Мемуарна, автобіографічна, мемуарно-автобіографічна проза: термінологічний аспект

Аналіз термінологічної системи мемуарної, автобіографічної, мемуарно-автобіографічної прози. Терміни, що використовуються для жанрово-видового позначення творів цих підвидів документального письма. Розробка більш точних термінів для уникнення плутанини.

Рубрика Литература
Вид статья
Язык украинский
Дата добавления 08.02.2019
Размер файла 19,2 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Мемуарна, автобіографічна, мемуарно-автобіографічна проза: термінологічний аспект

Т.Ю. Черкашина, кандидат філологічних наук, доцент (Луганський національний університет імені Тараса Шевченка)

Статтю присвячено розглядові термінологічної системи мемуарної, автобіографічної, мемуарно-автобіографічної прози. Проаналізовано найуживаніші у вітчизняній літературознавчій науці терміни, що використовуються для жанрово-видового позначення творів цих підвидів документального письма, як-от: "мемуари", "мемуаристика", "автобіографія", "автобіографістика", "спогади", "саможиттєпис", "мемуарно-автобіографічна проза” та інші. Запропоновано більш точні терміни для уникнення можливої термінологічної плутанини.

Ключові слова: мемуари, автобіографія, автобіографічні мемуари, мемуарна автобіографія, автобіографіка, мета жанр.

термінологічний мемуарний автобіографічний проза

Постановка проблеми. Вітчизняна мемуаристика є одним із найбільш досліджуваних видів документальної літератури. Її вивченням займаються літературознавці, мовознавці, педагоги, історики, етнографи, культурологи та ін. До уваги науковців береться, передусім, змістова складова, яка є політематичною й багатоаспектною. Опис важливих суспільно-політичних, громадсько значущих, культурно-мистецьких, літературних і т. ін. подій, особливості виховання й навчання, специфіка повсякденно-побутового, родинного життя, народні звичаї й обряди, мовно-діалектологічне багатство спогадових творів, - палітра зацікавлень учених є доволі широкою.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Не так уже й багато українських дослідників звертається до внутрішньо-типологічної диференціації мемуарних творів, до розгляду їх форми, поетикальних властивостей (дивись з цього приводу праці О. Галича [1; 2], Т. Гажі [3], О. Скнаріної [4] та ін.), однак типовим є дослідження мемуаристики як видового (відносно документалістики) поняття, що складається з низки усталених жанрів, як-от: мемуари, літературний портрет, автокоментар, щоденник, лист і т. ін., а отже йдеться про виокремлення загальновидових і жанрових характеристик. При цьому, не завжди враховується той факт, що мемуаристика як вид документальної літератури складається з чотирьох структурно-типологічних підвидів - власне мемуаристики, автобіографіки, діаристики та епістолярію тощо. І якщо винесення діаристики та епістолярію в окремі відгалуження спогадової літератури є вже усталеною в українському літературознавстві традицією - питання викликає лише факт віднесеності діаристики до пласту мемуарної літератури через наявність у цих текстах умовної ретроспекції, викликаної невеликою темпоральною дистанцією між часом відбуття події і її письмовою фіксацією (на що вказують Є. Заварзіна [5], К. Танчин [6] та ін.) та питання віднесення епістолярію до масиву документальної прози (про що говорить М. Федунь [7]), то виокремлення українськими літературознавцями власне автобіографічного пласту літератури із загального масиву мемуарної літератури в самостійний структурно-типологічний різновид відбувається дуже непослідовно. Як правило, у працях вітчизняних науковців автобіографіка або розглядається як суб'єктний тип мемуарів (зокрема в працях О. Галича [1; 2], Т. Гажі [3] та ін.), з чим можна погодитися за певних умов, або взагалі не ідентифікується із загального потоку мемуарної літератури (як наприклад, у розвідках М. Федунь [7], Н. Мажари [8] та ін.), що є не завжди правомірним. Чи не найбільшою проблемою, на яку раз у раз вказують у своїх працях вітчизняні науковці (зокрема, А. Цяпа [9; 10], Н. Колошук [11; 12], Л. Сучкова [13] та ін.), є відсутність сталого термінологічного апарата, не лише відносно автобіографічного письма, а й мемуарного та документального, складовою яких є автобіографіка.

Саме тому метою нашої статті є спроба виокремлення й аналізу сучасних термінів на позначення сукупності мемуарних, автобіографічних і мемуарно-автобіографічних творів.

