Постановка наукової проблеми та її значення. Поняття крос-культурного шоку неодноразово досліджувалося вітчизняними й європейськими лінгвістами, починаючи з 1954 року, коли термін був уперше представлений Калерво Обергом, проте поява власне явища крос-культурного шоку набагато випередила виникнення відповідного терміну [3, 177-182]. Тому метою нашого дослідження є простежити поетапні особливості перебігу явища крос-культурного шоку на прикладах із художньої літератури, що були зафіксовані до середини ХХ століття. Досягнення поставленої мети передбачає розв'язання окремих завдань, а саме:

1) виокремити етапи крос-культурного шоку в творі, що слугує матеріалом дослідження, а саме романі класичного детективного жанру Агати Крісті „Вбивство в Месопотамії”;

2) співставити етапи крос-культурного конфлікту літературного твору з фазами зареєстрованими лінгвістами в умовах безпосередньої крос-культурної комунікації;

3) прослідкувати та визначити характер впливу стереотипів на крос-культурний шок.

Виклад основного матеріалу й обґрунтування отриманих результатів дослідження. Передусім зауважимо, що у нашому дослідженні послуговуватимемось визначенням крос-культурного шоку, яке зареєстроване у словнику термінів міжкультурної комунікації Ф.С. Бацевича [1, 187] і формулюється як психологічно-негативний стан, який виявляється в почутті безсилля, депресії або роздратування учасника міжкультурної комунікації і який є результатом нерозуміння або несприйняття окремих складових іншої культури або культури в цілому.

Будь-який культурний шок як визначив Калерво Оберг проходить три фази, а саме перший етап під умовною назвою „Медовий місяць”, другий - так званий етап несприйняття і заперечення, третій - етап асиміляції й, подекуди, сприйняття чужої культури як власної [3, 177-182]. При аналізі твору „Вбивство в Месопотамії" виявляємо, що головний персонаж твору Емі Літеран, англійка за походженням, опиняється в Месопотамії й головний сюжет твору розгортається на тлі її знайомства з іншою країною та на фоні протиріччя Схід - Захід. Детальне дослідження показало, що зіткнувшись з культурним шоком, героїня фактично оминає його перший етап, адже прагматичність західного світу, викриває всі недоліки, не зважаючи на приємність побувати за межами Англії:

In the hall of the Tigris Palace Hotel in Baghdad a hospital nurse was finishing a letter. Her fountain-pen drove briskly over the paper.

…Well, dear, I must say it's been nice to see a bit of the world - though England for me every time, thank you. The dirt and the mess in Baghdad you wouldn't believe - and not romantic at all like you'd think from the Arabian Nights! Of course, it's pretty just on the river, but the town itself is just awful - and no proper shops at all. Major Kelsey took me through the bazaars, and of course there's no denying they're quaint - but just a lot of rubbish and hammering away at copper pans till they make your headache - and not what I'd like to use myself unless I was sure about the cleaning [2].

Як свідчить аналіз, однією з головних причин протиставлення Схід - Захід є негативний ефект від стереотипізації мислення людини, зокрема в даному випадку представниці західного світу, яка подорожуючи на Схід очікувала зустрічі з казковою цивілізацією:

I thought of words like Samarkand and Ispahan - and of merchants with long beards - and kneeling camels - and staggering porters carrying great bales on their backs held by a rope round the forehead - and women with henna-stained hair and tattooed faces kneeling by the Tigris and washing clothes, and I heard their queer wailing chants and the far-off groaning of the water-wheel [2].

Натомість перший скороминучий етап швидко змінюється другим, що чітко простежується у романі. Але ця фаза несприйняття й заперечення є не гомогенною, вона - багатоступінчаста і розгортається поступово, починаючи з різко прописаних у творі відмінностей у комфорті, умовах проживання, побуті і завершуючи роздратуванням від усвідомлення того, що інші люди, хоча й теж є вихідцями зі світу Заходу, сприймають реалії Сходу з цілковитим розумінням:

There was what I heard called later a station wagon waiting outside. It was a little like a wagonette, a little like a lorry and a little like a car. Mr Coleman helped me in, explaining that I had better sit next to the driver so as to get less jolting. Jolting! I wonder the whole contraption didn't fall to pieces! And nothing like a road - just a sort of track all ruts and holes. Glorious East indeed! When I thought of our splendid arterial roads in England it made me quite homesick. Mr Coleman leaned forward from his seat behind me and yelled in my ear a good deal. `Track's in pretty good condition,' he shouted just after we had been thrown up in our seats till we nearly touched the roof. `You should come along here after it's rained! The skids are glorious. Most of the time one's going sideways. ' To this I did not respond. Presently we had to cross the river, which we did on the craziest ferry-boat you can imagine. It was a mercy we ever got across, but everyone seemed to think it was quite usual [2].

