Роль дитячої літератури у збереженні національної ідентичності (на матеріалі української та англійської дитячої літератури кінця ХХ - початку ХХІ століть)

Анотація

національний ідентичність дитячий література

Статтю присвячено дослідженню ролі сучасної дитячої літератури у збереженні національної ідентичності. Розглянуто поняття національної ідентичності, визначено фактори її збереження, проаналізовано прозові твори української та англійської дитячої літератури, розглянуто їх характерні особливості, які можуть мати позитивний вплив на збереження національної ідентичності.

Ключові слова: національна ідентичність, сучасна дитяча література, національний колорит, звичаї і традиції.

Аннотация

Статья посвящена исследованию роли современной детской литературы в сохранении национальной идентичности. Рассмотрено понятие национальной идентичности, определены факторы её сохранения, проанализированы произведения украинской и английской прозы для детей, рассмотрены их характерные особенности, которые могут иметь позитивное влияние на сохранение национальной идентичности.

Ключевые слова: национальная идентичнось, современная детская литература, национальный колорит, обычаи и традиции.

Annotation

The article is devoted to the analysis of the role of contemporary children's literature in national identity preserving. The notion of national identity is defined, the factors of national identity preserving are named; prose pieces of children's literature, published in Ukraine and Great Britain, are analyzed, their characteristic features are examined in order to demonstrate their positive influence on national identity preserving.

Key words: national identity, contemporary children's literature, national specificity, customs and traditions.

Виклад основного матеріалу

Метою статті є дослідження ролі сучасної дитячої літератури у збереженні національної ідентичності на матеріалі української та англійської літератури кінця - початку ХХІ століть.

Нами поставлено такі завдання:

- розглянути поняття національної ідентичності;

- визначити фактори збереження національної ідентичності;

- проаналізувати прозові твори української та англійської дитячої літератури кінця ХХ - початку століть з метою виявлення особливостей, що можуть відігравати роль у формуванні та збереженні національної ідентичності читачів.

В умовах глобалізації збереження національної ідентичності стає нагальною проблемою для будь-якої країни. Хоча глобалізаційні процеси мають і позитивний вплив, сприяючи поширенню інформації про різні культури та спілкуванню представників різних країн, однак ці процеси призводять також до асиміляції, уніфікації культур, до втрати національної ідентичності. Про актуальність цієї проблеми в Україні йшлося на парламентських слуханнях «Національна ідентичність в Україні в умовах глобалізаційних викликів: проблеми та шляхи збереження» 9 грудня 2009 року. Згідно з рекомендаціями слухань, першочерговими завданнями держави є турбота про інформаційну безпеку та конкурентоздатність культурного продукту.

Проблема національної ідентичності цікавить представників різних галузей науки: істориків, соціологів, політологів, педагогів, мовознавців тощо. Детально це питання розглядається у книзі Ентоні Д. Сміта «Національна ідентичність». Серед українських науковців проблему збереження національної ідентичності вивчали М. Т. Степико, О. М. Лисенко, О. А. Гриценко, Н. К. Гончаренко, М. Б. Кушнарьова, М. А. Козловець та Н. М. Ковтун та інші. С. Кармалюк та Г. Чайка визначають національну ідентичність як «усвідомлення згоди та причетності до цінностей стосовно рідної мови, релігії, етичних норм, культурної спадщини...» [див.: 6] та коментують історично - політичну сторону цього питання. О. М. Лисенко розглядає національну ідентичність як «визнання народом самого себе, знання і повага історії, національної культури, території, усвідомлення народом своїх особливих рис, розуміння членами національної групи своїх інтересів, прагнень, цілей, ідеалів, потреб і т. д.» [див.: 7] Дослідженням зв'язку між мовою і національною ідентичністю займались О. В. Горелова, Т. С. Воропаєва та ін. Т. С. Воропаєва стверджує, що мова є базовою основою національної ідентичності [див.: 3]. О. В. Горелова трактує національну ідентичність як особливий світогляд, що вміщує в себе національний характер, національну історію, релігійні вірування, культуру, звичаї і традиції, що сформувалися за час існування спільноти. Дослідниця наголошує на тісному зв'язку мови і національної ідентичності, говорячи про те, що мова не тільки є відображенням національної ідентичності, а і бере участь у її формуванні [4, с. 40].

Однак проблема збереження національної ідентичності не є достатньо дослідженою з точки зору літературознавства. Особливої уваги заслуговує роль дитячої літератури у формуванні національної ідентичності, адже саме в дитинстві закладаються основи світогляду і світосприйняття. Як стверджує дослідниця із Донецького національного університету О. О. Бондаренко, дитяча література є носієм національної ідеї і відіграє значну роль у подоланні кризи національної ідентичності [див.: 2]. Дитяча література реалізує освітні та виховні цілі, знайомлячи цільову аудиторію з культурою окремого народу.

