Ніккі-бунгаку – щоденникова література: традиції та вплив на сучасну японську літературу

Жанр ніккі заслуговує на детальне дослідження з огляду на його довгу та багату історичну традицію, престиж, популярність у читачів та авторів, на формування сучасної прози яких вплинув жанр автотодокументальних записів. На нашу думку, щоденники ніккі, поряд зі схожими автобіографічними літературними формами сецува та моногатарі, стали основним чинником легкості, з якою японська література асимілювала у західну літературну традицію художньої прози [2, с. 79-81]. Дж. Т. Раймер розглядав цей аспект у своїй книзі «Сучасна японська художня література та її традиції: Вступ». Проте наголошуємо, що це питання може бути дослідженим більш продуктивно, якщо за точку відліку обрати традиції жанру щоденника. Ми розглядаємо ніккі-бунгаку як сукупність літературних технік та критичних і естетичних припущень, що виявилися піддатливими сучасній художній літературі. До певної міри був досліджений вплив Заходу на сучасну белетристику, але вивчення того, як поклади класичних літературних конвенцій трансформували свій традиційний стиль написання та усталені форми в сучасну багату та активну японську літературу, роз'яснило б загальну картину розвитку літератури. Ми не в змозі завершити дослідження в межах цієї наукової праці, але доречним буде вказати напрямки, яких воно може набути.

Одна з літературних технік, або ж мистецтв ніккі-бунгаку, якщо можна так висловитися, що може стати предметом пильного розгляду, - використання алюзії та поетичних вкраплень для передачі душевних емоцій героя чи/або автора з метою удосконалення сюжету та зміцнення мотивації і характеру. Візьмемо для прикладу щоденник Хігучі Ічійоу, яка відома своїм мемуарним стилем і є автором, чия творчість набула впливу класичної щоденникової традиції. Так, її короткі оповідання від першої особи насичені посиланнями на класичну поезію, традиційні міфи та оповідки, народні сказання. Розглянемо її оповідання «Юкі-но хі» («Сніжний день») про молоду дівчинку, яка, відчуваючи перші паростки підліткової пристрасті, втікає разом зі шкільним вчителем, невдячно покинувши свою домівку і тітку, котра все життя піклувалася та виховувала її. Зрештою, як виявилося, тітка обрала не той шлях виховання, про який тепер буде шкодувати.

Хігучі на початку щоденника використовує ремінісценцію на твір Кі-но Цураюкі з метою встановлення теми, передбачення сюжету, передачі відношення головної героїні і в той же час наратора Тами до її особистого досвіду в юнацтві.

«Так спокійно й тихо падає сніг, немов би метелики танцюють. Їхні крила тріпотять, та звуку немає. Шестигранні кристалики лягають відпочивати на посохлі дерева - то є перше весняне цвітіння.

Але для мене, сніг несе з собою свіжий біль, і поки він падає і падає, виринають із давнини забуті спогади» [4, с.174].

Кристалічні квіти снігу - це прекрасний символ швидкоплинності підліткової любові; цей символ посилений тим «першим цвітінням весни», алюзією на класичну поезію, яка звучить у перекладі Р. Л. Данлі:

Падає сніг,

Що ще дрімають у зимовому сні.. [4, с.178]

У образі снігових пелюсток на дереві втілено красу першого кохання, а «невідомі весні квіти» натякають на те, що і кохання було невідомим почуттям для цієї молодої дівчини у той сніговий день. Тендітність снігових квітів та їхня невблаганна смерть у прийдешньому весняному теплі уособлюють неминучий кінець - нерозумні вчинки молодої дівчини, внаслідок чого вона буде залишена своїм непостійним коханцем. Поетичний ліризм автора відображає її ностальгію за минулим - жалкування про свою «несамовитість», як пізніше буде вона означувати в оповіді, та за теперішньою дорослістю, яка викривається у втраті всіх ілюзій щодо навколишнього світу, у визнанні, що є правда, як у поезії Мурасакі: «Перший сніг випадає у світ зростаючої журби» [4, с. 177].

