Образ автора у сучасному німецькому мандрівному романі

Размещено на http://www.allbest.ru/

ОБРАЗ АВТОРА У СУЧАСНОМУ НІМЕЦЬКОМУ МАНДРІВНОМУ РОМАНІ

Юлія Богдан

Стаття присвячена дослідженню поняття образу автора в сучасному німецькомовному мандрівному романі. Встановлено, що постмодерністська література здатна поєднувати різні жанрові підтипи, утворюючи нові або надаючи іншої форми вже існуючим. У статті надано стислу характеристику сучасної постмодерністської прози та одному з її різновидів - сучасному роману. В процесі дослідження визначено поняття мандрівний роман, його жанрові особливості та встановлені його типові форми оповіді. Зазначений жанр відзначається високим ступенем авторської свободи, саме тому залежно від авторського відношення до того, що зображується, використовуються різні варіанти оповіді. Оскільки образ автора найповніше розкривається саме у великих епічних формах, поняття «образ автора» розглядається в статті як важливий об'єднуючий елемент художнього твору. Матеріалом цього дослідження послугували романи-подорожі найпопулярніших представників сучасної німецької мандрівної літератури. У процесі аналізу досліджено образ автора в наданих творах та виявлено типові форми оповіді у романі- подорожі. В статі приділяється також увага поняттям «авторська картина світу», «авторська позиція», «авторська свідомість», «авторська рефлексія», «адресант художнього тексту», які є невід'ємними складовими поняття «образ автора». В ході дослідження художніх творів німецьких авторів-мандрівників встановлено, що найчастіше вживаною формою оповіді є оповідь від 1-ої особи однини, оскільки саме вона відрізняється найбільшим ступенем суб 'єктивності та змальовує авторське ставлення до зображуваного. В перспективі подальшого розгляду та вивчення цієї теми доцільно дослідити та порівняти типологію оповідача в сучасному українському мандрівному романі, встановити спільне та відмінне в типології оповідача в мандрівному романі ХХІ століття.

Ключові слова: образ автора, оповідач, постмодерністський роман, мандрівний роман, роман в новелах, роман-щоденник, подорож

Julia Bogdan

IMAGE OF THE AUTHOR IN THE MODERN GERMANY TRAVEL NOVELS

This article is devoted to the study of the concept of "image of the author" in the modern German-language travel novel. It has been established that postmodern literature is capable of combining different genre subtypes, creating new ones or providing other forms of existing ones. The article gives a brief description of postmodern prose and one of its varieties - the modern novel. In the course of the research, the concept of "travel novel", its genre features and its typical forms of narration are defined. This genre is marked by a high degree of author's freedom, so depending on the author's attitude to what is portrayed, different versions of the narrative are used. Since the author's image is most fully disclosed in large epic forms, the concept of "image of the author" in the article is considered as an important unifying element of artistic creativity. The materials of this research involve the travel novels of the most popular representatives of modern German travel literature. The image of the author in the presented works is researched and the typical forms of narrative in the travel novel are revealed. The article also focuses on the concept of "author's picture of the world", "author's position", "author's consciousness", "author's reflection", "addresser of artistic text", which are integral components of the concept of "image of the author." During the study of the artistic works of the German authors-travelers, it has been established that the most commonly used form of the narrative is the first-person narrative, since it is the one that has the greatest degree of subjectivity and depicts the author's attitude to the image. In the perspective of further consideration and study of this topic, it is expedient to investigate and compare the typology of the narrator in the contemporary Ukrainian travel novel, to establish a common and distinct typology of the narrator in the 21st century travel novel.

