Стилістика карнавального образу трикстера (на матеріалі казок братів Грімм)

Размещено на http://www.allbest.ru/

У статті розглядається стилістичні особливості чарівних казок братів Грімм, уперше представлених з погляду карнавального світосприйняття, що знаходить своє втілення у її карнавальній поетиці.

Проведений аналіз спеціальної літератури, присвяченої питанням карнавалістики, показав, що серед фахівців немає єдиної думки у вирішенні цього питання. Одні вчені, до яких належать Л. Пінський, Ю. Манн, виходять у своїх дослідженнях з теоріїМ. Бахтіна і продовжують розглядати карнавал як універсальне явище, притаманне всім епохам і культурам. Результати їхніх досліджень знайшли своє відбиття в концепціях літературознавців, що займались вивченням впливу каранавальних традицій на творчість сучасних письменників. Інші, такі як О. Гуревич, Б. Гройс, відмовляються визнавати "глобальність" карнавалу, сприймаючи бахтінську теорію скоріше як "науковий міф".

У статті детально аналізується поняття «трикстер» та розглядається його місце у лінгвокогнітивній структурі казок братів Грімм. Трикстер здатен подолати будь-який страх, через свою наївність, впевненість та зухвалість. Карнавальної репрезентації зазнають також образи велетня, короля, принцеси. Так, герой казки позначається синонімічним рядом лексем, що відбивають його карнавальну природу, яка містить елементи хаосу та веселощів.

Проаналізований нами фактичний матеріал повністю підтверджує гіпотезу про карнавальні витоки та карнавальну природу німецької народної казки. Встановлено, що стилістика казки сприяє реалізації комічної модальності і спрямована на створення в творі карнавальної атмосфери. У цьому процесі використано мовні засоби мовних рівнів, починаючи від лексичного, словотвірного, фразеологічного, коли йдеться про елементи мовної гри, і закінчуючи текстовим та логіко-ситуативним рівнем. На рівні тексту спостерігаємо різноманітні стилістичні прийоми, як то: епітети, антитеза, порівняння тощо, внаслідок чого у казці виникає ситуативна інконгруентність.

Матеріали статті суттєво доповнюють уявлення про систему образів німецької народної казки, їх зв 'язок з карнавальними традиціями німецької сміхової культури. казка грімм трикстер карнавальний

Ключові слова: сміхова культура, карнавал, казка, трикстер, архетип.

Карнавал як народна сміхова культура посідає помітне місце в дослідженнях не тільки з історії культури, але й у літературознавчих студіях. Відомий культуролог Ю. Манн визнає, що, «як невід'ємна частина традиційної культури, карнавальний початок імпліцитно присутній у мистецтві та житті постійно, необхідно лише враховувати, що в різні епохи «дух карнавалу» може втілюватись в дійсності з різним ступенем повноти» [8, с. 154]. А. Грінштейн, орієнтуючись на М. Бахтіна, під карнавалом розуміє «не стільки реальне явище культури Середньовіччя і Ренесансу, скільки ідеальну модель цього явища, абстракцію, що використовується тільки для аналізу певних процесів та тенденцій у літературі наступних епох» [Гринштейн 1998]. В. Махлін у словниковій статті «Карнавалізація» для «Літературної енциклопедії термінів і понять» стверджує, що карнавал набуває характеру «комплексного феномена», в якому розкривається «зв'язок карнавалізації та літератури» [9]. Це означає, що карнавал може стати об'єктом спеціальних студій, яке синтезує інтерпретаційно-культурологічний та лінгвостилістичний підходи до вивчення народної сміхової культури.

Актуальність презентованого дослідження зумовлена двома основними моментами. По-перше - це невгасаюча зацікавленість сучасної філології проблемами сміхової культури та комічного. У сучасному літературознавстві вивченню спадщини родоначальника теорії карнавалу М. Бахтіна приділяється велика увага. З'явились навіть поняття «бахтінологія», або «бахтіністика», що позначають сукупність досліджень, присвячених вивченню ідей Бахтіна, його біографії, історико-культурної долі його теорій [2, с. 12]. По-друге, в центр уваги сучасних філологів потрапляють літературні тексти карнавального характеру, вивчення яких не може обійтись без звернення до арсеналу стилістичних засобів карнавального мовлення.

