Джерела художньої метонімії у прозі англійського модернізму (на матеріалі творів В. Вулф та Д.Г. Лоуренса)

З одного боку, метонімічна деталь crippled legs набуває художньої значущості внаслідок акцентуації важливої для роману риси персонажа. Так, головний герой роману, лорд Чаттерлей, повернувшись з війни калікою, намагається реалізувати себе в інтелектуальній сфері діяльності. Його маєток став осередком інтелектуалів. Однак чим би він не займався, Кліффорд відчував себе нещасною людиною. Завдяки художній деталі crippled legs увага акцентується на індивідуалізуючій рисі зовнішності героя, а саме каліцтві. Виокремлення цієї риси є важливим елементом сюжетної побудови твору. Саме каліцтво героя стає причиною його нещасного життя. На думку Д.Г. Лоуренса, істина життя полягає у гармонії тіла і розуму, у їх природній рівновазі [8: 95].

У зазначеному романі Кліффорд зображується як фізично сильна людина, але в той же час безпорадний каліка, що назавжди прикутий до свого крісла (Big and strong as he was, he was helpless).

З другого боку, метонімія нога ^ людина набуває додаткової художності за рахунок її включення в сюжетно-композиційну систему роману. Наприклад:

Connie woke up to the existence of legs. They became more important to her than faces, which are no longer very real. How few people had live, alert legs! She looked at the men in stalls. Great pudding things in black pudding-cloth, or lean wooden sticks in black funeral stuff, or well-shaped young legs without any meaning whatever, either sensuality or tenderness, just mere leggy ordinariness that pranced around […] Awful, the millions of meaningless legs prancing around! [9: 354-355].

У наведеному текстовому фрагменті, де дружина лорда Чаттерлей Конні зі своєю сестрою відпочивають у Лондоні, завдяки багаторазовому повторенню метонімії нога ^ людина та її контекстуальній зв'язаності з експресивними зворотами without any meaning whatever, either sensuality or tenderness (без будь-якої мети, чуттєвості чи ніжності), mere leggy ordinariness (усього лише довгонога безпосередність) та епітетом awful (жахливий) репрезентується негативне ставлення головної героїні до лондонців. Художня значущість метонімічного вживання іменника legs стає зрозумілим внаслідок залучення індивідуально-авторського ставлення автора до Лондону та його мешканців у розквіт індустріалізації. Д.Г. Лоуренс у своїх листах писав: «Лондон - це жахливе місто, таке темне, таке сумне, блякло-сіре, з безформною масою людей. Як жахливо було б, коли я б у цей момент знаходився в огидній атмосфері Лондону» [10: 402-403].

Як метонімія, так і метонімічна деталь у проаналізованих творах В. Вулф і Д.Г. Лоуренса трансформується у символ за таких умов: 1) багаторазової повторюваності цих тропів в межах одного чи декількох творів; 2) завдяки залученню автобіографічних даних чи енциклопедичних знань з боку інтерпретатора; 3) за рахунок взаємодії з іншими стилістичними засобами та прийомами, зокрема метафорою. Розглянемо більш детально джерела набуття метонімією чи метонімічною деталлю символічності в обох цих авторів.

Так, прикладом символічного прочитання метонімії в межах одного твору може слугувати роман В. Вулф «Orlando». Метонімія ДЕРЕВО (дуб) замість ДОВГОЛІТТЯ набуває символічності за рахунок її багаторазового повтору у романі. У цьому творі, усі події в житті молодого юнака Орландо пов'язані з дубом протягом трьох століть. На початку твору образ дубу втілюється стилістично нейтральною лексичною одиницею oak tree, наприклад:

He had walked very quickly uphill through ferns and hawthorn bushes, startling deer and wild birds, to a place crowned by a single oak tree. It was very high, so high indeed that nineteen English countries could be seen beneath [11: 7].

