistics is determined by the fact that realization of this phenomenon in fiction reflects not only the originality of the stylistic system of the national language, linguistic and ethnographic information, but also the individuality of the author's worldview. From this point of view, the linguistic means of representing the author's idiostyle of Vasyl Slapchuk's prose must be examined.
The purpose of the article is to identify and describe the linguistic expressive means of subjective-evaluative ironic modality of Vasyl Slapchuk'sprose. The study conducts an analysis of the linguistic means of creating subjective-evaluative ironic modality of the writer's prose, especially in the novels «Wildflowers», «Autumn behind the cheek», «Blind Rain», «Between the Worlds and the Shining of the Lights», «Cage for the sky», «Snow woman».
The linguistic expressive means of situational irony, especially lexical-stylistic, logical-semantic and syntactic-stylistic ones, as well as expressive means of associative irony are investigated and described. Subjective-evaluative ironic modality of Vasyl Slapchuk's prose is illustrated by such means as ironic comparisons and metaphors, antiphrasis, word games, parcellation, phrase- ologisms, and also dialogical citation.
Key words: subjective ironic modality, expressive means
Лінгвістичні механізми і стилістичні прийоми творення комічного привертають увагу вчених не одне сторіччя. Сутність цього поняття, основні засоби його вираження, співвідношення таких засобів з іронією, гумором та сатирою як основними формами комічного були об'єктом досліджень багатьох вітчизняних і зарубіжних учених, зокрема Ю. Борєва, Т. Буйницької, Г. Денискіної, Б. Дземидок, О. Калити, Л. Кузнецової, А. Леськів, Л. Мацько, З. Новицької, К. Орловської, Л. Пєсоріної, Б. Пришви, В. Проппа, Е. Різель (E. Riesel), В. Санникова, О. Титаренко, О. Шонь та ін. Актуальність вивчення вербальних засобів гумору в сучасній лінгвістиці зумовлена тим, що, попри традиційні способи творення комічного та його об'єкти, реалізація цього феномену в художній літературі відображає не лише своєрідність стилістичної системи національної мови, лінгвокраїнознавчу інформацію, а й індивідуальність авторської картини світу. Із цього погляду, на нашу думку, потребують наукового опрацювання мовні засоби репрезентації авторського ідіостилю в прозі Василя Слапчука. Твори письменника, які, на думку літературознавців, вирізняються витонченим психологізмом, алюзійністю, делікатною іронією й парадоксальністю, схильністю до афористичних висловлювань та виразного метафоризму, об'єктом окремого лінвостилістичного дослідження ще не були. Мета статті -- виявити й описати мовні засоби вираження суб'єктивно-оцінної іронічної модальності в прозі Василя Слапчука. Джерельною базою слугували романи автора «Дикі квіти», «Поміж світів і сяяння світил», повісті «Сліпий дощ», «Осінь за щокою», «Клітка для неба» та «Жінка зі снігу».
У одному із інтерв'ю митець зазначає: «Іронію можна розглядати як антивірусну програму або вважати її основою імунної системи організму. У цьому випадку іронія працює проти чогось, моя ж іронія, як я її в собі ідентифікую, не протистоїть, а підтримує. Цебто я її розцінюю як конструктивну» [3, с. 74]. Іронія в прозі Василя Слапчука є відображенням специфічної форми критичного та емоційного освоєння дійсності митцем і виражається не в глузуванні, а в легкій, доброзичливій насмішці. Сам письменник підкреслює: «Говорячи про іронію я завжди (або й передовсім) маю на увазі її внутрішню спрямованість -- самоіронію. Здорова самоіронія ніколи не руйнує, а тільки укріплює» [3, с. 75]. Найчастіше у творах митець іронізує над літературою та стосунками між людьми, наприклад: ...- Це такі вірші, як я негритянка [7, с. 220]; Письменникові, якому не пишеться, нічого більше не зостається, як у носі довбатися. Хоча може статися, що ідеї не тільки з пальця висмоктуються, але й видлубуються з носа [8, с. 3]; Поезія -- це вправи для розуму, хоча нею успішно користуються як носовичком [6, с. 31]; Жінка в ліжку -- завжди приємна знахідка на шляху чоловіка, однак шлях цей -- до депресії, -- віщував із кафедри доцент-філософ. -- Прогулянка з псом -- ось що укріпляє нервову систему [4, с. 251]; Книга -- як жінка. Можна кохати кількох одночасно, можна позачергово, однак я не мусульманин, щоб заводити гарем [6, с. 31]; Однак треба бути набитим тирсою, щоб прославитися оптимістом. Тим паче, що день народження, як завжди, у крокодила Гени, а вуха, традиційно, відривають Чебурашці. І ясна річ, що Карлсонові з даху видніше [5, с. 142].
