Особливості перекладу національно-маркованої лексики (на матеріалі німецьких перекладів творів М. Гоголя)

Размещено на http://www.allbest.ru/

ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕКЛАДУ НАЦІОНАЛЬНО- МАРКОВАНОЇ ЛЕКСИКИ (НА МАТЕРІАЛІ НІМЕЦЬКИХ ПЕРЕКЛАДІВ ТВОРІВ М. ГОГОЛЯ)

Віра Базова

Анотація

У статті розглядаються особливості функціонування реалій та фразеологічних одиниць у художньому тексті та аналізуються прийоми їх перекладу на німецьку мову.

Ключові слова: перекладність, безеквівалентна лексика, комунікативна інтенція, установка на одержувача, перестановки, додавання, описовий переклад, компенсація.

В. Базовая - Особенности перевода национально-маркированной лексики (на материале немецкого перевода произведений Н. Гоголя)

В статье рассматриваются особенности функционирования реалий и фразеологических единиц в художественном тексте и анализируются приемы их перевода на немецкий язык.

Ключевые слова: переводимость, безэквивалентная лексика, коммуникативная интенция, установка на получателя, перестановки, добавления, поясняющий перевод, компенсация.

V. Bazova - Translation features of the national marked lexis (based on the German translations of works by Nikolai Gogol)

The article is dedicated to the functioning of non-equivalent lexis and phraseological units in Gogols works and ways of their translation into German.

Key words: translatability, nonequivalent lexis, communicative intention, orientation towards the receptor, replacement, addition, explanatory translation, compensation.

Як відомо, питання про передачу національної своєрідності оригіналу, його забарвлення, пов'язаного з національним середовищем, належить до числа тих основних проблем теорії перекладу, від яких залежить і відповідь на питання про перекладність. Найбільш яскравими виразниками національного колориту є реалії, під якими розуміються "слова, що називають об'єкти, характерні для життя (побуту, культури, соціального й історичного розвитку) одного народу й невластиві іншому" [1, c. 47].

Питання про подачу й осмислення реалій дуже важливе для перекладача, тому що введення реалії обумовлене, з одного боку, її місцем в оригіналі й, відповідно, її осмисленням автором, а, з іншого, засобами, якими скористається перекладач для розкриття її змісту. Оскільки реалії, як правило, не мають еквівалентів в інших мовах через відсутність у носіїв цієї мови позначуваного реалією об'єкта, і внаслідок необхідності передати поряд з предметним значенням (семантикою) і колорит (конотацію), то їхній переклад вимагає особливого підходу.

Загальна схема прийомів передачі реалій у художньому тексті має такий вигляд: 1. Транскрипція. 2. Переклад (заміни). 3. Приблизний переклад. 4. Контекстуальний переклад.

Українські твори М. Гоголя можуть бути яскравим прикладом майстерності введення реалій в оригінальну літературу. Об'єктом нашого дослідження стали українські реалії в повісті М. Гоголя "Ніч перед Різдвом" і способи їхньої передачі в німецькому перекладі [4]. Як вихідний матеріал був узятий "словничок українських слів", що Гоголь навів у передньому слові Рудого Панька у першій і у другій частині "Вечорів на хуторі біля Диканьки" [2, с. 11-13, 94-96].

Предметна класифікація українських реалій запропонованого Гоголем словничка містить назви: 1) страв, напоїв: варенуха, галушки, книш, паляниця; 2) начиння: миска, скриня; 3) одягу, взуття: відлога, кобеняк, кожух, намитка, плахта, свитка, кунтуш, черевики; 4) грошей: півкопи; 5) звичаїв і свят: голодна кутя, колядувати.

Судячи з аналізованого нами перекладу, частіше, ніж будь- який інший прийом, перекладачем застосовувався наближений переклад українських реалій, що включає:

а) родо-видові заміни (варенуха - ВеегепЬгаппі^еіп), б) використання функціонального аналога (свитка - Kosakenkittel, намитка - КорйиЛ), в) опис, пояснення, тлумачення (голодна кутя - Fasten, півкопи - 25 Корекеп).

Приблизний переклад, як говорить сама назва, дозволяє, хоча й не дуже точно, передати предметний зміст реалії, а щодо національного колориту, то він майже завжди втрачається, тому що відбувається заміна очікуваного конотативного еквівалента нейтральним за стилем.

"Німецька мова найменш гостинна до реалій", відзначають С. Влахов і С. Флорин [1]. Певною мірою це обумовлено наявністю в ній дуже зручного засобу передачі реалій шляхом словоскладання. Це пояснює невеликий відсоток чужих реалій у німецьких перекладах.

