Світова велич українського поета

Размещено на http://www.allbest.ru/

Марківська гімназія

Світова велич українського поета

Мурліна Юлія Романівна

Марківка 2017



Зміст

Вступ

1. Шевченко - поет

1.1 «Антицарські» вірші

1.2 «Народні вірші»

1.3 Історичні твори

1.4 Біблія в житті Шевченка

2. Шевченко - художник

2.1 Академія мистецтв

2.2 Нагороди

2.3 Найвідоміші роботи

3. Вшанування пам'яті

3.1 Пам'ятники

3.2 Переклади творів

3.3 Інше

4. Наслідування Шевченка

Висновок

Список використаної літератури



Вступ

Траплялись на світі письменники, які завойовували серця читачів відразу своїми першими творами, і їхня слава геніїв чи пророків лунала скрізь, незважаючи на арешти, заборони чи заслання. Ці генії з'являлись на світ переважно в час великих історичних змін в житті їх народів або в час найбільшого внутрішнього піднесення. Іншим доводилось чекати довгі роки, доки світ визнав їхню всесвітню чи загальнолюдську вартість.

Світова велич письменника визначається багатьма складниками: його місцем у світовому літературному процесі, впливами на читача та на хід історичних подій, внеском нових ідей і нових мистецьких засобів та скарбів у загальнолюдську скарбницю культури. Тож і поява Шевченка пов'язана із дуже своєрідними обставинами.

Тарас Григорович Шевченко - український поет, драматург, прозаїк, художник, гравер, політичний і громадський діяч, національний герой, академік Імператорської академії мистецтв. Деякі джерела приписують йому членство в Кирило-Мефодіївському братстві.

Поету установлені пам'ятники по всьому світові, його твори перекладені багатьма мовами світу. І це недарма: вони відображають українські реалії того часу, показують картину простого українського життя, зрозумілу всьому народові.

Але, все ж, в чому велич Тараса Шевченка, і чим він заслужив таке визнання?

шевченко поет письменник історичний



1. Шевченко-поет

Шевченко був одним з тих людей, які не боялися царського гніву й щиро висловлювали свою думку. Поет написав не один свій твір, в якому викривав лихі риси багатіїв, панів, катів і «буржуа».

Він намагався покращити долю своїх земляків, та навіть коли не міг нічого зробити для них матеріально чи фізично, підтримував бойовий дух віршами, закликами до боротьби. Можна навіть сказати «віршами-закликами».

Іще Шевченко відомий своїми історичними творами (де, до речі, теж неодноразово зустрічаються доволі непрозорі натяки на несправедливість і гніт з боку тих, хто стоїть вище за рангом) і творами на біблійну тематику.

1.1 «Антицарські» вірші

Революційні перевороти Шевченко уявляв собі так, як і кожна людина, яка щиро вболіває за свободу рідного краю - «окропленими вражою злою кров'ю», яку «понесе з України у синєє море». Визріває питання: чию кров? Зрозуміло ж, що панську, але в тому числі москальську й польську. Саме ці люди гнітили Україну за Шевченкових часів.

Інший приклад ставлення поета до ситуації. У своїй поемі «Кавказ» царизм Тарас Шевченко затаврував в образі орла, який «споконвiку Прометея там карає, щодень Божий довбе ребра й серце розбиває".

Сатирична поема «Сон» («У всякого своя доля») була написана Шевченком у 1844 році протягом так званого періоду «Трьох літ». Твір цей став справжнім маніфестом антицаризму, представляючи російський царизм як нещадний і абсурдний авторитарний режим.

У вірші знаменитого поета «Молитва» звучать неприховані ненависть і обурення щодо політики російського царату:



Царів, кровавих шинкарів,

У пута кутії окуй,

В склепу глибокім замуруй.

1.2 «Народні» вірші

В цьому ж самому вірші «Молитва» є ї переживання за «знедолений народ»:

Трудящим людям, Всеблагий,

На їх окраденій землі

Свою Ти силу ниспошли.

Не в одному творі зустрічаються замилування людьми, сім'єю і материнством. От, наприклад, «І Архімед, і Галілей»:

І на оновленій землі

Врага не буде, супостата,

А буде син, і буде мати,

І будуть люде на землі.