О. Калита в дисертації «Мовні засоби вираження іронії в сучасній українській малій прозі» зазначає, що «для дослідження мовностилістичних проявів іронії на різних мовних рівнях найдоцільнішим є застосування поділу іронії залежно від контексту, котрий необхідний для її адекватного декодування, на ситуативну та асоціативну, які виконують у художньому тексті специфічні функції» [1, с. 6]. Серед мовностилістичних засобів вираження ситуативної іронії, до яких О. Калита відносить: 1) лексико-стилістичні (іронічно марковану лексику); 2) логіко-смислові (антифразис, іронічні епітети, іронічні порівняння, іронічні метафори і перифрази, гру слів); 3) синтаксико-стилістичні (риторичні питання, парцеляцію, вставні і вставлені конструкції) [1, с. 11], у творах В. Слапчука найбільш частотними є логіко-смислові та синтаксико-стилістичні. Це іронічні порівняння та метафори, а також антифразис, гра слів, парцеляція.
Одним із найбільш поширених засобів творення суб'єктивно-оцінної іронічної модальності в прозі Василя Слапчука є порівняння (60% серед усіх інших, зафіксованих нами засобів). Воно репрезентує здатність людського мислення зіставляти й порівнювати явища довкілля. Зрозуміло, що індивідуальне бачення певного предмета, поняття чи явища залежить, насамперед, від самої людини: порівняння окреслює сторони її внутрішнього світу; так можна частково розпізнати деякі деталі життєвого досвіду й особистих духовних цінностей. У порівняннях Слапчука, відповідно, перед нами постає чоловік, що пройшов випробування Афганської війни та зазнав тяжких поранень, поет і прозаїк, схильний до філософських роздумів, афористичних висловлювань і делікатної іронії: Ти, наче вистріляний патрон...Ти -- порожня гільза [9, с. 92]; До цього не можна звикнути. Як до смерті. Можна тільки збайдужіти [9, с. 104]; Думка ледве жевріла, як мокра погано розкурена цигарка [5, с. 104]; Чоловік без жінки -- як смичок без скрипки [7, с. 90]; Кохання-- це завжди ковчег під назвою «Титанік»» [8, с. 225]; Стосунки між чоловіком і жінкою -- завжди війна [4, с. 283]; Щастя -- не курка, його одразу та цілковито не впіймаєш [7, с. 109].
Чим більша невідповідність між ознаками порівнюваних об'єктів, чим більша їх полярність у семантичному і стилістичному планах, тим більше іронії в самому порівнянні. У прозі Василя Слапчука функціонують іронічні порівняння кількох типів:
• коли суб'єкту порівняння приписують невластиві йому якості шляхом порівняння з іншим об'єктом: Лідія безапеляційна, наче вихователька у дитсадку [9, с. 40]; А без цигарки вона, либонь, почувалася, як фея без чарівної палички [9, с. 53];
• коли об'єкту порівняння приписують невластиві йому якості шляхом порівняння з іншим об'єктом, у якому ці якості відсутні: -- Що зле вірю. А зустрічати однаково прийдеться, -- Ця проявляла м'яку, наче хокейна шайба, невблаганність [7, с. 272];
• унаслідок реалізації суперечності між реальними якостями денотата і його авторською характеристикою, коли вибраний для порівняння об'єкт містить негативні для автора конотації: Ірця пішла, зоставивши нас, наче якийсь непотріб, за хлівом [5, с. 148]; Не жінка, а якась сміттєфабрика [5, с. 101];
• коли порівнюються об'єкти віддалених предметно-смислових сфер унаслідок несподіваних авторських асоціацій: Як мовиться, у кожного чоловіка своя карма: хтось живе, як вареник у сметані, а хтось, як бичок у попільничці [5, с. 43]; Лідія гасить цигарку у попільничці з таким завзяттям наче товче носом збитошного кота, котрий напаскудив у непризначеному для цього місці [9, с. 29]; Чоловік з ріденькою, як парк 900-річчя Луцька, дяківською борідкою сидів на моріжку у позі лотоса і... наспівував мотив популярної пісеньки... [7, с. 273].
