"Камінь проти каменя...": польськомовна апологетика Теофіла Рутки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

«КАМІНЬ ПРОТИ КАМЕНЯ...»: ПОЛЬСЬКОМОВНА АПОЛОГЕТИКА ТЕОФІЛА РУТКИ

С.В. Сухарева

У статті розглянуто один із головних творів Теофіла Рутки, створений наприкінці XVII cт. Польськомовна літературна діяльність Теофіла Рутки на сьогодні залишається маловивченою сторінкою українського та польського літературознавства. Цей унійний діяч виступив із твором «Камінь проти каменя...» (1690) проти визначного трактату Петра Могили «Літос», написаного 1644 року у відповідь на критику Східної Церкви, здійснену Касіяном Саковичем. Праця Теофіла Рутки відзначається високим ступенем тенденційності.

«А STONE IS AGAINST A STONE...»: TEOFIL RUTKA'S POLISH APOLOGY

The one of the main works of Teofil Rutka, created at the end of XVII century, is examined I n the article. Now- wadays, Polish literary activities of Teofil Rutka remain the insufficiently known page of Ukrainian and Polish litterary criticism. This figure stepped forward with his work «А stone is against a stone...» (1690) against the pro-ominent treatise of Petro Mohyla «Lithos», was written in 1644 as the answer for the critique of East Church, made by Kasian Sakowych.

«КАМЕНЬ ПРОТИВ КАМНЯ...»: ПОЛЬСКОЯЗЫЧНАЯ АПОЛОГИЯ ТЕОФИЛА РУТКИ

В статье представлено одно из главных произведений Теофила Рутки, созданное в конце XVII в. Польскоязычная литературная деятельность Теофила Рутки на сегодня остается малоизученной страницей украинского и польского литературоведения. Этот униатский деятель выступил с произведением «Камень против камня...» (1690) против известного трактата Петра Могилы «Литое», изданного в 1644 году в ответ на критику Восточной Церкви, написанную Касианом Саковичем. Работа Теофила Рутки отличается высоким уровнем тенденциозности.

Польськомовна проза Теофіла Рутки потрапила до напівзабутих літературних джерел із декількох важливих причин. Передусім, це література тенденційна, яка не завжди знаходить позитивний відгук серед читацького загалу. По-друге, вона була написана старопольською мовою, що значно утруднює її вивчення. Третім важливим фактором малої популярності польськомовних творів XVII ст. є їх малодоступність для сучасного читача і дослідника, адже праці з часів їх первинного видання здебільшого не перевидавалися і залишалися в першій редакції. Сьогодні нечисленні їх примірники знаходимо в поодиноких архівах бібліотек Польщі та України в не найкращому стані збереження. Утім, ці твори потрібно повертати до життя, оскільки без них література доби бароко залишається неповною. У пропонованій роботі презентуємо твір «Кагпіеп przeciw Kamieniowi to jest Refutacja Kamienia w Kijowie wydrukowanego przeciw zwierzchnosci tak Piotra Swi^tego jako і nast^pcow jego biskupow rzymkich z Ksiqg Stowienskich. Przez Theophila Rutk§ Societatis Iesu Theologa wybrana і na widok catemu swiatu drukiem podana. Roku od ktorego nam Miod z Opoki і Olej z Kamienia najtwardszego Jezusa Chrystusa wyptynqt. 1690. W Lublinie w Drukarni Collegium Societatis Iesu» у світлі апологетичного діалогу на останньому етапі поунійної полеміки [4].

Вивченням творчості і життєвого шляху Теофіла Рутки принагідно займалися такі вчені, як Ростислав Радишевський [1], Людвік Гжебєнь [2], Іван Вагилевич [5] та ін., однак досі цій проблематиці не було присвячено жодної фундаментальної праці. Мета нашого дослідження - максимально наблизити до сучасного читача творчість Теофіла Рутки через її непересічну роль у полеміці з Петром Могилою, вказати на авторський стиль Рутки та ораторські здібності.

Теофіл (мирське ім'я - Богумил) Рутка походив із Київщини. Після закінчення єзуїтського коледжу в Острозі прийняв постриг ченця в Єзуїтському ордені. Протягом усього періоду своєї публічної діяльності був учителем риторики, поетики, морального і полемічного богослів'я (у Кам'янці-Подільському, Києві, Любліні, Каліші, сілезійському Глогові, Познані, Львові, Луцьку). Вищу освіту здобував у Познані, там же отримав ієрейське свячення. Особливий вплив на духовне й інтелектуальне формування письменника мало його перебування в Італії та Константинополі. Останні роки життя Теофіл Рутка присвятив наверненню мусульман. Помер і був похований у Львові.

