Художньо-образна та символіко-семантична природа числа в текстах українських народних дум на прикладі дум про "Самійло Кішку" та "Івана Коновченка"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ХУДОЖНЬО-ОБРАЗНА ТА СИМВОЛІКО-СЕМАНТИЧНА ПРИРОДА ЧИСЛА В ТЕКСТАХ УКРАЇНСЬКИХ НАРОДНИХ ДУМ НА ПРИКЛАДІ ДУМ ПРО “САМІЙЛО КІШКУ” ТА “ІВАНА КОНОВЧЕНКА”

У статі автор простежила основні семантичні конструкти побутування числової інформації в зразках героїчного думового епосу. До того ж тут ідеться про основні контексти числової матриці на прикладі текстів дум невільницького циклу: невільницьких плачів, дум "Про Самійла Кішку" та "Івана Коновченка”. Тим самим автор намагався визначити пріоритети та візії світосприйняття та системи думання людності доби середньовіччя та раньомодерного часу.

Ключові слова: символіка чисел, семантичний конструкт, українські історичні думи

героїчний думовий епос невільницький

В статье автор проследила основные семантические конструкты бытования числовой информации в образцах героического думового епоса. К тому же здесь речь идет об основных контекстах числовой матрицы на примере текстов дум невольничьего цикла: невольничьих плачей, дум "О Самийло Кошке” и "Иване Коновченко”. Тем самым автор пытался определить приоритеты и видения мировосприятия и системы мышления людей эпохи средневековья и раньомодерного времени.

Ключевые слова: символика чисел, семантический конструкт, украинские исторические думы.

This article is dedicated to investigation of the semantic constructions of the numerical information in the epic poetry. The main scope of numerical matrix is also reconsidered as exemplified in dumas of slavery, such as "Samiilo Kishka”, "Ivan Konovshenko”. The author tried to settle priorities of mindset during the Middle Ages and Early-Modern Time. This article gives the attempt of reconstruction of numerical matrix in the Ukrainian historical dumas. The point is that dumas, absorbing all experience of the people, became wonderful conductors and representatives of its views on the historical realities. Kobza players created their works on the basis of moral and ethical values, dominant in the society, which guaranteed formation of the feeling of national selfidentification and high cultural level.

Keywords: the symbolism of numbers, semantic construct, Ukrainian historical Duma.

Стаття репрезентує новий погляд на оригінальний витвір української народної фольклорної традиції - козацькі думи. В центрі уваги опинилися числові показники героїчного епосу як складові системи народного світосприйняття. Точкою відліку виступає зміна координат, за якими думи були лише джерелом вивчення художніх засобів та жанрових особливостей в рамках вивчення характеристик та визначальних рис українського фольклору і перенесення уваги до розкриття природи думового епосу з позиції його культурної вартості¹. Адже думи були не просто піснями, а живими втіленнями тих важливих переживань та проблем, які домінували в суспільстві. Кобзарі мов ті шамани входили в своєрідний транс, спускаючись на нижчі рівні підсвідомості (міфічний рівень) і витворюючи глибоку емоційну атмосферу. Вони включаються в "реафірмацію моральних норм та суспільних цінностей”², санкціонуючи покарання щодо їх порушення.

Відтворення культурних та універсальних істин лежать в царині міфу та ритуалу, тому і думи були містком між реальністю та міфічністю, відтворюючи основи системи думання людності українських земель.

На зламі трансформаційних перетворень свідомості і постав новий тип героя, який вже мав не міфічну природу, а реальну, епічно-історичну. Він представлений синтезуючим витвором високого рівня самосвідомості людини -- поєднанням міфічних традицій і життєвих реалій³.

Новий герой наділений богатирською силою, долає страшних чудовиськ, під якими проглядається образ загарбників-сусідів та кочівників-поневолювачів. Так постає класичний епос -- нова форма вияву творчості народу. Йому характерні такі риси як ідеалізація та гіперболізація діянь та образів богатиря⁴. Але з часом фантастичність перестає відповідати потребам народу: він прагне до відбиття реалій свого існування, самоідентифікації на шляху державотворчих устремлінь. На основі змін парадигм світосприйняття і постав національний епос, який представляється явищем потужної емоційної напруги, адже іде із глибин народної душі та пам'яті.

