Транзит одного сюжету в п’єсах Т. Шевченка "Назар Стодоля" та Я. Кухаренка "Чорноморський побит" в інтерпретації В. Резанова

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Транзит одного сюжету в п'єсах Т. Шевченка "Назар Стодоля” та Я. Кухаренка "Чорноморський побит” в інтерпретації В. Резанова

Ю. О. Шакура

У статті зроблено спробу продемонструвати стосунки Т. Шевченка та Я. Кухаренка, показати вплив драми Я. Кухаренка "Чорноморський побит" на драму Т. Шевченка "Назар Стодоля". Ключові слова: Шевченко, Кухаренко, свобода, воля, лист, п'єса, драма, письменник, література, текст.

В статье сделана попытка продемонстрировать отношения Т. Шевченко и Я. Кухаренко, показать влияние драмы Я. Кухаренко "Черноморский быт" на драму Т. Шевченко "Назар Стодоля". Ключевые слова: Шевченко, Кухаренко, свобода, воля, письмо, пьеса, драма, писатель, литература, текст.

The attempts to demonstrate the terms between T. Shevchenko and Y. Kuharenko, to show the influence of Y. Kuharenko's drama "The Black Sea Gen" on Shevchenko's one "Nazar Stodolya" have been made in this article.

Key words: Shevchenko, Kuharenko, liberty, freedom, paper, drama, poet, literature, text.

Творчість Тараса Шевченка у різні часи була предметом наукового дослідження. Епістолярій письменника також цікавить дослідників, оскільки він є важливим джерелом розуміння закономірностей розвитку літератури, особистості письменника, особливостей його способу мислення, його стосунків із навколишнім оточенням.

Публікація епістолярної спадщини Шевченка почалася одразу після його смерті. У 1861-1862 рр. у журналі "Основа" було надруковано 66 листів. У 1870-1890-х рр. Шевченкові листи публікувалися в багатьох українських газетах та журналах, зокрема в журналах "Правда" (Львів, 1875, 1889), "Киевская старина" (1883, 1885, 1889, 1890, 1893, 1895, 1897, 1899), "Зоря" (1894-1896), у книжці М. Чалого "Життя і твори Тараса Шевченка" (К., 1882), у спогадах про поета тощо. Частина їх була надрукована в російській періодиці - газетах "Московские ведомости" (1862), "Южный край" (1887), "Кубанские обласные ведомости" (1899), журналах "Древняя и новая Россия" (1875), "Русская старина" (1877, 1880, 1883), "Русский архив" (1898), "Русский библиофил" (1914). Перше зібрання листів Шевченка (157 текстів) вийшло 1911 року у виданні В. Яковен- ка (Шевченко Т. Твори : у 2 т. / Т. Шевченко. - СПб., 1911. - Т. 2). Майже без змін це зібрання передруковано у виданні за редакцією Б. Лепкого (Шевченко Т. Повне вид. Творів / Т. Шевченко. - Київ ; Лейпциг ; Коломия ; Вінніпег, 1918. - Т. 1).

Проф. В. Рєзанов, проаналізувавши листування Т. Шевченка з отаманом Чорноморського війська Я. Кухаренком, зробив порівняльний аналіз п'єс "Чорноморський побит" та "Назар Стодоля". На думку В. Рєзанова, "Назар Стодоля" Т. Шевченка написаний під впливом "Чорноморського побиту".

Незважаючи на високий пост, Я. Кухаренко був щирим українським патріотом і приятелював із українськими письменниками, зокрема з Тарасом Шевченком. Вони познайомилися у 1840 році в Петербурзі. У приятелів була велика різниця у віці (Кухаренко на 14 років старший від Шевченка), але їхня приязнь була міцною і тривалою. Про це свідчить навіть той факт, що старший товариш не відвернувся від поета, коли той був ув'язнений і більшість його друзів припинили з ним будь-які контакти ("Від 1847 року, з розпорядження вищого начальства, всі друзі мої мусіли були припинити зо мною всякі зносини... За десять літ - і не забути друга, та ще й друга в недолі... З цим самим листом прислав мені 25 срібних карбованців... І я не знаю, чим і коли я віддячуся за таку щиру й нелицемірну жертву" [6, с. 328]), або ж як отаман підписував свої листи до письменника "твій, поки світ сонця".

