Оказіоналізми у прозі В. Барки (на прикладі роману "Жовтий князь")

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 821.161.2

ОКАЗІОНАЛІЗМИ У ПРОЗІ В. БАРКИ (НА ПРИКЛАДІ РОМАНУ «ЖОВТИЙ КНЯЗЬ»)

Яворська Катерина

Науковий керівник - професор Олексенко В.П.

Поетичне мовлення характеризується функціонуванням у ньому значної кількості різноманітних інновацій, зокрема, авторських лексичних новотворів (далі - АЛН). Основною причиною творення поетами оказіональних слів є їхня поліфункційність. Вдало створена майстром художнього слова номінація здатна якнайточніше відбити не лише власне світобачення автора, а й образно відтворити особливості національного світовідчуття, заповнити у конкретній мовленнєвій ситуації певну мовно-естетичну нішу. діаспорний поет оказіональний культура

Ґрунтовне вивчення інновацій неможливе без комплексного дослідження особливостей оказіонального словотвору провідних українських письменників і виявлення загальних закономірностей у галузі індивідуально-авторської номінації в різні періоди розвитку української мови.

У сучасній лінгвістиці велику увагу приділено вивченню мови діаспорних поетів, оскільки вона є живим і різнобічним відтворенням динамічних процесів, що відбуваються у сферах матеріальної та духовної культури українського соціуму.

Особливої уваги дослідників заслуговує вивчення індивідуального стилю В. Барки - видатного українського письменника й науковця, який увійшов в історію сучасної літератури й мови як сміливий експериментатор не лише в галузі розширення ідейно-тематичного спектру творів, а й у царині авторської лексичної номінації. В останні десятиліття індивідуально-авторьські інновації перебувають у полі особливої уваги мовознавців. Відомими дослідниками у галузі неології є Г. Вокальчук, Н. Сологуб, С. Єрмоленко, Ж. Колоїз, Т. Юрченко, Д. Мазурик, Г. Сюта та ін.

У своїй статті ми поставили собі за мету «зазирнути» у робітню слова В. Барки, зокрема його індивідуально-авторських новотворів зі значенням предметності, що демонструють експериментування з мовним матеріалом під час написання роману «Жовтий князь». Саме авторські інновації є тим потужним виражальним засобом, що ілюструє бездуховність «совождів», духовну деградацію тогочасного «партконоводства», духовне виродження та зубожіння «перепронакомуністичних» і духовну кризу представників «муходрянська» та суспільства загалом. Оказіоналізми, засвідчені в романах В. Барки, об'єднуються переважно навколо значення предметності (рідше непроцесуальної (статичної) ознаки: Посланець вернувся, бо з сіней сільради виступили два сизомундирні міліціонери і покурюють [3, с. 51]; Зоставшися один, думав свою думу без кінця: виходить: таки справді панують найчортячіші вороги неба і вірних [3, с.230]), яке в мовознавчій традиції закономірно розглядають як узагальнену назву субстанційних об'єктів, що є реальними предметами або сприймаються як такі в нашій свідомості.

Предметом нашого аналізу є авторські лексичні номінації відомого українського письменника В. Барки; матеріалом - мова роману «Жовтий князь».

Індивідуально-авторські інновації, що функціонують у романах, стилістично виправдані; вони засвідчують мовну майстерність письменника, особливості його індивідуального стилю: Між іншим, соратники, ? не ті, що ратиці 342 мають, а, так би мовити, «совожді»… [3, с. 172]; Не було зловтіхи ніякої, тільки чудно, бо сільські привладники йдуть під колесо, що самі розкрутили [3, с. 196]; Мирон Данилович виступив за поріг; дивиться, як нишпорять піднаказки скеповида - важного, ніби індик, і подібно обдутого сизістю, коли мимо проходить, натужуючись і палячи охряними очима, аж в руках стіпується… [3, с. 94] тощо. Основу подібних індивідуально-авторських номінацій становить творча фантазія митця, яка створює суб'єктивні образи об'єктивних фрагментів дійсності. Унаслідок суб'єктивного авторського переосмислення словотвірних законів сучасної української мови і порушення семантичної системності словотвірного типу виникають авторські номінації, завдяки яким В. Барка досягає відповідного стилістичного ефекту, подекуди й саркастичного, як-от у першому контексті, де значення узуальної лексеми соратник (< ратник ? «боєць раті, воїн») не просто витлумачується через синонімічну індивідуально-авторську совождь (< вождь), але й актуалізується через близькозвучне слово ратиці ? «рогове утворення в кінці ніг деяких ссавців; копито» (пор.: саме ратиці разом з рогами та хвостом, в уявленні людей, є однією з характерних ознак диявола, демона зла).

