Рецепція та інтерпретація українського класичного письменства у метадискурсі Ю. Бачі

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 821.161.2:811.161.242

Рецепція та інтерпретація українського класичного письменства у метадискурсі Ю. Бачі

Любов Сливка

аспірант кафедри української літератури та теорії літератури Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка

У статті проаналізовано рецепцію письменником українського класичного письменства. Визначено та проаналізовано основні важелі впливу на життєвий та творчий процес Ю. Бачі. Оглядово окреслено основні ідейно-тематичні аспекти творів письменника. Зроблено спробу дослідити шляхи формування світогляду Ю. Бачі. Досліджено українське класичне письменство та його інтерпретацію у метадискурсі Ю. Бачі.

Ключові слова: рецепція, інтерпретація, українське класичне письменство, важелі впливу, ідейно- тематичні аспекти творів, шляхи формування світогляду, метадискурс.

В статье проанализировано рецепцию писателем украинского классического писательства. Определены и проанализированы основные рычаги влияния на жизненный и творческий процесс Ю. Бачи. Обзорно представлены основные идейно-тематические аспекты произведений писателя. Сделана попытка исследовать пути формирования мировоззрения Ю. Бачи. Исследованы украинское классическое писательство и его интерпретацию в метадискурсе Ю. Бачи.

Ключевые слова: рецепция, интерпретация, украинское классическое писательство, рычаги влияния, идейно-тематические аспекты произведений, пути формирования мировоззрения, метадискурс.

The reception of the Ukrainian classic writers by the author is analyzed in this article. The main levers of the impact on Yuriy Bacha's life and creative work are determined and analyzed in the article. The main idea thematic aspects of the author's works are considered. An attempt to investigate the ways of forming Yuriy Bacha's conception of the world is made. Ukrainian classic writers and its interpretation through Yuriy Bacha's meta discourse is investigated.

Keywords: the reception, the interpretation, Ukrainian classic writers, the main levers of the impact, the main idea thematic aspects, the ways offorming the conception of the world, meta discourse.

Актуальність нашого дослідження варто мотивувати наступним чином: досі немає студій котрі б висвітлювали характер рецепції та інтерпретації українського класичного письменства у науковій та публіцистичній творчості словацького україніста Юрія Бачі.

Метою судії, отже, є окреслити основні аспекти такого сприйняття та витлумачення. класичний письменник метадискурс

Відомий словацький професор, письменник, літературознавець та критик Юрій Бача не одразу сформувався як письменник, хоча свої перші вірші написав ще у п'ятнадцятирічному віці, а свій перший роман - у 20. Його перші твори були більш критичними публіцистичного характеру Це були стінгазети, та декілька статей про життя молоді. Маючи високе уявлення про вимоги до художньої літератури, довгий час не наважувався публікувати свої літературні твори. Юрій Бача один з поміж тих небагатьох письменників, котрі вважають, що література повинна служити не тільки для самовираження письменника і розглядатися суто з мистецьких аспектів а й бути, насамперед, важливим суспільно-культурним чинником життя народів. До літератури автор ставиться як до чогось святого, зокрема до української літератури, вважає її мелодійнішою, людянішою, якщо можна так сказати, соціально націленою на зображення простої людини, її мікросвіту, багатшою за широтою охоплення проблем. “...Українські письменники більше працюють над словом. Тому наша поезія милозвучніша. Українське письменство за свою історію не раз довело, що спроможне творити шедеври” [10, 534]. Народність і демократичність є визначальними рисами української літератури ще від часів Мономаха. В центрі її намагань завжди була Людина, її добро, свобода. Для українських письменників характерні мелодійність, ліричність мови, оспівування природи, замилування нею, акцент на духовних вартостях людини. Саме таке бачення української літератури отримав письменник під час навчання в аспірантурі у Києві. Важко йому було у той період молодий аспірант взявся за написання роботи не знаючи літературної мови, тож йому довелося чимало працювати над собою, щоб досягнути бажаного результату. Тут, в Україні, він познайомився з численною низкою творів українських класичних письменників - Т. Шевченка, Л. Українки, І. Франка, та ін., а також письменників - шістдесятників - Д. Павличка, П. Тичини, В. Сосюри, Л. Костенко, О. Духновича та ін. , котрі, можна сказати, змінили його світогляд, змусили переглянути свої життєві позиції, а також ставлення до літератури, стали основним рушієм його творчості [2; 3; 4; 6; 9; 10].

