"Емі Фостер" Джозефа Конрада: проблема адаптації в іншомовному суспільстві

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

«ЕМІ ФОСТЕР» ДЖОЗЕФА КОНРАДА: ПРОБЛЕМА АДАПТАЦІЇ В ІНШОМОВНОМУ СУСПІЛЬСТВІ

Олена Ткачук

Хмельницький національний університет

Досліджено проблему інтеграції в англомовне середовище класика світової літератури, поляка за походженням Джозефа Конрада та розглянуто питання автобіографізму його новели «Емі Фостер».

Ключові слова: еміграція, адаптація, інтеграція, автобіографізм, вигнанництво, самотність.

Olena Tkachuk

The article deals with the problem of integration of the Polish-born classic of world literature Joseph Conrad into the English-speaking milieu and to some autobiographical peculiarities of his short story «Ami Foster».

Key words: emigration, adaptation, integration, autobiographism, exile, loneliness.

Елена Ткачук

Статья посвящена проблеме интеграции в англоязычную среду классика мировой литературы, поляка по происхождению Джозефа Конрада и вопросу автобиографизма его новеллы «Эмми Фостер».

Ключевые слова: эмиграция, адаптация, интеграция, автобиографизм, изгнание, одиночество.

Новелі Джозефа Конрада «Емі Фостер» у ракурсі питання інтеграції в іншомовне середовище присвячували статті Річард Керл, Бертран Рассел, Лоуренс Грейвер, Кейт Карабін, Джефрі Мейерс, Ян Ватт, Дафна Ердінаст-Вулкан, Аллан Сіммонс, Марк Амусін, Джон Генрі Стейп, Ева Вайттекер. В Україні твори Джозефа Конрада досліджували в контексті національної та мовної ідентифікації (Ольга Столяренко), різниці мовної, етнічної, державної та національно-літературної ідентичностей (Оксана Веретюк), особливостей польського або українського походження письменника (С. Яковенко). Ми розглянемо новелу «Емі Фостер» у ракурсі сучасних досліджень комплексу емігрантської свідомості та його впливу на світосприйняття письменника.

Твір був опублікований у Лондоні 22 квітня 1903 року й у виданнях «Morning Post» (22 квітня 1903 року), «Daily Mail» (22 квітня 1903 року) та «Academy» (9 травня 1903 року), одразу з'явилися присвячені йому критичні статті [11, 109-114], які привернули увагу публіки.

Проблема еміграції населення з Європи до Америки є злободенною не тільки для кінця XIX - початку XX століть, у період економічної кризи напередодні Першої світової війни, вона є актуальною і донині. Певного резонансу в мистецтві, зокрема в літературі, ця тема набула після Другої світової, коли надбанням широкого загалу стала інформація про масові виїзди за кордони Німеччини ворогів Рейху та євреїв.

Складнощі адаптації на чужій землі серед іншомовного оточення і проблеми інтеграції в іншу культуру та суспільство стають одними з головних у літературі XX століття. Джозеф Конрад порушив їх ще на початку століття, вирішуючи екзистенційно в трагічному ключі: люди залишаються самотніми і незрозумілими одне одному до кінця свого життя, а губить їх байдужість, обмеженість та бездушність оточуючих, як згубила «неосвіченого [...] і романгичного селянина з Карпат» Янка Гураля, викинутого морем на берег Кента [11, 109]. Янко не володіє мовою і стає чужим та незрозумілим для місцевого населення, а під час тяжкої хвороби залишається самотнім без підтримки навіть своєї дружини, для якої його «інакшість» та іншомовність стають причиною її зречення та зради.

Сам Дж. Конрад був переконаний в автобіографізмі будь-якого художнього твору, адже кожен роман, на його думку, «містить у собі елемент автобіографії - а з цим не посперечаєшся, адже своїм творінням творець виражає перш за все самого себе» [3, 91].

Критики (Бертран Рассел, Джефрі Мейерс, Ян Ватт, Ева Вайттекер) неодноразово відзначали елементи автобіографізму «Емі Фостер», вважаючи, що власне відчуття самотності письменника на чужині знайшло своє художньо-літературне вираження: «the work is seen as autobiographical, telling the story not only of Yanko, but of Conrad himself, recording [...] his agonies as an immigrant» («твір можна розглядати як автобіографічний, що розповідає історію не тільки Янко, але й самого Конрада, [.] його тортури як іммігранта») [13, 8]. А Б. Рассел стверджував, що «Конрад, подібно до цього селянина (героя твору. - О. Т.), був дуже самотній серед англійців і лише завдяки неймовірним зусиллям волі справлявся з цим почуттям» [4, 90].

Здається, що почуттю самотності Юзефа Конрада Теодора Коженьовського сприяло також і те, що, як зазначає К. Хьюітт (розглядаючи умови кар'єри Дж. Конрада в англійському морському флоті), «він ніколи не забував, що є польським шляхтичем» [8, 80]. Для усвідомлення цієї риси особистості письменника необхідно розуміти особливості польського суспільства (а також російського), яке вважалося одним із надзвичайно консервативних: украй виражена кастовість була складовою національного менталітету. Тому, враховуючи трагічну долю родини письменника, можна припустити, що, як нащадок стародавнього роду, він почувався б ніяково навіть у польському оточенні серед людей не свого кола, а тим паче серед подібних людей на чужині. А «в англійському торговельному флоті поряд з ним служило чимало іноземців, які з'їхалися з усіх кінців світу, - здебільшого людей простого звання, для яких Конрад був і залишався чужим, незвичайним, незрозумілим, як би лояльно він не вмів триматися. Втім, свою перевагу він відчував навіть в офіцерському середовищі» [8, 81].