Станові української національної ідентичності в різні епохи присвячено низку наукових праць. Окрім мови, про визначальну роль якої вже йшлося, до факторів збереження національної ідентичності науковці зараховують історію, культуру, віру. Морально-етичні цінності відіграють важливу роль у збереженні національної ідентичності, незважаючи на те, що самі вони є подібними для багатьох народів сучасного світу, принаймні тих, що поділяють одну віру, хоч і мають різну культуру.

Про роль літератури у формуванні національної свідомості ідеться у кількох наукових працях. Російська дослідниця О. А. Матвеєва в дисертаційній роботі, присвяченій місцю бібліотек у культурних ідентифікаційних процесах, називає книгу гарантом збереження і підтримання національної ідентичності.

Отже, розглянемо, як саме дитяча література впливає на формування у читачів національної свідомості, навчає мови, культури, віри, історії, цінностей свого народу.

Етнографічна інформація (стосовно побуту, традицій, їжі та напоїв, житла тощо, а також міфологія) відіграє дуже важливу роль у збереженні духовно- культурної складової національної ідентичності.

Одним із засобів передачі місцевого та часового колориту в художній літературі є слова та словосполучення, що позначають явища, характерні для окремої країни чи місцевості - реалії. Їх також називають етнокультурними дескрипторами. Реалії тісно пов'язані із побутом та світосприйняттям нації, яка їх створює. Тому вони близькі народу, у мові якого вони існують, і незрозумілі представникам інших культур. Їх переклад складає труднощі, та без них література різних народів втратила б своєрідність, яскравість та значну частину освітнього і виховного потенціалу. А. Федоров, С. Влахов та С. Флорін, Р. Зорівчак та інші перекладознавці вивчали проблему перекладу реалій. С. Влахов та С. Флорін пропонують власну класифікацію реалій та ділять їх на такі групи: географічні, етнографічні, громадсько-політичні.

Серед складних для перекладу елементів особливе місце займають також діалектизми, адже вони представляють не тільки країну, але і окремий її регіон, знайомлячи з особливостями мовлення, а відтак часто і світосприйняття, у ньому. Наведемо приклад із твору Івана Андрусяка «Кабан дикий - хвіст великий»: «Зате для мами чай - смакота. Особливо якщо він зелений і цукру в ньому нема ні грама. Коли він заварюється, в горнятку рясно плавають чаїнки, які тато називає смішними гуцульськими словами: ломажжє, патики, штирпаки, гліжє, ріщє! Але мама на це не зважає. Вона сміється і п 'є - їй ізломажжєм дужче смакує...

- Ну як можна сьорбати це джюрбило* щодня, та ще й робити вигляд, ніби воно комусь смакує, - каже в такі хвилини тато. - Це однаково, що пити муст* або млаку*!» [див.: 1]

Зображення народних свят, традицій, побуту характерне як для українських, так і для англійських творів дитячої літератури. Розглянемо окремі твори. Серед сучасних українських письменників національний колорит передають Володимир Рутківський, Зірка Мензатюк, Іван Андрусяк, Сашко Дерманський, Галина Малик, Марія Морозенко та інші.

Твори Зірки Мензатюк сповнені глибокої ніжності до українського народу і його традицій. Книга «Макове князювання» знайомить читачів із традиціями святкуванням Великодня, Івана-Купала, Маковія та Різдва. Діти прочитають, як виготовляється писанка, як співають колядок (і зможуть вивчити слова різдвяної пісні «Добрий вечір тобі, пане-господарю»), дізнаються, як грати у традиційну народну гру «Молоданчика», що символізують і які сили мають різні рослини, і чому українці так люблять вербу. Любов до всього живого - характерна риса книг Зірки Мензатюк. У них говорять тварини, рослини, природні сили і навіть їжа та напої.

У книзі «Зварю тобі борщику» із шаною та любов'ю представлено національні страви: борщ, кашу, печену картоплю, вареники, голубці, млинці, калачі, узвар та пампушки і багато іншого. Ось як змальовано яєчню:

«То мама всмажила: на маслі, зі сметаною, свіжою зеленню притрусила - справжня гетьманська яєчня, таку й гетьман їв би.

Яєчня не проста,

Яєчня золота,

Їж її, Іване,

То виб'єшся в гетьмани!» [5, с. 31].

