"Повість про двоє міст" Ч. Діккенса у літературознавчій оцінці Юрія Клена

Размещено на http://www.allbest.ru/

“Повість про двоє міст” Ч. Діккенса

у літературознавчій оцінці Юрія Клена

Наталія Лазірко, кандидат філологічних наук, доцент кафедри світової літератури та славістики Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка

У статті розглядається дослідження Юрія Клена, присвячене творчості англійського письменника Чарльза Діккенса. Представлено основні параметри творчого універсуму цього митця, окреслено методологічні стратегії досліджень його творчості українським літературознавцем.

Ключові слова: аналіз, англійська література, інтерпретація, методи досліджень, творчість.

Наталья Лазирко. “Повесть о двух городах” Ч. Диккенса в литературоведческой оценке Юрия Клена

В статье рассматривается исследование Юрия Клена, посвященное творчеству английского писателя Чарльза Диккенса. Представлены основные параметры творческого универсума этого писателя, проанализированные методологические стратегии исследования его творчества украинским литературоведом.

Ключевые слова: анализ, английская литература, интерпретация, методы исследований, творчество.

Natalia Lazirko. “The tale of two cities” by Charles Dickens in Yuri Klen's critical estimation

The given article deals with Klen's research of the creative work of English writer Charles Dickens. The main parameters of creative universe of this author are presented in the article. There are also outlined the methodological strategies of research the English writer's creativity by known Ukrainian literary critic Yuri Klen.

Keywords: analysis, English literature, interpretation, methods of research, creative work.

Постановка проблеми. Англомовна література займає значно менше місце в літературознавчих дослідженнях Юрія Клена, ніж література німецькомовна, однак і вона є достатньо важливим полем для дослідження літературознавчих поглядів та ідей українського вченого та літературного критика. Юрій Клен звернувся у своєму дослідженні до англомовної літератури, зокрема, проаналізував роман Чарльза Діккенса “Повість про двоє міст”, в якому український дослідник-інтерпретатор, за словами М. Гольберга, “знаходить у творі багато нового, несподіваного, такого, що збагачує його досвід, його естетичну культуру, вносить нове у притаманне йому світобачення” бо, “сприймаючий знаходить у творі не лише те, що він очікує” [3, 15].

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Літературно-критична діяльність Юрія Клена (Освальда Бурґгардта) вже ставала об'єктом літературознавчих досліджень, зокрема в працях М. Борецького [1], І. Розлуцького [7], Г Сабат [8], наших публікаціях [4], [5], [6] тощо. В основному ці дослідження присвячені німецькомовній літературі, якою займався український літературознавець. Студіям над англомовною літературою, якою теж цікавився Юрій Клен, ніхто з літературознавців ще не приділяв уваги. літературознавчий клен діккенс творчий

Тому об'єктом нашого дослідження є стаття, присвячена творчості Чарльза Діккенса та його “пригодницької повісти” [2, 413].

Метою цієї публікації є представлення поглядів Юрія Клена на творчість Чарльза Діккенса, на особливості англійського реалізму та елементи поетики цього письменника. Основними завданнями статті є: окреслити основні концепції бачення творчості Чарльза Діккенса у літературознавчих дослідженнях українського дослідника, окреслити основні параметри наступних досліджень у запропонованій проблематиці.

Виклад основного матеріалу. Стаття Юрія Клена “Діккенсова “Повість про двоє міст” написана як передмова до видання цього Діккенсового твору, яке вийшло у Києві в 1930 році. Зрозуміло, що книжкове видання має дещо інше завдання, ніж наукова публікація або літературно-критичний відгук, присвячені тій чи іншій проблемі творчості якогось автора або певного художнього твору. Однак, і в такій специфічній публікації, спрямованій до широкого загалу читачів, можна виділити й оригінальні літературознавчі спостереження над стильовими особливостями письменника, компаративістичні співвіднесення з іншими художніми творами, його поетикою, певними ідеологічними концепціями сучасної дослідникові епохи, загальні особливості розвитку літературознавства як науки.