Відомий письменник і філософ Євген Сверстюк писав про тему Шевченка і народу так: «Не ідеалізуймо й не обожнюймо Шевченка. Але пам'ятаймо, що він - душа нашого народу. Ті, хто обминав його, втрачали себе і не залишали після себе навіть перегною… на нашій не своїй землі».

Поет сьогодні, як ніколи, органічно злився з великим нескореним народом і твердо ступає у вільній державі. Тарас назавжди поряд з людьми, серед них, бо хто, як не нещасний кріпак, захищав таких, як він сам - обездолених людей?



1.3 Історичні твори

Саме в ранній період творчості (1838-1843 р.) Тарас Шевченко багато уваги приділяв історичній тематиці. Ще з дитячих літ запам'яталися йому народні пісні, історичні думи, легенди та перекази про героїчну минувшину народу, колоритні звичаї та обряди.

Узагалі, твори, присвячені історичній тематиці, мають велике значення для літератури, оскільки вони вирізняються історичною достовірністю, художньою довершеністю та цінністю, в них об'єднуються виклад фактів та цікавий сюжет. Такий ефект досягається шляхом поєднання художньої вигадки та історичного матеріалу.

Тексти ранніх поем Т.Шевченка ("Тарасова ніч", "Іван Підкова", "Гайдамаки" та "Гамалія") є цінним джерелом виявлення фольклорної основи творів на історичну тематику.

Історичні поезії Т.Шевченка пройняті волелюбними мотивами, вони мали збудити національну й соціальну самосвідомість українців. Поет завжди мріяв про вільну та незалежну українську державу. Він сумував за героїчним минулим України. У його творах, як і в творах інших романтиків, проявилася тенденція до ідеалізації минулого.

Історичні твори письменника можна умовно поділити на три групи. До першої входять поезія та проза, в якій не просто відтворюються відомі події, а й зображуються справжні, часто маловідомі, історичні фігури («Гайдамаки», «Гамалія»). До другої групи входять твори більш різнорідні, що містять роздуми про історію ("До Основ'яненка", "Думи мої…»). Що ж до третьої групи, то тут поет частково торкається минулого й описує його ("Хустина", "У тієї Катерини" тощо).



1.4 Біблія в житті Шевченка

Світогляд і життєва філософія Шевченка наскрізь пройняті Святим Письмом. Біблія супроводжувала його все життя (в дитинстві він слухав, як його батько читав «Мінею» й частини Святого Письма, вчився читати й писати з Біблії; служив у різних дяків; під час навчання в Академії мистецтв Брюллов рекомендував вибирати теми з Біблії; після арешту під час перебування у в'язниці, на засланні йому дозволено мати тільки Біблію).

Шевченка глибоко зворушувала доля Ісуса Христа, який зазнав страшних мук в ім'я спасіння людей. Вплив Біблії яскраво й виразно відбивається скрізь: і в поезіях Шевченка, і в прозі писаній російською мовою, і в «Записках» його і навіть в листах до приятелів і до знайомих.

Вершиною у творчості поета є поема «Марія». Шевченко послідовно йде за євангельським сюжетом, лише в одному відходить від біблійної легенди: за Шевченком Марія мала чоловіка - провозвістителя месії - і, як і кожна жінка, в муках народила сина.

Після заслання, маючи за плечима тяжкий досвід - перенісши вигнання й осміювання, Шевченко здійснив переспіви біблійних пророків. Їхня доля, людиноподібний пафос творчості імпонували поетові. Крім Ісаї, переспівує Ієзекіїля, Осію, пише вірш «Пророк», де визначає покликання поета - «Святую правду возвістить».



2. Шевченко-художник

Тарас Шевченко як художник займає одне з найпочесніших місць в українському образотворчому мистецтві. Він прекрасно володів всіма відомими тоді засобами графічного зображення. Талант художника проявився в нього значно раніше, ніж талант поета (перші літературні спроби припадають на 1836-1837 роки, а найбільш ранній малюнок “Жіноча голівка” датований самим автором ще 1830 роком).