Key words: image of the author, narrator, postmodern novel, travel novel, diary novel, travel

Юлия Богдан

ОБРАЗ АВТОРА В СОВРЕМЕННЫХ НЕМЕЦКИХ РОМАНАХ-ПУТЕШЕСТВИЯХ

Статья посвящена исследованию понятия «образ автора» в современном немецкоязычном романе-путешествие. Установлено, что постмодернистская литература способна объединять различные жанровые подтипы, создавая новые или придавая другую форму уже существующим. В статье приведена краткая характеристика современной постмодернистской прозы и одной из ее разновидностей - современного романа. В процессе исследования определено понятие «роман-путешествие», его жанровые особенности и указаны его типичные формы повествования. Упомянутый жанр отличается высокой степенью авторской свободы, именно поэтому в зависимости от авторского отношения к изображаемому используются разные варианты повествования. Поскольку образ автора ярче всего раскрывается именно в больших эпических формах, понятие «образ автора» рассматривается в статье як важный объединяющий элемент художественного произведения.

Материалом данного исследования послужили романы-путешествие наиболее популярных представителей современной немецкой литературы путешествий. В процессе анализа изучен образ автора в представленных произведениях и установлены типичные формы повествования в романе-путешествие. В статье также уделяется внимание понятиям «авторская картина мира», «авторская позиция», «авторское сознание», «авторская рефлексия», «адресант художественного текста», которые являются неотъемлемой частью понятия «образ автора». В ходе изучения художественных произведений немецких авторов- путешественников установлено, что наиболее часто используемой формой повествования является повествование от 1го лица единственного числа, поскольку именно она отличается наибольшей степенью субъективности и отражает авторское отношение к изображаемому. В перспективе дальнейшего рассмотрения и исследования данной теми целесообразно изучить и сравнить типологию повествователя в современном украинском романе-путешествие, определить общее и отличительное в типологии повествователя в романе-путешествие ХХІ века.

Ключевые слова: образ автора, повествователь, постмодернистский роман, роман-путешествие, роман в новеллах, роман-дневник, путешествие

автор німецькомовний мандрівний роман

Проблема образу автора постійно перебуває в полі зору літературознавців та мовознавців. Образ автора, на думку багатьох дослідників, відіграє одну з основних ролей у художньому творі. Письменник відтворює у читача уявлення про своє відношення до подій та героїв твору, своє світобачення й світосприйняття. Беручи до уваги існування низки робіт з цієї теми класиків мовознавства В. Виноградова, М. Бахтіна, Б. Кормана, Ю. Лотмана, О. Потебні, Р. Барта, М. Фуко, В. Шмідта та ін., праці яких зазначили основні етапи вивчення поняття образ автора, слід наголосити, що ця тема неоднозначна й нерозкрита повністю. Залишаються невизначеними багато питань, у тому числі термінологічна дублетність (автор, образ автора, абстрактний автор, позиція автора), типи та види образу автора, образ читача, категорія автора в публіцистиці тощо.

Метою пропонованої роботи є дослідити образ автора як ключової фігури у сучасному німецькому мандрівному романі, окреслити його поняттєво-термінологічні параметри. Основними завданнями дослідження постають: визначити поняття образ автора; визначити особливості жанру мандрівного роману та встановити типові його оповідні форми; описати форми та функції образу автора у німецькому романі-подорожі ХХІ століття (на матеріалі романів Олівера Люка та Андреаса Брендта).

