Особливості розкриття ролі письменника та редактора в публіцистиці та "Щоденниках" Олеся Гончара

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Особливості розкриття ролі письменника та редактора в публіцистиці та «Щоденниках» Олеся Гончара

Оесь Гончар відомий не лише як письменник, ай як редактор, і як громадський діяч. Його громадянська позиція проявляється в публіцистиці, відчутна в художніх творах, у «Щоденниках». Дослідження роботи редактора й письменника з точки зору формування громадянської позиції є однією з актуальних проблем теорії редагування в умовах інформаційного суспільства. У публіцистиці Олеся Гончара розглянуто багато актуальних на сьогоднішній день проблем, тому публіцистика привертає увагу вчених. Варто виділити дослідження В. Галич [1], О. Куцевської [2], Ю. Біловол [3], О. Антонової [4], у яких особливу увагу приділено вивченню письменницької публіцистики. Для майбутніх редакторів особливо цінними вважаємо роздуми Олеся Гончара про літературу, письменника, їх роль у суспільстві. Чимало дослідників у минулому вивчали творчість письменника, проте вони не акцентували увагу на проблемах розкриття ним ролі письменника і художньої літератури в суспільстві в його публіцистиці та «Щоденниках». У їхніх працях досліджуються різні аспекти творчості Олеся Гончара, зокрема її проблематика, жанрово-стильові особливості, своєрідність творчої манери тощо. Активно досліджувалися й досліджуються нині художні твори, а щоденники митця, опубліковані порівняно недавно, ще не стали об'єктом всебічного й ретельного вивчення.

Об'єкт студії - публіцистика та «Щоденники» Олеся Гончара. Предметом є розкриття ролі письменника в публіцистиці та щоденниковому дискурсі митця.

Мета статті - указати на якість соціальної відповідальності й необхідність її формування як обов'язкової для редакторів і молодих письменників професійної складової.

Олесь Гончар ставився дуже відповідально до того, що пропонувалося тогочасному читачу. Про це свідчить і його досвід редагування власних творів, це і зараз не втрачає актуальності. Свідомість людини значною мірою формується за допомогою ЗМІ. Очевидний вплив друкованого слова вимагає великої відповідальності як самих видавців, так і всього суспільства, а особливо працівників освіти і культури. «Наша картина світу лише на десять відсотків складається зі знань, заснованих на власному досвіді. Усе інше ми знаємо (або вважаємо, що знаємо) з книг, газет, радіо- і телепередач, а також з ін- тернету» [5, с. 3]. Стурбованість якістю інформаційного продукту є однією з найактуальніших проблем видавців, а також педагогів і психологів.

Розуміючи силу впливу літератури на формування особистості, Олесь Гончар висловлював міркування про якість літератури на сторінках «Щоденника»: «Про недосконалість людської природи написано багато і влучно. Очевидно, міг би і я. Але чи варто? Ще раз, зайвий раз сказати людині, що вона недосконала? Чи, може, потрібніше зараз підтримати її дух, підняти із занепалості, упевнити в собі, у вірі, як робили це великі поети - творці біблійних саг?» [7, с. 47].

«Не досить художникові мати гострий зір, тонкий нюх, адже у звіра ці якості ще розвине- ніші... Художника робить художником душа, її здатність вболівати за людство» [7, с. 62].

Олесь Гончар також був упевнений, що в людині більше гарного, ніж поганого і завдання письменника - передати це: «Широта душі художника виявляється в здатності охопити все

Особливості розкриття ролі письменника та редактора в публіцистиці розмаїття життя, в здатності поряд зі словом, що викриває зло, знайти такі барви, якими можна відтворити прекрасне. Адже є ж у людині начало світле, добре, животворне, начало пушкінське, шевченківське, моцартівське, і мені здається, що якраз це світлоносне начало у світовій культурі складає вершину вершин. Світле, сонячне писати важко, але ж саме в людяності людини, в її мужності, здатності любити, в силі творчій, у моральній чистоті полягає найвища духовність, що становить істинний сенс життя людей на планеті.