Основним науковим зацікавленням письменника був сарматський стиль, зокрема його офіційна версія, загальноприйнята в юриспруденції, літературі тощо. З огляду на високий рівень освіченості, полемісту не дорікнеш у макаронічній манері чи теологічній необґрунтованості. Із цього приводу Людвік Гжебєнь зауважував: «Роздуми і переклади аскетичних книг він викладав ретельно і чітко, у полеміці надавав перевагу нагромадженню якнайбільшої кількості аргументів» [2, 203]. Спосіб літературного полемізування наприкінці XVII ст. дещо змінився, що відобразилося і на авторському стилі Теофіла Рутки. Потрібно відзначити його локальні і політичні мотиви, манірність і сатиру, характерні для всієї польськомовної літератури кінця XVII ст.

Праця опонента, Петра Могили, належала до попереднього етапу полеміки - середини XVII ст. Це був не лише розквіт бароко, а й виважена наслідувальна риторика попередніх століть, свідомо «зодягнена» в сарматські шати [3]. У «Літосі» помічаємо численні паралелі з полемічними трактатами Петра Скарги, Мелетія Смотрицького, Захарії Копистенського та ін. Теофіл Рутка інакше підійшов до структури тез, виділивши їх в окремі поглиблені трактати.

У праці «Kamien przeciw Kamieniowi...» маємо справу з одним розширеним аспектом полеміки - верховенством Римського папи як наступника св. Петра. Оригінальністю відзначається апологічний вступ праці, в якому стверджено, що поза Католицькою Церквою спасіння немає. Ця полемічна теза базована на цитаті св. Августина, до творчості якого Рутка звертався неодноразово. Інтерпретаційна версія полеміста полягає в його парафразуванні цитати, перекладеної польською мовою.

Апологія Теофіла Рутки присвячена Леонові Залеському, Кобринському архімандриту, Володимир-Волинському і Брестському єпископу. Як бачимо, походячи з Кресів, Рутка ідентифікував себе з унійною конфесією і ревно її відстоював. Це один з небагатьох прикладів, коли представник західного обряду ставав на захист східної традиції. Давалося взнаки походження, обізнаність із роксолянською культурою, мовою, а особливо з полемічною літературою.

У «Передмові до Залеського» знаходимо метафорично розвинений концепт каменя, який автор використовує протягом всього твору. Письменник наголошував на його біблійній інтерпретації: «А ten па со Oboz przy Kamieniu abo pod Kamieniem? Sam to Kamien tlumaczy і sam objasnia, ze dla Pomocy: bo byt Lapis adjutorij tam przeciwko Filistinom, a u nas zasi§ przeciwko Bramom Piekielnym, to jest Poganstwu, Machometanstwu, Heretyctwom і Odszczepienstwom» [4, III].

Другим важливим концептичним образом стало обігрування імені Лев (Леон), що означало силу, могутність, відвагу, непереможність. Письменник згадував заслуги всіх пап, які прийняли це ім'я, піднімаючись на папський престол. Рутка розвинув цей концепт в історичній перспективі.

У «Передмові до Читача» Теофіл Рутка згадує про резонанс, викликаний свого часу в суспільстві працею Петра Могили «Lithos, abo Kamien... ». У відповідь на тези Петра Могили найбільш промовистими були дві апології, як стверджував сам письменник: «Трибунал» Миколи Чіховича (1645) і його власна праця «Zgoda S. Cerkwie Wostocznej prawoslawnej z Kosciolem S. Rzymskim Katholickim Roku P. 1678, we Lwowie wydanej». Причиною виникнення нової апології в 1690 р. стало поступове припинення літературної конфронтації католиків з Петром Могилою. Письменник зазначав, що «tej zgody s. Exemplarze prawie wyniszczaty, a upor Adwersarzow nie wyniszczat, ale bardziej si§ szerzy: dlategoz do Kamienia znowusmy si§ przeciwko niemu udac musieli. Wi^c со si§ tam pisato, toz і tu, obszerniej jednak, powtorzy, tym umystem, aby prawoslawny Czytelnik sam zrozumiec і sam osqdzic mogl, ze Kamien Kijowski z Luterskiej і Kalwinskiej wyszedl lubo skaly, lubo szkoly: poniewaz si§ z Lutrem і Kalwinem porozumiewa і zgadza, a nie z Katholickiej Cerkwi abo Ojcow ss., gdyz si§ z obiema nia zgadza і z obiema wojuje. Theses tym si§ tu porzqdkiem polozq, ktorym sq і u Pisarza (czy tez Pisarzow) Kamienia polozone» [4, XII].