Таке використання посилань на відомі поетичні твори минулого задля розширення значення тексту знайоме всім поціновувачам ніккі-бунгаку і не є незвичним, хоча заощадливість художніх засобів, яку Хігучі тут проявляє, є досить влучною. Візьмемо для прикладу хоча б наступний уривок із зачину «Сануке но Суке ніккі» (1971; Щоденник Імператора Хорікави) написаного Фуджіварою Нагако:

«Коли я виглядаю надвір, нависле небо у хмарах немовби симпатизує мені і його свинцевий гнітючий погляд змушує мене оцінити уявлення поета, який написав про «хмарний небозвід». Я відчуваю, як моє серце захмарилося скорботою, а мої сльози, як краплі дощу, що падають на іриси, які прикрашають карниз. Навіть хототогісу, якій сама гора смерті не є перешкодою, долучається до мого сердешного оплакування, і з завершенням короткої літньої ночі я охоплена спогадами про минулі події. Я не можу стримати сліз» [5].

Цей короткий пасаж містить три-чотири натяки на відому поезію. Два з них встановлюють основну думку та зміст спогадів, що будуть описуватися надалі. Вираз «хмарний небозвід» очевидно відноситься до поезії Ідзумі Шікібу:

ніккі бунгаку японський щоденниковий

«Яким рідним є для мене хмарний небозвід,

Підіймається в небо» [5, с. 117].

Дана алюзія вказує на те, що депресія мовця спричинена не погодою, а скорботою через втрату когось милого для серця. Нагако кохала імператора Хорікаву вісім років у здоров'ї та хворобах, і це її любі спогади про нього, які вона бажає засвідчити на папері: «Це лишень намагання втішити себе записом спогадів, що спадають мені на думку» [5, с. 57].

Інший важливий натяк стосується хототогісу - японської зозулі - та її польоту над горою смерті. Джерелом цієї алюзії може бути поезія Ісе-но Оосуке:

Розкажи мені все

Про мого коханого,

Коли повертатимеш

О, зозулечко! [5, с. 115]

Ця алюзія передбачає рішучість Нагако розповісти все про її коханого, а також вказує: якщо її спогади будуть оспівані, то «гора смерті» може бути подолана і підкорена актом написання щоденника. Хоча Нагако тонко заявляє про свої наміри й після цитованого уривку, та все ж дана алюзія дає декілька можливостей продовження оповіді. Насамперед, ці посилання дозволяють їй делікатно ввести тему смерті імператора без звернень до неї напряму. По-друге, алюзії дають змогу авторці не просто викласти спогади на папері, а й можливість приховати те, що щоденник призначений для увічнення імператора.

Такі пасажі, обтяжені літературними алюзіями, є звичною справою в ніккі-бунгаку і перекладання текстів в цьому жанрі вимагає інтенсивного нотування з метою роз'яснення походження значень задля адекватного розуміння тексту. Такі алюзії автор використовує, щоб: привернути увагу читача до емоцій та почуттів головного героя чи наратора (так як у Щоденнику Мурасакі Шікібу, де алюзії часто виступають єдиним вираженням авторських почуттів до подій у творі); запропонувати мотивації (як в Ідзайої ніккі, де Нан Абуцу використовує літературні посилання, аби показати, що її відданість дитячому благополуччю підштовхнула її до подорожі); ускладнити сюжет (як це відбувається майже в кожній любовній сцені, що може виникнути в класичному щоденнику); маніпулювати способом засвоєння та оцінювання читачем певних подій (як у щоденнику Ідзумі Шікібу, де використовуються посилання на відомі романтичні історії, щоб передати схожі погляди Ідзумі щодо кохання).

Використання алюзій настільки різниться, наскільки існує багато авторів, як класичних так і сучасних, які їх вживають. І в даному випадку справа не в самих алюзіях, які так яскраво маркують роботи авторів, таких як Хігучі Ічійоу, а в манері їх вживання із метою ускладнити наратив та описати внутрішні емоції героїв та автора. Окрім того, на думку авторів, що вживають техніку алюзії (Ідзумі Шікібу, матір Мічіцуна, Нан Абуцу та інші класичні письменники у жанрі ніккі-бунгаку) для підсилення емоційності художнього твору, перебіг емоційних вкраплень в ліричний мотив є природним.