Разом з тим використання перекладачем винятково засобів своєї мови при передачі українських реалій призвело до зникнення того, що специфічно для України, тобто втрати колориту.

Крім українських реалій, у тексті є також і велика кількість вкраплень українською мовою, напр.: "Брешуть сучи баби" [2, с. 108], "Та вси, батько!" [2, с. 131], "Та спасиби, мамо!", "Як же, мамо!" [2, с. 133], "Мені с жінкой не возиться", пісня щедрівка "Щедрик, ведрик! / Дайте вареник, / Грудочку кашки, / Кільце ковбаски!" [2, с. 115].

Перекласти на німецьку мову, залишаючи українські слова, неможливо, однак утрату колориту могли б до деякої міри компенсувати пояснювальні фрази автора, напр.: "говорив, перемішуючи російські слова з українськими" або "заспівав українською".

На наш погляд, подібну "неуважність" перекладача до українських реалій і вкраплень можна пояснити, проаналізувавши те місце оригіналу, де запорожці розмовляють з ковалем і царицею:

" - Что ж, земляк, - сказал, приосанясь, запорожец и желая показать, что он может говорить и по-русски..." [2, с. 128-129].

"Nicht wahr, Landsmann", bemerkte der Kosak, der zeigen wollte, dass er auch die Schriftsprache beherrschte,..." [4, с. 74].

Отже, в оригіналі російською, а в перекладі - літературною мовою. Загальновідомо, що українська мова в Російській імперії вважалася не мовою, а "грубим, мужицьким наріччям", що й підкреслив Н. Гоголь в цитованому нижче уривку:

" - Як же, мамо! Ведь человеку, сама знаешь, без жинки нельзя жить, - отвечал тот самый запорожец, который разговаривал с кузнецом, и кузнец удивился, слыша, что этот запорожец говорит с царицею, как-будто нарочно, самым грубым, обычно называемым мужицким наречием" [2, с. 133].

Очевидно, саме цією точкою зору керувався й німецький перекладач при передачі українських реалій і, особливо, вкраплень.

Крім українських реалій і вкраплень, зазначених Гоголем у "словничку", у повісті є ще кілька слів з яскраво вираженою, на наш погляд, українською забарвленістю, а саме Запоріжжя, запорожці, Січ. При перекладі цих історичних реалій перекладач знов-таки вдався до допомоги описового, пояснювального перекладу. Так, Запоріжжя це "Lager des Kosakenheeres unterhalb der Stromschnellen des Dnjepr", запорожці - "Kosaken aus dem Lager am Dnjepr", справжній запорожець - "Lagerkosak", запорізьке військо - "Kosakenheer", Січ - "Lager am Dnjepr".

Перекладачеві потрібно досить точно знати, що із загальної культури й історії тієї країни, з мови якої робиться переклад, знає його читач, на відміну від читача оригіналу. Якщо для російського читача поняття "Запоріжжя", "запорожець", "Січ" є загальновідомими, то, напевно, пересічному німецькому читачеві необхідно було б роз'яснити, що мова йде саме про українських козаків. Адже навіть в основних словниках німецької мови, таких як "Duden Universalworterbuch" [3] і "Wahrig Deutsches Worterbuch" [5], про козаків говориться як про членів військовим чином організованої групи населення, яка в царській Росії використовувалася для охорони кордонів [3, с. 887]. Зі словника під ред. Г. Варига можна довідатися, що козак (Коsаk) - це вільний селянський воїн-вершник, раніше кріпак, що проживає з 15 ст. у південній і південно-східній прикордонних територіях Росії [5, с. 784].

Разом з тим перекладач не звернув уваги на один досить істотний, як нам здається, момент, а саме на те, що в німецьких словниках написання слова козак відповідає його написанню в польській і українській мовах, тобто Kosak, а не Kasak, як у російській мові. Це свідчить про те, що німці набагато раніше познайомилися з українськими козаками, ніж російськими "казаками". І не випадково Гоголь писав "козак", щоб підкреслити, що мова йде про українських козаків, а не про донських або терекських козаків. Ця обставина дає підставу розглядати слово козак як приховану українську реалію. Сюди ж можна віднести й слово гетьман, що у словнику під ред. Г. Варига визначається в такий спосіб: "Hetman (im Konigreich Polen und in der Ukraine) Oberbefehlshaber" [5, с. 643].