Як бачимо, у праці «Kamien przeciw Kamie- niowi...» збережена риторична схематичність у формі прологу (цитування Святого Письма), хоча дещо поширеного та інтерпретованого, двох традиційних передмов (до благодійника і читача) з обов'язковою геральдикою і памфлетичністю. Основна частина апології складається з одинадцяти тез богословського характеру і короткого прикінцевого Paraenesis (настанови). Замість доксологічної молитви наприкінці твору автор проголосив анафему відступникам. Таким чином, гострота апології тісно переплетена з чітко вираженою тенденційністю.

У першій тезі [4, 1] Теофіл Рутка в основу свого вчення про верховенство папи поклав праці св. Йоана Златоуста. До цього автора він неодноразово повертатиметься в аргументах на захист католицизму, зокрема, його східної гілки - уніатства. Письменник принагідно цитує тезу Петра Могили, вказує її місцезнаходження в оригіналі, після цього висловлює рішуче заперечення. Така структура викладу збережена у всіх розділах апології.

Зокрема, у першому, одному з найдовших, розділі автор стверджував: у навчанні Східної Церкви чимало свідчень того, що св. Петро мав більшу владу, ніж інші Апостоли. При цьому Теофіл Рутка зібрав з різних джерел визначення ролі апостола Петра і подав їх у вигляді логічного конкордаційного ряду. «Во tam Cerkiew S. Wostoczna Piotra Swi^tego і Ojcowie SS. osobliwie і szczegolnie, і personalnie Kamieniem Wiary, Osnowaniem abo Fundamentem Apostolow, Kamieniem Cerkiewnym, Perwoprestolnikiem, Perwosidalnikiem, Perwonaczalnikiem, Predstatelem, Werchownym і Werchownijszym Uczenikom abo Apostolom, Czestnijszym Werchownykom, pierwszym z uczniow, Klucznikiem Niebieskim, Przystawnikiem Synowskim, Naczalem Pasterzow, Utwierdzicielem Braciej, Nastawnikiem

Apostolom, Werchownym Wsich Strategiem abo Hetmanem, Wodzem, Wojewodq w Wojsku Christusowym iXiqz^ciem nazywajq» [4,1].

Спостерігається явище свідомої рутенізації богословських термінів з метою глибшого їх представлення в ортодоксійному середовищі. Автор теж виявив риторичну здібність промовляти в полеміці як «свій до своїх», як той, хто добре знається на східній традиції, а тому має право на її аналіз. Як ми вже попередньо зазначали, йому не дорікнеш у слабкій освіті чи вузькому кругозорі, тож рутенізація тексту (як, зрештою, і його латинізація) була покликана презентувати достойне місце письменника в роксолянській системі вартостей. Окрім барокової концептичності і риторичної схематичності, вбачаємо в цьому глибинні мотиви письменницької діяльності Теофіла Рутки, який зростав на руських землях, уростав у їх традиції, звичаї, культуру і дійсно вважав себе «своїм серед своїх».

У другій тезі знаходимо чергове протистояння: позиція Петра Могили «Fundamentem Cerkwie Powszechnej nikt bye nie moze oprocz Chiystusa. Fol. 405» - заперечення Теофіла Рутки: «Cerkiew S. Wostoczna powiada, ze bye moze» [4, 10]. При цьому Рутка посилався на різнопланові джерела аргументації: Московські мінеї, Краківський соборник, віленське видання книги Киселя, Печерський акафіст, думку св. Андрія, архієпископа Кесарійського тощо. Синтез аргументів поглиблював спосіб барокового мислення, згідно з яким один образ ніби нанизувався на інший, творячи сакральний авторський світ. Такий тип викладу, безперечно, викликає найбільше зацікавлення серед істориків, а в літературному плані підносить на перший план ідею концепту як образної картини світу.