Варто зауважити, що з-поміж індивідуальноавторських новотворів із частиномовним значенням предметності, засвідчених у романі, вирізняються слова, які автор продукує задля найменування осіб, здебільшого чоловічої статі. До того ж авторські найменування не є однотипними ні в семантичному, ні в словотвірному плані. Досить чисельну групу складають відприкметникові похідні, що характерисзують особи за зовнішніми ознаками: Якби тому рудцевi близько в очi заглянув, був би вражений ? аж скипiлiстю бiжать поблиски в окунюватих чоловiчках кароокого крiзь масивнi, мов з криги сiченi, скельця окулярiв [3, с. 6]; Рудун звелів поставити вартового при вході і допитувати свідків… [3, с. 82];

На окрему увагу заслуговують й індивідуально-авторські назви місяців Василя Барки, які досить колоритно і виразно передають реалії голодомору в Україні 1932-1933 років: Ви вiд якого мiсяця голоднi? - З осенi дуже голоднi, а зовсiм - вiд грудня. - Вiд грудня? Тепер нема такого мiсяця. - Нi, є грудень. - Нема, вже нема! Тепер мiсяцi новi - вчора нам сусiд сказав. - Як по-новому грудень? - Зветься: трупень. - Сiчень - як? - Зветься: могилень. - А тi, що попереду? - Вересень тепер розбоєнь, бо грабували всiх, жовтень - худень, а листопад - пухлень. - А пiсля сiчня? - Лютий - людоїдень, березень - пустирень, квiтень - чумень, а далi я забув [3, с. 213]. Поза контекстом важко встановити співвіднесення оказіональних назв місяців з узуальними (для цього треба знати хронологічну послідовність подій під час хлібозаготівель і голодомору), проте семантика кожного новотвору цілком прозора (пор.: трупень < труп; могилень < могила і т. ін.).

Індивідуально-авторські фразеологізми належать до різновиду неологізмів, часто їх називають редукцією, еліпсисом, фразеологічною деривацією, усіченням. Останнє найменування є досить доречним, адже найчастіше авторська модифікація фразеологічних одиниць полягає у відкиданні окремих компонентів фразеологізму, додаванні так званих «своїх» слів, в об'єднанні кількох «урізаних» автором стійких словосполучень. Прикладом доцільного використання традиційних та утворення оказіональних фразеологізмів може бути прозова спадщина В. Барки (романи «Жовтий князь» та «Рай»). Усталені мовні звороти, які вживає автор, передають народне сприйняття трагічних історичних подій: проведення колективізації, голодомору в 1932-1933 рр., духовного та фізичного геноциду, трагедії Великої Вітчизняної війни тощо. Письменник за допомогою фразеологічних конструкцій передає насамперед світовідчуття українських селян та інтелігенції.

В. Барка вживає традиційні фразеологізми в їх усталеному значенні. Наприклад:

«Ще не світ і не зоря, прокинулись! - безсонні, бо голод будить” [3, с.175]. Лексичне значення виділеного фразеологізму «дуже рано», синонім до нього - «до світ сонця»;

«А на Чикові за тиждень загоїлось, як на собаці» [3, с.13]. У «Фразеологічному словнику української мови» це порівняння має значення «дуже швидко», але у письменника воно має негативну конотацію, оскільки йдеться про злочинця.

