Механізми синестезії в ідіостилі А. Лотоцького

Размещено на http://www.allbest.ru/

механізми синестезії в ідіостилі а. лотоцького

Лілія Онишко

Анотація

У статті досліджуються механізми синестезії в ідіостилі галицького письменника А. Лотоцького і виявляються можливі способи поєднання сенсорних концептів на прикладі книги оповідань «Княжа слава», оскільки саме синестезія зумовлює унікальні метафоричні перенесення, що дають змогу письменникові надати тексту виразності й експресивності.

Ключові слова: синестезія, метафора, ідіостиль, відчуття, ідіолект.

Lilia Onyshko

Annotation. The mechanism of synesthesia in the idiostyle of Galician writer A. Lototskiy is investigated in this article. The possible ways of sensory concepts combining are found on the example of the story book "The Prince's Glory", since it is synesthesia which stipulates the unique metaphorical transference, allowing the writer to provide a text with accuracy and expressiveness.

Феномен синестезії відомий науці уже впродовж трьох століть, хоча сам термін з'явився в текстах лише біля ста років тому. Та пік зацікавлення нею припадає на рубіж ХІХ і ХХ ст. Сучасний розвиток як зарубіжної, так і вітчизняної лінгвістики відкриває широкі перспективи вивчення текстових явищ, які до недавнього часу залишалися не до кінця поясненими через відсутність належних методик дослідження. В сучасній науці синестезія розглядається як категорія філософії, медицини, психології, мистецтвознавства, лінгвістики тощо. Наші вітчизняні вчені також представлені в цій плеяді людей науки, серед них імена І. Франка, В. Русанівського, О. Потебні, Д. Овсянико-Куликовського, Б. Ларіна, В. Левицького та інш. Неможливо не згадати і те, що ще наприкінці ХІХ ст. людина енциклопедичних знань І. Франко у своїй праці «Із секретів поетичної творчості» відповідає на запитання: «В якій мірі поодинокі змисли проявляють себе в поетичній творчості? В якій мірі поети користають із вражень, достарчених поодинокими змислами? ... Не всі змисли однаково важні для розвою нашої душі, і вже елементарна психологія розрізнює вищі і нижчі змисли, тобто такі, що мають свої спеціальні і високорозвинені органи (зір, слух, смак, запах), і такі, що не мають таких органів (дотик зверхній і внутрішній)» [8:78]. Критик, як він сам зауважує, «не вдаючись в спеціальні психологічні деталі» (оскільки вважає, що «все те тепер є доменою властивої психології, а для естетики лишилася тільки та спеціальна частина, що відноситься до краси чи то в природі, чи то в штуці»), обмежується визначенням ролі синестезії, а також визначенням того, «якими способами поезія, в аналогії або в суперечності до інших наук, передає своїм слухачам і читачам ті змислові образи, щоб викликати в їх душах саме таке враження, яке в даній хвилі хоче викликати поет» [8:78].

Синестезія як психологічне явище виникнення одного відчуття під впливом неспецифічного для нього подразника іншого зумовлює унікальні метафоричні перенесення, що дають змогу письменникові надати тексту виразності й експресивності, оптимізувати сприйняття читачем художнього твору. У даній статті наше завдання - дослідити механізми синестезії в ідіостилі А. Лотоцького і виявити можливі способи поєднання сенсорних концептів на прикладі книги оповідань «Княжа слава».

Виклад основного матеріалу. Творчість художника слова засвідчує постійний пошук засобів художнього вираження, які б сприяли створенню його моделі світу. Він видобуває із слова ті значення чи відтінки, які найбільшою мірою дають можливість втілити своє бачення світу. Змальовуючи певне явище, митець має «порушити в нашій душі цілі акорди почуттів і уявлень, які б поривали нашу фантазію в якийсь далекий, безмежний простір, відкривали перед нами широкі горизонти думки і мрії...» [9:119].

Ідіостиль письменника неможливо описати без урахування того, що лексеми на позначення відчуттів займають у мовотворчості художника слова особливо важливе місце. Адже відчуття є однією з найвиразніших атрибутивних характеристик широкого кола важливих для майстра слова образів, зокрема ключових, які проходять через усю його творчість, саме вони є тими «постійними, організуючими, цементуючими елементами, носіями єдності в численних творах, елементами, що накладають на ці твори відбиток особистості. Ці елементи вносять цілісність в індивідуальну міфологію поета» [11:145].