Думи виступають чудовим фоном для вивчення одного з малодосліджених на українських матеріалах явищ світосприйняття - символіки чисел. Символіка сприймається важливим джерелом осягнення глибин духовного життя народу, за яким криються мотиви та рушійні сили історичних подій та процесів.

Для розгляду ми обрали числову матрицю в думах "Про Самійла Кішку” та "Івана Конов- ченка”, які яскраво вирізняються кількістю та різноманітністю числових семантичних кон- структів та представляють зразки двох змістових зрізів думової епіки: приклад невільницького циклу, в змісті якого домінує опис долі полонених в турецькій неволі та героїчного пасажу про боронителя рідної землі проти ворожих зазіхань сусідів.

Дума "Про Самійла Кішку” виступає одним з самих яскравих зразків героїчної епіки. Сюжет розгортається навколо групи козаків-невільників, яких очолював славний козацький ватажок Самійло Кішка. Вони вирішили захопити галеру, скориставшись тим, що баша турецький кілька днів гуляв і послабив пильність⁵.

З огляду на епічну природу нашої думи, то і числова інформація носить епічних характер з вираженим християнським контекстом. Так дума починається зі слів:

Изъ города Козлова до города Трапезона

Гуляла галера цветкована-малевана,

Четырьма цветами процветанна,

Первым цветом процвитанна - Синими киндяками обвиванна,

Другимъ цветомъ процветанна - Турецкою червоною габою обвиванна,

А третимъ цветомъ процветанна - христианскою кровью фарбована,

Четвертымъ цветомъ процветанна - Невольниками осаженна⁶.

Число три сприймалося в якості символічного коду на позначення контекстів, де відбувалося зіткнення двох світів - християнського і мусульманського з підкресленням переваг першого. Ми можемо навести приклади подібного семантичного конструкту і з інших дум: "невільницькі плачі” розповідають про трикратні побиття трьома таволгами невільників та трикратне прокляття землі турецької, характеристику образу храмів в думі про Марусю Богуславку, де християнський постає світлим і просторим, прикрашеним квітами, тоді як мусульманський ототожнювався з в'язницею, темною і не привітною, де тридцять років страждали невільники, тричі втікають брати з турецької неволі у думі "Втеча трьох братів з Азова”. Тож трійка супроводжує наших невільників у їх поневіряннях в турецькій неволі, ніби вказуючи на присутність Божу, який не лишить своїх дітей, посилаючи їм спасителя чи то в образі дівки-бранки, чи Олексія Поповича, чи Самійла Кішки (в цьому проявляється і символізм числа один). У думі "Про Олексія Поповича” герой тричі читав Святе Письмо, що пов'язане з низкою літургійних дійств під час богослужіння. Це був приклад чистої символіки числа три, коли воно виступає не в якості засобу поглиблення змісту, а свого іносказавчого змісту. У розглянутому нами уривку трійка служить образним прийомом загострення акцентів саме на "християнській крові”, що проливається невірними мусульманами.

Число три ще кілька разів постає на сторінках думи:

"Якъ сталь Ляхъ Бутурлака пидпивати,

Сталь гетману запорожскому по три чарки чарки горилки даваты”⁷.

В цьому фрагменті ми можемо простежити нову сторону символічної природи числа три - воно служить на позначення міцності та сили, адже щоб напоїти нашого героя треба багато міцного вина. А далі рядки вказують ніби сам Господь допомагає нашим козакам врятуватися і автор поспішає підкреслити факт його допомоги і присутності.

"Тогди турки-янычари тое зачували,

за три версты галеры турецкии отвертали”⁸.

Особливо яскраво трійка посилює епічність та глибину твору при описі сну Алкан-паші:

"Такій мине, небожята, сон приснився,

Бодай ни коли не явился:

Видится моя галера цветкованна, малевана,

Стала вся обидрана, на пожаре спускана;

Видится: мои турки, янычары, стали вси в пень порубаны;

А видится: мои бедни невольники,

Которые були в неволе,

То вис стали по воли,

Видится мене гетьманъ Кишка,

На три части розтявъ,

У Чорное море пометавъ...”⁹.