Серед німецьких мовознавців питанням образу автора одними з перших зацікавилися Кайзер, K. Фрідеманн, Н. Фрідман, Ф. K. Штанцель, Й. Вогт, Й. Х. Петерсон, Б. Совінскі, A. Шварц-Фрізель, Р. Петч, Г. Міхель, Д. Кінатедер, M. Шмелінг. На сучасному етапі більшість мовознавців, що цікавляться проявами авторського «Я» у художньому творі, дотримуються або найрозповсюдженішої схеми Ф. К. Штанцеля, або нарратологічної класифікації В. Шміда, (напр. Х. Шьонауер, Н. Кароусса, Г. Шрьодер, В. Веле, С.Янссен, Р. Хофманн, M. Ручкі, Й. Кар та ін.). Більшість з цих досліджень присвячена певним аспектам проявлення образу автора у різних видах романного жанру, як то наприклад, виявлення авторської позиції у E-Mail-романі (Sabrina Kusche, Der E-Mail-Roman. Zur Medialisierung des Erzдhlens in der zeitgenцssischen deutsch- und englischsprachigen Literatur), чи то оповідна структура французького антироману (Winfried Wehle, Franzцsischer Roman der Gegenwart. Erzдhlstruktur und Wirklichkeit im Nouveau Roman), або порівняльне дослідження переважно англомовної мандрівної літератури 90-х років ХХ ст. та початку ХХІ ст. (Аппє Маyrhauser, Die Erfahrung des Reisens in der Popliteratur. Zwischen postkolonialen Tendenzen, Freiheitssuche, Nostalgie und Utopie). Проте наразі нами не виявлено жодної розвідки щодо позиції автора саме у німецькому постмодерністському мандрівному романі ХХІ століття. Дослідженню цього питання присвячена ця робота.

На думку швейцарського літературознавця Маріо Андреотті, постмодерністська література охоплює період з кінця 70-х років ХХ ст. Він називає цей період як «пізній модерн» або «другий модерн», характеризуючи його як період так званих «Montagetexten», особливість яких - це здатність поєднувати декілька жанрів, відновлювати або утворювати нові нетипові форми як то роман у новелах, кібер-роман чи то мобільний роман, (тобто роман, котрий можна зберігати у смартфоні й читати під час поїздок), або Twitterlyrik, тобто он-лайн-вірші, які публікуються у Твіттері [11, с. 65].

Аналізуючи сучасний стан у літературному процесі, автори праці «Історія української літератури ХХ - поч. ХХІ ст.» зазначають, що «період характеризується розмаїттям, неординарними, навіть радикальними формами творчого вияву авторської свідомості [...] постмодернізму притаманне поєднання естетичного досвіду високої та масової літератури, насамперед у вигляді різноманітних жанрово-стильових модифікацій роману: авантюрно- пригодницького, детективно-філософського, роману-рефлексії, історико-пригодницького та ін». [3, с. 18; с. 21]

Сабріна, досліджуючи сучасний постмодерністський роман як жанрову форму, підтримує думку Вірджинії Вульф щодо його так званого «канібалізму». На думку вченої, роман поглинає інші жанри, поєднує або змішує їх та утворює щось нове, перебуваючи у постійному діалозі з іншими мистецькими формами. [9, с. 26-27] Роман не має твердо усталеного канону.

Згідно Н. І. Бернадській, порівняно з іншими епічними жанрами, це найбільш “вільна” форма, нескута внутрішніми нормативами, форма, яка дозволяє широкий спектр пошуків у доборі та розміщенні художньо осмислюваного матеріалу й у виборі оповідача, засобів втілення авторського задуму. Роман - це універсальний жанр, який здатний відтворити найширше коло життєвих явищ, порушувати кардинальні проблеми духовного, морально- етичного, екзистенційного, соціального, суспільного, метафізичного планів, створювати цілісні картини життя, сповнені складних перипетій і суперечностей, глибоко й всебічно досліджувати людські характери в їх становленні й розвитку, в найрізноманітніших зв'язках зі світом. [1, с. 3]

Мандрівний роман являє собою один з різновидів роману, в основі якого, за визначенням М. Черняк та В. Михайлова, лежить опис реального переміщення в достовірному (реальному) просторі мандруючого героя (найчастіше героя-оповідача), очевидця, який описує маловідомі або невідомі вітчизняні або іноземні реалії та явища, власні думки, почуття й враження, що виникли під час подорожі, а також розповідь про події, котрі відбувалися на час подорожі. [5, с. 165]

Серед дослідників, котрі займаються вивченням саме німецького мандрівного роману, слід назвати таких мовознавців, як П. Бреннер, Х. Бергнер, M. Лебер, Г. Вілперт, K. Граббе, У. Бірнат, З. Сценді, та ін.