Новизна статті полягає у тому, що чарівна казка братів Грімм уперше представлена з погляду реалізації карнавального світосприйняття, що знаходить своє втілення у її карнавальній поетиці. Презентована стаття може суттєво доповнити уявлення про систему образів німецької народної казки, їх зв'язок з карнавальними традиціями німецької сміхової культури.

Неодноразово наголошувалось, що карнавал має фольклорні корені і це об'єднує його з народною казкою, і навіть, робить останню його різновидом, оскільки обом притаманні такі дискурсивні ознаки, як: двосвітовість/амбівалентність, ігровий початок, логіка «зворотності» (М. Бахтін), яка характерна також і для фольклору, взаємопроникнення гри і життя, комічність, тип персонажа (диваки), позитивний (стверджуючий) пафос, особливе мовлення (його карнавалізація) [5; 10]. Карнавальні елементи казки детерміновані аперцептивними характеристиками адресата (як правило, це дитяча аудиторія), що є визначальним для їх комунікативно-прагматичної специфіки. Отже, казка визначається як особливий тип карнавального дискурсу, що спирається на фольклорну традицію і становить значний інтерес в плані виявлення та аналізу лінгвостилістичних засобів створення карнавальних образів, закономірностей їх функціонування у дискурсивному просторі.

Як зазначалось, карнавал - це явище у вищому ступеню амбівалентне - руйнує межі між бінарними опозиціями, змішуючи смерть з народженням, небо з землею, верх з низом, початок з кінцем тощо. Така амбівалентність - спадщина архаїчних форм світосприйняття, для яких характерним є особливе циклічне, а не лінійне розуміння часу. В кандидатській дисертацій роботі «Карнавал как форма праздничной культуры» А. Ляшок спирається, перш за все, на концепцію Бахтіна. «Світоглядна сутність карнавалу», на її думку, «розкривається через систему таких категорій, як «карнавальна свобода», «карнавальний сміх», «амбівалентність», «карнавальна поведінка», «карнавальний сміх». Вяч. Вс. Іванов в одній із своїх статей про будову і функції карнавального образу стверджує, що Бахтіну «вдалось не тільки визначити роль карнавальної традиції та споріднених з нею явищ карнавалізації в історії літератури і культури, але й встановити найбільш характерні риси карнавального образу» [4, с. 381].

Справа в тому, що карнавальні і казкові образи базуються на однакових архетипах. За К.-Г. Юнгом, архетипи - це компоненти "колективного несвідомого", які сформувалися у найдавніші часи й визначають структуру моральної, естетичної і пізнавальної діяльності людини. Основу духовного життя складає досвід, який передається від минулих поколінь наступним і є сукупністю архетипів. Серед найважливіших архетипів колективного несвідомого К.-Г. Юнг називав такі: Ego, Тінь, Мудрий Старий / Стара, Дитина (включаючи й юного героя), Мати ("прамати" і "земна мати"), трикстер [14]. Останній виступає водночас як найважливіший карнавальний образ у лінгвокогнітивній структурі німецької народної казки.

Спираючись на підходи до вивчення міфологічного мислення, запропоновані К.Леві- Стросом та К.Г.Юнгом, можна знайти в первісній міфології так званий проміжний елемент, посередник між бінарними опозиціями людського існування. Таким сміховим елементом, що виконував функцію медіації між крайніми полюсами логічної опозиції в міфі був трикстер (шахрай, обманщик, блазень). Як стверджує Пол Радин, трикстер у К.Г. Юнга - це особистість, яка характеризується відсутністю стримуючого впливу розуму як регламентуючої функції і можливості відсувати і проявляти інтуїцію» [15, с. 265]. Р. Кулєшов зазначає, що витівки трикстера часто продиктовані прагненням задовільнити голод та ненаситне бажання [6, с.32], що очевидно перекликається з карнавальною нестриманістю в їжі та акценті на тілесному. Сам Р. Кулєшов також констатує зв'язок між архетипом трикстера і карнавальною свідомістю, підкреслюючи спорідненість трикстера і карнавального шута.