Зводячи два плани в парадоксальному протиріччі, іронія представляє речі в незвичному, новому ракурсі, створює ефект відчуження, визначає ціннісну орієнтацію комунікантів унаслідок підвищення їх інтересу до предмета іронічної оцінки. Саме тому в мовотворчості Василя Слапчука найактивніше використовуються порівняння четвертого типу, іронічно-оцінну модальність яких підсилюють мовні знаки культури (семантико-асоціативні образи, що будуються на уже закріплених семантичних асоціаціях першоджерела [2, с. 389]): Мої слова вона сприймала як передвістя особистого апокаліпсису [с. 115]; Спасибі, що попередила. А то ж могла б, як фашистська Німеччина у сорок першому [7, с. 268]; Лідія поводилася, наче Єва, до котрої ще ніхто не народжував [9, с. 52]; Ця Людка підступна й безпринципна, наче ніндзя [8, с. 119].
Іронічні порівняння у творах автора часто підсилюються антитезою: Баба Неля -- протилежність баби Зіни Федотівни: маленька, худенька, ніби на сонці підсушена. Баба Зіна Федотівна схожа на машину «Камаз». Баба Неля поряд з нею -- сухоребрий мотоцикл. Однак страшенно деренчливий. Без глушителів. Ще не знати, хто б кого перекричав [5, с. 171]; Баба функціонує у двох режимах. Коли вона сердита, то діє, наче напалм, а як добра, то ніби мікрохвильова духовка. У будь-якому випадку, не встигнеш зогледітися, як уже підсмажений [5, с. 160].
Вибір порівняння завжди пов'язаний із характером авторської оцінки того, що зображено. Несподівано і нетрадиційно, наприклад, у порівняннях постає образ жінки (матері, бабусі): Мати, мов камінчик у взутті, тисне, муляє, докучає: скорися, скорися -- і все налагодиться [4, с. 126]; Вийшло ж навпаки -- на мою голову звалилася вся чоловіча робота, і мати стояла наді мною, ніби німець з нагайкою [5, с. 37]; Баба вдає з себе інтелігентку, влітку етажерку з книжками до самих воріт виносить ..., сама ж лається, як остання буфетниця [5, с. 115].
Що стосується метафор, то чим вони несподіваніші та незвичніші, тим більший їх потенціал як засобу іронії: За порогом Анатолія зустріла зима з документами осені [4, с. 330]; Осінь вивертає кишені [6, с. 196]; Тато стабільніший від курсу долара, завжди (незалежно від того, веселий він чи сердитий) звертається до мене однаково -- по батькові [5, с. 113]. Зазначимо: на відміну від індивідуально-авторської метафори, яка своєю появою вже порушує усталені семантичні зв'язки і на перший погляд сприймається як парадоксальне твердження, індивідуально-авторська метафора, репрезентуючи іронічно-оцінну модальність, ще більше суперечить реальності, як-от: Тиша. Чи то пак мовчання автора. Бо тиша лежить долу, розтерзана Степановим хропінням [5, с. 256]; -- Сотні, тисячі порожніх хатинок... Що може бути печальнішим від цієї картини? -- Хіба що недоєні божі корівки [6, с. 121]
Для вираження суб'єктивно-оцінної іронічної модальності В. Слапчук часто використовує індивідуально-авторські перифрази: Досить з мене цієї «Кайдашевої сім'ї»! Щоб мені все тихо-мирно було! [7, с. 192]; Але сьогодні й я на Троянському коні до неї під'їхав [5, с. 74]; Нашу з Лідією чергову «карибську кризу» я, як звичайно, збирався перечекати в майстерні... [9, с. 98].