Уже у вступі до статті про твір Ч. Діккенса Юрій Клен робить контрастне протиставлення “Повісті про двоє міст” до всієї іншої творчості письменника, оскільки “читач здебільшого знає і шанує Діккенса як обронця знедолених та нещасних, яким не стало місця на бенкеті життьовому”, а причиною його популярності є “незрівнянний гумор і тепла гуманність”, якою “завойовує він наші серця” [2, 413]. В історичному романі “Повість про двоє міст” співець “дрібнобуржуазного міщанського побуту, що уславляв життя повсякденне з його невеличкими турботами, камін і теплий захист...”, раптом береться “малювати події в шаленому вирі вихору, вогню і помсти!” [2, 413]. Пуантом цього контрастного протиставлення є риторичне запитання: “Діккенс і революція! Чи не звучить це парадоксально?” [2, 413].

Таким чином цей твір Діккенса радикально змінює горизонт сподівань реципієнта про поетику, світоглядні засади й основні принципи побудови художнього світу художніх прозових творів цього автора. Кількома штрихами окреслює український літературознавець сюжетні стратегії авторської нарації: “Цвіркун на печі, різдвяні дзвони потопають у грізному тупоті бунтівничих околиць Парижу, у гуркоті барабанів, у вереску шабель, що їх гострять для вересневої різанини, у терорі, застосованому на захист республіки, щоб урятувати буржуазну волю, братерство та рівність” [2, 413].

Літературознавець шукає причин такої радикальної зміни творчого пошуку англійського письменника й знаходить його в одному з приватних листів Діккенса. “Мені заманулося, - писав Ч. Діккенс, - написати образну, художню повість, що цікавість до неї зростала б з кожним новим розділом. Дієві особи будуть узяті з життя, але їхні характери проступатимуть не так із розмов їхніх, як із самого ходу дій. Словом, я гадав, що можна написати пригодницьку повість замість тої нудної нісенітниці, що її нам підносять під цією назвою” [2, 413].

Юрій Клен аналізує Діккенсові наративні стратегії, наголошуючи, що англійський письменник мав розв'язати нове творче завдання: висування на перший план фабули, розгортання сюжету, який схвилював би читача. Найбільшою проблемою, на думку українського дослідника, для Ч. Діккенса було змінити традиційну для нього поетику образів. Побіжно Клен вказує на ті проблеми, які мусить розв'язати прозаїк, який працює над історичним романом, оскільки “доба мала своєрідні прикмети”: “.Історичний роман зобов'язує вивчати добу - візерунки й контури дає архів. Локомотив фантазії мчить колією непохитних фактів” [2, 414].

Багато місця у статті присвячено соціологічному та історичному обґрунтуванню причин французької революції. Очевидно, що такого детального розгляду вимагав ідеологічний дискурс, кінця 20-х - початку 30-х років ХХ століття. Клен кілька разів посилається на ідеї Маркса і Енґельса. Можна тут, однак, зауважити, що навіть у цій пропогандивно-ідеологічній царині український дослідник не скочується до соціолого- ідейного примітивізму, який позначена ця епоха.

Разом з усім Юрій Клен вказує на Діккенсові біографічні деталі, які є важливими для розуміння ґенези повісті, що була задумана як психологічний роман. Ідея його написання з'явилася під впливом п'єси Вілкі Коллінза “Закрижаніла хлань”. Участь у цій п'єсі у ролі актора, намагання вжитися в роль (“Все пережите й вистраждане на цих сторінках, - зізнавався пізніше Ч. Діккенс, - я відчув сам: сам я усе пережив і перестраждав”) народила ідею, яка мала стати структуротворчою у романі: “Так зародився у нього образ Сіднея Картоне, героя роману, що йде на гільйотину, щоб урятувати життя своєму суперникові” [2, 415]. Однак, цей первісний задум зазнав серйозної трансформації в процесі роботи над романом, оскільки “соковиті та колористі факти життя, прояви жорстокости й героїзму, психологія мас, різних кляс, їхня боротьба, картини соціяльного побуту, міських вулиць, картини революції, - ось що стало перед очі авторові, заступивши ідею первісного задуму” [2, 415]. Саме під таким оглядом з'являється проблема вибору назви твору: немов вагаючись і не знаючи, що саме візьме гору в його романі, - душевна драма героїв чи історичне тло, рама мас, автор планує зо два десятки заголовків: “Вдруге народжений”, “Золота нитка”, “Доктор з Бове” тощо.