Ґрунтуючись на вищевикладеному, можна зробити висновок, що від українського колориту повісті М. Гоголя "Ніч перед Різдвом" у німецькому перекладі практично нічого не залишилося, крім єдиної вказівки в анотації, що дія повісті розгортається на тлі рідної Гоголю української природи.

Причини подібних погрішностей німецького перекладача пояснюються, вочевидь, особливостями історичного минулого

України, коли саме слово Україна було позбавлене права на існування і замінене терміном Малоросія, який у масовій західній свідомості асоціювався з південними окраїнами Росії.

Як відомо, художня комунікація в літературі має свій особливий матеріал - художнє слово. Творче використання і збагачення художньо-образотворчих засобів російської мови надзвичайно характерне для Гоголя. Більше того, він належить до тих письменників, для кого слово є усвідомленою цінність. "Усякий народ... - пише Гоголь, - своєрідно відрізнився кожний своїм власним словом, яким, виражаючи який не є предмет, відбиває у вираженні його частину власного свого характеру" [6, с. 109].

Поема "Мертві душі" - вершина мовної майстерності Гоголя. Створені Гоголем словесно-художні образи відрізняються глибиною реалістичної типізації й індивідуальним гумористичним характером.

Невичерпна винахідливість Гоголя у створенні мовних образних засобів проявляється в майстерному використанні фразеологізмів. Фразеологічний склад поеми "Мертві душі" представлений 12 темами: 1) емоційний стан людини: перебуваєш в емпіреях, серце билося як перепелиця в клітці; 2) емоційно-фізичний стан: піт у три струмки котився, душа сховалася в самі п'яти, кров з молоком; 3) властивості і якості (людини): губа не дурка, не давав промаху, умів знайтися, не лізе за словом у кишеню; 4) дії (людини): кричав у голос, пришпандяч батогом, метнемо банчик; 5) інтелектуальна діяльність: ламати голову, віддався роздумам, розпускав небилиці; 6) ставлення особи (до чого, кого-небудь): щоб вас чорт забрав, смерть люблю тебе; 7) якості, ознака дії й предмета: неабияка справа;

8) обставини: щодуху, не переводячи духу, ні голосно, ні тихо; 9) явища, процеси: дощ періщив як із відра, дощ зарядив надовго; 10) фразеологізми, що виражають відношення мовця до висловлюваного: голову ставлю, що брешеш, От справа, зарядила сорока Якова, одне про всякого; 11) фразеологізми, що служать для об'єднання висловлювання в єдине ціле: Так пропади й здохни з усім вашим селом, Які страсті говориш; 12) формули етикету: робити візити, засвідчити повагу, підійти до ручки й т. д.

Фразеологізми широко використовуються М. Гоголем і у власному авторському мовленні, і в мовленні персонажів. Точний вибір фразеологізму завжди обумовлений стилістичним малюнком контексту, у якому він ужитий. Наприклад, про Чичикова: "... було б міркування про більярдну гру - і в більярдній грі не давав він промаху; чи говорили про чесноти, і про чесноти міркував він дуже добре, навіть зі слізьми на очах". Чичиков П. про Собакевича М.: "Так, у цього губа не дурка. ... Незугарно скроєний, та міцно зшитий".

Автор навмисно зближає авторське мовлення з побутовим просторіччям: "А там осторонь чотири пари відколювали мазурку; каблуки ламали підлогу й армійський штабс-капітан працював і душею й тілом, і руками й ногами, вивертаючи такі па, які й у сні нікому не траплялося вивертати"[6, с. 148].

Гоголь розширює словниковий склад російської літературної мови, широко використовуючи поряд із просторічною лексикою також прислів'я й приказки, наприклад, "Для друга сім верст не околиця", "Мертвим тілом хоч тин підпирай", "Як мухи мруть" і інші.

Гоголь не просто використовує фразеологізми, а по-своєму їх інтерпретує, трансформує і застосовує в тексті. Не обмежуючись фразеологічним значенням стійких зворотів, він оригінально використовує на їхньому тлі конкретне значення кожного окремого слова, що є компонентом фразеологізму. Так, на основі звороту водити за ніс побудовані в нього всі міркування про те, як "спритно жінка водить за ніс чоловіків, схопившись за нього, немов за ручку чайника".