Універсальний механізм творення комічного полягає в семантичній двоплановості, коли внаслідок зіткнення непоєднуваних логічних контекстів стає зрозумілим значення цілого висловлювання. Продуктивним засобом реалізації іронічного смислу є гра слів та антифразис (уживання слів і виразів у протилежному значенні): Ніжно. Ніжно-ніжно... Як метелик об лобове скло [6, с. 160]; Запитали якось святого отця, чого не можна їсти в піст. Святий отець відповів: «Свого ближнього» [6, с. 212] -- іронія виникає внаслідок зіштовхування прямого значення (споживати їжу) і переносного (завдавати болю, смутку, мучити).
Серед ситуативних лексико-стилістичних засобів вираження іронії письменник часто обирає фразеологізми: Я готовий був крізь землю провалитися, а оскільки земля мене не приймала, я поліз у воду [5, с. 85]; Я визираю з-за широкої спини жінки, за такою жінкою, як за камінною брилою, не в смислі затишку, навпаки -- тривожно, не знаєш, що у світі робиться -- усе світло заступила [8, с. 85]. Більший потенціал для вираження авторської іронічної позиції мають трансформовані фразеологізми, адже трансформація, зміщуючи смислові акценти в стійких сполученнях слів, посилює їх експресивність: Як мовиться, у кожного чоловіка своя карма: хтось живе, як вареник у сметані, а хтось, як бичок у попільничці [5, с. 43]; Якщо Кола і пригощає когось сиром, то подає його в мишоловці [6, с. 81]; Якщо, може, й довелося йому коли стукнути пальцем об палець, то тільки за обіднім столом [8, с. 91]; Письменникові, якому не пишеться, нічого більше не зостається, як у носі довбатися. Хоча може статися, що ідеї не тільки з пальця висмоктуються, але й видлубуються з носа [8, с. 3]. Як бачимо, улюбленим прийомом трансформації фразеологічних одиниць є контамінація, за допомогою якої письменник створює надзвичайно глибокі іронічні образи.
Активно функціонує у творах В. Слапчука парцеляція. Чинником, який зумовлює виникнення суб'єктивно-оцінної іронічної модальності, є емоційно-експресивне та інтонаційне виділення парцельованої частини: До цього не можна звикнути. Як до смерті. Можна тільки збайдужіти [9, с. 104]; Все життя йому уявлялося маршрутом від однієї дівчини/жінки до іншої. А між ними -- бар та кав'ярня [6, с. 55]; Тому чоловіків треба у гаманці носити, разом із дріб'язком. Бряжчить -- значить, на місці [5, с. 220]; Ніжно. Ніжно-ніжно... Як метелик об лобове скло [6, с. 160].
Асоціативна іронія (стилістичний різновид іронії, який реалізується в умовах мегаконтексту, що містить широкий горизонтальний та вертикальний контексти), на думку О. М. Калити, реалізується за допомогою різних типів лексичного повтору та діалогічного цитування [1, с. 11]. Зауважимо, що майже третина від загальної кількості іронічних висловлювань у прозі Василя Слапчука реалізуються у формі діалогів: -- Вона ніколи не брала читати книг із нижніх полиць, тільки з горішніх. -- Ну то й що? -- Я гадав: манія величі це чи комплекс меншовартості? [6, с. 45-46]; -- А колись же я був курячим богом. Я їх годував, випасав... -- Тільки не кажи, що ти їх висиджував, -- озивається сестра [8, с. 103]; -- Сам перший мою маму згадав. -- Згоден, що проти ночі не варто було б [5, с. 104]; -- Такі чоловіки, як я, теж на дорозі не валяються. -- Дякуючи комунальникам... [5, с. 26]. Для творення суб'єктивно- оцінної іронічної модальності автор використовує діалогічне цитування, коли другий учасник діалогу повторює висловлювання першого або видозмінює його з метою вираження іронічного ставлення до співрозмовника. Під впливом контексту формується і виступає на перший план новий смисл, виникає характерна для іронії суперечність між цитованим висловлюванням і новим контекстом: -- Коні -- найкращі люди, -- Ого обійняв коня за шию. -- Люди теж добрі коні, -- мовив даішник і козирнув [7, с. 115]; -- Ти звідки тут взялася? -- Звідки й усі люди -- мати мене народила, -- відповіла дівчинка густим басом... -- Хочеш сказати, що твоя мати всіх людей народила? [4, с. 242]; -- Та-а, жінки декабриста з тебе не вийде, -- глузливо розтягую слова. -- Як із тебе декабриста [5, с. 71].
