Суржикові елементи в художній мові (на матеріалі творів Богдана Жолдака)

Размещено на http: //www. allbest. ru/

Суржикові елементи в художній мові (на матеріалі творів Богдана Жолдака)

Гонза Юлія

Науковий керівник - доцент Гайдаєнко І. В.

Антоція

УДК 84. 161. 2? 27: 82 - 3 У статті розглядається історія застосування суржикових елементів у сучасній літературі, їх використання постмодерним письменником, Богданом Жолдаком, у збірці новел «Топінамбур сину».

Ключові слова: суржик, суржикізми, русизми.

Актуальність дослідження полягає у тому, що суржик у художній мові Б. Жолдака мало досліджуваний. Це пояснюється тим, що він порівняно «новий» письменник, який увійшов в українську літературу.

Мета нашого дослідження: Охарактеризувати функціонування суржикових одиниць у творах Богдана Жолдака.

Історія використання суржику в новій українській літературі починається ще від І. Котляревського (Возний), пізніше цей прийом досить часто з'являється у творах протягом ХІХ, ХХ ст. і аж дотепер (у Г. Квітки-Основ'яненка, С. Руданського, Т. Шевченка, Б. Жолдака, І. Ірванця та багатьох інших письменників). Порівняно недавно в українській філології окреслився поворот від ігнорування цього мовного явища до пильного вивчення його в нових історичних умовах [3, с. 69].

Попри вже традиційне тло стилістичного використання суржику і суржикізмів (фактично більшістю сучасних молодих письменників - С. Жаданом, Л. Дерешем та ін.), з'являється твір (принаймні нам відомий лише він один), де зроблено спробу відтворити суржиком буття персонажів достатньо високого інтелектуального рівня з акцентом на дорослій людині. Це роман М. Бриниха «Шахмати для дибілів», відзначений третьою премією літературного конкурсу «Коронація слова - 2008». Якщо суржик - це мовна стихія в устах продукту масового білінгвізму, то твір М. Бриниха - цілком штучний виплід. Штучність його полягає в залученні суржикізованої книжної, високоінтелектуальної, незрідка урочистої (старо-слов'янського походження) лексики та словосполучень з російської мови - переважно у поєднанні з колоритними питомо українськими елементами (літературного та діалектного походження), зниженою лексикою жаргонного та суржикового ґатунку. Наведемо один уступ: «Тоді жезл твоєї власті стане намного дліннєє і могущєствінніше, ніж самий спритний хобот. А главне, що ти побачиш світ не захламльонною лавкою старйовщика - ти узриш весь його чот- кий дуалізм і не ступиш на стезю іновєрцов та боговідступників». Пор. власне українське: невіглас, в царині архітектури, розвихрений, гартуєцця сила духа, тіки, шо, і суржикізми та жаргонізми: щас, ніззя, када, діствітельно, на стрьоме, ублюдок, роздуплицця [4, с. 40].

У сучасній українській літературі, як активного користувача суржиком ми беремо до уваги постать Богдана Жолдака. Він - одна з найяскравіших постатей в українській літературі - він і прозаїк, і сценарист, і драматург. Шалену популярність Богдану Олексійовичу принесли не його прозаїчні твори, новели чи гуморески, а зовсім інший жарн літератури, в якому він захотів себе спробувати - драматургія. Його проза перекладена англійською та німецькою мовами.

Мову оповідань Б.Жолдака надзвичайно заполонили росіянізми. Вони вриваються в структуру викладу думки, калічать літературні норми української мови і спотворюють їх. Використання автором росіянізмів простежується на різних структурних рівнях мови, але найхарактернішими є лексичні. Автор збірки новел «Топінабур сину», використовує суржик як художній прийом, зокрема для передачі мовлення персонажа та для зображення його характеру, важливі соціально-культурні “параметри” героя.

Наведемо окремі характерні вияви суржику (порівняно з літературною українською мовою):

· уживання русизмів замість українських відповідників: даже (навіть), да (так), нє (ні), када (коли), нє нада (не потрібно), єлє (ледве) тощо;

· «українізовані» форми російських слів: здєлав (зробив), дівся (подівся), унаслідував (успадкував), получав (отримував), щитав («вважав» або «рахував» залежно від контексту), отдав (віддав), отключив (вимкнув);

· «українізовані» форми російських числівників: вторий/втора;

· змішування українських і російських форм невизначених займенників: хто-то (хтось), шо-то (щось), як-то (якось), які-то (якісь);

· порушення дієслівного керування, вживання прийменників та відмінків за російським зразком: по вулицям замість вулицями;

· утворення найвищого ступеня порівняння прикметників і прислівників за зразком російської мови: самий головний (найголовніший), саме важне (найважливіше);

· утворення від українських дієслів активних дієприкметників за російським зразком: відробивший, прийшовший, зробивший (в українській мові ця граматична форма відсутня);

· слова і вирази, кальковані з російської -- міроприємство, прийняти міри, прийняти участь, до цих пір, так як, бувший у користуванні, на протязі;

· активне використання «є» в позиції після приголосної, особливо в російських запозиченнях, ще й під наголосом (пєрвий, дєлають, свєт, архітєктор, Вєра, шалфєй).

Беручи до уваги зазначені вище риси, за ними можна виділити суржик у художній мові Б. Жолдака у збірці новел « Топінамбур сину».