2.1 Академія мистецтв

Звільнення з кріпацтва дало право Шевченку вступити до Академії мистецтв. Він став одним з найулюбленіших учнів Брюллова. Тарас переходить з класу в клас в числі найкращих учнів. У малярстві він робить дедалі помітніші успіхи..

Портретам належить велике місце в Шевченковому доробку. Він почав працювати над ними ще кріпаком. В Академії продовжував роботу в цій галузі. Незабаром він стає одним із відомих і популярних портретистів. Створені ним образи відзначаються невимушеністю, природністю, вдалою композиційною побудовою і свіжістю барв, намаганням дати психологічну характеристику людині. Шевченко зробив великий внесок у розвиток побутового жанру і став його основоположником в українському мистецтві. Особливо хвилювало художника підневільне, часто трагічне становище жінки.

Найбільшою радістю під час навчання стало удостоєння Шевченка званням академіка. Це сталось 4 вересня 1860 року, незадовго до смерті поета.

Из императорской Академии художеств. Академику ее Тарасу Григорьевичу Шевченко в том, что он удостоен сего звания бывшим 4-го ч[исла] сентября сего 1860 года торжественным годичным собранием Академии и что по силе всемилостивейше дарованной привилегии имеет он право на утверждение, по сему званию, в чине титулярного советника. Вследствие чего и дано ему, г. Шевченко, сие свидетельство, для предъявления полицейскому начальству во время проживания на квартирах в С.-Петербурге. Ноября 5 дня 1860 года.

Конференц-секретарь [подпись]

Производитель дел В. Зворский

2.2 Нагороди

За час навчання в Академії мистецтв Тараса Шевченка тричі нагороджують срібною, а потім золотою медалями за малюнки з натури і живописні твори.

У квітні 1839 року Тараса Григоровича Шевченка нагородили срібною медаллю 2-го ступеня за малюнок з натури. 1840 року його було нагороджено срібною медаллю 2-го ступеня за першу картину олійними фарбами "Хлопчик-жебрак дає хліб собаці". У вересні 1841 року Шевченка відзначено третьою срібною медаллю 2-го ступеня за картину "Циганка-ворожка".

Про останню картину можна розповісти докладніше. «Циганка-ворожка» -- це малюнок Тараса Шевченка виконаний ним в Санкт-Петербурзі в 1841 році. 26 вересня 1841 року рада Академії мис-тецтв втретє нагородила срібною медаллю другого ступеня зі словами:

«За успехи в художестве, доказанные представленными работами по живописи исторической и портретной Тараса Шевченка за картину, изображающую цыганку...».

В 1841 році ця картина була на академічній виставці в Петербурзі, про що згадує в листі до Шевченка Квітка-Основ'яненко:

«...читав у Литературной газете, що ваша дівчина, що через тин ворожила у циганки, продалась, та й зрадовався, бо я так і надіявся».

У картини чимало назв. В літературі вона зустрічається під таки-ми: «Цыганенок», «Цыганка», «Циганка, що ворожить руській дівчині», «Цыганка, гадающая малороссиянке», «Циганка гадає дівчині» та «Девушка гадает у цыганки».

2.3 Найвідоміші роботи

Художня спадщина Тараса величезна - збереглось 835 творів, картин, портретів, гравюр на різні теми, написані протягом різних періодів життя великого Кобзаря. Ще понад 270 художніх творів вважаються втраченими.

Одна з перших картин - «Погруддя жінки», написана простим олівцем у 1830 році, Тарасу тоді було всього 16 років.

«Катерина» - одна з найцікавіших картин Шевченка, написана олією у 1840 році. Картина дуже символічна, у формі образів автор передає ті почуття, які неначе хвилі здіймались у його серці. Босонога дівчина на центрі картини, символізує страждаючий український народ, російський солдат на коні - самодержавну російську монархію, що пригнічує Україну, селянин, який сидись на землі втілює собою вільне минуле, прагнення до якого наскрізь пронизує як літературну, так і художню творчість Тараса.



Ця картина називається «Циганка гадає українській дівчині», написана у 1841 році, тут теж прослідковується схожий сюжет, а українська дівчина символізує не що інше, але саму Україну.