Перед розповіддю сна, Алкан-паша обіцяє винагороду “могь бы ему три грады турецкіе даровати”¹⁰. М. Плісецький відзначав, що тема пророчого сну паші підкреслює класичний епічних дух думи та вказує на широку практику використання подібного сюжету в епосі інших народів¹¹. Автор монографії “Українські думи та пісні історичні” Д. Ревуцький про образ сну говорив, що це “.. одна з самих улюблених форм всесвітньої епічної народної творчості, починаючи від самих старих часів”¹². Для нас же показовим є введення числа три в цей сюжет, ніби незримо нагадуючи про праведність дій Кішки та віщість сну, за чим криється Божа присутність.

Дума закінчується описом того, як козаки “паювали” турецьке добро “на три часті”, першу з яких віддавали на церкви:

“На святого Межигорського Спаса,

На Терехтемировскій монастыръ,

На святую Сечовую Покровъ давали”¹³.

Як бачимо святих місць для козаків теж три. Козаки ніби дякують Богу за порятунок. Підсумовуючи, ми вказуємо на те, що червоною ниткою в усій думі проходить незрима присутність Господа в протиборстві християн з іновірцями і число три з різними смисловими варіаціями намагається це підкреслити.

Щодо інших чисел, то ми відзначаємо наявність синтезованого історично-фактографічного та епічного начал. Читаємо:

“Маетъ собе избранного люду:

Семьсотъ турковъ, яничаръ четыреста,

Да бедного невольника полчвартаста”¹⁴.

За коментарями В. Антоновича і М. Драгоманова, з огляду на те, що творцями думи могли бути лише учасники морських походів козаків, які на власному досвіді пережили полон, то і опис галери даний правдивий та детальний: “Дума называетъ приблизительно обычное число пушек на большой галере, баштарде. И общее число вместимости галеры, описанное думой, (700+400) близко к действительной вместимости большой турецкой военной галеры”¹⁵.

Посилаючись на авторитет вчених може зробити висновок, що кобзарі здійснили творчу переробку історичної реальності відповідно до визначених жанрових та творчих особливостей. На підтвердження факту творчої обробки історичної основи думи вдамося до звичайної арифметики: у варіанті думи, записаному Лукашевичем, вказується на момент, коли Самійло Кішка роздав 84 ключі на п'ятьох невільників при захопленні судна. Якщо помножити 84 на 5, то отримаємо цифру в 420 невільників. Тож автори перших редакцій дійсно наслідували реальному історичному факту, спираючись на власний гіркий досвід. Але уже пізніші переробки думи вказують на певну відірваність від реальних очевидців, що тим зрозуміліша залежно від віддаленості згаданих подій.

Так у пізніших версіях думи ми бачимо вже не 350 невільних козаків, а 40 (або 42), які перед нами постають не на галері спочатку, а у себе дома, “в лузі Базалузі”, але потім їх схопили і забрали в полон. Тож пізніший варіант демонструє втрату думою свого історичного коріння та більшої художньої обробки.

Останнім елементом в числовій матриці думи представляється фрагмент кількості років у неволі. Якщо прийняти гіпотезу М. Костомарова, М. Грушевського та інших дослідників, то реально Самійло Кішка міг перебувати в полоні близько 25 років. Б. Кирдан наголошував на тому факті, що думи невільницького циклу мали більшу історичну реальність, ніж інші думи, то і засіб гіперболізації мав значно менше теренів для свого застосування. Саме в кількості років неволі дослідник і вбачав гіперболізоване перетворення реальності, тоді як самі герої залишалися простими людьми, без видимих героїчних епічних характеристик. Тоді цифра в 30, 40 і 54 роки, які ми зустрічаємо в різних варіантах думи, мисляться нам витворами епічної традиції. В. Антонович і М. Драгоманов вказували, що число 54 складене з двох епічних чисел - 30 і 24¹⁶.

У одному з варіантів ми читаємо:

“Благодарю тебе, Господи милосердный, що за

Сорокъ лтъ Господь мене приввъ

Козака гетьмана Самійла у вічі повидати”¹⁷.

Це ніби вказівка на біблійну легенду Мойсеєвих поневірянь по пустулі протягом 40 років, якого Господь зрештою привів до рідних берегів. Простежити аналогію з нашим Самійлом Кішкою не важко: він також звільнив своїх побратимів з неволі і привів їх додому через 40 років поневірянь, як показують нам варіації думи. С. Грица у своїх дослідженнях думового епосу вказувала на заявок останнього з агіографічною літературою, а також з "псальмами” та голосіннями¹⁸.