До поширення західної літератури художня проза в Японії не була надто популярною серед читачів, окрім яскравого винятку Генджі моногатарі (Історії про принца Генджі). Пані Мурасакі, авторка твору, незважаючи на приналежність до аристократії, все ж вважалася грішницею, що має горіти в буддиському пеклі за написання неістинних історій. Таке ставлення почало змінюватися в епоху Едо (близько 1600 року) та все ж художні форми творів ще мали набути статусу поезії чи драми, відтак залишалися грубими та плебейськими. Автори епохи Мейджі, такі як Хігучі Ічійоу, Нацуме Сосекі, демонстрували можливості художньої літератури вказувати на правду, яка правдою і не була, завдяки технікам алюзії та поетичних вкраплень, що застосовувалися в класичних щоденниках ніккі. Нацуме Сосекі неодмінно користувався цим прийомом у своєму романі «Трикутний світ» (1906). У цьому творі можна спостерігати часті посилання як на класичних японських авторів, так і на західних, серед яких і М. Башьо, і У. Шекспір. Такі алюзії поруч із поетичними вкрапленнями - частина авторських роздумів над відношеннями мистецтва та сучасного світу; до того ж вони слугують для створення іронічної дистанції між словами наратора та його вчинками. Схоже використання алюзій та поезії і в Тоса ніккі (з метою створення іронічної дистанції між думками та вчинками автора) описане Гербертом Платшоу в його дисертації «Японські середньовічні путьові щоденники» [6, с. 47-49].

Сучасні письменники Танідзакі Джюнічіро та Кавабата Ясунарі не могли розраховувати на знайомство читача з класичною поезією, однак вони продовжували використовувати посилання на традиційну літературу з тією ж метою - надання глибини власній прозі. Танідзакі в своєму оповіданні «Комусь може подобатися кропива» (1929) використовує численні посилання на п'єси для театру Бунраку Чікамацу Модзаемона, щоб передати, принаймні частково, конфлікт обов'язку і почуттів, із яким стикається його головний герой. Кавабата в творі «Звуки гір» [7, с. 207] додає численні вставки класичної японської поезії вака та хайку з метою позначення емоцій головного героя Шінго, а також, щоб ввести дилеми, перед якими постає герой, та цінності, що його мотивують. Такі вкраплення мають набуті за довгі сторіччя основні символічні значення, які пов'язують їх із оригінальними джерелами, одним із яких і були ніккі.

Не можемо наголошувати на прямому впливі щоденникової прози на сучасну літературу Японії, скоріше, ми констатуємо ранній розвиток авторами ніккі-бунгаку позбавленої простоти літературної техніки, що створювала необмежені художні можливості. Іншими словами, новітній роман не обов'язково потрібно було вигадувати з нуля, оскільки в нагоді ставали техніки, що дуже відрізнялися від західної манери письма і були розроблені ще в класичній літературі, як ніккі-бунгаку.

Іншою літературною технікою, яка була заснована в щоденниково- мемуарній літературі і потребує подальшого дослідження, є використання фрагментарності та асоціювання з метою об'єднання цих фрагментів у зв'язний текст і залучення читача у сюжет та розвиток теми. До того ж використовувалися: прийоми керування голосом наратора, щоб управляти читацькими сподіваннями; введення персони автора твору, яка допоможе в обґрунтуванні створення тих чи інших фіктивних героїв (наприклад, Кі-но Цураюкі пише свій Тоса ніккі від жіночої особи); маніпуляція часом та застосування спогадів, щоб розвинути тему та наратив; написання свідчень, які вказують на обізнаність автора з обмеженнями та правилами жанру, наприклад, у щоденнику Мурасакі Шікібу. Таким чином, багатство традицій ніккі-бунгаку та вплив класичної щоденникової літератури на сучасну прозу підтверджують, що література ніккі-бунгаку потребує подальших досліджень.

Література

1. Odagiri Susumu, Kindai Nihon no Nikki, Tokyo,Kodansha, 1984, pp. 19-24.

2. Merilyn Jeanne Miller, The Poetics of “Nikki-Bungaku”, New York, Garland, 1985, pp. 66-118.

3. J. Thomas Rimer, Modern Japanese Fictions and Its Traditions: An Introduction, Princeton, N. J., Princeton University Press, 1978, pp. 62-123.

4. Higuchi Ichiyo, “A Snowy Day”, in the anthology In the Shade of Spring Leaves, Robert Lyons Danly, ed. & tr., New Heaven, Ct., Yale University Press, 1981, pp. 174-178.

5. Fujiwara no Suke, The Emperor Horikawa Dairy, Jennifer Brewster, tr., Honolulu, University Press of Hawaii, 1977, p. 57.

6. Herbert Plutschow, “Japanese Travel Diaries of the Middle Ages,” Ph.D. diss., Columbia University, 1973, pp. 47-49.

7. On Kawabata's Sound of the Mountain, (Spring 1977), pp.207-210.

Размещено на Allbest.ru