У 1847 році Шевченко отримав замовлення написати портрет молодої княгині Катерини Кейкаутової. Ніжна та юна жінка, яка страждала від деспотизму свого чоловіка, викликала співчуття та симпатію художника. Вже закінчивши свій портрет, він довго її згадував і навіть передбачив у повісті «Княгиня» її швидку смерть.



Кобзар залишив нам у спадок свої чудові художні твори, які надихають та будуть надихати ще не одне покоління українців.



3. Вшанування пам'яті

Тарас Шевченко -- легендарна особистість. Його безсмертна спадщина -- це вершина людського генія, правдива духовна велич якого ставить його в один ряд із Данте, Шекспіром та Гете.

Зараз в незалежній Україні мрії Шевченка поступово, хоч і повільно, здійснюються. Піднявся рівень національної свідомості, відроджується козацька слава, дух лицарства, утверджуються національні ідеали, дух нації, його душевна щедрість, воскресає українська пісня, немає перешкод для утвердження української мови. Актуально в наш час звучать слова великого поета:

Учітеся, читайте,

І чужому научайтесь,

Й свого не цурайтесь...

3.1 Пам'ятники

Пам'ятники Тарасові Григоровичу Шевченкові встановлені в усіх без винятку обласних центрах України, багатьох містах, селах, а також за кордоном.

Перший пам'ятник Шевченку відкрито у 1881 році (до 20-річчя від дня смерті) у місті Форт-Шевченко (Казахстан) під керівництвом І. О. Ускова, який був комендантом Новопетровського укріплення, коли Шевченко перебував там на засланні. В Україні ж перший його пам'ятник встановлено у Харкові у садибі Алчевських у 1881 році.

Загалом, у світі є 1384 пам'ятники Кобзареві: з них 1256 -- в Україні та 128 -- за кордоном у 35 країнах. Це найбільша у світі кількість монументтів, встановлених діячеві культури. В Україні найбільше пам'ятників встановлено на Прикарпатті.

Серед найбільш примітних пам'ятних місць, присвячених Шевченку -- монумент у Канберрі у вигляді кобзи, графіті з портретом поета в Харкові, пам'ятник у Вашингтоні.

3.2 Переклади творів

Споконвіку художній переклад був рухом ідей від народу до народу. Великий Шевченко духовно єднає народи всієї планети.

Заповіт Т. Шевченка - це своєрідний гімн визвольної боротьби українського народу, що мав і має великий вплив на українську культуру. У поезії відчувається сила народу, віра в його безсмертя, впевненість у неминучій перемозі. Найвидатніші майстри слова трансформували його засобами рідної мови. Завдяки їхній праці маємо близько 500 перекладів 147 мовами світу. Деяким з них "Заповіт" перекладено і більше п'яти-десяти разів (російською мовою існує 35 інтерпретацій цього твору).

Нині маємо ряд майстерних трансформацій «Заповіту» різними мовами. Вони належать перу таких поетів, як І. Франко, Й. Абрам, О.Твардовський, М. Тихонов, С. Чиковані, А. Лупан, К. Кулієв, X. Алімджан, М. Турсунзаде, А. Лахуті, Д. Гуліа, Д. Хузангай, С. Попов, А.Венцлова, А. Каалеп, Янка Купала, А. Шогенцуков, Джон Вір, Г. Ціннер, М. Казаков, Нгуєн Суан Шань, М. Цедендорж, Я. Туречек-Їзерський, Л. Пастернак, Д. Методієв, Д. Максимович, А. Абріль, Е. Гільвік, В.Тулбуре, М. Нуайме, Д. Джеякантан, Р. Гамзатов, Л. Інджієв, Д. Кугультинов, М. Лайне та ін.

Але як передати іншою мовою суто український вираз "реве ревучий"? Або "поховайте мене на могилі"? Навіть при перекладі на таку близько споріднену мову, як російська, не завжди вдавалося правильно відтворити вирази. Поетам народів Крайньої Півночі нелегко перекласти таке поняття, як «кров ворожа», зокрема у рядку "І вражою злою кров'ю волю окропіте", бо ні долгани, ні ненці, ні евени не знали в своїй історії воєн, не розуміли, як можна вбивати людей. Усе це ставить перед перекладачами Шевченка вимогу досконало знати не лише мову оригіналу, а й історію українського народу, його побут, звичаї, культуру.