Література без людини зі світлом у душі була б явно неповноцінною» [8, с. 64-65].

У статті «Безнастанна праця душі» Олесь Гончар переконливо радить майбутнім письменникам: «Очищуюча сила любові, мужність і поезія відданості є, будуть і завтра в світі, що нас оточує. Показувати їх - обов'язок митця» [8, 261] і наводить у «Щоденнику» цитату Ван Гога: «Мистецтвом може бути лише те, що духовно здорове» [7, с. 402].

Спираючись на цитати про літературу і письменника, можна по-новому проаналізувати творчість Олеся Гончара, краще оцінити роль письменника в збереженні національної культури.

Олесь Гончар пропускав через своє зболене серце все, що стосувалося України, її долі, її народу. Багато публіцистичних творів Олеся Гон - чара присвячені питанням про суверенітет держави, виховання й освіту молоді, проблемам рідної мови, літератури та й культури в цілому, проблемам захисту навколишнього середовища, збереження історико-культурних пам'яток.

Тому дивно, що досі серед частини вітчизняних і діаспорних вчених поширеним є міф про те, що Олесь Гончар є типовим апологетом соціалістичного реалізму. Письменник зазначав у «Щоденнику»:

«“Це сьогодні все здається простим, - пише один мудрий автор з Тернополя, - але хто пережив ті роки, знає, що на волі чесним людям було не набагато легше, ніж за колючим дротом”.

Існував вибір: чи замовкнути, іти в ГУЛАГ, чи таки творчістю своєю якось ще живити дух знесиленої нації. Ось правда того часу.

Так, я не рвався на гулагівські нари. До того ж за мною вже були гітлерівські концтабори (в Білгороді й Харкові влітку 1942-го)...

Гадаю, досвіду одних таборів на людське життя цілком досить, щоб зрозуміти, що й до чого...» [6, с. 560].

У «Щоденнику» Олеся Гончара можна знайти роздуми про його роль у поліпшенні долі народу, про те, що він міг зробити, обіймаючи посади голови правління СПУ, депутата Верховної ради УРСР та СРСР. «Перебування в партії (так уявлялось) давало змогу щось більше

зробити для захисту України, її культури. Інтереси України завжди були на першому місці! І таки ж дещо вдавалось. Дещо вдалось відборонити і в творах. І в тяжких кабінетних війнах...» [6, с. 293].

«Іноді жити для нації - річ більш героїчна, ніж умерти за неї» [7, с. 501].

Багато творів Олеся Гончара присвячені людині на війні. У проблемній статті «Не остановить движение жизни», написаній до 45-річ - чя Перемоги над фашизмом, Олесь Гончар зачіпає важливі питання: чому визвольний похід Червоної Армії з роками став сприйматися як окупація, чому звільнених з фашистської неволі людей на Батьківщині чекали інші табори? У статті «Безнастанна праця душі», розмірковуючи про воєнні події, художник підкреслює, що перемога над фашистами стала можливою і завдяки гуманістичним моральним ідеалам, за які варто було боротися, не жаліти життя. Одна з центральних ідей творів Олеся Гончара про війну - народ незнищенний, коли має міцне духовне коріння. Моральність і духовність - запорука його безсмертя. «Не раз щербились шаблі і списи ламались. І якщо народ вистояв, оборонив себе від понищення, то зробив це не так зброєю мілітарною, як силою духу свого, невичерпним творчим потенціалом, витворюванням художніх цінностей, що їх сьогодні з подивом відкриває для себе весь світ.

Це я вважаю явищем феноменальним: не так меч, як творчий геній народний. Мова, пісня втримали народ як націю, як спільноту духовну» [8, с. 79].

Зараз маємо можливість проаналізувати «Щоденники» і спростувати звинувачення Олеся Гончара в прославлянні сталінського режиму, знайти в них матеріали, що знайшли відображення в художніх творах письменника, а в багатьох випадках - підтвердження того, що українці й на війні не втрачали своїх найкращих якостей.

