Жінка та чоловік як представники ворогуючих націй: теорія порозуміння (на прикладі повісті-вертепу І. Багряного "Розгром")
Ґендерні стосунки між представниками ворогуючих націй у часи Другої світової війни. Представлення патріархальних традицій як таких, що обмежують свободу жінок. Образ Жінки, яка у творі постає втіленням духовної незалежності, стоїцизму та свободи.
| Рубрика | Литература |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 09.01.2019 |
| Размер файла | 24,0 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Жінка та чоловік як представники ворогуючих націй: теорія порозуміння (на прикладі повісті-вертепу І. Багряного "Розгром")
Степанець К. В.
У дослідженні розглянуто проблему ґендерних стосунків між представниками ворогуючих націй у часи Другої світової війни. Наголошено на представленні патріархальних традицій як таких, що обмежують свободу жінок. Особливу увагу приділено образу Жінки, яка у творі постає втіленням духовної незалежності, стоїцизму та внутрішньої свободи.
Ключові слова: інтелектуальна гра, ґендерна рівність, Жінка.
В исследовании рассматривается проблема гендерных отношений между представителями враждующих наций во время Второй мировой войны. Делается акцент на представлении патриархальных традиций как ограничивающих свободу женщин. Особое внимание уделяется образу Женщины, которая в произведении стает воплощением духовной независимости, стоицизма и внутренней свободы.
Ключевые слова: интеллектуальная игра, гендерная равность, Женщина.
ґендерний жінка образ свобода
The research investigates the problem of gender relationship between the representatives of the hostile nations at the time of World War II. The emphasis is made on the representation of the patriarchal traditions as ones that limit the women's freedom. A special heed is paid to the image of the woman that embodies moral independence, stoicism and inner freedom in the narrative.
Key words: intellectual game, gender equality, Women.
Актуальність дослідження зумовлена тим, що літературна творчість лауреата Шевченківської премії Івана Багряного досі не розглядалася з погляду ґендерних студій, а його маловідома повість-вертеп «Розгром» (1948 р.) заслуговує на глибокий літературознавчий аналіз.
У творі І. Багряний звертається до змалювання жорстокого нацистського режиму на території України під час Другої світової війни. Цей час на сторінках драматизованої повісті відзначений панівним становищем німців, у той час як українці були підневільною «нижчою» расою (так званими унтерменшами).
У центрі твору - протистояння між маскулінним (що позиціонує німецький офіцер Матіс) і фемінним (українка Ольга Урбан) світами, дискусії між героями, які набувають інтелектуальних, морально-етичних та екзистенційних форм.
Особливе значення автор відводить питанню «ґендерної рівності», адже німецьку націю у часи Другої світової (за І. Багряним), а Матіса, як її представника, характеризує упереджене ставлення до Жінки, яка здобула освіту.
Звертаючись до образу Ольги, підкреслимо, що за освітою вона інженер-хімік, а ще вона грає на фортепіано та... перечитала в оригіналі найвідоміших німецьких філософів: Шопенгауера, Ніцше, Гете, Гегеля, Маркса... Тут спрацьовує знана сентенція Сімони де Бовуар: «Жінкою не народжуються, жінкою стають».
Варто відзначити, що крім того, що Ольга успішно виконує традиційні для жінки ролі «матері», «дружини» (хоч зараз її чоловік на засланні в Сибірі), «господині дому», «хранительки пенат», в її уособленні на сторінках цього твору постає образ Жінки як творця власної долі. Отож, вона цілком руйнує існуючий у патріархальному суспільстві постулат-стереотип «жіночого простору» як виключно побутового (за В. Агеєвою) [1, с. 334]. Загалом героїню характеризує те, що вона не боїться бути ініціативною, вільно висловлювати власні думки та не бажає перебувати в стані мовчазного Іншого.
«Ольга: - Ну що ж... Так вже давно ведеться - де велика любов, там неодмінно хтось когось убиває... Отело он коли ще зарізав свою любов... Чи як там було, Грицю? А Матісові - і Бог простить, це його фах... (сміється). Але думаю, що він обеззброєний... і вже не підійме тут пужална... (цитує іронично) - “ЛЮБОВ ОШЛЯХЕТНЮЄ НАВІТЬ БАНДИТІВ і РОБИТЬ З НИХ ПОЕТІВ ”. - так ніби, Грицю?.