Безперечно найвагоміший внесок у формування світогляду Ю. Бачі зробив Т Шевченко. Його твори стали взірцем для письменника (Ю. Бачі). Сам Ю. Бача неодноразово твердив, що його життя мало б піти шляхом наповнювання Шевченкових заповітів, шляхом розвивання Шевченкових ідеалів, шляхом служіння своєму народові. На думку Ю. Бачі сила Шевченка не тільки в тому, як він майстерно розповів про важке життя кріпачок, не лише в тому, як він проклинає світ за сирітські сльози, а й у боротьбі за справедливість, за рівноправність всіх людей, всіх народів. Єдиним критерієм його відношення до життя була правда народу, народна воля. Все що було проти народу Шевченко ненавидів і нищив своїм вогненним словом. Він став на захист тих, за яких не заступався ніхто і проти яких було все на світі. Саме цим гнобленим рабам він присвятив свою поезію. Тарас Шевченко не жив своїм життям, не піклувався ні трохи про особисту свою славу, про якість вигоди в житті; всі свої сили і турботи він викладав у думки про долю України. У своїй статті Шевченко між нами Ю. Бача наголошує, що “.Шевченкові для слави нічого не потрібно, для нашої слави потрібен Шевченко! Не знати і не використати Шевченка - це не знати і не використати у запеклому бої за щасливе життя найсильнішої зброї, яка лежить поруч” [3, 10].

Опрацювавши низку досліджень та творів Ю. Бачі приходимо до висновку, що для письменника Шевченко є прикладом, гідним для наслідування. Шевченко є доказом того, як високо може підняти мову, літературу, культуру та й усю славу народу одна людина, коли вона знає, що хоче, знає народ і його інтереси і в жертву своєму народові принесе все своє життя. Шевченко - яскравий доказ того, на яку висоту може піднятись навіть найвідсталіший кріпак, коли в нього є сила волі, є талант, повага до себе, до праці і до людей. Дуже часто у свої працях, інтерв'ю, розвідках Ю. Бача звертається до слова Шевченка, цитує його, опирається на його твори; присвячує низку своїх праць, репортажів цьому Велету українського народу. Шевченко для Юрія Бачі є “зразком, як потрібно боротись, казати правду в очі, не піддаватись, але перемагати, а не втікати від проблем, соромитись за своє, ласитись на чуже, бо воно краще, потакувати різним облесливим балачкам, аби не накликати на себе біди.” [3, 10]. Власне ці ідеали сповідував і сповідує Ю. Бача протягом усього свого життя, і надалі бореться за свій народ, за свою рідну націю, за справедливість.

Ще однією особистістю, котра сформувала Ю. Бачу, як національно свідомого борця за свій народ, як людину, котра все своє життя присвятила українському люду, як письменника-науковця, котрий своєю невтомною працею вів щоденну боротьбу за збереження рідного слова, традицій, віри і звичаїв, є Іван Франко. Ю. Бача описував Франка, як людину-борця, письменника, вченого, публіциста, політика, що в надзвичайно складних умовах відсталості та й всебічного гніту свого народу не склав руки, а закликав на боротьбу - лупати скалу, не лякатись, що впав перший ряд, здобувати щастя хоч синам, як не собі, при тому не сподіватись слави, але кістками своїми стелити шлях іншим. Іван Франко все життя боровся проти формального рішення проблем, проти замовчування справжнього стану речей, проти необмеженої влади над народом - чи то вже панів родовитих, чи вибраних - проти заміни одних форм влади іншими, модернішими. Франко не зробив винятку заради нашого складного становища у сучасному світі і не прийде до нас, щоб своїм вогненним словом здерти полуду з наших очей, або щоб і ще раз прокричати: “Лупайте цю скалу, нехай ні жар, ні холод не спинить вас!” [8, 9].

Франко жив - боровся і залишив нам неосяжну спадщину творів і думок, які, якщо ми вміємо читати і думати, повинні показати нам шлях і ключ до розв'язання наших сьогоднішніх проблем. Ю. Бача у багатьох своїх працях неодноразово повертається до постаті Франка, неодноразово цитує Його, називає Каменярем та Мойсеєм свого народу. Наприклад, у своїй статті, присвяченій ювілею Каменяра, пише: “.. .Пізнаю Тебе, Франку! В тих словах весь Ти, син простого сільського коваля, “син народу, що в гору йде”; Тебе, що з курних хат мужицьких і верстатів ремісницьких, з місць недолі й сліз, якими так багаті були всі закутки рідної української землі, увібрав у себе всі людські надії і могутнім голосом Мойсея будиш народ до волі. Все, що мав Ти у житті, Ти віддав для одної ідеї; і горів, і яснів, і страждав, і трудився Ти для неї. Не побоявся Ти ні попівських тортур, ні тюремних мурів, ні військ муштрованих, ні гармат лаштованих, ні шпігунського ремесла - хоч зазнав Ти не раз на собі їхню підступну силу. Ти бачив свій народ у найскрутнішому стані” [8, 10].

