Повтори як засіб когезії тексту

Размещено на http://www.allbest.ru/

Аліна Чередніченко

У статті розглянуті повтори як засіб зв'язності тексту, інтенсифікації авторського впливу, передачі різної модальності дії, а також як композиційного й архітектонічного членування текстового цілого, оформлення абзаців, як елемент побудови мовних лейтмотивів. Здійснено комплексний аналіз повторів різних типів на матеріалі поетичних і прозових творів українських письменників. Виявлено і досліджено семантичний і функціональний потенціал повторів як засобів когезії тексту, що уможливлює подальше ґрунтовне вивчення текстових категорій різних типів, зокрема тих, які забезпечують змістову та структурну зв'язність.

В статье рассмотрены повторы как средство связности текста, интенсификации авторского воздействия, передачи различной модальности действия, а также композиционного и архитектонического членения текстового целого, оформления абзацев, как элемент построения языковых лейтмотивов. Осуществлен комплексный анализ повторов различных типов на материале поэтических и прозаических произведений украинских писателей. Обнаружено и исследовано семантический и функциональный потенциал повторов как средств когезии текста, что делает возможным дальнейшее глубокое изучение текстовых категорий различных типов, в частности обеспечивающих содержательную и структурную связность.

Зв'язність і цілісність тексту забезпечується різними мовними засобами, за допомогою яких здійснюється активізація сприйняття читачем певного тексту.

Категорію зв'язності дослідники кваліфікують як семантико-структурну єдність текстових компонентів, що на семантичному рівні репрезентує підкатегорія когерентності - внутрішня змістова зв'язність між одиницями тексту; а на структурному - підкатегорія когезії - зовнішня зв'язність між текстовими одиницями, формально репрезентована засобами мови.

У сучасному мовознавстві досить активно проводяться наукові дослідження, що стосуються проблем категорії зв'язності й засобів її вираження. Це, зокрема, дослідження Н. Валгіної, І. Гальперіна, Д. Ганича, Загнітка, О. Кондратьєвої, В. Кухаренка, Л. Мацько, О. Пономаріва, Різуна, Є. Селіванової та ін. Проте, незважаючи на популярність, а отже, й актуальність дослідження текстово-дискурсивних категорій, досі в лінгвістиці немає цілісного й усебічного аналізу засобів вираження когезії як структурної зв'язності тексту.

Зв'язність тексту здійснюється за допомогою низки структурних та лексико-семантичних засобів, які є у кожному тексті у найрізноманітніших комбінаціях [13]. Розрізняють локальний та глобальний тип зв'язності. Локальна зв'язність - це зв'язність лінійних послідовностей (висловів, міжфразових єдностей). Глобальна зв'язність - це те, що забезпечує єдність тексту як смислового цілого, його внутрішню цілісність.

Зв'язність тесту проявляється через зовнішні структурні показники, через формальну залежність компонентів тексту [2, 43]. Для позначення тих чи інших типів і засобів зв'язаності використовують термін когезія (з англ. Cohesion - зчеплення) [4, 74].

Когезія - це особливі види зв'язку, що забезпечують континуум, тобто логічну послідовність (темпоральну або просторову), взаємозалежність окремих повідомлень, фактів, дій і подій [4, 74].

У поняття когезії входять різні типи відношень компонентів тексту, серед яких головним є повтор. У тексті повтор може виступати як засіб інтенсифікації авторського впливу, передачі різної модальності дії, а також як засіб композиційного й архітектонічного членування текстового цілого, оформлення абзаців; як елемент побудови мовних лейтмотивів. Через повторювані слова встановлюється асоціативний зв'язок між різними предметами зображення, які пов'язані також тематично [5, 72].

Повтор - стилістичний прийом, яким можна створювати нові стилістичні засоби і фігури, бо він може охоплювати мовні одиниці всіх рівнів - звуки, морфеми, форми слова, словосполучення, речення, строфи.