ГРИЦЬ:
- То залежить від бандита...
ОЛЬГА в тон.
- Не забувай, що я - твоя сестра Ольга... (пхикнула гордо) - В кожнім разі я не збираюся бути ані долметчером, ані Марусею Богуславкою, ані навіть тією Султаншою Роксоляною... (та й засміялась). - Я не можу їм тепер оголосити війну збройно, але зате я оголошую війну іншу, якої ніякими гарматами не виграєш... Це йому не з пукавки стріляти і не стеком хвиськати... Анум вечеряти!. (закінчила несподівано)» [2, с. 60].
Вагомим у цьому контексті є зауваження головної героїні: «Я вичитала.., що серед культурних націй (а німці, за словами Матіса, себе саме такими й вважають!) віддавна велось навпаки - був певний культ ж і н к и, культ слугування їй, її красі і материнській місії...» [2, с. 72].
Ольга - це втілення культурного начала, а Матіс, на перший погляд, - втілення дикості. Герой сліпо вірить і дотримується прийнятих «зразків» поведінки в німецькому патріархальному суспільстві тих часів, коли жінці достатньо було володіти лише рідною мовою та ні в якому разі не читати щось розумне, а тим паче філософське. У його свідомості спрацьовують соціальні очікування відносно характеристик «справжньої жінки», яка має служити чоловікові. Досить показовою в цьому плані є наступна сцена: «Матіс: - Там я бачив у Вас багато книг німецькою і французькою мовою... Геґель, Ніцше, Ґете і Маркс... І то Ви все перечитали?
ОЛЬГА іронічно:
- Все можливо, гер...
- (перелякано) -1 Маркса?!.
- (знизала плечима) -1 це можливо...
-1 Ніцше?.
-1 Ніцше...
ОРТСКОМ, насмішкувато, не ймучи віри:
- Уявляю... Боже мій!. І що Ви з того засвоїли?.
- А хіба читають, щоб конче засвоювати?. Ми читаємо щоб знати...
- (іронічно) - То Вам напевно зашкодило...
- Часом як...
- Мій Боже!. І пощо, пощо то все для такої чарівної жінки?!. Ви - чарівна жінка... І ваше призначення...
-1 моє призначення, гер Комендант?.
- Слугувати мужчині... (недвозначно глянув у бік Матіса).
ОЛЬГА зсунула брови й засміялась:
- Я знаю нову... теорію... яка не звільняє від цього обов'язку й мужчин, і навіть дітей...
МАТІС одійшов до вікна й сів на підвіконні, і так сидів мовчки, не зводячи очей з Ольги... Оглядав її груди, плечі, обличчя... Мружив очі... Безсумніву вона його бентежила, як жінка, як прекрасний екземпляр жінки, дивної, якоїсь особливої вроди... Надзвичайна жінка... » [2, с. 55].
Наголосимо, що особливу увагу Автор приділяє змалюванню Жінки, яка в умовах війни змушена відстоювати свої права та власну національну гідність. За допомогою яскраво виражених художніх засобів, Автор наголошує на мужності, сміливості, безстрашності головної героїні, яка переступила через диктат традиції, що вимагала від Жінки лише пасивності й покори перед чоловічою статтю. Згадаймо, зокрема, відслону першу, де за допомогою яскравих порівнянь, контрастів, повторів, символів подається наступне змалювання Ольги: «З простреленим чолом, гола, заморожена і так виставлена на позорище, стоїть вона, як мармурова статуя, посеред великої площі, гордо закинувши голову в небо... дивиться в нього великими скляними очима, мов би позиваючи самого Бога, кидаючи йому розпучливо-зухвалий виклик...
Поругана і все ж таки незаймано-прекрасна в своїй божественній вроді і в своїй незрівняній гордості, скована жорстоким холодом і все ж динамічна, обернена в кричущу емблему, в символ, в апотеозу безоґлядної мужньости, гордости і зневаги...
Умертвлена - і все ж таки безсмертна.
Змордована - і все ж таки неподолана... » [2, с. 8]. Відтак, можна з переконливістю стверджувати, що на прикладі образу головної героїні втілюється ідея месіанства та мучеництва (аналогії Ольги з Ісусом Христом та дівою Марією). Автор демонструє тип сильної особистості та підносить земну жінку до небесного рівня.