Мандрівний роман як жанрова форма відзначається високим ступенем авторської свободи. Маріо Андреотті називає образ автора проміжною інстанцією між автором (тобто письменником), історією та читачем [6, с. 235].

Поняття образу автора дуже тісно пов'язане з поняттями авторська свідомість, авторська позиція, авторська рефлексія. Вони є невід'ємними складовими образу автора та беруть активну участь у створенні останнього. За визначенням Ю. Короля авторська свідомість - це творча воля автора, де автор являє собою людину як цілісність. Вона виявляється у тексті як цілісності, коли йдеться про зміст і форму, проблематику і поетику, метод і стиль. Авторська рефлексія як форма вираження його свідомості є засобом вираження авторської позиції. Зокрема, в авторських міркуваннях і відступах автор може прямо рефлектувати свою позицію щодо предмета, героя, наприклад, або з його оцінки. Авторська позиція проявляє себе і у відборі матеріалу, і у способі його подання, і в композиції твору. Ступінь вираження авторської позиції може суттєво різнитись у творах, що залежить від творчої манери письменника, від тих естетичних завдань, які він ставить перед собою. Іноді активна авторська позиція є вагомою складовою твору, в інших випадках вона зведена до мінімуму, або й зовсім відсутня [4, с. 15]. Велике значення для формування образу автора відіграє поняття картина світу митця. На її утворення впливає багато чинників, зокрема такі як своєрідність мовленнєвої образності, індивідуально-психологічні особливості письменника, творча обдарованість, освіта та виховання та ін. Оскільки образ автора відображає особистісне ставлення письменника до зображеного предмета чи явища, саме його картина світу та світобачення формують це відношення до об'єктивної дійсності.

У німецькомовній лінгвістиці традиційно спираються на теорію розповіді, яку запропонував австрійський мовознавець Ф. K. Штанцель, й виокремлюють три основних типи оповідача: аукторіальний (оповідач в формі третій особи однини, Er-Erzдhler), персональний, (це або діюча особа твору, або оповідач, позначений ім'ям), та оповідач у формі першої особи (так званий Ich-Erzдhler). На відміну від аукторіального оповідача ця форма зберігає ілюзію максимального занурення оповідача в події, він є головним протагоністом подій [8, c. 24-29]. M. Aндреотті додає ще й так званого нейтрального оповідача [6, с. 169]. Він вважає, що оповідач від першої особи являє собою найчастіше використаний тип оповіді в мандрівному романі, оскільки має найбільший ступінь присутності у творі. Автор поєднує обидві функції - дійової особи та оповідача, виступає безпосереднім учасником подій. Автобіографічність оповіді є однією з найважливіших складових мандрівної літератури, одним з її прагматичних чинників. Позиція Я-оповідача дозволяє авторові найкраще відобразити думки та почуття головного героя. Саме ця форма оповіді дозволяє читачеві відчути себе уважним слухачем, повністю зануритися у події, які оповідаються особою, котра мала безпосередній контакт, так би мовити саме прямо з полю бою. Я-оповідач відображає саме те, що він відчув та пережив [8, с. 163-164].

Спробуємо на прикладі двох німецьких мандрівних романів розглянути деякі з вищевказаних типів оповідача. Роман, який пропонує Олівер Люк „Neues vom Nachbarn. 26 Lдnder, 26 Menschen“ (2013), це розповідь про його 20-місячну подорож Європою. Роман відповідає усім канонам мандрівної літератури: має початок подорожі та повернення герою, мальовничі описи місцевостей, рефлексію автора щодо зображених людей та подій, карти подорожі та фотографії з цитатами, котрі ілюструють персонажів твору. Структурно роман поділено на 28 частин: вступне слово від автора, 26 новел-оповідей, епілог. Кожна частина має епіграф-преамбулу, в якому читача знайомлять з новим персонажем, наприклад: „ IRLAND. Die fabelhafte Welt der Clare Murphy