Фактичний матеріал свідчить про те, що трикстер здатен «вийти сухим» з найскладніших ситуацій. Він створює "гостре відчуття перемоги над страхом», що є дуже суттєвим моментом середньовічного сміху. До речі, це відчуття знаходить своє вираження в низці сміхових образів народних казок. Це - хоробрий кравчина, кмітлива донька селянина, солдат, роботяща служниця, пастух. В них завжди є цей переможний страх у формі потворно-смішного, в формі вивернутих навиворіт символів влади та насилля, в комічних образах смерті..» [11, с. 182]. Іншими словами, середньовічний сміх переміг страх перед світом і перед владою, розкриваючи про них правду, створюючи протистояння брехні та лицемірству. Носієм такої правди і був середньовічний блазень.

Звісно, що різноманітність суттєвих проявів людини - соціальних, особових, моральних - проявляється у першу чергу у зовнішності [12, с. 7]. Як зазначає А.А. Уфімцева, «зовнішність є результатом процесу сприйняття людиною іншої людини - об'єкта у просторі - розрізнення у цьому об'єкті окремих якостей, подальший їх синтез» [13, с. 53]. Опис зовнішності людини за допомогою характеристики статичних анатомічних деталей, рис обличчя, особливостей статури, одягу використовується багатьма науками, об'єктом дослідження яких є людина. У всіх цих галузях характеристика зовнішності людини сприймається як портретний опис людини.

У поняття «портретний опис» включається, у першу чергу, опис саме зовнішнього вигляду людини, хоча значущість таких складових портрету, як психологічні або так званий динамічний портрет важко відхилити. До цього референту можна віднести також особливості мовлення або фізіологічні прояви людини, як зір, прийом їжі тощо. Крім того, особливий різновид портретної лексики складають метафоричні утворення, засновані на здатності слів нести кілька значень при незмінності зовнішньої форми. При цьому метафоричне значення німецьких портретних дієслів визначається семантикою сполучуваних з ними іменників.

У казці "Хоробрий кравчик" роль трикстера грає юнак, який попри своє мізерне фінансове становище не втрачає віри в себе, у долю і використовує будь-яку ситуацію собі на користь. Карнавальна побудова образу починається з назви казки, де головний герой номінується лексемою зі зменьшувально-пестувальним суфіксом - Schneiderlein, який вказує на його незначний соціальний статус. Він постійно робить спробу підкреслити свою значущість. Після перемоги над мухами, чим кравчик безперечно пишаєтеся ('Bist du so ein Kerl?' sprach er, und muЯte selbst seine Tapferkeit bewundern ..), він швидко, в ейфорії (in der Hast) робить собі пасок і вишиває на ньому слова "сім одним махом", замовчуючи при цьому, кого саме він переміг. В авторському мовленні скрізь проглядається іронія: перемога над мухами позначається гіперболою Tapferkeit, а психологічний стан героя іронічно передається порівнянням "sein Herz wackelte ihm vor Freude wie ein Lдmmerschwдnzchen". Його бажання: щоб про звичайного невідомого кравчика узнало все місто, і навіть, весь світ: 'das soll die ganze Stadt erfahren. Und in der Hast schnitt sich das Schneiderlein einen Gьrtel, nдhte ihn und stickte mit groЯen Buchstaben darauf 'siebene auf einen Streich!' 'Ei was Stadt!' sprach er weiter, 'd ganze Welt solls erfahren!' und sein Herz wackelte ihm vor Freude wie ein Lдmmerschwдnzchen.'