Ми помічаємо, що в екстремальних умовах війни Жінка перебирає на себе ініціативу (під час окупації вона вільно розмовляє як німецькою, так і українською мовою з чужинцями). Вона несе повну відповідальність за всю свою родину і сміливо дивиться в очі небезпеці та смерті.
Важливого значення набуває символіка, яка оточує головну героїню: ікона Божої Матері з немовлям, портрети українських письменників («.над ліжком на стіні портрет ШЕВЧЕНКА, а нижче - низка менших портретів альбомного формату, почіпляні рядком: ГРИГОРІЯ КОСИНКИ, М. ХВИЛЬОВОГО, АНТОНЕНКА-ДАВИДОВИЧА, МАЙКА ЙОГАНСЕНА, МИКОЛИ КУЛІША, ЯЛОВОГО, ВЛИЗЬКА ОЛЕКСИ, КОСТЯ БУРЕВІЯ... цілий ряд, ціла фалянґа героїчних облич буряної епохи... Портрети на цілу Україну знаних людей - чоловікових друзів») [2, с. 10].
Поряд з тим, І. Багряний створює досить неординарний образ чужинця: Матіс - ворог-нацист і водночас людина, що здатна пристрасно покохати українську жінку. Художник слова дає персонажеві шанс знайти порозуміння з представниками Іншої нації. Справедливими щодо Матіса звучать слова Ф. Ніцше: «Треба учитися любити, учитися бути добрим», а ми додамо - й бути культурним, бо ж саме «робота» над вираженням цих якостей допомагає йому у спілкуванні з Ольгою, у налагодженні здавалося б неможливого контакту.
Матіс - персонаж, який змушений одягати численні маски, загубивши власну суть. Він став іграшкою в руках долі, повіривши в ідею фашизму. Привертає увагу бестіарна характеристика героя, яка несе негативну конотацію: «Матіс Став посередині, як роздрочений і нагло здезорієнтований бугай»; «Чорт... Сам... Та ще й з собою більшого начальника притяг... »; «МАТІС, сопучи розгублено й витираючи піт, раптом промурмотів...»; «став, мов бугай»;«позирає на ОЛЬГУ... Де далі - більше заінтриґований...Оглянув її в котрий раз з ніг до голови і примружив очі, чмихнув ніздрями, як норовистий кінь»; «...зігнуту по бугаячому голову»; «... барбос... МАТІС втратив панування над собою. Осатанів... МАТІС подивився у вічі диким поглядом, перекинув ударом ноги стілець і лютий вилетів з кімнати»; «Ольга: - Він дурний, як чобіт... Гонористий - як порожній горіх... І похітливий, як жеребець... ».
По суті, Матіс є повною протилежністю Ольги (насамперед, у стилі поведінки, манері мислити, духовних пріоритетах), яка поводить себе як цільна особистість, незалежна і свободолюбива. Пригадаймо епізод, де відбувається їхнє перше знайомство: «Ольга, поставивши непомітно валізочку збоку, спокійно стріпнула мокре волосся і стояла горда, невимушено посміхалась до Матіса. Дивилась на нього привітно... і в той же час насмішкувато. Так як старші дивляться на менших. Хоч було їй щонайбільше - 27-28 років. Шляхетне, аристократичне обличчя - обличчя гордої, високоосвіченої людини, що звикла командувати - було трохи бліде, від того великі очі були ще виразніші, а ніздрі пристрасно роздималися від внутрішньої затамованої бурі. В обличчі, в стриманих рухах, в погляді і особливо в тих ніздрях рухливих - було щось таке, що приковує увагу до себе...
Матіс зустрівся з надзвичайними очима надзвичайної жінки... Помалу опустив стек і прийняв із стільця ногу...
- Хто ти така? Хто Ви така? - і одступив машинально, даючи дорогу. Але ОЛЬГА не рушилась. Дивилась на Матіса, недбало здмухуючи закопиленою соковитою губою краплинку дощу з рухливих ніздрів, здмухуючи насмішкувато, а рукою запрошувала привітно заходити.
- Хто ти така?.
- Господиня цього дому... прошу заходити... » [2, с. 13]. Як бачимо, Ольга не приймає нав'язаних німцями правил Гри й твердо стоїть на своїй позиції.
