Опис природи і пейзаж: критерії розрізнення (на матеріалі австралійської поезії ХХ століття)

Одним із базових положень когнітивної лінгвістики є схемна, переважно образна, структурованість людського мислення на рівні свідомості й підсвідомості [1: 97-100; 2: 16-17]. Образ вважають одним з ''основних структур концептуальної системи людини'' [3: 91], основною складовою її ментального життя та когнітивною передумовою думки [4: 1]. Когнітивними поетологами [2; 3; 5] розглянуто теорію образу під новим кутом. Словесний поетичний образ постає як лінгвокогнітивний конструкт, що інкорпорує передконцептуальну, концептуальну та вербальну сторони або іпостасі [6: 146]. Критерієм розрізнення образів є типи знань, опредметнені у їх тканині, а саме: архетипні словесні поетичні образи втілюють емоційно навантажені передзнання та знання міфопоетичної картини світу, стереотипні образи - аксіологічно забарвленні знання про світ взагалі та новообрази (ідіотипні та кенотипні) - відображають нову кристалізацію загальнолюдського досвіду та знання про мову [6-7].

Лінгвокогнітивне спрямування роботи зумовлює екстраполяцію здобутків літературознавчої теорії образу на площину когнітивної поетики, що дає змогу переосмислити поняття ''пейзажу'' і розглянути його у новому ракурсі. Це зумовлює актуальність нашої статті. Незважаючи на велику кількість досліджень у літературі (З. А. Агаєва, Го Шичан, А. Ф. Лосєв, Л. Е. Петрухіна, М. Епштейн, C. Fitter), мистецтві (А. Н. Бенуа, Б. Є. Галанов), культурології (Т. О Д'якова), присвячених пейзажу, образу природи, нерозкритими залишаються низка питань. Зокрема, існують певні неоднозначності у трактуванні термінів ''опис природи'', ''образ природи'' та ''пейзаж''. Деякі дослідники (лінгвісти) [7: 187188; 8] вважають ці терміни взаємозамінними. У контексті нашої роботи ми розрізняємо ці три поняття. Тому метою дослідження є уточнення поняття ''пейзаж'' та окреслення різниці між описом природи та пейзажем у віршованому тексті у руслі когнітивної поетики. Об'єктом вивчення є віршовані тексти австралійської поезії, які репрезентують пейзаж чи опис природи, предметом - маркери, характерні для опису природи та пейзажу.

Пейзаж до літератури прийшов із сфери просторових мистецтв, де є жанром зображального мистецтва. Предметом зображення стає дика або так чи інакше змінена людиною природа. Він відтворює реальні або уявні види місцевостей [9: 106-110; 10: 7-11]. У літературі пейзаж визначають: як загальний вид будь-якої місцевості, картини природи; зображення природи в літературі та живописі, інакше образ природи в художньому творі; або картину природи чи опис природи [7: 188; 11: 488-493]. Окрім того в уявленнях пересічної людини природа як фрагмент картини світу повсякденного життя постає пейзажем. Тобто, загального влучного визначення немає.

На теренах когнітивних досліджень будь-яка мовна одиниця (слово, речення, текст) розуміється як тривимірна величина [6: 147, 219], пейзаж у такому розумінні постає лінгвокогнітивним конструктом, який інкорпорує у собі передконцептуальну, вербальну та концептуальну сторони, а вірш розуміється нами слідом за І. Р. Гальперіним як ''вид художньої комунікації, спрямованої на розкриття текстової, підтекстової та позатекстової інформації'' [12: 24]. Пейзаж - це картинка, вид місцевості, зафіксований в уяві, пам'яті спостерігача в певний момент сприйняття навколишньої дійсності. Таких картинок, пейзаж- етюд, може бути велика кількість і якщо вони взаємопов'язані, то формують пейзаж-панораму, розгорнуту картину краєвиду. У контексті нашої роботи пейзаж є вписаним у семантичний та образний простори окремого тексту й ширше всієї австралійської поезії. Це образна система (об'єднує образи: саду, місяця, сонця, моря та інше), утворення, породжене контекстуальною взаємодією мовних одиниць та образів, оскільки онтологічні сутності людського мислення фіксуються у мовній семантиці. В художній системі образ пейзажу втілюється на фонографічному, лексичному та синтаксичному рівнях.