Він майстерно знімає емоційну напругу, що виникла на початку спілкування з велетнем (адже велетень був вороже налаштований і звертався до кравчика словами 'du Lump! du miserabler Kerl!'), використовуючи розмовно-фамільярне звертання "Kamerad": Wie gefдllt dir das Stьckchen, Kamerad?' Це часто має місце у карнавальному дискурсі і, на думку М. Бахтіна, "послабляє мовленнєвий етикет та мовленнєві заборони. Обидва співрозмовника вступають у близькі приятельські стосунки, дистанція між ними зменшується (вони «на короткій нозі»), і тому форми спілкування між ними різко змінюються: стає можливим взаємне висміювання, можна похлопати один одного по плечу і навіть по ж и в о т у (типовий карнавальний жест), з'являються жарти та підтрунювання [1, с.304] (наприклад, лексема das Stьckchen (das Stьck+chen) тощо".

Трикстер-кравчик з легкістю долає всі перепони (Nun nahm er den Weg tapfer zwischen die Beine, und weil er leicht und behend war, fьhlte er keine Mьdigkeit), завзято змагається у здібностях з велетнем. Приклад карнавального руйнування страху, яке створюється образом кравчика, спостерігаємо під час огляду їм печери, де він має переночувати з разом з велетнями, щоб довести свою сміливість та відвагу. Комічний ефект від його поведінки, що часто супроводжує карнавал, виникає в наслідок ситуативної інконгруентності. Замість того, щоб злякатись "сумнівного" товариства, кравчик займається тим, що порівнює розміри печери зі своєю коморою: Das Schneiderlein sah sich um und dachte 'es ist doch hier viel weitlдufiger als in meiner Werkstatt.'

Карнавальна природа художнього образу кравчика постійно підкреслюється у контрасті з іншими казковими образами, будь-то люди чи міфологічні істоти. Це можна побачити у зовнішніх характеристиках, що передаються епітетами, гіперболами та порівняннями. Велетень та його рухи змальовуються прикметниками gewaltig, gemдchlich (порівняємо останній зі словосполученням mit der Hast, коли йдеться про дії кравчика підчас виготовлення пасока): ein gewaltiger Riese und schaute sich ganz gemдchlich um. Das Schneiderlein ging beherzt auf ihn zu, redete ihn an und sprach. Звертає на себе увагу гіпербола, що описує хропіння велетнів: sie lagen unter einem Baume und schliefen und schnarchten dabei, daЯ sich die Дste auf und nieder bogen.

Але при всій своїй фізичній силі, могутності, яка лякає інших, велетні виявляються безпомічними та наляканими, коли йдеться про кравчика: метафора 'kein Haar haben sie mir gekrьmmt' з вуст кравчика показує другий бік його образу (перший бік - людина, яка не має надзвичайних сил та фізичних здібностей), а саме спритність та винахідливість. В епізоді з велетнями у лісі простежується характерний для психології трикстера синтез винахідливості, гострого розуму та жорстокості.

Такі ж самі характеристики трикстера спостерігаємо в епізоді з диким кабаном, зовнішність якого ("mit schдumendem Munde und wetzenden Zдhnen") контрастує з беззбройністю кравчика (він навіть відмовився від супроводу мисливців): Als das Schwein den Schneider erblickte, lief es mit schдumendem Munde und wetzenden Zдhnen auf ihn zu, und wollte ihn zur Erde werfen: der flьchtige Held aber sprang in eine Kapelle, die in der Nдhe war, und gleich oben zum Fenster in einem Satz wieder hinaus. Das Schwein war hinter ihm her gelaufen, er aber hьpfte auЯen herum und schlug die Thьre hinter ihm zu; da war das wьthende Thier gefangen. Звісно, що, на перший погляд, кравчик не може чинити опір або змагатися з кабаном у силі. Його зброя - це його винахідливість; вона протиставляє кравчика образу грізного супротивника. Цьому сприяє на синтаксичному рівні сполучник aber у постпозиції. Попри те, що кравчик називається у цьому епізоді лексемою der Held, сполучення der flьchtige Held має іронічний відтінок, адже справжній казковий герой за не може рятуватись втечею.