Виклад основного матеріалу. Однією з основних проблем досліджуваної теми є те, що і сьогодні ми не маємо єдиної думки щодо того, що варто розуміти під терміном ''автобіографія'', через що доволі поширеним явищем в українській літературознавчій практиці залишається не завжди правомірна підміна цього терміна термінами "мемуари", ''художні мемуари", "спогади", "автобіографічний роман", ''автобіографічна повість'' і таке інше.

Не у всіх дослідженнях враховується те, що в українській літературознавчій науці, термін ''автобіографія'' може позначати і видове (сукупність творів автобіографічного характеру), і жанрове поняття. Зокрема, якщо звернутися до видового поняття, то в значенні ''сукупність творів автобіографічного характеру'' зазвичай використовуються терміни ''автобіографія'', автобіографічні твори'', ''автобіографістика'' тощо. Однак, на наше переконання, більш доречним буде розмежування термінів ''автобіографістика'', на позначення масиву історико-літературних і теоретичних розвідок, присвячених вивченню різноманітних проблем автобіографічного письма; і ''автобіографіка'' - сукупність документальних, художньо-документальних і художніх автобіографічних творів (за принципом диференціації термінів "біоірафістика" і ''біографіка'', запропонованим В. Чишком для біографічної літератури теоретичного і художнього характеру [14]). Синонімічними щодо терміна ''автобіографіка'' ми вважаємо, що можна використовувати терміни ''автобіографічна література'' й ''автобіографічне письмо''. Для позначення загального масиву прозових документальних, художньо-документальних і художніх автобіографічних творів логічним є вживання терміна ''автобіографічна проза''.

У роботах вітчизняних дослідників можна зустріти також застосовування термінів ''мемуари'', ''спогади'', ''спогадова література'', ''спогадальна література'' як абсолютних синонімів до термінів ''автобіографія'' і ''автобіографічна література''. Проте, цю співзаміну, на нашу думку, не завжди можна робити, оскільки поняття ''мемуари'', ''спогади'', ''спогадова література'', ''спогадальна література'' є ширшими за поняття ''автобіографія'' і ''автобіографічна література'', і в більшості випадків вони позначають загальний масив творів літератури особистого спогаду, що включає в себе не лише автобіографіку, а й власне мемуаристику, діаристику та епістолярій, тому важко погодитися із думкою тих дослідників, які вважають, що співзаміна термінів ''автобіографія'' і ''мемуари'' є загалом сприйнятливою для творів літератури особистого спогаду лише через те, що в мемуарах доволі часто присутні автобіографічні елементи, а в автобіографіях - мемуарні. Насправді мемуарне й автобіографічне тісно переплетене у всіх без винятку різновидах літератури особистого спогаду - і в мемуаристиці, і в автобіографіці, і в діаристиці, і в епістолярії, саме тому, на нашу думку, їх виділення в окремі види спогадової літератури базується не тільки на різнобічному синтезі мемуарного й автобіографічного, а й через низку специфічних структурно-типологічних ознак, про які ми вже писали в нашій статті, присвяченій системі документальної літератури [15].

Одна зі спроб розширити українську термінологічну базу за рахунок уведення терміна ''саможиттєпис'' на позначення ''термінологічного утворення, що може охопити як автобіографію, так і мемуари, спогади чи щоденник'' [10] належить А. Цяпі, однак цей термін, на нашу думку, потребує певної смислової кореляції. Як абсолютний синонім до загальновживаного терміна ''автобіографія'' він є цілковито сприйнятливим, проте використання його на позначення сукупності спогадових творів різних видів (як-от мемуарних, автобіографічних і щоденникових), як на цьому наполягає дослідник, є термінологічно неправомірним, оскільки далеко не всі спогадові твори (скажімо літературні портрети чи некрологи) є саможиттєписними.

Ще одним терміном, яким активно послуговуються сучасні вітчизняні літературознавці при аналізі мемуарної, автобіографічної та мемуарно-автобіографічної літератури є термін ''метажанр'', який може використовуватися в кількох смислових значеннях. З одного боку, йдеться про сукупність різновидових, різножанрових творів, об'єднаних за типологічним і тематичним принципами. І в цьому випадку термін ''метажанр'' постає синонімічним до термінів ''мемуарна література'', ''автобіографічна література'' і тому подібне. Зокрема, у цьому сенсі, автобіографічний метажанр репрезентують автобіографічна поема, автобіографія, автобіографічна повість, автобіографічна драма і таке інше. Згідно з іншим, більш уживаним на сучасному етапі, потрактуванням терміна, термін ''метажанр'' позначає синтезований багатожанровий твір, який поєднує у своїй структурі різні види документального чи художнього письма. І саме в цьому контексті доволі часто синонімічним до цього терміна виступає термін ''мемуарно- автобіографічна література''. Серед прикладів метажанрових спогадових творів дослідники називають ''Книгу споминів'' М. Коцюбинської, ''Homo feriens'' І. Жиленко, ''Спогади і роздуми на фінішній прямій'', ''Не окремо взяте життя'' І. Дзюби та ін., тобто ті твори, в яких органічно поєднуються різні види літературної творчості - мемуари, автобіографії, щоденники, листи, поезії, новели, афоризми і таке інше.