Юрій Бача бачить у особі Івана Франка не тільки письменника, вченого, публіциста, політика, а й культурного діяча українського народу, дослідника українських пісень. Власне останньому присвячена стаття Ю. Бачі Українські народні пісні в полі зору Івана Франка та у використанні сучасних інтерпретаторів, де автор власне і висвітлює Франка в досить незвичному для нас ракурсі: “Серед багатьох ділянок культури українського народу, яким Іван Франко приділяв належну увагу, важливе місце займає його дослідження українських народних пісень. Подібно до інших вагомих вчених - українських і закордонних - Іван Франко визнавав величезну національну, історико- культурну та мистецьку вартість народної культури, зокрема українських народних пісень, тим більше, що у випадку українського народу, наперекір тому, що на початку своєї історії він був творцем найбільшої тогочасної європейської держави - Київської Русі - протягом пізніших століть йому довелося жити - та ще й розділеному - в різних чужих державах, в яких представники пануючих народів не тільки не прагли розвитку української культури, але робили все можливе - тільки різними темпами, способами та методами - щоб загальмувати, а поступово й зліквідувати культуру цього народу - саме в такій ситуації народна культура посідає особливе місце як гарант життя народу. Крім того, значення народної культури автоматично зростає в ситуації, де нема національного шкільництва, професіонального національного мистецтва, державної турботи про архіви, музеї, бібліотеки, - а саме в такому становищі сторіччями знаходився український народ. Все це Іван Франко усвідомлював і тому з такою увагою відносився до кожного прояву української народної культури. Коли ми говоримо про Івана Франка як дослідника українських народних пісень, ми маємо на увазі, що він записував, вивчав, систематизував ті пісні, реставрував їхні тексти, сприяв видаванню та пропагації пісенної творчості українського народу” [9, 90].

Леся Українка є ще однією визначною особистістю української класичної літератури. Серед багатьох інших видатних письменників Вона посідала значне місце в українській літературі. Безперечно, вивчаючи українську літературу Юрій Бача не міг оминути Лесі Українки, “.йдеться про слабку жінку, якій доля послала найтяжчі випробування, скувавши її від десяти років тяжкою хворобою - туберкульозом кісток, що ця хвора й квола жінка переборола всі недуги й хвороби - свої і свого часу - і дала своєму народові неперевершену за своєю життєвістю і закликом до боротьби кришталево чисту поезію, мужнішу за поезію багато мужів поезії, пророчишу за пророцтва найрізноманітніших офіційних пророків, сильнішу за поезію багатьох титанів духа...” [2, 143]. Леся Українка жила в тих специфічних умовах, коли література ставала єдиним місцем обговорення й програмування народних справ.

Ю. Бача зазначає, що “поезія Лесі Українки була не тільки художнім словом, літературна творчість не залишалась лише естетичною вартістю; як і поезія безіменного поета з її “Давньої казки”, що допомагала гордому лицареві в коханні, підбадьорювала його втомлене військо і вела його до перемоги, але коли той лицар через деякий час часі почав утискати й кривдити своїх людей, вона говорила народові про волю й рівність, кликала його до бунту і вбила кривдника пана, хоч між тим сам поет вмер у тюрмі - поезія Лесі Українки для маси робочого люду - потіха в горю, спочивок по праці, для кожного чоловіка - природний вираз розбудженого чуття і вищих змагань, для всієї громади - заохота в боротьбі і докір всякій нікчемності; для пригноблених вона - гарячий поклик до бою за волю й людські права, а для кривдників - грізний месник. Все і всюди поезія - слуга життєвих потреб, слуга того вищого й ідейного порядку, що веде людей до поступу, до поправи їх долі. Поезія - слуга, але слуга життєвих потреб, того вищого ідейного порядку; Леся Українка - слуга, але слуга, який веде людей до прогресу, до поліпшення їхньої долі. А вести народ до кращої долі в часі найтемнішого капіталістичного панування над народом, вести до волі народ, який соціально і національно позбавлений елементарних прав і свобод, то вимагало від поетеси не тільки всіх її сил і здібностей; це вимагало збільшити свої сили, вірити у світло, коли навкруги панувала ніч, вимагало сміятися крізь сльози, сподіватись без надії. Її твори - це такий голосний та страшний стогін примученої душі, якого не чулося у нас ще від часу Шевченкових думок. Цей стогін тим страшніший, що він плине не з якогось песимістичного світогляду, а тільки є виразом безмірно болючих обставин, серед яких живе авторка і серед яких знаходиться українське слово” [2, 145].