Український літературознавець намагається окреслити історико-літературні подробиці ґенези роману, а, разом з тим, застосовуючи біографічний метод, розгортає перед читачем дослідження динаміки зародження певних мотивів, образів, становлення сюжетних ліній твору, його жанрових особливостей, певних елементів поетики.

Юрій Клен декларує важливу художню домінантну деталь, яка характеризує не тільки епоху (“Діккенс дав нам велике полотнище із часів французької революції”), але й майже усіх героїв твору: всі вони “відчувають страх перед якобінською революцією і тікають від неї” [2, 416]. Він розгортає компаративістичний ряд інших творів про французьку революцію (розглядає повість “Історія одного селянина” Еркмана й Шатріана, “1793 рік” Гюго, “Боги жадають” Франса), й намагається подати у їхньому контексті особливості створення образу французької революції у Діккенса й інших авторів, шукаючи типологічних схожостей і різнопланових вирішень завдання представлення тієї ж історичної епохи, її світовідчування.

На противагу Ч. Діккенсові, вважає Юрій Клен, В. Гюго створює дещо привабливіший образ революції; він “подає нам яскраву ідеологію своїх героїв, кожний з них втілює в собі якусь ідею: Лантенак - февдальну, Сімурден - революційну, Говен - гуманну”. Діккенса же “цікавили здебільшого великі епічні картини боротьби, а в його виображенні ми бачимо тільки зовнішні, помітніші події, вчинки героїчні або жорстокі”. Разом з цим “дрібниці щоденного побуту вислизають йому (Діккенсові - Н. Л.) з-під рук, він їх не помічає”; у Гюго “ми бачимо, як люди на вулиці пиляють свої дерев'яні ліжка на дрова, бачимо замерзлі фонтани, бачимо, як уся людність сама тягає воду, але разом з тим бачимо й чуємо революційний захват народу, що переживає весну своєї волі” [2, 425]. Деталізацію побуту, уважність до кожної художньої деталі, яка допомагає виопуклити історичну епоху, відмічає Юрій Клен й у “Боги жадають” А. Франса, романі “з ухилом у бік психологізму”. Зокрема, наприклад, з роману Франса “дізнаємося про фальшивників, що підробленими кредитками заповодняли всю країну, про англійців, що паками вивантажували асигнації на березі Франції, під республіку підкопуючись, та інше” [2, 425 - 426].

З усього компаративістичного ряду авторів, які писали про французьку революцію, й які р оз гл я нуто в ст атт і Ю р і я К ле на , і ді о ст ил ь Діккенса та засоби поетики у зображенні революції у Франції контрастно відрізняються тим, що він здебільшого сприймав революцію в образах не реальних, а символічних. Дещо далі Клен вказує на пафос та епічний тон “Повісті про двоє міст”.

Виділення саме символістських форм представлення дійсності у Ч. Діккенса дає змогу окреслити особливості його ідіостилю та поетики, задекларувати світоглядні першоелементи англійського прозаїка. Юрій Клен виділяє цілий ряд символів і символічних сцен у “Повісті про двоє міст”. “Символічною прелюдією” революції називає сцену роману, коли на “вузькій вулиці Сент- Антуанського передмістя розбилася бочка з вином; вино розлилося, закрасило брук, руки, лиця і ноги людям, а хтось, умочивши у нього палець, написав на стіні: “кров” [2, 426]. Повстанці для Діккенса - “військо, що виросло з мітичних драконових зубів, замість зерна посіяних”. Революція - “потоп, який не згори падав, а підіймається знизу при зачинених шлюзах небесних” [2, 426].

Аналізуючи особливості Діккенсового ідіостилю, український літературознавець виділяє ті головні стильові параметри, які є визначальними у всій нараційній структурі тексту: антитезу (“то був найкращий час, то був найгірший час, то був вік мудрості, то був вік дурости, то була епоха віри, то була епоха невірства...” [2, 427]), кумуляцію (“Триста тисяч людей [...] повстали [.] немов би драконові зуби посіяно було замість зерна, і вродили однаково по горах і по долинах, на камені, на піску й нанесеному мулі, під ясним південним небом і під північними туманами...” [2, 428].), повтор, який іноді сполучається з градацією.