Потрібно зазначити, що синестетичні прийоми маємо можливість зустріти ще і в давніх літературних пам'ятках Китаю («Лао-цзи»), Індії («Рігведа»), Риму (елегії Овідія, Тібулла), Єгипту («Тексти пірамід»), Греції («Гомерівські гімни») тощо. Наприкінці ХІХ ст. феномен синестезії входить до літератури з сонетами Ш.Бодлера («Співмірності»), А. Рембо («Голосні»), К.Бальмонта («Аромат Сонця»), проникаючи в поезію через тропи і стилістичні фігури, у яких наявні міжчуттєві зіставлення.

Наявність синестезії є ознакою надзвичайно глибоко розвиненої чутливості митця, яку можна назвати, за словами російської письменниці А. Цвєтаєвої, гіперчутливістю. Адже творчі люди, геніальні митці зазвичай дуже тонко реагують на події і процеси, котрі відбуваються навколо, вони завжди у центрі колізій сучасного їм життя - й тому особливо гостро, боляче реагують на негативний стан речей у суспільстві або щиро радіють позитивним змінам у світі.

Досліджуючи ідіостилістичні особливості художнього мовлення, необхідно підкреслити, що для «семантичної структури слова вельми важливими є його асоціативні можливості,... важливий і наочно-чуттєвий образ, який лежить в основі цих асоціацій, частотність виявів асоціацій у мовленні, їхні зональні зв'язки та деякі інші фактори» [1:22]. Сутність асоціації, за визначенням О. Потебні, полягає в тому, «що відмінні сприйняття, подані одночасно чи одне за одним, не знищують взаємно своєї самостійності... залишившись самими собою, складаються в єдине ціле» [6:91]. О.Потебня зазначає, що «образ, щоразу коли він сприймається й оживляється тим, хто його розуміє, говорить йому щось інше і більше, ніж те, що в нього безпосередньо включене» [7:69]. Слушність цих міркувань важко переоцінити.

Крім цього, наявність синестетичних асоціацій у творах майстрів слова свідчить про неосяжність їхнього творчого лету, налаштування на внутрішнє мовлення, намагання створити художній світ творів через образну репродукцію всієї сукупності почуттів. Спостерігаючи будь-яке явище, художники слова отримують замість буденності тільки їм відомі асоціації. Митець, змальовуючи явища не в їхніх звичних функціях, а наділяючи їх властивостями, котрі їм не характерні, таким чином виявляє свою творчу безмежну уяву. Таким чином вияву синестезії у створенні образів письменник зобов'язаний передусім тому, що співпереживає образ, віддається йому повністю, оскільки, за словами Г. Башляра: «Нам уже не здається парадоксом твердження, що суб'єкт мовлення повністю входить до... образу, тому що, не віддаючись йому повністю, він залишається поза поетичним простором образу. Поетичний образ явно залучає нас до найпростішого досвіду переживання мови» [2:17].

На сьогодні розрізняють біля сімдесяти форм синестезії. Найбільш поширений вид - кольорозвукова. Зустрічаються і надзвичайно поодинокі, наприклад, асоціація літер з чоловічою чи жіночою статтю. У нашому мовленні явище синестезії демонструється за допомогою різних граматичних категорій: прикметника, іменника та дієслова, проте найчастіше такому перенесенню підлягають якісні прикметники.

Мовотворчості А.Лотоцького - галицького письменника - теж притаманні синестезії. Ідіостиль цього майстра слова ми будемо розглядати з позицій належності його до інтелектуального стилю, такого, що «зорієнтований на суб'єктивно новий, нестандартний мовно- естетичний пошук, відкритість новаціям, несподіваний, часом парадоксальний спосіб постановки і вирішення художньо-естетичних завдань» [10:12].

Як і кожен художник слова, А.Лотоцький має свій метафоричний світ. Свій - це той, який осмислений, який освоєний свідомістю, баченням, темпераментом художника слова - улюблені поєднання слів і ареал асоціації, свій спосіб творчого синтезу. Образно-метафоричний світ - це те, що визначає творчу індивідуальність. У проаналізованих творах феномен синестезії є вираженням через мовну семантику фізіологічних асоціацій між даними різних видів відчуттів: зорових, звукових, нюхових, смакових. Це засвідчує асоціативність та унікальну складність мислення митця.

Широко використовується в оповіданнях «Княжої слави» СМАКОВИЙ тип синестезії, котрий упорюється з різними стилістичними завданнями (відображення внутрішнього стану героїв, їхнє ставлення до того, що відбувається навколо, вираження авторської оцінки, опис стану природи через призму людського сприйняття тощо).