Він має завершену програму, а саме: має власний мотив-сюжет, власний драматичний початок або настрій і композиційно-зображальний акцент, який стає головним цементуючим зв'язком [13: 7]. Окрім того, ми розглядаємо пейзажний образ природи як особливий елемент ментального простору індивіда (австралійців), який базується на відповідних культурних традиціях. Таким чином, він не існує ізольовано від людини, до того ж окреслює смисл буття та межі ''свого'' та ''чужого''.

В зарубіжних дослідженнях зображень природи дослідники [14] розрізняють ''пейзаж'' (''landscape'') і ''лендскіп'' (''landskip''). Різниця між пейзажем і лендскіпом в тому, що ''пейзаж постає як діалектична будова навколишньої ''дійсності'', за рахунок взаємодії фізичного та психічного всесвіту'' [14]. Ледскіп більш вузьке поняття - це технічна річ, яка використовується у зображувальному мистецтві та поезії для натуралістських, зображувальних ефектів та структурованої ''панорами'' [14]. У вітчизняних розвідках поняття ''лендскіп'' корелює із поняттям ''опис природи'' і в межах нашої роботи ми використовуємо термін ''опис природи''. У поетичному тексті зображення природи може бути втілено і в описі природи, і в пейзажному, і в постпейзажному образах. У віршованих творах відмінність пейзажу (''пейзаж'', ''пейзажний образ природи'' у межах нашої розвідки вживаємо синонімічно) від опису природи полягає в тому, що перший відображає дійсність через конкретно-чуттєвий образ, активує у свідомості людини переживання, оскільки ''відрізняється від повсякденних форм уявлення дійсності своєю емоційністю, узагальненістю свого змісту'' [6: 146] та пов'язаний із феноменами людського мислення. Опис природи фіксує ознаки об'єктів і суб'єктів дій та станів. Це статична композиційно-мовленнєва форма [15: 141142, 144]. Основною функцією опису природи є те, що він слугує фоном для дій, він статичний. Натомість пейзаж динамічний, це не просто опис, зображення навколишньої дійсності, він є завжди художнім образом природного та міського середовища, їх певною інтерпретацією, яка знаходить своє відображення у мистецтві, в даному випадку в поезії, тобто є результатом свідомого творчого акту. Оскільки ''художній характер твору розкривається не в копіюванні і кодуванні дійсності, а в дієвому її відображені і перетворені'' [16: 12], вважаємо, що опис природи, який є власне натуралістичним зображенням навколишнього середовища, не є пейзажем. У такий спосіб, одним із критеріїв розмежування стає функціональне призначення. Окрім того, різницю між описом природи та пейзажем можна окреслити у термінах когнітивної лінгвістики як figure-ground organization (фігура-фон) [17]: в описі природа займає позицію ground (фон) відносно людини та будь-яких зображуваних подій (фігура), наразі в пейзажі (фігура) людина та події формують ground (фон).

У свою чергу, поняття ''образ природи'' ширше ніж ''опис природи'' та ''пейзаж''. Оскільки природа чи її елементи зустрічаються і в першому, і в останньому, і кожен із елементів може створювати окремий образ, як-то образ сонця, образ неба і т. д., вони підпорядковуються поняттю ''образ природи'' як вид роду. Таким чином, образ природи є узагальнюючим поняттям і є ''зображенням не тільки конкретної людини, або будівлі, він є втіленням Цілого, Космосу в конкретно-чуттєвому уособленні'' [18: 402].

Саме слово ''пейзаж'' більш ніж означає одну із трьох речей: ландшафт, вид цього місця, або презентація у словах, або зображення такого місця, виду (панорами). Пейзаж визначає зовнішній світ крізь суб'єктивний досвід людини. Пейзаж - це не лише світ, який людина бачить, це - конструкція, композиція цього світу. Пейзаж - це те як людина бачить світ, він звертається до суб 'єктивних відношень, до ''взаємодії фізичного та психічного всесвіту'' [14], зберігаючи картинність ландшафту. Так, у ХХ столітті пейзажні образи природи втрачають свою конкретність, суб'єктивне бачення світу та емоційне напруження сприйняття природи переважають над предметністю та видовим, ландшафтним представленням природи. Звідси виникає новий вимір у зображенні природи постпейзажний образ природи [19: 243].

Розглянемо на прикладах основні маркери розрізнення пейзажу та опису природи.

Під згасаючим місяцем з'являється обличчя крізь сніг, що м 'яко падає на всеосяжне божевілля, на знаряддя міномета, на тихіші звуки розриваючогося хліба та мяукання котеня там на ліжку деградації , де нелюбляча брехня. (лежать ті, кого не кохають) (перекл. наш. - Ю. С.)