Цікаво описано доброту і щирість, терплячість українського характеру, а також повагу до Різдва Христового в оповіданні «Ковбаса». Коли вовк прийшов колядувати та просити, щоб йому за колядування віддали то Івасика, то Олесю, то маму, його не прогнали, а, щоби він пішов геть, ввічливо попросили, ще й дали гостинців за колядування. Звернемо також увагу на те, що в українських творах для дітей злі персонажі (у згаданій збірці казок це також відьма, змій) часто бувають не стільки страшні, як смішні: «Коли раптом, мов шуря-буря, не знати звідки з 'явився змій. Він був трошки дурний, але ж зовні того не видно» [5, с. 11]. На нашу думку, таке представлення супротивника виховує у дітей сміливість. Український письменник Всеволод Нестайко у своїх творах про учнів лісової школи навчає дітей долати страх сміхом. Не можна не згадати у цьому контексті і подібний приклад з англійської літератури. У книгах Джоан Ролінґ про Гаррі Поттера з'являється чарівна міфічна істота - боггарт, яка при зустрічі з людиною приймає форму того, чого найбільше боїться людина. Єдиним методом подолання боггарта є сміх. Таким чином, ми знаходимо деяку подібність між українською та англійською дитячою літературою стосовно виховання сміливості у читачів.

У книгах «Стефа та її чакалка», «Кабан дикий - хвіст великий» Івана Андрусяка із гумором змальовані персонажі українських народних казок та переказів, як от чакалка (казкова істота, якою на Слобожанщині і Полтавщині лякали дітей, щоб ті слухалися), бабай, відьма. Фольклорні персонажі, сюжети є одним із виразників національної ідентичності. Книга «Танок Чугайстра» Сашка Дерманського, заснована на західноукраїнській міфології (тут і чугайстр, і нявки, і цвітіння папороті в Купальську ніч), виховує доброту, вірність, уміння любити і дружити.

Ще одна книга Сашка Дерманського, що, на нашу думку, заслуговує окремої уваги - «Царство Яблукарство», повертає до національних цінностей у протиставленні до модних тенденцій. Історія Царства Яблукарства і його перетворення на Царство Черв'якарство подібна до Біблійної історії створення світу та гріхопадіння перших людей. Першояблуня Віри та яблуні Добра, Любові, Пам'яті й Гордості, які охороняли казкове Царство, демонструють характер українського народу. Знаково, що, коли яблукарці, втративши яблуні, а з ними і захист, захворювали на хворобу душі - червивіли, то вони не відразу змінювались зовні, перетворювались на червів, а найперше - втрачали свою мову. Таким чином автор показує важливість рідної мови в житті кожної людини. Привертає увагу подібність епізоду про найвищу кару, яку злий цар Черв'якар хотів застосувати до бранців - поцілунок п'явки Розпусти, до відомого з книги Джоан Ролінґ «Гаррі Поттер і в'язень Азкабану» поцілунку Дементора. У обох випадках ідеться про втрату душі як найвищої цінності людини. Ця подібність спричинена тим, що обидва народи є християнськими.

У творах українських письменників часто зустрічаються, допомагають героям найулюбленіші для нашого народу святі: Святий Миколай (наприклад, у антології «Мандрівка святого Миколая», укладач - Зоя Жук) і Архистратиг Михайло. (В оповіданні «Заячий пастух» зі збірки «Макове князювання» Зірки Мензатюк він нагороджує хлопчика, який не схотів вчинити нечесно навіть заради врятування свого садка, посадженого власними руками. Архистратиг не тільки допомагає зберегти сад, а й катає хлопчика на коні по небу, показує йому світ згори).

Молитва як вираження віри є дуже важливою для українського народу. В українській християнській традиції сторіччями зберігаються і передаються з покоління в покоління молитви, що відображається і в дитячих творах, наприклад, бабуся навчає онучку молитви до янгола-охоронця у книзі Тетяни Щерба- ченко «Пуп Землі, або Як Даринка світ рятувала»:

«Перш ніж заснути, онучечко, повтори за мною: «Янголе мій, охоронцю мій! Збережи мою душу, зміцни моє серце на всяк день, на всяк час, на всяку хвилинку...» [10, с. 15]

У цій же книзі головна героїня, дівчинка Даринка, закликає дощ пісенькою «Іди, іди, дощику», яка здавна є улюбленою в українських дітей:

«Іди, іди, дощику, зварю тобі борщику у новому горщику.

Тобі каша, мені борщ,

Щоб рясніше падав дощ» [10, с. 12].

Недарма вона зустрічається і в книзі «Корова часу, або Нові пригоди вужа Ониська» Сашка Дерманського, і про неї ж згадує читач, коли дощик стукає у вікно і проситься на борщ у книзі «Зварю тобі борщику» Зірки Мензатюк:

«Аж тут хтось у вікно: стук-стук!