Аналіз думи з точки зору її числової символіки розкрив небачену глибину релігійності світосприйняття та широкого побутування різних варіацій цієї символіки - від іносказавчої до етикетної. Кожен рядок думи, кожна цифра в її сюжеті створюють потужний контекст Божої провіденції та присутності.

Стосовно думи про "Івана Коновченка”, то вона належить до найбільш улюблених та поширених дум серед народних співців.

Дослідниця К. Грушевська поділяла варіанти думи на три великі групи, відповідно до особливостей територіального поширення:

Перша група - київсько-поліської редакції - включає в себе варіанти К, Л, П, ХХ, Ч, ШШ. Очевидно, що це одна з найстаріших редакцій, оскільки має вагомі риси архаїчності. Зокрема, наш герой - Івась Коновченко - в кращих традиціях давньоруського богатирського епосу має "сім літ от роду”¹⁹ і управляє дванадцятьма (в ін.. варіантах - 20 млинами). Образ Івася нагадує нам героя давньої казки Михайлика-семилітка часів Київської Русі. Розглянувши числові показники дум цієї групи, ми маємо реальні вказівки на спорідненість варіантів.

По-перше, вже згаданий семилітній вік героя. В інших варіантах ми більше не має подібних контекстів. Тож сімка перекочувала до нас із фольклорної традиції. А, оскільки, наш герой іде воювати проти бусурманів, то ми можемо припустити і релігійний контекст застосування сімки. Однак, дана складова все ж уступає фольклорній і більш яскраво проявляється при описі фрагменту побиття ворогів Івасем:

“Не багацько Йвась Коновченко гуляв,

А вже сім тисяч у копи склав,

А п'ять тисяч у полон загнав”²⁰.

Як бачимо традиція продовжується: у всіх контекстах, де розповідь торкається боротьби з невірними мусульманами ми знаходимо числове підтвердження Божого промислу. Тут же, у варіанті К ми неодноразово зустрічаємо і трійку: 3 татарини вбили Івася (згадуємо трикратне затинання невільників трьома пучками тернини), 3 дні і три ночі шукали козаки тіло Івася, за 3 години наздогнав наш герой козацький загін²¹. Число три пронизує думу (всі варіанти без виключення) наскрізною ниткою, стаючи ніби образом благословення Божого самого Івася - поборника християнства, але якому притаманна людська слабкість.

Для варіантів першої редакції також характерним є зворот "сорок сороков вибивав, сорок сороков у плін взяв” (Вар. П, Ч)²². На жаль, ми практично не маємо інформації про кобзарів обох варіантів, але можемо припустити, що або вони відносились до однієї кобзарської школи, або перейняли з одного джерела. Але це ще раз вказує на переймання архаїчних числових семантичних структур, які сягають корінням давніх фразеологічних зворотів (сорок сороков вказує на невизначену кількість).

Характерним буде для дум першої редакції і кількість миль, необхідність здолати яких постала перед героєм, аби наздогнати козаків. Це числа 124 (Вар.ХХ)²³, 54 і 504 (Вар. Ч)²⁴, 509 (Вар. П)²⁵. Звісно, всі ці числа носять явний епічний характер і не відповідають реальності, оскільки пройти 500 миль за три години (Вар. П) мислиться абсолютно нереальною справою, тим більш на фоні семилітнього хлопчика. Але коли ми маємо справу з фольклором та епосом, ці числа стають безмовними наголошувачами на силі та вправності нашого героя. Це ще один контекст числового символізму - застосування великих чисел на підкреслення сили героя, чого ми практично не бачили при розгляді попередньої думи. Цікаво, що інші дві групи варіантів думи демонструють значно меншу кількість миль, що ще раз наголошує на архаїчності першої редакції.

Щодо другої редакції, то К. Грушевська об'єднує в неї всі варіанти з Полтавщини, Харківщини та Чернігівщини. Вони теж мають певні сюжетні та стилістичні відмінності, але загалом - неозброєним оком видна їх спорідненість та генетичні зв'язки.