Показовим є перше знайомство родини Урбанів з Матісом та його посіпаками (до знайомства Матіса з Ольгою, бо ж по тому, стиль його поведінки кардинально змінюється), виявляючи брутальність та бездушність останнього: «Матіс: Молодий, дуже гарний і дуже набундючений. Увійшли всі, не привіталися, покинули двері навстіж, мов до стайні зайшли. Замість привітання, МАТІС, подивився на КАТРЮ, що стояла, як укопана, проти нього, подивився на свої заболочені чоботи, підсунув ногою ближчий стілець і поставив праву ногу на нього... А очима - на Катрю, потім на чобіт, потім знову на Катрю. Катря, розгублена, не зрозуміла. МАТІС показав на чобіт стеком, а ззаду почулось ДОЛМЕТЧЕРОВЕ, по-російськи:
- “Витрі!.”» [2, с. 16]. У свідомості Матіса укорінено і сприймається як норма поневолення безправної жіночості, моральне та фізичне насильство.
Відверта ворожість, байдужість та неповага до жінки у першому змалюванні поведінки Матіса в помешканні Урбанів контрастують з тим, як еволюціонує його поведінка під впливом почуття захоплення, зацікавлення до Ольги надалі: «Відчинились двері й увійшов МАТІС. Сам. Тримаючи щось делікатно завинене в папері (квіти для Ольги. - К. С.).
ВСІ завмерли вражені.
МАТІС у дверях:
- Можна?.
ОЛЬГА чемно:
- Будь ласка...
Увійшов. Коректно привітався, - сперш козирнув, а потім зняв рукавичку і кожному подав руку...
- А, герр майстер?!. Ві ґеетс?. (це до ГРИЦЯ).
- Дякую. Добре...» [2, с. 115]. У цьому випадку вже прослідковується толерантна взаємодія між статями та відмова від домінування «сильної» статті над «слабкою». Отож, Матіс «долучився» до розгадування метафізичної таємниці Жінки.
У ситуації кохання, захоплення Жінкою Матіс прагне зрозуміти Іншу, як себе. Відмовившись від стратегії примусу, він ініціює ситуації плідної комунікації із чужоземкою, щоб, насамперед, розібратися в собі. Завдяки цьому прагненню, він усвідомлює глибоку істину: любов - це стосунки між Я та Ти, стосунки двох суб'єктів, а не суб'єкта і об'єкта.
Митець показує буття Матіса як постійну боротьбу між «інстинктом життя» (Еросом) та «інстинктом смерті» (Танатосом), за З. Фройдом. У його свідомості здійснюється цілковитий переворот таких концептів як влада / знання / сексуальність.
Протистояння двох представників ворогуючих націй (Ольги та Матіса), як було показано вище, проявляється на кількох рівнях. Спочатку Ольга створює інтригу та вводить Матіса в гру: вирішує перевірити цього «новоявленого Ромео» як «шляхетного та культурного» чоловіка на щирість почуттів, правдивість слів, тому представляє свою матір німецькою баронесою. З цього хитрого ходу героїня робить важливий для себе висновок: вона цікавить Матіса, насамперед, як жінка, а не як дочка баронеси. Далі Матіс втягує Ольгу в гру в шахи, легковажно ставлячи на терези честь Німеччини. Ольга приймає виклик, і ця гра для неї дорівнює війні: «Я не можу їм тепер оголосити війну збройно, але зате я оголошую їм іншу війну...» [2, с. 60]. Розв'язка в цій сцені несподівана для Матіса, адже Ольга виграє в нього в трьох партіях: «Матіс: - Розгром... повний, безнадійний і непоправний...» [2, с. 109].
Символічного значення набуває поразка Матіса у тій інтелектуальній «війні», яку вела Жінка. Даний герой був втіленням ідеї фашизму і через його вчинки в певних умовах, відбулася перевірка продуктивності цієї ідеї. «Цінності», на які він спирався, виявилися ілюзорними, все втратило сенс. І оте «вічне шукання» жінки (точніше Ольги) в умовах безповоротної її втрати (німці її закатували) є знаком поразки.