Отже, делікатна іронія, яка виражається не в глузуванні, а у легкій, доброзичливій насмішці, є відображенням специфічної форми критичного та емоційного освоєння дійсності Василем Слапчуком. Суб'єктивно-оцінну іронічну модальність прози письменника репрезентують різні мовні засоби творення ситуативної іронії, зокрема лексико-стилістичні, логіко-смислові та синтаксико-стилістичні, серед яких іронічні порівняння та метафори, гра слів, антифразис, парцеляція, фразеологізми. Асоціативна іронія найвиразніше представлена діалогічним цитуванням. Перспективою подальших досліджень є вивчення інших засобів вираження іронії у творах митця.
Література
1. Калита О. М. Мовні засоби вираження іронії в сучасній українській малій прозі: автореф. дис... канд. філол. наук: 10.02.01 / Національний педагогічний ун-т ім. М. П. Драгоманова. К., 2006. 20 с.
2. Крупа М. Лінгвістичний аналіз художнього тексту. Тернопіль: Підручники і посібники, 2005. 416 с.
3. Неліна Т. Інтерв'ю з Василем Слапчуком. Дивослово. 2004. № 6. С. 73--76.
4. Слапчук В. Сліпий дощ: роман. К.: Факт, 2003. 336 с.
5. Слапчук В. Дикі квіти. Роман. К.: Факт, 2005. 296 с.
6. Слапчук В. Осінь за щокою: Роман. К.: Факт, 2005. 280 с.
7. Слапчук В. Клітка для неба. Повісті. К.: Факт, 2007. 280 с.
8. Слапчук В. Жінка зі снігу: Повість. К.: Факт, 2008. 278 с.
9. Слапчук В. Поміж світів і сяяння світил. Роман. К.: Український пріоритет, 2016. 280 с.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Визначення поняття гумору та комічного. Дослідженні стилістичних та лінгвістичних засобів вираження комічного в комедійно-драматичних п’єсах на прикладі твору Б. Шоу "Візок з яблуками". Механізм реалізації комічної модальності стереотипних словосполучень.
курсовая работа [521,1 K], добавлен 23.07.2016Гумор як постійно діюча форма вияву комічного. Сатира як "одверто соціальний жанр" у літературі. Жанрова своєрідність творів Остапа Вишні. Засоби творення комічного у творах "Зенітка" та "Чухраїнці". Гумор та сатира у "Мисливських усмішках" Остапа Вишні.
курсовая работа [54,9 K], добавлен 24.05.2010Своєрідність стилю Е.М. Ремарка, його творчий шлях. Мовні засоби художніх творів, експресивні засоби вираження образу жінки у його творах. Жінки у особистому житті письменника і їх прототипи у жіночих образах романів, використання експресивних засобів.
реферат [30,4 K], добавлен 15.09.2012Розгляд поезії М. Лермонтова. Вивчення морально-психологічного роману "Герой нашого часу" про долю молодих людей після розгрому декабризму. Аналіз риси у творчості російського поета. Розгляд у прозі спільного між байронічним героєм та Печоріним.
презентация [5,3 M], добавлен 09.03.2016Головний зміст та аналіз лекції "Дім пам’ять, дім спогад (від) творення дому у "галицьких текстах", відображення в ній трагедії втрати Галичини. Станіслав Лем, Юзеф Вітлін як найславетніші наші співвітчизники, характеристика та аналіз їх творчості.
топик [19,7 K], добавлен 10.04.2012Види та функції неологізмів, способи їх творення у сучасній українській мові. Загальна характеристика новотворів в творчості Василя Стуса, причини переважання складних утворень. Вдавання автором до власного словотворення для влучнішого розкриття думки.
курсовая работа [55,0 K], добавлен 05.10.2012Характеристика адхократичного поетичного мислення як одного з рушійних прийомів когнітивно-семантичного механізму творення ігрового абсурду в постмодерністському фентезійному оповіданні. Основні принципи його творення та механізм дії у свідомості читача.