Irland ist das Land der Legenden und Mythen, der Fabeln und Mдrchen. Und Clare Muireann Murphy kennt viele von ihnen - sie ist Geschichtenerzдhlerin. Sie lebt in Galway und reist um die Welt. Ьberall baut sie Brьcken zwischen Phantasie und Wirklichkeit “ [10, c. 271]. Цей роман утворює мозаїку життя, описує різні судьби в короткій оповіді, що утворюють цікаву мапу Європи. З цієї мапи можна дізнатися не лише про судьби персонажів, їх життя або епізоди з їхнього життя, але й пізнати історію Європи.

На початку роману автор анонсує, про що буде розповідатися далі. Пролог нагадує, скоріш, рекламу, котра пропонує приєднатися до цікавої подорожі: Es soll eine Reise zu Menschen und ihren Geschichten werden - 26 Lдnder, 26 Menschen, 26 Geschichten. Darunter eine Lettin, die am Strand vor ihrer Haustьr ьber 30 Flaschenpostbriefe gefunden hat, der beste Freund von Arnold Schwarzenegger und eine schwedische Biologin, die eine umweltfreundliche Alternative der Bestattung entwickelt hat [10, c. 10].

Зовсім іншу манеру оповіді пропонує Aндеас Брендт у своєму романі „Boarderlines“ (2015). Твір являє собою автобіографічний роман-подорож, що зображує 10 років пошуку себе й сенсу в житті головного героя. Спробувавши одного разу подолати хвилі, герой за дуже влучним визначенням літературного критика «був інфікований вірусом серфінгу». Читач подорожує разом з головним героєм в пошуках найкращої хвилі, насолоджуючись красотами теплих країн. Разом з тим приходить розуміння, що прагнення головного героя стати гарним серфером й отримати бажану владу над хвилями, є досить важкою справою. Герою потрібно визначитися, що ж є найважливішим в його житті. Тяжкі роздуми щодо вибору майбутнього, падіння та зльоти в опануванні дошки, пошуки себе в цьому світі показують нам, що і в тропічному раю людина залишається людиною, з її душевними роздумами, з тривогою за майбутнє. Роман сприймається як захоплива подорож, з кумедними історіями та практичними туристичними порадами. При цьому не зважаючи на легкість сприймання, у читача постає питання: а чи зміг би й він також вчинити? А що б він зробив на місці головного героя? Який вибір вчинив би?

За формою оповіді цей роман пропонує типову суб'єктивну оповідь від 1-ої особи, де оповідач є одночасно й головною дійовою особою. Протягом усього твору форма оповіді періодично змінюється: на початку та наприкінці кожної частини тексту з'являється Я- оповідач, потім використовується оповідь від третьої особи, потім автор стає на певний час спостерігачем, описуючи мальовничі краєвиди чи життя невеликого селища: Das Panorama ist unbeschreiblich, weil alles so scharf und kontrastiert aussieht. Reine Idylle in klaren Farben. Es ist windstill und die noch ruhende Insel sieht aus wie im Bilderbuch.[...]. Irgendwie ist die Welt heute vollkommener als sonst. Der Horizont besteht aus den unendlichen Weiten des Indischen Ozeans. Die Palmen am Strand strahlen eine gutmutige Ruhe aus. Dahinter die vielen kleinen Dдcher des Ortes, in denen die Trдume der Schlafenden hausen. Die Vцgel in der Ferne gleiten sanft umher und ein paar Wolkenfetzen lachen im Licht des beginnenden Morgens [7, c. 131].