«Інколи зустрічаєш термін: “воєнна література”. Не так хочеться сказати. Радянські письменники створили безприкладну за широтою охоплення подій і гуманістичною пристрасністю літературу про людину на війні. Про людину, яка опинилася в найтрагічнішій ситуації і здолала все - все, що потрібно було здолати. Чимало фронтовиків знають, як багато важила для стану духу, зібраності і стійкості бійців гуманістична література» [8, с. 265], - зауважує Олесь Гончар.

«Війна - це суцільна жорстокість, біль і втрати, неймовірні тягарі й поневіряння, і якщо навіть там, перебуваючи в екстремальних умовах, людина знаходила в собі сили залишатися в будь-якій ситуації людиною, подавати руку

підтримки товаришеві, виявляючи співчуття до людей інших національностей, мені завжди це видавалось свідченням того, що добре начало в людині не поруйнувати, що потяг до справедливості, істинний дух людської особистості зрештою здатен перемогти зло» [8, с. 305], - продовжує він іншим разом.

Отже, ознайомившись з публіцистикою і щоденниками Олеся Гончара, можемо знайти в них багато роздумів про роль письменника і творів, які є цінними для редактора.

Вивчення «щоденників Олеся Гончара дасть можливість у майбутньому створити об'єктивний, незаангажований віяннями доби творчий портрет письменника, без чого українська література ХХ ст. буде неповною» [9, с. 191]. Мемуарний спадок Олеся Гончара дає невичерпно багатий матеріал для нових пошуків у річищі актуальних проблем сучасної теорії редагування, розкриває значення літератури для формування особистості, а значить, привертає увагу до проблеми роботи редактора з художніми творами.

Результати аналізу публіцистики і щоденників Олеся Гончара свідчать про те, що в більшості випадків при створенні і редагуванні художнього твору потрібно пам'ятати про соціальну відповідальність автора і редактора перед читачами. Олесь Гончар відстоював гуманістичну літературу, моральну чистоту, духовність.

Література

гончар редактор письменник публіцистика

1. Галич В. М. Олесь Гончар - журналіст, публіцист, редактор: еволюція творчої майстерності : монографія / В. М. Галич. - К. : Наук. думка, 2004. - С. 423-444.

2. Куцевська О. С. Саморедагування Олесем Гончаром публіцистичного твору: модифікація, прагматика, інтерпретація : автореф. дис ... канд. з соц. комунік.: 27.00.05 / О. С. Куцевська ; Класич. приват. ун-т. - Запоріжжя, 2009. - 20 с.

3. Біловол Ю. Є. Мотиви державотворення в письменницькій публіцистиці кін. XX - поч. XXI ст.: еволюція, поетика, прагматика : автореф. дис. ... канд. соц. комунік. : 27.00.04 / Ю. Є. Біловол ; Класич. приват. ун-т. - Запоріжжя, 2010. - 20 с.

4. Антонова О. В. Національно-світоглядна публіцистика Миколи Жулинського як інтеграція жанрово-тематичних домінант : автореф. дис. ... канд. наук із соц. комунік. : 27.00.04 / О. В. Антонова ; Класич. приват. ун-т. - Запоріжжя, 2011. - 16 с.

5. Язык средств массовой информации : учеб. пособ. для вузов / [под ред. М. Н. Володиной]. - М. : Академический проект ; Альма матер, 2008. - 760 с.

6. Гончар О. Т. Щоденники : у 3-х т. / [упоряд., підгот. текстів, ілюстр. мат. та передм. В. Д. Гончар; худож. оформ. М. С. Пшінки]. - К. : Веселка, 2002. - Т. 3 : 1984-1995. - 2004. - 606 с. : іл.

7. Гончар О. Т. Щоденники : у 3-х т. / [упоряд., підгот. текстів, ілюстр. мат. та передм. В. Д. Гончар ; худож. оформ. М. С. Пшінки]. - К. : Веселка, 2002. - Т. 2 : 1968-1983. - 2003. - 607 с. : іл.

Размещено на Allbest.ru