Однак у фіналі роману зазначена метонімія набуває символічності, і дуб стає символом довголіття, що, з одного боку, підкріплюється традиційним символічним значенням дубу як символу твердості, стійкості, довголіття [12: 144], а з іншого боку, мовним оточенням, наприклад:

The ferny path led, with many turns and windings, higher and higher to the oak tree, which stood on the top. The tree had grown bigger, sturdier, and more knotted since she had known it, somewhere about the year 1588, but it was still in the prime of life. The little sharply frilled leaves were still fluttering thickly on branches. Flinging herself on the ground, she felt the bones of the tree running out like ribs from a spine this way and that beneath her. She liked to attach herself to something hard [11: 160].

У наведеному текстовому фрагменті символічність метонімії підсилюється її контекстуальною зв'язаністю з прикметником hard (твердий, дужий) та метафорою the prime of life (у розквіті життя). Змінюються епохи, життя людей, але незмінним залишається довголітність дуба.

Прикладами символічного прочитання метонімії в межах декількох творів можуть слугувати романи В. Вулф «To the Lighthouse» і «Jacob's Room». Словесна метонімія череп ^ смерть набуває символічності за рахунок її багаторазового повтору та інтеграції з одного роману до іншого. У зазначених вище романах головні герої знаходять череп тварини і в кінці роману помирають. Череп чи мертва голова - це традиційний символ смерті, атрибут, емблема християнських апостолів чи святих. [12: 483]. Тобто, словесна метонімія череп ^ смерть в цих романах стає символом смерті і передвісником трагічної долі героїв.

У Д.Г. Лоуренса метонімія, що набуває символічності за рахунок її багаторазового повтору та інтеграції з одного твору до іншого, зокрема оповідання «St. Mawr» та роману «Women in Love», є ТВАРИНА (кінь) замість ПРИРОДИ. Наприклад:

Then he went on: dancing, pulling, springily progressing sideways, possessed with all the demons of perversity. Poor Roco's face grew longer and angrier. A fury rose in him, which he could hardly control. He hated his horse, and viciously tried to force him to a quiet, straight trot. Up went St Mawr on his hind legs, to the terror of the Row. He got the bit in his teeth and began to fight […] Rico had sprung to the ground, and was hanging on to the bridle of the rearing stallion [13: 32].

У наведеному текстовому фрагменті оповідання «St. Mawr», де головний герой Ріко намагається силою приборкати норовливого коня, якого прозвали Святий Мавр (St Mawr), кінь отримує символічне значення втілення природи. Завдяки боротьбі між людиною і конем, що описується у прикладі, боротьба паралельно відбувається між людиною і природою. Створюється певний контраст людина ^ природа. Однак у цій боротьбі людина отримує поразку.

Іншим джерелом символічності метонімії є залучення до встановлення символічного змісту автобіографічних даних чи енциклопедичних знань з боку інтерпретатора. Прикладом такої символічної трансформації може слугувати метонімічне вживання іменника дзеркало у низці таких оповідань В. Вулф, як «An Unwritten Novel», «The New Dress», «The Lady in the Looking Glass» та «The Mark on the Wall». Наприклад:

But she dared not to look in the glass. She couldn't face the whole horror - the pale yellow, idiotically fashioned silk dress […] and all the things that looked so charming in the fashion book, but not on her, not among all these ordinary people [14: 48].

У наведеному фрагменті оповідання «The New Dress», де описуються почуття головної героїні, яка дивиться у дзеркало, образ дзеркала стає негативним завдяки контекстуальний зв'язаності метонімії з виразом dared not to look (не сміти поглянути) та емоційно забарвленим виразом whole horror (суцільний жах). Саме тоді, коли Мейбл бачить відображення у дзеркалі своєї жовтої сукні, її охоплює напад легкодухості і боягузтва. Метонімічне вживання іменника glass (дзеркало) замість сорому та прихованих комплексів персонажу стає більш зрозумілим у контексті автобіографічних даних. Негативне ставлення В. Вулф до дзеркал пов'язане з тим, що в дитинстві над нею було вчинене сексуальне насилля однокровним братом Джеральдом Даквортом. З цього моменту В. Вулф почала відчувати сором і страх, коли дивилась у дзеркало, і намагалася уникати дзеркал. Ці спогади переслідували авторку все її життя [15: 125-126].