Дружні взаємини між Шевченком і Кухаренком яскраво відбиваються в їхньому листуванні. На жаль, тільки частина листів дійшла до нас: 12 листів Шевченка до Кухаренка та 7 листів Кухаренка до Шевченка.

Пов'язував приятелів не лише інтерес та переживання за долю рідного краю, а й любов до літератури. Я. Кухаренко також мав хист до літературної діяльності. У листопаді 1834 року військова канцелярія ухвалила постанову про складання "Історичних записок про Військо Чорноморське" і запропонувала керівництво цією справою доручити єсаулу Я. Кухаренкові. 1835 року Я. Кухаренко виконав доручення, але цю працю видали лише через 25 років після його смерті (1887 року) та ще й за підписом Кухаренкового співавтора - Олександра Туренка.

1836 року Я. Кухаренко написав драматичний твір під назвою "Черноморський побит на Кубані між 1794 і 1796 роками". "Точна хронологічна фіксація подій, - зазначає М. Зеров, - річ для Кухаренка важлива. Кубанський патріот, причетний до культу запорозької традиції, він збирає у п'єсі чимало рис, характерних до місцевих обставин і доби перших колонізаційних заходів" [2, с. 52].

Під час однієї з поїздок до Харкова Я. Кухаренко передав свою п'єсу І. Срезнєвському, сподіваючись, що вона буде надрукована у Харкові. Але ця п'єса пролежала там аж до 1861 року і тоді була нарешті надрукована в Петербурзі в журналі "Основа".

У п'єсі Я. Кухаренка змальовано життя й побут козаків, які після ліквідації Запорізької Січі переселилися на Кубань. На думку В. Рєзанова, вона подібна до "Наталки Полтавки" І. Котляревського не тільки своїм сюжетом, а й уведенням у текст великої кількості українських народних пісень, обрядів.

1878 року М. Старицький і М. Лисенко переробили Кухаренкову п'єсу в оперету "Чорноморці". Лібрето написав драматург М. Старицький, а музику - композитор М. Лисенко. У переробленому вигляді оперета "Чорноморці" мала великий успіх на сцені впродовж багатьох десятиліть.

Своєрідним продовженням першої п'єси Я. Кухаренка стала поема "Харко, запорозький кошовий", яка також подібна до "Енеїди" І. Котляревського. Етнографічний характер мають його нариси "Пластуни", "Вівці й чабани в Чорноморії", переробка народної казки "Вороний кінь" та "Чабанський словарь". Збірка творів Я. Кухаренка вийшла в Києві 1880 року.

В. Рєзанов зазначив, що Я. Кухаренко як знавець козацької історії, життя й побуту кубанських козаків міг допомогти Т. Шевченкові в написанні творів на історичні теми, зокрема таких, як "Сліпий" ("Невольник") і "Кавказ".

У листі від 30 вересня 1842 року Т. Шевченко дякує Я. Кухаренкові за його лист і пише: "Переписав оце свою "Слепую" (мова йде про поему "Слепая", написану російською мовою в першій половині 1842 року) та й плачу над нею: який мене чорт спіткав і за який гріх, що я оце сповідуюся кацапам черствим кацапським словом". І далі: "Не хочеться, дуже не хочеться мені друкувати "Слепую" [6, с. 421]. Ця поема так і не була надрукована за життя поета. Вперше її було опубліковано 1886 року в журналі "Киевская старина".