Вказуючи на мотиви еміграції Дж. Конрада, дослідники зазначали прагнення майбутнього письменника звільнитися від необмеженої тиранії на батьківщині. Митець у листах акцентував, як він вважав, головну рису свого характеру - свободолюбство: «Зберігаючи вірність деяким поняттям, я не раб забобонів і схем і ніколи ним не стану. Моє ставлення до тих чи тих речей і мовних зворотів, мої погляди, мої творчі методи увесь час змінювались і надалі до певної міри будуть змінюватись. Відбувається це зовсім не тому, що я людина непостійна чи безпринципна, а тому, що я вільний. Чи, точніше сказати, тому, що скільки можу, я завжди прагну свободи» [2, 236].

Прагнучи особистісної свободи і залишаючись свідомо польським патріотом, Дж. Конрад став особистістю полікультурного штибу. Зокрема, на думку Дмитра Урнова, «думав він французькою, писав англійською, а коли був тяжко хворий, марив польською» [7, 3], а Адам Ґіллон зазначав, що «Конрад мав подвійну національність: він був поляком, про що свідчили його твори та водночас захоплювався Англією» [10].

Будучи сином польських «інсургентів», на думку Б. Парамонова, які постраждали від царської влади, Дж. Конрад вважав, що «Польща не належить до слов'янського світу» [1]. У його інтерпретації вона з її католицизмом, демократичними традиціями і просвітництвом, «завжди була органічною складовою Європи, розділяла західні “ коди” суспільного життя і суспільної думки», а себе письменник ідентифікує європейцем, який відштовхується від східного коріння [1].

Однак Захід в особі його «новознайденої батьківщини Англії не зовсім відповідав йому взаємністю, не поспішав визнати “своїм”», провадить далі дослідник: «Багато хто з англійських друзів і знайомих Конрада, описуючи його, не змовляючись, відзначали насамперед інакшість, «неанглійськість» і екзотичність цієї людини» [1].

Вказуючи на певну маргінальність особистості митця, О. Столяренко впевнена, що ані в Польщі, ані в Англії Дж. Конрад «не почувався як вдома». Відомий як англійський письменник, Дж. Конрад так і не став національним письменником для англійців, а ставши культовою фігурою для польської культури, був звинувачений у зраді національних інтересів [6, 332].

Але все це не завадило західноєвропейським критикам і літературознавцям визнати Дж. Конрада, як висловився Джон Генрі Стейп, «провідним англомовним романістом свого часу» [12]. Ще Томас Манн зазначав, що психологічний портрет письменника польського походження надзвичайно відповідав «духові англійської культури», цим визначивши вибір англійської мови для художнього самовираження [6, 335-336]. Одночасно, хоч митець і протестував проти спроб своїх англійських колег знаходити в його творчості слов'янські риси [1], але, як упевнений Д. Урнов, він «вніс в англійську прозу саме слов'янську інтенсивність психологічного бачення, збагативши її» [7, 203].

Залишаючись все ж таки носієм «трагістоїчного» світосприйняття в душі [1], на відміну від свого героя Янка Гураля, який гине в іншомовному та інокультурному оточенні, незрозумілий для всіх, Дж. Конрад, як творча особистість і художник, у певному розумінні досяг подолання «емігрантського комплексу», порушуючи і в інших своїх творах ті ж складні проблеми еміграції в контексті адаптації в інокультурному середовищі.

кондрад автобіографізм інтеграція англомовний

Список використаної літератури

1. Амусин М. Русская страда Джозефа Конрада / Марк Амусин // Нева. - 2007. - № 12. - С. 64-76.

2. Конрад Дж. Письма / Джозеф Конрад // Иностранная литература. - 2000. - № 7. - С. 235-245.

3. Конрад Дж. Традиционное предисловие / Джозеф Конрад // Иностранная литература. - 2000. - № 7. - С. 89-95.

4. Рассел Б. Джозеф Конрад / Бертран Рассел // Иностранная литература. - 2000. - № 7. - С. 78-85.

5. Саид Э. В. Мысли об изгнании / Эдвард Вади Саид; пер. С. Силаковой // Иностранная литература. - 2003. - № 1. - С. 112-119.

6. Столяренко О. Рецепція і польський контекст творчості Джозефа Конрада / О. Столяренко // Українська полоністика. - К.: Вид-во Київського нац. ун-ту імені Тараса Шевченка, 2007. - С. 331-337. - (Філологічні дослідження; вип. 3-4)

7. Урнов Д. М. Джозеф Конрад / Д. М. Урнов. - М.: Наука, 1977. - 128 с.

8. Хьюитт К. Джозеф Конрад: проблема двойственности / Карен Хьюитт // Иностранная литература. - 2000. - № 7. - С. 78-85.

9. Conrad J. Amy Foster / Joseph Conrad. - London: Hard Press, 2006. - 28 p.

10. Gillon A. Conrad and Shakespeare and Other Essays / Adam Gillon. - New York: Astra Books, 1976. - 245 p.

11. Sherry N. Joseph Conrad: The Critical Heritage / edited by Norman Sherry; Norman Sherry. - London and New York: Routledge, 2005. - 318 p.

12. Stape J. H. The Several Lives of Joseph Conrad / John Henry Stape. - New York: Pantheon Books, 2007. - 369 p.

13. Whittaker E. Amy Foster and The Blindfolded Woman: Critical Essay / Eve M. Whittaker // Conradiana. - 2007. - September 22. - P. 8-14.

Размещено на Allbest.ru