У художньому творі іншим джерелом набуття метонімією символічності є взаємодія метафори і метонімії. Прикладами такої взаємоді у Д.Г. Лоуренса є метафоричні символи, що базуються на метонімії ЧЛЕН КАТЕГОРІЇ замість ВСІЄЇ КАТЕГОРІЇ, до яких належать образи тих чи інших тварин. Так, у оповіданні Д.Г. Лоуренса «The Fox» ключовим образом, з яким асоціюється головний герой, є образ лиса. Однак образ цієї тварини творі виникає ще до появи Генрі. Неллі Марч, яка мешкає з своєю сестрою, помічає, що з їхньої ферми зникає птиця. Одного разу влітку вона натрапляє на лиса, проникливий погляд (knowing look) якого справляє на неї велике враження, наприклад:

She took her gun and went to look for the fox. For he had lifted his eyes upon her, and his knowing look seemed to have entered her brain. She didn't so much think of him: she was possessed by him. She saw his dark, shrewd, unabashed eye looking into her, knowing her. She felt him invisibly master her spirit […] it was the fox which somehow dominated her unconsciousness, possessed the blank half of her musing [16: 10-11].

Зазвичай лис є символом хитрості, здатності досягати бажаного шляхом обману, лестощів [12: 94]. Проте у контексті цього оповідання лис виступає своєрідним передвісником змін у житті Неллі, до яких вона свідомо була готова. Саме в цей момент на фермі сестер з'являється головний герой, який колись мешкав у їхньому будинку разом зі своїм дідом. Зустріч з Генрі справила на Неллі те ж саме враження, що і зустріч з лисом, особливо проникливий погляд (knowing look) тварини. Вбивство лиса самим Генрі, на нашу думку, символізує втрату героєм «свого я» і стає початком дисгармонії у відношеннях молодих людей. Навіть після одруження їм не вдається відновити гармонію у подружньому житті, наприклад:

But though she belonged to him, though she lived in his shadow, as if she could not be away from him, she was not happy. She did not want to leave him: and yet she did not feel free with him […] He realized that though he was married to her and possessed her in every possible way, apparently, and though she wanted him to possess her, she wanted it, she wanted nothing else, now, still he did not quite succeed. Something was missing [16: 98].

Прикладом метафтонімічної символіки у творах В. Вулф може слугувати фрагмент роману «To the Lighthouse»:

Losing personality, one lost the fret, the hurry, the stir; and there rose to her lips always some exclamation of triumph over life when things came together in peace, this rest, this eternity; and pausing there she looked out to meet that stroke of the Lighthouse, the long steady stroke, the last of the three, which was her stroke, for watching them in this mood always at this hour one could not help attaching oneself to one thing especially of the things one saw; and this thing, the long steady stroke, was her stroke. Often she found herself sitting and looking, sitting and looking, with her work in her hands until she became the thing she looked at - that light [17: 96-97].

У наведеному фрагменті роману в основі метафоричного символу stroke of the Lighthouse (промінь маяка) лежить метонімія ЧАСТИНА (stroke) замість ЦІЛОГО (light). У романі поїздка на маяк і сам образ маяка набувають символічного значення. Ця подорож - шлях героїв від егоїзму до прийняття життя як такого і розуміння інших людей, це шлях до відновлення гармонії у житті [18: 108-109]. У наведеному прикладі уособленням людини, що віднайшла гармонію у житті, є місіс Ремзі. Саме в той момент, коли вона відчуває спокій та мир, героїня дивиться на промінь світла, що йде від маяка. Завдяки повторюваності слова stroke (промінь) та паралелі, що проводиться між світлом та місіс Ремзі (her stroke; she became the thing she looked at - that light), промінь стає символом єства місіс Ремзі, якій вдалося у хаотичному житті віднайти спокій та рівновагу [18: 108].

Отже, в художньому дискурсі метонімія є не лише засобом створення образності, але й продуктивним джерелом символічності, яка досягається за рахунок інтеграції метонімій з одного твору до іншого, залученні для їх інтерпретації вертикального контексту та взаємодії з іншими стилістичними засобами, зокрема метафорою. Художність метонімії є наслідком її символічності, статусу художньої деталі та взаємодії з іншими елементами твору.