Помітною стає зміна соціальної ролі Матіса від стану «мисливця» до ролі переслідуваної жертви. Так реалізується проблема свідомої відчуженості особистості (внаслідок почуття провини), яка усвідомлює повну беззахисність, самотність серед оточуючого хаосу, але наріканню тут немає місця, адже це кара за неправильний вибір.
Не складно помітити, що Ольга протиставлена в творі не тільки Матісу, але й іншим чоловікам, зокрема, своєму брату Грицьку та другу Максиму.
У роздумах Максима та Грицька відчуваються одні й ті самі настрої - приреченість людської індивідуальності, почуттів... у тоталітарному світі, яким є радянська реальність.
«Максим: Ольго!. Олю!. Ти - умниця... Скажи - що ж далі?! Га?!. Руїна... Яка страшна руїна з усіх надій, з усіх плянів і сподівань... Жах і - самі уламки... Мла... Я не бачу виходу...
ОЛЬГА суворо, як до малого:
- Далі - треба негайно зробити операцію... а потім буде видно» [2, с. 116].
Таким чином, зважаючи на мірковування про специфіку чоловічого та жіночого в повісті-вертепі І. Багряного, ми дійшли висновку, що автор руйнує традиційну опозицію жіночої слабкості / чоловічої сили.
На прикладі твору І. Багряного ми маємо повне право говорити про «модерну жінку» (як про те пише В. Агеєва), яка «підносячи індивідуальну свободу, заперечує підлеглість як таку» [1, с. 200]. Вітальна сила «модерної жінки» зрушує патріархальну традицію» [1, с. 206]. Наша ж увага до тендерної проблематики дозволяє поглибити дослідження психології створених письменником у творі характерів.
Література
1. Агеєва В. П. Жіночий простір : Феміністичний дискурс українського модернізму : [монографія] / В. П. Агеєва. - К. : Факницт, 2003. - 320 с.
2. Багряний І. Розгром : повість-вертеп / І. Багряний. - Б. м. : Прометей, 1948. 125 с.
3. Ницше Ф. Человеческое, слишком человеческое / Фридрих Ницше. Сочинения : [в 2-х т.]. - М. : Мысль, 1990. - Т. 1. - С. 231-490.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Дослідження літературного образу жінки як хранительки "домашнього огнища" та "основи суспільства" в повісті Франка "Для домашнього огнища". Особливості гендерного переосмислення в повісті. Опис простору щасливого дому що перетворюється на дім розпусти.
статья [24,3 K], добавлен 31.08.2017Висвітлення питань проблем навчання і виховання, любові до матері та жінок у творах Тараса Григоровича Шевченка. Розкриття історії обездоленої жінки у поемі "Осика". Аналіз образу знеславленої, нещасної, але вольової жінки Лукії в творі "Відьма".
курсовая работа [42,9 K], добавлен 06.09.2013Проблема жінки, її свободи, самореалізації для Кобилянської. Новела "Некультурна", образ головної героїні, шлях до примирення із самою собою. Значення сну в кінці новели. Методика викладання новели "Некультурна" Ольги Кобилянської, варіанти запитань.
статья [18,5 K], добавлен 07.04.2015Аналогічні за симпатією, духовною близькістю, емоційною напруженістю стосунки жінок-письменниць - О. Кобилянської та Л. Українки. Історія та тематика листування. Оповідання "Valse m'elancolique". Жінки-письменниці як головні попередники модерністів XX ст.
презентация [141,2 K], добавлен 07.03.2016Простеження зміни духовних цінностей та світогляду суспільства в 1960–1970-ті роки на прикладі повісті-притчі Річарда Баха "Чайка на ім’я Джонатан Лівінгстон". Причини цих змін, події та наслідки Другої світової війни. Проблематика творів письменника.
курсовая работа [42,2 K], добавлен 07.11.2013Семантична та функціональна характеристика застарілої лексики в історичній повісті Богдана Лепкого "Мотря". Представлення класифікації архаїзмів та історизмів у творі, дослідження їх значення у точності відтворення культурно-побутового колориту епохи.
курсовая работа [41,9 K], добавлен 01.10.2011Творчість та філософія Альбера Камю. Поняття відчуженості в психології та літературі. Аналіз повісті Камю "Сторонній". Позиція героя в творі та відображення його душевного стану за допомогою стихії природи. "Психологія тіла" в творі "Сторонній".