Німецький експресіонізм був одним із тих літературних явищ, яке в літературознавчих дослідженнях Освальда Бурґгардта займає особливе місце. Український критик добре знав, зокрема творчість німецького експресіоніста Ґеорґа Гайма (1887 - 1912). Його оповідання “П'яте жовтня” має дуже багато паралелей і перегуків з романом Діккенса: “Так само, як Діккенс, сприймає він революцію в образах символістичних. Художня трактовка його - це трактовка Діккенсонова” [2, 428].

Можна б твердити, що у своєму ввідному слові про роман Чарльза Діккенса “Повість про двоє міст” Юрій Клен, використовуючи історико- культурний, соціологічний підходи, застосовуючи біографічний метод та компаративістське співставлення, створює як загальний літературний портрет англійського письменника, так і представляє достатньо широкий літературознавчий аналіз та інтерпретацію його історичного роману.

Англомовна література в літературознавчих дослідженнях Юрія Клена представлена значно менше, ніж, наприклад, українська, німецька чи австрійська. Однак вона є важливим вкладом українського літературознавства в дослідження англомовного письменства кінця ХІХ - ХХ століть. У його літературознавчих дослідженнях англомовної літератури присутній достатньо потужний шар ідеологічних концепцій, однак у цих публікаціях вони мають достатньо контроверсійний характер, що містять почасти приховану критику існуючої тоталітарної системи. Наступні дослідження дадуть можливість поглибити аналіз та інтерпретацію Кленових літературознавчих ідей.

Література

1. Борецький М. Есей Юрія Клена (Освальда Бурґгардта) про Германа Гессе / Мирон Борецький // Творчнть ЮРІЯ Клена в контексті українського неокласицизму та вісниківського неоромантизму / [Гол. ред. Л. Кравченко]. -- Дрогобич: Відродження, 2004. -- С. 255 -- 262.

2. Бурґгардт О. Діккенсова “Повість про двоє міст ” / Освальд Бурґгардт // Юрій Клен (Освальд Бурґгардт). Вибрані твори. -- Дрогобич, 2003. -- С. 413

3. Гольберг М. Інтерпретаційний потенціал як герменевтична проблема /Марк Гольберг // Studia Hermeneutica. Герменевтика тексту: між істиною і методом: Збірка / [Заг. ред. М. Зимомря та ін.]. -- Дрогобич: Коло, 2003

4. Лазірко Н. Дослідження німецького експресіонізму Освальдом Бурґгардтом (Юрієм Кленом) / Наталія Лазірко // Наукові Записки Харківського національного педагогічного університету ім. Г. Сковороди 2005. -- Серія “Літературознавство”. -- Випуск 2 (50). -- Частина 2. -- C. 68

5. Лазірко Н. Творча постать Стефана Ґеорґе в рецепції Юрія Клена і Володимира Державина / Наталія Лазірко // Studia metodologica. -- 2007. -- Випуск 20. -- С. 102 -- 110.

6. Лазірко Н. Юрій Клен-Освальд Бурґгардт -- дослідник української літератури / Наталія Лазірко // Ukrainskie zblizenia literaturoznawcze / Pod red. Ihora Nabytowycza. -- Lublin: Wyd-wo UMCS, 2006. -- S. 105 -- 117.

7. Розлуцький І. До питання про літературно- критичну діяльність Освальда Бурґгардта / Ігор Розлуцький //Творчість Юрія Клена в контексті українського неокласицизму та винитвського неоромантизму / [Гол. ред. Леся Кравченко]. -- Дрогобич: Відродження, 2004. -- С. 300 -- 309.

8. Сабат Г. Генологічний дискурс інтерпретації Юрієм Кленом німецького утопійного роману / Галина Сабат // Творчість Юрія Клена в контексті українського неокласицизму та виниювського неоромантизму / [Гол. ред. Леся Кравченко]. -- Дрогобич: Вiдродження, 2004. -- С. 209 -- 216.

Размещено на Allbest.ru