«…Старий Гонтар уже на столі; жінки плачуть»…[3, с. 108]. У фразеологічному словнику української мови маємо таку сталу лексему: «лежати на лаві (на столі) - померти, бути покійником». Письменник навмисне опустив дієслівний компонент, щоб підкреслити весь динамізм ситуації.

Іншим прикладом оказіонального вживання фразеологізмів є: «Кров схолонула в серці: Лихо знов!» [3, с. 49]. За цим фразеологізмом закріплене таке лексичне значення: «кров холоне (крижаніє, застигає і т. ін.) / захолола (застигла і т. ін) у жилах - кому-небудь дуже страшно, моторошно, тривожно і т. ін.». Маємо заміну словоформи «в жилах» на «в серці». Джерело такого стилістичного прийому потрібно шукати у світоглядних орієнтирах письменника: він як продовжувач традицій «філософії серця» особливу увагу приділяв серцю, ймовірно, у цій фразеологічній конструкції заміна слів є тому виправданою.

Письменник модифікує структурних деяких фразеологічних одиниць на базі оксюморона. Наприклад: «Гарний спорт (фехтування). Але я (Олександр Астряб) не маю навіть зеленого поняття про обов'язки секунданта»[3, с. 176]. Семантика за усталеним виразом закріплена така: «не мати поняття (уявлення) - зовсім нічого не знати про кого-, що-небудь».

Оксюморонне вживання окремих компонентів у фразеологічних сполученнях є для В. Барки характерним. Наприклад, персонаж-партієць Сепокрил звертається до студента Олександра Астряба: «Вам смішно, а я мушу крутитися, як троянда в ополонці» [3, с.175]. В цьому мовному звороті маємо поєднання усталеного фразеологізму та авторського компонента: «як (мов, ніби і т. ін.) в'юн» [посолений (в ополонці, на сковороді)]. Очевидно, компонент «троянда» підкреслює необхідність людини швидко орієнтуватися у новостворених державних умовах, але при цьому зберігати зовнішню холоднокровність.

Ілюстрацією оказіональних фразеологізмів може бути й інший приклад: «Борошно? Ждіть: як зайці кукурікнуть, то приходьте з двома мішками. Скоріш пісок на цеглині вродить» [3, с. 10].

Загалом зауважимо: індивідуально-авторські неологізми, або оказіоналізми та авторські фразеологізми є зовсім невипадковими результатами письменницької творчої діяльності, що демонструють потужні виражальні потенції. Більшість із них репрезентує вміле компонування узуального мовного матеріалу й допомагає авторові показати всі жахіття тодішньої радянської тоталітарної системи, згубну партійну ідеологію, засудити ті суспільні явища, які сприяли фізичному знищенню українського народу, духовному виродженню та духовному зубожінню «сильних світу того», що загалом призвело до трагічних наслідків.

Література

1. Адах Н. Авторські лексичні новотвори в поезії Василя Барки: семантика, функції, прагматика : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.02.01 «Українська мова» / Наталія Арсенівна Адах. - К., 2009. - 20 с.

2. Адах Н. Словник авторських лексичних новотворів у поезії Василя Барки / Наталія Адах // Актуальні проблеми сучасної філології : Мовознавчі студії. - Рівне, 2006. - Вип. 14. - С. 47-50.

3. Барка В. Жовтий князь : [роман] / Василь Барка. - К.: Наукова думка, 2000. - 304 с.

4. Вовк М. Модифікація фразеологічних одиниць та їх авторська структурно-семантична варіативність (на матеріалі романів В. Барки «Жовтий князь» та «Рай») / Мирослава Вовк // Вісник Львівського університету : Серія : Філологія. - 2004. - Вип. 34. - Ч. 2. - С. 254-258.

5. Колоїз Ж. Українська оказіональна деривація : [монографія] / Жанна Василівна Колоїз. - К. : Акцент, 2007. - 311 с.

6. Орлюк Я. Василь Барка і його роман «Жовтий Князь» / Я. Орлюк // Дивослово. - 2000. ? № 6. - С. 34-37.

Размещено на Allbest.ru