Щодо третьої редакції, то вона мала за ареал поширення Поділля та південно-західну Волинь. Група дум варіантів І, Р, ЩЩ, Щ, ЮЮ явно походять з одного району, але перші два відносяться до однієї школи, а інші - до іншої²⁶. Цьому служать підтвердженням і числові показники, які повторюються з завидною синхронністю: І і Р - 3 замки, на які мати закривала Івася, 7 миль пробіг, перш ніж наздогнав козаків, по 700 турків порубав, пов'язав, під ноги кинув (але повторний його вихід перетерпів зміну у варіантах - у Вар. І він вже по 800 татарів погубив, а в Р - по 10 тисяч. Очевидно, кобзар хотів придати більшої ваги діянню Івася і йому показалося "мало жертв”, але очевиднішим є його запозичення з другої школи регіону, оскільки у варіантах Щ, ЩЩ, ЮЮ ми знаходимо теж по 10 тисяч переможених). Така ж симетричність характерна і для варіантів другої школи: всі три розповідають про 12 замків, 7 миль і спочатку по 700 "порубаних, пов'язаних і під ноги кинених”, а потім - по 10 тис. Зростання кількості переможених вказує на бажання підкреслити міць героя. Ще більше "жертв” ми знаходимо хіба у варіанті СС, де вбитими стали 16 тисяч (варіант походить з Полтавщини)

Ми побачили, що числа можуть послуговувати для підтвердження змістових та стильових різниць редакцій думи. Вони відбивають особливості сприйняття населення тієї чи іншої місцевості. Так ми виділили, ще один цікавий момент в природі та поширенні числової інформації.

На останок згадаємо фрагменти та контексти фігурування числа 3, на які ми не вказали вище:

По-перше, в думах "Втечу трьох братів з Азова”²⁷ та "Про вдову і трьох синів”²⁸ ми знаходимо сюжет "3-х недоль”, які спіткали наших героїв. Якщо в думі про "Втечу..” нашого меншого брати ці недолі настигають для підкреслення його сирітства та самотності, то в думі "Про Івася Коновченка” і "Про вдову..” маємо справу з материними прокльонами. Так мати Івася бажає йому "3 недолі” за порушення її наказу не йти воювати, а вдова проклинає синів за неповагу до неї та вигнання з дому. Але, якщо слідувати теорії польської дослідниці А. Енгелькінг, то "прокляття можна розглядати як соціокультурне явище, спрямоване на покарання члена суспільства, що не дотримується певних норм, що прийнятті в суспільстві”²⁹, але яке дозволяє людині отримати шанс на спасіння душі та прощення. Так і сини вдови після прокльонів та лиха розкаюються і повертають матір до хати, а Івась просить не говорити гіркої правди матері про свою смерть і просить у неї прощення. Да і сама мати його простила, надіславши коня, оскільки злякалась, що її прокляття можуть нашкодити її дитині. Зрештою, десь так і сталося і це ще раз підтверджує один з ключових мотивів дум моралістичного характеру - порушення правил, як і підтримують силу і міць роду. Коли ж родові традиції починають втрачати свої позиції, тоді козацькі пісні про славу та подвиги переорієнтовуються на сімейні цінності, вводячи їх в контекст козацьких пригод. Це демонструє нам пристосування дум до потреб часу та суспільства і служить ще одним аргументом на користь народного походження думових творів. Тож трійка не втрачає своєї християнської природи, але отримує нашарування фольклорних традицій, які близькі були народу.

По-друге, з цієї ж серії і вказівка на три замки, на які вдова закривала сина. Ця трикратність в замках і прокляттях служить вказівкою на порушення родових правил, про наслідки якого йдеться вище. А трійка ніби посилює загальний ефект порушення норм;

По-третє, і на довершення, - або ж за третім походом Івася вбивають, або ж для цього постаралися три татарини³⁰. Така послідовність - заборона, прокляття як наслідок її порушення і покарання, де скрізь присутня трійка, - вказують на глибоке пошанування цього числа серед народу, яке вкоренилося в ще дохристиянські часи, а в християнські - набуло свого довершеного вигляду.