У цих творах присутні вживання русизмів замість українських відповідників: власть, зачатія, лучча, пасматрі, руль, серйозно, спіткнуться, спрашувать, уміть ждать та ін. Це спостерігаємо у таких висловлюівннях: «Ноги самі шукають щоб не спіткнуться» [2, с. 13], «…скільки можна спрашувать? Проїзд оплачен?» [2, с. 19], « Білєтов до Кієва нєт» [2, с. 22], « Я ж за рульом» [2, с. 27], «Бо я їздю трамваєм» [2,с.28], « Бери й пий, но помни - коли він почне власть ругать, то бери й не пий» [2, с. 37], « Не нада, власть хароша, луччої не нада» [2, с. 37].

Для чіткішого зображення емоцій персонажів, автор використовує «українізовані» форми російських слів : бистро, здержуя, їхати, одкусити, отвічаю, раздівайся, спросять, тіряй время, требували,любі, уважало: «Роздівайсь» [2, с. 95], «Не так бистро,- був наказ» [2, с. 95], « Так,, ну, бистренько, павтарять не буду» [2, с. 96], « Лучче ни тіряй время» [2, с. 97], « І от я мушу брати гору запчастин, їхать, неначе закордон» [2, с. 105], « І от я приїздю в гори й не можу зрозуміти» [2, с. 106].

У художній мові автора також присутні зсуви наголосу за російським зразком (када, розгаварювать, розписуваться, звонять, нахожуся, жінкє, в восьмирічкі, говорямть). Наприклад: « Ну ти збираєшься розгаварювать зо мной?» [2, с. 115], « Малінька?» [2, с. 120], « Вони звонять йому чи нє?» [2, с. 132]. жолдак суржик русизм література

Активне використання «є» в позиції після приголосної, особливо в російських запозиченнях, ще й під наголосом (пєрвий, дєлають, свєт, архітєктор, Вєра, шалфєй, навстрєчу). Наприклад: « І звір цей при цьому чудово розуміє, що рано чи пізно дівочі руки ослабнуть навстрєчу йому висіти» [2, с. 121], « Как ви разговаруєтє про гуманность?» [2, с. 132], « Ви знаєте скоко мнє лєт?» [2, с. 126].

Б.Жолдак використовує суржик як стилістичний засіб створення комічного образу героя, його мови та курйозності ситуацій. Одним із важливих стилістичних компонентів у мовотворчості письменника є розмовні дієслова: видєлуватися, доказувать, ждати, зирити, мацяти, не врубатися, оддати,одігратися, одкусити, одмічати, ощущати, післати, прошмонати, рвонутися, согласитися, содрогатись, спіткнуться, спрашувать, требувати, удовлітворяти, устиг, хвастацьця, шпіліндрикатися. Наприклад: «Ноги самі шукають ступити-не-спіткнуться, обертають,поринаючи з сонця в дим» [2, с. 13], « От дадуть тобі виграти, тоді програти, тоді одігратися добряче» [2, с. 15], «Скільки можна спрашувать?!» [2, с. 19], « Збоку, що я зміг, нарешті на відстані упізнати раніше, аніж озирнув, тобто устиг побачити лиш два ока» [2, с. 20], «Це тому, що я не встигав злякатись, оддавши увесь страх контролерам» [2, с. 20].

Дослідниця творчості письменника І. Долженкова у передмові до збірнику говорить: «Витворивши власний стиль, який не надається класифікації, Б.Жолдак сьогоднішній пише не так, як учорашній. Його колишня грайливість поступилася місцем тяжкому смурові. На позір перед нами фірмовий Богданів суржик, який багато хто любить і так само багато хто ненавидить. Але цей теперішній суржик уже не такий смішний, як учора. За ним нині стоїть щось більше, аніж доброзичлива посмішка автора, котрий у такий спосіб маскує шалене співчуття до своїх персонажів » [2, с. 3].

Отже, проаналізувавши збірник новел Б.Жолдака, ми дійшли висновку, що суржикові елементи складають більшу частину оповідань автора. Росіянізми, що вживаються у авторській мові, внутрішніх монологах, передають хід думок, вичленовують потік свідомості персонажів з авторського дискурсу. Богдан Жолдак вдавався до суржикових елементів, зважаючи на їх поширення в самому житті. Письменник усе ж таки відрізняється специфікою авторського ставлення до персонажів, часто надмірно нагромаджуючи специфічну лексику аж до ситуативної абсурдності мовної характеристики героя, що явно не вписуються в норми літературної мови. Однак, саме це і допомагає нам перенестися в побут героїв та пізнати усю глибину написаного.

Література

1. Ахманова О. С. Словарь лингвистических терминов / О. С. Ахманова. - М., 1969. - 239 с.

2. Дончик В. Мова не винна: про суржик, двомовність і грамотність на українському ТБ / В. Дончик // Слово і час. - 2001. №2. - С. 68-77.

3. Жолдак Б.О. Топінамбур сину/ Б.О. Жолдак. - Львів, 2002. - 223 с.

4. Радчук В. Д. Мова в Україні: стан, функції, перспективи/ В. Д. Радчук // Мовознавство. - 2002. - № 2/3. - С. 39-45.

5. Словник української мови. - Т. 9.- К., 1978.- 854 с.

Размещено на Allbest.ru