Як бачимо, амбівалентний образ головного героя формується на базі карнавальних принципів та реалізується в силу своєї природи через такі карнавальні форми, як іронія та гумор. Уживання епітетів, порівнянь, гіпербол, антитези роблять головного героя таким, що не знає страху та докорів сумління і, незважаючи на свій зріст та фізичні можливості, дивним образом виглядає сильнішим, дужчим та розумнішим за всіх. Наявність такого персонажу в чарівній казці дозволяє характеризувати її як різновид карнавального дискурсу.

ЛІТЕРАТУРА

1. Бахтин М. Творчество Франсуа Рабле и народная культура Средневековья и Ренессанса // М. Бахтин. Собрание сочинений в 7-ми томах. Т. 4 (2). - М.: «Языки славянских культур», 2010. С. 7-516.

2. Библер В. С. Михаил Михайлович Бахтин, или Поэтика и культура. - М. : Прогресс, 1991. - 278 с.

3. Гринштейн А.Л. Карнавал и маскарад в художественной литературе. - Самара: Изд-во СГАКИ, 1998. - 120 с.

4. Иванов Вяч. Вс. Избранные труды по семиотике и истории культуры. - М.: "Языки русской культуры" // Серия: "Язык. Семиотика. Культура". - Т. III. - 2004. - 816 с.

5. Кравченко Ю. И. Смеховые начала средневековой культуры: Запад и Русь // Дисер. ... канд. филос. наук: специальность 09.00.03 - социальная философия и философия истории. - Ростов н/Д, 2004. - 124 с.

6. Кулешов Р.Н. Функциональное значение образа трикстера в архаической традиции // Электронное научное издание «Аналитика культурологи». - 2007. - № 2 (8). [Электронный ресурс] - Режим доступа. - URL: http://www.yoga.net.ua/upload/files/830.doc.

7. Ляшок А. Карнавал как форма праздничной культуры: Философско-культурологический анализ // Дисер. ... канд. филол. наук: специальность 24.00.01 - теория и история литературы.

- Краснодар: 2004. - 177 с.

8. Манн Ю.В. Карнавал и его окрестности // Вопросы литературы. - 1995. - № 1. - Вып. 1. - С. 38 - 48.

9. Махлин В. Л. Карнавализация // Литературная энциклопедия терминов и понятий / Гл. ред. А. Н. Николюкин. - ИНИОН РАН: Интелвак, 2001. - С. 338-340.

10. Мукатаєва Я.В. Німецький прозовий шванк: лінгвостилістичний, пргаматичний та когнітивний аспекти // Дисер. ... канд. філол. наук: спеціальність 10.02.04 - германські мови.

- Харків: Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна, 2008. - 19 с.

11. Пропп В. Я. Ритуальный смех в фольклоре (по поводу сказки о Несмеяне) // Фольклор и действительность: Избр. статьи. - М.: Наука, 1976. - С. 174-204.

12. Синегуб С. В. Семантика, синтаксис и прагматика немецких портретных глаголов : дис. ... канд. филол. наук : 10.02.04 «Германские языки» / Светлана Викторовна Синегуб. - К., 1996.

- 197 с.

13. Уфимцева А. А. Роль лексики в познании человеком действительности и формировании языковой картины мира / Анна Анфилофьевна Уфимцева // Роль человеческого фактора в языке. Язык и картина мира. - М. : Наука, 1988. - С.108-140.

14. Юнг К.Г. Психология бессознательного. - М.: Канон, 1994. - 319 с.

15. Радин П. Трикстер. Исследование мифов североамериканских индейцев с комментариями К.Г. Юнга и К.К. Кереньи. - С.-Пб.: Евразия, 1998. - С. 265-286.

Размещено на Allbest.ru