Літературознавчий словник-довідник трактує повтор як найпростішу стилістичну фігуру, зумовлену емоційними та смисловими чинниками, що вживається у фольклорній творчості, передусім у народній пісні та поезії [7, 555].

У лінгвістичній літературі повтор як об'єкт дослідження розглядається в різних аспектах. У період античності фігури повтору розглядали як основний об'єкт риторики, пов'язаний з поетичною семантикою, що розумілася як відхилення від норми, через прості типи синтаксичних структур.

Особливе значення повтору теоретично обґрунтував О. Потебня, наголосивши на тому, що збільшення частоти вживання того самого слова дає нове значення, об'єктивне або суб'єктивне.

О. Шахматов пов'язував явище повтору з вираженням граматичної семантики, зауваживши, що повторенням слів у мові можна виражати підсилювальні підвиди недоконаного і доконаного виду.

У сучасних дослідженнях повтор розглядається як засіб посилення емоційності та експресивності оповіді.

Текстові повтори служать для розвитку думки і, відповідно, розвитку семантичного простору тексту. Повтори не тільки скріплюють текст, але і роблять його динамічним.

У сучасній лінгвістичній думці повтор справедливо вважається багатоаспектним, складним і різнофункційним явищем. За останні десятиліття у вітчизняній науці накопичено досить багатий матеріал у галузі дослідження повтору, що потребує осмислення та певного узагальнення. До цього часу, незважаючи на стабільну цікавість до проблеми повтору, варто відзначити недостатню розробленість питання про розуміння його як одного з елементів ідіостилю поета або стилістичного прийому в межах конкретного періоду в літературі [3, 188].

Прийом повтору сприяє кращому розумінню закладеного в тексті повідомлення, так як в першу чергу читач звертає увагу на нову інформацію, а вже відоме виступає фоном, необхідним для кращого сприйняття нового матеріалу.

У художньому тексті повтор виконує естетичну функцію. Повтор тематично близьких слів активізує сприйняття читача і реалізує естетичні принципи автора. Повтор цілої фрази або групи слів утворює рефрен (повторення групи слів, рядка або кількох віршових рядків у строфах).

Повторюваність фраз на асиметричних позиціях тексту підтримує канву художнього оповідання, служить організації композиційної структури тексту.

Повтори передають значну додаткову інформацію емоційності, експресивності та стилізації. Різноманіття властивих повтору функцій особливо сильно виражено в поезії. Деякі автори навіть уважають повтори стилістичною ознакою поезії, що відрізняє її від прози.

Особливого значення повтору в поетичному тексті набуває ритм. Повтор створює в ліриці «враження емоційного напруження, ліричного згущення переживань» [6, 199]. Віршовані повтори утворюють між собою деяку семантичну парадигму, входження в яку розкриває зміст кожного зі шматків тексту зовсім інакше, чим той, котрий у ньому виявляється при ізольованому розгляді. Внутрішня організація поетичного тексту створюється ритмом, а ритм створюється на основі повтору. Повтор може створити ритм не тільки в ліриці, а й у прозі за рахунок використання паралельних конструкцій, прийому алітерації, рими, звукової близькості слів, обігруванні омофонів та при ланцюговому вживанні однокореневих слів.

На основі повтору мовних одиниць у художньому тексті формуються нові естетичні знаки - так звані ключові слова чи фрази, лейтмотиви. Вторинна поява фрази відправляє читача до першого її вживання, викликаючи переосмислення, виявляючи відмінності в значенні. Одним із засобів виділення лейтмотиву в тексті твору є наскрізний фразовий повтор, який виступає засобом архітектоніки тексту. Фразовий повтор є «засобом формального і смислового структурування тексту» [4, 111]. Лейтмотив може повторюватися в тексті кілька разів, і кожного разу може набувати варіативність. Наскрізні фразові повтори, розташовуючись дистанційно, сприяють збагаченню сенсу, емоційної напруги, підводячи до кульмінаційного моменту у творі. Таким чином, лейтмотиви і їх варіації сприяють більш багатому глибинного створенню сутнісного сенсу і надійного розуміння цього сенсу [12].