У вищенаведеному прикладі з'являється слово homesick, що є центральним і ключовим для опису другого етапу крос-культурного шоку в першій стадії, яку можна умовно позначити як почуття ностальгії. Це почуття поступово трансформується в тугу за звичними речами, яка посилюється мимовільною метою ігнорувати позитивне й виявляти одні лише недоліки:

It took us about four hours to get to Hassanieh, which, to my surprise, was quite a big place. Very pretty it looked, too, before we got there from the other side of the river-standing up quite white and fairy-like with minarets. It was a bit different, though, when one had crossed the bridge and come right into it. Such a smell and everything ramshackle and tumble-down, and mud and mess everywhere [2].

вбивство месопотамія крос культурний шок

В аналізованому творі увага акцентується на почутті туги ще й через те, що упередженість головної героїні проти представників іншого культурного світу не знаходить підтримки в інших європейців:

`Well, we can but try, Dr Leidner,' I said cheerfully. `I'm sure I hope I can be of use to your wife. Perhaps she's nervous of natives and coloured people? '

`Oh, dear me, no. ' He shook his head, amused at the idea. `My wife likes Arabs very much - she appreciates their simplicity and their sense of humour [2].

Приклад змальовує здивування археолога Лейднера, який і не припускає, що арабів можна побоюватись. Так само реагують й інші учасники експедиції, адже й самі вони є представниками самих різноманітних національностей. Можемо припускати, що саме ця національна й культурна строкатість допомогла їм швидко адаптуватись:

How many are there altogether? ' I asked.

`All sorts and nationalities, nurse,' said the squadron-leader cheerfully. `An English architect, a French Father from Carthage - he does the inscriptions-tablets and things, you know. And then there's Miss Johnson. She's English too - sort of general bottle-washer. And a little plump man who does the photography - he's an American. And the Mercados. Heaven knows what nationality they are - Dagos of some kind! [2]

Врешті-решт стадія несприйняття досягає своє кульмінації, коли головний персонаж розуміє, що можливість чи неможливість адекватно сприймати іншу культуру залежить лише від її індивідуального упередження, яке, на відміну від інших європейців, їй не вдається подолати:

It was the workmen that made me laugh. You never saw such a lot of scarecrows - all in long petticoats and rags, and their heads tied up as though they had toothache. And every now and then, as they went to and fro carrying away baskets of earth, they began to sing - at least I suppose it was meant to be singing - a queer sort of monotonous chant that went on and on over and over again. I noticed that most of their eyes were terrible - all covered with discharge, and one or two looked half blind. I was just thinking what a miserable lot they were when Dr Leidner said, `Rather a fine-looking lot of men, aren't they? ' and I thought what a queer world it was and how two different people could see the same thing each of them the other way round. I haven't put that very well, but you can guess what I mean [2].

І лише, коли героїня, усвідомивши своє стереотипізоване упереджене ставлення до світу іншої культури, припиняє пошуки її негативних і позитивних рис, то вона починає сприймати власне саму культуру, як таку, що має право на існування, не зважаючи на її відмінності від звичного західного світу:

`Come over here,' called out Mrs Mercado. `Isn't it too too beautiful? ' It certainly was a beautiful sunset. Hassanieh in the distance looked quite fairy-like with the setting sun behind it, and the River Tigris flowing between its wide banks looked like a dream river rather than a real one. The river wound away to our left and the Tell stood up outlined in gold colour. To the south were the blossoming trees and the peaceful cultivation. The water-wheel groaned in the distance - a faint unearthly sound. In the north were the slender minarets and the clustering fairy whiteness of Hassanieh.

It was incredibly beautiful [2].

Загалом, в аналізованому творі не лише крос-культурний шок відтворений повною мірою, а й зворотний культурний шок, який простежується в словах героїні, яка докорінно переглянула своє ставлення до Сходу й сумує за культурою, яку раніше не сприймала. Ця фаза зворотного культурного шоку водночас і протиставляється власне культурному шоку й перегукується з ним, зокрема з його другим етапом, оскільки, як свідчить приклад, ключовим для зворотного культурного шоку знову стає поняття ностальгії:

I've never been out East again. It's funny - sometimes I wish I could. I think of the noise the water-wheel made and the women washing, and that queer haughty look that camels give you - and I get quite a homesick feeling. After all, perhaps dirt isn't really so unhealthy as one is brought up to believe! [2].

Висновки