Крім представників української класики, великий вплив на Ю.Бачу мали також і письменники шістдесятники. Зокрема, Д. Павличко, як твердить Ю. Бача, належав до тих видатних людей, які постійно впливали на нього та на формування його поглядів, з думкою яких він весь час рахувався. Після зустрічей з Д. Павличком Ю. Бача значно глибше почав розуміти суть та специфіку літератури, зокрема поезії, зокрема специфіку художнього образу в літературі. Василь Стус також мав великий вплив на формування світогляду Ю. Бачі, зокрема після їхньої розмови віра Ю. Бачі в комунізм як у систему почала ламатись. Саме під впливом вище згаданих та багатьох інших письменників, поетів, філософів і сформувався світогляд Ю. Бачі, сформувався письменник і науковець Ю. Бача, котрий свої погляди, переконання, свої ідеї зумів пронести до свого народу, попри всі перешкоди та негаразди на своєму життєвому та творчому шляху, зумів “стати і зістати Людиною” [14, 38].

Опрацювавши низку досліджень, приходимо до висновку, що письменник та науковець Ю.Бача формувався під впливом багатьох різноманітних чинників та обставин протягом усього свого життя. Література для письменника є формою вираження своїх думок, своїх переконань, своїх ідей, є засобом впливу на читача. Звичайно, світогляд письменника формувався під впливом багатьох чинників та особистостей, проте найбільший вплив на письменника мали українські письменники-класики, а саме Т. Шевченко, І. Франко, Леся Українка. Саме під впливом творів цих особистостей Ю. Бача сформувався як національно свідомий борець за свій народ, як людина, котра все своє життя присвятила українському люду, як письменник- науковець, котрий своєю невтомною працею вів щоденну боротьбу за збереження рідного слова, традицій, віри і звичаїв.

Литература

1. Бабота Л. Він прагнув стати і зостати людиною (до 70-річчя Ю. Бачі) / Л. Бабота // Ю. Бача. Вибрані твори -- Ужгород: Мистецька лінія, 2008. -- С. 40 -- 45.

2. Бача Ю. До 140-річчя Лесі Українки Докір всякій нікчемності / Ю. Бача -- Ужгород: Мистецька лінія, 2008. -- С. 142 -- 158.

3. Бача Ю. Добрий день Україно! / Ю. Бача -- Пряшів, 2002. -- 97 с.

4. Бача Ю. Дмитро Павличко в моєму житті /Ю. Бача //Дукля. -- 2007. -- № 6. -- С. 66-- 70.

5. Бача Ю. Листи самому собі / Ю. Бача -- Слов'янське прогресивне видавництво в Братіславі. Відділ прогресивної літератури в Пряшеві, 1997. -- 325 с.

6. Бача Ю. Літературний рух на Закарпатті середини ХІХ століття / Ю. Бача -- Словацьке педагогічне видавництво; відділ української літератури в Пряшеві, 1961. -- 273 с.

7. Бача Ю. На правах рукопису: Поезії / Ю. Бача -- Париж -- Львів -- Цвікау: Зерна, 2002. -- 105 с.

8. Бача Ю. Не спроневірявся і неспроневірюся До ювілею Івана Франка / Ю. Бача // Нове життя. -- 2004. -- С. 9 -- 10.

9. Бача Ю. Українські народні пісні в полі зору Івана Франка та у використанні сучасних інтерпретаторів / Ю. Бача // Дукля. -- 2005. -- №2. -- С. 90 -- 91.

10. Бача Ю. Функції художньої літератури бездержавних народів та національних меншин / Ю. Бача // Українська мова та література -- 1999. -- Ч. 35 (146). -- С. 23 -- 28.

11. Кобаль Т. Необмежене поле роздумів / Т. Кобаль // Ю. Бача. Вибрані твори -- Ужгород: Мистецька лінія, 2008. -- С. 565 -- 572.

12. Мишанич О. Юрій Бача -- дослідник джерел та умов / О. Мишанич // Ю. Бача. Вибрані твори -- Ужгород: Мистецька лінія, 2008. -- С. 555 -- 565.

13. Мурчинко Т. Я прагну найбільше -- стати людиною (розмова з автором) / Юрій Бача -- хто він такий? [Упоряд. Т. Мурчинко]. -- Пряшів, 2002. -- С. 11 -- 38.

14. Різник Л. Проза моралі / Л. Різник //Ю. Бача. Вибрані твори -- Ужгород: Мистецька лінія, 2008. -- С. 572 -- 580.

Размещено на Allbest.ru