Ось що розповідає про свою роботу досвідчений перекладач творів Шевченка англійською мовою Дзюон Вір: "Англійські слова коротші за українські. То, щоб витримати мелодику вірша, треба додавати якихось нових слів. Але ж, знову нагадую, це додавати не кому-небудь, а Шевченкові! Розбавляти міцний настій його рядка - блюзнірство! Шевченко пише просто і влучає вам у саме серце".

Інші проблеми стояли перед перекладачем "Заповіту" мансійською мовою. "Мені,-- пише Ю. Шесталов, -- нелегко дався переклад Шевченкових творів, головне через те, що мансійська усна і писемна поезія зовсім, не знала рими, тож довелося її створити".

Наближення до духу і форми великого оригіналу триватиме й далі. Кожне покоління по-своєму прочитує програмний твір Шевченка і знаходить нові засоби передачі його мовами своїх, народів. У цьому є й інший, більш, важливий сенс: численні мови й літератури проходять школу Шевченка, школу його майстерності і духовності.

3.3 Інше

Ім'ям Тараса Шевченка названо ряд населених пунктів, вулиць, навчальних закладів та інших організацій. Зокрема, в Києві чотири вулиці Шевченка та бульвар Тараса Шевченка.

Також є Шевченка пік -- вершина 4 200 м на північному схилі Вели-кого Кавказу.

В Україні та за кордоном існує багато музеїв Тараса Шевченка. Най-більшим меморіальним комплексом, присвяченим Кобзареві, є Шевченківський національний заповідник на Тарасовій горі у Каневі.

У галузі літератури щорічно присвоюється Шевченківська премія -- одна з найпрестижніших відзнак України.

Портрети Тараса Шевченка зображені на банкнотах номіналом 100 гривень та на золотій пам'ятній монеті номіналом 200 гривень, а також на срібній (50 грн) та нейзильберовій (5 грн) монетах, випущених Національним банком України до 200-річчя від дня народження митця.

Серед прозових творів, присвячених життю і творчості Тараса Шевченка є повість про дитинство поета «В бур'янах» Степана Васильченка, повість Дмитра Красицького «Тарасові світанки», повісті «Дитинство Тараса», «Юність Тараса» та «Тарас -- художник» -- розповіді небожів поета -- Петра Микитовича Шевченка та Якима Антоновича Красицького, про юність Шевченка розповідається у повісті Михайла Рубашова «Багряні тіні»^[, відомий роман Оксани Іваненко «Тарасові шляхи» тощо.

Поетичні твори поету присвячували Варнак Охрім («Вечір в пам'ять Т. Г. Шевченка», 1890, «На той світ. На вічну пам'ять Т. Шевченкові», 1891, «Таємний співець. Посвята Шевченковій пам'яті», 1897), Андріс Веян, Акрам Валєєв («Дорога», 1939) та інші.

За творами Тараса Шевченка поставлено такі фільми, як «Катерина» (1911), «Злива» (1929), «Коліївщина» (1933), «Прометей» (1935), «Назар Стодоля» (1936, 1953), «Лілея» (1959), «Наймичка» (1964). Про самого ж Шевченка створено такі кінокартини: «Маленький Тарас» (1926), «Тарас Шевченко» (1926, 1951), «Шевченко-художник» (1954), «Імені великого Кобзаря» (1959), «Думи Кобзаря» (1960), «На Тарасовій горі» (1961), «Шляхами Тараса» (1962), «Розповіді про Шевченка» (1963), «Сторінка життя» (1964), «Сон» (1964), «Тут жив Кобзар» (1965), «Гілка вербова, гілка тернова» (1989), «Тарас Шевченко. Заповіт» (1992-1999), «Поет і княжна» (1999), «Мій Шевченко» (2001), «Братство» (2005), «Тарас Шевченко. Ідентифікація» (2014).