2 листопада 1844 р. Я. Кухаренко пише лист, звертаючись до Шевченка такими словами: "Брате, курінний товаришу Тарасе Григоровичу!"... "Що ти, брате, думаєш з "Побитом" - напиши мені по правді, а я не тільки "Побит", готов і душу свою послать тобі" [5, с. 243]. Це відчував і сам Шевченко, через те і доторкався в розмові з Кухаренком важливих питань, щиро розповідаючи про свої наміри та турботи. Тому розмова часто переходила на літературні та політичні теми. "Прислав мені з Пітера курінний Панько Куліш книгу своєї роботи, названу "Записки о Южной Руси", писану нашим язиком. Не знаю, чи дійшла до Чономорії ся дуже розумна і щира книга. Якщо не дійшла, то випиши, не будеш каяться... Тут живо вилитий і кобзар, і гетьман, і запорожець, і гайдамака, і вся старожитна наша Україна як на лодоні показана... " [6, с. 330].

Цікавий лист Шевченка від 26 листопада 1844 року: "Був я уторік на Україні - був у Межигорського Спаса. І на Хортиці, і скрізь був і все плакав, сплюндрували нашу Україну катової віри німота з москалями, щоб вони переказилися" [6, с. 372].

У цьому ж листі письменник повідомляє, що в Петербурзькій медико-хірургічній академії організовано український аматорський гурток, який готує до вистави п'єси "Москаль-чарівник", "Сватання на Гончарівці" та Шевченків твір "Назар Стодоля".

31 січня 1843 р. Т. Шевченко пише товаришу: "Чорноморський побит" вийшов із цензури так, як треба. Театральний цензор сказав, що йому не треба підписуватися, коли воно буде надруковано. То ви напишіть, що мені робить з "Чорноморським побитом". Скомпонував ще я маленьку поему "Гамалія", друкують у Варшаві. Як видрукують, то пришлю. І "Назара Стодолю" - драма в трьох актах. По-московському. Буде на театрі після Великодня" [6, с. 222].

Взагалі театр був не властивий для Шевченка жанр. Як зазначає П. Рулин, у творчість нашого великого лірника драми ввійшла тільки випадково. Цим пояснюються ті особливості, що ми спостерігаємо в "Назарі Стодолі".

Як драматург Т. Шевченко працював у першій половині 40-х рр. минулого століття. Він жив цього часу в Петербурзі, а Петербург тоді захоплювався театром, де повновладно царювало артистичне подружжя Каратигиних. В репертуарі переважно панувала мелодрама. П'єси цього роду тяжіли до сценічних ефектів часто грубими засобами, користаючись найяскравішими фарбами; вони переважно прославляли цноти й карали злочини; тут постійно повторювались типи пригнобленої невинності, запеклого шахрая, доброзичливого посередника. Мелодрама спочатку складалася з 4-х актів... музика своїм втручанням підкреслювала настрій глядачів... [1, с. 169].

В цей же час у Петербурзі, серед українців, що там перебували, панувало захоплення українським репертуаром, п'єсами І. Котляревського, Г. Квітки-Основ'яненка. Під впливом такої атмосфери

Шевченко і пробує стати драматургом. В українському календарі на 1841 р. під назвою "Сніп" (ред. А. Корсунь), Ієремія Галка (Костомаров) друкує свою трагедію "Переяславська ніч", трохи раніше, в 1838 р. він надрукував драматичну сцену "Сава Чалий". В 1841 р. Т. Шевченко пише трагедію "Никита Гайдай", що потім обертається в мелодраму, писану прозою, "Невеста"; в листі до Я. Кухаренка у вересні 1842 р. Шевченко повідомляє, що він "скомпонував трагедію в трьох актах "Данило Рева".

"Назар Стодоля" є наслідок цього ж захоплення Шевченка театром. В листі його до Я. Кухаренка від 21 лютого 1844 р. читаємо: "На різдвяних святах наші земляки отут компонуют театр у медицинській академії, так думав, щоб ушкварить твій Чорноморський побут, але тепер уже пізно, але якби ти його звелів переписать гарненько, та прислав к Великодню, то це так. А тепер вони вже розучують Москаля Чарівника, Шельменка, Сватання на Гончарівці і мого "Назара Стодолю" [6, с. 386]. Про "Чорноморський побит" Т. Шевченко згадує (лист до Кухаренка від 4 квітня 1854 р.); очевидно, п'єса ця була добре знайома, пам'ятна й дорога (за автором) Шевченкові. Її літературний вплив помітний і в "Назарі Стодолі".