Доволі непослідовним у вітчизняному літературознавстві є використання термінів ''мемуарно- автобіографічна література'' й ''мемуарно-автобіографічна проза'', які в роботах сучасних науковців вживаються в кількох смислових значеннях. По-перше, йдеться про доволі поширений синтезований термін, перша частина якого, так само як і у випадку з термінами ''мемуарно-історична'', ''мемуарно- біографічна'', ''мемуарно-щоденникова'', ''мемуарно-епістолярна'' література / проза, вказує на приналежність відповідних творів до загального масиву мемуарної літератури, а друга є індикатором основного предмету чи форми авторської оповіді, як наприклад, у розвідках Т. Бовсунівської [16], Г. Шевців [17] та ін. Тим самим термін ''мемуарно-автобіографічна література / проза'' трактується як спогад про історію власного життя, на відміну від терміна ''мемуарно-біографічна література'', що позначає спомини про життя й діяльність інших людей, з якими автора зводила доля. З іншого боку, мемуарно-автобіографічними називаються твори, в яких, за словами Г. Маслюченко, ''відбулося взаємопроникнення жанрів'' [18: 12] мемуарів й автобіографії, тобто мова йде про синтезовані твори, в яких вільно співіснують мемуарна (історія доби, історія життя сучасників) й автобіографічна (історія персонального життя автора) складові, тобто йдеться про ті твори, які сучасні українські літературознавці схильні називати метажанровими. Л. Касян пропонує використовувати в цьому сенсі термін ''автобіографічно-мемуарний дискурс'' [19], до якого дослідниця відносить ''Книгу споминів''

М. Коцюбинської, ''Homo feriens'' І. Жиленко та інші твори, які Г. Маслюченко, у свою чергу, визначає як художні мемуари [18], Т. Гажа - як роман [3], С. Сіверська - як автобіографію з елементами мемуаристики [20] і т. п. Ці розбіжності, на нашу думку, можна пояснити тим, що дослідники не завжди враховують той факт, що мемуарно-автобіографічна проза є неоднорідною за своєю суттю, а отже при використанні терміна ''мемуарно-автобіографічний твір'' може йтися про різні групи текстів.

У цьому контексті ми пропонуємо уведення термінів ''автобіографічні мемуари'' та ''мемуарна автобіографія''. Під терміном ''автобіографічні мемуари'' ми розуміємо мемуарно-автобіографічні твори, в яких основним є відтворення характеру своєї доби, опис найважливіших подій, свідком або учасником яких автор був особисто, при цьому паралельно виписується життєпис мемуариста, в якому головну увагу приділяється його особистим здобуткам у суспільно-політичній, громадсько значущій чи професійній сферах. Нерідко ці твори являють собою справжню енциклопедію історичного, суспільно-політичного, культурного, громадського, релігійного, світського, літературного, мистецького та ін. життя країни певної доби, енциклопедією ''людинознавчих істин'' тієї чи іншої епохи, створену крізь призму індивідуального авторського існування, зважаючи на це деякі науковці називають їх ''підсумковою книгою життя''.

Серед прикладів автобіографічних мемуарів можна назвати ''Спомини з мого життя'' О. Барвінського, ''Спогади'' Є. Чикаленка, ''Про давнє минуле'' Д. Дорошенка, ''Зустрічі і прощання'' Г. Костюка та ін. На позначення сукупності цих творів, ми вважаємо за доцільне використання терміна ''автобіографічна мемуаристика''.

Мемуарна автобіографія (за іншою термінологією об'єктна, або екстравертивна), у свою чергу, орієнтується на опис зовнішньо-подієвого боку авторського життя, і цим вона різниться від психоавтобіографії (за іншою термінологією суб'єктивної, або інтровертивної), яка ревізує внутрішній світ автора. У мемуарних автобіографіях на першому місці знаходиться особиста доля автобіографа, його зростання та розвиток як політика, науковця, громадського чи культурного діяча, літератора, журналіста і т. ін. Суспільне (епоха, важливі події, в яких брав участь чи мав можливість спостерігати, видатні люди, яких знав особисто та ін.) в мемуарній автобіографіці постає лише широким контекстуальним тлом, яке увиразнює особисті досягнення та кар'єрні зрушення автора. Прикладами творів цієї групи є ''Автобіографія'' Д. Багалія, ''Моє життя'' І. Огієнка, ''Мені 70'' В. Кубійовича, ''Про час, про себе і людей'' М. Кочергана та ін. Об'єднавчим відносно цих творів ми пропонуємо термін ''мемуарна автобіографіка''.