курсовая работа [38,9 K], добавлен 07.01.2011Дослідження в образах героїнь Джейн Остін становища жінки у Великій Британії доби георгіанства на основі романів авторки "Гордість та упередження" і "Почуття і чуттєвість". Стосунки чоловіка і жінки та проблеми шлюбів, особливості відображення в творах.
дипломная работа [77,9 K], добавлен 21.06.2014Материнство як одна з головних репрезентацій жінки в суспільстві. Літературна спадщина видатних українських письменниць: Марко Вовчок, Наталя Кобринська, Олена Пчілка, Леся Українка та Ольга Кобилянська. Образи сильних і вольових жінок в їх творах.
реферат [17,9 K], добавлен 16.11.2009Образ жінки в контексті опозиції "мисливець-жертва" як функціонально важливий у розкритті екзистенціалістського змісту моделі світу. Мотив пошуку гармонії у світі, його втілення в образі "ідеальної жінки" – символу співіснування людини зі світом.
статья [25,6 K], добавлен 18.12.2017Які жінки зустрічалися на життєвому шляху поета, як вплинули вони на його світогляд. Твори Тараса Шевченка, які присвячені жінкам. Прекрасний світ інтимної лірики Кобзаря, його сердечні пристрасті і розчарування. Образ Шевченкової ідеальної жінки.
разработка урока [21,5 M], добавлен 29.03.2014Імена жінок, які полонили серце Тараса. Жінки і почуття до них та їх роль в житті і творчості Т.Г. Шевченка. Дитяче кохання до Оксани Коваленко. Кохання до Ядвіги Гусиківської. Теплі спогади про Закревську Ганну Іванівну. Захоплення Амалією Клоберг.
презентация [4,1 M], добавлен 17.03.2014Обґрунтування причин та умов, які змусили Цвейга описувати долі різних жінок. Становлення Цвейга як письменника, особистості, його перші творчі спроби. Порівняння образів трьох різних жінок з новел Цвейга. Вплив Фрейда на світогляд і творчість Цвейга.
курсовая работа [50,8 K], добавлен 22.11.2011Ознайомлення з біографією Стендаля. Опрацювання твору "Червоне і чорне". Дослідження поведінки персонажів у певних обставинах. Визначення ролі жінок в житті головного героя. Порівняльна характеристика жіночих образів. Аналіз місця жінок у творі.
курсовая работа [600,1 K], добавлен 06.11.2014Специфіка авторського підходу до змалювання комплексу Роксолани. Функції обрамлення новели Леоніда Мосендза "Роксоляна" в розкритті ідеї духовного стоїцизму. Суголосність авторської позиції у змалюванні історії України з представниками празької школи.
статья [23,0 K], добавлен 31.08.2017Особливістю роману Багряного "Тигролови" є те, що він поєднав у собі дуже серйозні, глибокі проблеми з романтикою пригод. Пригоди зображені різні за своєю вагою та значущістю: від таких, як втеча головного героя з ешелону смерті до смішнихі романтичних.
творческая работа [12,8 K], добавлен 31.03.2008Відображення відносин чоловіка і жінки в української та норвезької літературі. Психологічні особливості головних персонажів творів В. Домонтовича і К. Гамсуна. Закономірності побудови інтриги в прозі письменників. Кохання як боротьба в стосунках героїв.
дипломная работа [98,8 K], добавлен 23.03.2014Викриття жорстокості Другої світової війни у творчості зарубіжних письменників. Дослідження теми людської пам’яті в оповіданнях Г. Белля. Викриття теми голокосту у поезії Пауля Целана. Зображення трагедії українського народу в кіноповісті О. Довженка.
курсовая работа [51,7 K], добавлен 24.11.2019Аналіз образу літературної героїні у вибраних текстах поетів Нью-Йоркської групи. Розгляд іпостасі фатальної жінки та архетипу Великої Матері. Задіяння архаїчних балад у компаративному ключі. Висвітлення проблематики на прикладі маловідомих текстів.
статья [48,2 K], добавлен 24.11.2017Біографія, формування та особливості творчості Джейн Остін. Історія написання роману "Аргументи розуму", особливості відображення авторського типу жінки на його прикладі. Характеристика жіночих персонажів та експресивні засоби відображення у романі.
дипломная работа [118,1 K], добавлен 03.12.2013