Поетичній творчості Тараса Шевченка притаманний глибокий внутрішній драматизм, тому його поеми були інсценовані ще за життя поета. Поема «Катерина» лягла в основу оперети Г. і С. Карпенка (1860), мелодрами П. Свєнціцького (1862). Велику сценічну історію мають інсценізації Марка Кропивницького «Невольник» (1872) і «Тита-рівна» (1892), а також «Мати-наймичка» Тогобічного (1900), «Жертва» Барвінок (1900), «Катерина» Пухальського (1903).

З 2014 року в селі Моринці, де народився Тарас Шевченко, відбувається щорічний всеукраїнський благодійний фестиваль «Ше.Fest», присвячений Кобзарю.

Портрети Тараса Шевченка писав Сергій Васильківський («Портрет Тараса Шевченка на повний зріст» (1910-1911) і «Портрет Тараса Шевченка» (1907)).



4. Наслідування Шевченка

Безцінна спадщина Т.Шевченка вже давно стала джерелом натхнення для багатьох митців літератури різних національностей, бо «…він завжди сучасний і нагальний, як правда, добро, людяність, щирість, ніжність, мужність, братерство…» (П.Мовчан).

Секрет і причини такої історично-культурної обраності - наслідування - завжди унікальні. «Обраний» культурний герой стає беззаперечним моральним авторитетом і прикладом для наслідування, настільки ж вічним, як і сама нація.

«Це взагалі, -- зазначав Салтиков-Щедрін, -- доля всіх сильних і енергійних талантів -- вести за собою довгий ряд наслідувачів і послідовників...»

Кожен справжній письменник, перш, ніж утвердитись в літературі, проходить школу майстерності в своїх попередників. Не був виключенням в цьому і Микола Чернявський. Найбільші художні досягнення Чернявського як поета генетично пов'язані з творчим засвоєнням шевченківських традицій. Школа великого Шевченка виразно позначилась на елементах поетичної тональності та образно-виражальних засобах. Епіграфом до всього поетичного доробку Чернявського можна поставити слова-заклик Т. Г. Шевченка, які він неодноразово цитував і якими керувався у своїй творчості: “Свою Україну любіть!”

Цілий ряд віршів Чернявського написано в дусі ранніх романтичних поезій і балад Шевченка. Це такі його твори, як: “Не придбаю честі, слави”, “Ніченько, нічко…”, “Кримські гості”, “Нашісела” та інші. А такі поезії, стилізовані під народну творчість, як: “Ой зів'яла я” і “Одна я на світі” і своєю тематикою, і засобами образності, і загальною тональністю близькі до шевченківських “Ой одна я, одна” та “Думка” (“Тяжко-важко в світі жити…”).

Чому свою поему «Чорнобильська мадонна» Іван Драч починає словами Тараса Шевченка? Проводовжуючи лінію віків, поет рядками Шевченкової поеми «Марія» задає тон своєї поеми. Так само, як і у Шевченка, центральним образом його поеми стає Мати, так само він понад усе шанує її святість. Так само, як і Кобзареві, болить поетові XX століття народний біль. Отже, мудрістю століть звучать рядки:

Все упованіє моє

На тебе, мій пресвітлий раю,

На милосердіє твоє,

Все упованіє моє

На тебе, мати. Возлагаю,

Святая сило всіх святих,

Пренепорочная, благая!

Шевченкова Мадонна -- земна жінка, частіше покритка. Вона не така непорочна, як Марія Біблійна, вона земна, але в цій своїй буденності ще вища через своє земне страждання, свій земний страх за дитину. Вона несе на собі печатку свого жіночого гріха і його покути. А Марія Івана Драча взяла на себе гріх людства і спокутує його сама вирушаючи вночі боса до саркофага.

Звертаючись у пролозі до Шевченківського образу, Драч продовжує галерею українських мадонн, витворюючи образ своєрідний, глибокий, трагічний. Мати у нього -- захисниця, заступниця, виразниця народної скорботи.

Інший приклад. Через сімнадцять років після написання «Заповіту» Чубинський у стані високого духовного піднесення написав вірш «Ще не вмерла Україна», первісний варіант приспіву якого звучить так:



Душу й тіло ми положим

За свою свободу

І покажем, що ми, браття,

Козацького роду.

Гей, гей, браття миле,

Нумо братися за діло.