Як підтвердження попередньої тези вкажемо, що 3 дні і 3 ночі плакала бідна мати Івася і саме третя сотня (або козак) принесли їй звістку про смерть сина, тридцять рублів вона давала на хустки на поминки і три дні був поминальний обід. Різні контексти, але семантика одна - число три стає ніби охоронницею роду та його традицій, за порушення яких послідує покарання, яке прирівнюється до гріха проти Бога (третій чужинець без роду потопає в думі "Буря на Чорному морі”).

Свого часу Лісовський вказав на таку особливість думи як ідейність: "Настоящую думу вызываетъ къ жизни не событие, а некоторая идея, художественное стремление выразить въ реальныхъ образахъ известную мысль”³¹. І ця ідея виступає своєрідним синтезуючим началом, яке витікає з героїчної традиції прославлення славних подвигів козацьких, та необхідності демонстрації, до чого може привести людська безпечність і не стриманість. На другому плані ж все ж проглядається ідея пошанування роду та його традицій.

У підсумку ми відмічаємо сталі семантичні конструкти чисел сім, три, сорок, які втілили в собі концепти світосприйняття народу, який базувався як на архаїчних епічних началах, так і на широкому полотні християнських традицій та візій. Зрештою, ми побачили синтез цих двох традицій, які органічно втілились в домінуючих вартостях та ідеях українського суспільства.

Разом з тим наявною є і розбіжність цих двох дум у світлі основних засобів художньо-образного та семантико-символічного звучання: дума "Про Самійла Кішку” за сюжетом схильна до більшого реалізму та відбиває більше релігійних мотивів, взявши за героя просту людину, тоді як дума "Про Івася Коновченка” є героїчним пасажем з яскраво вираженою традицією фольклорного прикрашення та гіперболізації, що демонструє генетичний зв'язок з билинним епосом києворуської доби.

***

¹ Грабович. О. Думи як символічний код переказу культурних цінностей // Родовід. - К., 1993. - № 5. - С. 30.

² Там само. - С. 33.

³ Українські народні думи. У 5 т. Т 1. Думи раннього козацького періоду [упоряд.: М. К. Дмитренко, Г. В. Дов- женок (тексти), С. Й. Грица (мелодії)]. - К., 2009. - С. 6.

⁴ Там само. - С. 7.

⁵ Костомаров Н. История козачества в памятниках южно-русского народного песенного творчества // Костомаров Н. Собрание сочинений: Исторические монографии и исследования. - СПб.,1905. - С. 690.

⁶ Українські народні думи... - С. 508.

⁷ Там само. - С. 510.

⁸ Там само. - С. 513.

⁹ Там само. - С. 516.

¹⁰ Там само. - С. 516.

¹¹ Плісецький М. Українські народні думи. Сюжети і образи. - К., 1994. - С. 245.

¹² Ревуцький Д. Українські думи та пісні історичні. - К., 1919. - С. 105.

¹³ Українські народні думи... - С. 524.

¹⁴ Там само. - С. 515.

¹⁵ Антонович В., Драгоманов М. Предисловие // Исторические песни малорусского народа с объяснениями Вл. Антоновича и М. Драгоманова: [в 2 т.]. - К., 1874. - Т 1. - С. 221.

¹⁶ Там само. - С. 228.

¹⁷ Українські народні думи... - С. 534.

¹⁸ Грица С. Біблійні елементи в думах// Народна творчість та етнографія. - 10/2005. - № 5. - С. 19.

¹⁹ Грушевська К. Українські народні думи. Т.1.: Тексти № 14-33. - К.-Харків, 1931. - С. 65.

²⁰ Там само. - С. 54.

²¹ Там само. - С. 53-55.

²² Там само. - С. 66.

²³ Там само. - С. 87-89.

²⁴ Там само. - С. 91-92.

²⁵ Там само. - С. 65-67.

²⁶ Там само. - С. 18.

²⁷ Грушевська К. Українські народні думи. Т.1.: Тексти № 1-13. - К.-Харків, 1927. - С. 102-103.

²⁸ Там само. - Тексти № 14-33. - С.244.

²⁹ Цит. за Ясинская М. Проклятие в традиционной народной культуре // Живая старина. - 2003. - С. 52.

³⁰ Грушевська К. Українські народні думи. Т.1.: Тексти № 14-33. - К.-Харків, 1931. - С. 55.

³¹ Лисовский А. Опыт изучения малорусских дум. - Полтава, 1890. - С. 26.

Размещено на Allbest.ru