Із усіх прийомів трансформації фразеологізмів [8, с.19-25] М. Гоголь надає перевагу вставному розчленовуванню ФО та субституції, хоча використовуються також контамінація (зарубати в голову - зарубати на носі + убити в голову), інверсія (приємна у всіх відносинах дама), алюзія (донос сидів верхи на доносі), зміна валентних зв'язків фразеологізму (гульнув на всю лопатку). Якщо останні прийоми використані Гоголем як засіб створення гумору й іронії, то функція вставок і субституції сама по собі різна і полягає в основному в посиленні значення фразеологізму (напустити такого туману, що...; душа її сховалася в самі п'яти...; злив їм порядну кулю...; на божевільну ногу; пустити в очі імлу й ін.).

Для характеристики того самого персонажа Гоголь вибудовує в ряд одночасно декілька синонімічних фразеологізмів. Так, Манілов, за визначенням автора, належить до ряду людей, "відомих під ім'ям: Люди так собі, ні те, ні се, ні в місті Богдан, ні в селі Селіфан, за словами прислів'я" [6, с. 38].

Уживши фразеологізм, Гоголь у багатьох випадках далі наводить конструкцію, що роз'яснює й виправдовує його вживання: "Кричать: "Бал, бал, веселість - просто лайно бал, не в російському дусі, не в російській натурі; чорт знає що таке: дорослий, повнолітній раптом вискочить весь у чорному, обскубаний, обтягнутий, як чортик, і давай місити ногами" [6, с. 165]. гоголь фразеологічний переклад художній

Експресивність, виразність фразеологізмів підсилюється тим, що Гоголь синтаксично з'єднує з окремими їхніми компонентами члени речення (визначення, обставини і т.д.), що перебувають за межами стійких зворотів: глибоко запустити руку, які кулі відливає; ех, якого жару піддав і т.п.

Отже, серед виразних мовних засобів поеми "Мертві душі" значне місце займають фразеологічні одиниці, які характеризуються яскравим емоційно-експресивним забарвленням та образністю.

Перекладу фразеологізмів приділено чимало уваги в теоретичних роботах [9, с. 192-194]. Пов'язані із цим проблеми розглядаються по- різному, рекомендуються різні методи перекладу, трапляються різні думки. Багато авторів за відправний пункт беруть лінгвістичні класифікації, побудовані в основному на критерії нерозкладності фразеологізму, злитості його компонентів, залежно від якої та від додаткових ознак - вмотивованості значення, метафоричності й т.п., - визначається місце ФО в одному з наступних трьох (чотирьох) розділів: фразеологічні зрощення (ідіоми), фразеологічні єдності (метафоричні одиниці), фразеологічні сполучення й фразеологічні вирази. Розібравши подібні схеми, А.В. Федоров відзначає відсутність чітких меж між окремими рубриками, різний ступінь умотивованості, прозорості внутрішньої форми й національної специфічності єдностей, які можуть вимагати від перекладача приблизно такого ж підходу, як ідіоми [9, с. 198]. Я. Рецкер вважає, що переклад фразеологічної єдності повинен, по можливості, бути образним, а переклад фразеологічного зрощення здійснюється переважно прийомом цілісного перетворення [11, с.151].

На думку С. Влахова й С. Флорина, можливості досягнення повноцінного словникового перекладу ФО залежать в основному від співвідношень між одиницями вихідної мови (ВМ) і мови перекладу (МП):

1. ФО має в МП точну, що не залежить від контексту, повноцінну відповідність (смислове значення + конотація), тобто фразеологізм ВМ = фразеологізму МП перекладається еквівалентом.

2. ФО можна передати на МП тим або іншим відповідником, звичайно з деякими відступами від повноцінного перекладу, тобто фразеологізм ВМ ~ фразеологізму МП перекладається варіантом (аналогом).

3. ФО не має в МП ні еквівалентів, ні аналогів, неперекладна в словниковому порядку, тобто фразеологізм ВМ фразеологізму МП передається іншими, нефразеологічними засобами [1, с. 183].

Трохи спрощуючи схему, можна сказати, що ФО перекладають якими-небудь іншими засобами (за відсутністю фразеологічних еквівалентів і аналогів) - нефразеологічний переклад.

Фразеологічний переклад у великій кількості випадків полегшується наявністю готових відповідностей у мові перекладу; завдання перекладача полягає, таким чином, у знаходженні наявних відповідностей і виборі з їхнього числа найбільш підходящих до даного контексту. Проілюструємо сказане деякими прикладами з німецького перекладу "Мертвих душ" [12]: "дощ вперіщив як із відра" - "der Regen goss wie aus Eimem"; "Ти п'яний як швець!" - "Du bist betrunken wie ein Schuster!"; "Він відчував, що очі його злипалися, начебто їх хто-небудь вимазав медом" - "Er fuhlte, dass seine Augen so klebricht, als ob sie ihm jemand mit Honig geschmiert"; "Справа яйця виїденого не варта" - "Die ganze Sache ist kein Ei wert"; "...витирав рукою піт, що ручаєм котився по його лицю" - "...mit der Hand sich den Schweiss trocknend, der ihm in Stromen vom Gesichte floss ", "ні голосно, ні тихо" - "nicht laut und nicht leise"; "сильні світу цього" - "die Gewaltigen der Erde".