В. Рєзанов пише, що слідом за Я. Кухаренком Т. Шевченко для своєї останньої драматичної спроби вибрав тут ж саму літературну форму - оперети-мелодрами на 3 дії; однак кількість пісенних вставок у Шевченка значно менша, ніж у "Чорноморському побиті".

Основний мотив в обох п'єсах фактично той самий: невдалі спроби батьків видати дочку за нелюбого й заможного старого чоловіка. Але спинившись на цьому мотиві, слідом за Кухаренком, Шевченко обробив її оригінальніше, звільнивши його від другорядних дієвих осіб - одкинув комічні типи (Цвіркун, Цвіркунка й Очкурня), обробив увесь сюжет у пафосі не комічному (як у "Чорноморському побиті"), а трагічному: "Назар Стодоля" в первісній редакції (російською мовою) закінчувався вбивством сотника Хоми, в остаточній редакції (українською) вбивства нема, але Хома, якого вразила шляхетна поведінка Назара, вирішує піти до монастиря, в ченці. Недарма ж Шевченко захоплювався саме цього часу думкою написати трагедію.

В центрі дії в обох п'єсах молода дівчина-наречена: у Кухаренка - Маруся, у Шевченка - Галя; образи їх тотожні.

Батьки хочуть мати багатого, хоч і старого зятя: у Кухаренка - матір Марусі, вдова Явдоха Драбиниха, у Шевченка - батько Галі, сотник Хома Кичатий, удівець. Драбиниха і Кичатий бажають примусити дочку виконати їх волю, вийти заміж за нелюбого багача;

обоє вони корисливі і запевняють дочку в тім, що краще піти за старого багатого (чиновного) чоловіка.

"Чорноморський побит".

"Явдоха. Він хоть і старенький, так розумний і багатий дуже, він ще з-під Шмаїлова приніс багацько грошей, та все червінці. Кабиця вже вислуживсь, в одставці, буде жити дома, хазяйство держатиме і худобу доглядатиме; а з молодого що? Усе гонитимуть: то за Кубань, то на кордони, або де в далекий поход.Тепер тілько за старим і пожити. Годі ж, годі не знать об чім сумувати. Опісля й сама будеш рада такому чоловікові. Викинь лиш дур з голови." [3, с. 281].

"Назар Стодоля"

"Хома. Поміркуй лишень гарненько, так і побачиш, що батькова правда, а не твоя. Ну що молодий? Хіба те, що чорні уси? Та й тільки ж... Не вік тобі ним любоваться: прийде пора - треба подумати об чім і другім. Може, коли захочеться почоту, поважання, поклонів. Кому ж це звичайніше? Полковниці... се я так, приміром, говорю. а не якій-небудь жінці хорунжого... Повір мені, дочко, на тебе ніхто й дивитиься не захоче" [4, с. 13].

В обох п'єсах поряд із головним героєм виведено його помічників, які боронять його інтереси: брат Ілько й сотник Тупиця у Кухаренка, Г нат - у Шевченка.

Обидва драматурги підкреслюють нахил пристаркуватих самотніх людей спокушати бідних дівчат, обіцяючи одружитися з ними: у Кухаренка Кабиця спокушає Кулину, у Шевченка Хома подібними ж обіцянками примушує услужувати собі Стеху, свою молоду ключницю.

В. Рєзанов також помітив, що в 5-й яві II дії "Чорноморського побиту" введено обряд українського весілля - перев'язування рушниками сватів і хусткою молодого; Шевченко слідом за Кухаренком вводить і до своєї п'єси елементи з українських звичаїв сватання: рушники, перев'язування їх через плече сватів. Під впливом, очевидно, оперети Г. Квітки-Основ'яненка "Сватання на Гончарівці", що тільки вийшла тоді другим виданням (1840 р.), Шевченко вкладає до уст своїх сватів цілу традиційну обрядову промову: "Ми люде німецькі, їдемо з землі турецької... у нашій землі випала пороша... назустріч нам їде князь, і говорить нам такії речі... Трапилась мені куниця - красна дівиця" і т. п.