Гей, гей пора встати,

Пора волю добувати

Нема сумніву в тому, що Чубинський наслідував Шевченка і знаходив такі виражальні засоби, які були близькими до Шевченкової поезії. Відомо, як Шевченко негативно оцінював діяльність славного гетьмана Богдана Хмельницького за його згоду стати під протекцію російського царя. У своїх творах «Якби-то ти, Богдане п'яний...», «За що ми любимо Богдана?» поет із сарказмом і гнівом висміяв «великомудрого гетьмана». Чубинський же не присвячував спеціального твору Богданові Хмельницькому, але у згаданому вірші «Ще не вмерла Україна», як і Шевченко, не схвалював поведінки гетьмана і кинув йому справедливий докір:

Ой Богдане, Богдане,

Славний наш гетьмане,

На що отдав Україну

Москалям поганим?

В одному вірші Чубинський охопив великий період нашої історії, від Богдана Хмельницького до часів козаччини, гайдамацького руху і завершив закликом до об'єднання зусиль слов'ян у боротьбі проти своїх гнобителів.

Поєднаймось разом всі,

Братчики-Слов'яне,

Нехай гинуть вороги,

Хай воля настане.



Висновок

Йому встановлено 1384 пам'ятники по всьому світу. Лише один його вірш «Заповіт» був перекладений 500 разів. В Києві чотири вулиці мають його ім'я. Його портрет надрукований на купюрах. Цілі міста названі його ім'ям. Йому письменники і поети присвячували свої твори. Про нього знімали художні й документальні фільми. На честь нього щороку відбувається фестиваль. Та все ж, в чому велич Тараса Шевченка, і чим він заслужив таке визнання?

Наш поет і художник - засновник нової української літератури, що першим покинув романтизм та впевнено вступив в епоху реалізму. Також Шевченко першим почав писати революційні вірші.

Він першим в літературі не став ховатися за маскою лицемірства: виступив як справжній народний поет, що боровся за народне благо, що розумів своїх земляків і не покидав їх навіть тоді, коли мав нагоду стати одним із високопосадовців. Шевченко був справедливим і суворим суддею, пересварившись з царем та панами.

Шевченко дав приклад іншим зіркам, що згодом засяяли над небосхилом (та, як не крути, не яскравіше від свого учителя): Іван Франко, Леся Українка, Марко Вовчок, Іван Драч, Микола Чернявський, Панас Мирний, Павло Грабовський, Павло Чубинський та ін.

Напевно, кожен, хто хоч раз брав до рук славетний «Кобзар», відчував неймовірну силу, що випромінювалась від слів. Деякі досить відомі люди змогли оформити у влучні фрази все те захоплення Шевченком, яке живе в кожному з нас. «Тарас Шевченко! Досить було однієї людини, щоб врятувати цілу націю!» (Остап Вишня); “Завдяки Шевченкові скарби української душі повною річкою влилися в загальний потік людської культури” (Луначарський Анатолій); «У Шевченкові я бачу і відчуваю всю красу людської душі, це справжній співець свого народу» (Костянтин Станіславський); «Шевченко цілком заслуговує на почесті, якими оточується. Він був більше, ніж українець - він був державним мужем і громадянином світу. Він був більше, ніж поет - він був хоробрим войовником за права і волю людей» (Ліндон Джонсон, президент США)

Напевно, недарма настільки освічені та мудрі люди так кажуть про Кобзаря.

Саме він возніс запущену та зарощену бур'янами українську літературу до рівня мистецтва, демократизував її та популяризував.

Уявити себе без Шевченка -- все одно, що без неба над головою. Для України Шевченко - це все. Якщо забрати, відняти його в народу, до народу не буде.



Список джерел

1. https://uk.wikipedia.org

2. Дмитро Чуб «Живий Шевченко»: »Ярославів Вал»/2013

3. http://bo0k.net/?p=achapter&bid=18030&chapter=1

4. http://allreferat.com.ua/uk/ykrainska_zarybigna_literatyra/kursovaya/1796

5. http://informatika152.wixsite.com/tg-shevchenko/pereklad

6. http://www.radomyshl.com/news/2858-vshanuvannya-pamyat-vidatnogo-sina-ukrayini-tgshevchenka-foto.html

Размещено на Allbest.ru

...