Повтор є основою формування естетичних знаків не тільки в рамках даного, окремо взятого тексту, а й рамках цілої культури, оскільки повторюваність - це фундамент для народження символів, крилатих виразів. Повторюване слово або фраза виділяє якусь тему, ідею, і завдяки повтору ця тема чи образ набувають символічного значення. У кожній національній культурі є свої слова і фрази-символи, які завдяки повтору стають впізнавані й отримують численні варіації, вживаючись у багатьох текстах [12].

Підсумовуючи вищезазначене, можна виділити деякі функції повторів:

1) функція зв'язку елементів тексту;

2) функція посилення виразності (емфаза);

3) наростання;

4) послідовності передачі інформації;

5) вираження багатократності або тривалості дії;

6) виділення неповторюваного елемента;

7) додавання ясності тексту через надмірність (тавтологію);

8) створення ритму тексту;

9) стилізація розмовної емоційної промови [12].

Повтор - це нагромадження однотипних мовних елементів (звуків, складів, слів, словосполучень) у певній синтаксичній одиниці.

З-поміж повторів виділяється посилюваний повтор. Суть цієї фігури в тому, що повторюється та сама лексема, але в супроводі інших слів, котрі посилюють її виразові якості [11, 236]:

Ллється переливами Радість понад нивами,

Радісно всміхається,

Ріна земля («У полі», В. Симоненко).

Зоря над містом зібрана і чемна,

Зоря над містом точна і знаменна,

Зоря над містом хлібом пахне темним - Найкраще в світі пахне хліб печений. («Сонет», М. Вінграновський).

Повтор є явищем дуже давнім й широко вживаним в українському синтаксисі. Серед активних засобів утворення структурно-семантичної зв'язності тексту можна виділити лексичний повтор. Згідно з І. Гальперіним, синтаксичний повтор включає в себе анафору (повтор слова чи групи слів на початку рядків, строф, фраз), епіфору (повтор слова або групи слів у кінці рядків), анадиплосис (або епаналепса це повтор останнього слова чи групи слів вірша або фрази на початку наступного вірша або фрази), рамкова конструкція (вважається повтором слова на початку і в кінці синтаксичної конструкції) і полісиндетон (повтор сполучників, який скріплює частини речення) [12]. Дехто з учених уважають його явищем лінгвістичним чи навіть морфологічним, інші розглядають синтаксичні повтори як поетичні фігури, ще інші оцінюють їх як синтаксичні засоби експресії. На генетичне коріння лексичного повтору звернув увагу ще А. Бєлий, зазначаючи, що «повтор слова, групи, речення - прийом билин; з давнього епосу повтор перенесений у формі особистої поезії» [1, 175]. У фольклорі повтор використовується як музично-ритмічне явище, яке не має безпосереднього зв'язку з прирощенням додаткових смислів.

Лексичний повтор - це повтор слова чи вживання однокореневого слова для досягнення єдності та точності тексту, що дозволяє зберегти цілісність теми [10].

У лінгвістичній інтерпретації під лексичним повтором розуміється засіб слововживання, який перебуває в неодноразовому використанні тієї самої лексичної одиниці в контактному чи дистантному синтаксичному контексті з певною структурно-художньою функцією.

Лексичні повтори виражаються повнозначними частинами мови, а також службовими словами (сполучниками, частками) та вигуками.

За характером структурної організації лексичний повтор розрізняють:

1) простий, утворений шляхом повторення однієї смислової одиниці - слова:

Снігу, снігу сиплеться довкола,

(«Снігу, снігу сиплеться довкола», В. Симоненко).

повтор когезія текст

Весну думок, весну свого кохання.

(«Ти - вся любов. Ти - чистота», М. Вінграновський).

Ой дівчино, дівчино,