Я. Кухаренко і Т. Шевченко, змальовуючи заручини, вводять елемент ошуканства: в "Чорноморському побиті" молодого (старого Кабицю) підпоюють горілкою й замість Марусі заручають його з Кулиною, в "Назарі Стодолі" Хома заходжується облудою заручити дочку не з Назаром, а з полковником, притаївши, від кого прислані свати, що їм Галя подає рушники. Але в той час як у Кухаренка облуда удається й молодого підступно, з п'яних очей, не тільки заручили, але й повінчали, у Шевченка - облуда виявляється.

В обох авторів закохана напередодні шлюбу молодь (Маруся й Іван, Галя й Назар) перемагає, а старі "ласощолюби" (Кабиця й Хома) покарані: Кабицю підступом повінчали з Кулиною, котру він ошукав, від якої він хотів одв'язатися й одружитися з Марусею, - таким чином його силою примусили загладити свою провину; Хома в "Назарі", що мріяв одружитися зі Стехою, нарешті визнав свою хибну поведінку й висловлює намір піти в ченці.

Очевидно, що не можна визнати всі ці наближення й точки збігу між двома п'єсами випадковістю: у Шевченка, безперечно, це були рефлекси зворушень, емоцій, яких він зазнав від драми Кухаренка, що так добре була йому знайома й викликала з його боку таку увагу. Шевченко, на думку проф. Рєзанова, не просто позичав та наслідував, а випробуваний літературний вплив переживав, перепрацьовував, і під цим впливом творив своє власне.

Останній відомий нам лист Шевченка до Кухаренка датовано 25 березня 1860 р. У цьому листі письменник писав: "Батьку отамане кошовий! Посилаю тобі к Великодню замість писанки "Хату". І не журнал, а тільки альманах, попередник нашого будущего журнала "Основа"... Збирай, батьку, чорноморську запорозьку старовину та й присилай на моє ім'я, а я передаватиму в редакцію" [6, с. 420]. шевченко кухаренко п'єса

Та не судилося Шевченкові працювати в журналі "Основа". Наступного року 1861 березневе число "Основи" вийшло з жалобним повідомленням про смерть великого поета та про його урочистий похорон.

Я. Кухаренко був дорогий Т. Шевченкові, як зазначає А. Лебідь, - "своєю безпосередністю, щирістю, чутливістю. Кухаренко вірив у Шевченка, і це, як моральна підтримка, особливо в тяжкі часи сумнівів, набувало великої ваги для поета" [5, с. 245].

Література

Варнеке Б. Исторія русскаго театра / Б. Варнеке. - М., 1910.Т. 2. - 1910. - 430 с.

Зеров М. Лекції з історії української літератури / М. Зеров. - Оквіл : Видання Канадського інституту українських студій, 1977. - 271 с.

Кухаренко Я. Чорноморський побит / Я. Кухаренко // Українська драматургія першої половини ХІХ століття. - К., 1958. - С. 267-328.

Шевченко Т. Назар Стодоля / Т. Шевченко // Шевченко Т. Твори : у 5 т. - К. : Дніпро, 1985.Т. 3. - 1985. - С. 6-40.

Т. Шевченко і Я. Кухаренко. Коментарій до "Щоденника" Шевченка // Шевченко Т. Твори / Т. Шевченко ; за ред. академіка С. Єфремова. - К. : ВУАН, 1927.Т. 6. - 1927. - С. 241-247.

Шевченко Т. Автобіографія. Щоденник. Вибрані листи / Т. Шевченко // Шевченко Т.Твори : у 5 т. - К. : Дніпро, 1985.Т. 5. - 1985. - С. 218-440.

Размещено на Allbest.ru