На відміну від більш філософського роману Олівера Люка ми спостерігаємо й співпереживаємо разом з головним героєм Andi, занурюємося з головою у його пригоди та роздуми. Образ автора в уяві читача ідентифікується з реальним письменником. Наприкінці твору в епілозі автор звертається у листі до читача, розповідаючи як з'явилася книга й чим закінчилася історія. Більш того, він пропонує читачеві долучитися до розповсюдження книги та обіцяє поділитися згодом продовженням історії, оскільки в нього залишилося багато спогадів, котрі не ввійшли до книги. У 2017 р. вийшла друга книга Андреаса Брендта, „Boarderlines. F*ck your happiness“, яка на відміну від першого автобіографічно-авантюрного мандрівного сюжету поєднала в собі любовні та пригодницькі перипетії головного героя на тлі подорожі найкращими пляжами світу.

Отже, образ автора як категорія прояву письменницького світогляду, відображення його життєвої позиції та авторської свідомості являє собою важливу складову сучасного мандрівного роману. Поєднання різних типів романів у мандрівному сюжеті призводить до багатогранного відтворення авторської свідомості і дослідження саме цього питання відкриває перспективи як для аналізу стану сучасної німецької мандрівної літератури, так і мандрівного роману тощо.

Література

1. Бернадська Н. І. Теорія роману як жанру в українському літературознавстві: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня док. філол. наук: спец. 10.01.06 «Теорія літератури» / Н. І. Бернадська. - Київ, КНУ ім. Т. Г. Шевченка, 2005. - 26 с.

2. Бровко О. О. Новела в структурі української прози: модифікації та функції: монографія / О. Бровко. - Луганськ: Вид-во ДЗ «ЛНУ імені Тараса Шевченка», 2011. - 400 с.

3. Історія української літератури ХХ - поч. ХХІ ст. У трьох томах. 3 том. Навчальний посібник / За ред. В.І. Кузьменка. - К.: ВЦ «Академія», 2017. - 544 с.

4. Король О. Ю. Проблема автора і героя в художній біографії / О. Ю. Король // Вісник Луганського національного педагогічного університету ім. Тараса Шевченка. - Вид-во ЛНПУ «Альма-матер», 2006. - № 15 (110). - С. 14-19.

5. Черняк В. Д., Черняк М. А. Массовая литература в понятиях и терминах. Учебн. словарь- справочник / В. Д. Черняк, М. А. Черняк. - М.: «Флинта», 2015. - 192 с.

6. Andreotti M. Die Struktur der modernen Literatur: Neue Wege in der Text interpretation: Erzдhlprosa und Lyrik / Mario Andreotti. - Haupt Verlag, Berlin-Stuttgart-Wien. 4.Auflage: 2009. - S.488.

7. Brendt A. Boarderlines. Roman / Andreas Brendt. - Conbook Medien GmbH, Meerbusch, 2015. - S. 413.

8. Karoussa N. Entstehung und Ausbildung des personalen Erzдhlens in der Mitte des 19. Jahrhunderts. Grundfragen einer Narrativik deutschsprachiger fiktionaler Texte unter besonderer Berьcksichtigung der Erzдhltechnik Theodor Storms. (Germanistische Texte und Studien 17) / N. Karoussa. - Hildesheim, 1983. - 237 S.

9. Kusche S. Der E-Mail-Roman. Zur Medialisierung des Erzдhlens in der zeitgenцssischen deutsch - und englischsprachigen Literatur / Sabrina Kusche. - Stockholm, 2012. - 211 S.

10. Lьck O. Neues vom Nachbarn. 26 Lдnder, 26 Menschen / Oliver Lьck. - Rowolt Taschenbuch Verlag, Hamburg, 2013. - S. 317.

11. Rudiger Heins im Gesprдch mit Mario Andreotti „Gegen die neuen Medien, die lдngst zu Massenphдnomenen geworden sind, hat die Lilteratur keine Chance“ [Електр. джерело] // www.experimenta.de. - Online- und Radio-Magazin fьr Literatur und Kunst. - Oktober 10/12, 2012. - C. 64-66. URL: http://www.vortragsverein.ch/media/Andreotti_Dok.pdf

Размещено на Allbest.ru