Нефразеологічний, або "описовий", переклад передає дану ФО за допомогою лексичних, а не фразеологічних засобів. Він застосовується, як правило, у тих випадках, коли дане поняття позначене в одній мові фразеологізмом, а в іншій - словом, наприклад: "...мала необережність" - "unvorsichtig". Описовий переклад ФО зводиться, по суті справи, до перекладу не самого фразеологізму, а його тлумачення, як це часто буває взагалі з одиницями, що не мають еквівалентів в іншій мові. Наприклад, "уздовж і впоперек" - "zerstreut".

Відносно передачі в німецькому перекладі "Мертвих душ" прислів'їв і приказок, то тут перекладач використав такі способи. По- перше, перекладач удається до використання традиційної відповідності в німецькій мові, як, наприклад, "танцювати під чужу дудку" - "nach einer fremden Pfeife tanzen" [13, с. 544].

Другий спосіб - це використання в перекладі прислів'їв і приказок, що існують у німецькій мові. Наприклад, "люди так собі, ні те, ні ce, ні в місті Богдан, ні в селі Селіфан" -"Es gibt eine Gattung Leute, die eigentlich zu gar keiner Gattung gehoren, nicht Vogel und nicht Fisch" [13, с. 208].

У деяких випадках перекладач калькує російські прислів'я. Наприклад, "Мертвим тілом хоч тин підпирай" - "Mit еinem toten Korper kann man einen Zaun stutzen", "У кожного свій смак: хто любить попа, а хто попадю" - "Der Geschmack anerkennt keine Gesetze: der Eine liebt den Popen, der Andere die Popin". У тих випадках, коли близький за змістом або наближений переклад неможливий, перекладач удається до їхнього пояснення чи тлумачення. Наприклад, "От справа, зарядила сорока Якова одне про всякого" -"Ach, so horen Sie doch auf zu scherzen und sagen Sie im Ernste, was Sie geben wollen".

Отже, що в стійких метафоричних сполученнях, так само як і в прислів'ях і приказках, узагальнюючий алегоричний зміст переважає над прямими значеннями окремих слів, і навіть якщо останні тісно пов'язані з якими-небудь поняттями, характерними в національному плані, то прагнення відтворити їх у перекладі дасть лише чисто формальний результат, призводячи до затемнення змісту.

Список використаної літератури

1. Влахов С. Непереводимое в переводе/ С. Влахов, С. Флорин. М.: Междунар. отношения, 1980. - 352 с.

2. Гоголь Н.В. Собрание сочинений: В 7-ми т/ Н.В. Гоголь. - Т. 1. Вечера на хуторе близ Диканьки. - М.: Худож. лит., 1976. - 348 с.

3. Duden Deutsches Universalworterbuch. - Mannheim, Wien, Zurich: Dudenverlag, 1989. - 1816 S.

4. Gogol Nikolai W. Die Nacht vor Weihnachten/ Nikolai Gogol. - Frankfurt am Main: Insel Verlag, 1981. - 93 S.

5. Wahrig Deutsches Worterbuch. - Munchen: Mosaikverlag, 1987. 1493 S.

6. Гоголь Н.В. Мертвые души: Поэма/ Н.В. Гоголь. - М.: Просвещение, 1982. - 605 с.

7. Мокиенко В.М. Славянская фразеологія/В.М. Мокисенко. - М.: Высшая школа, 1989. - 287 с.

8. Федоров А.В. Основы общей теории перевода/А.В. Федоров. - М.: Высшая школа, 1968. - 396 с.

9. Рецкер Я.И. Теория перевода и переводческая практика/ Я.И. Рецкер. - М.: Междунар. отношения, 1974. - 215 с.

10. Gogol N. Die toten Seelen. - Zurich: Diogenes Verlag, 1977. - 357 S.

11. Duden - Redewendungen und sprichwortliche Redensarten : Worterbuch der deutschen Idiomatk. bearb. von Gunther Drosdowski und Werner Scholze- Stubenrecht. - Mannheim: Dudenverl., 1992. - 864 S.

Размещено на Allbest.ru