статья [23,5 K], добавлен 18.08.2017Основне визначення та причини використання псевдонімів, механізми творення. Загальні пріоритети української літературно-мистецької псевдонімії XX століття. Засоби псевдонімної номінації. Сучасне розуміння поняття "псевдонім". Псевдоніми діячів культури.
курсовая работа [47,3 K], добавлен 21.02.2014Поняття комічного, історія його появи та прийоми реалізації. Створення В. Шекспіром комічного ефекту в комедії "Приборкання норовливої" за допомогою неочікуваних сюжетних поворотів, інтриги, жартів, іронічних висловлювань, каламбурів у мові персонажів.
курсовая работа [53,5 K], добавлен 07.03.2013Поняття комічного в літературознавстві. Теорія комічного (за А. Бергсоном). Огляд творчості (комедій) В. Шекспіра. "Сон літньої ночі" - твір про любов й своєрідне посвячення, зашифроване у формі комедії. Особливості комічного характерів, ситуацій та снів.
курсовая работа [3,7 M], добавлен 17.11.2015Історичні передумови та основні художні засоби твору Ду Фу "Вісім стансів про осінь". Система художніх образів у творі. Специфіка змішування реального з ілюзорним у збірці "Вісім стансів про осінь". Розкриття теми свого життя і життя батьківщини у творі.
курсовая работа [64,6 K], добавлен 03.04.2012Стилістичні і лексико-семантичні особливості жанру фентезі. Квазеліксеми у научній фантастиці. Процес формування та особливості створення ірреального світу у романі письменника-фантаста Дж. Мартіна за допомогою лінгвістичних та стилістичних засобів.
курсовая работа [47,9 K], добавлен 10.01.2014Наукове уявлення про роль метафори в імпресіоністській прозі. Аналіз домінант авторського стилю Мирослава Дочинця та розмаїття художніх засобів митця на прикладі роману "Вічник. Сповідь на перевалі духу", принцип зображення казкового як реально сущого.
статья [21,6 K], добавлен 14.08.2017Генезис та естетична природа новелістики Г. Косинки, самобутність індивідуальної манери митця, багатогранність його стилю. Поняття "концепція людини" як літераутроознавча категорія. Художні засоби психологічного аналізу в новелістиці Г. Косинки.
дипломная работа [86,5 K], добавлен 25.03.2012Іронія та сатира як засоби мовного вираження комічного. Композиційні особливості в трагікомедії Б. Шоу "Дім, де розбивають серця". Сюжетність твору – типи дій та джерела сюжету, розкриття процесів соціально-історичного життя через вчинки персонажів.
курсовая работа [68,0 K], добавлен 14.07.2016Антонімія як лінгвістична категорія, її виражальні функції. Роль антонімії у мові. Види мовних протиставлень. Антонімія в прислів'ях і приказках. Діапазон комічного у творах Т.Г. Шевченка. Типологія протиставлень та їхня роль у створенні комічних вражень.
реферат [41,5 K], добавлен 15.11.2014Пасивна лексика як невід’ємний шар словникового складу сучасної української літературної мови. Стилістичні функції архаїзмів у творах С. Скляренка. Лексичні, словотворчі та фонетичні засоби вираження категорії архаїзмів в художньому мовленні письменника.
курсовая работа [31,0 K], добавлен 07.10.2014Загальна характеристика українського роману як літературного жанру. Біографії Зінаїди Тулуб та Павла Загребельного. Специфіка творення жіночих образів в історичних романах Зінаїди Тулуб "Людолови" та Павла Загребельного "Роксолана", їх єдиний сюжет.
реферат [80,9 K], добавлен 17.02.2011Огляд значення поетичної збірки "Квіти зла" у літературній долі Ш. Бодлера. Опис шляху пошуків вічного ідеалу, краси, істини, Бога. Аналіз висловлювань сучасників про збірку. Романтичні та символічні елементи творчості автора. Структура віршів збірки.
презентация [3,6 M], добавлен 23.11.2014Причини й передумови актуалізації образу Григорія Сковороди в українській літературі кінця ХХ ст. Образ видатного філософа й письменника в українській прозі 70-80-х років. Літературознавчий аналіз художніх творів, в яких було створено образ Г. Сковороди.
курсовая работа [46,6 K], добавлен 25.08.2010