Наступні апологічні пари (теза - антитеза) побудовані з такою самою радикальністю:

«Nie masz zadnego czlowieka ktoregoby Cerkiew uznala za Clowe swojq» - «Swieta Cerkiew Wostoczna і Ojcowie SS. Wostoczni twierdzq, ze jest» [4,13];

«Jesli moze si§ nazwac Piotr S. Fundamentem powtornym, abo nie najprzedniejszym, tedy nie sam, ale z drugimi Apostolami. Fol. 405» - «Cerkiew S. Wostoczna z Ojcami SS. twierdzi, ze Piotr S. sam jest Fundamentem powtornym Cerkwie Christusowej» [4, 20];

«Nie па Pietrze, ale па Kamieniu... Christus obiecal Cerkiew zbudowac. Fol. 418» - «Cerkiew S. Wostoczna і Ojcowie jej stojqc przy Ewangelii powiadajq, ze і па Pietrze» [4, 25];

«Те slowa Tobie dam klucze, nie samemu sq rzeczone Piotrowi. Fol. 410» - «Cerkiew S. Wostoczna twierdzi і Ojcowie z niq SS., ze samemu» [4, 28];

«Przez one slowa Jam prosit za Tobq, zeby nie ustawata Wiara twoja, zadnej godnosci Piotrowi nie dal Christus. Fol. 409» - «Cerkiew S. і Ojcowie SS. twierdzq, ze dal» [4, 34];

«Przez one slowa Pas owce Moje, Piotr nie jest postanowiony nad innemi Apostolami, to jest Starszym. Fol. 408» - «Cerkiew S. Wostoczna mowi z Ojcami SS., ze starszym postanowiony» [4, 38];

«Papiez jesli ma pierwsze miejsce nad innemi, ma z dobrodziestwa Cerkiewnego. Fol. 418» - «Przeciwko temu jest. Piotr S. mial pierwsze miejsce mi^dzy Apostolami nie z dobrodziej- stwa» [4, 45];

«Cerkiew wszystkim czterem Patriarchom rownq moc dala. Fol. 414» - «Nie dala» (прийом поширеної анафори, побудованої на запитанні Czemu?) [4, 50];

«Zaden Papiez bez Synodu Patriarchy nie zlozyl» - «Cerkiew Swi^ta Wostoczna powiada, ze zlozyl» [4, 71].

Можемо зробити висновок, що праця Теофіла Рутки «Kamien przeciw Kamieniowi...» наближає до нас не лише суспільну позицію одного письменника чи його опонентів, а й висвітлює релігійні настрої і пошуки цілої барокової доби, що повільно заходила за небосхил. Тенденційність тодішніх мислителів сприяла розвитку потужної концептичної образності, що виводила літературу на власну колію розвитку. У цьому напрямку творчість Теофіла Рутки надалі потребує вивчення, особливо якщо враховувати той факт, що кожній богословській проблемі в ході полеміки письменник присвятив окрему апологію.

польськомовний рутка

Список використаних джерел

1. Радишевський Р. Польське посередництво у формуванні українського бароко / Ростислав Радишевський // Київські полоністичні студії. Українсько-польські літературні контексти доби. -- Т. VI. -- К„ 2004. -- С. 7--28.

2. Grzebien L. Teofil Rutka / Ludwik Grzebien // PSB. -- T. XXXIII. -- Z. 137. -- S. 203--204.

3. Mohiia P. Lithos abo Kamien z Procy Prawdy Ce- rkwi S. Ruskiej Prawosiawnej na skruszenie fa- leczno-ciemnej perspectiwy albo raczej paszkwilu od Kasjana Sakowicza / Piotr Mohiia. -- Kijow: Drukarnia Monastyru fcawry Pieczarskiej Ki- jowskiej, 1644. -- 424 s.

4. Rutka T. Kamien przeciw Kamieniowi to jest Refutacja Kamienia w Kijowie wydrukowanego przeciw zw- ierzchnosci tak Piotra Swi^tego jako і nastpcow jego biskupow rzymkich z Ksiqg Siowienskich / Teofil Rutka. -- Lublin: Collegium Societatis Iesu, 1690. -- 76; [XII] s.

5. Wagilewicz D. J. Pisarze polscy Rusini / Dalibor Jan Wagilewicz. -- Przemysl: Poiudniowo-Wschodni Instytut Naukowy, 1996. -- 318 s.

Размещено на Allbest.ru