Таким чином, звертаючись до пласту літератури особистого спогаду, ми схильні говорити про те, що є власне мемуарні твори, складовою яких можуть бути автобіографічні мемуари, в яких головним предметом авторської оповіді є дослідження власної життєвої долі, здійснене на широкому контекстуальному тлі; а є автобіографічні твори, частиною яких є мемуарна автобіографіка, під якою ми розуміємо автобіографічні твори, в яких автор, здебільшого, описує зовнішню сторону свого життя.

Висновки

Отже, навіть на сучасному етапі ми говоримо про невиробленість вітчизняного понятійно- термінологічного апарату відносно мемуарної, автобіографічної, мемуарно-автобіографічної прози, внаслідок чого ми маємо численні термінологічні розбіжності при літературознавчому аналізі творів літератури особистого спогаду, саме тому подальша розробка даної тематики є перспективною, а її результати допоможуть стабілізувати українську термінологічну базу.

Список використаних джерел та літератури

1. Галич О. А. Українська письменницька мемуаристика : природа, еволюція, поетика : [монографія] О.А. Галич. - К. : КДПІ ім. О. М. Горького, 1991. - 217 с.

2. Галич О. А. Українська документалістика на зламі тисячоліть : специфіка, ґенеза, перспективи : [монографія] / О. А. Галич. - Луганськ : Знання, 2001. - 246 с.

3. Гажа Т. П. Українська літературна мемуаристика другої половини ХХ століття : становлення об'єктного і суб'єктного типів : дис. ... канд. філол. наук : 10.01.01 / Тетяна Павлівна Гажа. - Харків, 2005. - 220 с.

4. Скнаріна О. Ю. Особистісне і документальне в мемуарній і біографічній прозі (на матеріалі української літератури кінця ХХ ст.) : дис. ... канд. філол. наук : 10.01.06 / Олена Юріївна Скнаріна. - Луганськ, 2006. - 212 арк.

Размещено на Allbest.ru

...

Подобные документы

  • Специфіка оповідної організації та жанрово-стильові модифікації експериментальної белетристики на прикладі творів Л. Скрипника, М. Йогансена і Г. Шкурупія. Вплив синкретизму літературних та кінематографічних елементів на наратологічну побудову тексту.

    дипломная работа [97,8 K], добавлен 01.12.2011

  • Розвиток лiтератури XV—XVI ст, ренесансної прози. Значення дiяльностi П. Скарги. Осторг-центр полiмiчної лiтератури. Проза К. Ставровецького, полемiчнi твори I. Вишенського. Друкарська діяльність в Україні, досягнення книжно-української ренесансної прози.

    реферат [24,5 K], добавлен 16.08.2010

  • Аналіз особливостей літературної творчості Б. Грінченка - письменника, фольклориста і етнографа, літературного критика і публіциста. Характеристика інтелігенції у повістях "Сонячний промінь" і "На розпутті". Реалізм художньої прози Бориса Грінченка.

    курсовая работа [48,6 K], добавлен 20.10.2012

  • Поняття та сутність фантастики з погляду естетичного досвіду людства та нинішніх концепцій фантастичного. Структура жанрів фантастичної прози О. Бердника. Визначальні компоненти ідіостилю О. Бердника з огляду на провідні стильові течії ХХ століття.

    реферат [40,2 K], добавлен 13.04.2014

  • Зміст та визначення психологізму як способу зображення персонажів. Біографічні передумови створення дитячих оповідань, різнобарв'я прийомів для змалювання світу ззовні та в душі дитини, авторська світоглядна позиція Франка, автобіографічна суть сюжетів.

    контрольная работа [48,4 K], добавлен 05.11.2009

  • Тематика і зміст ліричної автобіографічної збірки Івана Франка "Зів'яле листя". Розкриття душевної трагедії і страждань ліричного героя, що викликані тяжкими обставинами особистого життя, зокрема нерозділеним коханням. Ставлення автора до коханої дівчини.

    реферат [16,7 K], добавлен 19.12.2011

  • Творчість Б. Грінченка у контексті реалістичної прози XIX століття. Рецепція малої прози у вітчизняному літературознавстві. Звернення в оповіданнях до теми дитинства. Драматичні обставин життя дітей. Характеристика образів. Відносини батьків і дітей.

    курсовая работа [93,7 K], добавлен 09.06.2016

  • Спроби зображення "вічної людини" в конкретних земних обставинах в повісті "Солов'їна луна" Кіма. Екзотика літератури Сходу в оповіданнях "Шипшина Меко", "Бродяги Сахаліну", Наречена Моря". Період споглядальної прози - "Уклін кульбабі", "Нефритий пояс".

    курсовая работа [32,3 K], добавлен 15.01.2014

  • Проблема світоглядної моделі в художній творчості. Специфіка моделювання ідентичності героя та провідні типи характерів як стилетворчих чинників. Аксіологічні концепти в системі світомислення жіночої прози. Вплив системотвірних філософем на твори.

    автореферат [46,9 K], добавлен 11.04.2009

  • Проза Аркадія Любченка 1920-х рр. Становлення реалістичного типу творчої манери, основні етапи творчого розвитку письменника. Жанрово-стильові особливості твору "Вертеп" Аркадія Любченка. Формування засад соцреалізму. Аркадій Любченко в час війни.

    реферат [30,5 K], добавлен 13.03.2013

  • Методологія дослідження оповідань Дж. Лондона, жанрово-стилістичні особливості проблематики його творів. Морські фразеологічні звороти в оповіданнях. Вивчення творів англійських письменників на уроках та позакласних заходах з англійської мови (5-8 класи).

    дипломная работа [63,8 K], добавлен 08.09.2010

  • Світовий фольклор та місце в ньому українського. Зразки побутової пісенності, драматичні форми, проза, байки. Гумористичний світ творів С. Руданського. Доступність і простота поетичної мови гуморесок, українська сміхова культура, глибокий підтекст.

    курсовая работа [44,9 K], добавлен 08.09.2014

  • Мова як ідентифікатор темпераменту нації, що визначає її культуру та вплив інших мовних традиції на неї. Роль письменника у суспільстві. Характерна риса творів прози Люко Дашвар, гармонійне поєднання в них народної української мови з літературною.

    эссе [22,7 K], добавлен 16.05.2016

  • Специфіка сучасної української жіночої прози. Феміністичний дискурс в українській літературі. Аналіз проблематики романів Ірен Роздобудько у художньому контексті. Жанрова своєрідність творчості, архетипні образи. Поетика романів Ірен Роздобудько.

    дипломная работа [195,0 K], добавлен 26.09.2013

  • Інтелектуалізм в літературі. Характерні ознаки філософсько-естетичного звучання та інтелектуальної прози в літературі ХХ ст. Особливості стилю А. Екзюпері. Філософський аспект та своєрідність повісті-притчі "Чайка на ім'я Джонатан Лівінгстон" Р. Баха.

    дипломная работа [95,6 K], добавлен 13.07.2013

  • Закони, теми та головні ідеї творчості Лопе де Вега. Жанрово-композиційна будова драматичних творів письменника. Особливості індивідуального стилю митця. Класифікація драматургічного спадку Лопе де Веги. Участь слуги в інтризі комедій Лопе де Вега.

    курсовая работа [373,8 K], добавлен 07.03.2012

  • Творчість А. Дімарова як зразок високохудожньої та плідної праці митця. Характеристика та розвиток пригодницької прози для дітей. Аналіз дитячого твору "На коні й під конем", дослідження пригоди як рушія сюжету, значення місії пригодництва у творі.

    курсовая работа [123,0 K], добавлен 11.02.2013

  • Методичні особливості вивчення ліричних творів у 9 класі загальноосвітньої школи. Методична розробка уроків за творчості Генріха Гейне в 9 класі. Місце творів Гейне у шкільній програмі з зарубіжної літератури. Розробка уроків по творчості Г. Гейне.

    курсовая работа [36,6 K], добавлен 05.01.2008

  • Заголовок як один із компонентів тексту, його важливе значення для розкриття ідейного та філософського смислу художніх і публіцистичних творів. Дослідження та аналіз структурно-семантичних і функціонально-стилістичних особливостей в назвах творів.

    курсовая работа [30,0 K], добавлен 28.01.2011

  • Дослідження особливостей розвитку української поезії та прози у 20-ті рр. ХХ ст. Характерні риси та поєднання розмаїтих стильових течій в літературі. Втручання компартії у творчий процес. "Неокласики" - неформальне товариство вільних поетів-інтелектуалів.

    реферат [34,6 K], добавлен 23.01.2011

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.